Роберт Шуман

Але жоден із сучасників Шумана не досягав такого різноманітного охоплення емоційних настроїв. Схвильованість, яка переходить в збудженість, порив і елегійна мрійливість, які постають в максимально контрастному протиставленні, фантастична таємничість, гумор, часом на межі гротеску, баладно-оповідальні моменти – все це надає фортепіанним творам Шумана неповторні риси. В них ясно виявився нерозривний зв'язок музичних і літературних образів.  

Багато циклів і окремих п'єс композитора народжувались під безпосереднім впливом літератури. Але при цьому Шуман не звертався до зображувальної програмності, так як, на його думку, вона сковувала уяву слухача. Свої твори Шуман озаглавлював в більшості випадків вже після того, як вони були закінчені. Їх назви покликані ввести в коло образів твору і оберегти від помилкового сприйняття авторського задуму. 

Для фортепіано Шуманом написана велика кількість творів в різних жанрах. Основна частина з них – це цикли невеликих п'єс лірико-драматичного характеру, пов'язаних між собою внутрішньою сюжетно-психологічною лінією.  

Один з найтиповіших циклів Шумана  – «Карнавал». Це – сюїта, складена з двадцяти сценок, картина свята, в якому під звуки танцювальної музики проноситься низка маскарадних масок: П'єро та Арлекін, Панталоне та Коломбіна, Флорестан і Евзебій, Шопен і Паганіні, Кіаріна і Естрелла та інші. Всі п'єси  об’єднані  спільною групою інтонацій, що складається з чотирьох звуків – ASCH, взятих  в різній послідовності та комбінаціях. Звуки  утворюють подобу теми, що лежить в основі кожної п'єси.  Всі «сценки» мають індивідуальну  мелодійну, жанрову, ритмічну, фактурну, гармонійну характеристику.  Близькі до «Карнавалу» цикли «Метелики» за мотивами твору Жан Поля та «Давідсбюндлери».  

Цикл п'єс «Крейслеріана», названий ім’ям музиканта-фантазера Йоганнеса Крейслера - літературного героя  Е.Т.А.Гофмана, написаний в період розпалу «боротьби за Клару». Це справжня сповідь люблячого серця. Саме такий психологічний підтекст і виявляється внутрішнім стрижнем циклу. У «Крейслеріані», одному зі своїх пристрасних, витончених творів, Шуман передає всю палітру пристрастних почуттів художника. 

Романтичні образи, туга, героїчний порив відображені в «Симфонічних етюдах», сонатах,  Фантазії, концерті для фортепіано з оркестром.  

«Симфонічні етюди» – це енциклопедія образів, жанрів і виконавських прийомів фортепіанної романтичної музики ХІХ ст. Кожний образ характеризується  різними  віртуозно - піаністичними прийомами, звідси і назва – «етюди». Героїчний яскраво емоційний твір Шумана виник під впливом мистецтва Паганіні. 

У своїх трьох великих сонатах Шуман розвиває традиції багаточастинного сонатного циклу. Всі ці твори чотиричастинні, а перший – фактично п’ятичастинний (сонатному allegro в ньому передує велика інтродукція). Сонатам Шумана властивий наскрізний розвиток, який  здійснюється шляхом лірико-психологічного переосмислення тем, їх мотивною і поліфонічною розробкою. 

Фантазія C-dur– найбільш натхненне,  віртуозне  та монументальне творіння Шумана. Від першого до останнього звуку вона пройнята романтичною пристрастю і повна такого пафосу, що гідна порівняння з творами Л.Бетховена, якому спочатку присвячувалася. Могутнє «бетховенськє» дихання  «Фантазії» було навіяно найсильнішим почуттям у житті композитора - його любов'ю до Клари Вік. В цілому  «Фантазія»  є тричастинним циклом, але  характерні шуманівські прийоми формоутворення проникли в цей, самий вільний, музичний жанр і мають свої внутрішні закони побудови. Рапсодійні образи поєднують елементи сонати, варіацій, рондо, пісенних і поліфонічних принципів розвитку. Незвичайне закінчення циклу повільною частиною підкреслює його ліричний характер. Введення в розробку першої частини сонатного allegro епізоду «In tono di leggenda» посилює романтичний колорит твору. Нова віртуозна техніка відіграє величезну роль у вираженні поетичного задуму. Тривожний колоритний фон, піднесені вигуки мелодії, широкі звукові потоки, імпровізаційно-мінливі зміни темпу - все створює атмосферу нічим не стримуваного емоційного пориву. Фантазія близька сонатам не тільки своїми образами, а й тематизмом.  

