Булінг (цькування), тобто діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, в тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою до інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода психічному або фізичному здоров’ю постраждалої особи.

           Типовими ознаками булінгу (цькування), можуть бути:  систематичність (повторюваність);  наявність сторін – кривдник (булер), постраждала особа (жертва), спостерігачі (за їх наявності);  дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування постраждалої особи інтересам кривдника (булера), та/або спричинення її соціальної ізоляції»;                           Дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними ;                                                                                           

 Непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними ;                                                                                                                                        

 Пряма дискримінація - ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними                                                                                                                                                                        

Дискримінація за ознакою статі - ситуація, за якої особа та/або група осіб за ознаками статі, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами або привілеями в будь-якій формі, встановленій Законом України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" ( 5207-17 ), крім випадків, коли такі обмеження або привілеї мають правомірну об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними; { Абзац четвертий статті 1 в редакції Закону N 2229-VIII ( 2229-19 ) від 07.12.2017 }                                                                                                                                                                  

 1. З А К О Н  У К Р А Ї Н И “ Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні” (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, № 32, ст.412) {Із змінами, внесеними згідно із Законом № 1263-VII від 13.05.2014, ВВР, 2014, № 27, ст.915}                                                                                              

  2. З А К О Н  У К Р А Ї Н И “ Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні” (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, № 32, ст.412) {Із змінами, внесеними згідно із Законом № 1263-VII від 13.05.2014, ВВР, 2014, № 27, ст.915}                                                                                               

 3. З А К О Н  У К Р А Ї Н И “ Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні” (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, № 32, ст.412) {Із змінами, внесеними згідно із Законом № 1263-VII від 13.05.2014, ВВР, 2014, № 27, ст.915}                                                                                               

4. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”                                                                                                          

 Утиск - небажана для особи та/або групи осіб поведінка, метою або наслідком якої є приниження їх людської гідності за певними ознаками або створення стосовно такої особи чи групи осіб напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери                                                 

 Позитивні дії - підбурювання до дискримінації - вказівки, інструкції або заклики до дискримінації стосовно особи та/або групи осіб за їх певними ознаками                                                                                                                                                                                                                                     

 Позитивні дії - спеціальні тимчасові заходи, що мають правомірну об’єктивно обґрунтовану мету, спрямовану на усунення юридичної чи фактичної нерівності у можливостях жінок і чоловіків щодо реалізації прав і свобод, встановлених Конституцією ( 254к/96-ВР ) і законами України; { Абзац п'ятий статті 1 в редакції Закону N 2229-VIII ( 2229-19 ) від 07.12.2017 }                                                                                              

 Сексуальні домагання - дії сексуального характеру, виражені словесно (погрози, залякування, непристойні зауваження) або фізично (доторкання, поплескування), що принижують чи ображають осіб, які перебувають у відносинах трудового, службового, матеріального чи іншого підпорядкування                                                                                                                                                                                                                                      Насильство за ознакою статі - діяння, спрямовані проти осіб через їхню стать, або поширені в суспільстві звичаї чи традиції (стереотипні уявлення про соціальні функції (становище, обов’язки тощо) жінок і чоловіків), або діяння, що стосуються переважно осіб певної статі чи зачіпають їх непропорційно, які завдають фізичної, сексуальної, психологічної або економічної шкоди чи страждань, включаючи погрози таких дій, у публічному або приватному житті; { Статтю 1 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 2229-VIII ( 2229- 19 ) від 07.12.2017 } 9 Кривдник - особа, яка вчинила насильство за ознакою статі; { Статтю 1 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 2229-VIII ( 2229-19 ) від 07.12.2017 }                                                       

          Дитина-кривдник - особа, яка не досягла вісімнадцятирічного віку та вчинила насильство за ознакою статі; { Статтю 1 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 2229- VIII ( 2229-19 ) від 07.12.2017 }                                                                                                                                             

 Дитина-кривдник - особа, яка не досягла 18 років та вчинила домашнє насильство у будь-якій формі;                                                                       Запобігання насильству за ознакою статі - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, спрямованих на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо насильства за ознакою статі, його причин і наслідків, на формування нетерпимого ставлення до насильства за ознакою статі, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов’язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються; { Статтю 1 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 2229-VIII ( 2229-19 ) від 07.12.2017 }                                                                                                                           

 Ґендерна рівність - рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства                                                                                                                                                       

  5. З А К О Н У К Р А Ї Н И “ Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні” (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, № 32, ст.412) {Із змінами, внесеними згідно із Законом № 1263-VII від 13.05.2014, ВВР, 2014, № 27, ст.915}                                                                                               

6. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”                                                                                                           

7. З а к о н У к р а ї н и “ Про запобігання та протидію домашньому насильству”                                                                                                                     Домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.                                                                                                                                                                                                                

 Запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов’язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються                                                                                                               

 Дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильство                                                                                                     

  Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.                                                 

    Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи.                                                                                                          

 Сексуальне насильство - форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності.                                                                                                                                                                                                                

 Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру                                                                                                                                                                                                                                      

8. З а к о н У к р а ї н и “ Про запобігання та протидію домашньому насильству” 

Законом визначено, що булінг (цькування) — це діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Закон вносить зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з якими встановлюється відповідальність за булінг. Так, вчинення булінгу тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти (850 грн) до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн) або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин. За булінг, вчинений групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, законом встановлено штраф від ста (1700 грн) до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3400 грн) або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин. Булінг, вчинений дітьми від чотирнадцяти до шістнадцяти років, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють. Його розмір, відповідно до ухваленого закону, становить від п’ятдесяти (850 грн) до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн) або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

Водночас законом визначено покарання за приховування випадків булінгу педагогічним, керівником або засновником закладу освіти. Так, неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти (850 грн) до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн) або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до 20% заробітку.

