Галина Малик

Галина Малик – українська письменниця, перекладачка, редакторка, громадська діячка, укладачка антологій закарпатської літератури ХХ століття, у тому числі поезії та прози для дітей, авторка першого українського новітнього коміксу для дітей (у співавторстві з художником А. Гойдою), українського «фентезі для найменших» та підліткового соціального фентезі (дилогія «Злочинці з паралельного світу»). Вона також є   автором першої української інтерактивної книги для iPad.

Галина Миколаївна Малик народилася 12 серпня 1951 року у м. Бердянську Запорізької області. ЇЇ батько був ученим агрономом, мати – педагогом.  У 1964 році сім’я переїхала в селище Середнє на Закарпатті. Дитинство і юність майбутньої письменниці були радісними й спокійними. Вона гарно вчилася в школі, мала веселий характер, почуття гумору і… не збиралась бути письменницею.

Згодом голову родини  разом із сім’єю направили в Донецьку область працювати на дослідній виноградарній станції. Але Галину Миколаївну завжди тягнуло на Закарпаття, туди, де пройшло її дитинство. Закінчивши школу, вона вступила на філологічний факультет Ужгородського університету, диплом про закінчення якого отримала у 1980 році. Ще навчаючись, працювала коректором у міській друкарні, потім – у  Закарпатській обласній науковій бібліотеці. У 1991 році Галина  Малик займає посаду головного редактора видавництва «Закарпаття». З 1998 року вона –  видавець та редактор журналу для дітей «Віночок», який відродила через 50 років.

Перші літературні спроби Галина Малик зробила ще в школі. Потім кинула це заняття, щоб повернутися до нього уже тоді,   коли сама стала мамою,  – вона почала створювати віршики для своєї доньки, у яких намагалася пояснити дівчинці важливі життєві істини. Вірші Галини Малик для дітей – легкі, з простим, часто неочікуваним сюжетом.  Згодом з-під пера письменниці почали виходити  казкові повісті для дітей.  З персонажами цих повістей весь час трапляються якісь пригоди, відбуваються небезпечні та радісні події:  то діти потрапляють у казкову країну,  то мешканці казкових країн потрапляють у наше реальне життя. А ще, коли читаєш повісті та п’єси письменниці, здається, що їх авторка знаходиться серед своїх героїв і разом з ними переживає все описане у книжках.

Окрім  власних оригінальних письменницьких набутків Галина Малик доносить до читача й творчість письменників інших країн – вона займається перекладами з болгарської мови.

З 1991 року Галина Малик – член Національної спілки письменників України.

За повість «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії» у 1988 році Галині Малик було присуджено премію імені О. Копиленка. З незвичайними пригодами Алі, невгамовної героїні, уже познайомились юні читачі Іспанії, Італії, Франції, Німеччини та інших країн.

У 2003 році за повість «Злочинці з паралельного світу» Галині Малик було присуджено звання лауреата літературної премії імені Лесі Українки.

У 2007 році Галина Миколаївна відзначена літературною премією імені                                  Ф. Потушняка за книги казок для дітей «Пригоди в зачарованому місті» (2006) та «Сміятись заборонено»  (2005).

  Галина Миколаївна завжди серед людей: працює, веде активну громадську діяльність, зустрічається з юними читачами. Її люблять і поважають, чекають її нових творів, зустрічей з новими героями.

• • Батько Галини Малик  був досить творчою особистістю – він складав маленькі віршики, гарно малював, навчив дочку грати в шахи.

  • Своє перше знайомство з книжкою Галина Миколаївна запам’ятала на все життя. Це сталося у день її народження, коли мама зробила малій Галинці диво-подарунок – збірку «Українські народні казки», яка стала для неї «… і букварем, і розвагою, і цілим новим світом».

  • У школі дівчинка брала в бібліотеці так багато книг, що шкільний бібліотекар спочатку навіть змушувала її переказувати їх, оскільки  вона не вірила, що Галина так швидко повертає книжки  прочитаними.

  • Вірш Платона Воронька «Падав сніг на поріг» був у дитинстві найулюбленішим віршем Галини Малик.

  • З дитинства мріяла стати журналістом.

  • Малик – псевдонім пані Галини. Чому? «Тому,  що це моє дівоче прізвище. Прізвище мого тата. Я ж починала писати ще зі школи, у літсудіях мене знали саме як Галину Малик…»

  • Галина Малик  має єдину книгу для дорослих, якщо не рахувати перекладів з болгарської. Це збірка сонетів.

  • Письменниця досконало володіє болгарською мовою. Перший чоловік Галини Миколаївни був болгарином, завдяки йому вона її й вивчила. Мова їй сподобалася, як і країна, і письменниця завжди радіє, що може перекладати болгарських авторів, бо це дуже цікаво.

  • З усіх країн, у яких побувала, Галина Малик найбільше  любить Грецію. Чому? «Бо це Греція. Я мріяла поїхати туди дуже давно, навіть не пам’ятаю зі скількох років, можливо, відколи вперше прочитала міфи Греції. Той Парфенон уявляла собі, Олімп і… абсолютно не розчарувалася! Тому що коли вийшли на 1000-метрову висоту, з тої висоти під Олімпом, під тим кріслом Зевса було видно пів-Греції і півморя!.. І можна було легко уявити, що посередині нього виходить Посейдон і вони з Зевсом спокійно собі розмовляють, бо вони – велетенських розмірів. Оця панорама тільки й могла породити таких велетнів у людській уяві. Це так прекрасно! Дуже красиво!»

  • Найулюбленіша казка Галини Малик –  «Аліса в країні чудес». Вона  має цілу збірку перевидань «Аліси», перечитує їх заново й заново.

  • Письменниця має хобі – ловить рибу, збирає мідій і рапанів у Болгарії. Любить плавати з маскою в морі, збирати гриби у лісах Закарпаття.