13 листопада – Міжнародний день незрячих.

ЯК ЗБЕРЕГТИ ЗІР?

- Регулярно відвідуйте офтальмологічні кабінети в поліклініках, де вам проведуть обстеження на сучасному діагностичному обладнанні. Багато захворювань, наприклад, глаукому, краще діагностувати якомога раніше, щоб зберегти зір надовго.

- Правильно обладнайте своє робоче місце, організуйте освітлення, підберіть зручні меблі.

- Робіть гімнастику для очей. Вона дуже ефективна не тільки для профілактики, але і на ранніх стадіях ослаблення зору. В окремих випадках гімнастика для очей допомагає домогтися навіть поліпшення зору і запобігає більш серйозним ураженням очей.

- Якщо вам рекомендовано носити окуляри, не забувайте ними користуватися. Правильно підібрані окуляри створюють більш комфортний стан для очей та послаблюють навантаження на очні м'язи.

- Якщо ви користуєтесь контактними лінзами, підбирайте їх в кабінеті лікаря і дотримуйтесь правил догляду за ними.

- Вживайте в їжу продукти, що дозволяють зміцнити судини сітківки: чорницю, смородину, моркву, виноград.

- Якщо у вас короткозорість, включіть в раціон печінку тріски, сир, зелень. А для живлення і захисту сітківки споживайте продукти, що містять велику кількість антиоксидантів: бобові, риба, рослинні олії і спеції. Не зловживайте гострою і солоною їжею. Збалансований раціон харчування, до якого включено багато овочів і фруктів, запобігатиме захворюванням очей.

НАЙВАЖЛИВІШЕ

До порушень зору може привести не тільки робота за комп'ютером, але і шкідливі звички: паління і вживання алкоголю. Вразливими до офтальмологічних захворювань є особи, які страждають на цукровий діабет та серцево-судинні патології. Щоб зберегти хороший зір надовго, не забувайте про профілактичні огляди. Щонайменше раз на три роки відвідуйте офтальмолога, робіть гімнастику для очей і вживайте продукти, що дозволяють зміцнити судини сітківки.

Пам’ятайте! Зір - це величезна цінність людини!

ДІТИ-ВІЗУАЛИ

Візуал сприймає основну частину інформації через органи зору. Такі діти надають перевагу наочним посібникам і красивому оформленню. З одного боку, ці люди багато мріють, фантазують, мислять картинками, з іншого - їм не чужа стратегія і чітке планування.

Візуали завжди думають про те, як виглядають збоку і ніколи не дозволять собі одягнутися неохайно. Вони можуть довго малювати, розглядати картинки, працювати з пластиліном. Багате уявне мислення дозволяє візуалам добре знатися на графіках, діаграмах, схематичних зображеннях. Але вербальну інформацію вони засвоюють важче. Учитися їм легше з наочними посібниками: плакатами, слайдами, картками.

Дошкільник-візуал швидко запам'ятовує колір, форму, розмір. Якщо малюку запропонувати нову іграшку, він спочатку уважно розгляне її з усіх боків. Діти-візуали люблять ліпити, малювати, вирізати, складати пазли. Їх заняття та ігри включають в себе взаємодію очей і рук. Такі дітки вважають за краще розглядати картинки в книжці, ніж слухати казку (наприклад, на аудіо касеті або у виконанні мами). Для дитини-візуала важливо, що на ньому одягнено, він сам вибирає колір колготок, сукні, кофтинки; дівчатка трепетно ставляться до прикрас, шпильок, бантиків. Малюк-візуал насамперед запам'ятає і розповість, хто, в чому прийшов сьогодні в садок, у кого на майданчику була найяскравіша іграшка. У спілкуванні з однолітками дитина-візуал спочатку спостерігає, а вже потім йде на контакт (спільну гру), може довго грати один. У вихованні малюка-візуала необхідно приділяти увагу розвитку мови (він неговіркий), комунікабельності (вмінню спілкуватися), фізичної координації.

Візуали школярі повільно говорять і погано запам'ятовують усне мовлення, однак можуть компенсувати це, роблячи виписки і замітки. Підкреслюючи і виділяючи кольором ключові моменти, дитина звикає виділяти головне, не відволікаючись на зайві деталі. Виразні жести вчителя для візуалів відіграють роль якорів зорової пам'яті. Хороший ефект дають наочні приладдя: плакати, магнітні дошки, фліпчарти, навчальні картки, навчальні фільми та слайди.

Рекомендується дозволити дитині-візуалу при виконанні домашнього завдання мати під рукою листок, на якому він у процесі роботи може креслити, штрихувати, малювати і т.д.;

При спілкуванні використовуйте методи, зрозумілі та близькі дитині:

- вживайте слова, що описують колір, форму, місце розташування;

- можна виділяти кольором пункти в книзі;

- використовуйте таблиці, схеми, наочні посібники.

СИНДРОМ ГРЕФЕ

Синдром Грефе (хвороба Грефе, гідроцефальний синдром) – неврологічне захворювання, що характеризується двостороннім паралічем окорухових м’язів на тлі дегенеративних процесів в нервових клітинах. Симптом Грефе (симптом призахідного сонця) – один із проявів синдрому. Така назва обумовлена особливим положенням очей, при якому дитина нібито дивиться вниз, а частина райдужної оболонки знаходиться за нижньою повікою. Дана патологія найчастіше виявляється у новонароджених, але іноді захворювання вражає дорослих людей.

Синдром Грефе може з’явитися в тому випадку, якщо вагітність була важкою, а пологи – складними або передчасними, якщо є спадкова схильність. Підвищують ризик виникнення проблеми хронічні захворювання матері, а також інфекційні хвороби, які вона перенесла, будучи вагітною.

Захворювання може бути придбаним і розвиватися у дорослої людини. Причинами можуть стати черепно-мозкові травми, порушення обміну речовин, інфекційні захворювання та ін.

Генетики намагаються визначити конкретний вид мутації. Але спеціального лікування поки, на жаль, не існує. Якщо зір і слух стійко знижуються, дитину навчають мови жестів. Уповільнити прогресуючу патологію сітківки ока намагаються, вводячи в раціон людини вітамін A і уникаючи високих доз вітаміну E. Пік падіння зору і слуху доводиться до 20-30 років життя.

Очі - дивовижний дар природи. За допомогою очей ми бачимо предмети, сприймаємо їхню форму, величину, колір.

Для попередження розвитку порушень зору фахівцями центру було проведено заняття: "Здорові очі", на якому дітям запропонували цікаві гімнастичні вправи на тренування очних м'язів. Заняття також сприяло розвитку мовлення, уваги та пам'яті.

ДИТЯЧИЙ СТРЕТЧИНГ

Стретчинг – це комплекс спеціальних фізичних вправ, які спрямовані на поступове збільшення рухового діапазону всіх груп м’язів. Дитячий стретчинг – окремий напрямок фітнесу для дітей. «Stretch» в перекладі з англійської означає розтягування, еластичність. Це повністю відображає сутність гімнастичного комплексу. Його унікальність і головна особливість полягає в тому, що за основу взяті рухи, які вважаються цілком природними для людини. Наприклад, ми часто потягуємося встаючи з ліжка або вставши з-за столу після довгих онлайн занять. Це і є стретчинг.

Особливості дитячого стретчинга полягають в тому, що дитина не втомлюється під час гри –заняття, не сприймає його як щось неприємне, обов’язкове.

Стретчинг допомагає дитині набути не тільки велику фізичну витривалість, силу, спритність, гнучкість, пластичність, рівновагу, він робить її більш стресостійкою. Фахівці в області психоматики вважають стретчинг відмінним  «навчанням» м’язового каркаса – м’язи поступово звикають виробляти адекватну тілесну реакцію на будь-які емоційні і психічні перевантаження, і це в кілька разів знижує ризик розвитку психосоматичних недуг. Ця гімнастика є відмінним тренуванням  координації рухів.

Стретчинг також  сприяє розвитку фантазії. Ігрове тренування – має на увазі особисту участь  дитини в якійсь «фітнес- казці», в якій дитина  приміряє на себе, в самому прямому  сенсі,  образи змії, зайчика, лисички.

Стретчинг можна використовувати для профілактики плоскостопості, для формування у дітей інтересу до занять і звички до здорового життя.

Ігровий стретчинг  не має вікових обмежень. Але для дітей 3-4 років достатньо: 4- 5 повторень кожної вправи. Для дітей 4-5 років: 5-7 повторень. Старші дошкільнята впораються з повторенням вправ 8-10 разів. Загалом стретчинг має займати 20-30 хвилин та проводитись 2 рази на тиждень.

Тренування завжди починають з розминки – м’язи повинні бути ретельно розігріті, підготовлені до основного комплексу вправ. Вправи виконуються в повільному темпі. Прийоми і пропоновані вправи повинні бути спрямовані  на симетричну розтяжку м’язів – праворуч і ліворуч. Під час занять дитина повинна правильно дихати. Як приклад можно привести вправу:

«Конячка»- вправа для спини і живота. Дитина стоїть на четвереньках , по черзі відводячи до напруги  в м’язах праву і ліву ногу назад поперемінно, а потім роблячи це ж руками. Важливо тримати спину прямою. Згодиться для демонстрації геройських коней принців.

СИНДРОМ ГОРНЕРА (синдром Бернара-Горнера, окулосимпатичний синдром)

Синдром Горнера виникає через недостатність симпатичної іннервації. Ділянка ушкодження симпатичних шляхів знаходиться на іпсилатеральному боці симптомів.

СТАНИ, ЩО ВИКЛИКАЮТЬ ПОЯВУ КЛІНІЧНИХ ПРОЯВІВ СИНДРОМУ ГОРНЕРА:

- Поразка першого нейрона: центральні поразки, що включають гіпоталамоспінальний шлях (наприклад, розтин шийного відділу спинного мозку) .

- Поразка другого нейрона: прегангліонарні ушкодження (наприклад, здавлення симатичного шляху пухлиною верхівки легені).

- Поразка третього нейрона: постгангліонарні пошкодження на рівні внутрішньої сонної артерії (наприклад, пухлина кавернозного синуса).

ЗАЛЕЖНО ВІД ЕТІОЛОГІЇ СИНДРОМ ГОРНЕРА БУВАЄ:

- Первинний (ідіопатичний) - розвивається без зв'язку з будь-якими патологічними процесами як самостійне захворювання.

- Вторинний - розвивається за різних захворювань (наприклад, при інсульті).

Найчастіше синдром Горнера набувається внаслідок патологічних процесів в організмі, таких як:

- запальні процеси у центральній нервовій системі;

- пухлини головного та спинного мозку та пухлина Панкоста (пухлина у верхній частині легень);

- нейрофіброматоз першого типу;

- параліч Дежерін-Клюмпке;

- сирингомієлія;

- запальні захворювання перших ребер та верхніх відділів хребта;

- інсульт;

- мігрень, кластерний головний біль;

- невралгія трійчастого нерва;

- міастенія;

- травми головного та спинного мозку;

- розсіяний склероз;

- хронічна алкогольна інтоксикація;

- запалення середнього відділу вуха;

- аневризму аорти;

- розшарування аневризми аорти;

- зоб;

- тромбоз кавернозного синусу;

- симатектомія (операція з перерізання симпатичного нерва на шиї);

- перетискання сонних артерій, навколо яких знаходяться симпатичні нерви. Перетискання може виникнути, наприклад, після операції на сонній артерії, коли випадково або від безвиході пошкоджено симпатичний нерв. Перетиснути сонну артерію може і утворення, що з'явилося в її області.

