Робота з історичними джерелами

ДОКУМЕНТ 1

15 вересня 1935 року в з ініціативи Гітлера рейхстаг прийняв два закони, пізніше названих Нюрнберзькими законами.

Пояснення до Закону про громадянство Рейху

4.1. Єврей не може бути громадянином Рейху. Він не має права голосувати з питань, що стосуються політики. Він не може займати громадські посади (…)

4.2. Чиновники-євреї будуть звільнені до 31 грудня 1935 року.

5.1. Євреєм вважається той, у кого троє з батьків його батьків були чистокровними євреями.

5.2. Євреєм вважається також людина, яка народилася в змішаному шлюбі, підданий держави, що походить від двох чистокровних євреїв - батьків його батьків, якщо він:

А) в момент видання закону належить до юдейської громади або був прийнятий в неї пізніше;

Б) в момент видання закону був одружений з євреєм або вступив в такий шлюб пізніше;

В) походить із змішаної родини, описаної в підпункті 1, зареєстрованої після того, як був прийнятий Закон про захист німецької крові і німецької честі від 15 вересня 1935 роки;

Г) є позашлюбним дитиною, одним з батьків якого був єврей.

(Джерело)

Закон про захист німецької крові і німецької честі

"Повні свідомістю того, що чистота німецької крові є запорукою існування німецького народу, а також непохитною рішучістю гарантувати існування німецької нації в усі часи, рейхстаг одностайно прийняв публікуються нижче закони"

1.1 Шлюби між євреями і державними підданими німецької або спорідненої крові заборонені. Укладенні всупереч цим законом шлюби не мають юридичної сили, навіть якщо вони оформлені в обхід цього закону за межами Німеччини.

1.2 Процедура анулювання такого шлюбу може бути здійснена тільки державним прокурором.

2. Статевий зв'язок між євреями і державними підданими німецької або спорідненої крові заборонена.

3. Євреїям забороняється наймати на роботу до себе в будинок жінок — державних підданих німецької або спорідненої крові, які не досягли 45 років.

4.1 Євреям заборонено вивішувати прапор Рейху як національний прапор, а також використовувати кольори Рейху для інших цілей.

4.2 Євреям дозволено носіння одягу єврейських кольорів. Це право охороняється державою.

5.1 Кожен, хто порушить заборону, встановлену в п.1, буде покараний тюремним ув'язненням в один рік і примусовими роботами.

5.2. Особа чоловічої статі, яка порушила заборону, встановлену ​​в п.2, буде покарана тюремним ув'язненням без примусових робіт.

5.3. Кожен, хто порушить вказівки 3 і 4, буде покараний тюремним ув'язненням терміном до одного року і штрафом або однієї з цих мір покарання.

(Джерело)

Завдання:

1. З якою метою були прийняті ці закони?

2. Яка "теорія" обгрунтовувала прийняття цих законів?

3. Які заходи щодо євреїв Німечини вони передбачали?

4. Хто, згідно законів визначався як єврей?

5. Як, на вашу думку, змінилося життя євреїв Німеччини після Нюрнбегських законів?

6. Як змінили б Ваше життя Нюрнберзькі закони, будь вони відновлені сьогодні?

ДОКУМЕНТ 2

Твір школярки Ерни Лістинг, опубліковане в антисемітської газеті "Дер Штюрмер"

"На жаль, навіть зараз багато хто продовжує стверджувати, що євреї теж "творіння Божі" і тому їх треба поважати. Але ж ми говоримо, що і мухи теж творіння, але при цьому знищуємо їх. Єврей - це гібрид. Він успадкував ознаки арійців, азіатів, негрів і монголів. Єдине, що є у нього хорошого - це біла шкіра. Серед жителів південних островів існує приказка: "Білий - від Бога і чорний - від Бога, а ось гібрид - від диявола".

Ісус сказав одного разу євреям: "Ваш батько не Бог, а диявол". У євреїв є порочна книга їх законів - Талмуд. Крім того, євреї вважають нас тваринами, і тому так погано до нас ставляться. Вони відбирають у нас гроші і майно шахрайським шляхом. Вже при дворі Карла Великого керували євреї і тому було відновлено римське право. Але воно не надавалося для німецького, ні для римського селянина, а було вигідно тільки євреям-торговцям.

Євреї винні навіть в смерті Карла Велікого. В Гельзенкірхені єврей Грінберг продавав людське трупне м'ясо. Це дозволено книгою його законів. Євреї підбурювали до повстання і до війни. Вони прирекли росіян на страждання і горе. У Німеччині вони підтримували комуністів і платили вбивцям. Ми були на краю загибелі, коли прийшов Адольф Гітлер. Тепер заморські євреї агітують проти нас. Але ми не дамо провести себе і подбаємо про наш фюрера. Кожен гріш, який ми даємо євреям, вбиває будь-кого з наших близьких ...

Хайль Гітлер!"

