ФРАЗИ, ЯКІ ПОТРІБНО КАЗАТИ ДИТИНІ ЩОДНЯ

Раціональне поводження з відходами - це наш добробут сьогодні та здоров'я наших дітей...

Десять порад батькам при організації роботи з фізичної культури

Підтримуйте інтерес дитини до занять фізичною культурою, у жодному разі не проявляйте зневагу до фізичного розвитку, так як приклад дорослих в цьому питанні надзвичайно важливий.

Як ви ставитеся до фізичної культури, так буде ставитися до неї і ваша дитина. Часто дитина живе під вантажем заборон: “не бігай”, “не шуми”, “не кричи голосно”. Обмеження потреби у самовираженні особливо позначається на зниженні самооцінки і активності підростаючої людини.

Ви повинні добре знати потреби і можливості своєї дитини і як можна повніше враховувати їх.

2. Всебічно підтримуйте в своїй дитині високу самооцінку – заохочуйте будь-яке його досягнення, і у відповідь ви отримаєте ще більше зусиль.

Висока самооцінка – один із потужних стимулів для дитини виконувати будь-яку роботу, будь то домашнє завдання або ранкову гігієнічну гімнастику.

На заняттях фізичною культурою витримуйте єдину лінію поведінки «обох батьків», не допускайте протилежних розпоряджень (мама – “вистачить бігати”; тато – «побігай ще хвилин п’ять»).

Єдина думка батьків сприяє підвищенню інтересу дитини до фізкультурних занять.

3. Спостерігайте за поведінкою і станом своєї дитини під час занять фізичними вправами, спробуйте зрозуміти, чому дитина вередує, не виконує, здавалося б, елементарних розпоряджень батьків, яка причина  її негативних реакцій (втома або якесь приховане бажання – наприклад, дитина хоче швидше закінчити заняття фізкультурою, щоб дивитися цікаву програму). Не шкодуйте часу і уваги на те, щоб встановити з нею душевний контакт.

4. У жодному разі не наполягайте на продовженні тренувального заняття, якщо дитина не хоче займатися. З’ясуйте причину відмови, виправте  її і лише після цього продовжуйте заняття.

5. Не сваріть свою дитину за тимчасові невдачі.

Пам’ятайте: дитина робить тільки перші кроки в невідомому, для неї світі, а тому вона болісно реагує на те, що навколишні вважають її слабкою і невмілою. Дайте дитині зрозуміти, що ви поважаєте її почуття, бажання, думки і рахуєтеся з ними.

6. Визначте індивідуальні пріоритети дитини у виборі фізичних вправ.

Хоча практично всім дітям подобаються рухливі ігри, але деяким з них не вистачає якихось якостей, фізичноїсили.

Не відмовляйте дитині в проханнях купити їй гантелі або навісну перекладину для підтягування (вона хоче наслідувати свого улюбленого героя книги або кінофільму в силі і спритності).

7. Не змінюйте занадто часто набір фізичних вправ, нехай дитина виконує комплекс вправ, що їй подобається, як можна більше, щоб міцно засвоїти вивченi рухи.

8. Вимагайте, щоб дитина, дотримуючись культури виконання фізичних вправ, не допускала недбалості, виконання абияк, все робила “на відмінно”.

9. Не перевантажуйте дитину, враховуйте її вік, настрій, бажання. Не застосовуйте до неї суворих заходів, намагайтеся привчатиїїдо фізичної культури власним прикладом.

10. Пам’ятайте три непорушних правил закону, які повинні супроводжувати вас у вихованні дитини: розумiння, любов i терпiння!!!

Дихальні вправи

Дихальна гімнастикадля діток потрібна для кращого розвитку легенів. Ці вправи дитина повинна виконувати вранці та серед дня. В літній час заняття краще проводити на повітрі. Їх також використовують після ранкової гімнастики та після гімнастики пробудження (денний сон), для встановлення дихання.

Трубач

Сидячи, кисті рук затиснути в трубочку, підняти догори. Повільно видихаючи, голосно промовляти „п-ф-ф-ф”. Повторити 4-5 разів.

Півень

Стати прямо, ноги нарізно, руки опустити. Підняти руки в сторони, а потім плескати ними по стегнах. Видихаючи, промовляти „Ку-ку-рі-ку”. Повторити 5-6 разів.

Летить м’яч

Стоячи, руки з м’ячем підняті вгору. Кинути м’яч від грудей вперед. Промовляти видихаючи „у-х-х-х-х”. Повторити 5-6 разів.

Гуси летять

Повільна ходьба упродовж 1-2 хвилин. Піднімати руки в сторони – вдих, руки вниз – видих, промовляти „г-у-у-у-у”.