Точно визначити причину хвороби здатний лише лікар після деяких аналізів та дослідження пацієнта.

Нерідко діагностується і вроджений синдром Горнера (тобто який передався у спадок), а в деяких випадках можливий ятрогенний шлях отримання, тобто під час медичного втручання, коли персонал щось робить негаразд. І хоча більшість причин доброякісні і добре піддаються лікуванню, в деяких випадках причиною може стати серйозний патологічний процес у районі шиї або грудної клітки, наприклад пухлина верхньої частки легені.

ЯК САМОСТІЙНО СКЛАСТИ ГІМНАСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС ДЛЯ СВОЄЇ ДИТИНИ

Багато батьків не прищеплюють дитині любов до гімнастки, оскільки не мають часу на те, щоб шукати відповідні комплекси гімнастичних вправ для дітей. Але це зовсім не привід, щоб позбавляти свою дитину можливості рости здоровою, адже комплекс гімнастичних вправ для дітей цілком можна розробити самостійно. Для цього потрібно враховувати певні моменти.

Перш за все, комплекс гімнастики для дітей повинен ділитися на три частини:

• Розминка. Тривалість розминки становить від 1 до 3 хвилин. Для розминки підійдуть ходьба на носочках і на повній стопі, біг, стрибки, біг задом наперед та ін.

• Основний комплекс. Складається з декількох вправ, тривалість його становить 3-5 хвилин. Вибирати вправи варто відповідно до напрямку від низу до верху. Тобто перші вправи повинні задіяти верхню частину тіла, а потім «опускатися» вниз. Всього кількість вправ не повинно перевищувати 3-4 для дітей до трьох років. У міру зростання дитини щороку кількість вправ можна збільшувати на 1-2.

• Заключні вправи. Спрямовані вони на те, щоб відновити дихання і розслабитися: тривають  1-2 хвилини. Важливо стежити, щоб під час розслаблення, малюк дихав правильно: вдих через ніс, видих через рот. Спочатку цього важко досягти, але з часом діти вчаться дихати саме так.

Для того щоб прищепити дітям любов до гімнастики, не варто виключати і психологічний фактор. Малюкам дуже подобається використовувати вірші на заняттях.

КОРИСТЬ ДОМАШНІХ РОЗВИВАЮЧИХ ІГОР ДЛЯ ДІТЕЙ

Існує кілька видів розвиваючих ігор для дітей: настільні, логічні, музичні, навчальні, інтерактивні, комплексні. Всі вони несуть певну інформацію і прищеплюють дітям необхідні навички.

• Настільні ігри сприяють усвідомленню правил, відбувається розвиток терпіння, здатності спілкуватися з партнерами по грі, вміння діяти колективно, попутно розвиваючи як дрібну, так і велику моторику. Ви просто відкриваєте коробку, вивчаєте правила, розкладаєте поле, картки, фішки... і починається чарівність.

Згадайте дитинство і пограйте зі своїм чадом у всьому відомий "Ерудит", непорушне "Лото", настільні ігри-бродилки, а з дитиною старшого віку можна і в "Монополію" перекинутися. У будь-якому випадку, вибір настільних ігор зараз настільки великий, що все і не опишеш, але радість вам і вашому малюку вони доставлять напевно.

• Логічні ігри дозволяють розвивати мислення, аналізувати, порівнювати, виявляючи прості закономірності. Постійні заняття логічними іграми дозволить дитині навчитися міркувати.

Найоптимальнішим варіантом на сьогоднішній день є комп 'ютерні логічні ігри для дітей різного віку. Але ніхто не заважає вам всією родиною зіграти в доміно, нарди, шахи і шашки, пограти в улюблені ігри всіх школярів "Точки", "Морський бій", "Шибениці" або навіть "Хрестики-нолики". А з найменшими скласти веселий пазл або попроходити лабіринти.

• Музичні розвиваючі ігри для дітей, природно, розвивають художній смак і творчі здібності. Чудово, якщо батьки вчасно визначать таланти свого малюка, і цілеспрямовано розвиватимуть ці навички надалі.

Придбайте малюку дитячі музичні інструменти і навчіть його простеньким мелодіям, які потім можна буде зіграти сімейним оркестром. Більш детальні опис цікавих музичних ігор ви зможете знайти тут.

Комплексні розвиваючі заняття для дітей зі зміною сфери діяльності приносять величезну користь у вихованні та розвитку дитини. Такі умови чудово підходять для активних, невгамовних хлопців. Не встигаючи втомлюватися від нової інформації, дитина перемикається на інше заняття. Отримана інформація закріплюється за допомогою практичних вправ.

У різноманітності розвиваючих комплексних занять для дітей будь-який малюк знайде щось саме для себе. Тому, інтегровані ігри і приймаються до використання в багатьох приватних школах.

Приклади домашніх розвиваючих ігор

• Проста логічна розвивальна гра для дітей, яка навчає рахунку. Вивчіть з малюком невеличкий ритмічний вірш - лічильник. Наприклад, "раз, два, три... вийшов зайчик погуляти". Почніть розповідати віршик, перекидаючи один одному м 'яч на кожному слові. Ви говорите "раз" і кидаєте м 'ячик малюку. Він відповідає "два" і кидає м 'ячик вам. Гра корисна для дітей з дворічного віку. Дозволяє не тільки засвоїти числа, а й вивчити нові слова.

• Для розвитку уяви влаштуйте домашній театр. Підбирайте для виступів вірші, які можна представити у вигляді пантоміми. Спочатку виконуйте вірші самі, а малюка просите повторювати за вами слова і рухи. Поступово переводьте дитину на самостійні номери.

• За допомогою навчальної гри можна, навіть, навчити дитину прибиратися в кімнаті. Розкладіть по полицях шафи або ящиках комода речі в порядку, що дозволяє відрізнити вміст однієї скриньки від іншої. Наприклад, в одній скриньці лежатимуть м 'які іграшки, в іншій - книжки, у третій - канцелярське приладдя. Запропонуйте дитині вивалити всі речі на пол. А, потім, попросіть розкласти все в тому ж порядку. Допомагайте, але основну роботу малюк повинен виконати сам. До речі, подібна гра сприятиме розвитку уваги та логіки.

• Навчіть дитину одягатися правильно, використовуючи своєрідну гру. Нехай він обере ті предмети одягу, які любить найбільше. А потім, попросіть його одягнутися, як для прогулянки. Нехай пофарбується перед дзеркалом. Після, запропонуйте поміняти якийсь предмет на інший. Малюк навчиться спритно справлятися із застібками і розвине моторику пальців.

ІГРИ ДЛЯ ПОКРАЩЕННЯ ПІЗНАВАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ

Гра «Слова» (розвиток уяви, уваги, мислення, вчити добирати асоціації). «Назвіть «смачні» слова (мандарин, торт, сік і т.д.).  Діти називають слова.

Для дітей 3-4 років

«Смачні» слова (мандарин, торт, сік і т.д.)

«Страшні» слова (вовк, Баба Яга, привид і т.д.)

«Слова, щоїздять» (велосипед, машина, автобус і т.д.)

«Слова, щолітають» (метелик, літак, ворона і т.д.)

«Кухонні» слова (чайник, тарілка, холодильник і т.д.)

«Великі» слова (будинок, велетень, тато і т.д.)

«Красиві» слова (мама, квітка, картинка і т.д.)

«Живі» слова (кішка, мураха, конячка і т.д.)

Для дітей 5-6 років

«Залізні» слова (цвях, ножиці, ключ і т.д.)

«Слова, щокусаються» (собака, крокодил, вовк і т.д.)

«Шарудливі» слова (пакет, фантик, газета і т.д.)

«Мокрі» слова (дощ, рушник, крапля і і.д.)

«Слова, щовдягаються» (шапка, сорочка, пальто і т.д.)

«Казкові» слова (принц, чаклунка, Попелюшка і т.д.)

«Магазинні» слова (продавець, морозиво, ваги і т.д.)

«Мамині» слова (плаття, поцілунок, парфуми і т.д.)

Надалі можна придумувати, наприклад: «слова, що пахнуть», «зимові», «літні», «колючі», «таємничі», «підводні», «святкові», «сумні», «веселі», «добрі» і безлічінших. Спробуйте самі запропонувати назву, а також запропонувати зробити це дітям.

Гра-завдання «Що пропало?» (розвивати зорову пам’ять, увагу). Показуючи цікаві іграшки дітям, можна їх переставляти, міняти місцями, ховати. Діти повинні сказати, чого не стало? Давати правильну відповідь потрібно неголосно, по команді.

Гра «Вилучи зайве» (розвивати мислення, слухову пам’ять, класифікувати предмети за ознакою).

Завдання 1. Доберіть картинку, серед яких п’ять можна об’єднати в групу за спільною ознакою, а шоста зайва: принц, котик, бабуся, рибак, дитина, тато.

Завдання 2. Послухайте слова: рот, ніс, вуха, очі, окуляри (що тут зайве?)

Гра «Заборонене число» (розвивати слухову пам’ять, увагу)

Я обираю заборонене число (наприклад, цифру 2); після цього вимовляю в голос кілька чисел. Щоразу, коли звучить заборонене число, треба плескати в долоні. Ручки тримаємо перед собою. Приготувалися – почали!

Гра “Відмінності» (розвивати мислення, мовлення)

Дітям пропонується сказати, у чому полягають відмінності між  предметами, наприклад:

Між птахом і собакою.

Між ручкою і олівцем.

Між деревом і склом.

Рекомендується пропонувати якомога більше відповідей.

Гра “Магазин” (розвивати короткочасну пам’ять).

Ведучий називає слова: хліб, сіль, ковбаса, масло, сир, яблука, лимон, цукор. Дитина – «покупець», іде в магазин і називає слова «продавцю»-дитині/іншому дорослому (в той самій послідовності).

Гра «Запам’ятай» (розвивати слухову пам’ять, уважність)

Ведучий каже: «Я буду зачитувати слова у повільному темпі, а ви спробуйте запам’ятати ці слова». Діти уважно слухають і відтворюють слова.

Ліс            Будинок  

Квітка         Бджола

Море             Яблуко

Небо               Сонце

Пальма            Бант

Телевізор         Річка

Які слова ти запам’ятав, якщо хочеш, можеш їх намалювати, або просто скажи їх вголос.

Гра «Скажи навпаки» (розвиток логічного мислення)

Називається слово, протилежне за значенням. Виграє той, хто жодного разу не помилився.