(Джерело)

Завдання:

1. В чому звинувачує євреїв авторка листа?

2. Які антисемітські стереотипи простежуються в листі?

3. Під впливом яких факторів, на вашу думу, сформувалося ставлення авторки листа до євреїв?

4. В якому році міг бути написаний цей лис? Обгрунтуйте свою відповідь?

ДОКУМЕНТ 3

З протоколу наради у Ванзеє, 20 січня 1942 року

ІІ. "Начальник поліції безпеки та СД обергрупенфюрер СС Гайдріх повідомив на початку наради, що райхсмаршал [Г. Герінг] назначив його на посаду уповноваженого у підготовці остаточного вирішення єврейського питання в Європі, і вказав, що цю нараду скликано для того, щоб прояснити принципові питання.

Райхсмаршал бажає, щоб йому було направлено проект організаційних, матеріально-технічних та фінансових заходів щодо остаточного вирішення єврейського питання в Європі, вимагає, щоб ці заходи було попередньо обговорено усіма безпосередньо зацікавленими центральними інстанціями з метою вироблення єдиної тактики. […]

Під час цього остаточного вирішення єврейського питання в Європі потрібно взяти до уваги близько 11 мільйонів євреїв, котрі розподілені таким чином…

…Під час остаточного вирішення питання, євреї на Сході під від повідним контролем мають бути відповідним чином використані як робоча сила. […]

III. З тою частиною євреїв, котра, напевне, виживе, оскільки йдеться, без сумніву, про найбільш життєздатну частину, потрібно буде діяти відповідним чином. Оскільки вона, складаючись з найбільш здорових від природи осіб, після звільнення може стати зародком нового єврейського відродження (варто врахувати історичний досвід). […]

IV. Під час підготовки до остаточного вирішення єврейського питання в основу певним чином мають лягти Нюрнберзькі закони, при цьому передумовою для повного врегулювання проблеми є також вирішення питань, пов’язаних зі змішаними шлюбами та особами змішаного походження. ...Щодо наслідків, котрі евакуація євреїв може спричинити в економічному житті, статс-секретар Найман заявив, що євреї, котрі наразі працюють на важливих у воєнному сенсі підприємствах, не можуть бути евакуйовані, доки їм не буде знайдено заміну.

На завершення, були обговорені інші можливі варіанти заходів по вирішенню питання. Причому як з боку гауляйтера д-ра Мейєра, так і з боку статс-секретаря д-ра Бюлера захищалася точка зору, що певні підготовчі заходи в ході остаточного вирішення єврейського питання необхідно провести в відповідних областях, при цьому, однак, слід уникати порушення занепокоєння у населення.

Нарада була закрита після того, як начальник поліції безпеки і СД звернувся з проханням до учасників наради надати йому відповідну підтримку при проведенні роботи по вирішенню єврейського питаня".

(Джерело)

Завдання:

1. Про що розповідається у цьому документі? Яке його походження?

2. Яка мета скликання конференції?

3. Яким чином планується досягти цієї мети?

4. У чому, за текстом, полягає "остаточне розв’язання єврейського питання"?

5. Як обгрунтовувалась необхідність проведення "остаточного вирішення єврейського питання"?

6. Що, планувалося зробити з тими євреями, які виживуть і чому?

7. Що, насправді, малося на увазі під "остаточним вирішенням єврейського питання"?

8. Чому нацисти намагалися приховати справжню суть "остаточного вирішення єврейського питання" від населення?

9. В чому полягає зв'язок між Нюрнбергськими законами і "остаточним вирішенням єврейського питання"?

10. Про що свідчить факт скликання такої конференції на вищому державному рівні? Як це могло вплинути на сприйняття подій "на місцях"?

ДОКУМЕНТ 4

З книги Василия Гроссмана "Життя і доля"

"... Антисемитизм проявляется разнообразно - он в насмешливом, брезгливом недоброжелательстве и в истребительных погромах. Разнообразны виды антисемитизма: идейный, внутренний, скрытый, исторический, бытовой, физиологический; разнообразны формы его: индивидуальный, общественный, государственный... Антисемитизм никогда не является целью, антисемитизм всегда лишь средство, он - мерило противоречий, не имеющих выхода.

Антисемитизм есть зеркало собственных недостатков отдельных людей, общественных устройств и государственных систем. Скажи мне, в чем ты обвиняешь евреев, и я скажу, в чем ты сам виноват... Антисемитизм есть выражение бездарности, неспособности победить в равноправной жизненной борьбе, всюду - в науке, в торговле, в ремесле, в живописи. Антисемитизм - мера человеческой бездарности. Государства ищут объяснения своей неудачливости в происках мирового еврейства. Но это одна из сторон антисемитизма... В двадцатом веке обреченный гибели старый национальный уклад физически отсталых и неудачливых государств зажег костры Освенцима, люблинских и треблинских крематориев. Их пламя осветило не только краткое фашистское торжество, это пламя предсказало миру, что фашизм обречен. К антисемитизму прибегают перед неминуемым свершением судьбы и всемирно-исторические эпохи, и правительства реакционных неудачливых государств, и отдельные люди, стремящиеся выправить свою неудачную жизнь.

