Завдання консультативного пункту:

·        надання консультативної допомоги батькам (законим представникам) дитини з різних питань виховання, навчання, розвитку та оздоровлення дитини дошкільного віку;

·        сприяння соціалізації, комунікації дітей дошкільного віку, що не відвідують ЗДО;

·        проведення комплексної профілактики відхилень у фізичному, психічному і соціальному розвитку дітей дошкільного віку, що не відвідують дошкільні заклади ;

·        інформування батьків або осіб, що їх замінюють, про заклади управління освіти, спроможні надати кваліфіковану допомогу дитині згідно індивідуальних особливостей її розвитку;

·        навчання батьків практичних навичок та забезпечення їх необхідними методичними матеріалами для здійснення освітнього процесу в умовах сім‘ї.

Послуги надаються на безкоштовній основі і громадських засадах.

Положення про консультативний центр для батьків або осіб, які їх замінюють і дітей, які виховуються в умовах сім’ї

1. Загальні положення

1.1. Консультативний центр для батьків або осіб, які їх замінюють і дітей, які виховуються в умовах сім’ї (далі – Консультативний центр), організовується при Миколаївському дошкільному навчальному закладі «Ромашка», що реалізують освітню програму дошкільного виховання.

1.2. Консультативний центр у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», іншими законодавчими актами, наказами відділу освіти Соколівської сільської ради, рішеннями місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, цим Положенням.

1.3. Консультативний центр створюється для батьків або осіб, які їх замінюють і дітей віком від 2 місяців до 6(7) років, які виховуються в умовах сім’ї.

1.4. Консультативний центр – це одна з форм надання допомоги сім’ї у вихованні і розвитку дітей дошкільного віку.

2. Мета і завдання діяльності Консультативного центру

2.1. Мета створення Консультативного центру:

·        забезпечення єдиних вимог і наступності сімейного і суспільного виховання;

·        надання безкоштовної психолого – педагогічної допомоги батькам або особам, які їх замінюють, підтримки різнобічного розвитку дітей, які виховуються в умовах сім’ї.

2.2. Головні завдання Консультативного центру:

·        надання всебічної допомоги сім’ї у розвитку, вихованні та навчанні дітей, які виховуються в умовах сім’ї, відповідно до їх задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб;

·        сприяння соціалізації дітей дошкільного віку, які виховуються в умовах сім’ї;

·        забезпечення взаємодії між дошкільним навчальним закладом й іншими організаціями соціальної і медичної підтримки дітей і батьків або осіб, які їх замінюють.

3. Організація діяльності Консультативного центру

3.1. Основні форми діяльності Консультативного центру:

·        організація лекторіїв, теоретичних і практичних семінарів, індивідуальних і групових консультацій для батьків або осіб, які їх замінюють);

·        організація заочного консультування через листування, в телефонному режимі.

3.2. Консультативний центр може здійснювати консультативну допомогу батькам або особам, які їх замінюють, з питань:

·        соціалізації дітей дошкільного віку, які виховуються в умовах сім’ї;

·        вікових, психофізіологічних особливості дітей;

·        профілактики відхилень у фізичному, психічному і соціальному розвитку дітей дошкільного віку, які виховуються в умовах сім’ї;

·        організації ігрової діяльності;

·        організації харчування дітей вдома;

·        створення умов для загартування і оздоровлення;

·        соціального захисту дітей із різних категорій сімей.

3.3. Робота з батьками або особами, які їх замінюють і дітьми в Консультативному центрі проводиться підгрупами та індивідуально.

3.4. Організація психолого – педагогічної допомоги батькам або особам, які їх замінюють, будується на основі інтеграції діяльності спеціалістів Консультаційного центру: вихователя, практичного психолога, учителя-логопеда, медичного працівника та інших фахівців.

3.5. Консультування батьків або осіб, які їх замінюють, може проводитись одним або декількома спеціалістами одночасно.

Кількість спеціалістів, залучених на громадських засадах до роботи в Консультативному центрі, визначається керівником Миколаївського закладу дошкільної освіти «Ромашка», в особі  директора.

3.6. Для здійснення діяльності Консультативного центру необхідно ведення наступної документації:

·        журнал реєстрації звернень;

·        план та графік роботи Консультативного центру, затверджений керівником закладу дошкільної освіти ;

·        аналіз роботи за рік.

3.7. Безпосереднє керівництво Консультативним центром здійснюється керівником Миколаївського ЗДО «Ромашка» Соколівської сільської ради.

ЯК ЗАЛИШАТИСЬ ХОРОШОЮ МАМОЮ, ПОПРИ ЕМОЦІЙНЕ ВИГОРАННЯ ЧЕРЕЗ ВІЙНУ?

ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПОЖЕЖІ ВІД ПУСТОЩІВ ТА НЕОБЕРЕЖНОГО ПОВОДЖЕННЯ З ВОГНЕМ

Щоб не допустити пожежі необхідно виконувати наступні правила пожежної безпеки:

—зберігати сірники в місцях, недоступних дітям;

—не дозволяти дітям розводити багаття;

—не дозволяти самостійно вмикати електронагрівальні прилади;

—не дозволяти користуватися газовими приладами;

—не допускати перегляд телепередач, користування комп'ютером за

відсутності дорослих;

—не залишати малолітніх дітей без нагляду;

—не вмикати електроприлади з пошкодженим дротом чи струмоприймачем;

—не нагрівати лаки та фарби на відкритому вогні;

—не заставляти шляхи евакуації (лоджії, балкони, коридори);

—не зберігати на балконах легкозаймисті речовини (бензин, мастила, ацетон);

—не сушити речі над газовою плитою;

—не користуватися саморобними ялинковими гірляндами;

—не влаштовувати піротехнічні заходи з балкону та поряд з будівлею;

—не палити в ліжку.

Шановні батьки! Ставтеся негативно до дитячих ігор з вогнем.

Роз'яснюйте, що їхні пустощі з вогнем можуть спричинити пожежу, загибель у вогні майна, та людей!

Шановні батьки! Своїм прикладом навчайте дітей суворому виконанню протипожежних вимог. Пам'ятайте, що приклад старших є для дітей кращим методом виховання.

При виникненні пожежі негайно викликайте пожежну охорону за телефоном "101"

ДІЇ ПІД ЧАС ВИНИКНЕННЯ ПОЖЕЖІ

Шановні батьки!

Щоб зберегти життя своє та ваших близьких, дотримуйтесь послідовності дій під час виникнення пожежі:

— подзвонити до служби порятунку за номером «101»;

— викликаючи службу порятунку, чітко називати адресу, поверх, номер квартири та своє прізвище; сповістити, що саме горить;

— негайно евакуювати з приміщення дітей, немічних людей та людей похилого віку;

— при евакуації уникати користування ліфтом, бо є ризик відключення ліфта від електроструму;

— при евакуації з висотного будинку більше щансів мають ті люди, що не біжать вниз крізь дим та вогонь, а шукають порятунку на даху будівлі;

— пересуватися потрібно швидко, але зважати на те, що кисню більше

біля підлоги, а тому краще до виходу повзти, закриваючи обличчя вологою тканиною;

— при евакуації заручитися чиєюсь підтримкою, хто вас підстрахує

і допоможе, якщо ви знепритомнієте від диму;

— намагатись загасити полум'я засобами первинного пожежогасіння;

— до первинних засобів належить вода, пісок, товста зволожена тканина (ковдра, килим), вогнегасник;

— за можливості м'які предмети вкинути до ванни та залити водою;

— вимкнути електропроводку, щоб уникнути ураження електрострумом;

— не відчиняти вікна, щоб не живити пожежу свіжим притоком кисню;

Усі вище названі дії можливі лише в тому разі, якщо пожежа піддається знищенню в перщі хвилини. У разі значного розповсюдження вогню слід негайно залишити приміщення, бо в сучасних квартирах дуже багато матеріалів з синтетичним покриттям, що виділяє дуже ядучу| субстанцію. Вдихнувши дим з тліючого лінолеуму чи меблів з МДС є ризик знепритомніти і згоріти заживо!

Шановні батьки!

При виникненні пожежі не втрачайте здорового глузду, негайно орієнтуйтесь у ситуації та приймайте рішучі дії щодо запобігання тяжким наслідкам!

При виникненні пожежі негайно викликайте пожежну охорону за телефоном «101».

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСОБИСТОЇ БЕЗПЕКИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Шановні батьки!

Життя потребує від наших дітей вміння орієнтуватись і знаходити вихід з непередбачених ситуацій. Чим менше у дитини знань, тим більше небезпеки з боку оточуючого середовища.

Щоб вберегти дитину від біди, треба пам'ятати та дотримуватись наступних правил:

— не залишати дітей дошкільного віку самих, навіть на короткий час;

— вчити дитину користуватися дверним вічком;

— не дозволяти відчиняти двері незнайомим людям, навіть одягненим у міліцейську форму;

— вчити користуватися телефоном для виклику служб 101, 102,103, 104;

— забороняти підбирати на вулиці незнайомі предмети — вони можуть бути небезпечними;

— забороняти бавитися ріжучими, гострими та вибухонебезпечними предметами;

— не дозволяти користуватися ліфтом без супроводу дорослого родича;

— запобігати формуванню в дитині жорстокого ставлення до тварин;

— не дозволяти дражнити тварин;

— не дозволяти вмикати електроприлади за відсутності дорослих;

— не дозволяти виходити на балкон, відчиняти вікна;

— не дозволяти визирати у відчинене вікно;

— вчити дітей звертатися по допомогу до відповідних органів;

— вивчити з дитиною домашню адресу або вкладати в кишеню з особистими даними дитини.

Проявляйте витримку і навчайте дітей берегти своє життя та здоров'я!

Телефон виклику міліції – «102»

*ПОПЕРЕДЖЕННЯ ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНОГО ТРАВМАТИЗМУ СЕРЕД ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Шановні батьки! Швидке збільшення інтенсивності руху висуває серйозне завдання — забезпечення безпеки руху пішоходів.

У попередженні дорожньо-транспортного травматизму роль відіграє робота дорослих з роз'яснення дошкільникам дорожнього руху і прищеплення навичок дисциплінованості на і дорогах. Щоб не допустити лиха на дорозі, вам необхідно:

— не подавати дітям негативного прикладу, порушуючи правил дорожнього руху;

— не чіплятися на підніжку транспорту і не стрибати на ходу, своїм прикладом не заохотити дітей;

— вчити переходити вулицю на зелене світло світлофора, користуватись підземним переходом;

— на власному прикладі вчити користуватись нерегульованим пішохідним переходом;

— при перетині вулиці нерегульованим пішохідним переходом радити

дітям йти в загальній масі пішоходів, бо дитина сама ще не завжди здатна оцінити дорожню ситуацію;

— не дозволяти дітям з'являтися зненацька перед транспортними засобами;

— вчити дітей правильно обходити транспорт на зупинках (трамвай — спереду, тролейбус, автомобіль та автобус — позаду);

— не дозволяти дітям самостійно користуватися громадським транспортом;

— не допускати ігор дітей на проїжджій частині дороги;

— не дозволяти дітям грати з м'ячем, кататися не велосипеді, ковзанах, роликах, лижах, санчатах на проїжджій частині дороги та поблизу від неї.

Сподіваємося, що ви прислухаєтесь до наших порад!

*ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТРАВМАТИЗМУ СЕРЕД ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ПІД ЧАС ВІДПУСТКИ БАТЬКІВ

Шановні батьки! Щоб не допустити травмування дитини під час вашої відпустки, щоб не зіпсувати довгоочікуваний відпочинок, закликаємо вас відповідально поставитися до наступних рекомендацій:

— під час перебування на свіжому повітрі в літній день захищайте голову дитини панамою;

— регулюйте перебування дитини під сонцем, щоб запобігти опікам шкіри;

— користуйтесь спеціальними спреями та захисними кремами для захисту від ультрафіолетового опромінення;

— дозуйте перебування дитини у воді, щоб організм не зазнав переохолодження;

— не залишайте дитину біля водойми без нагляду;

— не дозволяйте дитині купатись та стрибати у воду в неперевірених

місцях;

— для купання обирайте незасмічені місця з твердим дном, без водоростей та мулу;

— не дозволяйте дитині запливати на глибину, яка перевищує зріст

дитини, на гумовому матраці чи іграшці без супроводу дорослого;

— забороняйте самостійно користуватися човном, плотом;

— не допускайте надмірних пустощів у воді (не можна зненацька лякати, утримувати одне одного під водою, жартома кликати на допомогу);

— забороняйте ходити до лісу без супроводу дорослого родича;

— під час перебування з дитиною в лісі не збирайте та не знайомі ягоди, рослини та гриби;

— не розводьте в лісі багаття під час посухи; а за необхідності вогнище на відкритому місці; після використання залийте водою та засипте землею всі залишки;

обстежте місця установки намету з метою уникнення зустрічі зі зміями, бджолами, мурахами, павуками;

— для походу в ліс одяг дитини підбирайте таким чином, щоб максимально захистити її від комах, кліщів та іншої небезпеки;

— не засмічуйте навколишнє середовище та не залишайте жодних слідів свого перебування.

*Пам'ятка з попередження дорожньо-транспортного травматизму серед дітей дошкільного віку

Шановні батьки!

Швидке збільшення інтенсивності руху висуває серйозне завдання – забезпечення безпеки руху пішоходів.

У попередженні дорожньо-транспортних випадків з дітьми важливу роль відіграє робота дорослих з роз’яснення дошкільникам правил дорожнього руху і прищеплення навичок дисциплінованого поводження на вулицях і дорогах.

Щоб не допустити лиха на дорозі, Вам необхідно:

1. Вчити переходити вулицю на зелений сигнал світлофора у встановлених місцях.

2. Не дозволяти дітям з являтися зненацька перед транспортними засобами.

3. Вчити дітей правильно обходити транспорт, що стоїть: автобус, тролейбус – позаду, трамвай – спереду.

4. Не дозволяти дітям самостійно їздити на громадському транспорті.

5. Не допускати ігор дітей на проїжджій частині дороги.

6. Не дозволяти дітям грати з м’ячем, кататися на велосипеді, ковзанах, санчатах, роликах на проїжджій частині дороги та поблизу неї – це може коштувати дитині життя.

7. Не чіплятися на підніжку транспорту і не стрибати на ходу, щоб своїм прикладом не заохотити дітей. 8. Не подавати дітям негативних прикладів, порушуючи правила дорожнього руху

*СПОДІВАЄМОСЯ, ЩО ВИ ПРИСЛУХАЄТЕСЬ ДО НАШИХ ПОРАД!

Незабаром у дошкільному закладі розпочнеться літній оздоровчий період. Цей чудовий довгоочікуваний сезон водночас пов'язаний із такими можливими неприємними «сюрпризами», як порізи, дрібні травми, падіння, що супроводжуються забоями, подряпинами, синцями та саднами. Як запобігти дитячим травмам, а у разі нещасного випадку – діяти правильно? Дорослим дуже важливо знати відповіді на ці запитання.

Порізи, садна і подряпини – невід’ємна частина допитливого дитинства. Навіть найуважніші батьки і вихователі не можуть дати гарантії, що опікувана ними дитина виросте без падінь, забитих місць і ушкоджень.

*Основні причини виникнення дитячих травм:

* неуважне поводження дітей з ріжучими та колючими предметами у побуті чи під час спрямованої діяльності;

* наслідок проявів агресії, власної чи з боку інших дітей;

* неправильне поводження зі свійськими тваринами;

* падіння на бите скло або розщеплене дерево (у таких випадках у рані може залишитися шматочок стороннього матеріалу: скла, дерева або каміння).

Найпоширенішими видами дитячих травм є забої, порізи, садна і подряпини.

Загальноприйнятими заходами першої долікарської допомоги при порізах і саднах є:

* промивання рани;

* зупинення кровотечі;

* накладення стерильної пов’язки (при кровотечі – тиснутої пов’язки);

* застосування антисептика.

Слідкуйте за тим, щоб влітку кожна дитина мала панамку, з метою попередження теплового та сонячного удару.

Щоб запобігти тепловому чи сонячному удару, необхідно дотримуватися кількох простих правил. Насамперед потрібно вживати багато води. У спекотну погоду, що поєднується з високою вологістю, необхідно пити значно більше рідини, ніж зазвичай. Зазвичай доросла людина має випивати за добу до 2-2,5 л води, а дитина трохи менше. До того ж улітку обов’язково потрібно носити головний убір. Від дії сонячних променів захистить також парасолька. Якщо з яких-небудь причин необхідно тривалий час перебувати на подвір’ї та ще й фізично працювати, то запобігти перегріву допоможе періодичне обливання холодною водою.

Причиною дорожньо-транспортних пригод частіше за все є самі діти. Приводить до цього елементарне незнання основ правил дорожнього руху, бездієве відношення дорослих до поведінки дітей на проїжджій частині.

Порада батькам:  вивчайте правила дорожнього руху з раннього дитинства. 

ПАМ"ЯТАЙТЕ! ЖИТТЯ ДИТИНИ В ВАШИХ РУКАХ!

