Мовлення дитини
Дитячі скоромовки для розвитку дикції для дітей.
Дитячі скоромовки для розвитку дикції для дітей.
+ Вивчити декілька на память
+ Вивчити декілька на память
- Прочитайте оповідання.
ВЕСНЯНИЙ ВІТЕР
ВЕСНЯНИЙ ВІТЕР
Казка-оповідання
Казка-оповідання
Клен цілу зиму спав. Крізь сон він чув завивання хуртовини і тривожний крик чорного ворона. Холодний вітер гойдав віти, нагинав їх. Та ось одного сонячного ранку відчув Клен, ніби до нього доторкнулось щось тепле і лагідне. Прокинувся Клен. А то до нього прилинув теплий весняний Вітер.
Клен цілу зиму спав. Крізь сон він чув завивання хуртовини і тривожний крик чорного ворона. Холодний вітер гойдав віти, нагинав їх. Та ось одного сонячного ранку відчув Клен, ніби до нього доторкнулось щось тепле і лагідне. Прокинувся Клен. А то до нього прилинув теплий весняний Вітер.
— Годі спати,— зашепотів весняний Вітер.— Прокидайся, весна наближається.
— Годі спати,— зашепотів весняний Вітер.— Прокидайся, весна наближається.
— Де ж вона — весна?— запитав Клен.
— Де ж вона — весна?— запитав Клен.
— Ластівки на крилах несуть,— каже теплий Вітер.— Я прилетів з далекого краю, від теплого моря. Весна йде полями — заквітчалась квітами красуня. А ластівки на крилах несуть барвисті стрічки.
— Ластівки на крилах несуть,— каже теплий Вітер.— Я прилетів з далекого краю, від теплого моря. Весна йде полями — заквітчалась квітами красуня. А ластівки на крилах несуть барвисті стрічки.
Ось про що розповів теплий весняний Вітер Кленові. Клен зітхнув, розправив плечі. Зазеленіли бруньки. Бо йде весна-красуня.
Ось про що розповів теплий весняний Вітер Кленові. Клен зітхнув, розправив плечі. Зазеленіли бруньки. Бо йде весна-красуня.
- Прочитайте вірші.
- Поясніть дітям незнайомі або складні, незрозумілі слова.
- Вивчіть на память вірш І. Франка "Надійшла весна.."
НАВЕСНІ
НАВЕСНІ
Д. Павличко
Д. Павличко
До мого вікна
До мого вікна
Підійшла весна,
Підійшла весна,
Розтопилася на шибці
Розтопилася на шибці
Квітка льодяна.
Квітка льодяна.
Крізь прозоре скло
Крізь прозоре скло
Сонечко зайшло
Сонечко зайшло
І поклало теплу руку
І поклало теплу руку
На моє чоло.
На моє чоло.
Видалось мені,
Видалось мені,
Що лежу я в сні,
Що лежу я в сні,
Що співає мені мати
Що співає мені мати
Золоті пісні,
Золоті пісні,
Що мене торка ніжна і легка,
Що мене торка ніжна і легка,
Наче те весняне сонце,
Наче те весняне сонце,
Мамина рука.
Мамина рука.
І. Франко
І. Франко
Надійшла весна прекрасна
Надійшла весна прекрасна
Многоцвітна, тепла, ясна,
Многоцвітна, тепла, ясна,
Ніби дівчина в вінку.
Ніби дівчина в вінку.
Ожили луги, діброви,
Ожили луги, діброви,
Повно гомону, розмови
Повно гомону, розмови
І пісень в чагарнику.
І пісень в чагарнику.
Прочитайте казку
Прочитайте казку
Гусінь та жук
Гусінь та жук
Біля дороги на шовковиці жила собі гусінь на ім'я Сората. Дорогою туди – сюди їздили машини і ходили люди, а гусениця Сората цілими днями за ними спостерігала.
Біля дороги на шовковиці жила собі гусінь на ім'я Сората. Дорогою туди – сюди їздили машини і ходили люди, а гусениця Сората цілими днями за ними спостерігала.