Были ли случаи на протяжении двух тысячелетий, когда свобода, человечность пользовались антисемитизмом как средством своей борьбы? Может быть, и были, но я не знаю таких.

Бытовой антисемитизм - бескровный антисемитизм. Он свидетельствует, что в мире существуют завистливые дураки и неудачники.

В демократических странах может возникнуть общественный антисемитизм: он проявляется в прессе, представляющей те или иные реакционные группы, в действиях этих реакционных групп, например, в бойкоте еврейского труда либо еврейских товаров, в религии и в идеологии реакционеров.

В тоталитарных странах, где общество отсутствует, антисемитизм может быть лишь государственным. Государственный антисемитизм - свидетельство того, что государство пытается опереться на дураков, реакционеров, неудачников, на тьму суеверных и злобу голодных. Такой антисемитизм бывает на первой стадии дискриминации - государство ограничивает евреев в выборе местожительства, профессии, праве занимать высшие должности, в праве поступать в учебные заведения и получать научные звания, степени и т. д.

Затем государственный антисемитизм становится истребительным. В эпохи, когда всемирная реакция вступает в гибельный для себя бой с силами свободы, антисемитизм становится для нее государственной, партийной идеей; так случилось в двадцатом веке, в эпоху фашизма..."

(Джерело)

Завдання:

1. Спробуйте пояснити: що таке антисемітизм?

2. Що, на думку автора, породжує антисемітизм?

3. Які види антисимітизму виділяє автор? В чому вони проявляються?

4. Чи залежить вид антисимітизму від форми державної влади?

5. В чому полягає небезпека побутового антисимізму?

6. Чи існує, на вашу думку, антисемітизм в наш час? Обгрунтуйте свою точку зору.

ДОКУМЕНТ 5

Зі спогадів Деллі Гітель, м. Запоріжжя

"Немец наступал и был ночью в городе (на правом берегу). Забежал к нам брат мамы. А мы сидим в квартире, и не думаем уезжать. Дедушка наотрез отказался ехать, мол, немец в 1914 г. никого не трогал. Но дядя Боря и слушать никого не хотел. Собрал, что смог и силой нагрузил в машину, и отвез на вокзал. И можно сказать последним поездом, на открытой платформе, вместе с оборудованием, уехали из города. Ехали, а над нами летали самолеты, рядом взрывались снаряды. Несколько раз поезд останавливался. Приходилось бежать в поле, потом возвращались и ехали дальше. Привезли нас в какое-то село. Дали комнату. Мама бросилась доставать еду. Со временем и дедушка стал работать (он хороший стекольщик). Дали ему бричку, и он ездил по селу, стеклил. Было там не плохо. Люди хорошие и относились к нам не плохо. Но немец двигался дальше. Стало и там неспокойно. Пришлось и оттуда уезжать. Приехали на станцию, а оттуда везли неизвестно куда. Вообщем, оказались на пристани. Погрузили на пароход. Людей было столько, что нельзя пройти. Стояли, лежали на палубе, в трюмах, где только можно. Был сильный шторм. Многие не выдерживали. И так мы оказались в Узбекистане. Народу много... Привезли в аул. Дали комнатушку с буржуйкой... Когда мы туда приехали, узбеки еще не ощущали голода, но время шло. Продовольствие кончалось. И начался голод. Нам давали одну лепешку на семью из четырех человек. Люди падали от голода. И мама решила, надо как-то выживать. Пошла к главному и попросилась на работу. И вот я с ней, по корзине за плечами, пошли собирать хлопок. И так с утра до вечера. Потом переселили нас в другую комнату, в которой жило по семье в каждом углу. Когда начали работать, получали дополнительную лепешку. Питались ими и кое-какими ягодами - в основном шелковицей".

(Джерело: ВІДРОДЖЕННЯ ПАМ’ЯТІ: СПОГАДИ СВІДКІВ ТА ЖЕРТВ ГОЛОКОСТУ. ВИПУСК № 2. – Дніпропетровськ: Центр «Ткума», 2009. – 192 С. )

Завдання:

1. Про які події розповідає Деллі Гітель?

2. Чому дідусь Деллі не хотів їхати в евакуацію?

3. Як відбувалась евакуація?

4. Опишіть умови життя в родини Деллі Гітель в евакуації?

ДОКУМЕНТ 6

"С приходом немцев сразу же стали убивать евреев. А местным оставалось для грабежа их имущество. И получалось, что сегодня они взяли шкаф, завтра-кровать, послезавтра еще что-нибудь, золото, например, а дальше и сами заинтересованно ждут, что может чем больше убьют, тем больше добра им достанется. А ведь у каждой еврейской семьи что-то было нажито. Когда немцы евреев забирали под видом что вроде бы на работы различные, то ведь им не разрешали ничего брать с собой кроме золота и различных вещей. Все добро нажитое ведь в домах оставалось..."

