Це був Поет. Поет з родини бідної. А душу мав розкрилену, як птах. Гарячим болем і живою піснею Його слова - в народу на вустах. А скільки ж раз його було розіп'ято За правду, за Кобзар, і «Заповіт». В душі народу словом заповітним він Залишив вічний і глибокий слід.
Народився Тарас Григорович Шевченко 9 березня 1814 року в селі Моринцях на Черкащині у сім’ї кріпаків. 1816 року сім'я переїхала до села Кирилівка (нині Шевченкове) Звенигородського повіту, звідки походив Григорій Іванович. Дитячі роки Тараса пройшли в цьому селі. Жили вони в злиднях, багато працювали, щоб прогодувати сім’ю, а сім’я була чималенька – п’ять сестричок Тарасових і двоє братів. А звали їх: Катерина, Ярина, три Марії, Микита і Йосип. Старша сестра Катерина була Тарасові за няню. В сім’ї росло шестеро дітей.
Малим Тарас думав, що небо над головою, ніби високий дах, а там удалині, цей дах опускається до землі, там його стовпи залізні підтримують. Навіть ішов далеко, щоб побачити ці стовпи, але так і не побачив.
Дитяча радість Тараса потьмарилася горем ще в дев’ять років, коли померла мама. А через два роки помер і батько. І почалося страшне сирітське життя.
Перші скупі знання він отримав із церковнослов’янських книг у школі сільського дяка. Почав писати вірші Тарас ще в дитинстві. Перша його збірка вийшла під назвою «Кобзар». Всьому світові відома ця збірка. Вірші Шевченка перекладені різними мовами.
Коли Тарас був малий, він любив слухати пісні про народ, його життя. Ці пісні співали дідусі і грали на кобзі. Їх називали кобзарями. А Шевченко писав вірші про народ і тому назвав свою книгу «Кобзар», яка побачила світ у 1840 році. За цю збірку прозвали поета в народі незламним Кобзарем.
Але все ж йому хотілося бути малярем (тобто художником). Одного разу , коли пан з панною поїхали з дому, скориставшись їхньою відсутністю, хлопець засвітив свічку і став перемальовувати портрет козака Платова, на чому був спійманий і побитий. Пізніше пан захотів мати власного художника і віддав Шевченка на чотири роки до живописця В. Ширяєва. Стверджують, що саме тоді Тарас почав складати і свої перші поезії. З того часу Шевченко – художник – Шевченко – поет йшли поруч тернистими стежками життя. Поступово Тарас знайомиться з талановитими художниками - І. Сошенком, К. Брюлловим, В. Жуковським, вони і викупили Шевченка у поміщика. Велику роль у становлені молодого художника відіграла Петербурзька академія мистецтв, де він здобув освіту, став відомим художником.
Рано залишившись сиротою, Тарас Григорович на все життя зберіг любов до дітей. Своє сердечне ставлення до дітей висловив у багатьох поетичних творах. Поезії « Зацвіла в долині червона калина», «Тече вода з-під явора», «Мені тринадцятий минало», « Зоре моя вечірняя», «Садок вишневий коло хати» входили у дитячі душі змалку. Одним з найкращих подарунків для дітей була остання його книжка - «Букварь южнорусский» (1861) – посібник для початкового навчання. Такий підручник коштував дешево і за ним могли вчитися діти бідних людей. Услід за « Букварем» письменник мріяв написати низку підручників для початкової школи, однак передчасна смерть не дала йому здійснити свої задуми.
Тяжке життя підірвало здоров я Т.Г.Шевченка. Він тяжко захворів і помер. Справжній співець свого народу , знедоленої України прожив всього 47 років. Похований він був спочатку на Смоленському кладовищі у Санкт–Петербурзі. У травні того ж року прах Шевченка перевезено на Україну і поховано на Чернечій ( нині Тарасовій) горі біля Канева.
Народ шанує Т.Г.Шевченка. Його пісні, його думи в Україні повік не забудуть. Йому поставленні пам’ятники, його ім'ям названі вулиці, парки, школи.
Поет був невисокого зросту – лише 164 см.
До речі, він був не лише поетом. Шевченко – це ще й прозаїк, драматург, художник, громадський та політичний діяч.
Лише 12 років зі свого короткого життя Тарас Григорович був відносно вільною людиною. 24 роки він був кріпаком, 11 років перебував під слідством, на військовій службі та у засланні.
Тарас любив витрачати гроші на одяг. Коли жив у Петербурзі і добре заробляв роботою портретиста, міг собі дозволити дорогі костюми. Тож він був знаним модником.
Твори Тараса Шевченка перекладені більше, ніж ста мовами світу. Зокрема мовою есперанто.
Тарас Григорович дуже часто закохувався. Однак одружитися був готовий лише на одній – 20-річний Ликері Полусмаковій, наймичці. Проте весілля не відбулося. Не допомогли навіть дорогі подарунки, які закоханий Шевченко робив удвічі молодшій дівчині. Вона не захотіла переїжджати до Тараса. Інша версія розриву закоханих – начебто Шевченко застав Ликеру в обіймах іншого.
Шевченко, очевидно, дуже любив калину. І у “Кобзарі” вжив це слово 385 разів.
Пам’ятники Шевченкові розміщені по цілій планеті. Їх налічують майже 1,5 тисячі. Звісно ж, найбільша кількість в Україні.
Найменше в світі видання Кобзаря має розмір близько половини квадратного міліметра, що менше за макове зернятко. Створив його український майстер Микола Сядристий. Гортати сторінки збірки можна лише кінчиком загостреного волоска через їхній неймовірно крихітний розмір.
Ще зі школи всім відомий “Заповіт” Тараса Шевченка, але його батько теж залишив знаменну останню волю, коли наказав нічого не віддавати Тарасові зі свого господарства:
Корисні посилання