Embedded Files
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ
Для того, щоб людина була гармонійною, щасливою, вона повинна бути в злагоді зі своїм “Я”. Так є, коли ми, виконуючи ту чи іншу роль, задоволені нею. Наприклад, якщо дитина йде до школи і не хоче там навчатися, чи буде вона задоволена роллю учня? Звісно, ні. І що відчуватиме така дитина? Що означатиме для неї така роль? Тривогу!
Основні запитання, що ставимо ми, які працюємо з дітками, які готуються йти до школи, такі: “Чи хочеш ти йти до школи?”, “Чому ти хочеш йти до школи?”. І якщо діти відповідають: “Так, бо тато з мамою кажуть, що там буде добре….”, “Бо не хочу ходити в дитячий садок, тому що там треба спати”, – це означає, що дитина насправді не дуже добре ідентифікує себе з роллю школяра. Навіть не дуже хоче її “приміряти”.
Тому батькам (часом з допомогою психолога) потрібно працювати з ідентифікацією (присвоєнням) нової ролі. Тобто, що означає бути школярем – що це не лише вміння читати і писати, але й нова соціальна роль: прокидатися вранці й збиратися в школу, класти до сумки шкільне приладдя, бути уважним на уроці, спілкуватися з вчителем, виконувати домашні завдання, чергувати в класі (якщо таке є в школі) тощо. Нехай батьки згадають свої шкільні роки, свій перший клас і поділяться досвідом – це дуже допомагає.
Разом з дослідженням мотиваційної готовності дитини до школи проводимо тестування, яке показує рівень розвитку інтелекту дитини, пізнавальних процесів, моторику руки, загальну обізнаність (чи знає дитина, скільки їй років, як її звати, як звати тата й маму, чи рахує до 10 і в зворотному порядку, чи знає тварин, птахів, що таке парта, чи може назвати професії, в тому числі батьків, ким хоче стати тощо).
Звісно, тестування можна провести протягом невеликого часу, і методики покажуть результат у певний момент. Це може бути час за півроку до навчання, а може – й за місяць до початку навчального року. Якщо перший варіант, і тести показують середній рівень готовності, ці півроку – час для дозрівання мозку дитини, психологічного та фізичного розвитку.
У своїй роботі опираємося також на спостереження за дитиною протягом її перебування в дитячому садку. Ці знання були важливими, адже ми бачимо дитину в динаміці, ретроспективі: якою вона прийшла в садочок, як проходила адаптація, як ця дитина контактувала з ровесниками, дорослими; як вирішувала конфлікти, якою була під час індивідуальної роботи; як спілкувалася з батьками; як відбувався розвиток її пізнавальних процесів.
Ця інформація дуже допомагала. Адже тестування проводять один раз протягом, наприклад, 30-40 хвилин. Трапляється таке, що дитина може хвилюватися: через нову атмосферу, незнайому людину, маму поруч, яка теж хвилюється, чи дитина все добре зробить… Так можна й помилитися під час виконання завдання.
Які навички показують готовність дитини до школи
‘Тепер – про навички, які також показують рівень готовності дитини до нової соціальної ролі. Є хороший вірш автора Данута Вавілова “Швидко”: “Швидко встань і одягнися! Швидко снідай, не барися! Швидко руки мий і шию! Швидко, бо сама помию! Швидко, тато нас чекає! Швидко, наш трамвай тікає! Швидко забігай до класу! Швидко, бо немає часу! І весь час немає часу… А я хочу САМОСТІЙНО по калюжі йти спокійно, їсти бублик півгодини і дивитись на машини, і на дощик, і на хмарку, на кота і на канарку. Довго хлюпатись у ванні, бумкати на барабані, пасочки ліпити з глини, і не бігти щохвилини. Зрозумійте, це – важливо: хочу жити НЕ-КВАП-ЛИ-ВО!“
Батьки хочуть, щоб дитина відповідала їхнім стандартам. А діти бувають різні: хтось флегматичного темпераменту, хтось – холеричного. Хтось – “посередині”. І коли діти не встигають за батьками, часто ті виконують дитячі обов’язки за них (“швидко руки мий і шию! Швидко, бо сама помию”). Так краще, так зручніше. Так швидше. Та є запитання – для кого? І воно, звісно, риторичне.
