Юлія Хандожинська

КАЗКА ПРО МІСЯЦЬ ТА ЗОРІ

- Мамо, хтось вкрав місяць, - мовила маленька Катруся, прокинувшись вранці.

- Коли я лягала спати, він посміхався до мене через вікно, а де ж він зараз подівся?

- Доню, місяць, як і ти, лягає спати, тільки він спить вдень, а вночі просинається і виходить світити.

Колись дуже дуже давно на світі жило дві сестри-феї. Одна була золотоволоса, з білосніжною шкірою, з великими блакитними очима, а інша мала чорне густе волосся, великі карі очі і надзвичайно сяючу срібну шкіру.

Сестри жили на землі з прадавніх часів, і одна з них тримала сонце у кожній із своїх рук. В той час на світі було два, а не одне сонце. Сонячна фея осявала землю кожен день, будила птахів, звірів і людей щоранку, давала поштовх життю, а коли вона втомлювалася ввечері, їй на зміну приходила її сестра, і увесь світ засинав і поринав у спокій.

Одного разу сестри отримали у подарунок дві сукні. Сукня старшої сестри була блакитна і обшита ніжними білими візерунками, а сукня меншої сестри була зовсім чорна.

Коли старша сестра приміряла своє вбрання, світ засяяв новими барвами, а на небі з'являлися хмарки. Одягнувши свій подарунок, менша сестра занурювала цілий світ у глибоку і непроглядну темряву.

Все ставало темним і чорним, навіть птахи боялися вийти зі своєї домівки. Менша сестра дуже засумувала від того подарунку, і ночі на землі стали не лише темними, а й холодними від смутку її серця.

Старшій сестрі стало шкода своєї меншої помічниці, і вона вирішила подарувати їй одне сонце, щоб хоч якось зігріти її серце. Але як тільки одне із сонць торкнулося срібної шкіри феї - враз зашипіло вогнем. Срібна фея не витримала біль і впустила сонце. Воно упало в глибокий океан і розбилося на тисячу тисяч мілких уламків.

Здавалося, тепер ніщо не зможе втішити серце феї.

Але старша сестра не розгубилася: вона попросила риб із океану зібрати уламки сонця, а найкращим майстрам у світі замовила прикрасити цими уламками чорну сукню сестрички-феї. Коли здавалося, що робота була вже завершена, фея помітила, що один уламок застряг на дні океану у серці великої ракушки. Він не міг там залишатися, але забрати уламок з ракушки означало забрати її життя.

Та фея була дуже добра, вона не могла так зробити, тож вони домовился з ракушкою. Тепер щоночі молодша фея одягає своє чорне плаття розшите уламочками сонця, які люди назвали зірками. А в руках вона тримає велику чарівну перлину – місяць, який кожного дня зникає і ховається у глибинах того океану у великій ракушці. А увечері місяць знову з'являється на небі і світить людям.

Тепер фея отримала красиву сукню, вона перестала сумувати і на знак вдячності кожної ночі дарує людям солодкі сни. З того часу ночі перестали бути темними і сумними, але світять вони лише холодним срібним світлом.

- Яка дивна казка, - прошепотіла Катруся, - виходить, місяць - то велика перлина?

- Так, доню, і вона буде світити всю ніч, поки ти будеш спатки. Вкривайся тепліше, і нехай фея у чарівній сукні принесе тобі найцікавіші сни.

Тема тижня : Погода і одяг весною

Обговоріть з дитиною, яким буває одяг? Чому ми зараз не вдягаємо зимові чобітки, куртку ...?

Тема тижня : Моє місто. БЖД.

Передивіться та згадайте. Навчіть малюка.

Тема тижня : Я живу серед краси. Посіємо огірочки.

Казка «Овочі»

Посварилися овочі на городі: хто важливіший та головніший.

Огірки та помідори, квасоля та картопля такий галас вчинили, що усіх горобців розігнали. Капуста запихтіла: - Що ви репетуєте? Ясно, що важливішого за мене овочу немає. Он скільки місця я на грядках посіла, і водою мене хазяйка найбільше напуває!

Морква на такі слова аж з землі до половини вилізла: - Ах, ти, товстухо! Подивись, яка я красуня, а вітамінів скільки в собі вміщую! Куди тобі до мене!

- Щодо вітамінів, - трутилася Цибуля, - то ви б усі мовчали. А вже як мене хазяйка любить! Як різати починає, аж плаче від жалю. Зрозуміло ж, хто тут головніший!

- Ну, як вже казати, хто головніший, то це я, - наголосила Картопля. - Вже як біля мене пораються: і підгортують, і прополюють, а жуки та личинки руками збира- Ой, та вже помовчи: теж мені овоч! - загорлала Квасоля. Ти ба, яка ти брудна, ні форми, ані кольору - жах! А я гладенька, рівненька; діточки моїми зернятками, наче іграшками граються, милуються, дівчата намисто з них роблять! А квіти мої не гірші за ті, що на клумбах. А вже як зварити, то за смаком не гірша за тебе.

Довго сварилися овочі, і, мабуть, якби не коріння, то й до бійки б дійшла сварка. А так тільки похрипнули всі над вечір. І тоді Баклажан, як найрозумніший, сказав: - Годі лаятися! Зараз хазяйка прийде, буде вечерю готувати. От і побачимо, хто з нас головніший: кого вона більше полюбляє та до вечері візьме.

Усі погодилися, тим паче, що розмовляти вже не могли, тільки покивали головами: мов, згідні!Прийшла хазяйка. Трішки картопельки копнула, цибулю зрізала, моркву висмикнула, взяла і квасолю, і перець, і баклажани...

В одній каструлі кипить борщ, поруч, у горщику - рагу овочеве. Сидять овочі, пихтять, розварюються, один одному в очі не дивляться, бо соромно. Усі свої смаки з окропом змішали; пахощі - на всю кухню!...