Білий-чорний                 День-ніч                    Довгий-короткий       

Широкий-вузький          Літо-зима                  Сонце-місяць

Низький-високий           Лисиця-заєць…

Шепіт, шелест, шерех листя…

Ходить осінь золотиста,

Жовтокоса, багряниста,

З тихим шумом падолисту.

Продовжуючи тему осінь фахівці ІРЦ надають послуги дітям. Сьогодні було проведене заняття, на якому разом із дитиною зробили артикуляційні вправи, відгадували ребуси, читали та переказували розповідь про чарівний осінній ліс. Вправлялися у опису за малюнком.

СИНДРОМ КОМП’ЮТЕРНОГО ЗОРУ

«Синдром комп'ютерного зору» — синдром, який проявляється в різних захворюваннях очей, що пов'язані з частим використанням комп'ютерів, планшетів і смартфонів. Багато людей відчувають дискомфорт, сидячи перед екраном. Пізніше це може перерости у серйозніші проблеми із зором.

СИМПТОМИ СИНДРОМУ КОМП'ЮТЕРНОГО ЗОРУ:

- втома;

- головний біль;

- розпливчастий зір;

- сухість очей;

- біль у спині та плечах.

Багато проявів синдрому є тимчасовими та проходять після припинення використання технічного пристрою. Але розпливчастий зір може протягом тривалого часу не залишати користувача і, якщо не зробити належне лікування, може викликати серйозні проблеми.

ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ СИНДРОМУ КОМП'ЮТЕРНОГО ЗОРУ:

- текст або зображення на екрані пристрою занадто дрібні або недостатньо чіткі;

- не правильне положення тіла та відстань від очей до монітора;

- неправильно підібрані окуляри для роботи за комп'ютером (не всі окуляри пристосовані для роботи за комп'ютером. Для цього використовують спеціалізовану оптику);

- погане освітлення;

- неякісний екран пристрою.

Найчастіше синдром виникає під час роботи очей на межі своїх можливостей. До групи ризику входять користувачі, які проводять за електронними дисплеями більше 2 годин на добу.

ПРАВИЛА ДЛЯ ЗАПОБІГАННЯ МОЖЛИВОСТІ ПОЯВИ СИНДРОМУ:

- Догляд за очима та носіння спеціальної оптики

- Правильне положення тіла

- Оптимальна відстань від очей до екрана (від 40 до 75 сантиметрів. Монітор повинен розташовуватися на 10-15 сантиметрів нижче за рівень очей).

- Усі документи та довідкові матеріали повинні знаходитись між монітором та клавіатурою, в крайніх випадках достатньо їх закріпити поряд з дисплеєм.

- Монітор слід розташувати далеко від вікон або використовувати штори.

- Слід відпочивати по 15 хвилин після кожних 2 годин, проведених перед монітором.

- Дотримуватися правила 20-20-20 - кожні 20 хвилин відпочивайте по 20 секунд, дивлячись на предмети за 20 футів (6 метрів) від вас.

- Часте моргання допоможе  зберегти зір і запобігти пересиханню оболонки ока.

АУДІАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ДІТЕЙ (РОЗВИВАЄМО ГЛИБИННЕ СПРИЙНЯТТЯ ЗВУКІВ, РИТМІВ, МЕЛОДІЙ)

Розвивати чутливість у дітей до основних властивостей музичного звуку слід поступово, з часом ускладнюючи завдання і вправи.

ЗМІСТ І ЦІЛІ ТАКИХ ІГОР:

- Формувати сприйняття висоти звуку.

- Здатність співвідносити музичні звуки: ті, що йдуть вгору і вниз поступово; ті, що йдуть вгору і вниз через щабель; побудованих на одному звуці; ті, що звучать по два-три одночасно.

- Розрізняти ритмічний малюнок (певна послідовність з'єднання довгих і коротких звуків).

- Сприймати тембр і гучність звучання.

Пропонуємо вашій увазі декілька ігор, які стануть помічником в аудіальному розвитку дитини, формуючи і розвиваючи у неї ще більш глибинне сприйняття звуків, ритмів, мелодій.

1. ГРА «ДЗВІНОЧКИ»

Мета: розрізняти висоту звуків.

Для гри потрібно набір дзвіночків. Дитині пропонується розмістити їх в ряд, починаючи з дзвіночка, у якого найнижче або найвище звучання. Поступово можна збільшувати кількість дзвіночків.

2. ГРА «ВГАДАЙ, СКІЛЬКИ ЗВУКІВ Я ЗІГРАЮ»

Мета: закріпити уявлення про високі і низькі звуки.

Для гри знадобляться дитячі музичні інструменти. Дорослий виконує на інструменті кілька звуків, а дитина слухає, запам’ятовує їх і відповідає, наприклад, що дорослий зіграв два рази один і той же звук, пробує повторити, проспівуючи його. Звуки можуть йти в різній послідовності, наприклад: кілька високих звуків, потім по черзі то низький, то високий і т. д. Дитині потрібно визначити, які вона чує звуки - однакові або різні, скільки високих і низьких, який звук перший - низький або високий. І на завершення гри проспівати відповідь або повторити послідовність на склад «ля».

3. ГРА «ПРОГУЛЯНКА»

Мета: розвивати почуття ритму.

Для гри знадобляться музичні інструменти та їх замінники (молоточки, барабан, бубон, ксилофон, металофон, дзвіночки, музичні тарілки).

Дорослий розповідає історію, супроводжуючи свою розповідь в певних місцях грою на приготованих інструментах, залучаючи до гри дитину. Наприклад: «Вийшли ми на прогулянку, але прогулянка наша була незвичайною! Ось ми спускаємося сходами (повільно стукає молоточок по столу), вийшли на вулицю. Яскраво світить сонце, ми зраділи і побігли (часто б'ємо по барабану або стукаємо молоточком по столу). Ми гуляли, як раптом піднявся сильний вітер, ударив грім і пішов дощ.» (Ритм частішає, можна одночасно бити в барабан, бубон, молоточком по металофону, вдаряти в тарілки, передавати дзвіночком крапання дощу і т.д.)

Можна запропонувати дитині самій придумати продовження історії і скласти ритмічний малюнок до розповіді. Також ритмічний малюнок можна озвучувати немовними звуками (клацанням язика, пальців; ударами долонь, по колінах; притопуванням ногами і т. д.)

4. ГРА «ОПЛЕСКИ»

Мета: створювати і запам'ятовувати ритмічний малюнок.

Дорослий придумує ритм і ударами долонь відображає його. Дитина повинна безпомилково його повторити. Далі ритм придумує дитина, а дорослий повторює його. У ритмічний малюнок можна вводити прості вигуки або слова, наприклад: «Раз!», «Оле-оле-оле!», «Раз, два, три!». Можна використовувати смішні приказки або промовки, проговорюючи їх разом організовано і ритмічно.

Під час занять зовсім не обов’язково, щоб дитина весь час сиділа за столом. Засвоєння матеріалу буде більш цікавим та ефективним, якщо мовленнєві завдання виконувати у русі, в процесі ігор, поєднуючись з розвитком інших психічних процесів.

З нагоди Дня Обізнаності про м’язову дистрофію Дюшенна.

http://dmd.org.ua/pro.../m-yazova-distrofiya-dyushena/...

Фахівці центру продовжують співпрацю з педагогами ЗЗСО Вугледарської ТГ. Сьогодні на зустрічі вчителі з асистентами представили колегам свій досвід  роботи з дітьми з ООП в інклюзивному класі, а саме поділилися, як в  класі організовується навчально – виховний процес; як співпрацюють вчитель та асистент,  які методи та прийоми адаптації та модифікації навчального матеріалу вони застосовують.

Дякуємо педагогам

Вугледарської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів N2 https://www.facebook.com/vuhledar.osh2

Вугледарського навчально-виховного комплексу "МРІЯ"

https://www.facebook.com/groups/181590125773121

Вугледарського навчально-виховного комплексу "Політехнічний ліцей-загальноосвітня школа І-ІІ ступенів"

https://www.facebook.com/VugledarNVK

Новоукраїнського ЗЗСО Вугледарської міської ради

https://www.facebook.com/groups/484774585404632/

які виступили та поділилися своїм практичним досвідом, розробками та родзинками своїх здобутків із колегами. Сподіваємося на подальшу плідну, дружню та партнерську співпрацю.

ПЕРШІ ЗАНЯТТЯ З НОЖИЦЯМИ ДЛЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ.

Робота з ножицями – одне з найкорисніших занять для дітей дошкільного віку. Вирізання  розвиває дрібну моторику, покращує координацію рухів пальців, мислення.

Часто маленьким дітям вирізання дається нелегко, через це вони можуть сильно засмучуватися і зовсім втрачати інтерес до завдань, де потрібна робота з ножицями.

Є кілька основних причин за якими дитині важко вирізати:

Тугі ножиці. Це одна з головних труднощів, з якою може зіткнутися дитина. Малюкам 2-3 років відмінно підійдуть ножиці з фіксацією відкритого стану. Вони розкриваються самі, а дитині залишається лише їх закрити.

Недостатня плавність рухів. Почати роботу з ножицями варто з вирізання по прямих лініях –  і тільки після цього – переходьте до завдань з вигинами.

Нездатність зупинитися. Часто маленьким дітям складно зробити чіткі розрізи, вони виходять довшими, ніж потрібно. Щоб навчитися робити розрізи необхідної довжини, можна потренуватися, виконуючи завдання, де виділені точки, в яких потрібно зупинитися.

Завдання, які допоможуть навчити дитину вирізати:

• Розрізаємо смужку паперу навпіл.

• Розрізаємо смужку паперу на шматочки.

• Вільне вирізання. Дайте дитині журнал, стару газету та ножиці. Вашому малюкові дуже сподобається розрізати їх на шматочки.

• Різати по лінії. В Інтернеті є безліч завдань-шаблонів для вирізання. Почніть з простих вправ, тільки коли дитина їх освоїть, переходите до більш складних.

• Ріжемо тісто для ліплення. Ви можете разом з дитиною розкачати тісто для ліплення, а потім запропонувати малюкові порізати його на шматочки.

• Вирізаємо фігури, зображення, малюнки, розмальовки. Коли дитина вже навчилася  різати по лініях різної складності, попросіть її вирізати якусь картинку. Для цього відмінно підійдуть малюнки самого малюка.

Ніколи не залишайте маленьку дитину, яка працює з ножицями, без нагляду!

У  віці 3-4років, діти продовжують освоювати нескладні прийоми вирізання. Можна спробувати дати дитині вирізати геометричні фігури (квадрат, трикутник, ромб), а також активно використовувати шаблони для вирізання по лініях. Завдання з вирізання для віку 3 + можна знайти як в спеціальних робочих зошитах, так і в більшості посібників для дітей.

Починаючи з середньої групи (тобто в 4-5 років) - дітям дають ножиці. Вони вчаться вирізати фігури з кольорового паперу і робити аплікації. У цьому віці у дітей зазвичай прокидається великий інтерес до різних виробів. Влаштувавши вдома виставку робіт дитини, ви відмінно підтримаєте її мотивацію.

