Підтримка учнів під час війни.

Поговоримо про те, як підтримати учнів зараз.

Війна триває. І вона продовжує травмувати всіх нас, особливо дітей. Так, вони, як і всі ми, звикають до нової реальності, але це зовсім не означає, що їм не потрібна підтримка дорослих. Навпаки, що довше тривають військові дії, то складніше може бути, тим менше війна схожа на страшний сон, від якого от-от прокинешся. Особливо складно може бути учням-ВПО, які приїхали до більш спокійних регіонів, рятуючися від обстрілів. 

Саме тому одне з головних завдань педпрацівників просто зараз – підтримати своїх учнів. Але як це зробити, аби не нашкодити? Я скористалась методичкою «Як підтримати дитину в умовах війни», та сформувала для вас кілька корисних порад. 

Поясніть, що це не триватиме вічно

Так, зараз нам усім страшно. Так, країна перебуває в непростій ситуації, але в нас (зокрема у військових та керівництва України) все під контролем. Діти мають розуміти, що труднощі, із якими вони зіштовхнулися, тимчасові, що дорослі поруч і знають, що робити. Саме таку лінію спілкування варто обрати. 

З підлітками можна спілкуватися цілком відверто. Зрештою, вони читають ті самі новини та підписані на ті самі канали, що й ви, а отже не почують від вас нічого страшнішого за те, що вже прочитали. Але все одно варто наголошувати на тому, що керівництво держави та ЗСУ роблять усе для того, аби впоратися із ситуацією. А головне завдання учнів зараз – продовжувати вчитися, саме так вони допомагають Україні.

Запропонуйте допомогти іншим

Панікувати в такій ситуації – нормально. Але варто розуміти, що ми можемо спрямувати енергію, яку витрачаємо на паніку, на щось більш корисне. Наприклад, на навчання. Уроки, домашні завдання, навчальні проєкти – це все ті рутини, які допоможуть впоратися з панікою та відчаєм. 

Але не варто обмежуватися лише цим! Запропонуйте учням скерувати енергію на, наприклад, волонтерство. Тим паче, що насправді є багато речей, які учні різного віку цілком можуть робити. Наприклад, допомагати сортувати гуманітарну допомогу, піклуватися про тваринок, яких вивезли з гарячих точок, розносити продукти літнім людям тощо. 

Не нагнітайте та завжди шукайте щось хороше

Нам усім страшно, це так. Але якщо учні розумітимуть, наскільки налякані їхні вчителі, краще від цього нікому не буде. Навпаки, паніка від дорослих легко передається дітям, а вони, на жаль, справляються з емоціями ще гірше за нас. Саме тому не акцентуйте увагу на негативних моментах, намагайтеся перемкнутися на щось більш позитивне. 

Діти почули сумні історії про покинутих господарями домашніх тваринок? Розкажіть натомість історію кішки, яку днями врятували зі зруйнованої багатоповерхівки. Особливо варто наголосити на тому, які молодці волонтери, які роблять усе можливе для того, аби допомогти нашим хвостатим друзям. Тобто діти мають бачити, що війна розкриває в людях не тільки погане, а й багато хорошого. 

Розказуйте школярам про те, як об’єдналася країна, як люди перераховують кошти на допомогу ЗСУ, як допомагають внутрішньо-переміщеним особам, як роблять усе для того, аби економіка країни працювала тощо. 

Не бійтеся говорити про свої почуття (та почуття учнів), але робіть це правильно

Можливо, зараз уже не так часто (якщо порівнювати із першими днями війни), але діти все одно періодично прагнутимуть поговорити про те, що відбувається, та дізнатися про те, що з цього приводу думає їхній учитель. Найпростіше в цьому випадку – перевести розмову на щось інше. Адже ми прийшли сюди насамперед вчитися, чи не так? Але насправді набагато краще не уникати розмови.

Ви можете вислухати учнів та поділитися із ними власними почуттями (але будьте уважні, аби не нагнітати паніку). В жодному разі не варто говорити, що ви не знаєте, що робити та як жити далі. Краще чесно скажіть, що вам, як і всім іншим, страшно, але ми знайдемо вихід із ситуації. А найкраще що можете зробити ви з учнями – втримати українську освіту на гідному рівні. 

Діти можуть запитувати, коли все це закінчиться. У такому випадку не варто називати якісь дати чи намагатися спробувати себе в ролі військового аналітика, адже насправді ми не знаємо, скільки триватиме війна. Діти ж дуже чутливі, тож коли ваші прогнози не справдяться, вони замисляться над тим, чи варто вам довіряти взагалі? Тому скажіть, що так, ви не знаєте, коли закінчиться війна, але ви всі разом точно дочекаєтеся її завершення.

Дбайте про свій психологічний стан

Усі ми різні. Хтось здатен зберігати спокій у будь-якій ситуації, а комусь дуже складно впоратися навіть із незначним стресом. У будь-якому випадку важливо дбати про себе та підтримувати себе. Якщо ви зробите це для себе, то зможете допомогти і іншим. А про те, як відновити ресурс пропоную скористатися вправами для відновлення ресурсу та для заземлення та саморегуляції.

Коли близька людина йде на фронт — це стрес для всієї родини. Страх утрати, постійні тривога і втома — усе це накопичується, виснажує і може призводити до порушень ментального здоровʼя. 

Війна змінює всіх, тож після повернення військових додому налагодження стосунків у родині стає випробуванням — у колі близьких ветерани отримують необхідну для відновлення підтримку або ж опиняються в ситуації нерозуміння та взаємних звинувачень.

Родині, яка чекає маму чи тата, сина, дочку або ж брата з війни, варто бути готовою до того, що вони можуть повернутися «іншими». Що рідна людина ще деякий час «воюватиме» і потребуватиме нашого терпіння. Зібрали кілька порад, які допоможуть підготуватися до зустрічі з військовими та полегшать період адаптації ❤️‍🩹

Коли рідні чи близькі нам люди йдуть на фронт, це випробування і подвійний стрес для всієї родини. Та ще складніше дати собі раду з цим малечі, яка не має відповідей на безліч запитань і сприймає реальність дещо інакше.

Сьогодні тисячі українських дітей чекають з фронту дідуся, брата, маму чи тата, а дехто і обох батьків. В цей період малеча особливо вразлива і як ніколи потребує підтримки.

Психологи Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї" радять за можливості не розривати зв’язок дитини з близькою людиною, висловлюватися обережно, але бути щирими, а ще — не забувати про активності, які допоможуть пережити тривогу і смуток ❤️‍🩹