Ференц Ліст

Ліст був музикантом-просвітником. Саме ця риса  особливо помітно позначається в його мистецтві концертуючого піаніста і диригента.  Музикант  виступив як пропагандист творів видатних композиторів  світового музичного мистецтва, зокрема Бетховена, Шуберта, Вебера, Шопена, Шумана,  Мендельсона. Він виконував  майже всі прелюдії і фуги з «Добре темперованого клавіру» Й.С. Баха. Масштаб його просвітницької діяльності був титанічним. Він грав не тільки оригінальну фортепіанну музику, а й твори симфонічної, оперної, скрипкової, органної та пісенно-романсової літератури в перекладенні для фортепіано. В читанні нот з аркуша  йому не було рівних. 

Серед літературних робіт Ліста - книги про Шопена,  про музику угорських циган, а також безліч статей, присвячених актуальним і глобальним питанням розвитку музичного мистецтва. 

Епоха Ліста була розквітом концертного піанізму. Ліст відмовився від  існуючої в той час практики концертів за участю декількох музикантів і почав виконувати всю концертну програму один. Піаніст  протягом декількох годин займав увагу публіки грою тільки на одному інструменті (небачене на ті часи явище). Перший з таких  виступів, які сам Ліст називав «музичним монологом», відбувся в Римі в 1839 р. Це сміливе нововведення було спрямоване  на підвищення художнього рівня концерту, де виконавець мав можливість здійснювати свої музично-просвітницькі цілі. Іноді на концертах Ліст імпровізував. Він мав звичку фантазувати на теми народних пісень і творів композиторів тієї країни, де концертував. У виборі тем для імпровізації було не тільки бажання завоювати прихильність публіки, Ліст щиро цікавився незнайомою йому національною культурою.  

Безумовно, манера гри Ліста, як і Шопена, мала свої національні особливості. Найсильніше  позначилися вони  в області ритму.  На це дуже вплинув  жанр угорської танцювальної музики вербункош, який став стилем угорської інструментальної музики кінця XVIII - початку XIX ст. В основі жанру -  чоловічий танець «вербунк», з якого  згодом виник «чардаш». У цьому стилі писали угорські композитори, від нього йдуть і всі так звані угорські елементи в творчості Моцарта, Бетховена, Шуберта, Вебера, Берліоза, Брамса. Найбільш характерні риси вербункошу – «циганський» або «угорський» звукоряд із збільшеною секундою, характерні фігурації, «гірлянди» тріолей, чергування темпів «швидко» і «повільно», широка сумна мелодика, запальний вільний ритм, несподівані акценти і фермати.  Ліст любив і знав виконавську манеру угорських циган, котрі грали вербункош і широко її застосовував у власному виконанні. Його відхилення від темпу музикантам-класикам здавалися жахливим. Втім Ліст закликав виконавців до того, щоб вони не надавали музиці рівномірного погойдування руху. «Її треба прискорювати і уповільнювати з толком, -  казав він, - в залежності від змісту». Типовий зразок  вербункошу в творчості Ліста – «Ракоці-марш». 

Гра великого артиста відрізнялася величезною образно-емоційною силою впливу і була яскравим прикладом романтичного стилю виконання. Гра піаніста вражала своєю барвистістю, тонким відтворенням оркестрових фарб - масивних tutti  і  тембрів окремих інструментів. 

Ліст вражав умінням відтворити різні явища природи на кшталт шуму хвиль або завивання вітру. Саме в цих випадках особливо звертало на себе увагу сміливе використання нових прийомів педалізації.  

Фортепіанний стиль Ліста – це концертна манера виконання крупним планом, розрахована на виступи в великих аудиторіях. Він ніби синтезував «фрескову манеру» виконання Бетховена з мистецтвом гри «блискучого стилю». На концертах маестро виникало враження, що фуги Баха грає органіст, а симфонії Бетховена - цілий оркестр. Чудово володіючи технікою legato,  він засліплював майстерністю гри non legato в дуже швидкому темпі. Піаніст застосовував масивні звучання і педальні «напливи», досягав сили і блиску в подвійних нотах, акордах і ажурних пасажах, кожна деталь піддавалася ювелірній обробці.  Приголомшуючий вплив на слухачів пояснюється новизною піаністичних прийомів геніального музиканта.  До цього часу  його віртуозність залишається орієнтиром для сучасних піаністів, а твори – вершинами фортепіанної віртуозності. 

Фортепіанний стиль Ліста відкрив нову еру в історії піаністичного мистецтва. Використання інструменту в усій його регістровій повноті, багатобарвності та динамічному різноманітті надавало універсальні можливості для відтворення оркестрових звучань, демократизації фортепіанного виконавства - виведенню його із сфери камерності і салонності до великої концертної зали. 

У зв'язку з цими особливостями гри сформувалися аплікатурні принципи Ліста. Особливо важливим був принцип розподілу звукових послідовностей між двома руками, що дозволяло виконавцю досягти тієї сили, швидкості і блиску, які так вражали сучасників в його грі. Подібно Шопену, Ліст сприяв відродженню прийому перекладання пальців і розвинув його. Так, в його творах зустрічається рух першого пальця за п'ятим, використання першого пальця поспіль при виконанні кантилени в середньому регістрі. 

Пориваючи зі старою традицією, Ліст ставив рояль так, щоб відвідувачі концертів могли краще бачити вражаючий профіль музиканта і його руки. Іноді Ліст ставив на сцену кілька інструментів і «подорожував» між ними, граючи на кожному з однаковим блиском. 

З часом у виконавстві Ліста відбувалися перетворення – в характері гри на зміну стихійній силі  прийшла гармонія між почуттям та інтелектом, все більше його вабила до себе лірика і співуча манера виконання. 

Артистична діяльність Ліста відбувалася в багатьох європейських містах. Піаніст кілька разів об'їхав всю Європу, в тому числі Іспанію, Португалію, був у Туреччині. Важливим етапом стали віденські концерти, на яких він мав надзвичайний успіх і захоплені відгуки, що спонукало піаніста ціле десятиліття присвятити переважно концертній діяльності. Був Ліст і в багатьох українських містах - Києві, Чернівцях, Житомирі, Немирові, Бердичеві, Львові, Одесі, Миколаєві. Два його концерти відбулися у Кременецькому замку на Тернопільщині. Перебуваючи у Воронинцях на Поділлі, композитор створив п'єси для фортепіано «Українська балада» і «Думка» на теми українських народних пісень «Ой, не ходи, Грицю» та «Віють вітри, віють буйні». Ці твори  увійшли до циклу «Колосся Воронинець». Цікаво, що протягом життя Ф. Ліст написав шість однойменних творів, присвячених гетьману Мазепі, а саме 3 етюди для фортепіано, симфонічну поему, твори для двох фортепіано  і  в чотири  руки.  Концертна діяльність піаніста закінчилася в 1847 р. в Єлисаветграді (нині Кропивницький). Відмова від систематичних концертних виступів у розквіті сил мала серйозні причини. Найважливішими були дві – бажання займатися композицією і розчарування в концертній діяльності, що викликане нерозумінням його серйозних артистичних прагнень. 

Ліст був видатним композитором. Він  стверджував, що на його творчість вплинула музика видатного польського піаніста Ф. Шопена та знаменитого італійського скрипаля Н. Паганіні. Піаністичний геній Ліста зумовив пріоритет фортепіанної музики, де вперше сформувалася його художня ідея  про необхідність активного духовного впливу на людей. Прагнення до усвідомлення виховної місії мистецтва, до з'єднання для цього всіх його видів, до синтезу в ньому глибини філософсько-поетичного змісту з мальовничістю втілилося в особливостях трактування Лістом програмності в музиці. Він визначав її як «оновлення музики шляхом її внутрішнього зв'язку з поезією, як звільнення художнього змісту від схематизму». Це привело до створення в його творчості нових жанрів і форм. 

Ліст увійшов в історію музики як сміливий новатор в області музичної форми, гармонії, збагатив новими фарбами звучання фортепіано та симфонічний оркестр, дав цікаві зразки рішення ораторіальних жанрів. Ліст створив нові інструментальні жанри (рапсодія, симфонічна поема), сформував структуру одночастинно-циклічної форми. Композитор активно пропагував ідею синтезу мистецтв. Його творчість пов'язана з живописом, архітектурою і літературою. Він говорив, що час «чистих мистецтв» закінчився. Поетичну ідею, що визначала зміст твору, автор розкривав в заголовку та епіграфах. Надалі ідеї синтезу мистецтв знайшли широке застосування у світовому музичному мистецтві.  

Більша частина фортепіанної спадщини композитора – транскрипції і парафрази на теми інших авторів. Ліст створив безліч транскрипцій творів або фрагментів  з них на теми творів  Баха, Белліні, Берліоза, Вагнера, Верді, Глінки, Гуно, Меєрбера, Мендельсона, Моцарта, Паганіні, Россіні, Сен-Санса, Шопена, Шуберта, Шумана. Особливо сміливим і новаторським кроком було перекладення симфоній  Бетховена. Приводом для їх створення стало  бажання Ліста популяризувати у своїх концертах великі оркестрові твори майстрів минулого або нову музику невідомих композиторів-сучасників. У теперішні часи більшість із цих аранжувань втратила популярність, хоча піаністи, як і раніше, долучають до концертного репертуару подібні п'єси, що дають можливість продемонструвати запаморочливу техніку. 

Сміливий новатор, Ліст збагатив та розширив засоби виразності музичного мистецтва. В інструментальну мелодику Ліст вніс елементи мовних інтонацій, підкреслену декламаційність,  застосовував принцип монотематизму. Назву «монотематизм» в цих випадках треба розуміти як єдність тематичного матеріалу протягом всього твору, а не створення твору на одній темі. Часто Ліст використовував групу тем і піддавав їх сміливим перетворенням.  Композитор імітував тембри багатьох інструментів, зокрема звучання дзвіночків, органу і національних циганських інструментів, особливо цимбал. 

Героїка, любовна лірика, релігійний захват – один полюс творчості композитора, втілення сатанинських образів, пекельних сил – другий. Як композитор-романтик  Ліст прагнув втілити в музиці почуття, що виникають при спогляданні природи. Він приділяв увагу мальовничим якостям своїх музичних пейзажів, таким чином готуючи майбутнє імпресіоністське сприйняття природи. 

Як композитор і автор транскрипцій Ліст  створив понад 1300 творів. В творчості Ліста з найбільшою яскравістю втілилася ідея, що виявилася у багатьох композиторів другої половини XIX ст., – створення характерних програмних етюдів. 12 «Етюдів трансцендентного виконання» (етюди вищої майстерності виконання)  - одні з перших зразків цього жанру, що ввійшли в репертуар  багатьох піаністів світу.  

Серед  найпопулярніших творінь Ліста - 19 угорських рапсодій, соната сі-мінор, два фортепіанні концерти, «Мрії кохання»,  три цикли п'єс під назвою «Роки мандрівок». Вперше жанр рапсодії з’явився у творчості чеського композитора В.Я.Томашека. Ліст надав йому інше тлумачення: під рапсодією він розумів віртуозний твір в дусі парафрази, де замість оперних мелодій використовуються народнопісенні і танцювальні мотиви. Своєрідністю відзначена форма творів, що заснована на контрастному зіставленні двох розділів - повільного і швидкого: перший більш імпровізаційного складу, другий - варіаційний. Музика повільних частин - гордовита, лицарська, романтично-піднесена, швидких – вогневі танці  чардаші. Ліст часто використовував характерні фігурації, що передають звучання цимбал, скрипкову мелізматику, характерні ритмічні і ладові обороти стилю вербункош  -  «циганську гаму», повторювані квартові поспівки, характерний пунктирний ритм в кадансах, синкопи. З народної практикою пов'язані прийоми орнаментального варіювання тем, несподівані зміни характеру і темпу. 