АРТ ТЕРАПІЯ - КОРИСНІ ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

«Дитяча праця в сім’ї: за чи проти?»

Питання залучення дитини дошкільного віку до праці в сім’ї сучасні батьки розглядають неоднозначно. Більшість із них переконані, що участь дитини дошкільного віку в трудових справах сім’ї швидше заважає, ніж приносить користь. Тому часто батьки свідомо відсторонюють дитину від посильної для неї роботи. На перший погляд, такі батьківські думки небезпідставні. Адже домогтися реального результату від маленької дитини складно – часто доводиться перероблювати виконану нею роботу, затрачаючи на це багато часу. А деколи дитяча «допомога» завдає навіть збитків у вигляді розбитого посуду чи порізаного дитиною пальчика. Є й інші підходи до трудового виховання дитини – із раннього віку батьки дають їй забагато складних доручень, змушуючи виконувати їх самостійно, без допомоги дорослих. У такому разі батьки часто навіть не здогадуються про вікові можливості дитини у виконанні трудових операцій та дій. Зауважимо, що обидва підходи помилкові, неефективні в освітньому плані, наносять шкоду. А ігнорування виховних можливостей дитячої праці в дошкільному віці провокує виникнення серйозних проблем у подальшому житті дитини. Тож, вважаємо, що батькам доцільно глибше вивчати можливості залучення дітей до праці та вміло організовувати цей процес у сім’ї задля розвитку життєвої компетентності дитини, виховання в неї відповідальності, віри у власні сили, самостійності, умілості та вправності, стимулювання прагнення до пізнання нового.

Особливості залучення дитини до домашніх справ у різні вікові періоди

Домашня праця цікавить дитину з раннього віку. Пригадайте, з яким інтересом малюк перебуває на кухні: обстежує кухонне начиння, знімає кришки з каструль, намагається вмикати плиту, хоче допомогти мамі нарізати овочі, хліб, розмішати ложкою страву тощо. Такі дії малюка зазвичай лякають дорослих, і вони намагаються всіляко убезпечити його, забороняючи самостійно діяти. Із таким самим запалом дитина намагається допомагати під час прибирання, прання, але, зазвичай, батьки наполегливо відсторонюють її і від цих процесів. За таких умов дитина зростає і поступово втрачає інтерес до трудових дій. Батьки ж дивуються – і одягатися сам не вміє, й іграшки поскладати не може.

Тож хочемо порадити – усі справи робіть разом з дитиною. Спочатку давайте їй прості доручення, як-от потримати, подати те, що знаходиться близько й не зашкодить дитині, — серветку, рушничок, велику ложку. Не забувайте схвалювати старання дитини, зауважте, що саме завдяки їй вдалось впоратися значно швидше.

Старшій дитині доручення варто ускладнювати: помити овочі чи фрукти, відміряти цукор для приготування компоту чи киселю, сервірувати стіл до обіду, порізати хліб, набрати води в чайник, помити чашки тощо. Слід давати дитині зрозуміти, що вона вміє добре виконувати домашню роботу, а її допомога дуже цінна для всіх членів сім’ї.  

 Найпершими трудовими навичками дитини мають бути навички самообслуговування:

·       культура догляду за собою – миття рук, умивання, зачісування, одягання, роздягання;культура догляду за речами – одягом, взуттям, іграшками;

·       культура їжі – сервірування столу, користування столовими приборами, миття посуду. Поступово сфера застосування цих навичок розширюється, і дитина здатна охоче й старанно виконувати доручення дорослих, спрямовані на обслуговування потреб сім’ї:

·       тримати в порядку свої іграшки, адже так приємно, коли речі на своїх місцях; допомогти мамі розсортувати речі за кольором і матеріалом для прання;

·       разом наліпити й заморозити вареників, аби потім можна було швидко приготувати вечерю; разом з татом помити посуд, віддячивши мамі за смачний обід. У відповідь на таку допомогу мама усміхнеться, пригорне і скаже: «Ви ж мої любі помічники».

Батьки мають переглянути звичні норми, оптимізувати власну трудову діяльність, аби сформувати в дитини інтерес до праці, бажання нею займатися, отримувати задоволення від результату та усвідомлення користі своїх зусиль для себе самої та інших людей.

Необхідно озвучувати дитині послідовність трудових дій, запитувати її думку щодо тієї чи тієї трудової операції, пропонувати шукати варіанти оптимізації трудових зусиль, поступово вводити планування трудової діяльності.

Домашня праця, незважаючи на її рутинність та повторюваність, буде привабливішою для дитини, якщо батьки використовуватимуть цікаві ігрові прийоми, як-от: фольклорні й літературні твори – загадки, прислів’я, приказки, вірші;елементи змагання – хто зліпить найяскравіший вареник, найдрібніше поріже варені овочі на салат, акуратніше складе свій одяг тощо;пригадування доречних пізнавальних мультфільмів – «Казка про білу крижинку», «Колосок», «Як кошеня та песик підлогу мили» тощо. Підтримуючи в дітей інтерес до домашніх справ, батьки мають сприяти підвищенню якості результатів цієї праці.

Якщо в середньому дошкільному віці батьки схвалювали сам факт, що дитина, наприклад, помила тарілку, то в старшому дошкільному віці слід звертати увагу на якість миття – наголосити, що після миття тарілку треба обов’язково ополоснути чистою водою, витерти рушником. Доглядаючи за кімнатними рослинами, з віком дитина має виконувати всі дії впевненіше та акуратніше – не розливати воду на підвіконні, протирати листя від пилу добре викрученою ганчіркою, за потреби вміти пересадити квітку або черенкувати її тощо. Крім активної трудової діяльності разом з дитиною, батьки мають ознайомлювати її з особливостями своїх професій. За можливості, доцільно провести екскурсію до місця своєї роботи, розповісти, які інструменти вони використовують у роботі, яку користь приносять іншим людям результати їхньої праці

ЯК ВДОМА РОЗВИВАТИ ЗДІБНОСТІ ДИТИНИ

Здібності - індивідуально-психологічні особливості, які забезпечують легкість і швид­кість набуття знань, умінь і навичок, але не прирівнюються до них (за Б. Тепловим). На думку вчених, здібності можуть існувати лише в постійному процесі розвитку. Здібність, яка не розвивається і яку людина перестає ви­користовувати на практиці, з часом втрачається. Тільки завдяки постійним вправам, пов'язаним із систематичними заняттями такими складними видами людської діяльності, як музика, технічна та художня творчість, математика, спорт тощо, особистість підтримує та розвиває в собі відпо­відні здібності. Тому чим раніше батьки почнуть розвивати здібності дитини, тим більше в неї шансів на успіх у подальшій діяльності й самореалізації. Як відомо, маса мозку дитини при народженні становить 25% від маси мозку дорослої людини, але в два з половиною роки його маса зростає втричі, а в сім років становить уже 90% від маси мозку дорослого. Уявімо, скільки треба пізнати маленькій людині, щоб «заповнити» свій мозок. Ось чому так важливо допомагати дитині реалізувати її постійне бажання пізнавати, досліджувати навколишній світ. Перші роки життя дітей - найблагодатнійший час, коли батьки мають можливість виховувати й розвивати їх, готуючи до життя. Якщо не починати це робити, коли дитина ще, як кажуть лежить упоперек лавки, надолужити втрачене згодом буде майже неможливо. У родині, де створені умови, що випереджують та стимулюють розвиток малюка, розвиваються його можливості пізнавати навколишній світ та проявляти себе у найрізноманітнішій діяльності.

Доведено: якщо батьки спілкуються з малю­ком від самого народження, сприймають його як рівного, то в дванадцять-чотирнадцять мі­сяців він уже спілкується за допомогою слів. А у віці до п'яти років стає справжнім «лінгвістом». Можливість розвивати дитину існує постійно. Важливо тільки правильно це робити. Кожна, навіть зовсім буденна, ситуація з жит­тя дитини - чудова нагода для розвитку її твор­чих, інтелектуальних здібностей. Батькам лише треба спрямувати малюка, підштовхнути його до са­мостійного відкриття.

Для прикладу розглянемо кіль­ка ситуацій.

Ситуація 1. Маленька Даринка грається м'ячиком. Раптом він за­котився під канапу, але мама не поспішає на допомогу, спостерігаючи за донькою. Дівчинка хоче дістати іграшку - вона лягає на підлогу й зазирає під канапу. М'яч лежить біля самої стіни й рукою його не дістати. Даринка намагається дотягнутися, але марно. Мама непомітно для доньки кладе на підлогу довгу лінійку. Після багатьох невдалих спроб дитина раптом помічає лінійку. Можна «подовжити» руку, вирішує мала. Не одразу виходить відштовхнути м'яч, але коли все ж таки це вдається, радісна усмішка, відчуття перемоги осявають облич­чя Даринки. Чудовий результат! Спостерігаючи за малюком під час таких ситуацій, можна переконатися, як зосереджено, напружено працює його розум і як швидко при цьому він розвивається. Не варто боятися перенавантажити чи перевтомити дитину. Не робіть за малюка те, що він сам може зробити, не думайте за нього, якщо він може додуматися сам.