(Михаил Вальшенбойм: В огне Катастрофы (Шоа) на Украине)

"Надо сказать, что после вступления немцев в город, многие украинцы стали всячески проявлять свое негативное отношение к евреям. Антисемиты всех мастей, почуяв безнаказанность своих действий, как тараканы полезли из всех щелей. Все более-менее состоятельные евреи были просто взашей изгнаны из своих квартир буквально с ручной кладью. Подонки-мародеры надевали на себя награбленное и шли на базар хвастаться обновками. ... По вечерам многие полицаи заливали, как говорится, глаза, заходили в еврейские дома "отвести душу". Жители города с наступлением сумерек прятались по домам, со страхом ожидая что именно в их дверь ворвутся полицаи, начнут с грабежа, а потом всех поубивают".

(Ефим Мильштейн, "Изнанка ада" (Джерело))

Завдання:

1. До війни ставлення населення Бердичева до євреїв було цілком дружелюбним. Яким стало відношення місцевого населення до євреїв з початком окупації Бердичева?

2. Чим, на вашу думку, були спричинені ці зміни?

3. Які мотиви спонукали мешканців міста до такої поведінки по відношенню до євреїв?

ДОКУМЕНТ 7

Давид Кахане. Щоденник Львівського гетто

"Минуло літо, сповнене бідувань і страждань. На зміну йому прийшла осінь з її холодними, похмурими дощами, принісши з собою нові біди і нові страждання. Гостро постало питання про житло. Кожен єврей знав, що він не зможе довго залишатися у свому помешканні. Газети почали писати про те, що необхідно встановити межі гетто, а також давати слушні поради, як очистити “арійське” населення від єврейської чуми. Німці почали виганяти євреїв не тільки з окремих квартир, але і з цілих вулиць. Гестапо припинило гру в бюрократію, вручаючи людям накази. Просто ранком на вулицях з’являлися шупо, які через двірників інформували людей про необхідність протягом півгодини звільнити квартиру, в якій вони мешкали. Що можна було встигнути взяти звідти за цей час? Юрби євреїв стікалися до житлового відділу юденрату. Разом із дітьми, вони цілими ночами товклися на вулицях, на горищах, під східцями. У моїй квартирі час від часу з’являлися потенційні майбутні хазяї, уважно її вивчали, і, коли вони допитували мене, чи не сира вона, у чому її хиби, навіть краплі вагання не відбивалося на їхніх лицях, начебто я дав об’яву: “Квартира здається”. Євреї, що займали квартиру, взагалі не бралися до уваги. Я розумів, що рано чи пізно змушений буду виїхати зі своєї квартири, тому вирішів заздалегідь зайнятися пошуками іншого житла.

...1 жовтня 1941 року на стінах будинків з’явилися оголошення з повідомленням про створення у Львові гетто. Оскільки в цей час у місті ще залишалося близько ста тисяч євреїв (з липня по жовтень 1941 року було знищено більше 15 000), гетто повинно було охопити весь район Замарстинівської вулиці, район Знесіння, частину Клепарова і колишній єврейський район по обідва боки Сонячної вулиці, відомий під назвою "Третього району". Євреям було наказано за два тижні покинути свої квартири і переселитися в гетто".

Завдання:

1. Про які події розповідається у записах щоденника?

2. Які дії окупаційної влади передували створенню гетто?

3. Як відбувалося виселення євреїв до гетто?

4. Як ставиться до описаних подій сам автор щоденника?

5. Що викликало найбільшу гіркоту у автора щоденника?

6. Що вразило особисто вас у цих записах?

ДОКУМЕНТ 8

Давид Кахане. Щоденник Львівського гетто

“У керівництва Львівського гетто не було можливості офіційно займатися будь-якими питаннями освіти та культури, як це було в інших польских гетто. Це пояснювалося тим, що євреї Львова не знали жодного дня перепочинку - відразу за періодом перших погромів настала черга “великих” акцій, яка скінчилася повною ліквідацією гетто. Незважаючи на це, на приватних квартирах діяли нелегальні гуртки, в яких єврейська молодь мала змогу продовжити освіту. Культурно-просвітні міроприємства проводились уцілілими членами молодіжних організацій, які намагалися триматися разом: продовжувалося також неформальне культурне життя. В одному з приміщень Юденрату проводились літературні вечори. Одним з їх ініціаторів був Хенрік Граф, в них приймали участь журналісти, письменники і поети, котрі читали слухачам свої твори. У Львівському гетто продовжували творити Яков Шудрик, Давід Кенігсберг, Ірахміель Грін та його жінка Хелена, доки всі вони не потрапили до рук вбивць. Група єврейських істориків, в їх числі Яков Шааль, займалася збором матеріалу про єврейське життя у роки окупації. Яков Шааль загинув під час августіської акції 1942 року, разом з ним зник увесь зібраний ним архів”.

