Понеділок 12.04 - Зірки й комети (рельєфне ліплення)

 Тема тижня: з 26 по 30. А вже недалечко червоне яєчко, за  тиждень Великдень.

Понеділок  26.04. Аплікація "Духмяна Пасха"

Прочитати твір .

Великоднього тижня забіліли всі хати, ніби вбратись у білі сорочки, лишень одна маленька хатка край села стояла як сиротина, без білої одежини...У тій хатці жила бідна вдовиця. Попала вона в тяжку слабість і більше жодної помочі не мала, окрім семилітнього сина. Семенко був дуже добрий синок: і слухняний, і тихий, і роботящий. Товариші любили його, як рідного брата, а отець духовний і вчитель —- як рідного сина. А мати - то вже за ним пропадала. Він, бувало, як дівчина, й ложки помиє, і хмизу назбирає, й корову догляне, одним словом, усе, на що тільки його слабких сил стало. А упоравшись із роботою, не відступить від мами. Вона, бідна, лежить на ліжку, а він бере книжечку та стане читати так гарно і складно, що аж мама радіє. Так він і тепер читав і втомився. Наостанку сказав:

- Мамо. мамо, післязавтра вже Великдень, а ми які свята будемо мати?

Мама глянула на нього, і рясні сльози покотипася по її обличчю, бо жаль стало доброї дитини. А потім сказала:

- Синочку, якби дише Бог дав мені одужати, якось воно буде.

 А малому закрутилися сльози в очах, хотів щось сказати, але хтось пробіг попід вікна. Семенко вийшов з хати і побачив свого шкільного товариша Василька, що прибіг його відвідати.

Поговоривши дещо між собою, хлопці ввійшли до хати. Василько побачив, що в їхній хаті сумно. Не побілено, пасочок не напечено і нічого не приготовлено на Великдень. Вийшли хлопці знову на двір, а Василько питає:

— Чому у вас нічого не зварено, не спечено?

— А хто, — каже Семенко, — буде варити, коли мама хвора?

Засмутився Семенко, та й Василькові стало жаль його. Прийшов Василько додому, а мама його тоді якраз виймала з печі великодні паски. Василько глянув на паски та й каже:

— Мамо, а ви мені спекли пасочку?

— А як же, дитино, спекла, та ти знаєш, що я всім домашнім усе по пасочці печу. Ось твоя пасочка!

— А яка вона гарна! Мамо, я собі зараз її візьму.

— Та куди ти її візьмеш? Я всі до комори занесу, та і твою теж.

— Ні, мамусю, дозвольте, я її сам сховаю, коли вона моя.

— Про мене, візьми, лише дивись, щось нині не їсти, бо то не годиться.

— Ні, мамуню, я не буду їсти.

Взяв Василько свою пасочку, вибіг на двір, дав її Семенкові: «Дарую тобі цю пасочку, щоб і ви мали свята». Семенко прибіг радісний до хати і каже: «Не журіться, мамуню, будемо і ми мати свята. Подивіться, яку пасочку мені Василько подарував». Мати зітхнула, подивилася на святі образи і сказала: «Бачиш, сину, що Бог нікого в біді не залишає, хто лише у нього милість має».

До Василькової мами прийшла сусідка й спитала, як їй паски вдалися. Господиня повела її до комори, показала все печиво й додала, що найкраща паска — Василькова.

— Васильку, — сказала вона, — ану покажи свою пасочку. Василько почервонів, як буряк. Стоїть і словечка не промовить. А потім розповів, що заніс її Семенкові, бо вони бідні.

- Ви, мамо, не гнівайтесь на мене, — закінчив Василько, — що я йому свою пасочку подарував.

Мама поцілувала свою дитину, нав'язала цілу скатертину пасок, солонини, ковбас та писанок і послала Васильком бідній удовиці. 

Пальчикова гімнастика:

Понеділок 19 квітня. Портрет весни. ( аплікація)

Читання вірша про весну.

Сонце сяє, сонце сяє,

Вся природа оживає.

Мов красуня чарівна

 По землі іде весна.

Земля радіє приходу весни, теплому сонечку. Що ми бачимо на вулиці? Що відбувається в природі?

Інструктаж виконання роботи. (Дорослий з білого аркушу паперу вирізає обличчя дівчини і наклеює на зелений кордон, діти малюють за допомогою фломастерів очі, ніс, посмішку. З кольорового паперу вирізають різноманітні квіти і наклеюють на основу, як показано на зразку.) 

Виконання роботи: