Домашня сторінка


Практичне завдання 5

опубліковано 13 квіт. 2017 р., 08:32 viktor vitvikvas


Нові програми для 10-11 класів

опубліковано 16 серп. 2016 р., 11:28 viktor vitvikvas   [ оновлено 3 вер. 2016 р., 05:14 ]

З ЦЬОГО НАВЧАЛЬНОГО РОКУ СТАРШОКЛАСНИКИ НАВЧАТИМУТЬСЯ ЗА НОВИМИ ПРОГРАМАМИ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

 17 липня 2016 року Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич підписала наказ № 826 «Про затвердження навчальних програм для 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів». Процедуру оновлення також пройшла програма з історії України.

 Минулого року Український інститут національної пам’яті ініціював внесення змін до шкільної програми з історії України.  Міністерство освіти і науки створило робочу групу з удосконалення та розвантаження програм.

 До її складу увійшли представники урядових, науково-дослідних і навчальних установ, зокрема Українського інституту національної пам’яті з проектом навчальної програми з історії України для 10-11 класів. Після тривалого  обговорення та вдосконалення фахівцями робочої групи, проект було затверджено на засіданні Колегії Міністерства освіти і науки України та відповідним наказом Міністра.

 Уперше в старших класах вводяться практичні заняття з уроками узагальнення та тематичного оцінювання. Виділено в окремі теми Українську революцію 1917-1921 років. Тепер період масових репресій та великого терору в Україні здобув справедливу назву – «Встановлення й утвердження радянського тоталітарного режиму (1921-1939 рр.)». Окрім того, школярі будуть вивчати низку історичних постатей та персоналій, які сприяли розбудові України. У програмі виокремлено і розширено, зокрема, такі події, поняття, факти та терміни: 

  •   бій під Крутами;
  •  етапи трудової та політичної еміграції;
  •  війни радянської Росії з Українською Народною Республікою;
  • радянська окупація України;  
  • адміністративно-територіальні зміни українських земель протягом усього ХХ столітті;
  • Акт відновлення Української Держави;
  • внесок українського народу у перемогу над нацизмом у Другій світовій війні;
  •  українці у військових формуваннях держав Об’єднаних Націй;
  •  вводиться поняття «депортація» (депортація з Криму кримських татар та інших народів, а також масові депортації етнічних українців з Польщі в 1944-1946 роках);
  •  Українська Гельсінська група та багато іншого.

 

Внесок у перемогу над нацизмом

опубліковано 8 трав. 2016 р., 07:18 viktor vitvikvas   [ оновлено 8 трав. 2016 р., 07:25 ]

Оприлюднені шокуючі цифри про втрати України під час Другої світової


Україна втратила 3-4 млн військових і понад 5 млн цивільних.

Символ пам'яті усіх загиблих під час Другої світової. Ілюстрація: gazeta.ua.Символ пам'яті усіх загиблих під час Другої світової

У Другій світовій війні Україна втратила до 10 мільйонів чоловік, разом з убитими, померлими, загиблими в концтаборах, евакуйованими, депортованими і тими, хто пішов разом з німцями. Втрати України склали більше, ніж Великобританії, Канади, США та Франції разом узятих. Кількість українських жертв можна порівняти з населенням сучасної Австрії.

Більше 6 млн українців воювали в Червоній Армії у 1941-1945 рр. На фронтах від Атлантики до Тихого океану, від Норвегії до Єгипту українці боролися в складі збройних сил США (80 тис.), Британської Імперії (45 тис.), Франції (6 тис.) І інших держав. Переважно це були представники української діаспори цих країн.

В результаті бойових дій в Україні було зруйновано понад 700 міст і містечок, 16,5 тис. промислових підприємств, 18 тис. лікувальних установ, 33 тис. шкіл, технікумів, вузів і науково-дослідних інститутів, 19 тис. бібліотек, понад 30 тис. колгоспів, радгоспів. Десять мільйонів чоловік залишилися без даху над головою. Україна втратила 3-4 млн військових і понад 5 млн цивільних.


Підготовка до ЗНО з історії

опубліковано 8 трав. 2016 р., 07:15 viktor vitvikvas

Особливості тесту з історії України 2016 року

ЗНО онлайн з історії України

Рекомендації учням щодо проходження ЗНО

Чого не потрібно робити під час проходження ЗНО

Історія походження вислову, або гасла «СЛАВА УКРАЇНІ!»

опубліковано 31 січ. 2016 р., 01:20 viktor vitvikvas

Історики стверджують, що вислів «Слава Україні» з’явився у кінному полку так званих «Чорних Запорожців» – це була збройна формація армії УНР, яка діяла впродовж 1918-1920 років на теренах України. Виборюючи її незалежність.
 Єдина різниця із сучасністю, дослівно вони вітались “Слава Україні!” – відповідь була “Козакам слава!” Також можна знайти інформацію, що за часів ІІ Гетьманату Павла Скоропадського використовували аналогічну фразу “Слава Україні! — Гетьману слава!”
Таким чином на гасло “Слава Україні!” варіантів відповідей було декілька, але прижився один – «Героям Слава». Чому?
Почнемо з того, що обидві частини привітання з’явились неодночасно. Згідно з істориком Володимиром В’ятровичем, “Слава Україні” ввійшло до українського лексикону у 1920-х роках, що, до речі, було задовго до появи ОУН і УПА (і до приходу фашистів та Гітлера до влади теж). Інформаційними просторами блукає уривок з книги Юрія Горліса-Горського, де він пише, що почув цю фразу від кількох повстанців “Холодного Яру”. У них тоді було заведено, вітатись “Слава Україні!” А відповідати потрібно було “Україні слава!”
Нагадаємо, що 24 вересня 1920 року у Медведівці на Черкащині, де колись спалахнула Коліївщина, відбулась нарада холодноярських отаманів, в якій взяли участь командири Степової дивізії та ватажки збройних формувань з інших регіонів. На цій нараді криворізького отамана Степового-Блакитного (Кость Пестушко) було обрано Головним отаманом усіх повстанських загонів Холодного Яру і околиць. Степову дивізія, яка налічувала від 12 до 18 тисяч бійців і розповсюдила вітання «Слава Україні!” — “Україні слава!”
У 30-х рр. ОУНівці почали використовувати вже відоме всім нам привітання. Частинка “Героям слава!” стала свідченням глибокої шани до людей, які віддали своє життя у боротьбі за батьківщину. Повстанці таким чином передавали пам’ять про цих бравих бійців майбутнім поколінням.
Активне розповсюдження “Слава Україні!” здобула в 40-50 роки, коли повстанський рух був досить розповсюдженим. 
Хотілося б також зазначити, що колись “Слава Україні! — Героям слава!” було чимось більшим, ніж просто лозунгом. Це була своєрідна надія на краще майбутнє. Потім гасло Слава Україні стало чимось таємним та забороненим, як і вислів «Бережіть ліси вони нам ще знадобляться». І тільки рік тому, він став символом дійсно незалежної України. 
Слава Україні – Героям Слава!

