З історії Митника

Під час служіння наступного  священика, Аркадія Шараенного, в 1862 році в В. Митнику при церкві відкрили церковно-приходську школу. З 1893 року для неї було збудоване окреме приміщення. У 1896 році відкрили школу грамоти в Кушелівці.  З 1889 року священиком в селі став Петро Кремінський. Він на свої кошти спорудив на кладовищі в 1898 році кам’яну п’ятикупольну дзвіницю на могилі дружини.

  На початок ХХ століття в  В. Митнику числилось прихожан 685 чоловіків і 719 жінок , а в М. Митнику – 230 чоловіків і 256 жінок. Однокласну школу в В.Митнику відвідувало 34 хлопчики і 13 дівчаток.

  Революційні події 1905-1907 рр. Знайшли відгук в нашому краї . В травні  1905 року в Кушелівці селяни економії Левашової пов’язали хустками сапи і пішли в контору , де поставили вимогу сплачувати їм по 75 копійок за робочий день. Їх вимогу задовольнили. Але вже 4 червня 1905 року начальник Подільського жандармського губернського управління доповідав командиру окремого корпусу     Д. Тропову , що адміністративним  допитом , який був проведений 27 травня , встановлено , що селяни села В. Митник , підбурювані односельчанами Карпом Поліщуком , Мартином Попадюком , Зіновієм Хмурою , Іваном Поліщуком , Іваном Попадюком та Филимоном Вірчаком , прийшовши в місцеву економію поміщика Мазараки , вигнали сезонних робітників , припинили всі роботи в економії.  З 25 травня особи , які називали себе уповноваженими від товариства  , знову з’явились в економії з вимогою звільнити всіх робітників , службовців , домашню прислугу , які не хотіли припиняти роботу. Потім , не зважаючи на вмовляння , підбурювачі разом з натовпом селян категорично заявили , що нікого не допустять в економії до того часу , поки робітникам не будуть сплачувати по одному карбованцю в день. На підставі викладеного повітовий справник постановою від 31 травня 1905 року , керуючись статтею 21 “ Положення про посилення охорони “, для збереження громадського спокою і попередження насильства вищезгаданих ватажків арештував і під конвоєм направив у Кам’янець-Подільську тюрму.  У В. Митнику , Кушелівці , Філіополі 18 червня 1905 року , згідно з доповідною №4314 Подільського губернатора А. Ейлера міністру внутрішніх справ , відбувся страйк сільськогосподарських робітників. Для його придушення до Літинського повіту було послано 2 ескадрони козаків.

Період громадянської війни висвітлюється в попередніх джерелах тенденційно з позиції комуністичної ідеології. Зокрема повідомляється ,    що активну революційну роботу проводить матрос комунст Лук’ян Чумак. Вказується на перебування в селі петлюрівців, білогвардійців, поляків. Активну діяльність в районі Хмільника проводив загін отамана Чепеля, який підтримував директорію. Повідомляється, що одного разу Чепель взяв Митник, зібрав селян і заставив їх повернути майно викрадене з панського маєтку.

В 1922 році в Філіополі організували перше колективне господарство по обробітку землі, яке називалось “Зірка”. До нього ввійшло 12 господарств, а керівником став Яків Владимірець.

В 1925 році у Великому Митнику створено ТСОЗ. Його організатором став М.І.Фелько і вчитель П.І.Гуменюк. В цей час активно діяли перші комсомольці А.Гуменюк, А.Римарцов, Г.Калачик, а першим головою сільради став Денис Давидович Попадюк.

В 1929 році було створено колгосп “Перемога”. Його організатором  став комуніст Дурнєв, а головою – Степан Іванович Ступніцький. В 1932   році  в селі з’явився перший трактор. А першими механізаторами стали    Микита Калачик, Фелікс Заблоцький, Христя Поліщук.

В 1924 році в Великому Митнику відкрилась початкова школа. Її першими вчителями стали Степан Петрович Збитнівський і Панас Іванович Гуменюк. А вчитель Фелько Мирон Іванович очолив в селі роботу по ліквідації неписьменності. В 1936 році в селі збудовано типову семирічну школу, яка в 1951 була реорганізована в середню. 

На жаль, немає доступу до документів, які б розкрили правду про злочини сталінізму в 30-роки, а люди згадують про це неохоче, хоча багато хто попав під репресії. Одним із варварських актів більшовицької влади було знищення Великомитницької церкви. Це був семикупольний камінний храм. Аналогічний і сьогодні існує в Білій Церкві. Він вражав своєю красою і був пам’яткою архітектури. В 1936 році її було розібрано,  а з цегли побудували школи в Великому Митнику, Кушелівці, а також інші споруди. Кажуть, що доля жорстоко помстилась всім учасникам варварської акції.

З початком Великої Втчизняної війни важкі часи настали для жителів села. 17-18 липня 1941 року села Великомитницької сільради були окуповані фашистами. В цей час комсомольці з Філіополя Олександр Трибухівський та Іван Владимірець допомагали бійцям Червоної Армії, які відстали від своїх частин.

В роки війни 257 жителів села воювали на фронтах. 92 із них полягли смертю хоробрих. А всього по Великомитницькій сільраді загинуло під час від війни 216 чоловік. Молодь села воювала в окопах Сталінграда, захищала Малахів Курган, брала участь в обороні Ленінгра да. Тяжкі роки Ленінградської блокади витримав Павло Колісник. Груди, нині покійного, Григорія Літинського прикрашали численні нагороди. Серед них Ордени Слави І і ІІ ступенів, Орден Червоної Зірки, медаль  “За взяття Берліна”. Бив ворога полковник Іван Якимович Фелько, в бою загинув полковник Іван Васильович Літинський. Пройшов тяжкими шляхами війни полковник медичної служби Іван Денисович Андрощук. Добровольцем пішов на фронт Михайло Літинський, захищав місто Одесу.

Біля школи знаходиться могила воїнам, які визволяли село від фашистів і загинули в бою. На могильній плиті викарбовано імена 68 солдат.