― Ото їм добре! ― говорила гусениця своєму сусідові, жуку Машуку. ― У машин є колеса, а у людей ― ноги. Вони можуть мандрувати коли заманеться і куди заманеться.
― Ото їм добре! ― говорила гусениця своєму сусідові, жуку Машуку. ― У машин є колеса, а у людей ― ноги. Вони можуть мандрувати коли заманеться і куди заманеться.
― Жу – жу, ― підтримував розмову жук.
― Жу – жу, ― підтримував розмову жук.
― Там, куди вони всі мандрують, є, мабуть, багато цікавого, ― продовжувала гусениця Сората свої роздуми.
― Там, куди вони всі мандрують, є, мабуть, багато цікавого, ― продовжувала гусениця Сората свої роздуми.
― Жу – жу! ― підтакував жук. Жук був великим і чорним, а коли на нього потрапляло сонячне проміння, то його панцир відсвічував зеленим перламутром.
― Жу – жу! ― підтакував жук. Жук був великим і чорним, а коли на нього потрапляло сонячне проміння, то його панцир відсвічував зеленим перламутром.
― Та й ти, Машуче, щасливчик, ― звернулася вона до сусіда, який терпляче вислуховував її промови. ― Ось, які в тебе довгі лапки, ти можеш швидко бігати. Майже так само швидко, як і машина!
― Та й ти, Машуче, щасливчик, ― звернулася вона до сусіда, який терпляче вислуховував її промови. ― Ось, які в тебе довгі лапки, ти можеш швидко бігати. Майже так само швидко, як і машина!
― Жу – жу! ― з гордістю за себе жужукнув жук.
― Жу – жу! ― з гордістю за себе жужукнув жук.
― Ось, тільки я одна цілими днями сиджу тут на цьому дереві, і нічого крім листя не бачу, ― скаржилася Сората.
― Ось, тільки я одна цілими днями сиджу тут на цьому дереві, і нічого крім листя не бачу, ― скаржилася Сората.
Гусениця була зеленою, довгою і дуже повільною. Так як ані лапок, ані ніжок, ані коліс у неї не було ― то ні бігати, ні їздити вона не могла. Розважала себе Сората цілими днями лише тим, що жувала листя та дивилася на дорогу. Їй дуже хотілося стати машиною і поїхати далеко – далеко. Або мати лапки, як у сусіда Машука, і бігати по землі.
Гусениця була зеленою, довгою і дуже повільною. Так як ані лапок, ані ніжок, ані коліс у неї не було ― то ні бігати, ні їздити вона не могла. Розважала себе Сората цілими днями лише тим, що жувала листя та дивилася на дорогу. Їй дуже хотілося стати машиною і поїхати далеко – далеко. Або мати лапки, як у сусіда Машука, і бігати по землі.
Сората подивилася, що сонце піднялося високо в небі, відкусила черговий шматочок листка і продовжила жувати.
Сората подивилася, що сонце піднялося високо в небі, відкусила черговий шматочок листка і продовжила жувати.
«Нудне у мене життя! ― прийшла до висновку Сората. ― І яка від мене користь? Я ― лінива, робити нічогісінько не вмію. Кому я така потрібна, ― майже плакала гусениця. ― Якби не сусід, жук Машук, навіть поговорити було б ні з ким! ― шкодувала вона себе. ― Та й він у відповідь тільки й знає, що жужукає».
«Нудне у мене життя! ― прийшла до висновку Сората. ― І яка від мене користь? Я ― лінива, робити нічогісінько не вмію. Кому я така потрібна, ― майже плакала гусениця. ― Якби не сусід, жук Машук, навіть поговорити було б ні з ким! ― шкодувала вона себе. ― Та й він у відповідь тільки й знає, що жужукає».
І ось якось одного ранку Сората зрозуміла, що з нею щось не так. І сонечко світило як завжди, і листя зеленіло як завжди, а от з нею коїлося щось нове: чомусь очі самі собою злипалися і втома ломила боки.