Методичні рекомендації щодо підготовки учнів до олімпіад з історії

опубліковано 18 лист. 2015 р., 10:10 viktor vitvikvas   [ оновлено 1 січ. 2016 р., 14:03 ]


"Мені не дає спокою думка про те, 
Що в кожній людині гине геній."
                     Антуан де Сент-Екзюпері
      
   
Розпочинати підготовку майбутніх учасників олімпіади варто з діагностики. З учнями, що цікавляться вивченням історії та правознавства, мають стійкий інтерес до цих предметів, проводяться бесіди, заповнюються анкети, в яких діти вказують пріоритетні для них теми, прочитану додатково до підручника літературу, наявність домашньої бібліотеки, улюблені телепередачі.
    З імовірними претендентами вчитель складає план роботи, графік занять. Вчителю й учню необхідно:
- з`ясувати, чого вони прагнуть досягти; - активно шукати засоби для досягнення мети; - визначити методи роботи; - виявити обсяг, можливі труднощі, враховуючи здібності учня. Найкращий варіант – коли вчитель, знаючи школяра, на літні канікули рекомендує йому список літератури, дає список щодо опрацювання матеріалу.
    Творчі вчителі прагнуть навчити своїх учнів працювати самостійно. Конфуцій сказав: ”Розкажи мені, і я забуду. Навчи мене і, можливо, я запам`ятаю половину. Дай мені зробити самому, і я буду пам`ятати все життя.” Важливо, щоб школярі стежили за виходом нової історичної літератури, бажали бути в курсі основних подій сучасності, читали газети і журнали. Доцільно забезпечити учнів різноманітними дидактичними матеріалами із завданнями різного рівня складності. Досить продуктивним шляхом систематизації знань, як свідчить практика, є виконання та аналіз завдань минулорічних олімпіад. Таку форму роботи доцільно використовувати під час підготовки до будь-якого етапу.
    Олімпіади з історії передбачають перевірку знань та умінь учнів у кількох площинах, зокрема володіння фактичним історичним матеріалом, засвоєння прийомів роботи з контурними картами, виявлення своїх поглядів на перебіг історичного процесу.

Завдання, що розкривають рівень володіння фактичним матеріалом

1.Робота з датами.
    Учням пропонують розв`язати хронологічне рівняння, заповнити хронологічну таблицю (звичайну або синхронну), поставити у відповідну послідовність події та дати, визначити події за наведеними датами тощо. Для виконання таких завдань учні повинні добре знати дати основних та другорядних подій, орієнтуватися у детальній хронології окремої теми, вміти зіставляти події всесвітньої історії та історії України. Відповіді мають бути чіткими, лаконічними, без зайвих пояснень, за винятком окремих запитань, що вимагають додаткових уточнень.   

