07.05.2021

Правильне спілкування дітей і батьків

Способи ефективного спілкування, які допоможуть дитині розкритись і довіритись батькам

Спілкування – це передача інформації від однієї людини до іншої. Комунікація (спілкування) може бути вербальною, наприклад, коли одна людина розмовляє з іншою, або невербальною, наприклад, коли люди бачать похмуре обличчя чоловіка, його міміка сигналізує їм, що він сердиться. Комунікація також може бути позитивною або негативною, ефективною чи неефективною.

Для батьків дуже важливо мати можливість відкрито й ефективно спілкуватися зі своїми дітьми. Відкрита, ефективна комунікація йде на користь не тільки дітям, а й кожному члену сім'ї. А отже, стосунки між батьками та їхніми дітьми значно покращуються. У цілому, якщо комунікація між батьками й дітьми позитивна, то й стосунки доброзичливі. Не варто забувати, що діти вчаться спілкуватися, спостерігаючи за своїми батьками. Якщо батьки спілкуються відкрито й ефективно, є велика ймовірність, що і їхні діти будуть чинити так само. Пам'ятайте: хороші комунікативні навички здатні принести користь на все життя

У дітей починають формуватись ідеї та уявлення про себе на підставі того, як їхні батьки спілкуються з ними. При ефективному спілкуванні батьки засвідчують свою повагу дітям. Ті, у свою чергу, відчувають, що їх чують і розуміють, унаслідок чого самооцінка дітей підвищується. З іншого боку, неефективне й негативне спілкування між батьками й дітьми змушує їх повірити в те, що їх самих та їхні інтереси ігнорують, їх не почули або не зрозуміли.

У сім’ях, де культивується ефективне спілкування, діти більш відповідальні та обов’язкові. Вони розуміють і знають, чого очікувати від своїх батьків, і коли дізнаються про те, що батьки очікують від них самих, стають більш старанними, реалізуючи ці очікування. Вони також більш упевнено відчувають свою позицію в сім'ї й, таким чином, краще взаємодіють з батьками.

Способи позитивного спілкування з дітьми такі.

Починайте ефективно спілкуватися з дітьми, коли вони ще маленькі. Перш ніж батьки та їхні діти зможуть почати спілкуватись повноцінно, обидві сторони цього процесу повинні відчути себе досить комфортно, щоби зробити крок назустріч один одному. Доки діти зовсім маленькі, батькам необхідно вдумливо підготуватись до створення сприятливих умов для відкритої, ефективної комунікації. Батьки можуть забезпечити її, стаючи відкритими для спілкування зі своїми дітьми, особливо коли в них виникають якісь запитання чи вони просто хочуть порозмовляти. Крім того, батьки, які дарують своїм дітям багато любові, розуміння та сприйняття, допомагають створити сприятливу атмосферу для відкритого спілкування. Діти, які відчувають себе зігрітими батьківською любов’ю і приймаються своїми батьками, мають більше шансів розкритись і поділитися з ними своїми думками, почуттями, проблемами.

Але іноді батькам легше на рівні почуттів сприймати своїх дітей, ніж висловити їм це на ділі. Батькам важливо демонструвати своїм дітям, що вони люблять і приймають їх. Батьки можуть зробити це як вербальним (словесним), так і невербальним способом. Вербально вони можуть просто розповісти своїм дітям про те, що приймають їх такими, якими вони є. При цьому важливо акцентувати увагу на позитивному сприйнятті. Наприклад, коли дитина сама прибирає свої іграшки після того, як закінчила грати, батьки можуть сказати про те, що вони цінують її: «Я дуже ціную, коли ти прибираєш іграшки без підказки». Під час розмови з дітьми батькам слід бути обережними в тому, що вони кажуть і як вони це кажуть. Усе, що батьки кажуть своїм дітям, указує на те, що вони відчувають по відношенню до них. Наприклад, якщо батьки кажуть щось на зразок: «Не заважай мені зараз. Я зайнятий!», діти можуть подумати, що їхні бажання й потреби не важливі.

Невербально батьки можуть продемонструвати дітям своє прийняття їх за допомогою жестів, міміки та інших несловесних форм зовнішнього вираження емоцій і почуттів. Батькам необхідно постаратись усунути такі прояви, як крик та імітована байдужість, коли вони не звертають увагу на своїх дітей. Така поведінка заважає ефективному спілкуванню. Батькам належить навчитись демонструвати своє прийняття тими способами, які їхні діти зможуть зрозуміти правильно. Практика неодмінно приведе вас до досконалості.

Спілкуйтесь на рівні вашої дитини. Коли батьки спілкуються зі своїми дітьми, їм важливо спуститись до їх дитячого рівня як словесно, так і фізично. Вербально батькам треба використовувати відповідну віковим особливостям мову, яку їхні діти зможуть зрозуміти без зусиль. З дітьми молодшого віку це можна зробити, використовуючи прості слова. Наприклад, малюки найкраще зрозуміють таку форму як,«не бий свою сестру» замість «абсолютно неприйнятно бити сестру». Батькам варто спробувати використовувати різні формулювання, щоб дізнатися, що саме їхні діти здатні зрозуміти, уникаючи при цьому тих форм спілкування, які свідомо залишаться незрозумілими. Фізично батьки не повинні, наприклад, підніматись над своїми дітьми під час розмови. Замість цього їм слід опуститися донизу, щоби стати приблизно того ж «росту», що і їхні діти: стати на коліна, сісти навпочіпки, сісти на стілець, зігнутись тощо. Це забезпечить удалий зоровий контакт з дитиною, який легше буде підтримувати протягом бесіди, крім того, якщо діти дивляться прямо в обличчя батьку/матері (бачать його/її погляд), вони будуть менше боятись його/її слів.

Навчіться слухати по-справжньому. Уважно слухати – це навичка, якої необхідно вчитись і практикувати її використання. Вона є невід'ємною частиною ефективного спілкування. Коли батьки слухають своїх дітей, вони висловлюють свій інтерес до них і захопленість їхніми висловлюваннями. Ось кілька важливих кроків, щоби стати хорошим слухачем:

• Установіть і підтримуйте зоровий контакт. Батьки, яким це вдається, показують своїм дітям, що вони захоплені й зацікавлені. Діти можуть відчути прямо протилежний ефект, тобто що їхні батьки не зацікавлені в тому, що кажуть діти, якщо зоровий контакт установлений на мінімальному рівні.

• Усуньте всі відволікаючі фактори. Коли діти хочуть розмовляти, батьки повинні продемонструвати їм свою стовідсоткову увагу. Вони повинні відкласти вбік усе, чим займалися, повернутися обличчям до своєї дитини і щиро дослухатись до дитячих слів. Якщо батьки, наприклад, стануть продовжувати читати газету або дивитися телевізор у той час, як їхні діти будуть намагатися спілкуватися з ними, це підштовхне малечу до висновку, що їхні батьки не зацікавлені в тому, що вони кажуть або що їхні слова не важливі. Якщо діти висловлюють бажання поспілкуватись, коли у батьків невідкладні справи, треба неодмінно виділити інший час для дружньої розмови.

• Слухайте, тримаючи язик за зубами. Батьки повинні постаратися звести до мінімуму свої спроби перервати дитину, поки вона буде висловлювати все, що вважає за потрібне. Вони можуть висловити своє схвалення, наприклад, за допомогою посмішки або дружнього дотику, але не переривати. Переривання часто порушує хід думки дитини, що може бути дуже неприємним і прикрим явищем.

• Нехай ваші діти знають, що їх почули. Після того, як діти закінчили висловлюватись, батьки можуть переконати їх у тому, що слухали уважно, повторивши сказане трохи іншими словами. Наприклад, «Синочку, схоже, ти дуже добре провів свій день в дитячому садку». Крім того, що це дозволить дитині переконатися, що батьки слухали її уважно, це також дасть дитині можливість з'ясувати і виправити неточно витлумачений батьками зміст розповіді.

Нехай ваші розмови будуть короткими. Чим дитина менше за віком, тим важче для неї витримувати довгі промови. Є одне чудове правило для батьків – говорити маленьким дітям не довше 30-ти секунд, потім попросити прокоментувати сказане. Тобто завдання батьків полягає в тому, щоб передавати за раз невелику порцію інформації, перевіряючи при цьому, чи утримують діти свою увагу і чи розуміють те, про що їм кажуть. Батьки також повинні надати своїм дітям право вирішувати, коли варто зупинитися. При цьому дорослим учасникам діалогу важливо звертати увагу на ті підказки, які допоможуть зрозуміти, що дітям вже достатньо отриманої інформації. Деякі підказки – непосидючість, відсутність зорового контакту, відволікання та ін. Батьки повинні знати не тільки те, коли спілкуватися зі своїми дітьми, а й коли їм треба припинити розмову.

Формулюйте правильні запитання. Деякі запитання сприяють тривалій і плідній бесіді, у той час як інші можуть зупинити спілкування, відбивши будь-яке бажання продовжувати розмову. Батькам важливо постаратися при спілкуванні зі своїми дітьми ставити відкриті запитання. Саме вони часто вимагають ґрунтовної відповіді, яка буде продовженням бесіди. Відкриті запитання, що починаються зі слів «що», «куди», «хто» або «як», часто дуже корисні для того, щоб допомогти дітям краще розкритись. Батьки повинні уникати запитань, які потребують формальної відповіді «так» чи «ні» (тобто закритих запитань). Уміння ставити правильні запитання всіляко сприяє розмові, але батькам слід проявити обережність, щоб у ході спілкування зі своїми дітьми не поставити занадто багато запитань. Коли це відбувається, розмова швидко стає схожою на допит, і дітям стає дуже складно розкритись.

При спілкуванні з дітьми висловлюйте власні почуття та ідеї. Для ефективного спілкування необхідний «двосторонній рух». Не тільки батьки повинні бути доступними та уважно слухати дітей, а й у дітей повинна бути така ж можливість; а тому, батьки завжди повинні бути готовими поділитися своїми думками й почуттями. Саме у процесі двостороннього діалогу вони можуть багато чого навчити своїх дітей, наприклад, родинних цінностей і моралі. Однак і тут батькам необхідно бути обережними, щоб не проявити засудження або зарозумілість. Цілком логічно, що чим більше батьки відкриваються своїм дітям, тим більше їхні діти будуть відкриті для них.

Плануйте та систематично проводьте сімейні зустрічі або виділяйте час для спілкування. Є один дуже корисний інструмент спілкування для сімей з дорослими дітьми – це заздалегідь запланований час для нього. При цьому можна використовувати різні варіанти. Насамперед це сімейна рада, яка може скликатись, наприклад, раз на тиждень або коли є привід обговорити щось у родинному колі. Сім'ї можуть використовувати час для сімейних зустрічей, щоб налагодити повсякденне життя, наприклад, розподілити обов’язки в домі або визначити час відходу до сну. Час сімейної ради можна використовувати також для того, щоб висловити образи, скарги, незадоволення і порозмовляти про існуючі проблеми. Цей час можна провести і за розмовою про позитивні моменти, які відбулися протягом останнього тижня. Важливо те, що кожному члену сім'ї дається час висловитися, щоб його почули інші.

Час, відведений для сімейного спілкування, не обов'язково повинен бути таким «офіційним», як на сімейній раді. Наприклад, сім'я може використовувати час вечері, щоби «зловити» один одного в метушні дня. Або ж батьки можуть виділити час, щоби пограти в комунікативні ігри, такі як, наприклад, вибір конкретних тем для обговорення та надання кожному члену сім'ї можливості висловити свою думку. Важливо, щоб сім'я виділяла для цього час систематично, тоді спілкування буде плідним і повноцінним.

Зізнайтесь, якщо ви чогось не знаєте. Коли діти ставлять запитання, на які їхні батьки відповісти не можуть, варто визнати, що дане запитання потребує вивчення. Батьки можуть використовувати такі випадки, як отримання спільного (з дитиною) досвіду навчання. Наприклад, батьки можуть навчити своїх дітей того, як отримати інформацію, взявши їх у бібліотеку, відкривши для них енциклопедію або сторінку в Інтернеті. Для батьків набагато краще буде показати своїм дітям, що вони люди і тому не можуть знати абсолютно все, ніж давати неточні відповіді.

Постарайтеся, щоб ваші пояснення були повноцінними. Відповідаючи на запитання дітей, батьки повинні постаратись дати їм стільки інформації, скільки потрібно, навіть якщо тема така, що, обговорюючи її, батьки відчувають дискомфорт. Це не означає, що вони повинні вдаватись в усі можливі подробиці. Просто важливо, щоб батьки знали, який обсяг інформації потрібен їхнім дітям, а потім давали його. Важливо, щоб батьки переконалися, що інформація, яку вони надають, відповідає їхньому віку. Також батьки повинні заохочувати дітей формулювати запитання. Це допоможе з'ясувати, чим вони цікавляться. Якщо дітям не надавати достатньо інформації, вони можуть зробити певні висновки, що можуть виявитися хибними.

06.05.2021

Правила поведінки в натовпі

Зважаючи на непростий нинішній час, обов’язком кожного є вміння поводитись під час перебування в місцях масового скупчення людей хоча б заради збереження свого життя і здоров’я.

Психологи вважають, що натовп — це особливий біологічний організм. Він діє за своїми законами і не завжди зважає на інтереси окремих осіб. Потрапивши в некероване скупчення народу, важливо дотримуватися правил безпеки.

Поява натовпу можлива в місцях масового перебування людей. Це відбувається на концертах, під час проведення політичних акцій, на стадіонах після закінчення спортивних матчів.

Ситуація безпечна до того часу, доки тисячі людей дотримуються правил поведінки та рухаються згідно з відведеними маршрутами. Проте при виникненні будь-якого інциденту чи перешкоди на шляху натовп перетворюється на джерело підвищеної небезпеки для життя та здоров’я людини. Протистояти натовпові важко. Навіть законослухняні люди іноді в натовпі можуть поводитися агресивно й неконтрольовано.

Щоб уникнути можливих неприємностей, необхідно дотримуватись основних правил поведінки в місцях масового перебування людей.

Опинившись у місці проведення масового заходу, не намагайтесь попасти в епіцентр. Пам’ятайте, що ніяке видовище не компенсує можливі незручності чи травми в натовпі. Наперед вивчіть шляхи можливої евакуації при відвідуванні місць масового зібрання людей. Зверніть увагу на запасні виходи та маршрути.

Найбільш небезпечне явище в натовпі — це паніка. Паніка небезпечна тим, що блокує здатність реального сприйняття та раціонального мислення. А сигналом, поштовхом для масової паніки може слугувати поведінка людей з активно-панічною реакцією на надзвичайні події. Такі люди втрачають здатність реально сприймати події, стають збудженими, занадто рухливими, схожими на тварин, що загнані в пастку.

Щоб повернутись з масового заходу неушкодженим, необхідно знати, як поводитися в натовпі.

Правила поведінки в натовпі є такими:

1. Уникати великих скупчень людей.

2. Під час масових заворушень намагайтесь обійти натовп, щоб не постраждати від дій працівників поліції.

3. Якщо йдете на масовий захід, не одягайте речей, які можуть за щось зачепитися (краватка, шарф, ланцюжок, сережки, мотузки, шнурки). Не взувайте взуття з високими підборами. Одяг краще застебнути на блискавку.