Однією з ключових ознак готовності дитини до школи вважаємо розвиток навичок самообслуговування: самому умитися, почистити зуби, одягтися, взутися, прибрати іграшки, скласти свої речі, помити тарілку після себе, набрати води з крану. Деякі діти у 6 років вміють також застеляти та розстеляти ліжко.
Якщо дитина прагне до самостійності, це свідчить про те, що вона готова до автономії, бути певний час без батьківської опіки. Така дитина не почуватиметься в класі безпорадною і не проситиметься додому раніше відведеного часу. Хоча, звісно, якщо дитина не вміє застібнути ґудзика чи зав’язати шнурки, це – не привід не йти до школи. Цьому можна навчитися.
Ще одним важливим критерієм готовності дитини до школи є її готовність дотримуватись певних меж, обмежень. Якщо вона добре жила з межами в дитсадку, у школі їй буде легше. Межі – це безпека дитини. На червоне світло не можна йти не тому, що так хоче мама, а тому що це небезпечно. Водночас, це певне обмеження її волі, свободи, діяльності, і дитина, яка вміє їх витримувати в сім’ї, підкорятиметься їм і в школі. Дотримування меж – це як дотримування правил дорожнього руху: якщо їх порушувати, будуть санкції, штрафи. Такі дії зменшують тривогу в дитини, адже вона вчиться розуміти наслідки своїх вчинків.
Головне – щоб ці межі не були дуже вузькими або дуже широкими і відповідали віку дитини. З дотриманням меж відбувається формування відповідальності за свої вчинки і слова. Дитина в цьому віці здатна в певних випадках оцінити себе, що вона робить добре, а що – ні. І це є теж критерієм готовності до школи.
Бажано, щоб вчитель і батьки однаково розуміли межі. Трапляється, що вчитель каже одне, а батьки – інше: “Ти вчителя не слухай, слухай нас”. Тоді дитина наче розщеплюється, бо з’являються дві правди, і їй дуже важко з цим впоратись. Тому я раджу батькам активно контактувати з вчителями, бути учасниками навчального процесу не лише, коли треба на щось здати гроші. Бо в такому випадку це – пасивна роль.
Якщо дитина не вміє знайомитися, гратися і вливатися в новий колективи, варто ще до школи допомогти їй з цим. Майбутній першокласник має вміти просити про допомогу і розповісти про свої потреби. У перші дні навчання для декого це може бути важко, але коли проходить адаптаційний період, діти можуть говорити, що їм потрібно, пояснити поведінку.
Також важливе вміння – слухати і не перебивати. Наприклад, якщо дитина здатна мінімум 20 хвилин захоплено дивитися та слухати виставу, розповідь, виступ – вона готова до сприйняття інформації на уроках. Якщо ж ні, то просто знудиться в школі. Але тут також грає роль майстерність вчителя подати матеріал і зацікавити учня.
Чи готові до школи батьки
Досвід навчив запитувати батьків: чи готові психологічно вони до того, що їхня дитина (не рідко єдина!) йде до школи? Чи готові вони до зміни її соціального статусу? Трапляється, що ні, бо є страх. Страх, що дитина погано вчитиметься, її ображатимуть, або ж вона ображатиме інших, не витримає шкільного навантаження тощо. Або є друга дитина, яка ще ходить у садок і піде в школу через рік – тоді можна одночасно відводити в школу обох. Тут потрібно обирати, що важливіше. І кожен вибір має ціну. Важливо, щоб дитина не постраждала від цього вибору і могла реалізувати своє право на навчання – у випадку, якщо вона цього хоче.