2.Оперування поняттями та термінами.
    Учні повинні не просто дати чітке визначення поняття чи терміну, а й вказати час та країну його виникнення, навести приклад застосування. Досвід показує, що це завдання традиційно складне для учнів. Проблеми бувають двох видів: учень взагалі не знає значення певного терміна, особливо іншомовного походження, або у загальних рисах знає, але не може чітко і стисло визначити його, вказавши на головні ознаки. Вивчаючи значення термінів, увагу необхідно акцентувати не на механічному запам`ятовуванні дефініцій, а на усвідомленні суттєвих ознак того чи іншого явища. Знаючи ці ознаки, розуміючи суть явища, дати йому визначення можна і самостійно, своїми словами.
3.Знання персоналій. 
        Перш за все треба визначити поняття «історична особа». Історична особа – особистість із яскраво вираженою
індивідуальністю, що залишила значний слід в  історії. З огляду на те, що це поняття є збірним, історичних осіб можна розподілити на типи за  наслідками діяльності та за походженням. 
        Типи історичних осіб за наслідками діяльності: 
- позитивні (творці, будівничі, реформатори, гуманісти); 
- негативні (консерватори, руйнівники, контр реформатори, тирани); 
- багатогранні (наслідки діяльності суперечливі). Проте наведена класифікація є надто узагальненою і розподіл історичних осіб за наслідками діяльності не повинен виключати багатоаспектного аналізу їхніх дій від позитивних до негативних. 
        Типи історичних осіб за походженням
- видатні за статусом (монархи, президенти); 
- видатні за діяльністю; - видатні за статусом і за діяльністю. Видатні за статусом історичні особи могли впливати на історичні події своїми діями чи бездіяльністю, а видатні за діяльністю, як правило, досягали історичного визнання в результаті своєї активності, яка справила значний вплив на історію.
      Використовуються різні типи завдань:
- викреслити зайве прізвище з поданого логічного ряду; 
- назвати історичного діяча за фактами біографії; 
- коротко, у вигляді запитання до кросворда дати характеристику історичній особі; це завдання потребує обов`язкової вказівки на якусь яскраву історичну заслугу вказаного персонажу, що дає змогу чітко ідентифікувати його серед інших, навіть подібних персонажів історії; 
- завдання, які вимагають розгорнутої характеристики історичних персонажів, можуть бути сформульовані по-різному, наприклад: «Змалюйте історичний портрет Б.Хмельницького»; «Коротко, у вигляді статті до енциклопедії, дайте характеристику Б.Хмельницькому» (речення повинні бути максимально інформативними, але, по можливості, короткими, обсяг відповіді – стислим, а перше речення повинне містити коротку загальну характеристику персонажа); - поставити у відповідність прізвища і прізвиська та ін. Школярі обґрунтовують свої відповіді, вказують роки життя і галузь діяльності історичної особи, дають їй коротку описову характеристику (окрім тестових запитань). 
           Схема (план) характеристики історичної особи: 
- історичний період, під час якого діяла ця особа; 
- роки її життя та діяльності. Риси характеру. Рівень освіти. 
- які завдання з розвитку країни стояли перед нею; 
- чи вдалося їй досягти змін: 
а) в реформуванні держави, сфері внутрішньої політики; 
б) у господарстві країни (її економіці); 
в) у рівні життя громадян; 
г) у сфері розвитку духовної культури. 
- її відносини з іншими державами (війни, завоювання, походи, міждержавні договори, приєднані чи втрачені території тощо); 
- яке історичне значення її діяльності; 
- власна оцінка історичної особи: а) позитивні риси; б) негативні риси її діяльності. 
- як увічнено пам’ять про неї? Учасники Всеукраїнських учнівських олімпіад з історії під час написання робіт стикаються з проблемою оперування поняттям «історичний портрет». Головна помилка дітей полягає в тому, що вони підмінюють це поняття близьким, але не тотожним – «політичний портрет». Для того аби визначити співвідношення понять «історичний портрет» і «політичний портрет», слід порівняти їх значення. Історичний портрет – характеристика особи в контексті біографічних даних, світогляду, основних етапів життя.
Політичний портрет - характеристика особи в контексті світогляду, основних етапів політичного життя.
Таким чином, поняття «політичний портрет» є складовим поняття «історичний портрет». Порівняємо плани складання обох портретів. 
        План складання політичного портрета 
1. Ідеологічні симпатії (консерватор, ліберал, соціал-демократ тощо). 
2. Власні оригінальні політичні погляди (завдання, засоби реалізації). 
3. Шлях становлення політичного діяча (основні етапи). 
4. Основні напрямки діяльності політичного діяча. 
5. Результати діяльності політичного діяча з погляду сучасників та істориків (політологів). 
        План складання історичного портрета 
1. Походження історичного діяча. 
2. Дитячі та юнацькі роки. 
3. Ідеологічні симпатії (консерватор, ліберал, соціал-демократ тощо). 
4. Власні оригінальні політичні погляди (завдання, засоби реалізації). 
5. Шлях становлення політичного діяча (основні етапи). 
6. Основні напрямки діяльності політичного діяча. 
7. Результати діяльності політичного діяча з погляду сучасників та істориків (політологів). 
        Нетрадиційні прийоми складання історичного портрета: 
1) розповідь від імені історичної особи (автобіографія, звіт тощо); 
2) розповідь від імені колеги, сучасника, опонента історичної особи; 
3) розповідь – історична розвідка; 
4) газетна публікація; 
5) використання логічних схем і таблиць; 
6) порівняння з її колегою чи опонентом історичної особи; 
7) цитування. 
        Методичні вимоги до характеристики історичної особи 
1. Характеристика на тлі епохи у тісному зв’язку з історичною обстановкою. 
2. Показ людини як живої особистості (через портрет, сюжетну ілюстрацію, відгуки і спогади сучасників, висловлювання самої особи, думки істориків). 
3. Вплив на учня через емоції та логіку викладу. 
4. Дотримання історизму та об’єктивний добір джерел. 
5. Показ історичних осіб у їх багатогранності. 
6. Використання портретів історичних осіб для формування особистісних ідеалів.

4.Заповнення та складання таблиць.
      Цей вид роботи досить проблематичний. Учні повинні не тільки заповнити запропоновану таблицю, де вже є часткова інформація, а й самі створити схеми чи таблиці за вказаною тематикою. Кожна таблиця містить : 
а) заголовок, що відбиває її основний зміст; 
б) єдину систему величин, скорочень і узагальнень; 
в) лаконічні і точні заголовки, назви граф без перевантаження зайвими деталями.  

5.Редагування текстів.
    Це комплексне завдання, під час виконання якого, учні повинні вміти піддавати сумніву запропонований текст і виправляти його, керуючись власною обізнаністю, коригуючи дати, прізвища і поняття, зберігаючи при цьому загальну канву викладу матеріалу.

6.Завдання, що ілюструють знання історичної карти.
  Вміння і навички роботи з контурною картою розкривають практичний досвід школярів з історичної географії. Один вид роботи передбачає знання історико-географічних регіонів окремих держав, їх територіально-адміністративний устрій. Інший демонструє вміння нанести на карту хід бойових дій, пересування народів тощо. Виконуючи роботу на контурних картах, особливу увагу слід звернути на акуратність виконання та дотримання всіх правил оформлення карти. Карта повинна бути акуратною, зрозумілою і легкою для сприйняття. 

7.Завдання творчого характеру.
    Такі завдання є основними на олімпіадах і оцінюються найвищими балами. Із заданої тематики школярам пропонують: 
- написати статтю до історичного словника (учні мають знати загальну структуру таких словників, найменування розділів, методику складання життєпису історичної постаті; 
- підготувати виступ до наукової конференції; 
- скласти розгорнутий план; 
- розкрити вислови відомих постатей; 
- зробити аналіз джерельної та історіографічної бази тощо.