Один з найбільш  значущих  фортепіанних  творів композитора – Соната  сі - мінор. Твір  присвячено Роберту Шуману, перший виконавець – Ганс фон  Бюлов. Сонату часто називають «фаустівською». Вона написана в одночастинній формі, яка  має окремі розділи, що «зливаються» в одну частину. Складність форми обумовлена філософською насиченістю змісту. В основі твору - група тем, які, трансформуючись, набувають нерідко протилежного образного змісту; розвиток заснований на різкому зіткненні різнохарактерних тем. 

У циклі «Роки мандрівок» яскраво проявилася схильність композитора до програмності - кожна п’єса має свою назву. Цикл складається з 3-х частин: «Рік перший» – Швейцарія, «Рік другий» – Італія, «Рік третій» – Рим. Робота над циклом тривала дуже довгий час: перші п'єси виникли на початку 30-х рр., останні – в кінці 70-х. В творах Ліст створив музичні картини природи, висловив свої враження від місць, які відвідав, поділився емоціями від творінь великих майстрів. Деякі п'єси з «Років мандрівок» втілюють образи, що пов’язані з  творами літератури, живопису, скульптури, народними легендами (соната-фантазія «Після прочитання Данте», Сонети Петрарки, «Заручини» за картиною Рафаеля, «Мислитель» за  скульптурою Мікеланджело, «Каплиця Вільгельма Телля»), інші - образи природи («На Валленштадтському озері», «У джерела»), треті являють собою релігійно-філософські роздуми («Ангелюс»). Композитор прагнув зробити свій музичний задум зрозумілим для найширших кіл слухачів, тому кожна п’єса супроводжувалась епіграфом і малюнком. 

Ліст – автор  двох концертів для фортепіано з оркестром. Створений ним тип концерту закріпився в творчій практиці наступних композиторів, хоча у другій половині XIX ст. існували й інші типи концертів, наприклад, Чайковського або Брамса. Концерти Ліста непрограмні, але їх тісний зв'язок з симфонічними поемами очевидний. Твори одночастинні, проте мають певні розділи, які відповідають чотирьом частинам звичайного симфонічного циклу.  В основі концертів - принцип монотематизму. 

Ліст зробив видатний внесок в фортепіанну педагогіку. Подібно Шуману, Ліст в навчанні переслідував виховні цілі. Головним своїм завданням він вважав введення учнів у світ мистецтва, пробудження в них мислячих художників, що здатні цінувати прекрасне і усвідомлювати високі завдання артиста. Лист вимагав від своїх учнів правди, природності вираження почуттів.  

Важливою умовою якісного виконання Ліст вважав діяльність внутрішнього слуху. Він говорив, що техніка народжується «з духу», а не з «механіки». Процес  роботи на формуванням техніки  він пропонував починати з аналізу фактурних труднощів, які  звів до  чотирьох фундаментальних формул - октави і акорди, тремоло, подвійні ноти, гами та арпеджіо. 

Особливо багато Ліст займався педагогікою в пізній період життя. З різних країн до нього з'їжджалися молоді піаністи, які прагнули завершити свою музичну освіту у великого маестро. Він допомагав багатьом початківцямвиконавцям, витрачав величезні гроші, що отримував  за концерти, на благодійність і  потреби мистецтва. Його уроки були безкоштовними. Ліст пожертвував значні кошти на відкриття консерваторії в Будапешті. Серед учнів Ліста знамениті піаністи Г. Бюлов, К. Таузіг, А. Зилоті, І.Альбеніс і багато ін.