Консультація для батьків:

«Фізичні вправи та ваше здоров’я»

Фізичні вправи насамперед необхідні для поліпшення здоров’я. Наприклад, загально визнано важливе значення їх у попередженні відхилень у фізичному розвитку та анатомо-фізіологічних порушень опорно-рухового апарату людини, велика роль у виявленні неспецифічних захворювань дихальної системи, порушення обміну речовин, розладів травлення тощо.

Вони сприяють формуванню дитячого організму, попередженню порушень постави та деформації хребта. У численних дослідженнях у нас та за кордоном встановлено, що діти, які займаються спортом, значно менше хворіють на ангіну, легеневі хвороби, ревматизм, інфекції неспецифічні, артрити тощо, ніж діти, які ним не займаються.

Основним методом застосування фізичної культури є ранкова гігієнічна гімнастика. У зв’язку з цим з кожним роком зростає її роль та значення. Комплекси ранкової гімнастики впливають на окремі частини тіла та на весь організм, ому вони включають вправи для рук, ніг, шиї, тулуба: розвивають силу, швидкість, витривалість, гнучкість, координацію рухів.

Гімнастичні вправи для загального розвитку, у тому числі із предметами (палицею, скакалкою, гантелями, м’ячами тощо), є ефективним засобом зміцнення або утримання функції опорно-рухового апарату і поліпшення постави, збільшення рухомості суглобів. Вони сприятливо впливають на нервову систему, тонізують організм, створюють позитивний емоційний фон, попереджують захворювання. На такій профілактиці треба вчитися. Отже, регулярні заняття ранковою гімнастикою, безперечно корисні, але це нелегка справа, до якої слід серйозно поставитися і психологічно підготуватися.

Таким чином, у проблемі «ранкова гігієнічна гімнастика сучасної людини» багато взаємозв’язаних впливових факторів. І їх потрібно враховувати як в організації, так і в методиці проведення такого важливого оздоровчого заходу.

Поради батькам :

• Щоденно виконуйте разом з дитиною ранкову гімнастику, виходьте на прогулянки;

• Разом з дитиною здійснюйте пішохідні прогулянки та туристичні походи;

• Залучайте дитину до виконання основних рухів — ходьба, біг, стрибки, вправи з м’ячем, лазіння, повзання…

• Грайте з дитиною в рухливі та спортивні ігри;

• Беріть участь разом з дитиною у проведенні спортивних свят, розваг, що організовуються дошкільним закладом;

• Катайтеся разом з дитиною на велосипеді, роликах, грайте у бадмінтон, теніс, футбол, стрибайте на скакалці.

Роль батька у вихованні дітей.

Татова любов — мов океан,

Де — ні дна, ні берега земного…

В неї, справді виміру нема,

Бо вона, як в матері, від — Бога.

Сергій Рачинець

Батьками не народжуються, а стають.  Дитині, навіть якщо він в цьому і не признається, хочеться, щоб у нього були щасливі мама і тато.

Батьки несуть відповідальність не тільки за те, щоб дитина була нагодована, одягнена, вміла читати і писати, але і за ту психологічну атмосферу, в якій вона розвивається. Дитина хоче бути плодом любові мами і тата, адже щасливі діти бувають тільки у щасливих батьків.

Батько несе найважливіше значення для розвитку дитини з самого моменту народження! Хоча відчуття батьківства до чоловіків приходить набагато пізніше, ніж відчуття материнства до жінок. Батьки починають в повноті відчувати своє батьківство часто тоді, коли діти вже підросли. Є твердження, що поки батьківські відчуття не прокинулися краще, що може робити батько - це любити матір своїх дітей.

Виходячи з відмінностей материнської і батьківської любові, можемо визначати і різні ролі батьків для формування особистості в дитині.

Батько в сім'ї!

- Батько - це один з перших об'єктів, який грає роль в ранній ідентифікації дитини. Саме батько допомагає усвідомити новонародженому його стать. Ти дівчинка! Ти хлопчик!

- Тато для дитини не просто рідна людина, а зразок чоловіка, символ мужності, чоловічого начала. Завдяки тій символічній функції, яку він виконує, батько допомагає малюкові скласти уявлення про себе самого і про оточуючих.

- Батькові властива природжена реакція у напрямі турботи про дружину і дітей і їх захисту. Саме новонароджений дуже сильно впливає на зміцнення інстинкту захисту у чоловіків.

- Роллю тата є певний приклад поведінки, джерело упевненості і авторитету. Батько - уособлення дисципліни і порядку.

- Батько - найбільш природне джерело пізнання про світ, працю і техніку. Він сприяє орієнтуванню на майбутню професію і створює соціально корисні цілі і ідеали. Якщо мати надає дитині можливість відчути інтимність людської любові, то батько проводить малюка по дорозі до людського суспільства.