8.Складання планів.
  За формою план може бути: простий, складний (розгорнутий), план-тези, план-конспект. Загальний алгоритм роботи зі складання плану може бути таким. Спочатку необхідно прочитати матеріал. Під час читання варто працювати олівцем, підкреслюючи головне: факти, події, процеси, висновки. Потім слід проаналізувати прочитане за абзацами. Кожен абзац можна узагальнити як окрему думку, виділивши головне. Можливий варіант, коли для виділення необхідної думки треба прочитати кілька абзаців.
  Головна думка формулюється як пункт плану. Не варто висловлювати її у вигляді запитання. Пункт плану не може складатися  з одного слова або прізвища.
Пункти простого плану нумерують арабськими літерами. Найдоцільніше визначати від 3 до 6 пунктів. Якщо виникає необхідність у більшій кількості пунктів, краще скласти складний (розгорнутий) план.
  Складний (розгорнутий) план передбачає, що пункти плану мають підпункти. Існують різні види нумерації пунктів та підпунктів плану. Можливий варіант, коли пункти нумерують арабськими цифрами, а підпункти – малими літерами алфавіту з дужкою. Досить часто пункти нумерують римськими цифрами, а підпункти – арабськими. Можливий і такий варіант, коли пункти плану нумеруються римськими  цифрами, підпункти – арабськими, але вони мають ще підпункти, які позначаються літерами алфавіту.  
План-тези – це поєднання плану з коротко сформульованими основними положеннями прочитаного тексту. Існує два способи складання плану-тез – добір авторських висловлювань з тексту та формулювання основних положень статті чи розділу своїми словами. На уроках історії доцільніше використовувати другий спосіб. Тези слід формулювати розгорнутими реченнями, виділяючи головні факти, події, процеси, терміни та поняття, персоналії тощо. Необхідно уникати складних речень. Здебільшого тези в тексті маркуються.
План-конспект – найскладніша форма, що поєднує пункти плану з розширеним викладом основних положень матеріалу. Можливе окреслення в конспекті головних фактів, положень, причинно – наслідкових зв’язків, висновків тощо. Не вважається помилкою висловлення власних думок щодо прочитаного.   
   
9.Описові завдання.
    Серед описових завдань можна умовно виділити кілька типів:
- запитання на порівняння;
- запитання на доведення;
- запитання-розмірковування, які часто не містять єдино правильного варіанту відповіді, а мають виявити вміння учасника творчо мислити, виробляти власний погляд на певну проблему й аргументовано обстоювати його;
- запитання репродуктивні, розраховані на просте відтворення навчального матеріалу, але такі, що вимагають ґрунтовного знання даної теми, а також вміння чітко, зрозуміло і логічно викласти матеріал, зробити необхідні акценти і висновки.

10.Таблиці.
      Таблиці можуть бути різних типів, наприклад, спрямовані на встановлення причин і наслідків певних історичних подій чи на порівняння певних історичних явищ, тощо. Але всі без винятку такі завдання вимагають від учнів уміння в максимально стислій, лаконічній формі викласти в графах таблиці необхідні факти, аргументи чи міркування.
        Як робити порівняння:
1. Виокремити суттєві співставні ознаки в об’єктах порівняння. 
2. Відкинути несуттєві ознаки. 
3. Розташувати ці ознаки в певній послідовності: на першому місці – найважливіша ознака, далі – ті, що від неї залежать. 
4. Порівняти, тобто послідовно висловити міркування про порівнювані об’єкти по кожній з виокремлених ознак. 
5. Зробити висновок: встановити спільне та відмінне, зміни в розвитку явища від одного етапу до іншого.

Настанови щодо виконання олімпіадних завдань (Пам`ятка учасникам олімпіади з історії) 

        Перш ніж взятися до роботи: 
    * Уважно прочитайте всі завдання і зважте свої знання щодо них;
    * Починайте з виконання тих завдань, які ви знаєте найкраще;
завдання, яких ви не знаєте, відкладіть на кінець роботи, але обов`язково залиште час для їх обмірковування та виконання. Намагайтеся виконати всі завдання. Пам`ятайте, що відсутність відповіді – це 0 балів, а наявність навіть недосконалої відповіді може принести певні бали.
    * Розпочинаючи виконання описового завдання:
- ще раз уважно перечитайте його і спробуйте правильно зрозуміти, що від вас вимагається; 
- проаналізуйте свої знання з даного питання, складіть план відповіді; 
- визначте хронологічні й фактологічні межі вашої відповіді, відберіть ті факти, які вам дійсно потрібні. Пам`ятайте, що ваша відповідь має бути досить аргументованою (насиченою іменами, датами, подіями, історичною термінологією), але не переобтяженою тими речами, які жодним чином не стосуються суті питання.
Користуйтеся чернеткою, яка особливо необхідна для:
- складання і запису плану відповіді; 
- виконання завдань, пов`язаних із визначенням понять 
- визначення краще спочатку записати на чернетці, відшліфувати його, і лише потім переносити у роботу;
- виконання завдань, пов`язаних із розміщенням багатьох подій у хронологічній послідовності.
* Виконуйте роботу якомога акуратніше, чітким, зрозумілим почерком і, по можливості, без закреслень.
Чітко нумеруйте відповіді і доповнення до них, щоб було зрозуміло, до якого питання ця відповідь. Якщо є доповнення до відповіді в іншому місці роботи, обов`язково вкажіть це в кінці відповіді. Залишайте між відповідями на запитання кілька вільних рядків. Це візуально відділить одну відповідь від іншої і зробить роботу акуратнішою та легшою для сприйняття, а також дасть змогу дописати, в разі потреби, доповнення до відповіді.
Не робіть на роботі жодних позначок, за допомогою яких можна ідентифікувати зашифровану роботу – це підстава для вашої дискваліфікації. Не забувайте, що для виконання завдання на контурних картах вам будуть необхідні кольорові олівці, ручки і лінійка.
     * Чітко розрахуйте час, необхідний для виконання кожного завдання, план використання часу і дотримуйтесь його, постійно стежачи за годинником.
    