Ситуація 2. Дворічний Дениско, тримаючи в руках ковшик з ком­потом, підходить до зачинених дверей і зупиняється, розмірковуючи, що ж робити, як відчинити двері. Мама вже ладна допомогти, але вчасно зупиняється, згадав­ши, що син має вчитися долати труднощі. Ситуація, зда­валося б, звичайна, але хлоп'я стоїть на порозі малень­кого відкриття. Дениско ногою намагається відчинити двері - не вдається. Тоді пробує, притуливши ківшик до грудей однією рукою, другою - відчинити двері. Але ж вони важкі, компот виплескується з нахиленої посу­дини. Прикро! Поряд сидить тато й підбадьорює: «Ану, синку, думай!». Нарешті хлопчина зрозумів, поставив ківш на підлогу та, відчинивши двері, підштовхує його вперед. Ура! Перешкоду подолано! Усі щасливі - малюк, який самостійно зробив відкриття, батьки, які його підбадьорили, підтрима­ли, проявили щиру заці­кавленість, надихнули на раціональні дії. Головне пам'ятати: незаслужена похвала може тільки завдати шкоди. Активізація пізнаваль­ної потреби, прагнення до самого процесу пізнання можливі лише в тому разі, якщо дитина відчуватиме задоволення від розумо­вого зусилля. Пізнавальна потреба тому й проявляється, роз­вивається, закріплюється як потреба, бо разом з нею включається меха­нізм позитивних емоцій. А без емоцій неможлива жодна потреба, в тому числі й пізнавальна. Значну частину часу, що передує вступу до школи, дитина, як правило, проводить у спіл­куванні зі своїми батьками. Тому важливо, щоб дорослі правильно добирали завдання, придумували відповідні ігри, бо буває так, що зіткнувшись з допитливістю дитини, вони іноді розгублюються, не знають, що робити, побою­ються, що в них не вистачить знань, терпіння й умінь. Справді, знання й уміння не завадять, але ж для малюка будь-яка оповідка, казка або завдання, почуті від батьків, - найбільша ра­дість та задоволення.

Існує безліч ігор та вправ, які сприяють розвитку фізичних, інтелектуальних, художніх і творчих здібностей. Пропонуємо деякі з них, доступні навіть наймолодшим.

*Веселий м'ячик Нехай малюк пострибає на місці та покаже, як стрибають м'ячики: маленькі - швидко-швидко, великі - повільніше.

*Гарний метелик Запропонуйте дитині, широко розкинути руки в сторони, «підлетіти» до квітки, присісти, «скуш­тувати» нектару, піднятися й полетіти далі.

*Хованки з лялькою Заховавши улюблену іграшку малюка, попро­сіть його знайти її. Коригуйте напрям руху лег­кими підказками.

*Різноколірні кубики Доберіть кубики за кольорами (не більше від трьох кольорів водночас: червоні - до червоних, сині - до синіх, зелені - до зелених), за вели­чиною (маленькі - до маленьких, великі - до великих). Спочатку виконуйте завдання разом з дитиною, а потім нехай вона виконає ваші вка­зівки самостійно.

*Умілі пальчики Виліпіть разом з малюком із пластиліну «ла­сощі» для ляльки: бублики, колобки, коржики, булочки, тістечка, цукерки, тортики тощо. Пред­мети мають бути дрібні, але різної форми.

*Складаємо казку Діти змалечку починають цікавитися літера­ми, цифрами. Можна запропонувати малечі ра­зом скласти казку про рослини, тварини, птахи, літери, цифри.

Сьогодні, на жаль, більшість батьків, зай­няті та втомлені повсякденними життєвими клопотами, неуважні до проблем своїх дітей, тож обмежують свій виховний вплив лише за­боронами та проявом невдоволення поведін­кою дитини, інша крайність - занадто амбітні, не в міру заклопотані успіхами своїх дітей. У таких сім'ях вимоги до малят завищені, їхніх можливостей не знають та не розуміють, імо­вірно, що такі батьки колись самі не реалізу­вали себе в якійсь сфері діяльності й настир­ливо нав'язують свої нездійснені мрії синові чи доньці. Дитині водночас наймають кількох ре­петиторів, щоб була ще розумнішою, навчають її музики, щоб розвинути слух, водять до тан­цювального класу, щоб насолоджувалася гармонією рухів, і в басейн, щоб загартовувалась, була здоровою і дужою. Здавалося б, усе доб­ре. Але ж чи не забагато для однієї дитини? Тож варто шукати золоту середину: намага­тися піднятися до свого малюка, зрозумівши його душу, рости разом з ним і завдяки йому, виховувати його, виходячи зі здорового глузду та його індивідуальних особливостей. Потрібно розширювати свої педагогічні знання й уміння, звертатися до спеціальної літератури, встанов­лювати тісний і постійний контакт з педагогом, психологом, іншими батьками й разом розро­бляти єдину стратегію розвитку дитини. Маємо розуміти: задатки дитини можуть не стати визначними здібностями, якщо батьки своєчасно не помітили їх, не допомогли дити­ні розвинутися.

Тож, підтримаймо своїх дітей на шляху їх успішного зростання й особистісного становлення!
 

ФРАЗИ, ЯКІ ПОТРІБНО КАЗАТИ ДИТИНІ ЩОДНЯ

Раціональне поводження з відходами - це наш добробут сьогодні та здоров'я наших дітей...

Десять порад батькам при організації роботи з фізичної культури

Підтримуйте інтерес дитини до занять фізичною культурою, у жодному разі не проявляйте зневагу до фізичного розвитку, так як приклад дорослих в цьому питанні надзвичайно важливий.

Як ви ставитеся до фізичної культури, так буде ставитися до неї і ваша дитина. Часто дитина живе під вантажем заборон: “не бігай”, “не шуми”, “не кричи голосно”. Обмеження потреби у самовираженні особливо позначається на зниженні самооцінки і активності підростаючої людини.

Ви повинні добре знати потреби і можливості своєї дитини і як можна повніше враховувати їх.

2. Всебічно підтримуйте в своїй дитині високу самооцінку – заохочуйте будь-яке його досягнення, і у відповідь ви отримаєте ще більше зусиль.

Висока самооцінка – один із потужних стимулів для дитини виконувати будь-яку роботу, будь то домашнє завдання або ранкову гігієнічну гімнастику.

На заняттях фізичною культурою витримуйте єдину лінію поведінки «обох батьків», не допускайте протилежних розпоряджень (мама – “вистачить бігати”; тато – «побігай ще хвилин п’ять»).

Єдина думка батьків сприяє підвищенню інтересу дитини до фізкультурних занять.

3. Спостерігайте за поведінкою і станом своєї дитини під час занять фізичними вправами, спробуйте зрозуміти, чому дитина вередує, не виконує, здавалося б, елементарних розпоряджень батьків, яка причина  її негативних реакцій (втома або якесь приховане бажання – наприклад, дитина хоче швидше закінчити заняття фізкультурою, щоб дивитися цікаву програму). Не шкодуйте часу і уваги на те, щоб встановити з нею душевний контакт.

4. У жодному разі не наполягайте на продовженні тренувального заняття, якщо дитина не хоче займатися. З’ясуйте причину відмови, виправте  її і лише після цього продовжуйте заняття.

5. Не сваріть свою дитину за тимчасові невдачі.

Пам’ятайте: дитина робить тільки перші кроки в невідомому, для неї світі, а тому вона болісно реагує на те, що навколишні вважають її слабкою і невмілою. Дайте дитині зрозуміти, що ви поважаєте її почуття, бажання, думки і рахуєтеся з ними.

6. Визначте індивідуальні пріоритети дитини у виборі фізичних вправ.

Хоча практично всім дітям подобаються рухливі ігри, але деяким з них не вистачає якихось якостей, фізичноїсили.

Не відмовляйте дитині в проханнях купити їй гантелі або навісну перекладину для підтягування (вона хоче наслідувати свого улюбленого героя книги або кінофільму в силі і спритності).

7. Не змінюйте занадто часто набір фізичних вправ, нехай дитина виконує комплекс вправ, що їй подобається, як можна більше, щоб міцно засвоїти вивченi рухи.

8. Вимагайте, щоб дитина, дотримуючись культури виконання фізичних вправ, не допускала недбалості, виконання абияк, все робила “на відмінно”.