Критеріями психологічної готовності батьків до школи можуть бути:
готовність своєчасно розстатися з дитиною;
відкритість до своїх почуттів та, за потреби, готовність звертатися по допомогу;
готовність співпрацювати з вчителями, адміністрацією школи, іншими батьками на користь дитини й брати на себе відповідальність за всі наслідки цієї співпраці;
готовність вирішувати труднощі, конфліктні ситуації не так, щоб “моє було зверху”, а через співпрацю, домовленість”;
відчуття та віра в те, що дитина впорається з новою роллю, готовність підтримати її, коли їй страшно і важко.
Як полегшити дитині адаптацію до школи
Розповісти про свій позитивний досвід школярства, показати перші шкільні фотографії.
Не боятися називати емоції та хвилювання: свої і дитини.
Сприяти формуванню довірливим стосункам з вчителем.
Варто розповісти дитині, що навчання корисне: розкажіть, наприклад, як вивчали на географії країни, які потім побачили під час туристичних подорожей, як навчилися розмовляти іноземною мовою, і як це допомогло спілкуватися, як опанували цікаві спортивні ігри тощо. У школі обов’язково з’являться нові друзі, з якими весело проводити час.
Водночас, не варто не казати дитині про можливі труднощі, бо тоді школа виглядатиме ідеальним місцем. Пообіцяйте дитині свою підтримку, якщо виникатимуть проблеми.
Нову роль засвоїти нелегко, бо це щось невідоме, а невідоме викликає напругу, насторожує. Тому краще новою роллю не лякати (“от підеш до школи, і буде тобі лихо: вчитимешся з ранку до ночі, там тебе сваритимуть…”), а знайти в ній щось цікаве, те, що сподобається дитині, викличе в неї інтерес. Якщо дитина дуже переймається, що не впорається з новою роллю, варто сказати їй, що хвилюватися – це нормально.
ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ ПЕРШОКЛАСНИКІВ
Вступ дитини після закінчення ЗДО до школи завжди є переломним моментом у її житті, незалежно від того, в якому віці вона приходить у перший клас: у шість чи в сім років. Про що насамперед мають пам’ятати батьки майбутнього першокласника? На що бажано звернути їхню увагу під час підготовки дитини до школи?
Готовність дитини до НУШ: важливі аспекти
Нова українська школа (НУШ) презентувала вимоги до взаємин «учні — батьки — вчителі — школа». Пріоритетами в них є педагогіка партнерства, нові підходи до навчання учнів, формування в них ключових компетенційтностей тощо.
Ми Педагоги-дошкільники переосмилили свої підходи до підготовки дітей старшого дошкільного віку до Нової Української Школи (НУШ). Насамперед продумали роботу з батьками.
Погляди батьків щодо підготовки дитини до школи різноманітні. Одні вважають, що готувати дитину до школи потрібно. Йдучи до школи, вона має вміти читати, писати та рахувати. Інші наголошують, що поспішати не варто — дитина сама все надолужить. Як відшукати «золоту середину»: підготувати дитину до школи і водночас не відбити в неї бажання вчитися? Та й невже настільки важливо, щоб дитина, йдучи до школи, вже вміла читати та рахувати?
Одне з найголовніших питань у роботі закладу дошкільної освіти — психолого-педагогічна просвіта батьків — набуває особливого значення під час роботи з батьками дітей старшого дошкільного віку.
Завданням педагогів є формувати відповідний рівень психолого-педагогічної грамотності батьків щодо вікових особливостей розвитку старшого дошкільника та молодшого школяра, а також у формуванні в них уміння налагоджувати партнерську взаємодію з дитиною — майбутнім першокласником.
Одним із багатьох варіантів та форм проведення такої роботи може бути пратикум для батьків дітей старшої групи. Матеріали для проведення такого практикуму подано в Додатку 1.
Фізичний розвиток дитини як запорука її успішного навчання
Щоб успішно вчитися, дитині потрібні сили, вона має бути фізично готовою щодня нести ранець чи портфель, сидіти протягом 30-35 хв на уроці, правильно тримати ручку, писати впродовж тривалого часу тощо.
І педагоги, і батьки часто недооцінюють роль сформованості навичок здорового способу життя — фізичний аспект розвитку дитини. Фахівці стверджують, що саме фізичний розвиток є запорукою успішного навчання дитини в школі. Фізична готовність, відповідний стан здоров’я дитини — це одна з основних передумов її успішного навчання в школі.