Особливості підготовки учнів до олімпіад з основ правознавства

    Готуючись до олімпіади з правознавства учень повинен ґрунтовно оволодіти знаннями з теорії держави і права, конституційного, трудового і земельного права, на належному рівні орієнтуватися у питаннях сімейного, цивільного та кримінального права. Складними галузями для оволодіння в зв’язку з недостатньою кількістю відведених у програмі годин є адміністративне та господарське право.  
    Під час олімпіад учні виконують тестові завдання, дають визначення понять. Вільне володіння термінологією важливе для будь-якої науки, і для правознавства зокрема. Але практика свідчить, що іноді виникають проблеми із визначенням понять: розуміючи сутність понять, учні замість визначень дають опис ознак, функцій тощо. 
    З метою засвоєння правових дефініцій можна використовувати низку спеціальних прийомів.
  Приміром, ефективним методом є конструювання «сорбонок» - блокнотів, у яких кожен аркуш являє собою картку, на одному боці якої записана назва поняття, а на іншому – його визначення.
  Реконструкція поняття за даною схемою допомагає запам’ятати визначення в деталях.
  Вивчаючи термін, учні формулюють визначення поняття за допомогою схеми: «Питання/відповідь».
    Моделювання окремих понять учні можуть здійснювати не тільки за запитаннями, а й за логічною схемою взаємозв’язків слів у реченні.  
    Завдання для олімпіад орієнтуються на знання не тільки загальновідомих положень законодавства, а й тих змін, які вносяться до нього.                     
  Для олімпіад з правознавства обов’язковими завданнями є юридичні задачі, які базуються на реальних справах і орієнтують не лише на знання чинного законодавства, а й на вміння його застосовувати в процесі конкретних правовідносин. Розв’язання юридичних ситуацій дає змогу розв’язати одночасно кілька комплексних проблем у процесі викладання предмета, насамперед заохочення до роботи з нормативною базою, формування правового мислення й культури тощо. 
        Алгоритм розв’язання юридичних задач 
1. Уважно прочитай задачу і з’ясуй до якої галузі права відноситься дана ситуація. 2. Згадай, якими основними нормативно-правовими актами слід керуватися при розгляді ситуації. 3. З’ясуй фактичні обставини справи (як правило обставини, наведені в умові задачі, вважаються доведеними). 4. Визнач правовідносини, що виникли при певній юридичній ситуації (об’єкт, суб’єкт, юридичний факт). 5. Наведи відповідну статтю нормативно-правового джерела. 6. Виходячи з існуючого законодавства, дай аргументовану відповідь на задачу. Зроби загальні висновки, що містять правовий аналіз ситуації. 7. При необхідності проконсультуйся з вчителем.

Методичні рекомендації щодо вивчення історії у 2015/2016 навчальному році

опубліковано 20 серп. 2015 р., 01:23 viktor vitvikvas   [ оновлено 20 серп. 2015 р., 02:18 ]

У 2015/2016 навчальному році одночасно будуть чинними дві  програми для учнів  класів : «Історія України. Вступ до історії» (К.:  Перун, 2005) та  «Історія України (Вступ до  історії) (К.: Видавничий дім «Освіта», 2013).  Відповідно вчителі, які працюватимуть за програмою 2005 р., можуть користуватись підручниками, що вийшли друком у 2010 році. Учителі, які оберуть програму 2013 р.,  –  підручниками, що вийшли друком у 2013 році.

Чинною для учнів 6 класів є програма «Інтегрований курс («Всесвітня історія. Історія України», (К.: Видавничий дім «Освіта». 2013), а для учнів 7 класів  – оновлена програма.  Учні 8–9 класів  навчатимуться  за програмою «Історія України. Всесвітня історія. 5–9 класи» (К.,  Перун, 2005).

Вищеназвані програми розміщені на офіційному web-cайті Міністерства освіти і науки України за таким покликанням: http://old.mon.gov.ua/.

Для 10-11 класів  використовуються програми зі змінами, внесеними у 2014 році та розміщеними на сайті Міністерства. Академічний рівень та рівень стандарту: програми «Історія України. 10-11 класи»  (52 години на рік, 1,5 години на тиждень); для класів історичного профілю: програми «Історія України. 10-11 класи» (140 годин на рік, 4 години на тиждень).

Для вивчення всесвітньої історії чинними є програми «Всесвітня історія. 10 – 11 класи (рівень стандарту/академічний рівень)».  Програма розрахована на 35 годин на рік (1 година на тиждень). Для класів історичного профілю чинною є програма зі всесвітньої історії, що розрахована на 3 тижневі години (105 годин на рік) (К.: Поліграфкнига, 2010).

Програми розміщені на офіційному web-cайті Міністерства освіти і науки України .

У новій редакції програми з історії України для 7 класу змінено назви розділів. Так розділ І. «Виникнення та становлення Київської Русі» змінено на «Виникнення та становлення Русі-України». Відповідно по тексту термін «Київська Русь» замінено на «Русь-Україна».  Також зазнали змін назви і текст ІІ і ІІІ розділів.

У програмі зі всесвітньої історії для 7 класу збережено основні  структурні  одиниці програми 2013 року: вступні (2 – повтор і вступ), практичні заняття, узагальнення. Натомість вилучено оглядові уроки. За рахунок  змісту скорочено  тему «Середньовічне місто»: з двох уроків – до одного, тему «Монгольська навала на Русь. Новгородська боярська республіка. Московська держава. Іван ІІІ»  з двох уроків – до одного. Теми «Розвиток техніки та повсякденне життя людини у середні віки», «Житло, одяг, сім’я»  – об’єднано зі спорідненими темами.

Змінено теми окремих практичних занять: тему «Походи вікінгів та їх завоювання»  – на «Наслідки Хрестових походів»; тему «Християнські храми у житті середньовічних європейців» – на «Середньовічні школи та університети. Життя середньовічного студента».

Окремі уроки перенесено в інші теми, зокрема переструктуровано такі уроки: «Франція у ХІ – ХV ст. Філіп ІV Красивий. Столітня війна. І Англія в ХІ – ХV ст. Вільгельм I Завойовник. Генріх ІІ Плантагенет. «Велика хартія вольностей». Війна троянд»; «Священна Римська імперія,  Італія, Іспанія у Середні віки»; «Китай часів династії Тан. Завоювання Китаю монголами. Династія Мін. Досягнення китайської культури»; «Індія. Касти. Індуїзм. Делійський султанат. Досягнення індійської культури».