9. Не перевантажуйте дитину, враховуйте її вік, настрій, бажання. Не застосовуйте до неї суворих заходів, намагайтеся привчатиїїдо фізичної культури власним прикладом.

10. Пам’ятайте три непорушних правил закону, які повинні супроводжувати вас у вихованні дитини: розумiння, любов i терпiння!!!

Дихальні вправи

Дихальна гімнастикадля діток потрібна для кращого розвитку легенів. Ці вправи дитина повинна виконувати вранці та серед дня. В літній час заняття краще проводити на повітрі. Їх також використовують після ранкової гімнастики та після гімнастики пробудження (денний сон), для встановлення дихання.

Трубач

Сидячи, кисті рук затиснути в трубочку, підняти догори. Повільно видихаючи, голосно промовляти „п-ф-ф-ф”. Повторити 4-5 разів.

Півень

Стати прямо, ноги нарізно, руки опустити. Підняти руки в сторони, а потім плескати ними по стегнах. Видихаючи, промовляти „Ку-ку-рі-ку”. Повторити 5-6 разів.

Летить м’яч

Стоячи, руки з м’ячем підняті вгору. Кинути м’яч від грудей вперед. Промовляти видихаючи „у-х-х-х-х”. Повторити 5-6 разів.

Гуси летять

Повільна ходьба упродовж 1-2 хвилин. Піднімати руки в сторони – вдих, руки вниз – видих, промовляти „г-у-у-у-у”.

Консультація для батьків:

«Фізичні вправи та ваше здоров’я»

Фізичні вправи насамперед необхідні для поліпшення здоров’я. Наприклад, загально визнано важливе значення їх у попередженні відхилень у фізичному розвитку та анатомо-фізіологічних порушень опорно-рухового апарату людини, велика роль у виявленні неспецифічних захворювань дихальної системи, порушення обміну речовин, розладів травлення тощо.

Вони сприяють формуванню дитячого організму, попередженню порушень постави та деформації хребта. У численних дослідженнях у нас та за кордоном встановлено, що діти, які займаються спортом, значно менше хворіють на ангіну, легеневі хвороби, ревматизм, інфекції неспецифічні, артрити тощо, ніж діти, які ним не займаються.

Основним методом застосування фізичної культури є ранкова гігієнічна гімнастика. У зв’язку з цим з кожним роком зростає її роль та значення. Комплекси ранкової гімнастики впливають на окремі частини тіла та на весь організм, ому вони включають вправи для рук, ніг, шиї, тулуба: розвивають силу, швидкість, витривалість, гнучкість, координацію рухів.

Гімнастичні вправи для загального розвитку, у тому числі із предметами (палицею, скакалкою, гантелями, м’ячами тощо), є ефективним засобом зміцнення або утримання функції опорно-рухового апарату і поліпшення постави, збільшення рухомості суглобів. Вони сприятливо впливають на нервову систему, тонізують організм, створюють позитивний емоційний фон, попереджують захворювання. На такій профілактиці треба вчитися. Отже, регулярні заняття ранковою гімнастикою, безперечно корисні, але це нелегка справа, до якої слід серйозно поставитися і психологічно підготуватися.

Таким чином, у проблемі «ранкова гігієнічна гімнастика сучасної людини» багато взаємозв’язаних впливових факторів. І їх потрібно враховувати як в організації, так і в методиці проведення такого важливого оздоровчого заходу.

Поради батькам :

• Щоденно виконуйте разом з дитиною ранкову гімнастику, виходьте на прогулянки;

• Разом з дитиною здійснюйте пішохідні прогулянки та туристичні походи;

• Залучайте дитину до виконання основних рухів — ходьба, біг, стрибки, вправи з м’ячем, лазіння, повзання…

• Грайте з дитиною в рухливі та спортивні ігри;

• Беріть участь разом з дитиною у проведенні спортивних свят, розваг, що організовуються дошкільним закладом;

• Катайтеся разом з дитиною на велосипеді, роликах, грайте у бадмінтон, теніс, футбол, стрибайте на скакалці.

Роль батька у вихованні дітей.

Татова любов — мов океан,

Де — ні дна, ні берега земного…

В неї, справді виміру нема,

Бо вона, як в матері, від — Бога.

Сергій Рачинець

Батьками не народжуються, а стають.  Дитині, навіть якщо він в цьому і не признається, хочеться, щоб у нього були щасливі мама і тато.

Батьки несуть відповідальність не тільки за те, щоб дитина була нагодована, одягнена, вміла читати і писати, але і за ту психологічну атмосферу, в якій вона розвивається. Дитина хоче бути плодом любові мами і тата, адже щасливі діти бувають тільки у щасливих батьків.

Батько несе найважливіше значення для розвитку дитини з самого моменту народження! Хоча відчуття батьківства до чоловіків приходить набагато пізніше, ніж відчуття материнства до жінок. Батьки починають в повноті відчувати своє батьківство часто тоді, коли діти вже підросли. Є твердження, що поки батьківські відчуття не прокинулися краще, що може робити батько - це любити матір своїх дітей.

Виходячи з відмінностей материнської і батьківської любові, можемо визначати і різні ролі батьків для формування особистості в дитині.

Батько в сім'ї!

- Батько - це один з перших об'єктів, який грає роль в ранній ідентифікації дитини. Саме батько допомагає усвідомити новонародженому його стать. Ти дівчинка! Ти хлопчик!

- Тато для дитини не просто рідна людина, а зразок чоловіка, символ мужності, чоловічого начала. Завдяки тій символічній функції, яку він виконує, батько допомагає малюкові скласти уявлення про себе самого і про оточуючих.

- Батькові властива природжена реакція у напрямі турботи про дружину і дітей і їх захисту. Саме новонароджений дуже сильно впливає на зміцнення інстинкту захисту у чоловіків.

- Роллю тата є певний приклад поведінки, джерело упевненості і авторитету. Батько - уособлення дисципліни і порядку.

- Батько - найбільш природне джерело пізнання про світ, працю і техніку. Він сприяє орієнтуванню на майбутню професію і створює соціально корисні цілі і ідеали. Якщо мати надає дитині можливість відчути інтимність людської любові, то батько проводить малюка по дорозі до людського суспільства.

- Батько може сформувати у дитини здібність до ініціативи і протистояння груповому тиску. Чим більше дитина прив'язана до матері (в порівнянні з батьком), тим менш активно він може протистояти агресії оточуючих.

- Авторитарність батька створює на розумові характеристики дітей позитивний вплив, тоді як авторитарність матері – негативна.

- Батько менше опікає дітей, надає їм більше самостійності, виховуючи в дитині самодисципліну. Цим самим батьки заохочують процес відділення дитини від матері і прискорюють адаптацію до соціальних умов.

- Батько - єдиний герой для дитини, який здатен розігнати тіні і злякати будь-яке чудовисько. З татом у дитини пропадає страх. Тато всемогутній і невразливий, він може все в очах дитини.

Якості хорошого батька:

• батько повинен бути доступним для малюка;

• мати бажання і терпіння пояснювати незнайоме явище, предмети, досвід.

• уміти хвалити за дослідження, успішну дію;

• включеність в спільну діяльність з дитиною;

• відповідальність за матеріальне забезпечення потреб дітей;

• обізнаність - завжди з цікавістю і участю стежити за зростанням дітей.

Батьківська душевна турбота про дитину - це здатність швидко, гаряче і діяльно відгукуватися на його емоційні потреби.

Виражена любов батька дає відчуття особливого емоційно-психологічного благополуччя, яке не може повною мірою забезпечити самотня жінка-мати. Любов батька вчить і сина, і дочку тому, як може проявляти себе любов чоловіка до дітей, до дружини і до оточуючих.

Любов тата забезпечує приклад батьківської поведінки дітей в майбутньому, формування життєвої позиції і статеворольової позиції в суспільстві

Люблячий батько нерідко ефективніший вихователь, ніж жінка.

Бути батьком - означає допомагати дітям формувати свій характер.

Батько дуже сильно впливає на розвиток таких якостей в дитині як:

• стриманість;

• неквапливість;

• емоційна врівноваженість;

• безтурботність;

• спокій;

• оптимізм;

• старанність;

• відповідальність.

Дівчинці теж потрібні дружні взаємини з батьком.

Вплив батька на статеву ідентифікацію дівчинки найзначніше виявляється в період юності. Статева ідентичність дівчинки є схваленням себе самій як гідної представниці жіночої статі. У віці (13-15 років) вона повинна отримати визнання своєї значущості як майбутньої жінки в основному від батька.

