Embedded Files
До 1944 року слова "геноцид" не існувало. У 1944 році польський юрист єврейського походження Рафаель Лемкін дав визначення нацистській політиці систематичного знищення європейських євреїв. Він запропонував термін "геноцид", з'єднавши грецьке слово genos, що означає "рід, плем'я", з латинським caedo - "вбиваю".Рекомендуючи до вжитку цей термін, Лемкін мав на увазі "координований план різних дій, спрямований на знищення життєво важливих основ існування національних груп і самих цих груп як таких".
В 1945-1946 рр. Міжнародний військовий трибунал в Нюрнберзі (Німеччина) звинуватив нацистських лідерів в "злочинах проти людяності". Слово "геноцид" було включено в обвинувальний акт, але як описовий, а не правовий термін.
Відповідно до ст. 6 Статуту Нюрнберзького військового трибуналу 1945 року, відповідальність наставала за:
1) злочини проти миру: планування, підготовку, розвязання та ведення агресивної війни чи війни, що порушують міжнародні договори, угоди та зобовязання, участь у загальному плануванні або підготовці, що спрямовані на здійснення будь-якої з вищезгаданих дій;
2) воєнні злочини, а саме: порушення законів і звичаїв ведення війни: вбивство, катування чи викрадення в рабство, або з іншою метою цивільного населення окупованої території; вбивства чи катування військовополонених, чи осіб, які зазнали корабельної аварії на морі; вбивства заручників, пограбування громадської або приватної власності; безглузде руйнування міст та сіл, руйнування, не виправдані воєнною необхідністю тощо;
3) злочини проти людства: вбивства, катування, поневолення, депортації та інші жорстокі злочини, вчинені відносно цивільного населення напередодні чи під час військових дій, переслідування за політичними, расовими чи релігійними мотивами .., незалежно від того, чи є такі дії порушенням внутрішнього права держави, на території якої вони були скоєні.
Картка Лемкіна часів роботи в ООН
Оскільки жахливі подробиці Голокосту набули широкого резонансу / широкого розголосу у світовому співтоваристві, а також завдяки зусиллям самого Лемкіна, 9 грудня 1948 року Організація Об'єднаних Націй схвалила "Конвенцію про попередження злочину геноциду і покарання за нього". Ця конвенція оголошувала геноцид злочином, що порушує норми міжнародного права і дала визначення поняттю "геноцид":
У ст. 1 вказується, що геноцид незалежно від того, чи відбувається він у мирний або воєнний час, є злочином, що порушує норми міжнародного права і щодо якого держави-учасниці зобов’язуються вживати попереджувальних заходів та карати за його скоєння.
У ст. 2, під геноцидом розуміють "наступні дії, які вчиняються з наміром знищити повністю або частково будь-яку національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку:
а) вбивство членів такої групи;
б) заподіяння серйозних тілесних ушкоджень чи розумового розладу членам такої групи;
в) навмисне створення для будь-якої групи таких життєвих умов, які розраховані на повне або часткове її фізичне знищення;
г) заходи, розраховані на запобігання народженню дітей у середовищі такої групи;
д) насильницька передача дітей з однієї людської групи до іншої ."
Стаття 3 Конвенції 1948 р., визначає злочини, за які передбачене покарання відповідно до Конвенції:
а) геноцид;
б) змова з метою здійснення геноциду;
в) пряме і публічне підбурювання до здійснення геноциду;
г) замах на здійснення геноциду;
д) співучасть в геноциді.
Ознаки злочину геноциду:
наявність у суб’єкта злочину спеціального наміру знищити лише визначену у Конвенції групу;
спрямованість його злочинної поведінки проти визначеної групи як такої;
наявність "зачинених дверей", тобто неможливість врятуватися для цієї групи людей через перекриття шляхів порятунку на державному рівні;
наявність злочинної ідеології, підготовка суспільної думки до "очищення країни від паразитів"; використання евфемізмів, мови ворожнечі, метафор;
планування і організація на державному рівні;
проведення акцій в обмежений проміжок часу, від лічених днів до кількох років;
геноцид проводиться не внаслідок війни, але часто нею прикривається;
заперечення, а не залякування народу (після геноциду, народ як такий не існує на теренах певної території або скорочується до дуже незначного відсотка громадян в суспільстві, загибель цілої культури).
Єврейський погром (Джерело)
Формами злочину геноциду є:
позбавлення життя членів національної, етнічної, расової чи релігійної групи;
заподіяння тяжких тілесних ушкоджень членам цих груп:
створення для національної, етнічної, расової чи релігійної групи життєвих умов, розрахованих на її повне чи часткове фізичне знищення;
скорочення чи запобігання дітонародженню в такій групі;
насильницька передача дітей з однієї національної, етнічної, расової чи релігійної групи до іншої;
публічні заклики до вчинення перерахованих вище дій;
виготовлення матеріалів із закликами до вчинення перерахованих вище дій;
розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення перерахованих вище дій.
За ознаками геноциду можна виділити такі його складові:
дії чи бездіяльність у просторі та часі, які направлені на фізичне знищення певної групи осіб, виділеної родовими ознаками;
спричинення шкоди, направленої на фізичне, моральне, психічне здоров’я визначеного кола осіб;
планове, покрокове створення умов та обставин, за яких скорочується дітонародження та зростає смертність в певній країні чи то в певного народу, іншій соціальній групі тощо.
насильницьке втручання соціальний уклад соціальної групи;
зараження вірусами та бактеріями, до яких не пристосований організм певної групи осіб;
насильницьке відібрання дітей та спотворення мови, історії, традицій осіб, які зазнають геноциду;
фізичне знищення людей;
проведення експериментів над тілом та психікою осіб тощо.
Прибуття угорських євреїв до концентраційного табору Аушвіц (Джерело)
Геноцид відрізняється від інших злочинів проти людяності:
якістю наміру;
спрямованістю проти чітко визначених людських груп;
націленістю проти груп як таких.
Page updated
Google Sites
Report abuse