4. Намагайтесь триматися подалі від скляних вітрин, огорож, турнікетів, сцени;

5. Якщо ви потрапили в натовп, то треба намагатися поступово вибиратися з центру до краю.

6. Глибоко вдихніть і розведіть зігнуті в ліктях руки вбік, щоб грудна клітина не була здавлена.

7. Тримайтесь подалі від високих та повних людей чи тих, хто має громіздкі предмети або великі сумки.

8. Намагайтесь не впасти, піднімайте ноги вище, ставайте на повну ступню, не робіть коротких кроків, не піднімайтесь навшпиньки, не тримайте руки в кишенях.

9. Якщо у вас щось упало (випало), не намагайтесь піднімати. У жодному випадку не допускайте, щоб розв’язалися шнурки взуття. Заздалегідь затягніть їх вузлом! Шнурок, що розв’язався, загрожує падінням. Пам’ятайте, падіння всередині натовпу, який рухається, небезпечне для життя.

10. У разі падіння намагайтесь якнайшвидше піднятися на ноги.

11. Якщо встати не вдається, згорніться клубком, захистіть голову передпліччями, а долонями потилицю.

12. При виникненні паніки намагайтесь зберігати спокій і здатність швидко і правильно оцінити ситуацію.

Пам’ятайте, не завжди паради, концерти, спортивні, святкові та політичні заходи бувають веселі, радісні та безпечні. Не забувайте правила поведінки в місцях масового скупчення людей. Будьте уважні і обережні!

НМЦ ЦЗ та БЖД Кіровоградської області

5.05.2021

Правила безпеки під час відпочину на природі

На вихідні сотні людей виїжджають на природу, аби відпочити від міської метушні та поласувати стравами, приготованими на мангалі або багатті. Такі поїздки допомагають відновити сили після важкого робочого тижня. Тож як подбати про те, щоб відпочинок пройшов вдало?

Відпочиваючи в лісі, на луках, біля озера, річки, не завдавайте природі шкоди, не порушуйте рівноваги, взаємозв’язків у ній.

Перш ніж виїхати на відпочинок, необхідно заздалегідь вибрати місце. Слід продумати й проїзд. На деяких річках і озерах моторним човном користуватися заборонено. У лісі, на луках не скрізь можна їздити автомобілем і мотоциклом.

Намет і багаття - неодмінна особливість колективного відпочинку в лісі, біля річки. Щоб не ламати гілки дерев, необхідно придбати металеві кілочки і триніг для казана. Розбивається намет лише з дозволу лісника чи єгеря, які підкажуть найзручніші місця. Самі ви повинні дбати про те, щоб не завдати шкоди природі, не потривожити диких тварин і птахів.

Не рекомендується розбивати намет на стрімких схилах берегів озер і річок, тому що берег може обвалитися. Любитель багаття повинен пам’ятати, що влітку і ранньої весни особливо небезпечні лісові й польові пожежі. Розводити багаття можна лише там, де дозволять єгер, лісник і обов’язково обкопуйте їх рівчаком. Найкращі дрова — соснові, ялинкові. Рубати дерева і ламати гілки заборонено, можна користуватися тільки сушняком. Розвівши багаття, подивіться, куди летять іскри, знешкодьте їх, а оточуючий ґрунт (на 8-10 м) полийте водою.

Причинами пожежі в лісі можуть стати блискавка або засуха, але основною причиною виникнення пожеж у лісі є необережність людини.

Пам’ятайте, що украй небезпечно:

– кидати палаючі сірники, недокурки;

– палити суху траву;

– розводити багаття поряд з наметами та деревами;

– залишати в лісі промаслені або просочені іншою горючою речовиною шматки тканини.

Щоб запобігти пожежі дотримуйтесь правил поведінки в лісі:

– розводьте багаття в лісі тільки в спеціально передбачених для цього місцях, обкопайте місце навколо багаття невеликим рівчаком;

– під час дощу багаття розводьте під накриттям з брезенту або плащ-накидки. У суху погоду навколо багаття прибирайте суху траву, мох, хвою, щоб запобігти пожежі; – перед сном багаття загасіть і залийте водою. Якщо потрібно зберегти вогонь, то на ніч призначте чергового або засипте багаття попелом. Не лягайте відпочивати біля багаття – це небезпечно, ви можете обгоріти або й задихнутися;

– після відпочинку обов’язково загасіть вогонь, залийте багаття водою, якщо її немає, то розгребіть залишки багаття та подрібніть великі вуглини;

Категорично забороняється розводити багаття на торфовищі.

Збираючись додому, погасіть тліючі залишки багаття, закопайте сміття (целофан, скляний посуд заберіть із собою, адже він не розкладається в ґрунті). Хай на місці вашого відпочинку буде чисто — наступного разу сюди прийдуть інші.

При виявленій пожежі в лісі телефонуйте – 101

МВН Новомосковських територіальних курсів ЦЗ та БЖД (ІІІ категорії)

Олена НАЗАРОВСЬКА

23.04.2021

Як розвинути уважність у дитини 9 років

Способи розвинути пам’ять і увагу у дитини

Розвивати пам’ять та увагу у дитини краще з дошкільного віку. Тут важливо керуватися простими принципами.

Заняття повинні бути регулярними, систематичними, в тренування пам’яті треба включати повторювані і нові вправи. Рекомендована тривалість безперервних занять – 10-15 хвилин.

Тренування пам’яті у дітей не повинна займати більше часу, інакше заняття стануть нудними.

Уникайте примусу!

Процес навчання спрямований на формування навичок найбільш природним для дитини шляхом – через розвага, гру.

Про раціон і спорт

Перед тим, як розвивати пам’ять і увагу у дитини, треба приділити час двом важливим складовим: раціону харчування; спортивних занять. У раціон обов’язково варто включити магній, жирні Омега кислоти, вітаміни групи В. Позитивно впливає на розумовий розвиток йод. Нестача йоду призводить до стомлюваності, відсутності активності, зниження успішності. Серед корисних для мозку продуктів – риба, морепродукти, цільнозернові, авокадо, тропічні фрукти, брокколі, оливкова олія, зелений чай, темний шоколад. Коли раціон оптимізований, варто звернути увагу на фізичну активність

. Як дитині зміцнити пам’ять, якщо він мало рухається? Якщо інтенсивні заняття спортом протипоказані лікарем, то варто хоча б влаштовувати вечірні прогулянки на свіжому повітрі.

Розвиваємо пам’ять, увага, мислення дитини

Існує чимало способів розвитку пам’яті – деякі вправи використовуються десятки років, успішно допомагаючи дітям в досягненні поставлених завдань

. Але про те, як розвивати пам’ять і увагу у школяра або дошкільника, батьки часом не знають.

Ось кілька корисних методик.

Метод 1.

Читання і переказ

Цей спосіб працює з ранніх літ. Батьки постійно розмовляють з малюком, обговорюють те, що відбувається на вулиці, в дитячому саду. Просять розповісти, що відбувалося в подробицях. Подробиці потрібні для того, щоб малюк активно використовував пам’ять. Також дітям читають, після читання обговорюючи запам’яталося. У 5-6 років вже можна заучувати з дошкільням вірші та уривки з улюблених книг. Такий метод розвитку навантажує всі види пам’яті: зорову пам’ять; слухову пам’ять (запам’ятовування напам’ять віршів, прочитаних батьком); рухову; тактильну. Рухова пам’ять може розвиватися під час фізичних занять, при малюванні, записуванні. Однак вона ж тренується, коли дитина розповідає, що він робив, як рухався, куди ходив.

Метод 2.

Знайди відмінність

Зорова пам’ять відмінно розвивається на етапі, коли дитина ще не читає, але вже активно цікавиться картинками. Запропонуйте йому дві картинки з відмінностями. Пошук відмінностей захоплює і викликає азарт. При цьому дитина запам’ятовує обидві картинки, приділяє багато часу деталям, від чого його здатність до концентрації уваги виходить на новий рівень розвитку.

Також варто збирати пазли, спочатку прості, поступово переходячи до більш складним.

Молодших школярів тренують за допомогою списків.

Гра в продавця і покупця – яскравий приклад такого тренування. Батько записує покупки в два різних списку, а дитина повинна знайти відмінності.

Варіант гри: дитина запам’ятовує пункти з першого списку, потім йому дають другий список, і потрібно знайти відмінності без першої папірці. Гру можна модифікувати як завгодно, головне – щоб не було нудно.

Метод 3.

Придумані історії

Дитині розповідають історії про героя, який потрапляє в різноманітні пригоди. Потім слухач повинен розповісти, в яких ключових місцях побував герой, що з ним відбувалося, кого він зустрів. Цей метод розвиває слухову пам’ять і увагу. Без уважності неможливо запам’ятати деталі. Можливо, спочатку у дитини все вийде не дуже добре, але з часом результати будуть поліпшуватися.

Аналог цього методу – малювання по пам’яті. Тренування також розвиває уважність, але акцент зроблено на зорової пам’яті. Покажіть дитині малюнок і попросіть по пам’яті намалювати, що на ньому було зображено. Навіть якщо сам малюнок вийде не дуже добре, нічого страшного. Головне – наскільки добре запам’яталися деталі.

Метод 4.

Що змінилося?

На столі стоять різні предмети. Дитина оглядає стіл і запам’ятовує їх, після чого на хвилинку виходить. За цей час на столі відбуваються невеликі зміни. Дитині треба зауважити, що змінилося. Щоб батькові самому не заплутатися, можна зробити фото столу на смартфон. Найскладніші перестановки – коли схожі фігури міняються місцями. З часом дитина навчиться бути гранично уважним до таких дрібниць.

У школі розвинене увагу і пам’ять стануть гарантією хорошої успішності

Метод 5.

Вгадай предмет

Гра підходить для дітей до 12 років, хоча більше вона буде цікава дошкільнятам. Дитині зав’язують очі і дають в руки предмет. Він повинен на дотик вгадати, що це за предмет. Діти грають в схожі ігри один з одним (наприклад, в піжмурки). Під час занять розвивається тактильна пам’ять.

Метод 6.

Ментальна арифметика

Цей метод більше відомий під назвою “усний рахунок”. Заняття можна починати в дошкільному віці. Усний рахунок допомагає розвивати пам’ять і увагу, сприяє підвищенню успішності в точних науках. Тренування змушує напружувати пам’ять і створювати асоціації. Починати варто з запам’ятовування різних чисел. У класичній ментальної арифметиці на першому етапі використовується абакус – спеціальні рахунки. Можна купити такі для домашніх занять і отримувати задоволення. Згодом числа стануть складніше, а потреба в рахунках відпаде. Ментальна арифметика – це те, чим можна займатися де завгодно: вдома, в гостях, в поїзді, в черзі, в машині. Навіть в школі на перервах знайдеться час для усного рахунку.

Метод 7.

Вивчення мов

У шкільному віці можна додати вивчення іноземної мови для зміцнення пам’яті дитини. Досвід показує, що володіють іноземними мовами діти (і дорослі) не страждають розладами пам’яті, вони більш товариські і успішні. Не обов’язково використовувати саме англійська, хоча знання міжнародної мови – це великий плюс. Деякі мови стимулюють слух, сприяють розвитку нестандартного мислення. Вивчення китайської, наприклад, вимагає освоєння системи тонів і запам’ятовування ієрогліфів. При виборі іноземної мови варто враховувати побажання дитини.

Метод 8.

Проходження IQ-тестів

Цей спосіб підійде для школярів 5-6 класів. Для деяких тестів потрібне глибоке знання математики – вони створені для дорослих. Варто підбирати завдання спеціально з урахуванням віку та індивідуальних особливостей. Регулярне рішення тестів і головоломок допоможе вашій дитині стати інтелектуалом.

Метод 9.

Світлові пісочниці

Світлові пісочниці Smartik – комплексне рішення для розвитку пам’яті та уваги. Вони допомагають розвиватися, граючи. В процесі гри дитина розвиває всі види пам’яті, освоює букви і цифри, вчиться малювати піском, створювати анімацію. Пісочниці підходять для дошкільнят і школярів. Можна поєднувати гри в пісочниці з іншими видами занять. Одна з переваг тренажера – барвистість, образність. Діти краще запам’ятовують яскраві деталі, ніж нудні цифри.

Джерело: https://pyrogiv.kiev.ua/yak-rozvinuti-uvazhnist-u-ditini-9-rokiv/

© https://pyrogiv.kiev.ua/

22.04.2021

10 порад для батьків, як стати ближчими з дітьми за час карантину

У ці непрості часи діти особливо потребують нашої дорослої мудрості і підтримки, щоби перейти через усі ці карантину.

І бути разом, розділити ці випробування, перейти разом через усе це – хоч і як це непросто, це теж нагода для нас стати ближчими, і нагода допомогти нашим дітям зростати, ставати сильнішими у випробуваннях, добрішими і співчутливішими.

Ось декілька дороговказів на цей час.

1. Щоби допомогти дітям, ми маємо потурбуватися спершу про себе.

Як не парадоксально, але саме цей дороговказ – перший.

Бо якщо ми виснажені, знервовані та роздратовані – нам буде важко дати відчуття підтримки і безпеки нашим дітям.

Це як правило, яке нам нагадують кожен раз у літаку – дорослі мають спершу вдягнути кисневу маску на себе – тож не забуваймо про базові кроки турботи про власне психологічне благополуччя – взаємопідтримка, зв’язок з цінностями, інформаційна гігієна, планування дня, фізична активність, сон і здорове харчування, ресурсні активності та ін.

10 стратегій, які допоможуть нам впоратись із викликами пандемії та карантину

2. Спілкуватися на теми, які хвилюють дітей.

Дітям важливо, що ми їх слухаємо.

Дітям важливо, що ми чуємо – їх думки, питання, почуття.

Дітям важливо, що ми ділимося з ними теж своїми думками, почуттями, питаннями.

Що з нами можна говорити про усе, що їх хвилює – від простіших питань – про коронавірус, карантин, школу, поїздку літом на море; до питань, на які не так просто знайти добру відповідь – про смерть, і що буде з нами після смерті, і чому так усе в світі відбувається і т.д.

І дітям важливо, що ми говоримо з ними чесно і зрозуміло. Що ми не вдаємо, що знаємо відповіді на усі запитання і не вдаємо, що можемо, щодо усіх переживань дати завірення, що все 100% буде добре.

Але їм справді важливо, що вони можуть говорити з нами про усе, можуть довіряти нам свій внутрішній світ. І що ми будемо поруч. І що ми можемо дати пояснення, дати підтримку і дати надію.

3. Допомагати дітям розуміти, чому важливий карантин і усі заходи, які він включає – та втілювати їх.

Це дає дітям розуміння, чому важливі ті чи інші дії, чому мають сенс ті чи інші обмеження.

І це дає їм відчуття певного контролю над ситуацією, долучення до спільних дій щоби подолати цю пандемію.

4. Бути прикладом для дітей.

Більшості навиків діти навчаються від нас, а не через лекції.

Великою мірою ми вчимо їх, як батьки, найважливішого уроку – мистецтва життя.

Отож зараз час для майстер класів.

Про те, як долати труднощі, як бути підтримкою, як відпускати те, що від нас не залежить, і фокусуватися на тому, що в наших силах.

Як не падати духом, а навпаки вміти піснею, жартом, дією підняти настрій собі та іншим.