ЯК ЗАЛУЧАТИ ДО НАВЧАННЯ  ДИТИНУ З ООП  В ІНКЛЮЗИВНОМУ КЛАСІ

Якщо це дитина з інтелектуальними труднощами, звісно, буде складно її включати в діяльність, яку виконують діти. Але її діяльність має бути максимально схожою. Тобто, якщо діти зараз працюють самостійно в зошитах, ця дитина так само має виконувати завдання в зошиті. Буде інше завдання, менше за обсягом, спрощене, можливо, взагалі не схоже із завданнями, яке роблять інші діти, але вона так само буде працювати в зошиті.

Коли починається усне опитування, будь-яка дитина на інклюзивному навчанні має брати в ньому участь.  Підбираються питання такої складності, щоб дитина їх зрозуміла і дала на них відповідь. Вони будуть стосуватися цього предмету і цієї теми (або максимально до неї наближені), але будуть відповідати рівню сформованості знань із цієї дисципліни або теми, які будуть заздалегідь заготовлені.

Коли діти  по черзі розв’язують приклади, написані стовпчиками, вчитель може включити в цей стовпчик і приклади саме для дитини з ООП, і відповідно, коли підходить черга до цього прикладу, вона ставить питання цій дитині яка так само виконує завдання, дає відповіді на запитання.

Пропонуємо Вам вправу «Прислів’я»

Мета: розвиток уваги, мислення, мовлення, виховування поваги та любові до рідної мови.

Хід заняття: Запропонувати дитині прочитати за стрілочками прислів’я, та розповісти що воно позначає.

ПОРАДИ ТА ПРИЙОМИ, ЯКІ ДОПОМОЖУТЬ БАТЬКАМ НАВЧИТИ ДІТЕЙ КРАЩЕ ЗАПАМ'ЯТОВУВАТИ ІНФОРМАЦІЮ

• Мультисенсорний підхід для кращого вилучення з пам'яті.

• Допомагайте дітям вивчати важливий матеріал за допомогою різних органів чуття (слуху, зору, дотику, а іноді й нюху). Діти можуть візуалізувати орбіту Землі навколо Сонця, уявити обертання електрона навколо ядра атома, імітувати дзижчання електрики, що проходить по дротах, або відчувати поколювання, пов'язане зі статичним електричним зарядом, яке виникає при терті повітряної кульки об руку, і відчувати порухи волосся.

• Заохочуйте дитину створювати візуальні образи історичних подій або наукового процесу. Опишіть на прикладі, як можна візуалізувати заснування столиці нашої країни, додаючи деталі, які ви уявляєте в цій сцені. Чим більш драматичними, дивними й такими, що запам'ятовуються, вийдуть образи, тим краще.

Потім діти можуть робити замальовки своїх візуалізацій, усно описувати їх своїми словами. Це підсилює ефект мультисенсорного навчання, оскільки дитина персоналізує інформацію та взаємодіє з нею різними способами. Таким чином задіюється велика кількість нейронних шляхів і розвивається міцна довготривала пам'ять.

Також завдяки мультисенсорному підходу в дітей з'являється ширший доступ для вилучення всієї збереженої інформації, пов'язаної з досліджуваною темою. Коли вони пригадують один зі способів, за допомогою якого вивчили певну тему, сигнали зі сховища пам'яті надходять у численні пов'язані ділянки зберігання, і весь вивчений матеріал вилучається в активну пам'ять.

• Використання запитань в якості мети при вивченні нового матеріалу.

• Постановка запитань. Допомагайте дітям придумувати запитання до початку читання, прослуховування нової інформації чи повторення вже вивченого матеріалу. Запитання можна підбирати із книг, придумувати самим (батькам) або використовувати ті, які придумали діти. Ви навіть можете заздалегідь приготувати списки запитань і зняти з них копію, щоб використовувати знову і знову, бо одні й ті ж запитання часто підходять для різних завдань. Просто дайте дітям список відповідних запитань, перш ніж вони почнуть щось читати.

• Пошук відповідей під час читання або прослуховування розвиває пам'ять, оскільки в дітей з'являються конкретні цілі. Більш сильний вплив на пам'ять відбувається в результаті справжнього задоволення від досягнення мети, коли діти знаходять правильні відповіді.

• Самоаналіз. Навчіть дітей замислюватись над тим, що вони можуть взяти із прочитаного матеріалу або почутого на уроці. Для цього їм необхідно складати списки своїх припущень у вигляді незакінчених тверджень і запитань перед читанням завдання (а також при повторенні інформації для підготовки до контрольної чи тестів). Діти можуть записувати їх на папір-самоклейку для нотаток. До й під час читання їм необхідно записувати відповіді на свої (або придумані вами) запитання також на папір-самоклейку та вклеювати їх у книгу.

Коли треба буде повторити засвоєний матеріал, діти зможуть використовувати початковий список запитань або запитання на папері-самоклейці для заміток (без записаних відповідей). Після відповіді на кожне з них вони одразу ж можуть звіритися з текстом або зі своїми нотатками, щоби перевірити правильність своїх відповідей. Коли діти роблять це після кожного запитання, маючи доступ до правильної інформації, їхній мозок перепідключає неправильні ланцюжки пам'яті до правильної інформації.

Ось деякі приклади запитань, на які діти можуть відповідати до, під час і після прочитання матеріалу, що вивчається. 

Перед читанням діти можуть робити такі припущення:

• Я думаю, що тут буде розповідатися про...

• Я вже знаю дещо про це, тому припускаю, що...

Під час читання діти можуть закінчувати такі висловлювання:

• Це схоже на те, що я знав раніше, тому що інформація нагадує мені...

• Це здивувало мене, тому що...

• Я хочу дізнатися про це більше, тому я збираюся...

Після прочитання:

• Це наштовхнуло мене на думку про...

• Я бачу, як це можна використовувати для...

• Я думаю, що це буде в контрольній роботі/тесті, тому що...

Виявляється, розумова робота над припущеннями, оцінками, відповідями на запитання й вирішенням завдань готує мозок для кращого зберігання знайдених правильних відповідей.

Коли учні перед контрольною або тестом перевіряють власні знання, ставлячи запитання самим собі, а потім перевіряючи правильність відповідей, то в результаті в пам'яті зберігається у три рази більше інформації, ніж при багаторазовому повторенні навчального матеріалу за такий же проміжок часу. Крім того, спогади, отримані при такому попередньому тестуванні й перевірці, зберігаються набагато довше, тому дітям потрібно менше часу на повторення матеріалу перед випускними іспитами.

• Використання несподіванки, новизни та природної допитливості дітей.

Діти народжуються допитливими. Вони мають здатність дивуватись, яку можна дбайливо зберігати протягом шкільних років, щоби посилювати задоволення від навчання й запам'ятовування нової інформації. Якщо ви розвиваєте дитячу допитливість або вносите у процес навчання новизну, діти набагато ефективніше запам'ятовують необхідну інформацію.

Дитяча увага та система пам'яті будуть більш відкритими для обробки й запам'ятовування інформації, якщо вона з'являється в результаті раніше незвіданого досвіду. Побудуйте взаємозв'язок між тим, що діти вивчають у школі, і чимось новим/незвичайним, щоб запалити їхню увагу та допитливість. Це може бути що завгодно – від цікавої пісні, незвичайного капелюха до плаща або переглянутого відеокліпу про історичну добу, яку вони вивчають. Навіть зміна у звичайному навчальному просторі підсилює здатність дітей запам'ятовувати інформацію, тому що коли вони згадують, що ви запалили свічку на столі в той час, коли вони вчили певний матеріал, діти пригадають і свічку, і пов'язані з нею нові знання.

Використовуйте метод несподіванки, щоби пожвавлювати мозок вашої дитини й висвітлювати шлях до сховищ пам'яті. Допитливість примушує дитину слухати урок або читати текст, щоб задовольнити свій інтерес. Діти запам'ятовують інформацію, тому що їхній мозок активізується й пов'язує цю інформацію з новизною.

• Кодовані записи. Нехай ваші діти використовують завчасно розподілені кольори (кольоровий папір-самоклейку для нотаток, кольорові ручки, олівці, маркери тощо), кожний з яких представляє певний тип інформації в їхніх записах чи книгах. Різні кольори можуть представляти такі категорії, як: рівні важливості, посилання на особистий досвід або початкові знання, інформацію, яку діти не зовсім розуміють, інформацію, до якої вони вважають за необхідне повернутися при подальшому розгляді.

Для дітей молодшого віку ви можете придумати нагадування про те, які кольори відповідають певним рівням важливості. Це може бути зображення світлофора на стіні, яке демонструє ступінь важливості за кольорами, починаючи із зеленого, а потім жовтий і червоний (чи навпаки). Діти старшого віку можуть докладніше описувати різні категорії, використовуючи плакат із зображенням веселки з нагадуваннями про те, що позначає кожний колір, наприклад, фіолетовий позначає матеріал, пов'язаний з тим, що дитина вже знає, чи з його особистим досвідом.

Кольорове кодування – це один з найкорисніших видів ментальних маніпуляцій для збереження нових спогадів, при якому нейропластична реакція робить ці спогади сильніше (особливо це важливо протягом перших 24-х годин після процесу навчання).

• Активація розумової діяльності. Мозок зберігає інформацію в короткочасній пам'яті менше однієї хвилини, якщо тільки вона не пов'язана з початковими знаннями. Активуйте початкові знання вашої дитини, нагадуючи їй про споріднені теми, які вона вже вивчила, або про попередній доречний сімейний досвід, що стосується цієї теми. Попередні знання – це інформація, яку діти вже набули за допомогою формального навчання, особистого досвіду або асоціацій з реальним світом.

Активуйте початкове знання дітей, указуючи їм на інформацію, яку вони вже знають, і пов'язуючи її з новим навчальним матеріалом або з тим, що вони збираються повторювати при підготовці до контрольної чи тестів. Показуйте відео, сімейні фотографії або онлайн-зображення та проводьте бесіди, які нагадають дитині про первинні знання й досвід. Це викличе спогади, і мозок зв'яже досліджуваний матеріал з нейронними ланцюгами, які вже існують у її пам'яті.

Здатність мозку запам'ятовувати нову інформацію безпосередньо пов'язана з тим, наскільки успішно він може зв'язати її з наявними попередніми спогадами. Якщо дітям розповісти, що те, що вони вже знають, пов'язане з новою інформацією, ці спогади стануть сполучною ланкою для зберігання нових знань. Ваша допомога при активації таких пов'язаних спогадів готує дитячий мозок для успішної побудови зв'язків короткочасної пам'яті.

Фахівці центру продовжують проводити заняття в онлайн-режимі. Сьогодні працювали над розвитком пізнавальних  процесів: пам’яті, уваги, мислення, уяви.

Завдання і вправи для самостійного опрацювання можна знайти на сторінках сайту нашого центру в розділі "Дистанційне навчання"_Практичний психолог https://sites.google.com/.../%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1...

