Наш край в 1914-1917 роках
1. За часів Першої світової війни.
З початком світової війни 1914 року Вінниця стає адміністративним центром Подільської губернії, з огляду на прифронтове розташування Кам'янця-Полільського. Перша світова війна принесла трудящим Поділля великі бідування. За час війни посівна площа скоротилася на 18 %. Це сталося за рахунок бідніших селянських господарств, бо в армію були мобілізовані чоловіки. Водночас для потреб фронту забрали багато коней, не було чим обробляти землю. Підвищились ціни на предмети споживання. Все це погіршувало і без того тяжке становище трудящих мас. З 1915 року знову розгорнулася страйкова боротьба. Страйкували робітники Вінницького суперфосфатного заводу, вимагаючи підвищення заробітної плати. Великий страйк відбувся на Вінницькій взуттєвій фабриці «Яструб», яким керували робітники Юрченко, Мороз і Павленко. Трудівники села відмовлялися йти в армію, не сплачували податків, не виконували повинностей. Застрайкували- сільськогосподарські робітники на цукрових плантаціях Корделівського цукрового заводу, до них приєдналися селяни сусідніх сіл. Революційний рух ще більше посилився в 1916 році. Найбільшого розмаху він набрав у Ольгопільському повіті.
2. Лютий-жовтень 1917 р.
Народні маси Поділля радо сприйняли звістку про повалення самодержавства в лютому 1917 року. На заводах і фабриках відбувалися мітинги і збори, на яких робітники вітали революційних петроградських робітників і солдатів. На владу у Вінниці претендували три структури: Рада громадських організацій (голова — З. Грохольський); Подільська губернська українська Рада (голова — Д. Маркович); Рада робітничих і солдатських депутатів Поділля (голова — Є. Едельштейн). У містах розпочалися вибори до Рад. В березні відбулося перше засідання Вінницької Ради робітничих і солдатських депутатів. Ради були створені в Козятині, Могилеві, Барі, Жмеринці, Гайсині та інших містах. За підтримкою меншовиків і есерів буржуазні партії у Вінниці створили Раду об’єднаних громадських організацій. В усіх повітах виникли органи Тимчасового уряду. Українські націоналістичні організації створили «Спілку подільських українців». Під тиском трудящих Вінницька Рада робітничихі солдатських депутатів ухвалила запровадити на підприємствах міста 8-годинний робочий день, створити народну міліцію. В цей час зріс вплив більшовиків, яких очолив М.Танрногродський. Про підтримку більшовицької політики заявили солдати 15-го запасного піхотного полку — найбільшої військової частини у Вінниці. На виборах до міської думи у серпні 1917 року більшовицький список пройшов першим. Під час заколоту ген. Корнілова було організовано патрулювання солдатів на вокзалі у Вінниці та на околицях міста. У Гайсині комітет охорони революції, заарештував повітового комісара, його заступника та інших керівників місцевої влади. Після розгрому корніловщини посилився процес більшовизації Рад. Більшовицькою стає і Вінницька Рада робітничих і солдатських депутатів. 15 жовтня під час виборів делегата на II Всеросійський з’їзд Рад Вінницька Рада висловилася за негайну передачу в країні влади Радам. Делегатом на з’їзд було обрано більшовика І. Яковлева. Повсюдно посилювався революційний рух на селі. Начальник літинської повітової поліції повідомляв, що протягом тижня з 27 вересня до 2 жовтня в південній частині повіту селяни розгромили поміщицькі економії. Швидко революціонізувалися частини армії, розташовані на території Поділля. У Могилеві, де містився штаб 8-ї армії, було створено районний комітет більшовиків, діяльність якого поширювалася на місто, повіт і військові частини. Комітет видавав газету «Красное знамя». Солдати брали участь у селянських виступах. Спільно із селянами солдати Волинського полку розгромили маєток поміщика Ренненкампфа в селі Слободі-Носковецькій. Тимчасовий уряд намагався силою зброї придушити революційний рух. З цією метою в повіти Подільської губернії були направлені військові підрозділи, а Жмеринка, Літин, Ялтушків, Копайгород оголошені на воєнному становищі. Стягуючи козацькі війська до Вінниці, командування Південно-Західного фронту віддало наказ вивести з міста 15-й запасний полк, який виступав за більшовиків. Але солдати відмовились виконати цей наказ. За рішенням армійських більшовиків вони обрали командиром полку безпартійного поручика І. Зубриліна. 23 жовтня весь полк з оркестром, з червоними прапорами й лозунгами «Вся влада радам!» пройшов вулицями Вінниці. Того ж дня було створено військово-революційний комітет.
3.Більшовицький переворот в Петрограді, та спроби встановлення радянської влади в краї.
26 жовтня 1917 року жителі Вінниччини з телеграфних повідомлень дізналися про більшовицький переворот в Петрограді і утворення Совнаркому на чолі з В. Леніним. З 28 жовтня протягом двох з половиною днів у Вінниці точилися кровопролитні бої між робітниками і революційними солдатами, з одного боку, та загонами, направленими командуванням Південно-Західного фронту, з другого боку. Після жорстоких боїв повстанці залишили місто. В ці дні за передачу влади радам виступали революційні солдати 2-го гвардійського корпусу, яким керували більшовики І. П. Васянін та В. Зенькович. Частини корпусу зайняли Жмеринку і вирушили на Вінницю. 2 листопада вони вступили в місто. До рад "перейшла влада у Літині, Могилеві та інших містах і повітових центрах губернії. Але закріпитись радянська влада на Вінниччині не змогла. На перешкоді стала військові частини Центральна рада, яка почали роззброювати збільшовизовані військові частини. 24 грудня у Могилів вступили більшовицькі війська. З участю солдатів 2-го корпусу наприкінці грудня була встановлена влада рад у Жмеринці. 17 січня 1918 року, після відступу військ Центральної ради, відновлено радянську владу у Вінниці.