Як бути творчими і могти заповнити день змістовними і цікавими активностями в жорстких межах карантину. І список цей можна продовжувати і продовжувати…

Як це не дивно, але багато найцінніших уроків ми здобуваємо якраз посеред найбільших випробувань…

І бути прикладом, не означає бути ідеальними – бо якщо ми помилимося, чи зробимо щось не так – ми можемо бути добрим прикладом, як уміти визнати помилку, попросити вибачення, виправити ситуацію.

5. Розповідайте дітям казки та історії, разом читайте, дивіться та обговорюйте гарні мультфільми та фільми.

Саме через казки та історії дітям передається мудрість – розуміння життя, себе, цінностей.

Казки і історії дають дітям модель, як інші жили і давали раду з різного роду труднощами та випробуваннями, через ідентифікацію з героями, дитина плекає певні особистісні якості.

І пам’ятайте, що не менш важливі є історії з вашого життя, з життя інших людей – так дитина здобуває досвід інших.

9 простих порад, які допоможуть заохотити дітей до читання

І не менш важливо обговорювати почуте і побачене, допомагати дитині виділяти з них мудрість, а тоді втілювати її у життя.

Казки та історії не стільки для того, щоби їх почути, скільки для того, щоби втілити мудрість, що є у них – у життя.

6. Допомагати дітям у організації часу та плануванні дня.

Це важливий навик. І нам треба допомогти дітям в умовах відсутності шкільного розкладу і організованого ритму дня – планувати свій день, вибудовувати певний ритм і режим, включати в день усі важливі складові (навчання, фізична активність, хобі, соціальний час, домашні обов’язки, рекреація та ін.) – і триматися цього ритму.

Звісно, чим молодші діти – тим більше цієї організації і часу, і середовища лягає на нас, чим старші – тим більше ми допомагаємо їм розвивати навики самоорганізації.

Але це вкрай важливо, бо дає і відчуття безпеки, і вчить самоорганізації, і допомагає в навчанні та ін.

7. Наповнюйте разом дні ресурсними активностями.

Розділена радість є клеєм для стосунків, найкращим способом відновлення від стресу, джерелом енергії. Тому різного роду ігри та інші спільні ресурсні активності є дуже на часі.

Читати разом книжку. Бавитися у хованки. Дивитися гарний фільм. Готувати їсти. Бавитися у ресторан чи перукарню. Малювати. Зробити домашній театр. Дивитися на хмари…

Список можна продовжувати і продовжувати…

8. Пам’ятайте про дисципліну.

Вона не відмінена на час карантину. І діти, як і усі ми, маємо розуміти, що є певні правила, які забезпечують безпеку і нашу відповідальність один за одного, а відтак є наслідки за їх дотримання/порушення.

Це дуже важливо, оскільки в часі стресу, ми дорослі часто можемо втратити певну послідовність, зменшити вимоги чи увагу до того, що робить дитина (бавиться цілий день у планшеті – чудово, не заважає нам працювати з дому).

Дисципліна – не про покарання (хоч і може включати негативні наслідки).

Дисципліна – про розвиток самоконтролю і відповідальності за себе та інших.

9. Бути підтримкою дітям у щоденних завданнях.

З огляду на карантин ми, батьки, великою мірою стаємо зараз і класними керівниками, і вчителями з фізкультури, і математики і т.д.

Звісно, це часом дуже непросто – але нема ради 😊. І ці завдання нам треба робити мудро і в ідеалі спокійно 😊.

Бо в кінці суть не лише у тому, що дитина навчиться додавати десяткові дроби (а це безумовно важливо), але й у тому, що вона матиме досвід, що ви є поруч і ви вірите в неї.

Підтримка психічного здоров’я дорослих та дітей: як впоратися з ізоляцією

І ви матимете попри математику гарну розмову про те, що можна вчитися не стільки заради оцінок, а заради знань і бажання зрозуміти, пізнати цей світ.

І що помилятися не страшно, і що ми вчимося на помилках.

І що ми маємо різні здібності і таланти.

І розповісти історії зі свого життя.

І почути від дитини історії про її школу.

І посміятися разом від душі.

І помріяти.

І бути частиною процесу вибору майбутньої професії…

Ми можемо багато важливих речей здобути попри усі ці буденні виклики роблення домашніх завдань.

10. Залучати дітей до турботи про інших.

Те, що ми не можемо відвідати бабцю, не означає, що ми не можемо підтримати її – дзвінком, добрим словом, відеопосланням, надісланим фото малюнку тощо.

І бути вдома, це не означає бути на курорті, де батьки готують їсти, подають, миють посуд, складають план розваг на день, є аніматорами тощо.

Діти мають бути долучені до спільних зусиль, мати свою частку домашніх обов’язків, і бути не лише одержувачами турботи, але й турбуватися про інших у відповідь… Саме так вони зростають у любові.

Ми сподіваємося, що ці дороговкази допоможуть нам навігувати у наших щоденних дорогах.

І що цей непростий час ми зможемо разом пройти і вийти з нього мудрішими і сильнішими – і ми, і наші діти, і наші сім’ї та суспільство загалом.

Олег Романчук, директор Інституту психічного здоров'я УКУ та Українського інституту когнітивно-поведінкової терапії; дитячий психіатр, психотерапевт центру "Коло сім'ї", спеціально для УП.Життя

Титульна світлина Jenna & Tristan Shouldice/flickr.com

21.04.2021

Якщо дитина обманює: поради батькам

Важко знайти дорослу людину, яка б ніколи не брехала, коли була дитиною. Чи не легше знайти й таких дорослих, які взагалі ніколи не брешуть. Тому парадоксально спостерігати за батьками, які нарікають на те, що їхні діти не оволоділи чеснотою, яка їм самим виявилась не під силу.

Усе вищесказане в жодному разі не виправдовує брехню, але допомагає зрозуміти, що коли діти обманюють зараз, це ще не означає, що вони будуть обманювати завжди й виростуть зіпсованими й аморальними.

Чесність є основою будь-яких стосунків, тому що вона розвиває довіру, і на цьому фундаменті будуються всі комунікації між людьми, а також відповідальність за них. Коли дитина бреше, довіра порушується, і стосунки страждають.

Перш ніж відучити дітей брехати, треба, щоб у них відпала потреба в цьому невдячному занятті, а щоб це сталось, необхідно розібратись у причинах, які спонукають дітей обманювати.

Як правило, діти брешуть з тих же причин, що й дорослі: якщо вони відчувають себе захопленими зненацька, бояться покарання або бути знехтуваними, відчувають, що їм щось загрожує, чи просто думають, що брехня допоможе зробити життя всіх простішим.

Часто брехня є ознакою низької самооцінки. Люди думають, що вони повинні виглядати краще, тому що не знають, що їх приймуть і такими, якими вони є, без прикрас.

Поради батькам

• Не ставте провокаційні запитання, що примушують дитину брехати. Провокаційним є те запитання, відповідь на яке ви знаєте заздалегідь. Наприклад, «Ти прибрав у своїй кімнаті?». Замість цього краще сказати: «Я помітила, що ти ще не прибрав у своїй кімнаті. Хочеш, ми разом розробимо план, як це зробити в кілька етапів?».

• Зосередьтесь на вирішенні проблем, а не на почутті сорому та провини: «Що ми повинні зробити, щоб ти справлявся зі своїми домашніми обов'язками?» замість того, щоб спитати: «Ти зробив усю свою роботу на сьогодні?».

• Будьте чесними самі. Скажіть дитині: «Це не схоже на правду. Найчастіше ми кажемо неправду, коли відчуваємо себе захопленими зненацька, наляканими або в небезпеці будь-якого роду. Чому б нам не обговорити, що відбулось насправді, просто зараз? Якщо захочеш, можеш поділитися зі мною тим, що сталося пізніше, коли будеш готовий».

• Поважайте особистий вибір своїх дітей, якщо вони не хочуть чимось ділитися з вами.

Як уникнути подібних проблем у майбутньому

• Для того щоб діти не вважали себе поганими й не думали, що їм треба приховувати свої помилки, допоможіть їм усвідомити, що припускатися помилок нормально, тому що вони дають можливість чогось навчитись.

• Покажіть приклад, розповівши дітям правду про себе. Поділіться з ними спогадами про часи, коли вам самим було важко завжди казати правду, але ви вирішили, що краще все-таки подивитись в обличчя наслідків своїх дій і зберегти почуття власної гідності. Переконайтеся, що ви чесні зі своєю дитиною, а не читаєте їй лекцію.

• Нехай діти знають, що ви любите їх без будь-яких умов і ніщо не зможе зменшити вашу любов до них. Багато дітей брешуть, тому що бояться, що правда розчарує їхніх батьків.

• Заохочуйте готовність дітей казати правду: «Дякую за те, що сказав мені правду. Я знаю, що це важко. Я дуже рада, що ти готовий зіштовхнутися з наслідками твоєї поведінки, і впевнена, що ти зможеш упоратися з ними й навчитись на своїх помилках».

• Припиніть намагатись контролювати дітей. З одного боку, діти брешуть, щоб мати можливість бути тими, ким їм хочеться бути й робити те, що їм хочеться робити. З іншого – вони брешуть, щоби порадувати своїх батьків, примушуючи їх думати, що вони роблять те, чого від них очікують.

Чого можуть навчитись діти?

Діти можуть зрозуміти, що казати правду у своїй родині абсолютно безпечно. І навіть коли вони забувають про це, їм нагадують цю істину з любов'ю й повагою. Вони можуть зрозуміти, що батькам не байдужі їхні побоювання та всілякі помилки, і вони завжди допоможуть їм справитися з ними.

Заключні поради батькам

• Багато дітей обманюють, щоб захистити себе від осуду та критики, тому що дійсно думають, що вони погані, коли їм кажуть про це дорослі. Звісно, вони хотіли б уникнути болю такого роду.

• Пам'ятайте, що дитина не буде завжди такою, якою вона є зараз. Якщо ваша дитина каже неправду, намагайтесь не перегинати палицю, застосовуючи коригувальні заходи, наприклад, називаючи її брехуном.

http://osvita.ua/

20.04.2021

Розвиваємо логічне мислення у дітей

19.04.2021

Батькам про увагу молодших

школярів

Увага - психічна функція, яка виявляється у спрямуванні й зосередженості на певних об'єктах. Увага є необхідною умовою ефективної діяльності. Запорукою успішного пізнання, навчання, праці, поведінки.

На нервову систему як дитини, так і дорослої людини щохвилини впливає безліч подразників: світло, шум, звуки, людського мовлення, відчуття голоду, болю, спраги, утоми. Усе це привертає нашу увагу.

Батьки й учителі часто скаржаться на неуважність своїх дітей, особливо молодшого шкільного віку. Причини неуважності - різні, їх слід знати, щоб успішно виховувати дитину.

1. Неуважність нерідко є наслідком перевтоми дитини. Якщо вона пізно лягає спати, якщо батьки перевантажують маленького школяра враженнями: дозволяють дивитися вечірні телевізійні передачі, часто водять у гості, - нервова система дитини перезбуджується. Школяр погано і мало спить, у клас приходить у сонливому стані. Сон - це охоронне гальмування.

2. Неуважність може бути наслідком порушення правильного

дихання, а отже, й постачання мозку киснем. Аденоїди (поліпи), розростаючись, заважають дихати через ніс. Дитина дихає ротом, і це погано позначається на її працездатності. Якщо видалити аденоїди, то зникає постійна сонливість дитини, а з нею й неуважність.

3. Найбільш поширена причина нестійкості уваги дітей - їх недостатня розумова активність. Якщо дитина пасивно слухає тривалі пояснення дорослих, стійкість уваги швидко спадає, і вона легко відволікається на щось інше. Коли дитина робить цікаву справу, коли в процесі роботи треба не лише слухати, а й щось робити (виконувати дії з матеріалом), то її увага отримує величезну підтримку. Розумова активність, підтримувана практичними діями, є основою стійкої уваги. Увага підтримує мислення. Коли піл час виконання завдань немає матеріалу для мислення дитини, дорослий не доб'ється стійкості уваги, скільки б разів він не звертався до дитини із закликом бути уважним.

4. Неуважність може бути наслідком неправильного виховання дітей. Коли занадто дбайливі батьки купують дитині дуже багато книжок та іграшок, рано й часто водять її на виставки, у музеї, театри, вона звикає до постійної зміни вражень. Не встигаючи розібратися в них, не маючи змоги вдуматися в те нове, що кожного дня їй показує дорослий, дитина звикає до легкого поверхового ознайомлення із довкіллям, її увага стає поверховою. У таких випадках дорослим потрібно уміти показати вже знайомий предмет, явище природи з нового боку, слід „відкривати" дитині ті якості предмета, його особливості й зв'язки, яких вона раніше не бачила.

5. Неуважність — це й негнучка увага. Відсутність уміння переключатися з одного предмета на інший. Читаючи під час перерви пригодницьку книжку, деякі учні 1-3 класів не відразу можуть потім включатися в навчальну роботу. Вони здаються неуважними лише тому, що занадто зосереджені на іншому. Подібне часто спостерігається у дітей з інертним, флегматичним типом темпераменту. Потрібна пауза, щоб дитина переключила свою увагу на повий зміст.

6. Виховання уваги — це почуття відповідальності та тренування вольових зусиль. У дитини потрібно поступово й наполегливо виховувати прагнення домагання мети. Необхідно цілеспрямовано виховувати навичку бути уважною, вірити у свої сили.

7. Важливо виправляти увагу дитини, виховуючи спостережливість.

Учити дитину спостерігати на уроці, удома, у природі, учити орієнтуватися на вулиці, виконувати правила дорожнього руху.

8. Привчайте дитину робити не лише те . що їй цікаво, а й те, що не привертає уваги, але знадобиться їй у житті.

Десять "Золотих правил"

виховання щасливих дітей

1. Стимулюйте інтелект дитини.

Створивши сприятливе середовище , можна підвищити коефіцієнт розумового розвитку маляти на 25-30 одиниць чи навпаки , знизити його на 50-80 одиниць , якщо життя дитини нудне _.одноманітне , безрадісне. Тому - не гайте часу. В ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання.

2. Формуйте самоповагу

Власний образ , закріплений свідомістю , є визначальним при прийнятті будь-якого рішення: на роботі , при виборі друзів , у коханні. Висока самооцінка додає сміливості братися за нове , ризикувати і , навіть зазнавши невдачі, все ж таки перемагати.

Необхідно розвивати в дитини такі здібності _, прищеплювати такі навички , котрі б вирізняли її з-поміж інших , викликали б повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати , що успіх , майбутній добробут залежить від них самих.

І ще: у кожної дитини має бути хороший друг. Батьки спрямовують цю дружбу і зміцнюють її.

3. Навчіть дитину спілкуватися.

Є шість умов за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків (дає відчуття захищеності); приязне ставлення до навколишніх (не лише, до близьких та рідних); зовнішня привабливість;висока самооцінка, а звідси — впевненість у собі; середній ( як мінімум ) запас слів, вміння підтримувати розмову.

4. Пильнуйте , щоб дитина не стала " телеманом ".

Телевізор , відео , як злі чарівники , здатні красти в неї години , дні й роки. За соціологічними даними , маля перебуває перед блакитним екраном в середньому 50 годин на тиждень. Отож на час вступу до школи, витратить на сидіння біля екрану часу більше , ніж студент.Перегляд телепередач гальмує у дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Отож з часом у дитини можуть виникнути ускладнень при спілкуванні. "Телемани" стають нервовими , їхні дії визначаються миттєвою реакцією , завдаючи шкоди осмисленню та обговоренню події. Телепередачам слід протиставити заняття спортом , музикою , читанням , корисною домашньою роботою тощо.

