«Все для людини і завжди з людиною — цей заповіт
Рильський проніс крізь бурю і сніг, крізь усе своє життя».
Михайло Стельмах
Народився Максим Рильський 19 березня 1895 р. в місті Києві. Його батько, Рильський Тадей Розеславович, був сином багатого польського пана Розеслава Рильського і княжни Трубецької. Мати Максима Рильського, Меланія Федорівна Чуприна, була простою селянкою з села Романівки. Тадей навчив свою молоду дружину грамоти. А вона передала синові разом з молоком матері рідну мову, пісню, той особливий ліризм, що б'є з поезії Рильського чистим українським джерелом.
Дід був учнем базиліянської школи і під час взяття Умані гайдамаками у 1768 році ледве не був страчений (за переказом, він заспівав православний гімн «Пречиста Діво, мати руського краю», це справило на ватажка гайдамаків таке враження, що він відпустив хлопця, а також решту засуджених на смерть поляків та євреїв).
Поет Євген Маланюк, посилаючись на свідчення Михайла Мухіна, шкільного товариша Рильського, писав:
– Мати Рильського була взірцем тактовності, натуральної шляхетності й товариської культури, вона частувала чаєм, як справжня пані дому, і ніхто не відгадав би її селянського походження.
Максим Рильський писав про свою матір: «Була моя мати людиною безперечного природного розуму. Навчена чоловіком читати і писати, вона все життя багато читала». Коли Максиму було сім років, помер батько Максима, і родина переїхала з Києва до Романівки.
Максим спершу навчався в домашніх умовах, потім у приватній гімназії в Києві. Перший його вірш надруковано 1907 року, а перша юнацька збірка поезій «На білих островах» з'явилася друком, коли автору ледве виповнилося 15 рокiв.
А вже 1918 року вийшла вже більш зріла збірка «Під осінніми зорями».
Максим Рильський працював вчителем, зокрема й у Романівці, а також у київській залізничній школі, на робітфаці Київського університету та в Українському інституті лінгвістичної освіти. Максим Рильський був різносторонньою людиною. Він мав дар музиканта, добре грав на фортепіано, слухав знаменитих співаків і народних кобзарів.
Максим Рильський багато років прожив з дружиною Катериною, яка народила йому сина Богдана.
24 липня 1964 року після довгої тяжкої хвороби Максим Рильський помер. Поховано поета на Байковому цвинтарі.
У 1965 році на честь Максима Рильського було названо вулицю в Києві, на якій він жив і працював у 1951–1964 рр. Поруч з цією вулицею розташовано Голосіївський парк, у 1964 році також названий на честь Максима Рильського. У 2003 році біля центрального входу до парку було відкрито пам’ятник поету. У будинку, де жив Максим Рильський (нинішня адреса — вул. Максима Рильського, 7), з 1968 р. працює літературно-меморіальний музей поета. Перед будинком-музеєм встановлено бронзовий бюст М. Рильського.
«Лицар краси і добра» Максим Рильський – перекладач, академік, фольклорист, талановитий педагог. Та передусім Максим Тадейович – видатний поет, продовжувач славних традицій класичної літератури.
«Названо мене Максимом - на честь одного із героїв нашої минувшини, Максима Залізняка. Ім'я це прибрав мені батько з своїми друзями - Лисенком, Антоновичем. При цьому тихенько й проспівано пісню: «Максим козак Залізняк»».
«Село на Київщині... Босі діти з засмаленими ногами, з пастушими торбинками через плечі... Вечірні співи дівчат, що солодкою луною пливуть у далечінь, парубочі розгонисті пісні... Солов'їні жагучі ночі, жаб'ячий хор і гукання водяного бугая... Світ - як таємнича, ледве розкрита книга... Дитинство моє, юність моя».
«До гімназії мене віддано просто в третій клас. До того готували мене домашні вчителі. Гімназія... Заведено в споминах лаяти стару школу, подавати її читачеві чимось на кшалт "Бурси" Помяловського»... Я цим уторованим шляхом не піду. Хоч і погане слово знайдеться - добре хай буде першим. Тепло стає на серці. коли згадую я першу мою вчительку мови - Надію Новоборську, ... милого нашого словесника Олексія Левицького, але найглибший слід у душі залишив наш Дмитро Ревуцький, брат славного композитора...»
«Десь у класі четвертому почав я друкувати свої вірші, а 1910-го року вийшла в світ перша моя книжечка "На білих островах"... Від тоді почав я вважати себе справжнім літератором...»
Як свідчать його колишні вихованці, учителем М. Рильський був прекрасним. Діти любили його. Як педагога, Максима Тадейовича не могли не хвилювати негаразди з викладанням української мови та літератури в зашкарублій у догматичних приписах радянській школі. «Як слід викладати найблагородніший і найважливіший з усіх шкільних предметів?» - запитує себе Рильський і відповідає: «Уміло, чесно й талановито. Два перших визначення - обов’язкові для викладання. Третє - бажане. А ще одне: з любов’ю, коли щось любиш, любов твоя не може не передатись іншим».
Корисні посилання