Не можна забувати і про біологічну зрілість — досягнутий рівень дозрівання організму дитини. Біологічно зрілій дитині легше впоратися з фізичними та розумовими навантаженнями, адаптуватися до нових умов, оскільки вона менш вразлива до стресу, збудників дитячих інфекційних хвороб. Бажано також приділити увагу антропометричним показникам дитини (вага, зріст, зміна молочних зубів на постійні тощо).
Психологічна готовність дитини
Важливою складовою готовності дитини до школи є її психологічна готовність. Існують різні думки фахівців щодо структури психологічної готовності, однак здебільшого виокремлюють такі її компоненти:
• соціальний;
• емоційно-вольовий;
• інтелектуальний;
• мотиваційний.
Дитина має розуміти, що в школу вона йде не лише гратися з друзями, а й одержувати нові знання та вміння. Проте навчатися вона буде не сама. У класі здебільшого навчаються близько тридцяти учнів, тож дитина має вміти спілкуватися та працювати в групі.
Тож у дитини до початку навчання у школі бажано сформувати:
• адекватну самооцінку;
• потребу в спілкуванні з іншими;
• уміння приймати інтереси групи дітей;
• уміння налагоджувати взаємини з однолітками та дорослими.
Варто виховувати в дитини не лише лідерські якості та навички, а й уміння за потреби поступатися. Дитина має бути терплячою до інших.
Психологічна готовність дитини до школи передбачає розвиток її емоційно-вольової сфери, показники якої свідчать про сформова-ність відповідного компонента психологічної готовності до навчання в школі. Йдеться зокрема про такі показники, як:
• упевненість у собі;
• переважання позитивного настрою;
• прагнення стримувати негативні емоції;
• уміння керувати своєю поведінкою;
• розвиток емоційної стійкості;
• довільність пізнавальних процесів, зокрема сприймання, мислення, пам’яті, а також уваги;
• довільність поведінки — здатність робити не лише те, що цікаво, а й те, що потрібно, доводити розпочату справу до кінця.
Бажано вчити дитину виражати свої думки, емоції та бажання, «читати» емоції та настрій інших, прагнути враховувати це під час взаємодії.
Про сформованість інтелектуального компонента психологічної готовності дитини до школи свідчить:
• розвинуте сприймання;
• стійка пізнавальна увага;
• розвинуті мислення та мисленнєві операції — проявляється у здатності виокремлювати та розуміти важливі ознаки та зв'язки між предметами;
• здатність відтворювати зразок;
• оволодіння усним мовленням;
• розвиток дрібної моторики, зорової координації;
• розвиток здатності до навчання.
Важливо не перевантажувати дитину інформацією, яку вона через свої вікові особливості ще не може повністю сприйняти. Бажано подавати знання дозовано. Інформація має відповідати віковим інтересам дитини.
Одне з основних завдань формування інтелектуального компоненту психологічної готовності дитини до навчання в школі — навчити її слухати та переказувати почуте, відповідати на запитання відповідно до теми. Дорослий, навчаючи дитину, має бути для неї мудрим учителем, наставником, другом.
Мотиваційний компонент психологічної готовності дитини до школи відображає її бажання чи небажання вчитися. Цей компонент є визначальним у структурі психологічної готовності дитини до навчання в школі, бо від нього залежить входження дитини в нову для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової обов'язковістю, інтелектуальним навантаженням, необхідністю долати труднощі тощо.
Виокремлюють такі мотиви навчання:
• внутрішні (пізнавальні) — характеризуються потребою в інтелектуальній активності, пізнавальним інтересом;
• зовнішні (соціальні) — виявляються в бажанні дитини займатися суспільно значущою діяльністю, в авторитетному ставленні до вчителя.
Мотиви навчання формують внутрішню позицію школяра, яка є одним з основних показників психологічної готовності дитини до навчання.
Завдання батьків
Не кожна дитина може успішно навчатися в школі. Шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Насамперед батькам важливо усвідомити, що не потрібно заздалегідь виконувати програму першого класу.