5. Виховуйте відповідальність і порядність.

Не лише повсякчас пояснюйте «що таке добре , а що — погано» , а й закріплюйте гарні навички , карайте за негідні вчинки. За приклад дитині має слугувати гідна поведінка батьків. У підлітковому віці дитячі симпатії , прагнення до наслідування переміститься з батьків на ровесників.

6. Навчіть дитину шанувати сім’ю.

Щоб виростити ніжних і люблячих дітей , оточіть їх піклуванням , ласкою з перших днів життя. Діти мають бачити , що йдучи на роботу чи повертаючись додому, тато й мама цілуються - це сімейний ритуал.

Найкращий спосіб виявляти батьківську любов — кохати матір своїх дітей. Жінка, зігріта чоловічою любов’ю , добре ставиться до сім^’ю усе це краще за будь-яку лекцію дасть зрозуміти підліткові , що гармонійне сімейне життя — це , насамперед , рівноправ’я у стосунках , відповідальність перед коханою людиною , бажання робити для неї добро , ніжність та взаємна повага.

7. Живіть у хорошому оточенні.

Друзі з яких виберуть собі ваші діти , впливатимуть на їхні моральні орієнтири, поведінку.

8. Будьте вимогливими.

Діти із високою самооцінкою , почуттям власної гідності , вмінням робити щось краще за інших виховуються , як правило , у сім’ях , де до них ставлять високі вимоги: дотримуватися порядку в домі , організовувати своє дозвілля , гідно себе вести.

Але не будьте тиранами. Запам’ятайте, що відповідальними, розумними і слухняними діти стають не відразу. На це треба витратити роки.

9. Привчайте дитину до праці.

Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Отож подбайте , щоб вони без примусу набули трудових навичок, допоможіть заповнити їхнє життя цікавими й корисними справами , що вимагають певних зусиль на шляху до успіху.

10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі.

Нехай все перепробують, нехай вчаться на власних помилках, щоб вони якнайчастіше брали участь у сімейних нарадах.

Інформацію взято на сайті Плосківська ЗОШ I-III ступенів

16.04.2021

Сам удома

Безпека дитини є основною ланкою в комплексі виховання дитини. Діти виявляють безпосередню цікавість до довколишніх предметів, зокрема електроприладів, аудіо-відео техніці, вибухонебезпечних предметів, ліків тощо. Мало усвідомлюючи до чого можна доторкатися, а до чого – небезпечно для життя, вони все-таки всупереч порадам і заборонам батьків пізнають у такий спосіб навколишній світ.

Якщо дитина перебуває вдома, це зовсім не означає той факт, що вона поза небезпекою. Навіть якщо ваша дитина спокійна й виявляє незначну цікавість до навколишніх предметів, все одно необхідність заходів обережності від одержання дитиною травми має бути обов’язковою. По-перше, не варто залишати дитину саму в будинку, або квартирі, вона повинна перебувати під доглядом батьків, вихователя, няні. Але в багатьох сім'ях час від часу все одно виникає необхідність залишити дитину вдома саму хоч на короткий строк. В такому випадку необхідно вбезпечити дитину всіма можливими засобами.

Залишаючи дитину саму удома необхідно провести з нею комплекс профілактичної роботи, і в доступній для її віку формі пояснити які з навколишніх предметів можуть заподіяти їй травму, і що користування даними приладами для неї категорично заборонене.

Залишаючи дитину саму необхідно створити їй всі умови, щоб дитині не було нудно, щоб вона або гралася, або дивилася дитячі фільми, розглядала або читала книги. Якщо ж дитину не забезпечити улюбленим заняттям, грою, то вона однаково знайде для себе заняття, що буде викликати в неї інтерес в незалежності від того небезпечно це для її життя чи ні.

Проводячи профілактичні заходи безпеки, варто пам'ятати, що не та дитина слухняна, яку часто карають, а та, яка не почуває самотності, а відчуває постійну підтримку своїх батьків. У більшості випадків відсутність виховання, або недостатнє виховання своєї дитини призводить до того, що дитина намагається самостійно вивчати навколишній світ, пізнавати його, що часто гарантує одержання дітьми у віці до 7 років травм і каліцтв.

Забезпечення безпеки дитини вдома

Безпека дитини удома – це цілий комплекс заходів безпеки, що містить у собі безпеку кожного окремого складового вашого будинку або квартири (кухні, ванної кімнати, спальні, залу й т.д.).

Кімнати (зал і спальня), де дитина проводить більше часу, мають представляти найбільшу безпеку:

- вікна в кімнаті й вихід на балкон повинні бути наглухо закриті, за винятком фрамуг;

- всі електроприлади ,що представляють небезпеку життєдіяльності дитини, необхідно вимкнути й по можливості ізолювати від дитини;

- іграшки не повинні перебувати на висоті, що перевищує ріст дитини, тому що дитина намагаючись дістати іграшку із шафи може заподіяти собі травму при падінні;

- гострі предмети (голки, ножиці) й ті, що легко б’ються повинні бути ізольовані від дитини.

Кухня являє собою найбільшу небезпеку для дитини, а ніж інші кімнати, тому що саме тут перебувають газова плита, водонагрівальна техніка, різні СВЧ-пічки, електричні чайники, кухонні комбайни, ліки, а також засоби для миття посуду тощо:

- газовий вентиль на трубі необхідно перекрити, тому що газова плита й газовий водонагрівальний стовпчик представляють для дитини найбільшу небезпеку;

- легко биткий посуд необхідно замкнути в шафі або ізолювати від дитини;

- ножі й інші колючо-ріжучі предмети необхідно сховати, тому що існує можливість порізу об їхні гострі краї;

- не треба на газовій плиті залишати каструлі й чайники з гарячою водою, тому що перекинувши їх, дитина може одержати опіки несумісні з життям;

- ліки й медичні препарати також необхідно уберегти від попадання в руки дитини; вони можуть викликати як роздратування слизової оболонки очей, опіки поверхні шкіри, а при потраплянні в організм – сильне отруєння;

- засоби для миття посуду й прибирання приміщення також варто охороняти від дитини, тому що велика ймовірність їхнього використання не за призначенням, що також може призвести до різних отруєнь й опіків шкірної поверхні й слизової оболонки;

- сірники й легкозаймисті предмети повинні бути ізольовані від дитини, тому що гра з ними і їхнє використання призводить до загоряння приміщення.

Ванна кімната як і кухня представляє також можливу небезпеку для дитини, тому що миючі і засоби, засоби гігієни, різні бритви перебувають саме тут.

Предмети домашнього побуту, які є джерелами потенційної небезпеки для дітей, діляться на три групи:

- предмети, якими категорично забороняється користуватися (сірники, газові плити, грубка, електричні розетки, включені електроприлади);

предмети, з якими, залежно від віку дітей, потрібно навчити правильно поводитись (голка, ножиці, ніж);

- предмети, які дорослі повинні зберігати в недоступні для дітей місцях (побутова хімія, ліки, спиртні напої, сигарети, харчові кислоти, ріжучо-колючі інструменти).

Дитина повинна засвоїти, що предметами першої групи можуть користуватися тільки дорослі. Тут, як ніде, доречні прямі заборони. Дитина ні за яких умов не повинна самостійно запалювати сірника, включати плиту, доторкатися до включених електричних приладів. При необхідності прямі заборони можуть доповнюватися поясненнями, прикладами з літературних творів (наприклад, "Кицьчин дім" С. Маршака), іграми-драматизаціями.

Щоб навчити дітей користуватися предметами другої групи, батькам необхідно організувати спеціальні навчальні заняття в домашніх умовах з виробленню відповідних навичок (залежно від віку дітей).

Проблеми безпеки дітей у зв'язку із предметами третьої групи й правила їхнього зберігання є змістом спільної роботи педагогів з батьками.

Отже необхідність забезпечення безпеки дитини – це цілий комплекс профілактичних і запобіжних заходів, від дотримання яких залежить наскільки ваша дитина перебуває в безпеці.

Повноцінність виховного процесу полягає не тільки в постійному повчанні своєї дитини, що можна робити, а чого не можна, а в тому, щоб ваша дитина завжди була під наглядом, доглянута, одягнена, нагодована і разом з вами пізнає світ через довколишні предмети, а не самостійно, через травматизм і небезпеку життєдіяльності.

Шановні батьки!

Ставтеся негативно до дитячих ігор з вогнем!

Роз'яснюйте, що їхні пустощі з вогнем

можуть спричинити пожежу, загибель у вогні майна, та людей!

Своїм прикладом навчайте дітей

суворому виконанню протипожежних вимог.

Пам'ятайте!!!

Приклад старших - є для дітей кращим методом виховання.

При виникненні пожежі негайно викликайте пожежну охорону за телефоном «101».

15.04.2021

Як формується поведінка і характер дитини

Дитина – це поле. Має свої особливості ґрунту, але плоди залежать тільки від того, чим це поле засадити. Не варто переоцінювати значення ґрунту, якщо на нього ми пригоршнями сиплемо бур’яни й очерет. Як формується поведінка і характер дитини, розглянемо детальніше.

Уявіть, що одного разу, прокинувшись, ви помітили, що ваша вітальня стала вдвічі більшою. Однак та друга частина – це лише голі стіни і підлога. Що треба робити? Обживати! Постелити свій паркет (стереотипи), пофарбувати у зручний для себе колір (цінності), занести свої старі книги, улюблені вази і картини (погляди на життя, світогляд). Хочемо ми того чи ні, а ми ділимось із дитиною своїм мотлохом (минулим досвідом, непорозуміннями з близькими, конфліктами). Натомість дитина у міру дорослішання, цеглинка за цеглинкою відбудовуватиме свою частину простору. Якщо на неї тиснути, – відбудовуватиме швидше. Якщо спілкуватись на засадах рівності, – вибудує свою окрему кімнату і залишить для вас завжди прочинені двері.

Діти ідеально показують негативні сторони батьків. Але оскільки ми часто не любимо дивитись у дзеркало, якщо маємо поганий вигляд, так само відмахуємось від дітей і сваримо їх, коли мали б щось змінювати у собі. Послухайте, що батьки говорять про своїх дітей, і ви знатимете, які ці батьки насправді.

Дуже важливо, щоб діти росли в любові. Любов – це сума вкладу кожного з учасників пари, яка в сумі дорівнює одиниці. Більш детальніше читайте у статті від школи SPE “Базова формула любові“

1. Гени і міфи

Батьки надто багато списують на якісь міфічні гени, здебільшого, і не знаючи, що воно таке. Насправді більшість рис людини – це ніякі не гени, а меми. Тобто не біологічні, а інформаційні одиниці, не «вроджений характер», а набуті звички.

Якщо людина є такою, якою вона є, то хтось її навчив такою бути – невпевненою, агресивною, надто м’якою, суворою, безпорадною, замкнутою, хитрою, зрадливою, підступною, ніжною, талановитою, наполегливою, непосидючою, істеричною, цілеспрямованою тощо. Жодна людина не була такою, якою вона є, а лише стала такою під впливом інших людей навколо, особливо батьків. А чого навчили вас?

Всі отримують від Всесвіту по заслузі. Завжди є глибинні причини проблем. І кожна проблема – це наслідок якоїсь дії у минулому. Навіть якщо ми не розуміємо певного причиново-наслідкового зв’язку, то це не означає, що його немає. Просто ми надто загрубілі, щоб його побачити.

Якщо ви вагаєтесь, що у дитини проявляються гени чи меми – подумайте: чи могли би бути якісь такі умови, щоб ця риса в дитини не проявилась? Якщо могли б – значить, це не гени, це меми!

Віра батьків у «характер» – це жахливе упередження. Чому упередження? – Бо не доведене. Чому жахливе? – Бо дозволяє виправдовувати свою бездіяльність у вихованні дітей. Мовляв, оскільки в них такий характер, тобто вони такі, які є, отже, їх немає сенсу змінювати – маємо те, що маємо. Тож можна нічого не робити і поводитись типово, як зазвичай. Мабуть, такий підхід вбив більше щастя у дітях, аніж обидві світові війни разом узяті.

Більшість, якщо не все з того, що, як ми вважаємо, неможливо змінити, – змінити можна, питання лише у тому, скільки на це піде часу і зусиль, а також хто візьме за це особисту відповідальність і не облишить це все на півдорозі.

Ще більше про взаємини з дітьми читайте у статті “Взаємодія між батьками та дітьми”

Також рекомендую переглянути відео “3 базові взаємодії з дітьми“.

2. Діти – дзеркало батьків

Діти – це не котики, на яких можна зганяти злість, коли щось не так, і яких можна чесати за вушком, коли все гаразд. Це окремі особистості, які поки що фізично не можуть того всього зробити, що й ви. Та вони вже мають свій світогляд, відчуття і цінності.

Характер дитини – це безглузда вигадка! Дитина – просто мікроскоп взаємин між батьками. Це дзеркало, яке демонструє найтемніші закамарки душі дорослих. А характер – це лише компенсація недоліків батьків.

Коли народжується друга дитина, вона, як і перша, віддзеркалює свою сім`ю. Тільки не те, що батьки хочуть, аби вона виносила назовні, а те, що насправді відчуває глибоко у собі. Прагнете, щоб дитина почала інакше поводитись – змінюйте свої думки. Уявіть, що у вас на чолі є великий екран, на якому відображається все, що ви думаєте. От коли ви будете готові цілодобово показувати все, що там висвітлюється, іншим – ваша дитина стане ідеальною!

Перше правило запозичення характеру: ми переймаємо моделі сприйняття (характер, особистісні риси) від батьків, яких любимо, і робимо все навпаки, аніж кажуть ті кого ми не сприймаємо.

Якщо коханий татусь курив, – то донька, цілком ймовірно, або знайде собі чоловіка-курця, або куритиме сама. Якщо сварлива мама варила яєчко на рідко, – то син взагалі не любитиме яєць.

Мами з дітками бавляться у пісочниці. Одна сім`я вже йде додому і питають маму, що залишається

– Це ваша лопатка чи наша? – (така найзвичайніша, за декілька гривень).

– Та беріть собі, яка різниця, їх і так багато, – байдуже відповідає мама.

Її дитина реагує по-іншому, червоніє і йде насуплена забирати «свою» лопатку. Мама сердиться, що її син агресивний, і називає його жаднюгою. Завіса.

Звісно, що дитина буде проявляти агресивність, а як інакше поводитись, коли твоє постійно комусь віддають? І ціна тут жодного значення не має, питання лише у тому, хто має право

розпоряджатися моїми речами. До речі, чому ви так тримаєтесь за свій планшет, їх же у світі випущено мільйони? Віддайте його іншим!

Чому діти б’ються за свою іграшку? – Бо захищають своє, коли відчувають, що його більше захистити нікому. Батьки мало коли стають на сторону своїх дітей: «ти старша», «ти хлопчик», «ти маєш бути мудріший» … «Віддай своє!», – чують дитячі вуха, «Не віддам!» – каже маленьке хоробре серце. Діти чудово відчувають справедливість. «Якщо мама не хоче мене захистити – я це зроблю сам/а». До речі, а що б ви зробили, якщо б хтось хотів взяти ваш телефон?