Завдання:

1. Чому в львівському гетто не було можливості відкривати школи?

2. Чому, нехтуючи заборони, в гетто діяли культурно-освітні осередки?

3. Чи можна вважвати культурно-освітню діяльність в гетто своєрідною формою опору євреїв гетто? Які ще форми опору євреїв в гетто Вам відомі?

4. З якою метою єврейські історики займалися збором матеріалу про єврейське життя у роки окупації?

ДОКУМЕНТ 9

Звернення Румковского під час депортації дітей з гетто Лодзь 4 вересня 1942 року

"... Важкий удар вразив гетто. Вони (німці) вимагають у нас найдорожче - дітей і людей похилого віку. Я не мав честі мати власних дітей, але мої найкращі роки я присвятив дітям. Я жив з дітьми і дихав тим же повітрям, що і вони. Я ніколи не думав, що буду змушений власними руками принести їх в жертву. Я вже не молодий і я безсило розводжу руками і благаю вас: "Брати і сестри, віддайте мені їх! Батьки і матері, віддайте мені ваших дітей!" ... (Гіркі ридання пролунали з натовпу присутніх).

Вчора вдень вони вручили мені наказ вислати з гетто понад 20 тисяч євреїв. Якщо не я, то вони самі зроблять це. Так стоїть питання: "Чи ми самі виконаємо наказ, чи це зроблять вони". Ми, думаючи не про те, скільки євреїв загине, а про те, скількох можна врятувати, вирішили піти на угоду. Як би важко це не було, ми повинні взяти на себе виконання німецького наказу. Я повинен зробити цю важку і криваву операцію - відсікти органи, щоб зберегти тіло! Я повинен взяти дітей. Або, не дай Бог, заберуть інших ... (чути роздираючі душу стогони і крики людей).

Я не стану вас втішати. Я прийшов до вас сьогодні не зі спокійною душею, але переповнений всієї вашою скорботою і всім вашим болем. Я прийшов до вас, як грабіжник, відняти у вас найдорожче вашому серцю. Я намагався зробити, що міг, щоб домогтися скасування жорстокого вироку. Коли мені це не вдалося, я спробував пом'якшити його. Тільки вчора я наказати включити в списки дітей до 9 років. Я хотів врятувати хоча б дітей від від 9 до 10 років. Але вони не погодилися. Я домігся лише одного - врятувати дітей старше десяти. Нехай це стане маленькою розрадою в нашій великій біді.

... Тут, в гетто, багато хворих на туберкульоз, чиї дні, може бути, тижні, вже полічені. Я не знаю, диявольський це план, а може, й ні, але я не можу не запропонувати його: "Віддайте мені хворих людей, можливо, це дозволить нам врятувати здорових". Я знаю, як дорога хвора людина для своєї сім'ї, особливо єврейської. Але з огляду на такі вимоги, кожен повинен зважити і вирішити: хто повинен бути врятований, хто може бути врятований і кого можна врятувати. Наш обов'язок вимагає від нас зрозуміти, що повинні бути врятовані ті, кого можна рятувати і хто має шанс врятуватися, а не ті, хто в будь-якому випадку не має жодного шансу на порятунок ..."

(Джерело)

Завдання:

1. Який наказ дали нацисти юденрату?

2. Яка моральна ділема повстала перед членами юденрату?

3. Яке рішення запропонував Румковський? Чим він його обгрунтував?

4. Як ви вважаєте, чому Румковський хотів врятувати саме дітей старше 9 років? Які в нього були міркування?

5. На вашу думку, як відреагували мешканці гетто на звернення Румковського? Чи погодились на його пропозицію?

ДОКУМЕНТ 10

Запис із щоденника Сари Глейх, креслярки з Маріуполя

"Сусіди, як шуліки, чекали, коли ми підемо з квартири, так уже й при нас не соромилися. Маша відкрила двері й сказала, щоб вони брали, що кому потрібно. Усі кинулися у квартиру. Тато, мама, Фаня з дитиною відразу пішли вперед, вони не могли це бачити. Сусіди сварилися через речі на моїх очах, виривали їх один в одного, тягли подушки, посуд, перини. Я махнула рукою й пішла. Бася залишалася у квартирі остання, вона її замкнула вже майже порожньою".

В Умані. Спогади Мані Файнгольц, 1944 року

"У цьому погромі з метою грабежу активну участь брали більше 50 відсотків українців міста Умань. Мене зустріла звичайна жінка, яка роздягала, забирала одяг і разом з тим заявила: "Ось ще одна жидівка, забирайте її, а то через них жити неможливо". Сиджу в одному українському будинку, де я ховалася, приходить сусідський хлопчик, синочок поліцая, і розповідає про успіхи своєї матері, скільки речей вона набрала, і при виході він говорить: "Мама дістала собі тільки зимове пальто, але вона каже, що як тільки будуть ще раз бити жидів, вона собі дістане і літнє пальто". Єврейському народу бігти нікуди було і бігти не можна було, кругом нас були німецькі фашисти, а також українська поліція. Багато представників Умані допомагали німцям розшукувати і знищувати євреїв. Українці, які намагалися приховувати єврея, були знищені ..."

