Особливості Голокосту в країнах Західної Європи

Доля євреїв Західної Європи склалася по-різному: в одних державах більшості вдалося вціліти, як, наприклад, в Італії і Франції, де загинуло близько 25% євреїв. В інших західноєвропейських країнах була знищена значна частина євреїв: в Бельгії загинуло 45%, в Голландії - понад 80% єврейського населення. Більшість євреїв Словаччини, Угорщини, Греції та Югославії також були вбиті німцями і їх посібниками, тоді як 75% євреїв, які перебували під владою Болгарії, врятувалися.

Сама політика Голокосту в країнах Західної Європи має свої особливості в порівнянні з країнами Східної Європи, зокрема, Україною:

• Переслідування євреїв в Німеччині, почалися в 1933 році, негайно після приходу Гітлера до влади, тому період Голокосту в країнах Західної Європи тривав довше ніж в Україні.

• Переслідування євреїв в Західній Європі відбувався поступово і значною мірою залежало від усталених форм адміністративного управління на місцях, традицій громадського та культурного життя, впливовості єврейських громад, ставлення нацистів до населення окупованих країн. В Німеччині спочатку політика нацистів щодо євреїв мала два напрями: формально-конституційні заходи з метою вивести євреїв з суспільного життя, позбавити їх громадянських прав, розорити економічно; і поряд з цим - наклепницькі кампанії, дріб'язкове переслідування та насильство у всіх сферах. Все це робилося для того, щоб змусити євреїв покинути Німеччину. З початком Другої світової війни розпочалась ізоляція і концентрація єврейського населення в численних гетто.

• В Західній Європі нацисти позиціонували себе як культурну націю, Європа для них була культурним простором, тому євреїв не знищували одразу, а поетапно, країна за країною, євреїв збирали, доправляли до таборів примусової праці, в гетто.

• Пізніше, євреїв депортували з окупованих країн Західної Європи і в потягах доправляли в табори смерті на території Східної Європи (Треблінка, Хелм, Собібор, Майданек, Освенцим і Белжец) де вбивали газом.

• В Західній Європі політика Голокосту не була відкрито жорсткою, що давало змогу місцевому населенню відкрито демонструвати свою підтримку євреям (наприклад: в Голландії, починаючи з 25 лютого 1941 року, в знак солідарності з депортованими євреями прокотилися страйки. 27 лютого 1943 року в Берліні на вулиці Розенштрассе відбулась демонстрація німецьких жінок. Вони вимагали звільнення своїх чоловіків, що користувалися привілеями змішаних сімей).

• Байдуже ставлення до долі євреїв уряду СРСР на відміну від деяких країн Західної Європи (Швеції, Норвегії, Данії Болгарії). Зокрема, уряд профашистської Болгарії захистив "своїх" євреїв, але цей захист не поширилася на євреїв анексованою Болгарією території Фракії та Македонії, які були депортовані в табори смерті.

• Як правило, чим більшу незалежність від Німеччини мала країна, тим більше можливостей вижити було у євреїв. До прикладу, поки Італія залишалася повноправним союзником Німеччини (до вересня 1943 року), євреїв там не чіпали. Мало того, в зоні італійської окупації вони були захищені законом. Румунські збройні сили брали участь у вбивстві величезної кількості євреїв за межами Румунії, але євреїв самої Румунії уряд Антонеску відмовився передати Німеччині. І навпаки, там де Німеччина майже повністю контролювала ситуацію (окуповані радянські території, Польща, Сербія, Голландія), шанси євреїв на виживання були мінімальними. Уряд Угорщини, незважаючи на тиск Німеччини, відмовлявся депортувати угорських євреїв аж до самої окупації Угорщини в березні 1944 року. Правда, під час окупації саме угорська поліція зіграла вирішальну роль в проведенні депортацій.

• Маріонеткові уряди або жорстоко розправлялися зі своїми євреями самі, як в Хорватії, або передавали їх в руки німців, як у Словаччині. У частині Франції, підконтрольній уряду Віші, влада сприяла депортації євреїв, які не мали французького громадянства, але до євреїв, які мали громадянство Франції, ставилися поблажливіше. Євреї Данії відчували себе в безпеці до тих пір, поки Данія зберігала подобу незалежності, а коли нацистський режим почав "закручувати гайки" і над євреями нависла загроза депортації, то вони були таємно переправлені до Швеції. До честі данців, вони зуміли врятувати практично всіх проживаючих в країні євреїв.

• В різних країнах Західної Європи велику роль у порятунку євреїв зіграли політичні сили чи воєнні організації, зокрема учасники Руху Опору - французького, бельгійського, голландського, норвезького, датського - розглядали рятування євреїв як складову частину своєї діяльності. Так, протягом 1942 і 1943 років координація різних груп Опору у Франції сприяла створенню Служби евакуації і переміщення дітей. Головною місією цієї організації став порятунок єврейських дітей, батьки яких були депортовані або пропали без вісті. Дітей під чужими прізвищами передавали в притулки, сім'ї та під опіку різних неєврейських організацій. В Бельгії бійці Опору, а також велика частина населення країни, особливо валлони, співчували євреям і робили багато для їх порятунку. В ніч з 19 на 20 квітня 1943 року підпільники - євреї і бельгійці - біля Льєжа напали на транспорт з євреями, що прямував в один з таборів смерті в Польщі, в результаті чого врятували 200 осіб.

• В країнах Західної Європи євреї мали більше шансів на порятунок, оскільки політика Голокосту проводилась поетапно, тому євреїв не знищували одразу. Шанси на порятунок були найбільшими у тих країнах, де спостерігалися найменші прояви побутового антисемітизму та населення масово захищало євреїв, адже сприймало їх як частину суспільства, де влада не підтримувала геноцид нацистів щодо євреїв. Наприклад, 75% євреїв, що проживали в той час у Франції, вижили, в Бельгії вижило близько 55% євреїв, в Нідерландах - близько 20% (в окупованих країнах Східної Європи відсотки ще нижче).