Якщо дитину постійно сварити, то вона виросте або черствою, або надто вразливою, але в обох випадках буде залежати від думки оточення.

До речі, на нашому блозі вже є цікава стаття на тему “Як правильно сварити дітей“.

А на сайті BBC ми натрапили на цікавий матеріал “5 речей, які батьки мають знати про виховання дітей”.

Дітям не можна пояснювати, що щось є, «БО ТАК Є», – це ламає їхнє бажання пізнавати світ, а ще неймовірно шкодить вам, бо дозволяє залишатись у полоні власних стереотипів. Пояснюйте, чому справді не можна робити того чи іншого, але без страшилок на кшталт «бо можна впасти і вдаритись», «бо можна захворіти», «бо то дуже погано і просто бека». А справді, чому не можна їсти два морозива підряд? Чому не можна ходити по траві на стадіоні? Чому не можна їсти руками те, що дуже смакує? Чому не можна їздити велосипедом по калюжах? Чому не можна голосно сміятись, пищати? Чому нічого цікавого не можна?..

3. Оманлива чемність

Часто батьки тішаться, що дитина бавиться собі у куточку і їх не чіпає. Тут зовсім нема чому радіти – потім дитина буде так само тихо дивитись мультики, далі так само тихо бавитись у комп’ютерну гру, потім одружиться і так само тихо питиме пиво з чіпсами біля екрану телевізора, а його/її діти будуть позбавлені батьківської уваги і любові. Так невирішені проблеми роду передаються у спадок.

Хай вас не вводять в оману зовнішні прояви:

Недолюблена дитина самостійна не від доброго життя – у неї просто немає іншого вибору; вона недоглянута, хоч при цьому сита і гарно вбрана.

Долюблена дитина має вигляд мамія, бо в перші роки життя постійно на руках, надто опікувана, та це лише зовнішній прояв. Така дитина ніколи не виросте несамостійною чи «ручною», навпаки, вона набереться впевненості і з вірою у власні сили, й у те, що є Всесвіт, який завжди готовий підтримати, досягатиме всього самостійно. Те, чи дитина ховатиметься за мамину спідницю, залежить не від часу, проведеного на руках у мами, а від того, які слова і причиново-наслідкові зв’язки задає ця мама.

«Я хочу, щоб він мене слухав!» – навіщо вам мати підлеглого вдома? Набагато цікавіше жити з вільною людиною. Не робіть дітей зручними для себе, дайте їм шанс вирости особистостями. Самі будьте достойним прикладом, і дитина поважатиме вас, а отже, і дослухатиметься.

«Якщо хочеш контролювати корову, випусти її на якнайширше поле», – каже індійська приказка. Якщо хочете впливати на своїх дітей, дайте їм якнайбільше можливостей, а не обмежуйте мотузками «не можна».

«Ніколи не командуй тим, чим не зможеш керувати», – казав Софокл. Ви справді впевнені, що зможете все життя керувати своїми дітьми?

Більшість батьків є зовсім іншими на вулиці, аніж удома. Вулиця змушує зважати на думку довколишніх. І дитина це відчуває, тому обов’язково маніпулюватиме батьками у той час, коли вона серед інших людей. Будьте однакові, рівні і чесні. Якщо чогось не варто робити на людях, то того самого не варто робити і вдома. Хай і ніхто цього не бачить – ви ж знаєте. Ваше внутрішнє око – оце справді всевидюще око!

Ведмедя дуже важко навчити їздити на велосипеді, тому що перерозподіл маси тіла і балансування анітрохи цьому не сприяють. Тому дресирувальники, беручи маленьке ведмежатко і саджаючи його на велосипед, суворо карають будь-який прояв його непокори, і згодом ведмежаті таки вдається навчитися крутити педалі і тримати рівновагу у неприродній для себе спосіб. Та нема чого святкувати перемогу: хоч ведмежа і почало їздити на велосипеді, та… воно перестало бути ведмедем.

Дресируючи своїх дітей, чи не вбиваєте ви у них Людей?

Уривок із книги Романа Кушніра “Як виховати успішну і щасливу дитину?

14.04.2021

Поради батькам про безпеку дітей в Інтернеті

Особливо гостро стоїть сьогодні питання про доступність Інтернет-ресурсів для дітей, як убезпечити свою дитину від негативного контенту, розповість сайт для мам supermams.ru.

Купуючи комп'ютер дитині і підключаючи його до всесвітньої мережі, багато батьків переслідують благі цілі, не замислюючись, наскільки може бути безпечний інтернет для дітей.

Чим небезпечний інтернет для дітей?

За результатами досліджень соціологів основна маса батьків не уявляють, чим займається їх неповнолітня дитина в інтернеті, які сайти відвідує, на яких чатах спілкується. Щоб інтернет був безпечний для дітей, батьки повинні уявляти, які небезпеки підстерігають їх дитини в інтернеті:

незаконний контент: «доросла» реклама тютюну, алкоголю, сексу, азартні ігри, порнографія;

платні сервіси та послуги, які оплачуються окремо;

заклики до асоціальної поведінки, насильства та жорстокості;

пропаганда сексуальної експлуатації та суїцидальної поведінки;

спілкування на форумах і чатах з шахраями, аферистами і злочинцями під личиною доброзичливців;

змушування надання особистої інформації дитину або його сім'ї, яка може бути використана в злочинних цілях.

Програма «Безпечний інтернет для дітей»

Соціальні служби захисту дитинства спільно з інтернет провайдерами, мобільними операторами та міністерством освіти розробили програму, основною метою якої є навчання дітей різного віку правилами безпечного використання інтернету. В рамках програми:

видано посібник для батьків, що допомагає навчити дітей уникати небезпек у віртуальному світі;

розроблена програма «Батьківський контроль» для мобільних операторів, яка захищає дітей при користуванні інтернетом через телефон;

створений список безпечних дитячих сайтів, надійність яких підтверджена службою цензури.

Але ніяка програма не дасть повної гарантії безпеки вашої дитини, якщо ви самі не докладете максимум зусиль для захисту його від негативу.

Як убезпечити дитину? Поради батькам

Щоб забезпечити безпечний інтернет для дітей, батьки повинні врахувати деякі технічні моменти:

забезпечити регулярне оновлення програмного забезпечення вашого комп'ютера;

встановити програму захисту від комп'ютерних вірусів;

налаштувати безпечний простір, у якому зазначаються сайти, дозволені для перегляду дітей;

встановити на комп'ютері програми фільтрації, які блокують доступ до небажаних сайтів, що мають негативну інформацію для дитячого сприйняття;

користуйтеся журналом переглянутих веб-сторінок, який допоможе контролювати «подорожі» вашого чада в інтернеті.

Встановіть комп'ютер у загальній кімнаті, тоді ви зможете ненав'язливо контролювати час, проведений дитиною за комп'ютером та інформацію, яку він черпає у віртуальній мережі.

У кожного віку - свої запити

Діти різного віку відрізняються інтересами, сприйняттям навколишнього світу і реакцією на різні події. Батькам необхідно чітко усвідомлювати, в якому обсязі і в якому вигляді необхідний інтернет дитині в тому чи іншому віці.

Дошкільнятам до семи років цікаво грати в сюжетно-рольові та ігри, що розвивають, за умови обмеження часу ігор. Для дошкільника можна вибрати розвиваючий комп'ютер без особливих труднощів – в цьому віці така модель цілком підійде. На комп'ютерні ігри досить відводити 30-40 хвилин в день, решту часу присвячувати ігор з однолітками, прогулянкам на свіжому повітрі, читання, малювання, спорту і спільних занять з батьками, які зближують і роблять відносини більш довірливими.

Діти з 7 до 11 років воліють грати в мережеві ігри, заводить віртуальних друзів по ігровому майданчику. Саме в цьому віці виникають проблеми в спілкуванні з однолітками і саме в цей час як ніколи потрібна порада і розуміння близької людини. Намагайтеся бути поряд зі своєю дитиною у важкі хвилини емоційних переживань, тоді ви завжди будете присвячені історії нових віртуальних знайомств. У середньому шкільному віці бажано показати дитині, що інтернет – це не тільки ігри і розваги, що це невичерпне джерело інформації, яке можна використати для освіти і розвитку своїх здібностей.

З 11 до 14 років – це підлітки, головною і основною діяльністю яких в інтернеті є спілкування з ровесниками. У цьому віці встають питання статевого розвитку і статевих відносин між чоловіком і жінкою. Якщо у дитини немає довірчих відносин з батьками, він використовує для отримання відповідей на питання сумнівні сайти інтернету. У підлітковому віці виникає непереборне бажання чимось виділитися в компанії своїх однолітків і не у всіх це виходить у реальному житті. Дайте вашій дитині можливості для самовираження: спортивні секції, танцювальні клуби, гуртки прикладного творчості, школи мистецтв. Інакше ваша дитина постарається знайти спосіб самовираження у віртуальному світі, що може призвести до віртуальної залежності.

Довіра має бути обопільним

Для того, щоб зробити безпечним інтернет для своїх дітей, батьки повинні встановити довірчі відносини з дітьми в усіх питаннях, що стосуються відвідування інтернету. Навчіть вашу дитину:

користуватися пошуковими програмами, знаходити потрібну інформацію;

правильно оцінювати корисність сайтів;

необхідності користуватися паролем і ніком для спілкування у соціальних мережах;

давати мінімальну інформацію про себе при реєстрації на сайтах;

«йти» від спілкування з надмірно настирливими віртуальними «приятелями»;

Уникати «безкоштовних» акцій, лотерей та розіграшів.

Не сваріть дитину надто суворо за перегляд недоречних матеріалів, поясніть йому спокійно, чому не потрібно відвідувати ці сторінки. Ви повинні розповісти в зрозумілій формі своїй дитині, які небезпеки можуть ховатися під личиною віртуальних «друзів» і «прихильників» і застерегти їх від помилок. Інтернет-злочинці намагаються втертися в довіру до дитини будь-якими шляхами:

у молодших дітей намагаються викликати жалість, пропонуючи врятувати безпритульна тварина при особистій зустрічі;

дітей приваблюють іграшками та речами, які хочеться мати кожній дитині;

у підлітків намагаються підвищити самооцінку і налаштувати його проти «нерозуміючих» батьків, доводячи, що тільки вони можуть зрозуміти і вирішити всі проблеми, але для цього виманюють інформацію про дитину і закликають до особистої зустрічі.

Батьки – головний авторитет

Підключаючи сімейний комп'ютер до інтернету, ви повинні визначитися з основними пунктами:

Для чого особисто вам потрібен інтернет? Якщо ви проводите вільний час в інтернеті за розвагами, іграми і безцільним спілкуванням – будьте готові, що ваш малюк буде використовувати всесвітню мережу з тією ж метою, наслідуючи приклад авторитетного батька.

Потрібен інтернет вашій дитині в освітніх цілях або щоб проводити вільний час за комп'ютером? Адже не секрет, що деякі батьки, купуючи комп'ютер, сподіваються «позбутися» від надокучливого малюка, від його цікавих запитань і закликів пограти, почитати, помалювати. Тобто, той час, який ви могли б використовувати для спілкування з дитиною, буде віддано їм спілкування з комп'ютером та інтернетом.

Пам'ятайте, безпеку інтернету для дітей в більшій мірі залежить особисто від вас, ніж від модераторів і адміністраторів сайтів.

13.04.2021

9 простих порад, які допоможуть заохотити дітей до читання

Дитячу увагу сьогодні часто захоплюють саме гаджети з іграми, а не книги. І змусити дітей читати може бути проблемою для багатьох батьків.

HuffPost зібрав поради, які допоможуть зацікавити ваше чадо книгами.

Читання повинно бути винагородою, а не обов’язком.

Зберігайте книги всюди

Тримайте книги всюди: в туалеті, на кавовому столику в машині. Також змінюйте їх. Нудьга – могутня річ.

Створіть культуру читання вдома, щоб читання стало природною частиною вашого дня

Книгами можна насолоджуватися вранці, під час перекусу, перед сном. Можна організувати сімейне читання, коли кожен має свою книгу.

"Пам'ятайте, що читати не завжди потрібно в одному і тому ж місці. Ви можете проявити творчий підхід і читати в парку або навіть під час очікування в кабінеті лікаря", – каже блогерка та колишня бібліотекарка Розмарі Д'Урсо.

Добре, коли у ваших дітей є улюблені книги або більш візуально привабливі книги – на полицях, у кошиках тощо.

"Наприклад, у моїй бібліотеці є книжкові полиці на рівні очей дитини", – розповідає експерт з питань інклюзивності Чарні Гордон.

Також ви можете розмістити книги так, щоб дитина бачила обкладинку, а не корінець. Так дитина може швидше зацікавитися.

Створіть куточок для читання

Воно не повинне бути чимось неймовірним. Просто покладіть подушку і, можливо, деякі з улюблених іграшок дітей, щоб створити затишну атмосферу.

Читайте вголос

"Будьте обережні з читанням для дітей, оскільки вони часто цей процес пов’язують зі сном.

Тому читати вголос за сніданком вранці. Їжа допоможе дитині деякий час сидіти на одному місці. Ванна – ще одне чудове місце, де можна читати вголос.

"Якщо ви просто сидите і починаєте читати вголос, то навряд дитина не зацікавиться історією", – каже блогерка з ніком The Reading Ninja.

Як читати сучасним дітям – 5 методів, як робити це цікаво

Ви ж не хочете, щоб у дітей складалося враження, що читати – це неприємна рутина.

Читання повинно бути винагородою, а не обов’язком.

"Коли ви хочете, щоб діти читали, намагайтеся підходити до нього в позитивному світлі, кажучи, наприклад: "Давайте обійматися на дивані і читати", а не "Вам потрібно зараз робити домашнє завдання з читання", – радить Д'Урсо.

Читайте разом

Коли ми читаємо книги з картинками разом з дітьми, то перегортаємо сторінки у звичному темпі для дорослих, що занадто швидко для дітей.

У той час як ми читаємо, вони зазвичай:

• витрачають час на обробку слів,

• також "читають" картинку.

Для того, щоб дитина не втрачала цікавості, дозвольте їй відповідати за перегортання сторінок.

Як обрати дитячу книжку в залежності від віку. Рекомендації експертів

Зверніть увагу на комікси чи графічні романи

Для дітей – це дуже хороший спосіб зацікавити дитину, оскільки в цих книгах цбагато малюнків, і юні читачі можуть використовувати картинки, щоб краще ідентифікувати нові слова і зрозуміти історію.

Використовуйте інші форми читання

Не забувайте про електронні та аудіокниги. Для дітей це теж корисно, оскільки вони вивчають мову, букви і звуки.

Купуйте книги на тематику, яка цікава вашим дітям

"Якщо інтерес до теми вже є, у вашої дитини більше шансів всидіти у вас на колінах і читати разом", – каже спеціалістка з порушення мови Мег Рабі.

Ходіть у книжкові магазини разом

І дозвольте дитині самостійно обрати книгу.

Вас також може зацікавити:

Дітям у садках читатимуть україномовну літературу перед сном – Подоляк

Як вивчати з дитиною літературу, якщо вона не хоче читати

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

12.04.2021

Сімейне виховання- запорука психічного здоровя дитини

Першим університетом життя для дитини є сім'я, в якій народилася дитина. Основне батьківське завдання - виростити зрілу та відповідальну людину. І які б якості батьки не намагалися розвивали в дитині, головне - будувати виховання на любові.