Батько сприяє формуванню у дочки позитивної самооцінки, виражаючи схвалення її діям, здібностям, зовнішності. У дівчаток, що виховуються без батька, за відсутності реальної моделі відносин між чоловіком і жінкою, може сформуватися нереалістичне відношення до осіб чоловічої статі.

Повсякденне спілкування дочки з батьком вчить її розбиратися в чоловічій психології, підстроюватися під неї, вчить не боятися чоловіків. Будучи дорослою, кожна дівчинка намагатиметься вибудовувати свої відносини з чоловіками аналогічно, які були у неї з батьком.

Знаючи особливості батьківської любові і ролі батька в сімейних відносинах, хочеться зробити тільки один висновок. Навіть якщо трапилося розлучення, зв'язок з рідним батьком не повинен припинятися. 

ЯК БОРОТИСЯ  ІЗ ЗАЛЕЖНІСТЮ ВІД ГАДЖЕТІВ

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ ПО ПІДГОТОВЦІ РУКИ ДИТИНИ ДО ПИСЬМА

Навчання письма – важливий крок у розвитку дитини. Його не можна розглядати ізольовано , а лише у взаємозв’язку з розвитком усного мовлення. І це невипадково, адже письмо , як і слухання й говоріння, є одним із видів мовленнєвої діяльності. Процес письма постійно супроводжується усним мовленням, оскільки дитина диктує собі те, що має записати. Якщо дошкільник має певні вади у вимові окремих звуків, це в майбутньому може негативно позначитися на письмі – спричинятиме помилки та пропуск і заміну літер. Тому розвиток усного мовлення є одним із пріоритетних напрямків підготовки руки дитини до письма.

Дослідження науковців свідчать про те, що рівень розвитку мовлення дітей залежить від ступеня сформованості дрібної моторики пальців рук. Недарма народна педагогіка впродовж багатьох століть зберігає значну кількість фольклорних творів, використання яких супроводжується активними рухами: «Сорока-ворона», «Пальчику, пальчику», «Горошок, бобошок» тощо.

Рухи пальців і кисті руки розвиваються в дитини поступово протягом усього дошкільного життя. Однак, на момент вступу дитини до школи не завершується процес закостеніння пальців кисті руки. Цим пояснюється невпевненість у рухах, дрижання пальців під час проведення прямих ліній, написання овалів та напівовалів, швидка втомлюваність. Труднощі, з якими стискається дитина під час письма, викликають у неї негативне ставлення до цієї діяльності. Тому дитина, яка робить лише перші кроки в набутті графічної навички письма, потребує постійної допомоги дорослого, адже саме він має перетворити складну для дитини діяльність на цікаву гру. Із чого тренування, з розминки, зі своєрідної зарядки для пальчиків. Ось наші рекомендації.

«БУДУ ВПРАВНИМ МУЗИКАНТОМ»- імітація гри на різних музичних інструментах (піаніно, скрипка, гітара, балалайка, бубон, флейта, сопілка, баян).

«ПАЛЬЧИКИ КРОКУЮТЬ» – імітація рухів для вимірювання довжини стола.

«УПІЙМАЮ – НЕ ВПУЩУ» – захопити і утримувати пальчиками будь-який предмет, іграшку.

«ПІДЙОМНИЙ КРАН» – перенести будь-який предмет кінчиками пальців з одного місця на інший.

«НАНИЖУ НАМИСТЕЧКО» – нанизати на ниточку намистинки.

«УМІЛІ РУЧКИ» – імітація рухів , які виконуються під час певної роботи ( як бабуся ліпить вареники, як дідусь пиляє дрова, як мама пришиває ґудзик, як тата керує машиною).

«ПАЛЬЧИКИ ТАНЦЮЮТЬ» – імітація пальчиками танцювальних рухів на столі..

Під час проведення тренувальних вправ слід пам’ятати, що вправляння стає цікавішим і ефективнішим, якщо набуває творчого характеру. Додавши трішки фантазії, руки дитини можна легко перетворити на казкових персонажів ( лисичку, зайчика, вовка), на різноманітні предмети (будиночок, стіл, човник ). Якщо ще й вивчити вірш і розіграти його за допомогою рук, то вже ніхто не згадає, що пальчикова гімнастика – це необхідна підготовча вправа для письма, оскільки дії з руками стають самостійними і мотивованими, підтримуються внутрішнім інтересом дитини до участі у своєрідній пальчиковій драматизації.

Після гімнастики слід виконати основні вправи – вправи з письма. Варто пам’ятати , що їх тривалість не повинна перевищувати 5 хвилин. Завдання батьків чи педагога під час організації та проведення їх полягає в пошуку додаткових стимулів, які б викликали в дітей інтерес і бажання виконувати непрості завдання. Таким стимулом , безперечно, можуть стати художні твори. Використання дитячої літератури в процесі підготовки до письма є необхідним засобом навчання, оскільки в школі під час виконання письмових вправ від дітей вимагається вміння уважно слухати, запам’ятовувати і відтворювати на папері сприйняту інформацію. Ось чому й підготовчі вправи з письма для дітей дошкільного віку повинні мати комплексний характер для розвитку всіх необхідних навичок.

Консультація для батьків: «Психологічна готовність дитини до навчання у школі»

«Роки чудес» – так називають дослідники перші п’ять років життя дитини. Закладені в цей час емоційне ставлення до життя, до людей, наявність або відсутність стимулів до інтелектуального розвитку визначають подальшу поведінку та спосіб мислення людини.

Готовність дитини до школи залежить передусім від батьків. Якщо дитина відвідує дитячий садок, то це залежить від вихователів, адже підготовка дитини до школи передбачена програмою дитячого садка. Але ці програми не повністю враховують психологічні аспекти проблеми. Отже, перед психологами стоїть завдання розробки критеріїв і показників саме психологічної готовності дітей до навчання.

Особливої уваги потребують так звані «домашні діти», які не відвідували дитячий садок. Вони, як правило, менш комунікабельні, важче встановлюють контакти з учителем та однолітками, не дуже комфортно почуваються в колективі, бояться залишатись у школі без батьків.

РОЛЬ БАТЬКІВ У ВИХОВАННІ ПРАЦЕЛЮБНОСТІ

Трудове навчання - одна із складових систем гармонійного розвитку дітей дошкільного віку. Народна педагогіка здавна була проникнута ідеєю трудового виховання дітей, яке починали з раннього дитинства. Використовуючи працю як засіб морального, фізичного, інтелектуального, естетичного розвитку дитини, наші пращури оспівували і звеличували її в піснях і казках, приказках та примовлянках.

Ставлення дитини до праці дорослих формується на основі знань, отриманих з різних джерел: від вихователів у дитячому садку, з художньої літератури, бесід та спостережень за дорослими. Звичайно, що все починається з родини. Без сумніву, всі батьки мріють про щасливе майбутнє своїх дітей. Більшість із них спрямовують свої зусилля на збереження фізичного та психічного здоровя , підготовку до школи. На трудове виховання у батьків не вистачає сил. В більшості дошкільників до шести років уже сформоване негативне ставлення до праці як до суспільного явища.

У родині дитина може дізнатися, як називається професія її батьків, яку роботу виконують вони. Безперечно, праця – один із провідних чинників всебічного розвитку дітей. Праця корисна для фізичного здоровя дитини, якщо вона правильно організована. Праця сприяє розумовому розвитку. Під час трудових дій відбувається розвиток всіх пізнавальних процесів: сприймання, памяті, уваги. Включається в роботу мислення, адже дитині потрібно порівнювати, спів ставляти, встановлювати елементарні закономірності.

Процес становлення трудової діяльності особистості відбувається як відтворення трудових процесів дорослих. Але перш ніж включити дитину в посильні для дитини трудові процеси, їй необхідно дати систему знань про працю дорослих, а також допомогти оволодіти системою загальних трудових навичок і спеціальних умінь, необхідних для здійснення того чи того трудового процесу.

Однією з форм виховання працелюбності є доручення, які виховують у дитини самостійність та інтерес до праці дорослого. Привчати дитину до праці потрібно з раннього віку. Спочатку пропонують дитині принести предмет, подати книгу, чашку тощо. Не варто виконувати доручення за дитину, а допомогти порадою. Отримуючи схвальну оцінку, дитина поступово привчається докладати зусилля, щоб виконати прохання дорослого. Даючи дитині доручення, потрібно правильно і чітко показати, як це робити. Пізніше показ і вказівки замінюються на нагадування та контроль. Несміливих дітей потрібно заохотити, похвалити.

Дітей середнього дошкільного віку варто привчати до доручень, які пов’язані з проханням, зверненням до інших осіб. У цьому віці одне з головних завдань - навчити дітей доводити справу до кінця.

