Embedded Files
Урок 17. Основи композиції та дизайну
Дизайн - це творча діяльність, метою якої є визначення певних якостей промислового виробу
Дизайн — це творчий метод, процес і результат художньо-технічного проєктування промислових виробів, їхніх комплексів і систем, орієнтований на досягнення найповнішої відповідності створюваних об'єктів і середовища загалом потребам людини, як утилітарних (задоволення яких необхідне для підвищення якості життя , так і естетичних.
У загальнішому розумінні дизайн включає веб-дизайн, ландшафтний дизайн, графічний дизайн та багато інших його видів.
Дизайн можна поділити на художній дизайн (створення речей із точки зору естетичного сприйняття) та технічну естетику — наука про дизайн, ураховуючи конструктивність, функціональність, комфортність виробництва, експлуатації, утилізації технічного виробу тощо.
Дизайнер — це фахівець, що відповідає за функціональний і естетичний рівень предметів та компонентів, створюючи певне середовище. Тобто, метою дизайнерської діяльності є естетична організація предметного середовища.
В основі художньо-конструкторської діяльності дизайну лежить композиція.
В основі художньо-конструкторської діяльності дизайну лежить композиція.
Композицією називають будь-який твір мистецтва, незалежно від його виду: архітектура, музика чи живопис; це творчий процес побудови художнього твору, об'єднання його частин в єдине ціле. Композиція — це також наука, теорія творчості, що має відповідні закони, прийоми компонування та структурного аналізу виробу.
Види композиції:
Види композиції:
Фронтальна композиція — це композиція, що розташована в одній площині.
Об'ємна — це композиція виробу, яку ми сприймаємо з усіх сторін.
Глибинно-просторова — ця композиція, що виконується з передаванням глибини простору.
У композиції художньо-конструкторських виробів діють такі закони:
У композиції художньо-конструкторських виробів діють такі закони:
закон масштабу,
закон пропорційності,
закон контрасту.
Закон масштабу
Закон масштабу
Серед об'єктів художнього конструювання трапляється чимало предметів, які мають однакову форму, але різні розміри, що викликано певними функціональними вимогами.
Використання масштабів зводиться до трьох основних моментів.
Закон масштабності демонструє широкі можливості емоційного впливу, підкреслює виразність форми стосовно людини й навколишнього середовища. Твори надто великого масштабу без будь-якого логічно-художнього мотивування кваліфікуються як такі, що позбавлені масштабу, — амасштабні.
Закон пропорційності
Закон пропорційності
Закон пропорційності передбачає інтуїтивну або свідому організацію прийомів площинного та об'ємно-просторового формотворення на основі кратних і простих співрозмірних величин. Простими співвідношеннями дизайнери досягають чіткої розмірності площинних і просторових форм, що ґрунтуються на їхньому гармонійному зв'язку з навколишнім середовищем та людиною. Складні ірраціональні співвідношення (наприклад, золотий переріз — 1,62...: 1) рідко трапляються в композиції виробів. Закон пропорційності дає змогу уточнити форму, знайдену на основі вже відомих загальних пропорційних законів (цілісності, тектоніки, масштабу), підпорядковуючись основній конструктивно-художній ідеї композиції.
Закон пропорційності - це гармонійне поєднання пропорцій частин, елементів у єдине ціле.
Закон контрасту
Закон контрасту
Поняття контраст означає чітко виявлену протилежність відповідних властивостей предмета, стану, дії тощо. Закон контрасту в композиції об'єктів художнього конструювання має дещо іншу дію, ніж у природі або суспільній свідомості. Якщо в природі закон контрасту діє невідворотно, як одночасна боротьба протилежностей і їх діалектична єдність, то в мистецтві художник вільний у виборі тотожностей, нюансу чи контрасту.
Тотожність характеризує найпростішу композиційну залежність повторення різних величин (1:1) — метричних, ритмічних, пластичних, тональних, кольорових. Тотожні повторення застосовуються під час виготовленні наборів (ансамблю) одно типових виробів.
Композиційні прийоми
Композиційні прийоми
На відміну від законів композиційні прийоми належать до категорій, що відіграють важливу роль у розробці конструктивних ідей тектонічної структури та посиленні пластичної й емоційної виразності композиції виробу.
До головних композиційних прийомів належать ритм, симетрія, асиметрія, статика і динаміка.
Ритм — властивість, що характерна для багатьох явищ природи, у тому числі й для життя людини (ритми обміну речовин, серцебиття, дихання тощо), а також ритмічні цикли року, відпливи й припливи моря тощо.
Ритмічність – повторювання окремих елементів. В архітектурі, образотворчому і декоративному мистецтві відчуття ритму створюється чергуванням матеріальних елементів у просторі. Час у такому ритмі замінено просторовою протяжністю, часова послідовність — просторовою.
Симетрія як композиційний прийом — це чіткий порядок у розташуванні, поєднанні елементів частин відповідної структури виробів.
Принцип симетрії зустрічається у природі (наприклад, кристали, листочки, квіти, метелики, птахи, тіло людини тощо). Симетрія вносить у об'єкти художнього конструювання порядок, закінченість, цілісність.
Асиметрія
Асиметрія
Асиметрія — виражає невпорядкованість, незавершеність. Вона за своєю суттю «індивідуальна», тоді як в основі симетрії закладена певна типологічна спільність. Їй підпорядковуються твори, наділені симетрією даного типу. У композиційному рішенні об'єктів художнього конструювання симетрія й асиметрія є важливими прийомами організації цілісної форми.
Фактура, формування поверхні твору. Загалом її поділяють на природну і технологічну.
До природної відносять фактуру поверхні, яка не обробляється. Наприклад, природна фактура кори дерева, рогу оленя, каменю.
Технологічну фактуру одержують у процесі відповідної обробки матеріалів: різання, тесання, кування, карбування, шліфування або внаслідок виготовлення самих творів: плетіння, ткання, вишивання тощо.
Текстура — природний візерунок на поверхні розрізу деревини, деяких мінералів, рогу, утворений різноманітними шарами матеріалу. Вона буває простою і складною, вигадливою і навіть примхливою. Малюнок текстури буває дрібний і великий, слабо і чітко виражений.
Графічність — позитивна якість композиції, яка своїми елементами і трактуванням нагадує графіку або має з нею спільні засоби виразності: лінії, крапки, плями, силуети.
Практичне завдання
Увага! Під час роботи з комп'ютером дотримуйтеся вимог безпеки життєдіяльності та санітарно-гігієнічних норм.
Завдання 1. Пройти тест "Основи композиції та дизайну"
Завдання 2. Створити умовну композицію з геометричних фігур на поєднання більших та менших об'ємів, кольорових чи тонових протилежних характеристик (біле-чорне, червоне - жовте, жовте-зелене). Геометричні фігури можуть бути однотипні: тільки трикутники, тільки круги чи прямокутники, або змішаного плану. Техніка виконання може бути різною: чорно-біла, кольорова, крапками або штрихами.
Page updated
Google Sites
Report abuse