Завдання:

1. Які події описані в свідченнях?

2. Де відбуваються події?

3. Що об'єднує ці дві розповіді?

4. Чому місцеві жителі дозволили свобі таке відношення до євреїв? Яким чином можна пояснити їх поведінку?

5. Чи можна вважати типовим поведінку жителів м. Умані та м. Маріуполя під час переслідувань євреїв?

6. Чому ніхто не став на захист євреїв?

7. Що відчувала Сара і Маня в мить неприхованого пограбування?

8. Чи погоджуєтеся ви з думкою, що війна стала випробовуванням на людянність?

ДОКУМЕНТ 11

Цей лист знайшов майор Володимир Дємідов в містечку Битень (Білорусь). Лист написаний перед стратою Златою Вишнятською і 12-річною Юнітою - чоловіку і батьку. Близько 1800 євреїв Битені були вбиті німцями.

"31 июля 1942

Моему Мошкеле и всем моим дорогим!

25 июля у нас произошла ужасная резня, как и во всех других городах. Массовое убийство. Осталось 350 человек. 850 погибли от рук убийц черной смертью. Как щенков бросали в нужники, детей живых бросали в ямы. Много писать не буду. Я думаю, что кто-нибудь случайно уцелеет, он расскажет о наших мучениях и о нашем кровавом конце. Нам пока удалось спастись... но насколько? Мы каждый день ждем смерти и оплакиваем близких. Твоих, Мошкеле, уже нет. Но я им завидую. Кончаю, невозможно писать и не могу передать наших мучений. Будьте здоровы все. Единственное, что вы можете для нас сделать - это отомстить нашим убийцам. Мы кричим вам: отомстите! Целую вас крепко, крепко. Прощаюсь со всеми вами перед нашей смертью.

(приписка)

Дорогой отец! Прощаюсь с тобой перед смертью. Нам очень хочется жить, но пропало - не дают! Я так этой смерти боюсь, потому что малых детей бросают живыми в могилы. Прощайте навсегда. Целую тебя крепко, крепко.

Твоя И

Поцелуй от Г."

(Джерело)

Завдання:

1. Які емоції у вас викликав цей лист?

2. Як авторка листа ставиться до смерті? Чому?

3. Що, на вашу думку, спонукало Злату написати цей лист?

4. Як ви вважаєте, до якої помсти закликає Злата?

ДОКУМЕНТ 12

З повідомлення начальника поліції безпеки і СД про дії зондеркоманд на Україні, 6.3.1942

Оперативний РАПОРТ, СРСР, №177

"... Співпраця з українськими органами і міліцією, в основному, гарна. Однак, при призначенні відповідальних осіб не завжди дотримувалась необхідна обережність, про що свідчить той факт, що бургомістр міста Кременчука Синиця саботував дані йому накази. Синиця був заарештований. В результаті допитів службовців айнзацкоманд було з'ясовано, що він користувався фальшивими персональними даними та перешкоджав вирішенню єврейської проблеми. Він змушував протоієрея Романського хрестити зазначених їм євреїв і давати їм християнські або російські імена. Арешт саботажника дозволив запобігти виходу великого числа євреїв з-під німецького контролю. Синиця був страчений ..."

Завдання:

1. Про які події історії розповідає начальника поліції безпеки і СД?

2. Як саме Синиця допомагав євреям?

3. Чи легко людині, яка вирішує врятувати іншу людину, зробити свій вибір в умовах, коли існує загроза власному життю?

4. Чи можна такий вибір назвати подвигом? Поясніть свою думку?

5. Чим ви поясните, що у таких самих обставинах одні люди надають порятунок, а інші залишаються сторонніми спостерігачами?

ДОКУМЕНТ 13

З листа Веніаміна Галюза, Польща

"[1945]

(...) Ці кровожерливі бандити розстріляли з моєї сім'ї - 44 людини, в тому числі сестер моїх, батьків, а сім'ю мого брата закопали живцем. Я шукаю відповідь, за що вони їх винищили і не можу її знайти. У мене болить серце не за убитих моїх рідних, а за шість з половиною мільйонів. Ось я проїхав майже всю Естонію, Литву і Польщу, і ніде не зустрів жодного єврея, тільки будиночки в містах і містечках, які нібито плачуть за своїми мешканцям.

Нещодавно ми зайняли спостережний пункт на горищі одного будинку, в польському містечку, який ми недавно звільнили. І ось на цьому горищі я знайшов багато єврейських книг, які нібито також плачуть за своїми господарями. Тут євреї були розстріляні ще в 1940 році. Я не релігійний, але коли я підняв "Агада шель Пейсах" і почав читати, так мимоволі сльози, як зі струмка, полилися з моїх очей. (...) "

(Джерело)

Завдання:

1. Яка трагедія спіткала родину автора листа?

