13.01.2021

Конкурс знавців народних прикмет,приказок,прислів я про природу

Мета:розширити знання дітей про влучність,точність,красу рідного слова;розвивати уявлення учнів про багатство нашого народу у сфері фольклору; виховувати інтерес учнів до вивчення усної народної творчості,любов до природи.

Прислів‘я та приказки—один з найдавніших жанрів усної народної творчості. Протягом багатьох століть вони виявляли здатність народу відбирати й осмислювати найхарактерніші, найтиповіші сторони явищ природи, праці, побуту, родинного й суспільного життя і в результаті ставали конденсатором багатовікового життєвого досвіду, взаємин людей між собою, між людиною та навколишньою дійсністю.

Приказка—вислів, спосіб вираження, але без притчі, без судження, висновку, вживання; це одна перша половина прислів‘я. Приказка замінює лише пряме мовлення переносним, говорить не до кінця, інколи й не називає речі, але умовно, повністю чітко натякає.

Прислів‘я—короткий образний та влучний народний вислів про різноманітні явища життя, що містить, як правило, узагальнюючий смисл. Для прислів‘я характерно, на відміну від приказки, повне вираження думки та наявність висновку.

Прислів я та приказки про природу

Літо

Улітку дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять.

Влітку один тиждень рік годує.

Літо на зиму робить.

Літом ногою копнеш, а зимою рукою візьмеш.

Садок літом — як кожух зимою.

Літній день за зимовий тиждень.

Літом овес у трьох кожухах, а вітру боїться.

Діждемо літа та нажнемо жита — поставимо в копки та вдаримо гопки.

Осінь

В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, туманіє, шумить, мете, гуде і зверху йде.

Восени ложка води, а цебер грязі.

Осінь іде, а за собою дощі веде.

Весною горшки порожніють, а восени — повніють.

Літо дає коріння, а осінь — насіння.

Осіння муха боляче кусає.

Покрова землю листом покрива.

Восени й курчата курми будуть.

Зима

Влітку і качка прачка, а зимою і Тереся не береться.

Взимку сонце крізь плач сміється.

Готуй літом сани, а взимку воза.

Зимою сонце світить, та не гріє.

Зимове сонце — як вдовине серце.

Зимне тепло — як мачушине добро.

Зимою сонце крізь плач сміється.

Весна

Весна багата на квітки, а осінь — на сніпки.

Весна днем красна, а на хліб пісна.

Весна ледачого не любить.

Весняний дощ зайвим не буває.

Майська роса коням краще вівса.

Весна відмикає джерела й річки.

Весною все ожива, танцює й співа.

Буває погода в май: худобі їсти дай, а сам на піч тікай.

Літо

Улітку дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять.

Влітку один тиждень рік годує.

Літо на зиму робить.

Літом ногою копнеш, а зимою рукою візьмеш.

Садок літом — як кожух зимою.

Літній день за зимовий тиждень.

Літом овес у трьох кожухах, а вітру боїться.

Діждемо літа та нажнемо жита — поставимо в копки та вдаримо гопки.

Осінь

В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, туманіє, шумить, мете, гуде і зверху йде.

Восени ложка води, а цебер грязі.

Осінь іде, а за собою дощі веде.

Весною горшки порожніють, а восени — повніють.

Літо дає коріння, а осінь — насіння.

Осіння муха боляче кусає.

Покрова землю листом покрива.

Восени й курчата курми будуть.

Зима

Влітку і качка прачка, а зимою і Тереся не береться.

Взимку сонце крізь плач сміється.

Готуй літом сани, а взимку воза.

Зимою сонце світить, та не гріє.

Зимове сонце — як вдовине серце.

Зимне тепло — як мачушине добро.

Зимою сонце крізь плач сміється.

Весна

Весна багата на квітки, а осінь — на сніпки.

Весна днем красна, а на хліб пісна.

Весна ледачого не любить.

Весняний дощ зайвим не буває.

Майська роса коням краще вівса.

Весна відмикає джерела й річки.

Весною все ожива, танцює й співа.

Буває погода в май: худобі їсти дай, а сам на піч тікай.

Казка "Грибозбір"

Осінь прийшла з городів. Скотилася в погреби з картопляним смутком, перейшла стернею у садки, обтрусила яблука, груші і непомітно підкралася до дерев, що попритулялися біля тину. Явори пожовтіли раптово, за одну ніч. Навіть берізка, та сама, яку ми з мамою посадили весною, стоїть тепер із золотими кісьми-гілочками і схожа на золотоволосу красуню. Літо розгублено озирнувшись востаннє, тихо кине: "Я ж бо думало що то жарти" — і сумно сховається за селом. А осінь — наряджена, радісна, хазяйновита, з кошиками в руках, вже поспішає до лісу. Там якраз грибозбір почався. ...Сидять на узліссі в жовтих сорочечках маслята. Почули кроки, нашорошились. А вгледіли осінь з кошиками, кинулись, як налякані зайчата, врізнобіч. А опеньки—малята горнуться ближче до піддубників—грибів, дружнім колом обсідають пеньки в низині. Боровики, молоді, коренасті, як маленькі борці, розсипалися на вкритій землі. Вони бачать, що втікати їм нікуди. І спокійно сідають на дно кошиків, поважні, ділові. Роблять вигляд, що нічого не сталося. Бреде осінь лісом. Слухає надокучливе мугикання вітру, що всівся на ялині, звісивши до землі ноги й не хоче нікуди далі йти. Вже й повні кошики стоять біля старої сосни.

Народні проикмети

На новий рік прибавилось дня на заячий скік.

Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур!

Мороз не велик, та стоять не велить.

Буває март за всіх варт.

Як прийде марець, то замерзне старець.

Вночі тріщить, а вдень плющить.

Як буде полоз вогкий, то буде й кінь мокрий.

Блискавка блисне - й камінь трісне.

Сухий березень, теплий квітень, мокрий май - буде хліба урожай.

Березень сухий, а мокрий май - буде каша й коровай.

Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.

Як прийшов май - у землю дбай, прийшов іюнь - хоч сій, хоч плюнь!

Садок літом - як кожух зимою

Буде той голодний, хто жнивами холодочку шукає.

Сім год мак не родив і голоду не було.

Літо збирає, а зима з'їдає

Прийде врем'ячко - достигає яблучко й само відпаде.

Восени і горобець багатий.