Дякуємо за актуальну, корисну інформацію та практичні вправи, які стануть корисними під час планування й організації роботи  щодо уникнення перенавантаження очей дітей від тривалого використання гаджетів під час дистанційного навчання та зменшення впливу стресових ситуацій, викликаних війною. 

https://ippo.dn.ua/novyny-afisha/novyny/2022/pro-robotu-onlajn-studiji-osvita-dlya-vsikh-praktika-inklyuziji?fbclid=IwAR1mn-AaFLPAxi5kYxSI8LntyA3Y_4l7CvAxsk-5fRslD12R3eOFScvkcGU 

НЕЙРОФІТНЕС

Батьки часто скаржаться на неуважність і проблеми з успішністю у дітей молодшого та середнього шкільного віку. Педагоги розводять руками, а нейрохірурги пропонують вирішувати проблему за допомогою нейрофітнесу.

Нейрофітнес – це науково обгрунтована гімнастика для тренування мозку і нарощування нейронних зв'язків. Він дозволяє розвивати одночасно праву і ліву півкулі мозку, підвищує нейропластичність.

Особливість нейрофітнеса для дітей в тому, що він не сприймається малюками, як складний обов'язок або заняття для дошкільнят з підготовки до школи. Це скоріше гра і розвага. Тому заняття нейрофітнесом успішно проходять і в домашніх умовах, і в дитячих центрах.

Вправи для мозку часто застосовують на заняттях з підготовки до школи. Корисні вони і для всебічного розвитку, для кращого засвоєння різних дисциплін – англійської мови для дітей, математики, логіки і т. д. Нейрофітнес має наступні переваги:

* Покращує концентрацію уваги, пам'ять, швидкість мислення та інші когнітивні функції;

* Допомагає підготуватися до першого класу;

* Покращує успішність у школі;

* Знижує прояви СДУГ у дітей;

* Підвищує мотивацію і прагнення до навчання;

* Стимулює творчий і мовленнєвий розвиток дитини;

* Підвищує стресостійкість і впевненість в собі.

Запропонуйте дитині забавну гру – надіти взуття або набрати номер телефону лівою рукою, якщо він правша, і правою, якщо лівша. Потім можна ускладнити завдання і запропонувати зібрати речі в центр дитячого розвитку, теж лише однією неведучою рукою. Ця вправа допомагає задіяти нефункціонуючі в звичайному житті області мозку.

Малювання двома руками. Це відомий, але ефективний спосіб розвитку дитини. В інтернеті можна знайти спеціальні картинки, які потрібно обводити одночасно двома руками.

Дайте малюкові таке завдання: встати прямо, витягнути прямі руки вперед і з'єднати пальці рук. На рахунок раз, покласти руки на плечі, на рахунок два — знову витягнути руки, на рахунок три — покласти правуют руку на ліве плече, ліву — на праве. Збільшувати швидкість вправи, повторюючи цю комбінацію рухів.

Складіть список слів і перепишіть їх навпаки. Завдання дитини – подумки "перевертати" слова і вимовляти їх правильно. Це тренує швидкість мислення і покращує роботу мозку. У разі, якщо дитина давно ходить на курси англійської для дітей і добре володіє мовою, можна спробувати зробити цю вправу іноземною мовою.

ДІЄСЛОВА

ОНЛАЙН ВПРАВА "ФРАЗЕОЛОГІЗМИ"

https://learningapps.org/watch?v=p8rbsdcia22&fbclid=IwAR2naAzaTiqJslcO-O8Lz6i7ngyDKuU57PckMOl0UgPljkZ9xPBM-8O5Zy8 

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ОВОЛОДІТИ НАВИЧКАМИ ЗВУКОВОГО АНАЛІЗУ СЛІВ

Звуковий аналіз слів - це складний процес, який умовно можна розділити на два етапи:

1. Вслухування в звучання слова, вирізнення звуків;

2. Самостійне відокремлення звуків зі слова,аналіз його звукової структури.

ГОЛОВНЕ ЦЕ:

- дати дитині поняття про звуки мовлення порівняно з немовленнєвими звуками;

- навчити дослуховуватися звучання слів;

- самостійно визначати послідовність звуків у слові;

- відчувати звук, як окремий елемент слова;

- дати поняття про звуки голосні та приголосні,чим відрізняються вони один від одного за вимовою;

- навчити розрізняти тверді та м’які приголосні за звучанням та артикуляцією;

- прищепити навички помічати звуки умовними позначками-фішками.

В цій нелегкій роботі  беруть участь не тільки педагоги а й батьки. Обов’язково потрібно займатися вдома з дитиною, грати в різноманітні ігри, виконувати тренувальні вправи з розвитку звукового аналізу, тоді малечі навчатися в школі буде набагато легше.

Пропонуємо вам декілька вправ на розвиток звукового аналізу слів.

ВПРАВИ ДЛЯ ДІТЕЙ НА ЗМІЦНЕННЯ СІДНИЧНИХ М’ЯЗІВ

1.Початкове положення:сядьте рівно, ноги повинні бути прямо перед вами.

Обхопіть стрічкою центр вашої ступні, утримуючи її кінці своїми руками. Ляжте на підлогу. Підніміть ногу в повітрі (коліно тримати прямо 80 – 90 градусів).

2.Початкове положення: сядьте рівно, ноги повинні бути прямо перед вами.

Обхопіть стрічкою центр вашої ступні, утримуючи її кінці руками. Ляжте на підлогу. Підніміть ноги вгору (тримайте коліно прямо 80-90 градусів). Затримайтеся на 5-10 секунд.

Примітка: Діапазон руху залежить від довжини сідничного м'язу. Не відривайте таз від підлоги.

3.Початкове положення: станьте рівно.

Нахиліться вперед, тримаючи ноги прямо і спробуйте торкнутися пальцями до підлоги. Затримайтеся на 5-10 секунд.

Примітка: Ваші ноги і руки повинні бути перпендикулярні підлозі і паралельно один одному. Якщо ви не можете торкнутися пальцями до підлоги, нахиліться вперед так, як ви можете і утримуйте положення протягом 5-10 секунд.

4.Початкове положення: встаньте рівно, ноги на ширині плечей, руки вгору.

Нахиліться вперед, наскільки це можливо, намагаючись покласти ліву руку на праву ногу. Затримайтеся на 5 секунд, потім покладіть праву руку на ліву ногу і повторіть. Не забувайте тримати ноги прямими.

5.Початкове положення: встаньте лицем до гімнастичної драбини.

Поставте одну ногу на сходинку на висоті стегна. Нахиліться вперед і утримайтеся протягом 5-10 сек. Перейдіть на іншу ногу і повторіть. Примітка: ваші ноги повинні бути перпендикулярні до сходів.

МЕТОД ТОМАТІС

Метод Альфреда Томатіса —  це особлива система слухових тренувань, метою яких є покращення  здібностей мозку отримуватти та переробляти інформацію, яка сприймається на слух.

Метод Альфреда Томатіса успішно застосовується в багатьох клініках  по всьому світу. З допомогою  занять по методу Альфреда Томатіса відбувається «перепрограмування» процесу слухання, що, в свою чергу,  позитивно впливає  на розуміння  мовлення  та концентрацію уваги.

Іноді, навіть діти, у яких здоровий слух,  мають серйозні проблеми з сприйняттям зверненої мови. Складається враження, що, слухаючи, вони думають про щось інше, не вдумуються в слова, відносяться до того, що відбувається, неуважно, їм потрібно повторювати інформацію декілька разів. Особливо такі проблеми виникають в приміщенні з підвищеним рівнем шуму: в громадських місцях, в спортивних секціях, в дитячому садку. В результаті, вони слабо запам’ятовують матеріал уроку, починають виконувати завдання, не розібравшись в умовах завдання.

За допомогою комплексу тренувань за методом  Альфреда Томатіса можна «навчити» мозок правильно сприймати навколишні звуки, відокремлювати з них найбільш важливі, обробляти та аналізувати навіть ті з них, які дитина раніш «не чула».

Заняття за методом Альфреда Томатіса застосовуються з дітьми  з РДУГ, затримками мовного та психомоторного развитку, порушеннями аутистичного спектру, порушениями письмового мовлення та читання (дисграфія, дислексія),  порушениями вестибулярного аппарату.

Але цей метод має і  ряд протипоказань, серед яких: гострий період будь яких захворювань, епілептична активність, тяжка артеріальна гипертензія, пухлинні захворювання. Перед призначенням занять необхідно проведення електроэнцефалографічного дослідження. Заняття можно починати в 3-4-річному віці.

Фахівці центру продовжують заняття з лікувальної фізкультури.

Після онлайн навчання в школі, діти отримали комплекс вправ на покращення загальної рухової активності. Зміна діяльності -  в поєднанні з фізичними вправами - сприяла, як покращенню постави, так і додала гарного настрою дітям.

ВПРАВИ ДЛЯ ДІТЕЙ  ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ ВІДПОВІДНОЇ ШВИДКОСТІ РУХІВ

Здібність до швидкості необхідна для формування і вдосконалення у дитини навичок бігу, різних видів стрибків , для успішного оволодіння багатьма видами спортивних вправ та  ігор.

Швидкість виявляється в різних формах:

• швидка реакція на сигнал до дій;

• швидкість одиночного руху;

• здатність збільшувати в короткий час темп руху за сигналом;

• частота циклічних рухів (біг, плавання, ходьба на лижах, їзда на велосипеді).

Відповідно до особливостей прояву швидкості, виділяються дві основні задачі, спрямовані на розвиток швидкого  виконання  руху. Одна із задач - це розвиток  швидкості на початку руху, уміння  миттєво реагувати на сигнал (словесний, звуковий). Ця якість необхідна в багатьох рухомих і спортивних іграх (настільному тенісі, баскетболі і ін.), на старті в бігі, плаванні, будь-яких естафетах. Інша задача - навчити підтримувати високий темп руху, наприклад, в бігі наввипередки, при катанні м'яча, обруча. Підбір ігор і вправ для розвитку швидкості визначається загальними дидактичними принципами: відповідність зросту, підготовленості дитини, поступове ускладнення завдань.

Ігри і вправи для дітей 3-4 років:

1. В. п.: стати прямо, ноги на ширині ступенів, руки за спиною, в одній руці брязкальце (або в кожній руці по кубику). Витягнути руки вперед і швидко заховати за спину.

2. В. п.: стати прямо, ноги на ширині ступенів, руки за спиною, предмет в одній руці. Витягнути обидві руки вперед, швидко перекласти його в іншу руку і заховати за спину.

3. В. п.: стати прямо, ноги злегка розставити, руки на поясі. По сигналу вихователя тупотіти  ногою, дотримуючись  запропонованого  темпу (повільно - швидко). Те ж іншою ногою. Потім можна тупати ногами по черзі, міняючи темп.

Прокоти м'яч. Діти, сидячи на підлозі, або стоячи парами (відстань між ними 1,5-2 м) відштовхують м'яч, роблячи швидкий енергійний рух кистю. Відстань поступово збільшують до 3- 4 м. В пари необхідно  підбирати дітей, з яких, один, краще володіє рухом. З дитиною, яка не вміє катати м'яч, грає вихователь.