Під час підготовки дитини до школи бажано забезпечити умови для її загального розвитку, зокрема:
• дбати про фізичне здоров’я дитини;
• збагачувати життєвий досвід дитини;
• закріплювати побутові навички та розширювати межі самообслуговування і самостійності дитини;
• розвивати мовлення дитини;
• навчати дитину спостерігати, думати, осмислювати побачене та почуте;
• учити дитину висловлювати свою думку та поважати думку інших;
• поступово формувати зацікавленість до навчання і позитивне ставлення до школи.
Варто пам’ятати, що дитина не народжується школярем, готовність до школи — це комплекс здібностей, які піддаються корекції. Процес формування цих здібностей потребує дбайливого ставлення дорослих до дитини, і насамперед батьків. А виховувати дитину — це мистецтво, адже процес виховання — це безперервна робота серця, розуму та волі батьків.
Вправа «Філіппінський тест»
Батькам пропонують правою долонею через маківку голови затулити ліве вухо. Відтак практичний психолог пояснює, що успішність виконання дитиною цього завдання вказує на ступінь її моторної зрілості. Одним із показників моторної зрілості є фізіологічно зумовлений «стрибок» росту кінцівок дитини. Дитина дошкільного віку неспроможна виконати таке завдання — її руки закороткі.
Вправа «Три ложки»
Практичний психолог презентує учасникам три ложки: маленьку, середню і велику. Вони символізують обсяг подачі знань дитині дошкільного віку. Дорослі хочуть, щоб дитина знала все й одразу. Інколи ми починаємо виховувати і навчати дитину не з дитячих казок, а з енциклопедичних знань. Тому нерідко «беремося за надто велику ложку» (показує столову ложку), але «проковтнути» стільки знань дитині складно. І тому вона засвоює ці знання поверхово або ж у неї взагалі зникає бажання дізнаватися щось нове чи спілкуватися з дорослими.
Отже, пропонувати знання дитині дошкільного віку потрібно спочатку невеликими «порціями» (показує чайну ложечку). Коли дитина піде до школи, «порції» можна поступово збільшувати (показує десертну і велику ложки).
Тож головне завдання батьків — підтримувати інтерес дитини до знань, допомагати їй самостійно пізнавати нове.
Тест «Чи готова дитина до школи ?»
Інструкція: дайте ствердну чи заперечну відповідь на запропоновані запитання.
1. Чи хоче ваша дитина йти до школи?
3. Чи може ваша дитина самостійно виконувати завдання, що потребує
4. Чи соромиться ваша дитина незнайомих людей?
5 .Чи вміє ваша дитина складати розповіді за картиною не менш ніж із п’яти речень?
6. Чи може ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?
7. Чи граматично правильно вона будує речення (відмінює іменники, узгоджує їх із прикметниками тощо) ?
8. Чи вміє ваша дитина читати по складах або цілими словами?
9. Чи вміє ваша дитина лічити від 1 до 10 та у зворотньому порядку?
10. Чи може дитина виконати ваше доручення точно та вчасно?
11. Чи любить малювати і розфарбовувати картинки?
12. Чи може ваша дитина користуватися ножицями і клеєм, наприклад, робити аплікації?
13. Чи може зібрати пазл із п’яти частин за 1 хв?
14. Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?
15. Чи може узагальнювати поняття, назвати одним словом, наприклад такі предмети, як шафа, диван, комод тощо?
16. Чи любить ваша дитина самостійно працювати — малювати, збирати мозаїку
тощо?
17. Чи може вона розуміти та точно виконувати словесні інструкції?
18. Чи може дитина самостійно одягтися відповідно до погоди?
19. Чи має дитина обов’язки в родині?
20. Чи виконує вона їх самостійно та вчасно (чи лише за вашим нагадуванням) ?
Оброблення результатів
Результати підраховують за кількістю позитивних відповідей на запитання тесту:
• 15-18 — дитина готова йти до школи. Ви не даремно з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна буде легко подолати.
• 10-14 — ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які ви відпо¬віли «Ні», підкажуть вам, над чим ще бажано попрацювати.
