Микола Степанович Вінграновський – поет, прозаїк, кіноактор, кінорежисер, сценарист - народився 7 листопада 1936 року в селі Богопіль на Миколаївщині. Батько – працьовитий заможний селянин, мати походила з давнього запорізького роду. Батьки й сонячний степовий край наділили хлопця бунтівною козацькою вдачею. Згадуючи своє дитинство, письменник стверджує, що змалечку пам'ятав лише степ: «скрізь, куди не глянь степ, степ і степ». Не знав він тоді ще ні Дніпра, ні Довженка. А потім була війна, тяжкі повоєнні роки. Ще в дитинстві відзначався допитливістю та дотепністю. Також Микола мав надзвичайний хист відчувати неповторну красу природи, людську доброту, помічати те, що інші не завжди помічають.
У школі навчався добре. Мріяв вступити до театрального інституту, бо дуже хотілося стати артистом. Так у 1956 році Микола став студентом. Назавжди запам’яталася юнакові зустріч із Олександром Довженком. Великий митець забрав Миколу Вінграновського на навчання до Всесоюзного державного інституту кінематографії в Москву, допомагав студентові не тільки порадами, а й матеріально. Після закінчення інституту М.Вінграновський розпочав свою роботу на Київській кіностудії ( пізніше ім. Олександра Довженка ) як актор, режисер і сценарист. Ще студентом зіграв головну роль у художньому фільмі «Повість полум'яних літ», автором якого був Олександр Довженко. Сам Вінграновський створив близько 20 художніх та документальних фільмів.
Писати вірші почав у студентські роки. Перші вірші з'явилися 1958 року на сторінках журналів «Дніпро» та «Жовтень».
7 квітня 1961 року «Літературна газета» вийшла із заголовком на всю четверту сторінку: «Микола Вінграновський. З книги першої, ще не виданої», де було надруковано аж п'ятнадцять віршів молодого автора. Перша поетична збірка «Атомні прелюди» вийшла в 1962 році, а через п'ять років побачила світ друга поетична збірка «Сто поезій».
У дитячу літературу Микола Вінграновський прийшов на початку шістдесятих років, коли журналі «Ранок» з'явилися оповідання «Бинь-бинь-бинь» і «Чорти». Тоді ж були надруковані і його перші вірші для дітей, які увійшли в окрему збірку «Андрійко-говорійко», а трохи пізніше побачили світ такі оригінальні книжки поезій: «Мак», «Літній ранок», «Літній вечір» та інші. Миколі Вінграновському присуджено Державну премію України ім. Тараса Шевченка за твори для дітей.
М. Вінграновський активно працює і в прозі, яку почав створювати давно, майже одночасно з поезією. З - під його пера вийшли книжки повістей та оповідань « Первінка », « Сіроманець», « На добраніч» та інші.
Дослідник творчості М.Вінграновського , видатний український літературознавець І. Дзюба називає поета « чарівником слова» і вирізняє як найкращі ті твори, де відображено світ дитинства, співжиття людини й живої природи.
«6 травня 2004 року на 68 році життя серце видатного письменника, кіноактора й режисера, лауреата Національної премії України ім.. Т. Шевченка, премії Фундації Антоновичів (США) літературної премії « Благовіст», премії ім. В. Вернадського та О. Довженка, заслуженого діяча мистецтв, одного зі славної когорти поетів – шістдесятників Миколи Степановича Вінграновського перестало битися.
Микола Степанович Вінграновський народився 7 листопада 1936 року в Миколаївській області, місто Первомайськ в родині селянина. У родині було четверо дітей.
Миколу Вінграновського було названо на честь діда Миколи (по батьковій лінії).
У школі вчився добре, любив читати.
У Миколи Вінграновського на правій руці був відсутній вказівний палець, але по життю йому це ніяк не заважало.
Вперше як поет проявив себе у 1957 році. Тоді було надруковано вірші Миколи Степановича у газеті «Літературна».
Перша дружина видатного письменника – Лідія Вінграновська (працювала стюардесою) – розповіла, що вони прожили блискуче життя, але незабаром розлучилися.
Друга дружина Олександра Білинкевич з Миколою Вінграновським прожила майже 30 років.
Майже 50 книг митця надруковані різними мовами.
Корисні посилання