Дзвінок. Діти стоять півколом, вихователь перед ними, за спиною у нього дзвінок (бубен, барабан, брязкальце). Він показує його дітям і швидко ховає. Питає, що вони бачили, потім перебігає на іншу сторону, кажучи: «я біжу, біжу, біжу і в дзвінок я дзвоню». Кладе дзвінок ззаду, широко розводить руки в сторони і говорить: «всі сюди швидше біжіть і дзвіночок мій знайдіть». Діти біжать. Хто перший знайшов, дзвонить і віддає вихователю». Ці вправи  також доцільно проводити з інертними, малорухливими дітьми.

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ БАТЬКАМ, ЯК ЗБЕРЕГТИ ДИТИНСТВО ПІД ЧАС ВІЙНИ

Сьогодні кожна українська дитина вже знає як звучить повітряна тривога, вміє тонко відчувати мамин страх та навіть знаходити розраду в невеселих іграх у підвалах. Проте все це зовсім не означає, що у вашої доньки чи сина відібрали дитинство. Завдяки іграм та цікавим вправам його можна і потрібно зберегти.

ПАМ’ЯТАЙТЕ!

Хвилювання дитини — це дзеркало батьківських емоцій.

Якщо спокійні мама та батько — спокійна й дитина. Тож для початку дорослим потрібно відволіктися від новинної стрічки. Для цього ідеально підійде легка та доступна діяльність: прибирання оселі, читання книжок, творчість тощо.

ЗНАЙДІТЬ ЧАС ПОГРАТИ З ДІТЬМИ.

Правильно підібрані ігри розвантажують нервову систему дитини, зменшують напругу, дарують позитивні емоції. Гра — це чарівна паличка, про яку так мріють батьки у моменти, коли нічого вже не допомагає. У віці від трьох до семи років дитина розвивається саме у грі. Через неї вона також засвоює модель суспільних відносин, правила взаємостосунків. У грі діти навчаються бути дорослими — згадайте ігри в доньки-матері, лікарів, пожежників. Також завдяки іграм  найкраще засвоюється навчальний матеріал.

ЗАЙМАТИСЬ З ДІТЬМИ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Допоможіть дитині перевести реальність у гру, так їй легше буде висловити свої почуття, страхи, бажання і т.д.

Перебування у бомбосховищі можна подати як гру у первісних людей, які будують халабуди з ковдри та подушок, їдять особливі бутерброди для набуття суперсили та танцюють дикі танці — чудово підійдуть різноманітні руханки та вправи для розслаблення.

У грі дитина висловлює свої переживання. Коли подібні прояви вкладені в промову улюбленої іграшки, батьки мають втішити та запевнити, що все буде добре: «Мамо, зайчику дуже страшно, він боїться, що я загублюсь і він не зможе мене знайти». «Доню, скажи зайчику, що він тебе ніколи не загубить, бо ти його любиш і оберігаєш. І я з тобою, тому зможу захистити вас обох».

Ігри виконують й розважальну функцію. Сміх та інтерес до життя зменшують психологічну травму.

ПРОПОНУЄМО ВАМ ДЕКІЛЬКА ІГОР

«Чарівна кімната» — рухлива гра, яка допоможе зняти фізичну напругу та розслабити м’язи.

Правила: розкажіть дитині історію про чарівника, в кімнаті якого вона щойно опинилася. Її власника зараз немає вдома. Кімната не звичайна, а зачарована. Кожної миті вона змінює свій зовнішній вигляд. І от кімната перетворилась на пустелю — починаємо із дитиною рухатись, ніби у пустелі, стрибаючи на пекучому піску; тепер ми в акваріумі — починаємо плисти; та ось ми й на скелі — імітуємо підйом угору; далі вигадуємо все нові й нові місця, відповідно до обставин.

«Що змінилось?» — гра, яка сприятиме розвитку уваги та пам’яті.

Викладіть перед дитиною декілька предметів: ляльку, набір геометричних фігурок, різноколірні олівці тощо. Попросіть їх запам’ятати. Далі попросіть дитину відвернутися чи заплющити очі та щось змініть: зачіску ляльки, додайте предмет чи заберіть його, поміняйте їх місцями. Дитина має визначити, що змінилось.

«Що було б, якби…?» — гра, яка сприяє розвитку уяви та креативності.

Дайте волю фантазії дитини: нехай вигадує питання та дає розгорнуті відповіді.

– Що було б, якби собаки вміли літати?

– Що було б, якби море пчихало?

– Що було б, якби до вас завітали слони на сніданок?

– Що було б, якби всі футболки перетворилися на книги?

«Історія 2.0» — гра з елементами казкотерапії, яка розвиває уяву та може мати терапевтичний ефект.

Запропонуйте дитині написати історію про продовження пригод улюбленого казкового героя. Можна окреслити конкретну проблематику. Наприклад, а як би цей герой діяв в ситуації повітряної тривоги чи бомбосховищі? Така гра може допомогти дитині виплеснути свої переживання в історію та віднайти відповіді на питання, які хвилюють.

Пропонуємо Вам завдання спрямоване на засвоєння друкованих букв алфавіту, розвитку мислення, рахунку та дрібної моторики. Дитині пропонується розпізнати букви за їх видимими частинами й дописати по клітинкам втрачені частини букв. 

З днем української писемності та мови!

https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid0ECKdKZ1nr8NAF8MikqqrgwVDWSjHvubYgWMcEBWQMpfuLNbsAnfPRowiRL2ozT2Dl&id=100024113167906 

Щороку 9 листопада Україна відзначає День української писемності та мови. Ця дата припадає на православне свято - день вшанування преподобного Нестора-літописця.  Фахівці центру провели захід, на якому  разом з дітьми дізналися про походження цього свята, пограли у веселі ігри, спрямовані на розвиток зв'язного мовлення, виконали артикуляційну гімнастику. Наприкінці заняття, провели динамічну руханку.

Діти та дорослі- вкотре переконалися, що наша мова найпрекрасніша й наймилозвучніша в світі, а говорити українською- престижно і модно.

ХВОРОБА ШИНЦА

Хвороба Шинца – це деформація п’яткової кістки або асептичний некроз бугра п’яткової кістки. Дане захворювання зустрічається особливо часто у дітей у віці від 7 до 15 років. Саме в цей період відбувається активний ріст кісток і скелета, що призводить до розвитку недуги.

Ознаками захворювання є болі в області п’ят, які посилюються при ходьбі, стрибках або бігу. Пізніше, з розвитком захворювання, можуть проявлятися й інші симптоми:

• на п’яті з’являється припухлість;

• після навантажень на стопи біль довго не проходить;

• складно згинати і розгинати стопи;

• у людини з’являється кульгавість;

• шкіра в місці припухлості червоніє і пульсує;

• при натисканні на уражену ділянку людина відчуває гострий біль.

Хвороба може прогресувати з різною швидкістю. Часом вона не завдає незручностей. У будь-якому випадку, при появі яких-небудь з вищеперелічених ознак слід негайно звернутися за консультацією до лікаря. Особливо це стосується дітей, адже запущена хвороба може негативно позначитися в майбутньому на їх здоров’ї і розвитку.

У дівчаток ця патологія може з’явитися у віці 7-8 років, у хлопчиків, як правило, пізніше – в 9-11 років, причому хвороба може поширюватися як на одну стопу, так і на обидві.

Багато лікарів схиляються до думки, що недуга викликається підвищеним навантаженням на стопи. З цього можна зробити висновок, що у дітей, які активно займаються спортом, ймовірність захворюванням Шинца більша, ніж у тих, хто до спорту відношення не має.

Дуже важливо пояснити дитині необхідність лікування хвороби. В першу чергу рухливість хворої стопи потрібно обмежити, а в періоди сильної болі використовувати спеціальні лангеты. Для комфорту хворої п’яти лікар-ортопед може порекомендувати спеціальні устілки.

ВИКОРИСТАННЯ ОРТЕЗІВ ПРИ КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ДЦП

При лікуванні ДЦП, крім різних технічних засобів (ходунків, колясок та ін.), використовується велика кількість ортезів, які допомагають групам м'язів з підвищеним тонусом, утримуватися в потрібному положенні. Використання  ортезів дозволяє поліпшити здатність хворих пересуватися і знизити їх залежність від інвалідного візка.

В процесі ортопедичного лікування, використовуються як прості допоміжні засоби, так і складні ортезні комплекси:

супрамаллеолярні ортези (SMO) – спеціальні конструкції, що охоплюють голеностоп, коригують положення стопи і активують роботу м'язів.

ортези для гомілковостопних суглобів (AFO) з шарніром і без нього. В основному вони випускаються без гомілковостопного шарніра, діляться на динамічні (DAFO) і статичні (жорсткі) (SAFO).

реципкротні ортези RGO-апарати, що зв'язують за допомогою  реципкротних тазостегнових шарнірів тулуб  і нижні кінцівки, які допомагають хворим на ДЦП самостійно (з милицями, ходунками) підтримувати тіло у вертикальному положенні і забезпечують зворотньо-поступальну ходьбу з виносом стегон вперед, близьку до природньої.

реципрокні ортезні комплекси – (РОК) - ортезна система, яка  включає вертикалізатор, раму, «бігову доріжку» і електростимулятор м'язів. РОК за рахунок примусового руху кінцівок і тулуба дитини, близького до їх руху при природній ходьбі, і одночаснії електростимуляції м'язів, запобігає гіпотрофії м'язів, покращує і відновлює нейрофізіологічні механізми управління рухом.

роботизовані ортезні системи (РОС) – складаються з біомеханічного ортеза, що фіксує гомілку, коліно і/або ступню, який управляється за допомогою нейромодуля з електростимулятором спинного мозку і м'язів. Система РОС дозволяє дитині з ДЦП здійснювати автономні рухи для симуляції природної ходьби і ефективно відновлювати або набувати рухові функції.

"На відміну від звичайної лікувальної фізкультури – роботизована терапія розширює можливості реабілітації, забезпечує більш високу якість за рахунок більшої тривалості тренувань. Наявність біологічного зворотного зв'язку і комп'ютерного блоку дозволяє підвищувати точність виконуваних циклічних рухів, оцінювати ефективність відновного процесу, створювати віртуальне  ігрове середовище і працювати,  навіть, з пацієнтами, нездатними самостійно виконувати рухи кінцівками.

Кожен ортез розробляється для пацієнта в індивідуальному порядку. Конструкція повинна враховувати особливості патологічної ходи хворого на ДЦП, забезпечувати регулювання різних рівнів свободи рухів ортеза і не заважати фізичній терапії.

ДИСКРЕТ (ДИГІТАЛ)

Дискрет або дигітал — найбільш рідкісний типаж людини, і серед дітей він майже не зустрічається. Дискрет сприймає інформацію завдяки логічному осмисленню: не через звуки, образи чи дотики, а через цифри, символи, зв'язки та функції. Такі люди часто оцінюють явища і предмети з точки зору їхньої корисності та призначення. Іншими словами, вони одразу ж оцінюють, хто і яким чином може використати ту чи іншу річ. Тож не дивно, що серед дискретів так багато науковців.