У процесі планування уроків під час викладання історії України та всесвітньої історії в  7 класах варто звернути увагу на те, що за чинною програмою у деяких темах подається нова послідовність вивчення навчального матеріалу та застосовується проблемно-тематичний принцип його побудови. Вчителю необхідно надавати учням можливість дізнаватися більше про історичні факти, що визначають епоху, є основними, найсуттєвішими та створюють узагальнену картину минулого, формувати в них розуміння історичної хронології, причинно-наслідкових зв’язків, розуміння руху суспільства та історичного прогресу.

Важливим є використання в навчанні учнів картографічних посібників: атласів, контурних карт, настінних карт. Вони допомагають продемонструвати динаміку історичних подій, встановити зв’язок між географічним середовищем та місцем тієї чи іншої історичної події.

Велику роль відіграє позакласна робота, зокрема пошукова й краєзнавча. Перевагою при вивченні місцевої  історії є можливість побачити в реальній, а не у відтвореній формі факти, що її ілюструють. Робота в музеях, проведення дослідницької роботи на місцевому матеріалі допоможе навчити учнів навичкам та методиці ідентифікації залишків минулого, аналізу, тлумаченню та визначенню їх місця у більш широкому історичному контексті.

Джерело: Шкільне життя

Icon of Методичні рекомендації щодо вивчення історії у 2015/2016 навчальному році  Методичні рекомендації щодо вивчення історії у 2015/2016 навчальному році 

10 фактів про Україну в Другій Світовій або уроки для нащадків

опубліковано 13 трав. 2015 р., 13:28 viktor vitvikvas   [ оновлено 13 трав. 2015 р., 13:39 ]

1. Для українців війна розпочалась в березні 1938р., коли внаслідок Мюнхенської змови, дружні Німеччині угорські війська збройно захопили новопроголошену Карпатську Україну, що перед тим була в складі Чехо-Словаччини. В боях було втрачено 430 убитими та більше 400 пораненими бійців Карпатської України. Сукупні ж втрати січовиків, за різними даним, склали від 2 до 6,5 тисяч чоловік. Це пояснюється тим, що більшість з них загинула не в зіткненнях з регулярними угорськими частинами, а в результаті зачисток і розстрілів полонених. Угорське населення почало полювати за групами січовиків і вбивати їх на місці без суду і слідства. Січовиків, які були передані полякам, теж розстрілювали на місці.

2. У вересневій кампанії 1939 р. вже 112 тис. українців вступили у двобій з Вермахтом у складі Війська Польського, 7 834 жовнірів української національності загинули у боях з Вермахтом під польськими прапорами, а 16 тис. отримали поранення у вересневій кампанії.

3. В Україні Червона армія широко практикувала так званий «достроковий» призов юнаків 16 – 17 років, яких без підготовки та часто погано озброєних відразу кидали в бій, в результаті чого вони масово гинули.

4. Загалом у другій світовій війні загинув кожен п’ятий українець. Серед військовослужбовців призову на літо 1941 року уціліли тільки 3% з загальної кількості.

5. Загальні демографічні втрати України – включно з убитими, жертвами концтаборів, депортованими та евакуйованими – становлять не менше 14 млн. чоловік. З 41,7 мільйона людей, які мешкали до війни в УРСР, на 1945 рік залишилося тільки 27,4 мільйони чоловік.

6. Під час евакуації з України на Схід було забрано близько тисячі найкращих промислових підприємств України, які після війни не повернули в рідні міста. Підприємства, за створення яких український народ заплатив власною кров’ю (в буквальному розумінні цього слова), упродовж 1930-х рр. стали основою створення військово-промислового комплексу в східній частині СРСР у повоєнні роки.

7. В 1941 р. радянська влада при відступі залишала «випалену землю». При евакуації в Запоріжжі висадила в повітря Дніпрогес. Про це не знало ні цивільне населення, ні навіть поблизу розташовані військові частини, значна частина яких була потоплена водяним валом Дніпрогесу. В Дніпропетровську було підірвано хлібокомбінат разом із робітниками. В Одесі, при відступі Червоної армії, затопили приморські квартали разом з жителями, а поранених червоноармійців скинули в море разом із санітарними машинами. З Харкова вивезли сотні представників інтелігенції, щоб їх спалити в закритому будинку. В Умані живими замурували людей у льоху. Таких прикладів багато. І все це робили не нацисти, а комуністи при відступі.

8. Кореспондент газети «Saturday Evening Post», відвідавши в 1945 p. Україну, з жахом написав: «Те, що дехто намагається зобразити як «російську славу», було, насамперед, українською війною. Жодна європейська країна не постраждала більше від глибоких ран, нанесених своїм містам, своїй промисловості, сільському господарству, людській силі».

9. Друга світова війна повністю змінила етнічне обличчя українського суспільства. З України «зникли» такі впливові раніше національні меншини, як німці (виселили на схід СРСР або виїхали на Захід в Німеччину.), кримські татари, що впродовж віків були важливим фактором історії причорноморського регіону, в 1944 році вони були депортовані з Криму в Середню Азію, із майже 3 млн. українських євреїв війну пережили 800 тис. осіб (згодом 140 тис. з них виїхало до Польщі), із 2,5 млн. поляків до 1950 р. залишилося менше 400 тис. Натомість, кількість росіян із довоєнних 4 млн. зросла за перше повоєнне десятиліття до 7 млн. осіб.

10. Українці воювали проти Німеччини і в складі інших армій та військових частин, зокрема, багато з них служило в американській й канадській армії (в останній їх нараховувалося 40 тис.). Вони воювали і в французькому Русі опору. Тисячі українців служило у польській армії генерала Владислава Андерса і приймали участь у військових діях на британській стороні у Єгипті, Лівії й Італії. Також західні українці становили 2% складу польської дивізії ім. Тадеуша Костюшки та 70% чехословацької бригади генерала Людвіга Свободи.