- Батько може сформувати у дитини здібність до ініціативи і протистояння груповому тиску. Чим більше дитина прив'язана до матері (в порівнянні з батьком), тим менш активно він може протистояти агресії оточуючих.

- Авторитарність батька створює на розумові характеристики дітей позитивний вплив, тоді як авторитарність матері – негативна.

- Батько менше опікає дітей, надає їм більше самостійності, виховуючи в дитині самодисципліну. Цим самим батьки заохочують процес відділення дитини від матері і прискорюють адаптацію до соціальних умов.

- Батько - єдиний герой для дитини, який здатен розігнати тіні і злякати будь-яке чудовисько. З татом у дитини пропадає страх. Тато всемогутній і невразливий, він може все в очах дитини.

Якості хорошого батька:

• батько повинен бути доступним для малюка;

• мати бажання і терпіння пояснювати незнайоме явище, предмети, досвід.

• уміти хвалити за дослідження, успішну дію;

• включеність в спільну діяльність з дитиною;

• відповідальність за матеріальне забезпечення потреб дітей;

• обізнаність - завжди з цікавістю і участю стежити за зростанням дітей.

Батьківська душевна турбота про дитину - це здатність швидко, гаряче і діяльно відгукуватися на його емоційні потреби.

Виражена любов батька дає відчуття особливого емоційно-психологічного благополуччя, яке не може повною мірою забезпечити самотня жінка-мати. Любов батька вчить і сина, і дочку тому, як може проявляти себе любов чоловіка до дітей, до дружини і до оточуючих.

Любов тата забезпечує приклад батьківської поведінки дітей в майбутньому, формування життєвої позиції і статеворольової позиції в суспільстві

Люблячий батько нерідко ефективніший вихователь, ніж жінка.

Бути батьком - означає допомагати дітям формувати свій характер.

Батько дуже сильно впливає на розвиток таких якостей в дитині як:

• стриманість;

• неквапливість;

• емоційна врівноваженість;

• безтурботність;

• спокій;

• оптимізм;

• старанність;

• відповідальність.

Дівчинці теж потрібні дружні взаємини з батьком.

Вплив батька на статеву ідентифікацію дівчинки найзначніше виявляється в період юності. Статева ідентичність дівчинки є схваленням себе самій як гідної представниці жіночої статі. У віці (13-15 років) вона повинна отримати визнання своєї значущості як майбутньої жінки в основному від батька.

Батько сприяє формуванню у дочки позитивної самооцінки, виражаючи схвалення її діям, здібностям, зовнішності. У дівчаток, що виховуються без батька, за відсутності реальної моделі відносин між чоловіком і жінкою, може сформуватися нереалістичне відношення до осіб чоловічої статі.

Повсякденне спілкування дочки з батьком вчить її розбиратися в чоловічій психології, підстроюватися під неї, вчить не боятися чоловіків. Будучи дорослою, кожна дівчинка намагатиметься вибудовувати свої відносини з чоловіками аналогічно, які були у неї з батьком.

Знаючи особливості батьківської любові і ролі батька в сімейних відносинах, хочеться зробити тільки один висновок. Навіть якщо трапилося розлучення, зв'язок з рідним батьком не повинен припинятися. 

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ ПО ПІДГОТОВЦІ РУКИ ДИТИНИ ДО ПИСЬМА

Навчання письма – важливий крок у розвитку дитини. Його не можна розглядати ізольовано , а лише у взаємозв’язку з розвитком усного мовлення. І це невипадково, адже письмо , як і слухання й говоріння, є одним із видів мовленнєвої діяльності. Процес письма постійно супроводжується усним мовленням, оскільки дитина диктує собі те, що має записати. Якщо дошкільник має певні вади у вимові окремих звуків, це в майбутньому може негативно позначитися на письмі – спричинятиме помилки та пропуск і заміну літер. Тому розвиток усного мовлення є одним із пріоритетних напрямків підготовки руки дитини до письма.

Дослідження науковців свідчать про те, що рівень розвитку мовлення дітей залежить від ступеня сформованості дрібної моторики пальців рук. Недарма народна педагогіка впродовж багатьох століть зберігає значну кількість фольклорних творів, використання яких супроводжується активними рухами: «Сорока-ворона», «Пальчику, пальчику», «Горошок, бобошок» тощо.

Рухи пальців і кисті руки розвиваються в дитини поступово протягом усього дошкільного життя. Однак, на момент вступу дитини до школи не завершується процес закостеніння пальців кисті руки. Цим пояснюється невпевненість у рухах, дрижання пальців під час проведення прямих ліній, написання овалів та напівовалів, швидка втомлюваність. Труднощі, з якими стискається дитина під час письма, викликають у неї негативне ставлення до цієї діяльності. Тому дитина, яка робить лише перші кроки в набутті графічної навички письма, потребує постійної допомоги дорослого, адже саме він має перетворити складну для дитини діяльність на цікаву гру. Із чого тренування, з розминки, зі своєрідної зарядки для пальчиків. Ось наші рекомендації.