Дискрету потрібно все детально й логічно осмислити. Такі люди люблять чіткі формулювання, акуратну документацію. Дискрет вибирає сенс і функціональність, а не емоції.

Діти-дискрети зазвичай затиснуті, негнучкі, скупі на жести і похвали, завжди контролюють те, що говорять. Для них сказане слово - не порожній звук. Даний тип близький до кінестетиків, але перш ніж щось робити, він спочатку вирішить, як це краще втілити в життя.

Це діти-дослідники, які з радістю розберуть пульт від телевізора, розпатрають подушку, спробують препарувати жабу. І не через жорстокість, а через допитливість. Такі діти легко навчаються за книгами і конспектами, але в силу своєї відчуженості й інтроверсії не можуть похвалитися хорошою моторикою і не дружать із фізкультурою.

ДІТИ-КІНЕСТЕТИКИ

Кінестетику, як повітря, потрібні відчуття. Такі дітки рано починають повзати і ходити, їм потрібно постійно перебувати в русі: бігати, стрибати, грати. Концентрація уваги у них погана.

Кінестетик надто чутливий до одягу, йому постійно щось коле, тисне, заважає. Щоб запам'ятати інформацію, краще власноруч її записати. З тестами і лабораторними завданнями вони цілком справляються, а ось твори даються важко.

Курси з ментальної арифметики допоможуть дитині-кинестетику поліпшити концентрацію уваги, впоратися з забудькуватістю, подолати неуважність.

Маленькому кинестетику потрібні часті перерви з моторною розрядкою. Досвідчені вчителі намагаються давати таким дітям дрібні доручення: сходити за крейдою або класним журналом, відкрити вікно, полити квіти. Корисно використовувати моделі й макети, дивитися документальні фільми і наводити приклади з повсякденного життя.

ЩО ПОТРІБНО ВРАХОВУВАТИ, ЯКЩО

ДИТИНА КІНЕСТЕТИК

• Такі діти добре сприймають і запам'ятовують будь-яку інформацію в процесі діяльності.

• Вони схильні до частої зміни настрою, часто відволікаються, ранимі й уразливі.

• Їм необхідно мати тілесний контакт (дотику) з батьками - цим вони визначають ставлення до себе.

• Не сприймають посидючості і обмеження в русі і просторі.

• Для дітей кинестетиків важлива ведуча і активна роль в спілкуванні.

Зазвичай кинестетики випереджають своїх однолітків у фізичному розвитку (рано починають ходити, але говорити - пізно). Навколишній світ пізнають тактильним способом.

Дидактична гра "Що спочатку, що потім?"

МЕТА:Розвивати розуміння простих причинно-наслідкових зв"язків, вчити будувати речення за допомогою слів БО, ЧЕРЕЗ ТЕ ЩО, ТОМУ.

Картки включають в себе серію картинок із зображенням простих сюжетів. Дитина повинна зрозуміти, що є причиною, а що - наслідком зображеного на картинках.

ВІТРЯЧОК ДЛЯ РОЗВИТКУ ДИХАННЯ

Роботу з формування правильного мовленнєвого дихання слід починати з вироблення в дитини уміння виконувати різні види вдихів і видихів, а також їх комбінацій. Наприклад, глибокий вдих і видих через ніс, потім через рот, чергувати вдих носом і видих ротом, вдих і видих через одну ніздрю.

Вправи на дихання стануть кориснішими, якщо їх виконувати як гру. Ми пропонуємо Вам разом із дитиною створити вітрячок, завдяки якому Ви сприятимете не тільки розвитку дихання дитини, а й дрібної моторики, уваги, творчих здібностей.

Фахівці Ресурсного центру підтримки інклюзивної освіти https://donrcpio.blogspot.com/ провели постійно діючий семінар «Моделювання освітнього процесу дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання».

Заняття 4 було присвячене темі «Урок  в інклюзивному класі: практичні кроки в середній школі»

На занятті були підняті питання:

-  організація інклюзивного навчання в ЗЗСО під час воєнного стану, огляд нормативно-правових положень;

- психологічна підтримка дитини середнього та старшого шкільного віку в освітньому процесі в умовах сьогодення;

- ефективні шляхи формування інклюзивного освітнього середовища для дітей з ООП в ЗЗСО, зокрема в умовах дистанційної взаємодії.

Під час зустрічі був представлений успішний досвід роботи освітніх закладів Донецької області щодо організаціх освітнього процесу в середній ланці під час дистанційного навчання осіб з ООП.

Дякуємо організаторам та всім спікерам за корисну інформацію та практичні методи й прийоми організації навчання дітей з ООП в умовах дистанції.

____________

запис зустрічі

https://www.youtube.com/watch?v=em3NBPvVkNw

ТЕХНІКИ САМОДОПОМОГИ: ЯК ПОДОЛАТИ ОБРАЗИ

У житті дитини важливий кожен прожитий рік. Однак найбільший вплив на розвиток особистості мають перші шість років. У цьому віці відбуваються події, спроможні викликати в людини почуття образи на довгі роки. В одних випадках ми ображаємося на батьків, котрі не піклувалися про нас у моменти, коли ми були найбільш уразливі й залежні від них. В інших випадках – таїмо образу на батьків, які нас кинули або недостатньо добре виконували батьківські обов’язки. Образи, що з’являються в більш пізньому віці, мають і глибші причини, однак разюче схожі з тими, що виникли впродовж перших шести років життя. Проблема в тому, що образа на людей довкола себе шкодить людині, яка її відчуває. Свідомо чи ні, людина знову й знову подумки повертається до події, яка завдала їй неприємностей і болю. Вона намагається впоратися із цією подією, і це завдає шкоди її благополуччю.

Робота з психологом може допомогти:

• зрозуміти справжню причину образи;

• усвідомити власні захисні механізми й почуття, що з’являються у відповідь на образу;

• зрозуміти, як подія з минулого, що викликала образу, може - бути «переграна» в сьогоденні;

• знайти спосіб позбутися образи й відчути умиротворення.

Джерело образи

На цю тему можна написати не одну книгу: дитячі переживання такі ж різноманітні, як і життя. Проте є декілька типових сценаріїв, властивих людям, котрі належать до різних культур і поколінь. Ці сценарії можна схарактеризувати як догляд, зловживання та зневага. Вони розгортаються в дитинстві, формуючи прихильності, образи, ставлення людини до навколишнього світу і способи захисту від нього. Такі сценарії іноді проявляються в найжахливіших формах: новонароджену дитину залишають на вулиці, дитина може жити в злиднях або сім’ї із залежними батьками, переживає стихійне лихо або війну, стає свідком смерті близької людини, об’єктом насилля тощо. У більш легких випадках (які, проте, мають наслідки для її психіки) дитина може бути свідком конфліктів між батьками. Її базові потреби можуть не задовольнятися. Наприклад, батьки довгий час не годують її або не змінюють їй підгузок. У старшому віці дитина може страждати від того, що батьки не обіймають її, не піклуються про неї, залишають її на тривалий час одну, старші брати або однолітки знущаються над нею тощо. У дорослому житті така людина боїться, що її звільнять, ігноруватимуть або принизять. Вона нерідко має проблеми з особистими межами. Нарешті, загалом така людина нерідко емоційно незріла. У дитинстві кожної людини, незалежно від матеріального становища або соціального статусу її сім’ї, траплялися випадки, що могли стати причиною емоційної травми. Щоб виявити джерело вашої образи, записуйте кожен спогад про подібні випадки, навіть якщо вони зараз здаються вам незначними. Дозвольте собі відчувати будь-які емоції, що виникають у вас у зв’язку із цими спогадами. Поважайте свої почуття. Намагайтеся уявити скривджену дитину, якою ви були в дитинстві. Подумки подбайте про неї так, як би ви хотіли, щоб про вас подбали в дитинстві. Наприклад, уявіть, як тримаєте дитину на руках і заспокоюєте її, годуєте її або захищаєте від сердитих батьків. Якими б не були спогади, спробуйте змінити сценарій і оточити дитину турботою, якої вам не вистачало в дитинстві. Перегравайте сценарій поступово. Іноді спогади з минулого викликають у нас сильні емоційні реакції, піддаючи небезпеці. У таких випадках ми потребуємо потужної підтримки. Для цього найкраще звернутися по допомогу до психолога.

Захисні механізми

Коли ми порізали палець, шкіра навколо порізу запалена. Подібно до цього у відповідь на емоційний біль і образи виникають емоції й захисні реакції. Захисні механізми оберігають нас від болю. Досить часто вони нашаровуються один на одного. Наприклад, спочатку захисним механізмом може бути заперечення. Воно діє як знеболювальне: людина подумки переконує себе: усе добре, жодної проблеми не існує. Заперечення може супроводжуватися позитивним ефектом, але воно також призводить до того, що людина не проживає ситуацію та пов’язані з нею глибокі почуття до кінця. Коли ми не ігноруємо фактори, що нас травмують, виявляється ціле віяло почуттів. Нам стає легше зрозуміти, у який спосіб ми захищаємо себе, наприклад, приховуючи глибокі почуття. Одні люди використовують гумор, аби уникнути жартів на свою адресу. Інші в ролі захисних механізмів вдаються до дратівливості і злості. Коли хтось змушує вас стикатися зі своїми почуттями, дратівливість і гнів можуть загостритися й перерости у звинувачення. Однак за цими захисними механізмами нерідко ховаються біль або страх. Існує техніка гештальт-терапії, що дає змогу здобути доступ до глибинних почуттів. Для цього необхідно прислухатися до того, що говорить вам ваше тіло. Можливо, вам важко всидіти на місці, ви качаєте головою або трете руку. Якщо вам до снаги відстежити свої тілесні реакції в повсякденному житті, запитайте себе, про що говорить ваше тіло. Перше, що вам спаде на думку, здатне пояснити ваші приховані почуття. Ця техніка допоможе вам зрозуміти, що біль або страх можуть бути реакцією на події, що відбуваються в той чи інший момент, але часто вони свідчать про спогади з дитинства. Багато звичок, які проявляються у нас в особистих стосунках або на роботі, а також багато залежностей виникають через актуалізації наших старих емоційних травм. Іноді це пов’язано з незавершеними подіями минулого.

Незавершені події

Переживання травматичних подій минулого дає людині змогу усвідомити, що спровоковані ними емоції повторюються в сьогоденні. Таким чином, людині варто вжити заходів, щоб звільнитися від цього сценарію. У психотерапії існує теорія «завершення гештальта». Вона полягає в тому, що шаблони поведінки повторюватимуться доти, доки ми не загоїмо первісну травму й не навчимося інакше реагувати на подібні ситуації (іншими словами, поки не завершимо гештальт). Наприклад, якщо в дитинстві взаємини особи з батьками були складними, вона піддавалася глузуванню і не мала похвали та вдячності, навіть незважаючи на гарні оцінки в школі та інші досягнення, ця людина й у дорослому житті не почуватиметься досить добре. Вона повторюватиме сценарії з дитинства у взаєминах на роботі і сім’ї. Робота з психологом може допомогти їй стати впевненішою і позбутися страху. Після цього людина припинить болісно реагувати на критику, менше залежатиме від думки інших осіб, зможе ефективно вибудовувати взаємини.