І ось якось одного ранку Сората зрозуміла, що з нею щось не так. І сонечко світило як завжди, і листя зеленіло як завжди, а от з нею коїлося щось нове: чомусь очі самі собою злипалися і втома ломила боки.
«Невже, це воно? ― заметушилася гусениця Сората. ― Невже моє життя гусениці підійшло до кінця?»
«Невже, це воно? ― заметушилася гусениця Сората. ― Невже моє життя гусениці підійшло до кінця?»
Раптом звідки не взялася павутина, і почала окутувати Сорату. Павутини ставало все більше і більше. Вона прилипала до гусениці, і незабаром огорнула Сорату так, що та опинилася всередині, оповита білою масою, як ковдрою. Її стало хилити в сон ще сильніше, і очі закривалися самі собою.
Раптом звідки не взялася павутина, і почала окутувати Сорату. Павутини ставало все більше і більше. Вона прилипала до гусениці, і незабаром огорнула Сорату так, що та опинилася всередині, оповита білою масою, як ковдрою. Її стало хилити в сон ще сильніше, і очі закривалися самі собою.
В цей час жук Машук пробігав повз, і зауважив, що з його сусідкою коїться щось дивне.
В цей час жук Машук пробігав повз, і зауважив, що з його сусідкою коїться щось дивне.
― Жу! Жу! ― задзижчав голосно жук. ― Жу!
― Жу! Жу! ― задзижчав голосно жук. ― Жу!
Жук Машук пробував розштовхати свою сусідку, розмотати павутину, бігав – бігав, сам мало не прилип до цього білого і тягучого, але зробити так нічогісінько і не зміг.
Жук Машук пробував розштовхати свою сусідку, розмотати павутину, бігав – бігав, сам мало не прилип до цього білого і тягучого, але зробити так нічогісінько і не зміг.
― Бережи себе, милий сусіде! ― голосно крикнула Сората.
― Бережи себе, милий сусіде! ― голосно крикнула Сората.
― Жу-у-у-у-у-у-у! ― заплакав жук. І гусениця зникла всередині кокона.
― Жу-у-у-у-у-у-у! ― заплакав жук. І гусениця зникла всередині кокона.
Йшли дні. Жук сидів поруч з коконом, в який перетворилася його сусідка, і плакав. Він згадував товсту, велику і зелену гусеницю Сорату, котра невтомно базікала і скаржилася.
Йшли дні. Жук сидів поруч з коконом, в який перетворилася його сусідка, і плакав. Він згадував товсту, велику і зелену гусеницю Сорату, котра невтомно базікала і скаржилася.
Вона, звичайно, йому зі своїм ниттям набридала, але з нею було весело. І хороша вона була. І добра. І вигадувала цікаво. А тепер її немає.
Вона, звичайно, йому зі своїм ниттям набридала, але з нею було весело. І хороша вона була. І добра. І вигадувала цікаво. А тепер її немає.
― Жу-у-у-у-у-у-у!― ще сильніше заплакав жук. ― Жу -у-у-у-у-у-у!
― Жу-у-у-у-у-у-у!― ще сильніше заплакав жук. ― Жу -у-у-у-у-у-у!
Невідомо, скільки б проплакав жук Машук, якби не почув гучний скрегіт, і, від несподіванки, перестав ридати.
Невідомо, скільки б проплакав жук Машук, якби не почув гучний скрегіт, і, від несподіванки, перестав ридати.
«Жу – жу!», ― здивувався жук. (Це означало: «Звідки цей скрегіт? Чи не небезпечний він?»). Жук обернувся, і побачив, що скрегіт виходив з кокона. На його очах кокон повільно здригнуся і звідти хтось став з'являтися!
«Жу – жу!», ― здивувався жук. (Це означало: «Звідки цей скрегіт? Чи не небезпечний він?»). Жук обернувся, і побачив, що скрегіт виходив з кокона. На його очах кокон повільно здригнуся і звідти хтось став з'являтися!