Також, внесені зміни до закону «Про освіту». Зокрема, вводиться визначення терміну «Булінг» як «моральне або фізичне насильство, агресія у будь-якій формі або будь-які інші дії, вчинені з метою викликати страх, тривогу, підпорядкувати особу своїм інтересам, що мають ознаки свідомого жорстокого ставлення». У законі визначаються механізми протидії цьому явищу, серед них: покладання на засновника закладу освіти здійснення контролю за виконанням плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу; на керівника закладу освіти — затвердження та оприлюднення плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу, розгляд заяв про випадки булінгу від здобувачів освіти, їх батьків, законних представників, інших осіб та видання рішення про проведення розслідування.

Крім того, освітньому омбудсмену надається право здійснювати перевірку заяв про випадки булінгу в закладі освіти, повноту та своєчасність заходів реагування на такі випадки з боку педагогічних, керівництва та засновника закладу освіти

🍁 Листопад — місяць, коли в школах активно говорять про профілактику насильства. Аби не докучати дітям й підліткам нудними лекціями про булінг, зіграйте з ними у… квест❗

🪧 У нашому спеціально розробленому інтерактиві «Зламати Код Безпеки»:

◾ школярі стають спецагентами, які розкодовують вірус булінгу;

◾ а виховні години — місіями. 

🔹 Що особливого у квесті:

✅ діти переходять між «станціями», розв’язують завдання, дискутують і шукають рішення, а не просто слухають матеріал;

✅ кожна станція розвиває різні компоненти резильєнтності;

✅ у процесі гри діти не лише розуміють, що таке булінг, а й отримують реальні інструменти дії.

💬 «Ми не шукаємо винних — ми шукаємо рішення», — головне правило місії.

 І саме воно дає підліткам відчуття безпеки й контролю.

👉 4 станції з окремими інтерактивними аркушами вже доступні на Resilience.help: https://bit.ly/4nAxUsV.

❕Булінг — це не "дитячі сварки", які минуть самі по собі. Це систематичне насильство, яке залишає глибокі психологічні травми. І найстрашніше для дитини в цей момент — відчути, що вона сама з цим.

🗣Ознаки, які не можна ігнорувати:

▫️Раптова відмова йти до школи, хоча раніше все було добре

▫️Часті "хвороби" перед школою (головний біль, біль у животі)

▫️Пошкоджені речі, зникають гроші, порвані підручники

▫️Дитина замкнулася, перестала розповідати про школу

▫️Погіршився сон, з'явилися нічні кошмари

▫️Зникли друзі/подруги, перестали телефонувати

▫️Знижується успішність, концентрація уваги

🟩Що робити?

1. Створіть безпечний простір для розмови 

Не починайте з допиту. "Помітила/в, що ти останнім часом засмучений/а. Я поруч, якщо захочеш поговорити" працює краще за "Хто тебе образив?!"

2. Вірте дитині 

Навіть якщо вам здається, що вона перебільшує. Те, що для вас дрібниця, для неї може бути травмуючим досвідом. Її біль реальний.

3. НЕ мінімізуйте проблему 

"Не звертай уваги", "Дай здачі", "Загартовує характер" — ці слова руйнують довіру і залишають дитину наодинці з проблемою.

4. Діяльна підтримка — це не конфронтація 

Не йдіть розбиратися з кривдником/цею або його батьками самостійно. 

Правильний алгоритм: 

1) Фіксуйте всі випадки (дати, що сталося, свідки) 

2) Офіційна розмова з класним керівником/керівницею, звернення до адміністрації школи 

3) Залучення шкільного психолога/ині 

При необхідності — поліція, Служба у справах дітей

5. Зміцнюйте ресурс дитини 

Булінг б'є по самооцінці. Вашій дитині зараз потрібно:

- Відчути підтримку родини (ви на її боці безумовно)

- Простір, де вона успішна (гурток, хобі, спорт)

- Професійна допомога психолога

- Розуміння, що проблема не в ній

6. Навчіть механізмам захисту

- Як реагувати на провокації (без агресії, але впевнено)

- Коли і як просити про допомогу

- Як зберігати докази (скріншоти, повідомлення)

Важливо розуміти:

Булінг — це не конфлікт двох сторін. Це насильство, де є кривдник/ця, постраждалий/а і спостерігачі. Ваше завдання — не з'ясовувати "хто винен/винна", а захистити дитину і зупинити цькування.