«БУДУ ВПРАВНИМ МУЗИКАНТОМ»- імітація гри на різних музичних інструментах (піаніно, скрипка, гітара, балалайка, бубон, флейта, сопілка, баян).

«ПАЛЬЧИКИ КРОКУЮТЬ» – імітація рухів для вимірювання довжини стола.

«УПІЙМАЮ – НЕ ВПУЩУ» – захопити і утримувати пальчиками будь-який предмет, іграшку.

«ПІДЙОМНИЙ КРАН» – перенести будь-який предмет кінчиками пальців з одного місця на інший.

«НАНИЖУ НАМИСТЕЧКО» – нанизати на ниточку намистинки.

«УМІЛІ РУЧКИ» – імітація рухів , які виконуються під час певної роботи ( як бабуся ліпить вареники, як дідусь пиляє дрова, як мама пришиває ґудзик, як тата керує машиною).

«ПАЛЬЧИКИ ТАНЦЮЮТЬ» – імітація пальчиками танцювальних рухів на столі..

Під час проведення тренувальних вправ слід пам’ятати, що вправляння стає цікавішим і ефективнішим, якщо набуває творчого характеру. Додавши трішки фантазії, руки дитини можна легко перетворити на казкових персонажів ( лисичку, зайчика, вовка), на різноманітні предмети (будиночок, стіл, човник ). Якщо ще й вивчити вірш і розіграти його за допомогою рук, то вже ніхто не згадає, що пальчикова гімнастика – це необхідна підготовча вправа для письма, оскільки дії з руками стають самостійними і мотивованими, підтримуються внутрішнім інтересом дитини до участі у своєрідній пальчиковій драматизації.

Після гімнастики слід виконати основні вправи – вправи з письма. Варто пам’ятати , що їх тривалість не повинна перевищувати 5 хвилин. Завдання батьків чи педагога під час організації та проведення їх полягає в пошуку додаткових стимулів, які б викликали в дітей інтерес і бажання виконувати непрості завдання. Таким стимулом , безперечно, можуть стати художні твори. Використання дитячої літератури в процесі підготовки до письма є необхідним засобом навчання, оскільки в школі під час виконання письмових вправ від дітей вимагається вміння уважно слухати, запам’ятовувати і відтворювати на папері сприйняту інформацію. Ось чому й підготовчі вправи з письма для дітей дошкільного віку повинні мати комплексний характер для розвитку всіх необхідних навичок.

Консультація для батьків: «Психологічна готовність дитини до навчання у школі»

«Роки чудес» – так називають дослідники перші п’ять років життя дитини. Закладені в цей час емоційне ставлення до життя, до людей, наявність або відсутність стимулів до інтелектуального розвитку визначають подальшу поведінку та спосіб мислення людини.

Готовність дитини до школи залежить передусім від батьків. Якщо дитина відвідує дитячий садок, то це залежить від вихователів, адже підготовка дитини до школи передбачена програмою дитячого садка. Але ці програми не повністю враховують психологічні аспекти проблеми. Отже, перед психологами стоїть завдання розробки критеріїв і показників саме психологічної готовності дітей до навчання.

Особливої уваги потребують так звані «домашні діти», які не відвідували дитячий садок. Вони, як правило, менш комунікабельні, важче встановлюють контакти з учителем та однолітками, не дуже комфортно почуваються в колективі, бояться залишатись у школі без батьків.

РОЛЬ БАТЬКІВ У ВИХОВАННІ ПРАЦЕЛЮБНОСТІ

Трудове навчання - одна із складових систем гармонійного розвитку дітей дошкільного віку. Народна педагогіка здавна була проникнута ідеєю трудового виховання дітей, яке починали з раннього дитинства. Використовуючи працю як засіб морального, фізичного, інтелектуального, естетичного розвитку дитини, наші пращури оспівували і звеличували її в піснях і казках, приказках та примовлянках.

Ставлення дитини до праці дорослих формується на основі знань, отриманих з різних джерел: від вихователів у дитячому садку, з художньої літератури, бесід та спостережень за дорослими. Звичайно, що все починається з родини. Без сумніву, всі батьки мріють про щасливе майбутнє своїх дітей. Більшість із них спрямовують свої зусилля на збереження фізичного та психічного здоровя , підготовку до школи. На трудове виховання у батьків не вистачає сил. В більшості дошкільників до шести років уже сформоване негативне ставлення до праці як до суспільного явища.

