Наш край в 1914-1917 роках

     1. За  часів  Першої  світової  війни.

З початком світової війни 1914 року Вінниця стає адміністративним центром Подільської губернії, з огляду на прифронтове розташування Кам'янця-Полільського. Перша  світова  війна  принесла  трудящим  Поділля  великі  бідування.  За  час війни  посівна  площа  скоротилася  на  18 %.  Це  сталося  за  рахунок  бідніших селянських  господарств,  бо  в  армію  були  мобілізовані  чоловіки.  Водночас  для потреб  фронту  забрали  багато  коней,  не  було  чим  обробляти  землю.  Підвищились ціни  на  предмети споживання.  Все  це  погіршувало  і  без  того  тяжке  становище  трудящих  мас.  З  1915  року  знову  розгорнулася  страйкова  боротьба.  Страйкували робітники  Вінницького  суперфосфатного  заводу,  вимагаючи  підвищення  заробітної  плати.  Великий  страйк  відбувся  на  Вінницькій  взуттєвій  фабриці  «Яструб», яким  керували  робітники  Юрченко,  Мороз  і  Павленко.  Трудівники  села  відмовлялися  йти  в  армію,  не  сплачували  податків,  не  виконували  повинностей.  Застрайкували-  сільськогосподарські  робітники  на  цукрових  плантаціях  Корделівського цукрового  заводу,  до  них  приєдналися  селяни  сусідніх  сіл.  Революційний  рух ще  більше  посилився  в  1916  році.  Найбільшого  розмаху  він  набрав  у  Ольгопільському  повіті.

2. Лютий-жовтень 1917 р.

Народні  маси  Поділля  радо  сприйняли  звістку  про  повалення  самодержавства в  лютому  1917  року.  На  заводах  і  фабриках  відбувалися  мітинги  і  збори,  на  яких робітники  вітали  революційних  петроградських  робітників  і  солдатів.  На владу у Вінниці претендували три структури: Рада громадських організацій (голова — З. Грохольський); Подільська губернська українська Рада (голова — Д. Маркович); Рада робітничих і солдатських депутатів Поділля (голова — Є. Едельштейн). У  містах розпочалися  вибори  до  Рад.  В  березні  відбулося  перше  засідання  Вінницької  Ради робітничих  і  солдатських  депутатів.  Ради  були  створені  в  Козятині,  Могилеві, Барі,  Жмеринці,  Гайсині  та  інших  містах. За  підтримкою  меншовиків  і  есерів  буржуазні  партії  у  Вінниці  створили   Раду об’єднаних  громадських  організацій.  В  усіх  повітах  виникли  органи  Тимчасового уряду.  Українські  націоналістичні  організації  створили  «Спілку  подільських  українців».  Під  тиском  трудящих  Вінницька  Рада  робітничихі  солдатських  депутатів  ухвалила  запровадити  на  підприємствах  міста  8-годинний робочий  день,  створити  народну  міліцію. В  цей  час  зріс  вплив  більшовиків,  яких  очолив  М.Танрногродський.  Про  підтримку  більшовицької  політики  заявили  солдати  15-го  запасного  піхотного  полку  —  найбільшої  військової  частини  у  Вінниці.  На  виборах  до міської  думи у серпні  1917 року  більшовицький список пройшов першим. Під  час  заколоту  ген. Корнілова  було  організовано  патрулювання  солдатів  на  вокзалі  у  Вінниці  та  на  околицях  міста.  У  Гайсині  комітет  охорони  революції,  заарештував  повітового  комісара,  його  заступника  та  інших  керівників  місцевої  влади. Після  розгрому  корніловщини  посилився  процес  більшовизації  Рад.  Більшовицькою  стає  і  Вінницька  Рада  робітничих  і  солдатських  депутатів.  15  жовтня  під  час  виборів  делегата  на  II  Всеросійський  з’їзд  Рад  Вінницька  Рада  висловилася  за  негайну передачу  в  країні  влади  Радам.  Делегатом  на  з’їзд  було  обрано  більшовика  І. Яковлева. Повсюдно  посилювався  революційний рух  на  селі.  Начальник  літинської  повітової  поліції  повідомляв,  що  протягом тижня  з  27  вересня  до  2  жовтня  в  південній  частині  повіту  селяни  розгромили  поміщицькі  економії. Швидко  революціонізувалися частини  армії,  розташовані на  території  Поділля.  У  Могилеві,  де  містився  штаб  8-ї  армії,  було  створено  районний  комітет  більшовиків, діяльність  якого  поширювалася  на  місто,  повіт  і  військові  частини.  Комітет  видавав газету «Красное знамя».  Солдати  брали  участь  у  селянських  виступах.  Спільно  із  селянами  солдати  Волинського  полку  розгромили  маєток  поміщика  Ренненкампфа  в  селі  Слободі-Носковецькій. Тимчасовий  уряд  намагався  силою  зброї  придушити  революційний  рух.  З  цією метою  в  повіти  Подільської  губернії  були  направлені  військові  підрозділи,  а  Жмеринка,  Літин,  Ялтушків,  Копайгород  оголошені  на  воєнному  становищі.  Стягуючи  козацькі  війська  до  Вінниці,  командування  Південно-Західного  фронту віддало  наказ  вивести  з  міста  15-й  запасний  полк,  який  виступав  за  більшовиків. Але  солдати  відмовились  виконати  цей наказ. За рішенням  армійських  більшовиків  вони  обрали  командиром  полку  безпартійного  поручика  І.  Зубриліна.  23  жовтня  весь  полк  з  оркестром,  з  червоними  прапорами  й  лозунгами  «Вся  влада  радам!»  пройшов  вулицями  Вінниці.  Того  ж  дня  було  створено  військово-революційний  комітет.  

3.Більшовицький переворот в Петрограді, та спроби встановлення радянської влади в краї.

26  жовтня  1917  року жителі  Вінниччини з телеграфних  повідомлень дізналися  про  більшовицький переворот  в  Петрограді  і утворення  Совнаркому на  чолі  з  В.  Леніним.  З  28  жовтня  протягом  двох  з  половиною  днів  у  Вінниці  точилися  кровопролитні  бої  між  робітниками  і  революційними  солдатами,  з  одного  боку,  та  загонами,  направленими командуванням Південно-Західного фронту,  з другого  боку.  Після  жорстоких  боїв  повстанці  залишили  місто. В  ці  дні  за  передачу  влади  радам  виступали  революційні  солдати  2-го  гвардійського  корпусу,  яким  керували  більшовики  І.  П.  Васянін  та  В.  Зенькович.  Частини  корпусу  зайняли  Жмеринку  і  вирушили  на  Вінницю.  2 листопада  вони вступили  в  місто.  До  рад "перейшла  влада  у  Літині,  Могилеві  та  інших  містах  і  повітових  центрах  губернії.  Але закріпитись  радянська  влада на  Вінниччині не  змогла.  На  перешкоді стала  військові  частини  Центральна  рада,  яка  почали  роззброювати  збільшовизовані  військові  частини. 24  грудня  у  Могилів  вступили  більшовицькі  війська.  З  участю  солдатів  2-го  корпусу  наприкінці  грудня була  встановлена  влада  рад у Жмеринці.  17 січня  1918 року,  після відступу  військ  Центральної  ради,  відновлено  радянську  владу  у  Вінниці.