― ЖЖЖУУУУУУУ! ЖЖЖУУУУУУУУУ!? ЖЖЖУУУУУУ!? ― задзижчав він голосно! (Це означало: «Сората! Ти жива? Ти там?»). Але здивуванню його не було меж, коли з кокона з'явилася не гусениця Сората, а невідома красуня.
― ЖЖЖУУУУУУУ! ЖЖЖУУУУУУУУУ!? ЖЖЖУУУУУУ!? ― задзижчав він голосно! (Це означало: «Сората! Ти жива? Ти там?»). Але здивуванню його не було меж, коли з кокона з'явилася не гусениця Сората, а невідома красуня.
― Ж! ― злякався Машук.
― Ж! ― злякався Машук.
Красуня, з прекрасними синіми крильцями, вся пухнаста і ніжна, дивлячись на жука, промовила:
Красуня, з прекрасними синіми крильцями, вся пухнаста і ніжна, дивлячись на жука, промовила:
― Як же я довго спала! Ото зголодніла!
― Як же я довго спала! Ото зголодніла!
― Жу! Жу! Жу! ЖУУУУУУУУ! ― від подиву жук застрибав, як блоха.
― Жу! Жу! Жу! ЖУУУУУУУУ! ― від подиву жук застрибав, як блоха.
Красуня – метелик заговорила так само, як його колишня сусідка гусениця Сората. Вона змахнула крильцями і присіла поруч з жуком.
Красуня – метелик заговорила так само, як його колишня сусідка гусениця Сората. Вона змахнула крильцями і присіла поруч з жуком.
― Ой! Ти плакав! ― красуня витерла Машуку слізоньки.
― Ой! Ти плакав! ― красуня витерла Машуку слізоньки.
― Не плач! ― продовжувала красуня. ― Це я, Сората. Нічого поганого зі мною не сталося! Подивися, яка я тепер стала.
― Не плач! ― продовжувала красуня. ― Це я, Сората. Нічого поганого зі мною не сталося! Подивися, яка я тепер стала.
Жук дивився на метелика в усі очі. Та не може цього бути! Як могла товста і потворна гусениця (хоча, звичайно, вона була доброю і по – своєму милою) перетворитися на таку красуню?
Жук дивився на метелика в усі очі. Та не може цього бути! Як могла товста і потворна гусениця (хоча, звичайно, вона була доброю і по – своєму милою) перетворитися на таку красуню?
― Не плач, ― знову повторила Сората і посміхнулася. ― Я ― шовкопряд. Нам, шовкопрядам, щоб стати красунями-метеликами, спочатку потрібно побути гусеницями. І мій час як гусениці пройшов.
― Не плач, ― знову повторила Сората і посміхнулася. ― Я ― шовкопряд. Нам, шовкопрядам, щоб стати красунями-метеликами, спочатку потрібно побути гусеницями. І мій час як гусениці пройшов.
― Жу? ― здивувався жук.
― Жу? ― здивувався жук.
― Тепер, ― продовжувала Сората, ― я можу подорожувати. Полечу, куди захочу, і побачу багато цікавого.
― Тепер, ― продовжувала Сората, ― я можу подорожувати. Полечу, куди захочу, і побачу багато цікавого.
― Жу! ― погодився жук Машук.
― Жу! ― погодився жук Машук.
― А знаєш, що? ― запропонувала Сората, ― а давай відправимося подорожувати разом.
― А знаєш, що? ― запропонувала Сората, ― а давай відправимося подорожувати разом.
Так вони і зробили ― вирушили разом дізнаватися нові місця й далекі країни.
Так вони і зробили ― вирушили разом дізнаватися нові місця й далекі країни.
З тих пір метелик і жук скрізь удвох.
З тих пір метелик і жук скрізь удвох.
Розкажіть казку по мнемотаблиці
Розкажіть казку по мнемотаблиці
Прочитайте бувальщину. Зверніть увагу дитини что всі слова розпочинаються однаковою літерою
Прочитайте бувальщину. Зверніть увагу дитини что всі слова розпочинаються однаковою літерою