Існує безліч різних стилів сімейного виховання. Розуміння того, який стиль підходить саме вам, дозволить створити позитивну атмосферу, що сприяє особистісному зростанню, емоційному та інтелектуальному розвитку дитини.

Стилі виховання дітей.

Стилі виховання в сім’ї традиційно розділяються на гіперопіку, авторитарний, ліберальний і демократичний. Кожен із цих стилів виховання по-своєму впливає на самооцінку дітей.

Надмірна опіка (гіперопіка).

Цей стиль характеризується надмірним піклуванням, попередженням активності, бажанням зробити все за дитину.

З раннього дитинства діти дуже прив’язані до батьків. По мірі зростання самостійності, і, особливо, в перехідному віці, ця залежність починає дитину обтяжувати. Погано, якщо дітям не вистачає батьківської любові, але надмірна опіка також шкодить дитині, а батьки інколи плутають любов і опіку. Батьки звикли до своєї дитини і не схильні помічати вікових психологічних змін, що відбуваються з нею. Вона виросла, змінилася, а люблячі батьки все ще бачать її такою, якою вона була декілька років тому, причому власна думка їм здається беззаперечною. Підлітки, навпаки, набувають критичного ставлення до батьків, вони починають чинити опір. А це часто ображає батьків «Я живу заради дітей», - заявляють батьки. Але при ретельному аналізі виявляється, що фактично буває так, батьки живуть не заради дітей, а скоріше за їх рахунок. Багато з них відносяться до своїх дітей зверхньо, висмоктуючи з них усі «соки». Спілкуючись із дитиною вони можуть відчувати себе великими начальниками.

Завдання дорослого – попередити, застерегти, пояснити, вказати на можливі наслідки, але дати можливість дитині діяти самостійно, здійснювати свій власний вибір. Тоді, навіть зробивши помилку, дитина навчиться думати, відповідати за свої вчинки, за себе, бути самостійною.

Авторитетний (демократичний) стиль виховання

(високий рівень контролю та теплі стосунки)

Особливістю цього стилю взаємин є тверде, послідовне і водночас гнучке виховання. Батьки завжди пояснюють мотиви своїх вимог, заохочують їх обговорення з підлітком; влада використовується лише в міру необхідності; у дитині цінується як слухняність, так і незалежність; батьки встановлюють правила і твердо втілюють їх у життя ,вони прислухаються до думки дитини, хоч і не діють виключно відповідно до її бажань.

Авторитетний стиль — самий дисциплінований стиль виховання. Авторитетні батьки беруть на себе відповідальність за своїх дітей, їх поведінку і дії, поки діти не досягнуть емоційної зрілості. Діти, виховані авторитетними батьками, в подальшому житті досягають найбільших успіхів, вони стають самостійними, відповідальними і впевненими в собі людьми. ВОНИ ДОБРЕ ВЧАТЬСЯ В ШКОЛІ ТА МАЮТЬ ВИСОКУ САМООЦІНКУ. Завдяки турботі авторитетних батьків, їх увазі до життя і потребам дитини, він не тільки прагне їм догодити, але й отримує загальний напрямок для подальшого розвитку і особистісного зростання.

Авторитарний стиль виховання

(ВИСОКИЙ РІВЕНЬ КОНТРОЛЮ, ХОЛОДНІ СТОСУНКИ)

Авторитарний стиль виховання - це стиль, при якому батьки недооцінюють позитив, який є в їхніх дітях і віддають перевагу контролю. Цей спосіб виховання іноді пов’язують з агресивно-командним впливом батьків. Авторитарні батьки намагаються з раннього віку прищепити дитині страх і дисципліну. Цей стиль виховання орієнтований на покарання, а не на заохочення. Він може негативно вплинути на самооцінку дитини і перешкоджає його повноцінному розвитку. Авторитарні батьки прагнуть контролювати всі сфери життя дитини. Діти з авторитарних сімей практично не мають прав і позбавлені свободи дій.

Насправді авторитарні батьки – не обов’язково диктатори й деспоти, вони можуть бути дуже люблячими і ніжними, але у стосунках з дитиною на перше місце, , ставлять свою потребу бути поруч, контролювати життя дитини, приймати за неї рішення. З одного боку, це забезпечує певний психологічний комфорт: можна менше хвилюватися за дитину, не боятися, що вона наробить помилок. Але з іншого боку, надмірний батьківський контроль унеможливлює розвиток самостійності підлітка: він не може навчитися ініціативності, відповідальності, наполегливості, самоконтролю. Адже самоповага і впевненість у собі формуються лише за умови, що людина має можливість сама поставити собі мету й досягти її самостійно

ДІТИ У ТАКИХ БАТЬКІВ ВІДЛЮДНІ, БОЯЗКІ, ПОХМУРІ, НЕВИБАГЛИВІ, ДРАТІВЛИВІ.,ДІВЧАТА НАЙЧАСТІШЕ ЗАЛИШАЮТЬСЯ ПАСИВНИМИ І ЗАЛЕЖНИМИ. ХЛОПЦІ МОЖУТЬ СТАТИ НЕКЕРОВАНИМИ І АГРЕСИВНИМИ.

Для того, щоб зберегти стосунки зі своїми дітьми і підтримувати їх упевненість у собі й самостійність, необхідно обмежити зону свого контролю, поступово передаючи підліткам відповідальність за їхні дії та вчинки. Це може бути досить серйозним психологічним випробуванням для батьків: адже дитина може наробити помилок, які доведеться потім виправляти. Наприклад, рішення підлітка піти до басейну може призвести до його застуди, лікування, ускладнень. Але якщо не пустити його, то наслідки можуть бути ще гіршими: і для стосунків з батьками (образа, недовіра, спроби приховувати від дорослих свої наміри) і для авторитету підлітка серед товаришів (підлітки зневажливо ставляться до однолітків, які підкорюються дорослим), і для самооцінки особистості (неможливість відстояти своє рішення інтерпретується дитиною як нерішучість, слабкість волі або як відсутність поваги, нерозуміння з боку сім’ї).

Щоб зберегти психологічний контакт із старшокласниками, батьки повинні враховувати дорослішання дітей, відмовляючись від авторитарних методів виховання, навіть якщо вони здавалися раніше успішними.

Ліберальний стиль виховання

(НИЗЬКИЙ РІВЕНЬ КОНТРОЛЮ, ТЕПЛІ СТОСУНКИ)

Ліберальні батьки прагнуть дати своїм дітям усе найкраще, намагаються у всьому їм догодити. Ліберальний стиль виховання характеризується наданням повної самостійності дітям. Батьки цього типу готові поступатися вимогам дитини з ранніх років і з готовністю потурають будь-яким його примхам, не пред’являючи до нього практично ніяких вимог. Головною фігурою у відносинах «батьки — дитина» є дитина, а не батьки.

Ліберальні батьки, як правило, керуються благими намірами, але їх зусилля можуть призвести до прямо протилежних наслідків. Більшість з нас хоча б один раз зустрічалися з дітьми ліберальних батьків — вони безвідповідальні і інфантильні, вважають, що оточуючі їм зобов’язані, не люблять і не вміють працювати. Словом, це розпещені діти, СХИЛЬНІ ДО НЕСЛУХНЯНОСТІ АГРЕСИВНОСТІ. В ПРИСУТНОСТІ ЛЮДЕЙ ПОВОДЯТЬ СЕБЕ НЕАДЕКВАТНО ТА ІМПУЛЬСИВНО

Отже, надання підліткам надмірної свободи так само небезпечне для становлення їх особистості, як і надмірне її обмеження.

Індиферентний стиль виховання

(НИЗЬКИЙ РІВЕНЬ КОНТРОЛЮ ХОЛОДНІ СТОСУНКИ)

На жаль, багато батьків практикують індиферентний стиль виховання, часто навіть не підозрюючи про це. Індиферентні батьки просто … індиферентні. Вони не беруть участі у житті дитини, не цікавляться його потребами. Діти в таких сім’ях, як правило, ростуть самотніми і замкненими, або ж агресивними і некерованими. Діти, виховані індиферентними батьками, часто стають алкоголіками, наркоманами, гвалтівниками або злочинцями.

Як знайти золоту середину

Не кожен стиль виховання підходить для вашої родини і для вашої дитини. Може виявитися, що ваша дитина від природи дисциплінований, але для розвитку йому потрібно теплота і турбота. Або ж ваша дитина, навпаки, потребує дисципліни і чіткій структурі, йому потрібен порядок, щоб відчувати себе в безпеці. Перш ніж вибирати стиль виховання, батьки повинні зрозуміти, які цінності вони можуть і хочуть передати дитині, чого від нього чекають, і який у вашому уявленні повинна бути ідеальна сім’я.

Сім помилок батьків

Перелічимо найпоширеніші помилки, яких припускаються дорослі.

Побутові погрози

"Якщо не прибереш у кімнаті, залишишся без ласощів", "Роби так, як я сказав. Не став зайвих запитань, бо не пущу на вулицю".

Цим висловам, які злітають з вуст батьків повсякчас, часто не надається ніякого значення. Але ж дитина, сприймає все набагато складніше. Такі погрози викликають в неї не лише страх, а й почуття ворожості, прихований негативізм щодо батьків.

Авторитарні накази

"Якщо тобі це говорить батько, ти маєш слухатися", " Я тобі забороняю товаришувати з...", "Я — мати, тож краще знаю, що для тебе добре, а що — ні."

Такі репліки є виявленням прагнення підкорити собі іншу людину. Це призводить до порушення в родині атмосфери рівноправності. Дитина затамовує образу: "Ось виросту, побачимо, хто сильніший", — думає вона.

Критика "глухого кута"

"Ти абсолютно не привчений працювати", "Ти такий лінивий, як і твій батько", "Вчу тебе вчу, а все марно".

Такі зауваження заганяють дитину у глухий кут, не залишаючи їй жодної надії на виправлення, тим більше, коли її обвинувачують у тому, що не залежить від неї. Дитина, почуваючись позбавленою батьківської любові та підтримки, відчужується, стає замкненою, мовчазною.

Образливі прізвиська

"Ти поводишся, як упертий віслюк", "Таке може сказати лише повний дурень", "І в кого ти такий йолоп уродився?"

Образливі прізвиська знижують самооцінку дитини, а до того ж закріплюють у її свідомості модель спілкування з іншими людьми у формі приниження.

Невмотивований допит

"Ну то скільки часу у тебе на це пішло?", "І чого це ти так запізнився?", "І чим ти тут так довго займаєшся?".

Іноді батьки приділяють надто багато уваги з'ясуванню неістотних деталей у поведінці дитини. Дитина розцінює це як прояв недовіри до себе. В результаті може з'явитися стійкий страх перед дорослими, що змусить дитину в майбутньому приховувати від батьків своє особисте життя.

Безапеляційні твердження

Ти так робиш мені на зло, я знаю", "Ти просто жадібний, я вже зрозуміла", "Можеш не виправдовуватися, я знаю наперед, що ти скажеш".

Такі твердження надзвичайно болючі для дитини і руйнівні для його психічного здоров'я. Небажання дорослого розібратися в діях дитини зводить між ними стіну, яка згодом ставатиме дедалі вищою.

Несвоєчасні поради

"Якби ти тоді зробила так, як я тобі радила, нічого б не трапилося. А тепер маєш собі проблему", "Якби в тебе на столі був лад, ти б зараз не переживав, що загубився твій малюнок", "Навіщо ти так переймаєшся? То все дурниці. Ось коли виростеш, зрозумієш: не варто через це плакати".

Такі поради абсолютно недоречні тоді, коли дитині потрібно, щоб її просто вислухали, поспівчували, допомогли. Іншого разу вона не захоче з вами ділитися нічим — ні горем, ні радістю.

Раджу вам час від часу аналізувати те, що говорите дитині протягом дня. У спокійній обстановці, коли ви вже нікуди не поспішаєте і ніщо вже вас не дратує, деякі ваші слова здаватимуться вам самим жахливими, неприпустимими.

Рекомендації батькам щодо виховання дітей

1. Повірте в неповторність своєї дитини ,у те ,що вона-єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією .Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.

2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості.

3. Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете за будь- яких обставин.

4. Не бійтеся «залюбити» своє маля: саджайте його собі на коліна , дивіться йому в очі, обіймайте та цілуйте, коли воно того бажає.

5. Обираючи знаряддя виховного впливу, удавайтеся здебільшого до ласки та заохочення, а не до покарання та осуду.

6. Намагайтеся щоб ваша любов не перетворювалась на вседозволеність та бездоганність. Встановіть чіткі межі дозволеного (бажано, щоб заборон було небагато-лише найголовніші) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Неухильно дотримуйтесь встановлених вами заборон і дозволів.

7. Ніколи не давайте дитині особових негативних оцінювальних суджень « ти поганий», «ти брехливий», «ти злий». Оцінювати треба лише вчинок. Треба казати : «Твій вчинок поганий, але ж ти хороший, розумний хлопчик (дівчинка) і надалі не повинен так робити».

8. Намагайтеся впливати на дитину проханням-це найефективніший спосіб давати їй інструкцію. І тільки в разі відвертого непослуху батьки можуть думати про покарання. Цілком зрозуміло, що воно має відповідати вчинку, а дитина має розуміти, за що її покарали. Батьки самі вирішують , як покарати, але майте на увазі, що фізичне покарання- найтяжчий за своїми наслідками засіб покарання. Дитина повинна боятися не покарання, а того, що вона може прикро вразити вас. Покараний-вибачений. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи жодного слова! Покарання не повинно сприйматися дитиною, як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.

Поради з виховання

Як можна допомогти дитині добре поводитись?

Подавайте дітям приклад хорошої поведінки

Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка - приклад для наслідування.

Змінюйте оточення, а не дитину

Краще тримати цінні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість.

Висловлюйте свої бажання позитивно

Кажіть дітям, чого Ви від них очікуєте, замість того, чого НЕ бажаєте.

Висувайте реальні вимоги

Запитуйте себе, чи відповідають Ваші вимоги віку дитини, ситуації, в якій вона опинилася. Ви маєте бути більш терпимими до маленьких дітей.

Не надавайте надто великого значення заохоченням і покаранням

В міру дорослішання дитини покарання і заохочення стають все менш результативними. Пояснюйте причину, яка впливає на Ваше рішення. Прагніть до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з меншими - використовуйте тактику переключення уваги.

Обирайте виховання без побиття та крику

На початку це може здаватися результативним, однак незабаром виявиться: щоразу Ви змушені бити все з більшою силою, щоб досягти бажаного результату. Крик або постійні докори є також шкідливими та можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру.

Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших.

Психолого-педагогічні вимоги до використання покарання

— Покарання не має шкодити здоров’ю — ані фізичному, ані психічному

♦ Покарання обов’язково мас бути справедливим. Справедливе покарання дитина сприймає без образ.

♦ Покарання діє, коли воно породжує каяття, а не образу, приниження, незадоволення через несправедливість. Як говорить народна мудрість, дитину карає той, хто її любить, покарання без любові — жорстокість.

ДИТИНУ НЕ КАРАЮТЬ:

l. За те, що вона чимось не влаштовує дорослих: холерика за те, що він непосидючий і впертий, сангвініка — за рухливість, флегматика — за повільність, меланхоліка— за плаксивість.

