Голокост в Нідерландах

Восени 1940 року нацисти розпочали серію антиєврейських заходів з метою обмежити участь євреїв в економіці і суспільному житті:

• у вересні майже всі єврейські газети були закриті, євреям заборонили жити в ряді районів і займатися деякими професіями.

• в листопаді всі вчителі і державні службовці єврейського походження були звільнені, включаючи Людвіка Ернста Віссера, президента Верховного суду Голландії.

• незабаром німці почали "арізацію", наказавши всім єврейським підприємцям зареєструвати свої підприємства.

У відповідь на ці заходи єврейська громада вирішила створити комітет, який виступав би в ролі її керівництва. В грудні 1940 року був створений Єврейський координаційний комітет на чолі з Віссером.

У лютому 1941 року німці створили юденрат (Єврейську раду - Joodse Raad), яку очолили Авраам Ашер і Давид Коген. Надаючи Раді форми самоврядування, окупаційні сили створили враження, що Рада може впливати на стан справ. Насправді це було не так. Рада за наказом німців публікувала в цензурованому тиждневику Хет-Йодше нацистські антиєврейські заходи, займалась освітою та соціальною роботою. У жовтні 1941 року функції єврейської ради окупаційні влада поширила на всі Нідерланди, а іі місцеві відділення були створені в різних містах.

• Протягом 1941 року становище євреїв різко погіршився. Рейнхард Гейдріх створив в Нідерландах Центральне бюро єврейської еміграції. За це літо євреям було заборонено з'являтися в громадських місцях, для них була введена комендантська година, обмеження на переміщення, їх вигнали зі шкіл та університетів.

• У червні 1941 року була проведена загальна реєстрація населення, в рамках якої євреям в паспорта був проставлений штамп «J».

• З осені 1941 року "Оперативний штаб Розенберга" (Einsatzstab Rosenberg) почав розкрадання творів мистецтва та іншої власності євреїв.

• Наприкінці 1941 року німці створили табори примусової праці і зобов'язали Joodse Raad знаходити робочу силу.

Ставлення голландців до переслідування євреїв було неоднозначним: в той час, як деякі голландці симпатизували євреям, інші співпрацювали з нацистами. Ще з початку 1930-х рр., з того моменту, як нацистська партія прийшла до влади в Німеччині, в Нідерландах існували власні антисемітські праві рухи, члени яких ставилися до прибуваючих єврейських біженців з різкою ворожістю. З іншого боку, багато голландських громадян, в тому числі багато інтелектуалів, люто критикували запровадженні проти євреїв заходи.

В лютому 1941 року в Амстердамі почалися сутічни між колабораціоністами (членами Націонал-соціалістичного руху) і загонами єврейської самооборони. В одній з таких сутічок загинув активіст НСР Коот. У відповідь, 22 лютого німці в єврейському кварталі провели облави, в результаті яких взяли в заручники 389 молодих людей і відправили їх в Бухенвальд (а звідти в Маутхаузен).

Як безпрецедентний акт солідарності з депортованими євреями, починаючи з 25 лютого 1941 року по всій Голландії прокотилися робітничі страйки. Страйк був жорстоко придушений німцями. Чотири керівника були страчені, сотні учасників відправлені до в'язниць і концтаборів. Однак нацисти зрозуміли, що більшість голландців не прийняли нацизм.

15 липня 1942 року нацисти розпочали масові арешти євреїв і депортації. Євреїв збирали в таборі Вестерборк, а звідти відправляли на схід в табори смерті. Загалом, було депортовано 100 тис. євреїв: близько 60 тис. - в Освенцим, більше 34 тис. - в Собібор, майже 5 тис. - в Терезієнштадтське гетто і майже 4 тис. - в концентраційний табір Берген - Бельзен. Переважну більшість депортованих знищували одразу по прибуттю в табори.

Перед депортацією, німці розочали конфіскацію єврейських грошей. Євреї були зобов'язані розміщувати свої заощадження на заблокованих банківських рахунках; незабаром ці рахунки були скасовані, і всі гроші були розміщені на одному загальному рахунку, який використовувався для фінансування Joodse Raad.

В травні 1943 року депортації знову почастішали і до літа більшість євреїв Голландії були депортовані.

16 липня 1942 року був відправлений перший ешелон в Освенцим був, останній - 3 вересня 1944. Загалом за цей час 65-ма ешелонами було депортовано 60 026 осіб, з яких вижило тільки 1052.

Всього в концентраційних таборах вижило 22% голландських євреїв. Тільки 5 тис. з них повернулися в Голландію після війни.

Масовій загибелі євреїв сприяла ефективна робота державного апарату в Нідерландах (чиновників, поліцейських, залізничників). На піку депортацій, більшість євреїв у пошуках притулків могли покладатися тільки на себе. Ситуація стала ще більш небезпечною після вересня 1942 року, коли були сформовані спеціальні підрозділи з голландських колабораціоністів, які допомагали німцям в пошуках і арештах євреїв. Одні робили це по службі - багато установ (Амстердамська міська адміністрація, Голландська муніципальна поліція і Голландські залізниці) співпрацювали з нацистами і сприяли депортації євреїв, інші - через страх або байдужость, а деякі - за грошову винагороду.

Унікальний випадок стався в селищі Ньюланде. Арнольд Дауес, син місцевого священика активно співпрацював з рухом Опору і підпільники відправляли євреїв Амстердаму до нього у провінцію, адже у своєму селищі Дауес створив нелегальну Раду допомоги євреям і сприяв тому, щоб місцеві мешканці допомагали біженцям. Збори жителів постановили, що кожен хто проживає в селищі повинен врятувати мінімум одного єврея - таким чином небезпека доносу була зведена до мінімуму. Майже кожна родина переховувала хоча б одного єврея. Загалом у Ньюланді перебувало близько 100 дітей і 400 дорослих.

"З огляду на те, що серед нас залишилися останні з тих, хто вижив, я прошу вибачення від імені уряду за дії уряду в той час. Я роблю це, розуміючи, що жодне слово не може описати щось настільки ж величезне і жахливе, як Голокост. У цілому ми зробили дуже мало. Недостатньо захисту, недостатньо допомоги, недостатньо визнання".

Прем'єр-міністр Нідерландів Марк Рютте