Концерт a-moll –  видатний внесок у інструментальну літературу. Це один із кращих зразків ліричного концерту в музичній літературі XIX ст. На першому плані – розкриття найтонших, глибоко поетичних переживань людської душі. Сам автор говорив, що «не може писати концерт для віртуозів» і що його твір - «щось середнє між симфонією, концертом і великою сонатою». В історії концертного жанру твір Шумана виділяється не тільки своїми художніми цінностями, але й сміливим використанням прийому наскрізного монотематичного розвитку. Вся перша частина написана на матеріалі теми головної партії. Вона ж є основою головної теми фіналу. 

Поряд з творами великої форми знаходяться фортепіанні цикли, побудовані за принципом сюїти або альбому п'єс: «Фантастичні п'єси» (1837), «Дитячі сцени» (1838), «Альбом для юнацтва» (1848) та ін. 

У «Дитячих сценах» Шумана цікавить перш за все внутрішній світ дитини,  його душевні переживання («Курйозна історія», «Прохання дитини», «Повне задоволення», «Важлива подія», «Мрії», «Майже серйозно»). Композиційному об'єднанню циклу, крім його дитячої тематики, сприяє останній номер «Поет говорить», який символізує своєрідну «післямову автора». П'єси цього циклу – справжні маленькі шедеври. 

У сонатній формі, яка вільно трактована, написаний «Віденський  карнавал» («Фантазії-картини»). Цикл був створений під враженням карнавального святкування у Відні.  Складається з п'яти яскравих фортепіанних п'єс. 

«Новелістичний» характер фортепіанних п'єс Шумана визначив своєрідність їх групування в музичну форму. Великі цикли утворюються не шляхом сонатного розвитку, а послідовною зміною закінчених п'єс-образів. На основі методу об'єднання мініатюр в цикли Шуман створює типову для нього велику форму. Стиль композитора відрізняється і використанням контрастів: Флорестан незмінно стикається з Евсебієм, протиставляються крайні емоційні стани - від пристрасної схвильованості до печалі, від мрійливості до гострого жарту. Типова в цьому сенсі композиція «Фантастичних п'єс». Прийом контрастного протиставлення образів витриманий в циклі від початку і до кінця.  

Композитор розглядує також і питання педагогіки. Робота «Домашні та життєві правила для музикантів»  викладена у вигляді афоризмів і вперше опублікована в його журналі. Згодом робота стала доповненням до «Альбому для юнацтва» (для цього збірника вона спочатку і призначалася). «Правила» написані в першу чергу для піаністів. У цьому позначився глибокий інтерес автора до фортепіанного мистецтва і розуміння його ролі в музичній культурі.  

Педагогічні погляди Шумана відрізняються широтою постановки проблем етичного та естетичного виховання. Автор прагне того, щоб учні усвідомили зв'язок мистецтва з навколишньою дійсністю та  не відокремлювалися від неї. Він закликає до вивчення інших мистецтв та наук. Один з його афоризмів стверджує: «Насолоджуйтесь спочатку природою». 

Основу навчання Шуман бачить в набутті глибоких і різнобічних знань. Він рекомендує поступово знайомитися «з усіма значними творами усіх видатних композиторів», спілкуватися «більше з партитурами, ніж з віртуозами», не забувати, що «головніше в музиці знаходить своє вираження в оркестрі та хорі», «не пропускати нагоди  послухати гарну оперу». Надаються поради: співати в хорі, грати в ансамблях, на органі,  акомпанувати, пробувати диригувати. Шуман закликає уважно слухати народні пісні. Привернення уваги до «скарбниці прекрасних мелодій» він вважає важливим не тільки з естетичної точки зору, але і з пізнавальної - «вони відкриють тобі очі на характер різних народів».   

Виконання творів Шумана висуває перед піаністом найвищу художню вимогу - необхідність володіти багатою палітрою виконаських засобів виразності та мистецтвом «співу на фортепіано». Головне – відчути і передати інтонаційний зміст музики як відображення глибоких і щирих людських почуттів. Це завдання виникає при виконанні кожного твору. Різноманітність  фактури  композитора, її  поліфонічна насиченість вимагає пильної уваги до всіх елементів музичної тканини.