У дітей старшого дошкільного віку варто давати доручення, які довші в часі, наприклад, прибирати іграшки у своєму куточку чи доглядати за папугою чи рибками. Не можна забувати, що дитина працюватиме охоче лише тоді, коли розумітиме, що її праця потрібна. Пізніше потрібно привчати дитину до спільної роботи, прибирання кімнати, кухні тощо.

Коли діти усвідомлюють свої обов’язки та набувають практичного досвіду, у них виникає впевненість у своїх силах та можливостях, готовність працювати. Вони із задоволенням виконують свої обов’язки, допомагають молодшим братикам чи сестричкам. Спостерігаючи, як працюють дорослі, діти радо разом з ними прибирають приміщення, перуть, готують, працюють в саду та на городі. Батькам потрібно потурбуватися, щоб знаряддя праці відповідали їхнім силам та можливостям, а дитячу працю супроводжував оптимістичний, радісний настрій.

Порадник для батьків щодо трудового виховання дітей

- Залучати дитину до трудових справ родини якомога раніше;

- За дитиною старшого дошкільного віку закріпити постійні обов’язки, за виконання яких вона має бути відповідальною;

Не допускати відхилень від встановлених дорослим вимог, щоб не давати дитині приводу до ухиляння від своїх обов’язків;

- Не карати дитину працею, праця має приносити радість та задоволення;

- Учити дитину працювати, прищеплюючи їй елементарні навички культури трудової діяльності – раціональні прийоми праці, правильне використання знарядь праці, планування та завершення трудового процесу;

- Не давати дитині непосильних доручень, але доручати роботу з достатнім навантаженням;

- Не підганяти дитину, чекати, поки вона закінчить роботу сама;

- Завжди дякувати дитині за допомогу чи старанно виконане завдання;

- Не забувати хвалити дитину за ту роботу, яка вимагала від дитини особливих зусиль.

БЕЗПЕКА ВЗИМКУ

ПРОФІЛАКТИКА ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ 

Дослідження свідчать, що останнім часом значно збільшилася кількість дітей дошкільного віку з підвищеною тривожністю. Однією з основних причин такої негативної динаміки є жорстоке поводження з дітьми. Дитинство — пора становлення особистості. І саме у цей період дитина потребує найбільшої уваги і захисту. Тож найближче оточення має забезпечити дитині належний догляд та турботу, а головне — безпечне і радісне існування.

Профілактика жорстокого поводження з дітьми  в дитячому садку

Кожним зверненням до дитини — словом, інтонацією, жестом, і навіть мовчанням — ми повідомляємо їй не лише про себе, свій стан, а й про неї, частіше — саме про неї. Від повторюваних зна­ків схвалення, любові та прийняття у дитини з'являється відчуття: «зі мною все гаразд», «я — хороший». А від сигналів осуду, незадо­волення, критики — відчуття «зі мною щось не так», «я — поганий». Емоційна пам'ять дитини фіксує ці відчуття, і вони стають основою формування самооцінки. У ранньому та молодшому дошкільному віці вплив найближчого оточення відіграє вирішальну роль у станов­ленні особистості дитини.

      З огляду на це колектив дошкільного закладу повинен система­тично проводити роботу щодо профілактики жорстокого поводжен­ня з дітьми.

Формування у педагогів толерантного ставлення до дітей

Жорстоким поводженням з дітьми у дошкільному закладі мож­на вважати, зокрема:

- підвищений тон, крик педагога;

- необґрунтовані та неадекватно занижені оцінки;

- сувору дисципліну, яка тримається на страхові;

- авторитаризм, вимоги без пояснень.

- фізичне насильство;

- нехтування інтересами та потребами ди­тини.

- неприйняття;

- погрози або терор;

- ігнорування психологічних потреб дитини;

- ізоляція;

- розбещення.

Необхідною умовою попередження жорстокого поводження з дітьми є підвищення психологічної та педагогічної обізнаності педа­гогів. Дуже важливо, щоб педагоги усвідомлювали ті наслідки, до яких призводить жорстоке поводження з дітьми, та розуміли, які дії щодо дітей є жорстокими і де вимогливість межує з жорстокістю. А ще — необхідно формувати у педагогів толерантне ставлення до дітей. Адже педагоги мають за будь-яких умов проявляти великодушність до дітей, поважати їхні права, визнавати право кожної дитини бути ін­шою, сприймати її такою, якою вона є, вміти поставити себе на місце дитини, співпрацювати з нею на засадах партнерства.

Щоб домогтися гармонійних стосунків кожного педагога з дітьми, ми проводимо з педагогічним колективом різні форми методичної роботи. Зокрема, -

тиждень толерантності, тренінги, консультації типу «Гіперактивна дитина: прийоми налагодження довірливих стосунків»

Просвітницька робота з батьками

З перших років життя дитина «вбирає» все, що бачить і чує у себе вдома, адже її життєдіяльність стає часточкою життя сім'ї. Тож гармонійна та доброзичлива атмосфера сімейних стосунків дуже важлива для зростання малюка. Від доброзичливості найближчого оточення дитини залежить її емоційне і фізичне здоров'я, вмін­ня контактувати з людьми.

 Діти, яких поважають, учаться поважати інших. Про яких турбуються — вчаться ви­являти турботу. Яких люблять таки­ми, якими вони є, — вчаться бути терпимими до інших. Так закладаються основи гуманних стосунків батьків і дітей. Тому метою співпраці з роди­нами вихованців є допомогти батькам зрозуміти і прийняти сучасні гуманістичні ідеї та переконання, які ґрунтуються на повазі до особистості дитини. Адже батьки часто не розуміють, що їхні дії є жорстокими щодо дитини і можуть призвести до непередбачуваних наслідків.

Тож для попередження жорстокого поводження батьків з дітьми  доцільно проводити:

- інформаційні повідомлення на загальних батьківських збо­рах «Батьківська влада та обов'язок», «Ефективність вихо­вання без покарань», «Емоційно-особистісні проблеми ди­тини», «Почуйте серцем голос Вашої дитини»;

- лекторії «Чи треба карати дитину?», «Безпомилкове вихо­вання».

Попередження жорстокого поводження дітей з однолітками

Деякі діти інколи жорстоко поводяться з однолітками. Це вияв­ляється в образливих прізвиськах, глузуванні над зовнішнім вигля­дом, погрозах, приниженнях. Саме у п'ятирічному віці діти можуть демонстративно заздрити одноліткам, зачіпати їх, змагатися з ними та часом агресивно підкреслювати власну перевагу.

Для формування психологічної єдності з іншими дітьми, позитив­ного спілкування, педагоги  мають спрямували свої зусилля на розв'язання та­ких завдань:

Організовуючи освітній процес, варто використовувати різні ме­тоди і прийоми, що сприяють згурту­ванню дитячого колективу. Це систе­ма педагогічних впливів, що містить ігрові ситуації, прийоми, різні ко­лективні творчі ігри, ігрові заняття, спрямовані на створення позитивно­го емоційного настрою та атмосфери безпеки у групі однолітків.

Формуючи дружнє ставлення дітей до однолітків, керуватися твердженням, що дитина це не шма­ток глини, з якого можна виліпити усе, що захочеш. Дитина — особис­тість, яка здатна відчувати, пережи­вати, сприймати, розмірковувати, хотіти, і, спираючись на свій уні­кальний досвід, мати свою власну точку зору та вибирати, як їй поводитися у тій чи тій ситуації. Тож  намагатися сформувати у дітей морально-етичні цінності, збагачуючи їхній досвід добрими вчинка­ми, дружнім ставленням одне до одного, заохочуючи піклування про молодших та слабших, допомогу товаришам тощо.

Жорстоке поводження з дітьми та його наслідки

Жорстоке поводження з дітьми — це фено­мен, існування якого відоме з часу появи історич­них записів людства. Оскільки насилля — не лише соціальне явище, воно пов'язане з природою лю­дини.

На сьогодні не існує єдиного визначення терміну «жорстоке поводження з дітьми». Про­те більшість дослідників і практиків у розвинених країнах користуються визначенням, запро­понованим відомим американським психологом італійського походження Джеймсом Гарбаріно: «Будь-яку дію або бездіяльність стосовно дитини з боку батьків, осіб, які їх замі­нюють, а також закладів або суспільства загалом, внаслідок чого порушено фізичний або психіч­ний розвиток, здоров'я або благополуччя дитини, а також обмежено її права й свободи вважають жорстоким поводженням з дітьми».

Основними формами жорстокого пово­дження з дітьми є:

Психологічне (емоційне) насильство є стриж­нем усіх видів насильства і зневаги стосовно дітей. Переважна більшість дослідників вважають, що психологічні особливості жертв насильства спри­чинені не стільки фізичними травмами, скільки на­сильством над особою.