Видатна роль українців у Другій світовій війні: інфографіка


Участь українців у військових діях

Воїни-українці разом з іншими народами СРСР внесли величезний внесок у перемогу над нацистською Німеччиною та її союзниками. Радянськими бойовими нагородами було відзначено 2,5 млн воїнів України, 2069 з них удостоєні звання Героя Радянського Союзу (при загальній кількості нагороджених 11605).

Серед 113-ти двічі Героїв Радянського Союзу – 32 представника України, а серед тричі Героїв (їх було четверо) – наш знаменитий земляк І. Кожедуб. Багато представників української землі стали повними кавалерами солдатського ордена Слави. І. Драченко з Черкащини, П. Дубинда з Херсонщини, С. Половинець з Житомирщини приєднали це високе звання до «Золотих Зірок» Героъв.

55 українців повторили подвиг О. Матросова, закривши собою амбразуру ворожого дзоту, а І. Бабкж та І. Вдовенко, як і син Білорусії М. Гастелло, направили свої літаки на скупчення німецько-фашистських військ.

Бійці України воювали на всіх фронтах і брали участь у найбільших битвах Другої світової війни. 20 українців удостоєні звання Героя Радянського Союзу за битву під Москвою, 68 – за бої під Ленінградом, 15 – під Сталінградом, 30 – на Курській дузі, 200 – за визволення Білорусії, 143 – за бої в Прибалтиці. З 589 удостоєних звання Героя за Берлінську операцію було 100 українців.

Чимало було українців серед уславлених полководців і воєначальників: маршали С. Тимошенко, Р. Малиновський, А. Єременко, П. Рибалко, С. Руденко, генерали В. Герасименко, П. Жмаченко, К. Москаленко, І. Кириченко та інші.

Маршали і генерали українського походження очолювали більше половини з 15-ти фронтів, що діяли в період боротьби з німецько-фашистськими загарбниками.

За мужність і героїзм українського народу, який захищав свою землю від поневолювачів, почесне звання «Місто-герой» було присвоєно Києву, Одесі, Керчі, Севастополя

120 тис. українців брали участь у війні з нацистами у складі польських і чехословацьких формувань, а також в арміях США, Канади, Франції.

Війська Українських фронтів брали участь у визволенні Європи. Так, війська 1-го Українського фронту звільняли від гітлерівських загарбників польські землі, а в квітні-травні 1945 р разом з Білоруським фронтом штурмували Берлін, провели Празьку операцію, в ході якої був завершений розгром нацистської Німеччини.

2 й, 3-й, 4-й Українські фронти, у складі яких налічувалося велика кількість воїнів-українців, взяли участь у звільненні від нацистського ярма народів Румунії, Угорщини, Болгарії, Югославії, Австрії, Чехословаччини.

Коли війна в Європі вже закінчилася, війська 2-го Українського фронту брали участь у розгромі Квантунської армії мілітаристської Японії, частини якої були дислоковані на Далекому Сході.


Українці у лавах Об’єднаних Націй воювали проти нацизму

До Дня пам’яті та примирення і Дня перемоги над нацизмом Український інститут національної пам’яті разом із Українським кризовим медіа-центром, за участі Адміністрації Президента України, представили 10 історій українців, які в лавах армій країн Антигітлерівської коаліції воювали проти нацизму. Підбірка інформаційних плакатів поширюється в соцмережах.

“У 1939 – 1945 рр. тільки єдність усіх сил, що боролися проти агресора, уможливила перемогу. І тільки усвідомивши це, ми будемо здатні перемагати зараз і в майбутньому”, — говорять історики.

Пітер Дмитрук, Іван Кожедуб, Галина Кузьменко, Ніколас Міньо, Михайло Опаренко, Ніколас Орешко, Петро Федун-“Полтава”, Василь Порик, Амет-Хан Султан і Анна Храплива.

Це чоловіки та жінки, які походили з різних куточків України та світу; воювали у регулярних арміях та були партизанами; служили як у допоміжних формуваннях, так і на передовій; пройшли всю війну або героїчно загинули в боротьбі. Майже всі дістали високі відзнаки країн, за які вони воювали.

Серед них — Герой Радянського Союзу, лицар Золотого хреста бойової заслуги УПА, нагороджений Медаллю Пошани армії США, лицар Військового Хреста Франції та українка, відзначена Медаллю Британської Імперії. Історія кожного з них — це історія мужності й самопосвяти в ім’я спільної перемоги над агресором.

Усі 10 історій яскраво свідчать про те, що де б не перебували українці та вихідці з України, вони пліч-о-пліч з іншими народами воювали проти нацизму. “Наші співвітчизники були в лавах багатьох армій Об’єднаних Націй і виявляли винятковий героїзм, за який діставали високі нагороди.”, — розповідають ініціатори проекту.

Джерело

ХХVІ обласна краєзнавча олімпіада учнівської молоді «Моя Вінниччина»

опубліковано 18 лют. 2015 р., 12:07 viktor vitvikvas   [ оновлено 7 бер. 2015 р., 08:22 ]