2. Що побачив Веніамін Галюз на звільнених територіях? Яке враження на нього справило побачене?

3. Які почуття переповнюють Веніаміна Галюза?

4. Відповідь на яке питання шукає автор листа?

5. Що саме справило найбільше враження на автора і чому?

6. Як ви вважаєте, картина, яку побачив автор листа характерна для всієї Європи, чи лише для Польщі і території СРСР?

ДОКУМЕНТ 14

З передсмертного листа Шмуеля Зігельбойма

"Ответственность за истребление евреев в Польше лежит, прежде всего, на тех, кто его совершает, но опосредованно она лежит и на всем человечестве, на народах стран-союзниц и на их правительствах, которые до сих пор не предприняли никаких реальных действий, чтобы остановить это преступление. Будучи пассивными наблюдателями убийства миллионов беззащитных людей - измученных детей, женщин и мужчин - они разделили эту ответственность".

"...Я не могу жить и молчать, когда уничтожаются остатки польского еврейства, представителем которого я являюсь".

"Мои товарищи в Варшавском гетто пали с оружием в руках в последнем, геройском бою. Мне не дано было погибнуть подобно им, вместе с ними, но и мое место среди них, в этой братской могиле".

"Я хочу своей смертью выразить свой глубочайший протест против бездеятельности, с которой мир наблюдает за уничтожением еврейского народа, позволяет его уничтожить".

"Моя жизнь принадлежит еврейскому народу Польши, и я ее отдаю ему. Я страстно желаю, чтобы остатки миллионов польских евреев вместе с массами поляков дожили до освобождения, которое позволит им дышать в Польше, в мире свободы и социалистической справедливости, как возмещение за нечеловеческие страдания и мучения. И я верю, что такая Польша будет, и такой мир придет. Я уверен, что президент и глава правительства услышат мои слова, обращенные к ним, и что польское правительство немедленно начнет дипломатическую и пропагандистскую деятельность, направленную на спасение от уничтожения последних оставшихся в живых евреев Польши.

Я с благословлением прощаюсь со всеми, кто был мне дорог и кого я любил".

(Джерело)

Завдання:

1. Що ви дізналися з листа про Шмуеля Зігельбойма?

2. Які емоції ви відчули, читаючи цей лист?

3. Які емоції переповнювали автора листа?

4. Кого автор звинувачує загибелі польських євреїв?

5. Кого автор називає "бездіяльними спостерігачами"?

6. Чому він покладає відповідальність за винищення євреїв Польщі на "бездіяльних спостерігачів"

7. Проти чого пртестує Шмуель Зігельбойм і про що він мріє?

8. Як ви вважаєте, чи справедливі обвинувачення автора листа? Чи могли держави антигітлерівської коаліції, нейтральні держави, впливові всесвітні організації запобігти Голокосту?

ДОКУМЕНТ 15

Спогади Майданник Діни і Фельдман Хани про гетто в Чечельнику

"Зима 1941-1942 років була дуже люта, з великими снігами. Люди в гетто ходили голодні, голі, вмирали десятками за добу. Ми нарахували, що одного дня винесли 24 померлих. Живі стягували з мертвих ганчірки і надягали на себе, щоб врятуватися. Мої молодші сестрички Хана і Дора від недоїдання не могли ходити, не стояли на ногах. Папа, опухлий від голоду лежав на нарах... "

Пеккер Доня і Пеккер Наум пригадували

"Дітям робили уколи в руку, в сідницю, під лопатку ... Нам говорили, що це необхідно для профілактики… Після таких запобіжних заходів хвороби не припинялись, але підвищувалася дитяча смертність ".

Спогади Лізи Вишневецької (Фішер)

"Деякі мешканці потайки пробиралися в прилеглі українські села і у селян випрошували їжу, або намагалися її заробити своєю працею. У багатьох сімей були знайомі серед селян, які рятували їх від голоду. У перенаселеному гетто, адже в кожен будинок заселяли по 4-5 сімей, лютували тиф та інші інфекційні захворювання, через що померло понад половина його мешканців. Щоправда, було кілька місцевих лікарів, яких привезли з Румунії, але не було ліків і тому лікувалися народними засобами…"

(Джерело)

Завдання:

1. В яких умовах жили мешканці гетто?

2. Від чого помирали жителі гетто?

3. Що, на вашу думку, медики робили з дітьми гетто?

4. Що допомаголо вижити мешканцям гетто?

ДОКУМЕНТ 16

Із щоденника секретаря юденрата м. Шауляя Еліезера Єрусалимського (1943 р.)