У родині дитина може дізнатися, як називається професія її батьків, яку роботу виконують вони. Безперечно, праця – один із провідних чинників всебічного розвитку дітей. Праця корисна для фізичного здоровя дитини, якщо вона правильно організована. Праця сприяє розумовому розвитку. Під час трудових дій відбувається розвиток всіх пізнавальних процесів: сприймання, памяті, уваги. Включається в роботу мислення, адже дитині потрібно порівнювати, спів ставляти, встановлювати елементарні закономірності.

Процес становлення трудової діяльності особистості відбувається як відтворення трудових процесів дорослих. Але перш ніж включити дитину в посильні для дитини трудові процеси, їй необхідно дати систему знань про працю дорослих, а також допомогти оволодіти системою загальних трудових навичок і спеціальних умінь, необхідних для здійснення того чи того трудового процесу.

Однією з форм виховання працелюбності є доручення, які виховують у дитини самостійність та інтерес до праці дорослого. Привчати дитину до праці потрібно з раннього віку. Спочатку пропонують дитині принести предмет, подати книгу, чашку тощо. Не варто виконувати доручення за дитину, а допомогти порадою. Отримуючи схвальну оцінку, дитина поступово привчається докладати зусилля, щоб виконати прохання дорослого. Даючи дитині доручення, потрібно правильно і чітко показати, як це робити. Пізніше показ і вказівки замінюються на нагадування та контроль. Несміливих дітей потрібно заохотити, похвалити.

Дітей середнього дошкільного віку варто привчати до доручень, які пов’язані з проханням, зверненням до інших осіб. У цьому віці одне з головних завдань - навчити дітей доводити справу до кінця.

У дітей старшого дошкільного віку варто давати доручення, які довші в часі, наприклад, прибирати іграшки у своєму куточку чи доглядати за папугою чи рибками. Не можна забувати, що дитина працюватиме охоче лише тоді, коли розумітиме, що її праця потрібна. Пізніше потрібно привчати дитину до спільної роботи, прибирання кімнати, кухні тощо.

Коли діти усвідомлюють свої обов’язки та набувають практичного досвіду, у них виникає впевненість у своїх силах та можливостях, готовність працювати. Вони із задоволенням виконують свої обов’язки, допомагають молодшим братикам чи сестричкам. Спостерігаючи, як працюють дорослі, діти радо разом з ними прибирають приміщення, перуть, готують, працюють в саду та на городі. Батькам потрібно потурбуватися, щоб знаряддя праці відповідали їхнім силам та можливостям, а дитячу працю супроводжував оптимістичний, радісний настрій.

Порадник для батьків щодо трудового виховання дітей

- Залучати дитину до трудових справ родини якомога раніше;

- За дитиною старшого дошкільного віку закріпити постійні обов’язки, за виконання яких вона має бути відповідальною;

Не допускати відхилень від встановлених дорослим вимог, щоб не давати дитині приводу до ухиляння від своїх обов’язків;

- Не карати дитину працею, праця має приносити радість та задоволення;

- Учити дитину працювати, прищеплюючи їй елементарні навички культури трудової діяльності – раціональні прийоми праці, правильне використання знарядь праці, планування та завершення трудового процесу;

- Не давати дитині непосильних доручень, але доручати роботу з достатнім навантаженням;

- Не підганяти дитину, чекати, поки вона закінчить роботу сама;

- Завжди дякувати дитині за допомогу чи старанно виконане завдання;

- Не забувати хвалити дитину за ту роботу, яка вимагала від дитини особливих зусиль.

БЕЗПЕКА ВЗИМКУ

ПРОФІЛАКТИКА ЖОРСТОКОГО

 ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ

Дослідження свідчать, що останнім часом значно збільшилася кількість дітей дошкільного віку з підвищеною тривожністю. Однією з основних причин такої негативної динаміки є жорстоке поводження з дітьми. Дитинство — пора становлення особистості. І саме у цей період дитина потребує найбільшої уваги і захисту. Тож найближче оточення має забезпечити дитині належний догляд та турботу, а головне — безпечне і радісне існування.

Профілактика жорстокого поводження з дітьми  в дитячому садку

Кожним зверненням до дитини — словом, інтонацією, жестом, і навіть мовчанням — ми повідомляємо їй не лише про себе, свій стан, а й про неї, частіше — саме про неї. Від повторюваних зна­ків схвалення, любові та прийняття у дитини з'являється відчуття: «зі мною все гаразд», «я — хороший». А від сигналів осуду, незадо­волення, критики — відчуття «зі мною щось не так», «я — поганий». Емоційна пам'ять дитини фіксує ці відчуття, і вони стають основою формування самооцінки. У ранньому та молодшому дошкільному віці вплив найближчого оточення відіграє вирішальну роль у станов­ленні особистості дитини.

      З огляду на це колектив дошкільного закладу повинен система­тично проводити роботу щодо профілактики жорстокого поводжен­ня з дітьми.