2. Під час їжі.

3. Якщо вона зазнала невдачі (вона й без того засмучена, присоромлена, пригнічена). Тут краще підтримати її.

4. За необережність, а вчать обережності, роблячи висновки з прорахунків дитини; за повільність, незібраність (за цим може бути приховане занурення в себе або фантазування); за забруднений і порваний одяг, а вдягають відповідно до обставин; за прорахунки самих батьків тощо.

5. На людях (в автобусі, на вулиці), адже це ще й публічне приниження.

6. При молодшій дитині, оскільки підривається авторитет старшої, а якщо є ревнощі між дітьми, то це може породити озлобленість у старшої дитини, а в молодшої — злорадство, а це погіршить їх взаємини.

7. За емоційність, імпульсивність, енергійність. Карати за вчинки, які дитина не може передбачити, — значить карати за те, що вона дитина.

8. Поспішно, не розібравшись: краще пробачити десятьох винних, ніж покарати одного невинного. Необхідно поєднувати покарання з іншими методами виховання, дотримуючись педагогічного такту та враховуючи вікові та індивідуальні особливості дитини.

Реакція батьків на вчинок дитини має бути продуманою, вільною від негативних емоцій. У реакції не повинно бути істеричності. На істеричний крик, жестикуляцію, надлишок емоцій дитина відповідає тим самим. Не повинно бути люті, гніву. Лють призводить до надмірних покарань, а це породжує в батьків муки сумління. Спочатку покарали, а потім шкодують, жаліють. Тепер в очах дитини винні батьки і вона стає в позу ображеної. Не слід погрожувати дитині, краще попередити. Часом погроза сприймається гірше, ніж саме покарання. В погрозі завжди є шантаж, і зрештою дитина також починає шантажувати батьків.

ЯК ЗАПОБІГТИ НЕГАТИВНИМ НАСЛІДКАМ ПОКАРАННЯ

1. Відокремлюйте свої почуття від дій.

Не засуджуйте дитину. Вона має відчувати, що її люблять, але її дії в конкретному випадку можуть бути неприйнятними. Пам'ятайте: щоб змінити вчинки дитини, треба навчитися розуміти її. Суворі слова мають стосуватися тільки неправильних дій дитини, але не її особистості. Брутальність, нетактовність свідчать про педагогічну непридатність, а дитину роблять невпевненою, знервованою, тривожною.

2. Уважно вивчайте свою дитину.

Обов'язковою умовою у виборі форм покарання є знання індивідуальних особливостей дитини: її темпераменту, характеру, особливостей реагування на певний вид покарання. Ви маєте знати стан її здоров'я, нервової системи. Дії дитини у стані нервового розладу є симптомами емоційних ускладнень через критику, звинувачення або покарання, напружену сімейну атмосферу. Зрозуміло, що витончений, вразливий меланхолік сприйматиме покарання зовсім не так, як енергійний, товариський сангвінік, вибуховий холерик чи врівноважений, спокійніший флегматик. Дівчаток теж треба карати не так, як хлопчиків. Дівчинка взагалі потребує особливого виховання, заснованого більшою мірою на ніжності й ласці. Вона більш чуттєва й емоційна, глибше переживає з приводу зроблених помилок. Часом одного суворого слова, навіть докірливого погляду, досить, щоб вона припинила небажані дії. Необхідно взагалі відмовитися від тілесних покарань, від яких шкоди більше, ніж користі.

3. Треба враховувати емоційний стан дитини.

Якщо видно, що дитина засмучена і дуже переживає, не потрібно додавати негативу,та використовувати покарання. Відчувши всю повноту негативних переживань, дитина не захоче повторити подібний вчинок. Потрібно, щоб вона набула цього негативного досвіду, але тут не можна перестаратися. А дорослий у цей час повинен бути поруч, зі схваленням поставитися до рішення дитини і всіляко підтримати її. Відповідайте на почуття дитини. Давайте їй виговоритися, щоб негативні емоції знайшли вихід у словах, а не в діях.

4. Перш ніж карати, треба обов'язково з'ясувати мотиви вчинку.

Якщо без покарання не можна обійтися, нехай дитина вибере його сама. Практика показує: діти здебільшого вибирають суворіше покарання, ніж батьки. Але в таких випадках вони не вважають його несправедливим і не ображаються.

5. Караючи дитину, впевніться у тому, що вона розуміє причину, щоб вона звинувачувала себе, а не того, хто карає.

Якщо ж дорослий змушений застосувати покарання, то при цьому йому не можна використовувати образливі слова, принижувати гідність маленької людини, акцентувати увагу на слабких сторонах, фізичних вадах дитини.

6. Дайте зрозуміти синові чи доньці, що проблеми дітей стосуються не тільки дорослих, а є спільними для всіх.

— Якщо є сумніви щодо покарання, не карайте навіть якщо ви зрозуміли, що надто м’які, довірливі та нерішучі. Ніякої «профілактики», ніяких покарань «про всяк випадок»!

— За один раз — одне покарання. Навіть якщо поганих вчинків скоєно декілька, покарання має бути одне, за все одразу, а не по одному за кожний вчинок.

— Краще не карати, ніж карати із запізненням.

7. Навчайте дитину норм і правил поведінки в різних місцях і різних життєвих ситуаціях ненав'язливо та без моралізування.

8.НАКЛАДНІСТЬ ОБМЕЖЕННЯ НА НЕБЕЗПЕЧНІ ТА РУЙНІВНІ ДІЇ.

Допоможіть дитині спрямувати свою активність у дозволене русло. У цьому полягає основна формула динамічного підходу до проблеми дисципліни дитини.

9. Будьте самі прикладом культурної поведінки з іншими людьми, з предметами та довкіллям.

10. Треба пам'ятати, що вся відповідальність за наслідки покарання цілком покладається на дорослого. Слід пам'ятати, що міра покарання повинна відповідати важкості провини, тобто не треба застосовувати серйозне покарання за несерйозну провину.

ЯК УНИКНУТИ ПОКАРАНЬ?

Необхідно поспілкуватися з дити­ною, пояснити, розповісти, показати на прикладі, чому так робити можна, а так — не можна, до яких наслідків може призвести порушення якогось правила, норми, розпорядження, яке покарання воно тягне за собою. Треба вчити дитину робити такий аналіз самостійно, думати, перш ніж щось зробити, передбачати наслідки скоєного.

Десять «золотих правил» виховання щасливих дітей

Правило1 Стимулюйте інтелект дитини.

Створивши сприятливі умови, можна підвищити розумовий розвиток дитини

Правило 2. Формуйте самоповагу.

Необхідно розвивати в дитини такі здібності, прищеплювати такі навички, котрі б вирізняли її з-поміж інших, викликали б повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих. І ще: у кожної дитини має бути хороший друг. Батьки спрямовують цю дружбу і зміцнюють її.

Правило 3. Навчіть дитину спілкуватися.

Є 6 умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків ( дає відчуття захищеності); приязне ставлення до навколишніх ( не лише до близьких та рідних); зовнішня привабливість ( одяг, манери); можливість спостерігати правильне спілкування ( поведінка батьків, учителів, ровесників); висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі; середній ( як мінімум) запас слів; вміння підтримувати розмову.

Правило 4. Пильнуйте, щоб дитина не стала "залежною" від комп’ютера чи телевізора.

Телевізор, комп’ютер, як злі чаклуни, здатні красти в дитини години, дні й роки . Надмірне сидіння перед телевізором чи комп’ютером гальмує в дітей розвиток мовлення. Діти стають нервовими, миттєво реагують дією, не намагаючись осмислити та обговорити події. Потрібно залучити дітей до занять спортом, музикою, читанням, корисною роботою, тощо.

Правило 5. Виховуйте відповідальність, порядність.

Не тільки пояснюйте, що таке добре, а що – погано, а й закріплюйте гарні звички, карайте за негідні вчинки, тільки не різкою. За приклад дитині має слугувати гідна поведінка батьків, а пізніше ровесників.

Правило 6. Навчіть дитину шанувати сім’ю Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя.

Діти мають бачити все тільки добре та розуміти "хочу" і "треба".

Любов і повага між членами родини краще за будь-яку лекцію дадуть зрозуміти дитині, що сімейне життя – це, насамперед, рівноправність у стосунках, відповідальність перед коханою людиною, бажання зробити для неї добро, виявляти ніжність та взаємну повагу.

Правило 7. Живіть у хорошому оточенні.

Друзі, яких виберуть собі ваші діти, впливатимуть на їхні моральні орієнтири, поведінку.

Правило 8. Будьте вимогливими.

Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за інших виховуються, як правило, у сім’ях, де до них ставлять високі вимоги: дотримуватися порядку у домі, організовувати своє дозвілля, гідно поводитися. Не будьте тиранами . Запам’ятайте, що відповідальними, розумними й слухняними діти стають не одразу. На це треба витратити роки.

Правило 9. Привчайте дитину до праці.

Але без примусу. Подбайте, щоб вони набули трудових навичок, подбайте, щоб їхнє життя було заповнене цікавими і корисними справами.

Правило 10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі.

Нехай все перепробують, вчаться на власних помилках. Беруть участь у сімейних нарадах . Нехай якнайраніше привчаються робити щось для інших, особливо, те, що в них добре виходить.

Десять заповідей батькам

1. Не навчайте тому, у чому ви самі не обізнані. Щоб правильно ви­ховувати, треба знати вікові та інди­відуальні особливості дитини.

2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе.

3. Довіряйте дитині. Залишайте за нею право на власні помилки, тоді ди­тина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.

4. Не ставтеся до дитини зневаж­ливо. Дитина повинна бути впевнена в своїх силах, тоді з неї виросте відпові­дальна особистість.

5. Будьте терплячими. Ваша не­терплячість — ознака слабкості, показ вашої невпевненості в собі.

6. Будьте послідовними у своїх ви­могах, але пам'ятайте: твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов'язкових для вико­нання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідов­ністю.

7. Вчіть дитину самостійно прий­мати рішення і відповідати за них.

8. Замініть форму вимоги «Роби, якщо я наказав!» на іншу: «Зроби, тому що не зробити цього не можна, це корисно для тебе і твоїх близь­ких».

9. Оцінюючи дитину, кажіть їй не тільки про те, чим ви невдоволені, а й про те, що вас радує. Не порівнюйте її з сусідською дитиною, однокласни­ками, друзями. Порівнюйте, якою во­на була вчора і якою є сьогодні. Це допоможе вам швидше набути батькі­вської мудрості.

10. Ніколи не кажіть, що у вас не­має часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.

Завжди пам'ятайте: ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до праці та дозвілля. Тож давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з основами пе­дагогіки, психології, права, якщо насправді любимо їх і бажаємо їм щастя.

Не викликає сумніву, що правильно встановленими, цілими, міцними, безпечними сходами можна кого завгодно вивести на будь-яку висоту

02.04.2021

Шановні батьки!

1. Весняні канікули тривають 05.04.2021-09.04.2021

2. Піклуйтесь про своїх дітей.

3. Не залишайте дітей без нагляду. Ви повинні знати, де знаходиться ваша дитина протягом дня і ночі.

4. Нагадуйте про небезпечність контактів з чужими людьми на вулиці та вдома, коли немає дорослих.

5. Слідкуйте, щоб діти обережно поводилися з вогнем.

6. Не дозволяйте самостійно використовувати піротехнічні засоби (петарди, бенгальські вогні, хлопавки тощо).

7. Нагадуйте дітям, що необхідно дотримуватись правил дорожнього руху.

8. Не дозволяйте, щоб діти ходили на водоймища, які ще не вкриті кригою, або вкриті слабкою кригою.

9. Нагадуйте правила поводження з побутовим газом під час користування газовими плитами.

10. Пам’ятайте про правила поводження з дикими та бездоглядними свійськими тваринами.

11. Не допускайте, щоб Ваші діти вживали алкогольні напої та наркотичні речовини.

12. У разі необхідності телефонуйте:

При пожежі – 101

До міліції – 102

Швидка допомога – 103

Служба газу – 104

29.03.2021

Карантин без стресу: поради батькам

Україна на карантині. Багато сімей опинилися в ізоляції вдома і це не просте психологічне випробування. Як цей час використати з користю. Відчувати не обмеження, а можливості. Як говорити з дітьми про вірус і чим зайняти їх на карантині.

Дайте час на адаптацію

Коли ми зіштовхуємося з новими умовами, нам всім необхідний час, аби звикнути. І перші півтора два тижні карантину - адаптація до нових умов. Якщо діти почали поводитись гірше, якщо ви зриваєтеся, відчуваєте, що все виходить з-під контролю – це нормально. Дайте час собі та оточуючим на адаптацію. При цьому нагадуйте собі – «ми гарні батьки», що б в цей час вдома не відбувалось, який би ґвалт не стояв, треба говорити собі – «я гарний батько/мати, я впораюсь, я дорослий. Насправді, зараз всі намагаються впоратись з панікою, і це не може не позначуватись на батьківській самооцінці. Це складно, але вона має бути непохитною. Перше, що необхідно прийняти, що неможливо все тримати під контролем, друге – що ми найкращі батьки для своїх дітей будь-що, третє - домовлятись з дітьми.

Слабкі сторони

Наступне, що можна зробити, після періоду адаптації - поспостерігайте за своїми родинами і виявіть, де є слабкі місця. Якщо в родині є слабкі теми, то зараз вони вийдуть на поверхню. «Слабка тема», наприклад, це невміння озвучувати свої потреби, або доносити їх не як потребу, а як претензію, або невміння реагувати на агресію, або взагалі нерозуміння, чим займатись разом. Вам треба з’ясувати ці місця, щоб потім шукати методи корекції.

Розповідайте дітям про загрози

Говоріть з дітьми, коли самі спокійні, коли маєте відповіді. Розкажіть, що зараз в усьому світі шукають засіб, вакцину, можливість запобігти вірусу. Час від часу у світі бувають такі захворювання і вже не раз люди знаходили засоби боротьби. Зробіть кілька разів акцент на тому, що ми у безпеці, що ми невразливі, що карантин – це не покарання і не канікули. Це час, коли ми бережемося і бережемо інших. Поясніть чому потрібно носити маски. Звичайно, треба подавати це в ігровій формі – вдягати маску на дитину, на себе, розмальовувати їх, гратися.

Взаємодопомога

Зараз діти, так само, як і ми, перебувають у напрузі. Вони відчувають загальну тривогу від невизначеності, від напруги батьків, від зміни звичного режиму та обмежень. До цього додаються хвилювання про ДПА/ЗНО – поки немає розуміння щодо цього питання, від цього напруга посилюється. Тобто, зараз діти, особливо старші, потребують батьківської підтримки, вони очікують від батьків психологічної допомоги. Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини і її почуттями, чесно говорять про те, що з нами відбувається. Треба просто сказати: “Якби мені зараз було потрібно вчитися вдома, я би, мабуть, на все забив. Мені самому складно зараз зібрати себе в купу. Давай допоможемо одне одному – наприклад, разом складемо розклад на день. Я потребую твоєї допомоги”.