• 9 і менше — почитайте спеціальну літературу, спробуйте приділяти більше часу заняттям із дитиною, зверніть увагу на те, чого вона не вміє.
Поради для батьків майбутніх першокласників
· Не ставтеся до дитини як до маленької. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків. Робіть це м’яко: «Ти в нас уже дорослий, ми можемо тобі довірити помити посуд».
· Визначте загальні інтереси вашої сім’ї. Це може бути як спільний перегляд мультфільмів, так і розв’язання життєвих ситуацій, обговорення сімейних проблем.
· Залучайте дитину до економічних справ родини. Поступово привчайте її порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті. Наприклад, дайте гроші на хліб і морозиво, коментуючи ціну на той і на той товар.
· Не сваріть, не ображайте дитину в присутності сторонніх осіб. Якщо на дитину скаржаться в її присутності, скажіть: «Дякую, ми обов’язково поговоримо на цю тему».
· Навчіть дитину ділитися своїми проблемами, обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками та дорослими. Щиро цікавтеся думкою дитини — лише так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.
· Намагайтеся якомога частіше говорити з дитиною. Розвиток її мовлення — це запорука успішного навчання.
· Відповідайте на кожне запитання дитини, лише так її пізнавальний інтерес ніколи не згасне. Намагайтеся дивитися на світ очима вашої дитини, адже бачити світ очима іншого — основа взаєморозуміння.
· Частіше хваліть дитину. На скарги про те, що щось не виходить, скажіть: «Вийде обов’язково, потрібно ще раз спробувати. Якщо тобі буде потрібна моя допомога, я охоче тобі допоможу».
· Формуйте високий рівень домагань. І вірте, що ваша дитина зможе все, потрібно лише їй допомогти. Хваліть малюка словом, усмішкою, ласкою.
· Не будуйте взаємини з дитиною на заборонах. Завжди пояснюйте причини своїх вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу.
· Любіть дитину, знаходьте радість у спілкуванні з нею.
· Ваша повага до дитини — фундамент шанобливого ставлення дитини до вас у майбутньому.
Наступність ЗДО і школи, загальні поради
13 листопада - Всесвітній день Доброти.
Та для добрих справ не можуть бути визначеними день, час, хвилина. Люди, які творять добро , не чекають цього дня.Вони навіть не помічають, як роблять щасливими інших людей. Так Ірина Миколаївна з метою формування моральних засад дитячої особистості засобами слова, сприянню розвитку творчої активності, навичок самоосвітньої діяльності, виховання морально - етичної культури, готовності допомогти будь-якій дитині у біді, у здатності співчувати щодня вчить діток доброті.
10 БАЗОВИХ ЗНАНЬ МАЙБУТНІХ ШКОЛЯРІВ:
· Називати своє прізвище, ім’я, по батькові, вік. Імена батьків та найближчих рідних. Ідеально –розповідати про їхні професії.
· Знати домашню адресу, мобільний телефон мами, номер маршрутного таксі, зупинка якого знаходиться поруч із будинком.
· Уміти розрізняти пори року, називати місяці, частини доби, природні явища.
· Чітко вимовляти всі звуки мови. (Увага! Звуки ми вимовляємо і чуємо, а вже букви – пишемо і бачимо).
· Давати прості відповіді на прослуханий текст (2-3 слова), розповідати за сюжетним малюнком (3-4 речення).
· Рахувати від 0 до 10 і у зворотному напрямку. Знати назви геометричних фігур. Розуміти значення понять: «більше», «менше», «попереднє», «наступне».
· Розпізнавати та співвідносити цифру і число предметів.
· Вміти виокремлювати «зайве» відповідно до певної теми. (Овочі, тварини, транспорт, одяг, їжа тощо). Кількість зображень можна поступово збільшувати.
· Розмальовувати нескладні зображення у певних межах та вирізати їх ножицями.
· Декламувати раніше вивчені вірші, фрагменти улюблених казок, називати героїв мультфільмів.
Page updated
Google Sites
Report abuse