Формування у педагогів толерантного ставлення до дітей

Жорстоким поводженням з дітьми у дошкільному закладі мож­на вважати, зокрема:

- підвищений тон, крик педагога;

- необґрунтовані та неадекватно занижені оцінки;

- сувору дисципліну, яка тримається на страхові;

- авторитаризм, вимоги без пояснень.

- фізичне насильство;

- нехтування інтересами та потребами ди­тини.

- неприйняття;

- погрози або терор;

- ігнорування психологічних потреб дитини;

- ізоляція;

- розбещення.

Необхідною умовою попередження жорстокого поводження з дітьми є підвищення психологічної та педагогічної обізнаності педа­гогів. Дуже важливо, щоб педагоги усвідомлювали ті наслідки, до яких призводить жорстоке поводження з дітьми, та розуміли, які дії щодо дітей є жорстокими і де вимогливість межує з жорстокістю. А ще — необхідно формувати у педагогів толерантне ставлення до дітей. Адже педагоги мають за будь-яких умов проявляти великодушність до дітей, поважати їхні права, визнавати право кожної дитини бути ін­шою, сприймати її такою, якою вона є, вміти поставити себе на місце дитини, співпрацювати з нею на засадах партнерства.

Щоб домогтися гармонійних стосунків кожного педагога з дітьми, ми проводимо з педагогічним колективом різні форми методичної роботи. Зокрема, -

тиждень толерантності, тренінги, консультації типу «Гіперактивна дитина: прийоми налагодження довірливих стосунків»

Просвітницька робота з батьками

З перших років життя дитина «вбирає» все, що бачить і чує у себе вдома, адже її життєдіяльність стає часточкою життя сім'ї. Тож гармонійна та доброзичлива атмосфера сімейних стосунків дуже важлива для зростання малюка. Від доброзичливості найближчого оточення дитини залежить її емоційне і фізичне здоров'я, вмін­ня контактувати з людьми.

 Діти, яких поважають, учаться поважати інших. Про яких турбуються — вчаться ви­являти турботу. Яких люблять таки­ми, якими вони є, — вчаться бути терпимими до інших. Так закладаються основи гуманних стосунків батьків і дітей. Тому метою співпраці з роди­нами вихованців є допомогти батькам зрозуміти і прийняти сучасні гуманістичні ідеї та переконання, які ґрунтуються на повазі до особистості дитини. Адже батьки часто не розуміють, що їхні дії є жорстокими щодо дитини і можуть призвести до непередбачуваних наслідків.

Тож для попередження жорстокого поводження батьків з дітьми  доцільно проводити:

- інформаційні повідомлення на загальних батьківських збо­рах «Батьківська влада та обов'язок», «Ефективність вихо­вання без покарань», «Емоційно-особистісні проблеми ди­тини», «Почуйте серцем голос Вашої дитини»;

- лекторії «Чи треба карати дитину?», «Безпомилкове вихо­вання».

Попередження жорстокого поводження дітей з однолітками

Деякі діти інколи жорстоко поводяться з однолітками. Це вияв­ляється в образливих прізвиськах, глузуванні над зовнішнім вигля­дом, погрозах, приниженнях. Саме у п'ятирічному віці діти можуть демонстративно заздрити одноліткам, зачіпати їх, змагатися з ними та часом агресивно підкреслювати власну перевагу.

Для формування психологічної єдності з іншими дітьми, позитив­ного спілкування, педагоги  мають спрямували свої зусилля на розв'язання та­ких завдань:

Організовуючи освітній процес, варто використовувати різні ме­тоди і прийоми, що сприяють згурту­ванню дитячого колективу. Це систе­ма педагогічних впливів, що містить ігрові ситуації, прийоми, різні ко­лективні творчі ігри, ігрові заняття, спрямовані на створення позитивно­го емоційного настрою та атмосфери безпеки у групі однолітків.

Формуючи дружнє ставлення дітей до однолітків, керуватися твердженням, що дитина це не шма­ток глини, з якого можна виліпити усе, що захочеш. Дитина — особис­тість, яка здатна відчувати, пережи­вати, сприймати, розмірковувати, хотіти, і, спираючись на свій уні­кальний досвід, мати свою власну точку зору та вибирати, як їй поводитися у тій чи тій ситуації. Тож  намагатися сформувати у дітей морально-етичні цінності, збагачуючи їхній досвід добрими вчинка­ми, дружнім ставленням одне до одного, заохочуючи піклування про молодших та слабших, допомогу товаришам тощо.

Жорстоке поводження з дітьми та його наслідки

Жорстоке поводження з дітьми — це фено­мен, існування якого відоме з часу появи історич­них записів людства. Оскільки насилля — не лише соціальне явище, воно пов'язане з природою лю­дини.