    
 У лютому – березні 2015 року на базі Вінницького обласного краєзнавчого музею проводиться ХХVІ обласна краєзнавча олімпіада учнівської молоді «Моя Вінниччина». Її метою є розповсюдження краєзнавчих знань серед школярів області, виховання почуття патріотизму,  національної самосвідомості, прищеплення любові до історії, природи та охорони її багатства, заохочення до самостійної пошукової роботи, спрямованої на вивчення історичних сторінок Вінницької області. 
Олімпіада проводиться у два тури:
- І-й (заочний). Завдання будуть опубліковані на сторінках газети „Вінниччина”. Відповіді надсилати на адресу: 21003, м.Вінниця,          вул. Маяковського, 9, тел. 67-03-49, Вінницький обласний центр туризму, спорту, краєзнавства та екскурсій (Перець О.Д.) до 5 березня 2015 року.
- ІІ-й (очний). Буде проведено 25 березня 2015 року на базі Вінницького обласного краєзнавчого музею за адресою: м. Вінниця,    вул. Соборна, 19. 
   Загальне керівництво здійснює Обласний центр туризму, спорту, краєзнавства та екскурсій, редакція газети „Вінниччина”, Обласний краєзнавчий музей.
     У Олімпіаді беруть участь школярі 5-11 класів. Підсумки Олімпіади підводяться окремо для учнів 5-8 (молодша група) і 9-11(старша група) класів. 
    Оцінювання кожної відповіді на питання очного і заочного туру проводиться за п’ятибальною системою. Перевагу отримують роботи, які наберуть найбільшу кількість залікових балів за двома турами Олімпіади. Учасники Олімпіади, чиї роботи будуть визнані кращими в І і ІІ турах (І – ІІІ місця серед 5-8 і 9-11 класів), нагороджуються грамотами та цінними подарунками організацій, що проводять Олімпіаду.
    Витрати на нагородження переможців, придбання грамот та канцтоварів, оплату роботи членів журі (очного туру) віднести на рахунок Обласного центру. Проїзд супроводжуючих та учасників ІІ туру до м. Вінниці і в зворотному напрямку –  за рахунок організацій, що відряджають.

Завдання краєзнавчої олімпіади учнівської молоді „ Моя Вінниччина”

 Молодша група  (5-8 класи)


 По горизонталі:

        1. Автор пам’ятника Кармалюку у його рідному селі.

        2.В якій області знаходиться село Кармалюківка?

        3.Один із побратимів Кармалюка.

        4.Намісник Поділля часів повстань Кармалюка.

        5.Хто називав Кармалюка «своїм кумом» ?

По вертикалі:

1. Населений пункт, який пройшов Кармалюк, тікаючи з Сибіру у 1829 році               після Казані.

        2. Попередня назва вежі «Кармалюкової» у Кам’янець-Подільскій фортеці.

         3. Кому належить вислів: «За святую землю й волю розбійник не стане»?

         4. Хто платив за кайдани каторжника?

         5. Як Тарас Шевченко називав Кармалюка?

Дайте відповіді на запитання

1.Скільки партизанських утворень діяло на території Вінниччини під час окупації, місце їхньої дислокації?

2.Який спосіб лікування переломів відкрив М.І. Пирогов і хто його надихнув на це?

3.Який твір був «лебединою піснею»  П.І. Чайковського?


Старша група  (9-11 клас)


По горизонталі:

        1.     Якутський композитор, автор опери «Кармалюк».

        2.     Комісія розгляду повстань Кармалюка.

        3.     Фортеця-тюрма, з якої народний месник тікав чотири рази.

        4.     Один із побратимів Кармалюка.

        5.     Композитор, який обробив пісні про Кармалюка.

По вертикалі:

        1.     Село, в якому народився Кармалюк.

        2.     Місце поховання народного героя.

        3.     Основний власник землі, ворог бідноти.

        4.     Пристрій для тортур.

        5.     Автор казки про Кармалюка.

        6.     Автор портрета Устима Кармалюка.

Дайте відповіді на запитання

        1.Етапи визволення Вінниччини, назви наступальних операцій.

        2.Що вам відомо про перебування М.І. Пирогова на Кавказі?

        3.Яким чином пов'язаний з Україною, зокрема з Поділлям, видатний російський композитор  П.І.                     Чайковський?

Просимо у роботі зазначити домашню адресу, клас, школу, номер мобільного телефону, прізвище та             ім’я.

Можливо тим, хто зацікавився життям народного героя зацікавить сторінка на якій зібрана інформація про життя  У.Кармалюка.

Міжнародний учнівський конкурс юних істориків «Лелека – 2015»

опубліковано 14 лют. 2015 р., 02:25 viktor vitvikvas   [ оновлено 14 лют. 2015 р., 02:28 ]

    

На виконання наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 02 лютого 2012 р. № 98 «Про затвердження Правил проведення Міжнародного учнівського конкурсу юних істориків «Лелека», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 2012 р. за № 257/20570, наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 07.03.2012 № 269 «Про проведення Міжнародного учнівського конкурсу юних істориків «Лелека» та листа Державної наукової установи «Інститут інноваційних технологій і змісту освіти» від 15.12.2014 №14.1/10-3939 «Про підсумки проведення Міжнародного учнівського конкурсу юних істориків «Лелека-2014» та організацію конкурсу «Лелека-2015», з метою активізації  вивчення історії в загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладах, розвитку творчих здібностей учнів та їх патріотичного виховання  інформуємо, що у 2014-2015 навчальному році конкурс відбудеться 18 березня 2015 року відповідно до Правил його проведення та рекомендацій. Просимо сприяти організації проведення  конкурсу  у регіоні. Звертаємо увагу, що участь у конкурсі є добровільною.

У Міжнародному учнівському конкурсі юних істориків «Лелека», крім учнів 5-11-х класів загальноосвітніх навчальних закладів та учнів професійно-технічних навчальних закладів України, може за бажанням брати участь учнівська молодь інших держав.

    Заявки на участь у цих змаганнях  будуть прийматися Оргкомітетом  до 15 лютого 2015 року за адресою: 21050  м.Вінниця, вул.Грушевського, 13, тел.67-01-96,  E-mail: obdarovani@ukr.net. Зразок заявки додається.

    Матеріали для підготовки до змагань розміщені на сайті:   www.osvitniy-prostir.com.ua

    Комплекти завдань, бланки відповідей, дипломи, інформаційні збірники та інша друкована продукція з логотипом конкурсу можна отримати у Вінницькому обласному інститут післядипломної освіти педагогічних працівників, каб.№27.

    Пакети з бланками відповідей учасників, а також уточненими списками учнів (на електронних носіях) надсилаються у день виконання завдань на адресу Оргкомітету: 03170, м. Київ, вул. Міжнародна, 49, Всеукраїнська громадська організація «Освітній простір».

 

1-10 of 10

ĉ
viktor vitvikvas,
3 лист. 2016 р., 10:36
Comments