Творчість Павла Тичини – вогонь Прометея
С. Тельнюк
Павло Тичина народився у с. Піски на Чернігівщині 27 січня 1891. Батько - сільський дяк і вчитель "школи грамоти". Дитинство його пройшло у злиднях і нестатках. У сім’ ї Тичини росло дев’ятеро дітей, тому Павлусеві з дитинства довелося заробляти на шматок хліба. Батько не був схожий на тих дяків, які вчили дітей по селах. Він мав талант педагога. Годинами сидів маленький Павлусь і слухав, як батько розповідає дітям урок. А ще батько був музично обдарованою людиною: мав тонкий слух і чудовий голос.
Багато казок і пісень знала мати – добра, мила Марія Василівна, яку так любив Павлусь. Вона також мала гарний голос. Вечорами сім’я збиралась, батько грав на гармонії, а всі співали.
Початкову освіту хлопчик здобув у сільській школі. Від своїх однокласників відрізнявся музичними та вокальними здібностями.
Подальшу освіту хлопець здобув у Чернігові, де пройшли майже всі його «учнівські роки»: співав у монастирському хорі, у світському хорі хлопчиків у Народному домі, навчався в бурсі та семінарії, навіть керував семінарським хором. Тут познайомився з Грицем Верьовкою, який згодом став відомим композитором і керівником хору.
Мав Павло й неабиякий хист до малювання. Улюбленим його заняттям було окреслювати вуглиною тінь діда Тимофія, який відпочивав на печі. Від вуглини перейшов до олійних фарб. А пізніше його талант помітив відомий художник і поет Михайло Жук і призначив Павла старостою рисувального класу. Водночас Павло цікавився театром. Він був душею драматичного аматорського гуртка.
Початковий період творчості П. Тичини припадає на роки навчання в Чернігівській духовній семінарії .У Чернігові юний поет познайомився з Михайлом Коцюбинським, який назвав Тичину справжнім поетом.
Твори для дітей П. Тичини виходили у багатьох збірках і окремими книжками. Поет успішно виступив і у ролі казкаря. Написані їм казки «Івасик-Телесик», «Кожум'яка», «Дударик», «Як дуб із Вітровієм бився», «Дума про трьох вітрів» досі залишаються улюбленими книжками української дітвори. Ці твори для дітей друкувалися в багатьох збірниках, а також виходили окремими книжками. Перша збірка Павла Тичини “Сонячні кларнети” (1918 р.)
Прекрасний знавець рідного слова постійно вивчав мови інших народів.
77 років прожив Павло Григорович. Були на його шляху і горе і радість, високі духовні злети і болючі падіння, здобутки і втрати. Про все те можна прочитати в його записах та нотатках, спогадах друзів – літераторів, науковців, його численних поезіях. Помер Павло Тичина 16 вересня1967 року в Києві. Поховано його на Байковому кладовищі.
Та живуть безсмертні твори великого митця, зачаровують щирою й бентежною оркестрово – космічною музикою високої поезії.
Павло Тичина був одним з 13-ти дітей у дяка Григорія Тичини. Майбутній поет отримав духовну освіту, мав прекрасний голос і слух.
Багато хто не знає, але Павло Тичина мав задатки художника, і в зрілому віці часто шкодував, що не пішов тим шляхом.
Свої твори Павло Тичина писав лише олівцем.
Батькам доводилося постійно економити і через матеріальні нестатки старші діти залишилися без освіти. У 1900 р. 9-річний Павло, повторно й успішно пройшовши проби голосу, став співаком архієрейського хору при Єлецькому монастирі. Одночасно він навчався в Чернігівському духовному училищі. Регент хору виділяв Павла з-поміж інших хлопчиків-співаків, доручав йому навчати нотній грамоті новачків.
Незважаючи на популярність поета, його матеріальне становище, довгий час залишалося скрутним.
Лідія Папарук та Павло Тичина побралися аж 1939 року, коли Тичині було 48, хоча до цього довгий час спілкувалися.
Тичину цінувала держава, адже з початком німецько-радянської війни, в липні 1941 року Павла Тичину було евакуйовано з майже 400-ми академіками, членами-кореспондентами та іншими науковими працівниками Академії наук УРСР до Уфи, столиці Башкирії. В Уфі Тичина очолював Інститут літератури імені Тараса Шевченка. Разом із ним в Уфу була евакуйована і його родина – дружина Лідія Петрівна та її мати Катерина Кузьмівна Папарук.
У 1943-1948 роках Тичина очолював Міністерство освіти УРСР. У важкі для країни повоєнні часи він спостерігав за ходом проведення ремонтних робіт в українських школах, допомагав директорам навчальних закладів діставати необхідні будівельні матеріали.
У період праці в Міністерстві матеріальне становище родини Павла Тичини покращилося. Він отримав велику квартиру в Києві (тут сьогодні знаходиться музей).
У квартирі Тичини була власна бібліотека – близько 20 тисяч книжок.
Тичина самотужки досконало опанував майже 20 іноземних мов.
Павло Тичина хворів на цукровий діабет.
Корисні посилання