Психологічне (емоційне) насильство може виражатися як грубим поводженням з дитиною, так і нелюбов'ю, несхильністю до неї, які демонструються різними способами. Якщо батьки по­стійно принижують, залякують та ображають дитину, брутально поводяться з нею, створюють для неї стресові ситуації, якщо вони рідко бува­ють задоволені дитиною, насміхаються над нею, то з упевненістю можна говорити про психоло­гічне насильство над дитиною. Також емоційним насильством вважають відсутність емоційного контакту батьків з дитиною, коли батьки не проявляють своєї любові до дитини, не підбадьорю­ють і не приймають її.

Враховуючи думки провідних фахівців у цій галузі, пропонується таке робоче визначення пси­хологічного насильства: «Психологічним (емоцій­ним) насильством є одноразова або хронічна пси­хічна дія на дитину або її нехтування батьками чи іншими дорослими, що призводить до порушення емоційного розвитку дитини, її поведінки і здат­ності до соціалізації.»

Виокремлюють п'ять основних типів руйнів­ної поведінки значущих для дитини дорослих, зо­крема батьків, що заважають здоровому розвитку дитини, порушують її віру у себе, сприяють появі різних емоційних проблем і неадекватної пове­дінки:

Сексуальне насильство або розбещен­ня — це залучення дитини з її згоди або без такої до сексуальних дій з дорослим (або з людиною, старшою за неї на три й більше років) з метою отримання останнім сексуального задоволення або вигоди.

Існує поширена думка, що особи, які вчи­няють сексуальне насильство над дітьми, страж­дають психічними захворюваннями, настільки їх дії поза межами соціальних та етичних норм. Численні дослідження, переважно зарубіжних учених та фахівців, свідчать, що хоча сексуальні насильники дітей частіше хворіють на психічні захворювання, ніж інші люди, все ж таки пере­важно — це звичайні люди, але з певними психо­логічними особливостями.

Сексуальне насильство впливає на фізич­не та психічне здоров'я і розвиток дитини, пору­шує процес її соціалізації. Травматичні наслідки насильницьких дій можуть негативно впливати на особистісний розвиток дитини протягом три­валого часу, інколи — все життя.

Фізичне насильство — це навмисне нане­сення фізичних ушкоджень (травм) дитині бать­ками (іншими особами), що спричиняють пору­шення фізичного чи психічного здоров'я дитини і потребують медичного втручання, або позбавля­ють життя.

Основними психологічними наслідками фізичного насильства є симптоми, обумовлені стресом — напруженість, головний біль, психосоматичні розлади. Дитина, яку ображають, стає замкнутою, тривожною. Оскільки вона не знає, коли станеться наступний напад, дити­на завжди насторожі, для неї характерна підви­щена збудливість, готовність до нападу, а також страх перед майбутнім випробуванням болем. Щоб уникнути цього, дитина намагається не ду­мати і не говорити про травмуючи події, вона прагне витіснити всі думки і спогади про запо­діяну їй шкоду. На всі запитання, пов'язані з та­кими подіями, маленькі діти часто відповідають «не знаю».

Відчуваючи гнів проти того, що з нею від­бувається, дитина стає агресивною щодо слаб­ших — дітей чи тварин. Для дітей, що пережива­ють фізичне насильство, характерні нав'язливі думки, що з'являються ніби нізвідки, тому їм важ­ко зосередиться на грі або на занятті, вони неу­важні, уникають спілкування з однолітками, від­стають у розвитку.

Нехтування інтересами та потребами ди­тини — це відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, ви­хованні, освіті, медичній допомозі з боку батьків або осіб, які їх замінюють, в силу об'єктивних причин (бідність, психічні хвороби, недосвідче­ність) і без таких.

Звичайно ж, усім батькам добре відоме зна­чення повноцінного харчування, належного догля­ду, надання своєчасної медичної допомоги для нор­мального зростання і розвитку дитини. А от про значення емоційного спілкування для розвитку дитини, особливо у перші роки життя, на жаль, знають не всі. Перший рік життя дитина прово­дить з матір'ю, і порушення материнсько-дитячих стосунків у цей період завдає непоправної шкоди не лише психічному, а й фізичному розвитку ди­тини. Нехтування емоційними потребами дитини, відсутність доброзичливого, ніжного спілкування з дитиною під час догляду, відсторонення від про­блем розвитку дитини тісно пов'язані з психоло­гічним (емоційним) насильством.

Усі форми жорстокого поводження пов'язані між собою та негативно впливають на особистість дитини.

П'ять шляхів до серця дитини

Дотик — один із найважливіших проявів лю­бові до дитини. У перші роки життя дитині необ­хідно, щоб дорослі брали її на руки, обіймали, гладили по голові, цілували тощо. Тактильна лас­ка однаково важлива і для хлопчиків, і для дівча­ток. Виражаючи свою любов до дитини цього віку за допомогою ніжних дотиків, голубіння, поцілун­ків, ви домагаєтеся більшого емоційного відгуку, ніж словами «Я тебе люблю».

Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, адже тоді слова втратять усю силу і сенс. Кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою.

Час, присвячений спілкуванню з дити­ною, — це ваш подарунок для неї. Ви ніби гово­рите: «Ти потрібна мені. Мені подобається бути з тобою». Іноді діти, для яких батьки не знаходять достатньо часу, саме поганими вчинками привер­тають до себе їхню увагу: бути покараним краще, ніж бути забутим. Тож як би ви не були заклопо­тані, потрібно приділяти час не лише хатнім спра­вам, перегляду телепередач, іншим задоволенням,

Подарунок. Багато батьків використовують подарунки, щоб «відкупитися» від дитини. Діти, які одержують ці подарунки, починають вважати, що любов можна замінити різними речами.

Слід пам'ятати, що ні кількість, ні коштов­ність подарунків не відображують силу почуття. Справжній подарунок дарують щиро: не в обмін, а просто так.

Допомога. Кожного дня діти звертають­ся до нас з різними запитаннями, проханнями про допомогу. Завдання дорослих — почути за­питання та відповісти на них, вчасно допомогти дитині. Якщо дорослі допомагають дитині і ро­блять це з радістю, то душа дитини наповнюється любов'ю. Якщо батьки буркотять і сварять дити­ну, така допомога її не радує.

     На кожному етапі розвитку дитини ми по-різному виражаємо свою любов до неї. Дуже важ­ливо обрати саме ту форму вираження (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомогу), яка веде до серця дитини.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ВАС, БАТЬКИ "ТЕАТР В ЖИТТІ МАЛЮКА"

Театр- це радість, свято для малюка. Діти дошкільного віку дуже вразливі, вони особливо піддаються емоційному впливу. Театралізація художніх творів. казок. допомагає їм яскравіше і правильніше пізнавати світ та сприймати їх зміст. , Заняття з музично - театралізованої діяльності забезпечує індивідуальний пфідхід до кожного нашого вихованця.

1. ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНЯТ

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ "ВВІЧЛИВІСТЬ - ВИХОВУЄТЬСЯ  ВВІЧЛИВІСТЮ"

Консультація для батьків "Як привчати дошкільника до праці"

ТВІЙ ДРУГ - ДОРОЖНІЙ РУХ!

КОНСУЛЬТАЦІЯ " БЕЗПЕКА ВАШОЇ ДИТИНИ В ЛІТНІЙ ПЕРІОД"

ІНСТРУКЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ З ОХОРОНИ ЖИТТЯ І ЗДОРОВ'Я ДІТЕЙ  НА ЛІТНІЙ ПЕРІОД

 БЕСІДА З БАТЬКАМИ З БЖ ДІТЕЙ У ЛІТНІЙ ПЕРІОД

Якщо  Ваша дитина не хоче одягатися

ЯКІ КНИГИ ТА ЯК ЧИТАТИ ДІТЯМ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Овочі та фрукти- корисні продукти

Коли слід звертатися до логопеда

ЯК ЕФЕКТИВНО ХВАЛИТИ ДИТИНУ

ДІЇ НАСЕЛЕННЯ: ЯКЩО ОБСТРІЛ ЗАСТАВ ВАС У ПРИМІЩЕННІ

Консультація для батьків: "БЕЗПЕКА ДОРОЖНЬОГО РУХУ В УМОВАХ ВОЄННОГО ЧАСУ"

Пам'ятайте Ваше життя і життя Ваших рідних - це найвища цінність!  Бережіть себе та своїх рідних! 

Україна обов'язково переможе і ми  будемо подорожувати нашою країною у безпеці!

Все буде Україна!

Консультація для батьків: ДІТИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ (ООП)

Поради та рекомендації