На сьогодні не існує єдиного визначення терміну «жорстоке поводження з дітьми». Про­те більшість дослідників і практиків у розвинених країнах користуються визначенням, запро­понованим відомим американським психологом італійського походження Джеймсом Гарбаріно: «Будь-яку дію або бездіяльність стосовно дитини з боку батьків, осіб, які їх замі­нюють, а також закладів або суспільства загалом, внаслідок чого порушено фізичний або психіч­ний розвиток, здоров'я або благополуччя дитини, а також обмежено її права й свободи вважають жорстоким поводженням з дітьми».

Основними формами жорстокого пово­дження з дітьми є:

Психологічне (емоційне) насильство є стриж­нем усіх видів насильства і зневаги стосовно дітей. Переважна більшість дослідників вважають, що психологічні особливості жертв насильства спри­чинені не стільки фізичними травмами, скільки на­сильством над особою.

Психологічне (емоційне) насильство може виражатися як грубим поводженням з дитиною, так і нелюбов'ю, несхильністю до неї, які демонструються різними способами. Якщо батьки по­стійно принижують, залякують та ображають дитину, брутально поводяться з нею, створюють для неї стресові ситуації, якщо вони рідко бува­ють задоволені дитиною, насміхаються над нею, то з упевненістю можна говорити про психоло­гічне насильство над дитиною. Також емоційним насильством вважають відсутність емоційного контакту батьків з дитиною, коли батьки не проявляють своєї любові до дитини, не підбадьорю­ють і не приймають її.

Враховуючи думки провідних фахівців у цій галузі, пропонується таке робоче визначення пси­хологічного насильства: «Психологічним (емоцій­ним) насильством є одноразова або хронічна пси­хічна дія на дитину або її нехтування батьками чи іншими дорослими, що призводить до порушення емоційного розвитку дитини, її поведінки і здат­ності до соціалізації.»

Виокремлюють п'ять основних типів руйнів­ної поведінки значущих для дитини дорослих, зо­крема батьків, що заважають здоровому розвитку дитини, порушують її віру у себе, сприяють появі різних емоційних проблем і неадекватної пове­дінки:

Сексуальне насильство або розбещен­ня — це залучення дитини з її згоди або без такої до сексуальних дій з дорослим (або з людиною, старшою за неї на три й більше років) з метою отримання останнім сексуального задоволення або вигоди.

Існує поширена думка, що особи, які вчи­няють сексуальне насильство над дітьми, страж­дають психічними захворюваннями, настільки їх дії поза межами соціальних та етичних норм. Численні дослідження, переважно зарубіжних учених та фахівців, свідчать, що хоча сексуальні насильники дітей частіше хворіють на психічні захворювання, ніж інші люди, все ж таки пере­важно — це звичайні люди, але з певними психо­логічними особливостями.

Сексуальне насильство впливає на фізич­не та психічне здоров'я і розвиток дитини, пору­шує процес її соціалізації. Травматичні наслідки насильницьких дій можуть негативно впливати на особистісний розвиток дитини протягом три­валого часу, інколи — все життя.

Фізичне насильство — це навмисне нане­сення фізичних ушкоджень (травм) дитині бать­ками (іншими особами), що спричиняють пору­шення фізичного чи психічного здоров'я дитини і потребують медичного втручання, або позбавля­ють життя.

Основними психологічними наслідками фізичного насильства є симптоми, обумовлені стресом — напруженість, головний біль, психосоматичні розлади. Дитина, яку ображають, стає замкнутою, тривожною. Оскільки вона не знає, коли станеться наступний напад, дити­на завжди насторожі, для неї характерна підви­щена збудливість, готовність до нападу, а також страх перед майбутнім випробуванням болем. Щоб уникнути цього, дитина намагається не ду­мати і не говорити про травмуючи події, вона прагне витіснити всі думки і спогади про запо­діяну їй шкоду. На всі запитання, пов'язані з та­кими подіями, маленькі діти часто відповідають «не знаю».

Відчуваючи гнів проти того, що з нею від­бувається, дитина стає агресивною щодо слаб­ших — дітей чи тварин. Для дітей, що пережива­ють фізичне насильство, характерні нав'язливі думки, що з'являються ніби нізвідки, тому їм важ­ко зосередиться на грі або на занятті, вони неу­важні, уникають спілкування з однолітками, від­стають у розвитку.

Нехтування інтересами та потребами ди­тини — це відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, ви­хованні, освіті, медичній допомозі з боку батьків або осіб, які їх замінюють, в силу об'єктивних причин (бідність, психічні хвороби, недосвідче­ність) і без таких.