Дітей не потрібно розважати

Важливо пам’ятати, що дітей не потрібно увесь час розважати. Головне правило карантину – дорослі знаходьте час на себе та свої захоплення. Треба дати дітям можливість усвідомити, як це – бути з батьками так довго. Тому що діти до цього теж не звикли. Треба поспостерігати, що буде проявлятись у стосунках. І треба дати дітям понудьгувати – нехай вони скучать за школою, навчанням зокрема. Цей карантин можна перетворити на джерело більшої близькості. А близькість – це коли ми заново дивимось на своїх дітей, бачимо їх з інших боків і, може, ми побудуємо нові комфортні кордони для кожного у родині.

Ситуація, в якій ми опинились, вимагає стійкості, а її ніде взяти, окрім в собі. Дозволяйте собі хоча б дві хвилина паузи, такого собі детоксу, щоб відновити сили. Обмежуйте час в соцмережах. Зробити собі список гарячих телефонів і телефонів людей, яким довіряєте. Приділяйте час заняттям, які приносять радість. І пам’ятайте: ми дітям не потрібні 24 години на добу, їм треба побути самим, без нас, ми не аніматори в їхньому житті. Треба дати дітям можливість самим організувати себе. Налаштуйтеся, що ми вийдемо з карантину більш близькими та адаптованими до життя.

30.03.2021

31.03.2021

· Пропонуємо вам декілька порад щодо організації навчання та відпочинку дітей під час карантину:

· Ранок нехай починається як зазвичай у робочі дні. Організуйте сніданок, вранішні гігієнічні процедури, ранкову гімнастику. Це дисциплінує дитину і вас.

· Плануйте день разом із дітьми. Розподіляйте час таким чином, щоб робота (читання, виконання завдань і вправ) та відпочинок були в співвідношенні 40 хв. занять /20хв. відпочинку. Обов'язково слідкуйте, щоб діти не залишалися надовго без активного відпочинку.

· Учіть дітей плануванню: на аркуші паперу записуйте обов'язкові справи, які треба виконати, а також розробіть спеціальну систему заохочення. Нехай діти пишаються своїми виконаними справами.

· Слідкуйте за графіком освітнього процесу, не допускайте відставання, адже надолужити прогаяне буде важче.

· Допоможіть вашій дитині, якщо у неї щось не виходить, підтримайте.

· Хваліть дітей за виконану роботу. Діти завжди націлені на конкретний результат.

· Провітрюйте кімнату, створіть умови для активного руху: нехай діти рухаються під музику, танцюють, роблять гімнастичні вправи, дихальну гімнастику.

· Дозволяйте у визначений час спілкування онлайн. Лист або дзвінок другу та вчителю стане в нагоді. Приємне спілкування й корисна порада допоможуть вирішити будь-яке завдання.

· Пам'ятайте, що вчителі завжди готові поспілкуватися з вами та вашими дітьми в різний спосіб, надати консультацію чи практичну допомогу.

· Звертайте увагу на домашні завдання як навчальний інструмент до самостійності, а не покарання.

Як підтримувати соціальні навички вашої дитини під час карантину: поради для батьків

Соціальні навички – це життєві навички, здатність успішно взаємодіяти з іншими, що є важливим для психічного та фізичного здоров'я. Тому батьки мають допомогти дітям відчути соціальний зв’язок навіть без ігор з іншими малятами та прогулянок.

Нижче наведені кілька методів спілкування зі своєю сім’єю, що дозволять малечі засвоїти основні соціальні навички:

Снідайте, обідайте та вечеряйте разом

Сімейні прийоми їжі – це час, коли діти та дорослі можуть емоційно зблизитися та насолоджуватися розмовою один з одним. Запитайте у своєї дитини, чим вона займалася протягом дня та що їй сподобалося, а що засмутило.

Поговоріть про ставлення дитини до інших членів сім’ї. Якщо вона образила когось, то скажіть, щоб малеча поставила себе на місце цієї людини і перепросила.

Сприяйте дискусіям

Створення взаємної бесіди з дискусіями та активним обговоренням – це ключовий соціальний навик. Введіть з дитиною розмови на тему спорту, улюбленої події чи планів на майбутнє. Кожен раз, коли дитина заводить тему, ви можете аргументувати власні думки та пропозиції тощо. Це дасть дитині наочне уявлення про те, як розвивається розмова, якщо кожен коментар спирається на аргументи.

Навчайте дитину гідно вигравати та програвати

Часто програші бувають важкими для деяких дітей. Коли емоції посилюються, вони, як правило, засмучуються чи починають плакати, або якщо виграли – вихваляються своєю перемогою перед іншими.

Радимо батькам під час гри помічати сигнали від дитини, які можуть служити попереджуючими ознаками перебільшеної емоційної реакції.

Якщо ви бачите, що дитина стає емоційнішою, то перервіть її і призупиніть гру. Дайте малечі заспокоїтися та повернути попередній емоційним стан, нагадуючи їм, що вони мають контролювати ситуацію.

Навчайте співпереживанню та розумінню інших

Багато дітей намагаються достукатися до інших і відчувають себе ніяково. Проте навіть у часи фізичної відстані, діти повинні вміти простягнути руку допомоги чи співпереживати іншим.

·

Допоможіть дитині написати лист чи зателефонувати одноліткам чи дідусеві з бабусею та поспілкуватися з ними. Особливо якщо ваші діти хвилюються з приводу глобальної пандемії. Батьки мають поговорити з ними та допомогти вгамувати їх тривогу.

Удосконалення пам’яті в молодшому шкільному віці зумовлене перш за все набуттям під час учбової діяльності різних методів і стратегій запам’ятовування, пов’язаних з організацією і обробкою матеріалу, який запам’ятовується. Але без роботи, направленої на формування таких методів, вони складаються стихійно і нерідко виявляються непродуктивними. Пропоную вправи для розвитку пам’яті та уваги.

1. Естафета слів

Мета: розвиток слухової пам’яті.

Обладнання: тема для гри (приклади тем: «Літо», «Зима», «Ліс», «Канікули», «Родина», «Школа» тощо).

Інструкція. Ведучий називає одне слово, хтось з дітей називає слово, яке сказав ведучий, і додає своє слово. Далі хтось з дітей повторює перше слово, яке назвав ведучий, слово, яке сказала інша дитина, і додає третє. і т. д. Дітям необхідно пояснити на деякому прикладі, наприклад на прикладі «Природа» («Я кажу, наприклад, «Дерева», а хтось говорить «Дерева, трава», далі ще хтось каже «Дерева, трава, річка», потім наступний учасник гри додає ще, наприклад «ліс» і вийде «Дерева, трава, річка, ліс» і т. д.).

Примітка: Гру найкраще проводити в колі, коли діти додають слова по черзі.

​

2. Каскад цифр

Мета: розвиток зорової (слухової) пам’яті.

Обладнання: ряди цифр.

Інструкція. Психолог показує (називає) цифровий ряд чисел, діти дивиться (слухають) і потім відтворюють цей ряд чисел в такі же послідовності. Спочатку треба починати з кількох цифр, а потім кількість їх поступово збільшується. Відтворення цифр відбувається за допомогою називання рядів цифр вголос (якщо у грі бере участь невелика кількість дітей або одна дитина), або записують (якщо велика кількість учасників гри).

Примітка: Якщо дітям важко відтворювати названі ряди чисел, зменшити кількість рядів на початковому етапі гри. Згодом ряди чисел з кожним разом ускладнювати.

Приклад рядів цифр

1. 2 5

2. 2 5 9

3. 2 5 9 7

4. 2 5 9 7 3

5. 2 5 9 7 3 8

​

3. Каскад слів

Мета: розвиток слухової (зорової) пам’яті.

Обладнання: список слів для запам’ятовування (зображення слів або предметів).

Інструкція. Психолог називає слова (показує слова або зображення), а дитина повторює за ним – спочатку одне, потім два, три і так далі.

Примітка: Відтворення слів відбувається за допомогою називання вголос слів (якщо у грі бере участь невелика кількість дітей або одна дитина), або записують (якщо велика кількість учасників гри).

Слова для запам’ятовування

1. Вогонь.

2. Дім, молоко.

3. Кінь, гриб, голка.

4. Півень, сонце, асфальт, зошит.

5. Дах, дерево, вода, свічка, школа.

6. Олівець, машина, брат, крейда, птах, хліб.

7. Орел, гра, дуб, телефон, чашка, пальто, син.

8. Гора, ворона, годинник, стіл, сніг, книжка, сосна, мед.

9. М’яч, яблуко, шапка, морква, стілець, метелик, автобус, курка, шорти.

10. Вантажівка, камінь, ягоди, портфель, санчата, молоток, дівчинка, скатертина, кавун, пам’ятник.

​

4. Геометричні фігури

Мета: розвиток зорової пам’яті.

Обладнання: 4 види геометричних фігур (трикутник, коло, прямокутник, ромб) різного кольору та розміру.

Інструкція. Хаотично демонструються 4 види геометричних фігур (трикутник, коло, прямокутник, ромб) різного кольору та розміру. Кількість фігур від 10 і більше. Після перегляду 1. Пара до пари

Мета: розвиток логічної пам’яті.

Обладнання: пари слів.

Інструкція. Дітям читають пари логічно пов'язаних між собою слів. Після прослуховування дітям зачитується вже лише перше слово з пари, а діти – відтворюють друге слово з пари (називають вголос разом, називають вголос по черзі або записують).

​

Пари слів для запам'ятовування № 1

​

1. стіл – скатертина;

2. сонце – день;

3. літо – шорти;

4. зуби – щітка;

5. річка – міст;

6. кінь – сіно;

7. вечір – лампа;

8. лялька – грати;

9. волосся – гребінець;

10. поїзд – їхати.

​

Пари слів для запам’ятовування № 2

​

1. стіл – скатертина;

2. сонце – день;

3. літо – шорти;

4. зуби – щітка;

5. річка – міст;

6. кінь – сіно;

7. вечір – лампа;

8. лялька – грати;

9. волосся – гребінець;

10. поїзд – їхати.

необхідно записати (назвати) кількість пред’явлення кожної із фігур, наприклад: круги – 3; ромби – 2; трикутники – 4; прямокутники – 1.

РЕЖИМ ДНЯ ШКОЛЯРА, ЯК ЗАПОРУКА УСПІШНОГО НАВЧАННЯ І ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ’Я ДИТИНИ

Раціонально скомпонований режим дозволить попередити дратівливість, збудливість і збереже працездатність дитини протягом дня. Якщо ви помітили, що ваша дитина сильно втомлюється, до кінця дня стає млявою і нервовою, а успішність страждає, постарайтеся правильно організувати її режим, і негативні симптоми, швидше за все, зникнуть самі.

Найбільший вплив на стан здоров'я школяра мають кількість і якість сну, харчування і рухова активність.

Сон.

Людині необхідно задовольняти відповідно віку потребу у сні, тому що в іншому випадку створюються передумови для виникнення захворювань. Скорочення ж тривалості сну, як відомо, сприяє виснаженню нервової системи, ослабленню здоров’я. Школярі стають збудженими, знижується працездатність. Щоб забезпечити достатньо глибокий сон, необхідно привчати дитину лягати спати і вставати завжди в один і той же час- практикувати перед сном 20—30-хвилинні прогулянки на свіжому повітрі. Останнє споживання їжі має бути не пізніше ніж за 2год. до сну. В цей же час слід припинити заняття, що потребують сильного розумового чи емоційного навантаження (гучні ігри, перегляд фільмів і т. п.). Рекомендована тривалість сну становить: для учнів У 1-4 класів - 10-10,5 год., 5-7 класів - 10,5 годин,6-9 класів 9-9,5 годин, 10-11 класів - 8-9 годин.

Першокласникам рекомендується організовувати денний сон тривалістю до 2 годин.

Дитина повинна спати в окремій кімнаті, індивідуальному ліжку, яке має бути з рівною поверхнею, що не прогинається, на низькій подушці або без неї, що сприяє оптимальному положенню тулуба.

Облаштування робочого місця

Необхідно правильно організувати робоче місце школяра - умови, в яких навчається і виконує домашні завдання дитина, відчутно впливають на її працездатність, запобігають виникненню перевтоми під час приготування завдань.

Стіл, за яким займається дитина, повинен відповідати її зросту та бути розміщений таким чином, щоб сонячне світло падало на нього зліва. Як додаткове можна використовувати світло від настільної лампи проте воно не повинно світити в очі, уникнути цього дозволяє спеціальний захисний козирок, абажур.

Оптимальне співвідношення висоти столу і стільця таке: сидячи прямо, спершись ліктем на стіл і піднявши передпліччя вертикально (як піднімають руку для відповіді на уроці), дитина повинна діставати кінчиками пальців до зовнішнього кута ока. Для цього буває достатньо відрегулювати висоту стільця. Ноги дитини при правильній посадці повинні упиратися в підлогу або підставку, утворюючи прямий кут, як в тазостегновому, так і в колінному суглобі. Стілець повинен мати невисоку спинку. Відстань від очей до предметів, які розглядаються, має становити 30— 35 см. Верхню частину книги трохи підняти за допомогою підставки.

Працюючи в таких умовах, дитина буде менше втомлюватися. Крім того, правильно підібрані меблі - один з важливих факторів попередження порушень постави. Контроль відповідності меблів росту дитини слід проводити не рідше 2 разів на рік, тому що дитина росте і важливо, щоб меблі відповідали її потребам.

Харчування

Правильно організований режим харчування грунтується на виконанні певних вимог. Важливе значення має дотримання графіку прийомів їжі, а також і інтервалів між ними. Проміжки між прийомами їжі у школярів не повинні бути більше 3,5-4 годин.

Школярам рекомендується 4-5-разове харчування.

При цьому раціон має бути збалансованим за складом, містити необхідну кількість білків, жирів, вуглеводів, харчових волокон, вітамінів та мінералів.

Приймати їжу дитина повинна не поспішаючи, в спокійній обстановці; зовнішній вигляд і запах страв, сервірування столу повинні викликати в неї позитивні емоції і сприяти апетиту.

Ігри та прогулянки

Для правильного розвитку дитини важлива фізична активність. День потрібно планувати так, щоб у школяра вранці була можливість зробити зарядку, вдень - погуляти на свіжому повітрі, погратися, а ввечері, під час виконання домашніх завдань, робити невеличкі фізкультхвилинки. Тривалість прогулянок, рухливих ігор та інших видів рухової активності повинна складати як мінімум 3-3,5 години в молодшому віці і 2,5 години у старшокласників. Але потрібно враховувати, що фізичне перезбудження може стати перешкодою для навчання, а також причиною важкого засинання у дітей.

Нижче наводимо режим дня школяра, рекомендований дитячими психологами та гігієністами:

7.00. Підйом.

7:00-7:30. Зарядка, умивання.

7:30-7: 45. Сніданок.

8:30-13:05. Заняття в школі.

13:30-14:00. Обід.

14: 00-15: 45. Рухливі ігри, прогулянки, проведення часу на свіжому повітрі.

15:45-16:00. Полудень.

16:00-18:00. Самопідготовка, виконання домашнього завдання.

18:00-19:00. Вільний час, відпочинок.

19:00-19:30. Вечеря.

19:30-20:00. Вільний час, робота по дому.

20:00-21:30. Вечірня прогулянка.

21:30-22:00. Підготовка до сну.

22:00. Сон.

Правильно організований день школяра швидко приносить позитивні зміни в його настрій, самопочуття і успішність, що позитивно позначиться на його розвитку!

Т. М. Рибак –

головний спеціаліст управління державного

нагляду за дотриманням санітарного законодавства

ГУ Держпродспоживслужби в Черкаській області

01.04.2021