"29 квітня

Напівофіційно, без шуму, відкрилася народна школа в гетто ... площею 18 кв. метрів. Школа працює з 9 до 16 годин. Навчається дев'яносто дітей в чотирьох групах, кожна по 1,5-2 години в день. Варто відзначити, що, незважаючи на важкі умови життя, дітлахи з радістю біжать до школи, вчаться охоче і з увагою. Тридцять п'ять - сорок дітлахів сидять, а то і стоять, тісно притулившись один до одного. У класі ніякого шуму, але в цій тиші гетто немов ожило".

Спогади Бориса Цукермана з гетто в Чечельнику

"У нашому районі діяв партизанський загін, я став зв'язковим між гетто і народними месниками. Мій маленький зріст і зовнішній вигляд сприяли тому, що я міг непомітно піти з гетто і передати партизанам потрібну інформацію. Недалеко від Чечельника, в с. Бритавка, діяв партизанський загін, ядром якого були євреї-втікачі з гетто. Деякі представники єврейської громади були залучені до руху опору окупаційній владі. Я був одним із зв'язкових. Одного разу один з поліцаїв, як би ненароком, мигцем прошепотів мені, що через два дні німці й поліцаї здійснять наступ на партизанів. Я негайно повідомив цю новину в загін і окупантів зустріли кулеметно-автоматним вогнем".

(Джерело)

Запитання:

1. Про що розповідається в свідченнях?

2. Що об'єднує ці свідчення?

3. В ім'я чого, нехтуючи смертельною небезпекою, в'язні Шауляйського гетто створили школу для дітей?

4. Які форми опору ви знаєте? Чи погоджуєтесь ви з думкою, що відкриття шкіл у гетто - це своєрідна форма опору?

5. До яких форм опору євреїв в гетто ви віднесли б відкриття школи і участь в партизанських загонах?

6. Поясніть, які ще форми опору євреїв в гетто Вам відомі.

ЗАВДАННЯ 1

1. Що зображено на фото?

2. Чи існує між ними зв'язок?

3. Як би ви назвали цю серію фотографій?

4. Складіть розповідь, використовуючи фтографії.

5. Які б ще фотографії ви додали, що б продовжити розповідь?

ЗАВДАННЯ 2

1. Прокоментуйте, що зображено на фотографіях?

2. Де і коли, на вашу думку, були зроблені фотографії?

3. Що об'єднує ці фотодокументи?

4. За допомогою фотодокументів складіть розповідь про життя в гетто.

ЗАВДАННЯ 3

1. Опишіть, що зображено на фотографіях. Які асоціації вони у вас викликають?

2. А які б асоціації викликали у вас ці картинки в часи Голокосту? Чому?

ЗАВДАННЯ 4

Самуель Бак народився в Вільно в освітченій єврейській родині. Після окупації Вільно, нацисти наказали євреям надіти жовту зірку. Восьмирічний Бак змайстрував ці відмітні знаки для себе, своїх батьків і всієї великої родини. 6 вересня 1941 року розпочалась депортація євреїв в гетто Вільно. Батько Самуеля був відправлений до табору примусових робіт, а самому хлопчикові і його матері вдалося втекти з гетто і сховатися. 27 березня 1944 року в таборі відбулася дитяча акція - було знищено 250 дітей. Мати Бака зуміла втікти, а Самуель ховався під ліжком в одному з бараків. Кількома днями пізніше батько виніс його з табору в мішку з тирсою і зумів передати матері. Самуель і його мати знайшли прихисток в монастирі бенедектінців, де вони ховалися 11 місяців до звільнення. За десять днів до звільнення Вільно, 2-3 липня, в'язні концтабору, в їх числі і батько художника, були зігнані всі разом і розстріляні в Понарах. Вся творчість художника пронизана темою Голокосту. Йму було природньо включати в зображення єврейську символіку, після того, що він пережив.

1. Чому, на вашу думку, основним мотивом картин Бака є Зірка Давида?

2. Про що Самуель Бак розповідає в своїх картинах?

3. Які почуття та емоції викликають у вас ці картини?

ЗАВДАННЯ 5

В таборі Терезін було більш 10500 дітей молодше 15 років і близько 2000 молодше 18 років. З 12500 дітей вижило близько 1000. Три роки окупації і час, проведений а Терезине, змусіли дітей швидко подорослішати і зробили з них філософів. Прочитайте поезії юних в'язнів і роздивіться малюнки.

1. Які питання піднімають в своїх творах юні автори? Чи виникали у вас подібні питання?

2. Як ви вважаєте, що змушувало дітей до творчості: торжество духа чи крайній відчай?

3. Які мотиви простежуються в поезіях і малюнках дітей?

4. Про що мріють, на які питання шукають відповідь юні автори?

5. Яким ви бачите життя гетто в поезіях і малюнках дітей?

6. Який настрій вам передають малюнки? Що означають яскраві кольори?

7. Які емоції викликає у вас творчість дітей гетто?

8. Поміркуйте, як би могла скластись доля цих дітей, як би не Голокост?