Звичайно ж, усім батькам добре відоме зна­чення повноцінного харчування, належного догля­ду, надання своєчасної медичної допомоги для нор­мального зростання і розвитку дитини. А от про значення емоційного спілкування для розвитку дитини, особливо у перші роки життя, на жаль, знають не всі. Перший рік життя дитина прово­дить з матір'ю, і порушення материнсько-дитячих стосунків у цей період завдає непоправної шкоди не лише психічному, а й фізичному розвитку ди­тини. Нехтування емоційними потребами дитини, відсутність доброзичливого, ніжного спілкування з дитиною під час догляду, відсторонення від про­блем розвитку дитини тісно пов'язані з психоло­гічним (емоційним) насильством.

Усі форми жорстокого поводження пов'язані між собою та негативно впливають на особистість дитини.

П'ять шляхів до серця дитини

Дотик — один із найважливіших проявів лю­бові до дитини. У перші роки життя дитині необ­хідно, щоб дорослі брали її на руки, обіймали, гладили по голові, цілували тощо. Тактильна лас­ка однаково важлива і для хлопчиків, і для дівча­ток. Виражаючи свою любов до дитини цього віку за допомогою ніжних дотиків, голубіння, поцілун­ків, ви домагаєтеся більшого емоційного відгуку, ніж словами «Я тебе люблю».

Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, адже тоді слова втратять усю силу і сенс. Кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою.

Час, присвячений спілкуванню з дити­ною, — це ваш подарунок для неї. Ви ніби гово­рите: «Ти потрібна мені. Мені подобається бути з тобою». Іноді діти, для яких батьки не знаходять достатньо часу, саме поганими вчинками привер­тають до себе їхню увагу: бути покараним краще, ніж бути забутим. Тож як би ви не були заклопо­тані, потрібно приділяти час не лише хатнім спра­вам, перегляду телепередач, іншим задоволенням,

Подарунок. Багато батьків використовують подарунки, щоб «відкупитися» від дитини. Діти, які одержують ці подарунки, починають вважати, що любов можна замінити різними речами.

Слід пам'ятати, що ні кількість, ні коштов­ність подарунків не відображують силу почуття. Справжній подарунок дарують щиро: не в обмін, а просто так.

Допомога. Кожного дня діти звертають­ся до нас з різними запитаннями, проханнями про допомогу. Завдання дорослих — почути за­питання та відповісти на них, вчасно допомогти дитині. Якщо дорослі допомагають дитині і ро­блять це з радістю, то душа дитини наповнюється любов'ю. Якщо батьки буркотять і сварять дити­ну, така допомога її не радує.

     На кожному етапі розвитку дитини ми по-різному виражаємо свою любов до неї. Дуже важ­ливо обрати саме ту форму вираження (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомогу), яка веде до серця дитини.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ВАС, БАТЬКИ "ТЕАТР В ЖИТТІ МАЛЮКА"

Театр- це радість, свято для малюка. Діти дошкільного віку дуже вразливі, вони особливо піддаються емоційному впливу. Театралізація художніх творів. казок. допомагає їм яскравіше і правильніше пізнавати світ та сприймати їх зміст. , Заняття з музично - театралізованої діяльності забезпечує індивідуальний пфідхід до кожного нашого вихованця.

1. ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНЯТ

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ "ВВІЧЛИВІСТЬ - ВИХОВУЄТЬСЯ  ВВІЧЛИВІСТЮ"

Консультація для батьків "Як привчати дошкільника до праці"

ТВІЙ ДРУГ - ДОРОЖНІЙ РУХ!

КОНСУЛЬТАЦІЯ " БЕЗПЕКА ВАШОЇ ДИТИНИ В ЛІТНІЙ ПЕРІОД"

ІНСТРУКЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ З ОХОРОНИ ЖИТТЯ І ЗДОРОВ'Я ДІТЕЙ  НА ЛІТНІЙ ПЕРІОД

 БЕСІДА З БАТЬКАМИ З БЖ ДІТЕЙ У ЛІТНІЙ ПЕРІОД

Якщо  Ваша дитина не хоче одягатися

ЯКІ КНИГИ ТА ЯК ЧИТАТИ ДІТЯМ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Овочі та фрукти- корисні продукти

Коли слід звертатися до логопеда

ЯК ЕФЕКТИВНО ХВАЛИТИ ДИТИНУ

ДІЇ НАСЕЛЕННЯ: ЯКЩО ОБСТРІЛ ЗАСТАВ ВАС У ПРИМІЩЕННІ

Консультація для батьків: "БЕЗПЕКА ДОРОЖНЬОГО РУХУ В УМОВАХ ВОЄННОГО ЧАСУ"

Пам'ятайте Ваше життя і життя Ваших рідних - це найвища цінність!  Бережіть себе та своїх рідних! 

Україна обов'язково переможе і ми  будемо подорожувати нашою країною у безпеці!

Все буде Україна!

Консультація для батьків: ДІТИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ (ООП)

Поради та рекомендації