Як позбутися нездорових моделей поведінки

Для початку навчіться бути тут і зараз. Помічайте щойно виявлені почуття, звертайте увагу на захисні механізми, які ви використовуєте, щоб не допустити неприємних емоцій. Виявляйте терпіння: зміна емоційних реакцій потребує часу.

Усі наші недосконалі риси, емоційні травми й захисні механізми – це частина нас самих. І наше завдання – повністю бути присутніми в житті, вибудовувати здорові особисті кордони, піклуватися про себе. Тільки так ми зможемо проявляти милосердя й інші позитивні емоції у ставленні до інших людей.

Наприклад, коли людина постійно прагне подобатися іншим і докладає зусиль, щоб усіляко догоджати людям, це запускає негативне коло емоцій. Якщо поруч із цією людиною хтось виглядає нещасним, імовірно, це її непокоїтиме. Якщо ж інша людина відмовляється від запропонованої допомоги, це може викликати образу. Причини такої поведінки найчастіше пов’язані з подіями дитинства.

Якщо ця людина попрацює над своїми емоційними механізмами і знайде більш здоровий спосіб взаємодії, це не означає, що вона припинить допомагати людям. Це означає, що вона по-іншому даватиме раду власному неспокою.

Досить часто ми не помічаємо, які саме незадоволені потреби засвідчують наші емоції. Аби виявити такі потреби, незамінна консультація психолога. Психолог створить безпечний простір, у якому наш внутрішній голос зможе заговорити. Під керівництвом психолога ми зможемо навчитися розрізняти наші захисні механізми й реальні потреби. У цьому нам також сприятимуть ведення щоденників, медитація, записування снів і подібні практики.

Емоційний розвиток сприяє прощенню

Коли ми усвідомлюємо свої емоції і внутрішній голос, наші образи й неефективні моделі поведінки зникають. Коли ми завершили ситуації з минулого, вони більше не повторюватимуться в сьогоденні. Замість співчуття до себе ми починаємо відчувати співчуття до інших людей, бо усвідомлюємо, що кожна людина вчиться розуміти себе по-різному. Люди не хочуть заподіяти нам зла, а лишень виявляють свої захисні механізми. Ми перестаємо сприймати поведінку людей на власний карб і рідше конфліктуємо. Зокрема, ми навіть можемо відчувати вдячність за ситуації, які показали нам наші старі емоційні травми, адже завдяки цьому ми змогли позбутися від них. Ми відчуваємо вдячність замість образ і роздратування. Зрештою, стаємо більш вільними, тому що більше не змушуємо мовчати свій внутрішній голос і не звинувачуємо в цьому інших.

РИТМОПЛАСТИКА В РОБОТІ З ДІТЬМИ З ПОРУШЕННЯМИ ОПОРНО - РУХОВОГО АПАРАТУ.

Одна з нових форм організації музичних занять для дітей з порушенням опорно-рухового апарату – ритмопластика. Музично - ритмічні заняття допомагають залучати, активізувати й пробуджувати інтерес до рухової діяльності, активізують мислення. Багато дослідників у своїх роботах показали: заняття ритмопластикой мають велике значення для дітей з порушеннями опорно - рухового апарату. 

Ритмопластика - це спеціальне комплексне заняття, на якому засобами музики і спеціальних рухових і корекційних вправ відбувається корекція і розвиток рухових функцій, поліпшуються якісні характеристики руху, розвиваються особистісні якості, саморегуляція та довільність рухів і поведінки.

Ритмопластика - це пластичні рухи, які носять оздоровчий характер, вони виконуються під музику в спокійному повільному темпі, з максимальною амплітудою і розтягуванням м'язів.

Головна мета ритмопластики - розвиток рухової активності дитини. Ритмопластика є однією із своєрідних форм активної терапії, засобом спеціально підібраних методів і методик, спрямованих на подолання недоліків рухової, пізнавальної і емоційно - вольової сфери дітей, засобами музично - ритмічної діяльності, побудованих на поєднанні рухів, музики і слова. Основними її цілями є профілактика, лікування і корекція наявних відхилень у розвитку дитини.

Заняття ритмопластикой сприяють зміцненню у дітей м'язового корсета, формуванню правильного дихання, розвитку моторних функцій, вироблення правильної постави, ходи, грації рухів, що сприяє оздоровленню всього дитячого організму вцілому. На заняттях виховується здатність сприйняття музичних образів та уміння виразно рухатися у відповідності з заданим або придуманим образом. Це сприяє розвитку творчих здібностей дітей. Ритмопластика допомагає засвоїти основні музично-теоретичні поняття, розвиває музичний слух, моторику, координацію рухів, пам'ять, почуття ритму. Розвиток ритмопластических здібностей здійснюється в процесі вдосконалення слуху та вміння узгоджувати свої рухи з музикою.

Для дітей з порушеннями ОРА, характерні різні порушення, як пізнавальних процесів, так і сенсорного і моторного розвитку. Таким чином, на заняттях з ритмопластики застосовуваються розробки нових, найбільш оптимальних форм і методів навчання та виховання дітей з порушенням ОРА, з метою всебічного корекційного розвитку.

10 КРОКІВ ДЛЯ РОЗВИТКУ НАВИЧКИ МОВЛЕННЯ ТА ГРАМОТНОСТІ ДИТИНИ

1 КРОК — дитина використовує фразове мовлення та займенник «я». Розкажіть дитині історію з власного досвіду. Наприклад, як мама розпитувала про ваш день, коли ви приходили із садочка. Що ви робили? Що вас тішило, дивувало тощо? Ви залюбки розповідали: «Я сьогодні...».

Гра «Хто я такий?» По черзі з дитиною кажіть:

— Я мама (тато). А ти хто?

— Я хлопчик. А ти хто?

— Я Маша. А ти хто?

— Я Петрик. А ти хто?

— Я водій. А ти хто?

— Я пішохід. А ти хто?

2 КРОК — дитина розрізняє слова в піснях, охоче наслідує звуки, повторює та відчуває ритм. Розкажіть, що у дитинстві вам дуже подобалася музика, яка постійно лунала у вашому домі. Разом з дитиною заспівайте пісню, а тоді відбивайте її ритм чайною ложечкою по чашці або долонькою по коліну. Можна загадати пісню й відгадувати її за ритмом.

3 КРОК — дитина знає та використовує слова привітання, прощання, знайомства, вибачення, подяки, прохання тощо. Розкажіть, як у дитинстві ви збиралися родиною за обіднім столом. Усі казали одне одному «смачного» й відповідали «дякую». Пограйте в гру, давши дитині довільне завдання. Вона виконує його лише за умови, що почує від вас «будь ласка». Наприклад: «Підніми руки, (будь ласка)».

4 КРОК — дитина відповідає на запитання та запитує інших. Розкажіть, як у дитинстві ви дуже любили спілкуватися з іншими дітьми. Ви розмовляли з ними і ставили запитання, бо було дуже цікаво дізнаватися щось нове.

Гра «Інтерв’ю». Дайте дитині уявний мікрофон. Нехай вона ставить вам запитання, а ви відповідайте.

Гра «Чомучки». По черзі ставте запитання одне одному. Відповіді можна шукати разом в енциклопедії.

5 КРОК — дитина говорить зрозуміло для слухачів: правильно вимовляє звуки, доречно використовує дієслова та прикметники. Розкажіть, як вас захоплювала розмова з кимось із близьких людей (бабусею, дідусем, батьками)

1) Гра «Звуки в слові»

- Чітко вимовляйте слово. Нехай дитина спробує розрізнити звуки на слух.

- Слухайте пісню. Намагайтеся розрізнити на слух слова.

- Одночасно кричіть одне одному слова та намагайтеся їх почути.

2) Вивчіть скоромовки.

3) Виберіть іменник і підберіть до нього якнайбільше прикметників. Наприклад, іменник «руки». Прикметники: добрі, теплі, м’які, шорсткі тощо.

6 КРОК— дитина використовує мову для висловлення ідей і думок. розповідає про свій досвід: спілкується з дорослими й однолітками, ділиться своїми ідеями в груповій грі. Розкажіть дитині, як вам подобалося вигадувати щось нове, різноманітні ігри.

Гра «А якби...»

- Запропонуйте дитині вигадувати й обговорювати різні фантастичні події: «А якби зараз замість дощу посипалися цукерки?», «А якби я міг переміщуватися величезними стрибками?».

- Щовечора розповідайте одне одному про те, що найкращого сталося протягом дня.

7 КРОК — дитина розповідає історії за малюнками в книжці. має хоча б одну улюблену книжку.Розкажіть дитині про вашу улюблену дитячу книжку. Про те, як ви любили її розглядати й «читати», гортаючи сторінки, і чим вона вам подобалася.Разом з дитиною зробіть книжку (4–6 сторінок) на тему, яка її цікавить. Дитина може намалювати картинки сама. Можна знайти зображення в Інтернеті й дати дитині їх розмалювати та наклеїти.

8 КРОК — дитина послідовно переказує оповідання чи інші тексти. Розкажіть, як ви любили дивитися мультфільми чи слухати історії. Ті, що подобалися найбільше, ви завжди переповідали друзям і батькам.

Попросіть дитину розповісти про улюблений мультфільм або переказати сюжет мультфільму, який дитина дивилася без вас. Попросіть дитину розповісти вам казку на ніч.

9 КРОК — дитина використовує порівняння для неспоріднених предметів. Розкажіть дитині, як ви з татом грали в гру «На що це схоже?». Шукали предмети довкола й намагалися зрозуміти, що вони вам нагадують. Було весело!

Гра «Я загадав...»

Дитина загадує предмет, який є в кімнаті. Батьки намагаються відгадати, ставлячи навідні запитання, на які дитина може відповісти «так» чи «ні».

Приклади запитань: «Цей предмет чоловічого роду? Він більший від коробки сірників? Він зроблений із дерева?» тощо.

10 КРОК — дитина вміє використовувати невербальні й мовні засоби спілкування (жести, міміку, дикцію, інтонацію, динаміку). Розкажіть дитині, як у дитинстві вам подобалось уявляти себе артистом на сцені. Ви імітували виконання пісні, коли чули музику, тримаючи уявний «мікрофон» перед собою.

- Пантоміма: по черзі загадуйте й показуйте жестами предмет або природне явище.

- Озвучуйте ролі героїв казок, оповідань, вигаданих разом історій. Важливо допомогти дитині не боятися помилок у спробах використовувати в спілкуванні слова й структури, які вона ще не досить добре опанувала.

- «Вимову чи граматику дитини не варто виправляти прямо, оскільки це може зашкодити її мотивації до говоріння. Замість виправляння, дорослі можуть перефразувати сказане дитиною, використовуючи правильні мовні форми й продовжуючи при цьому розмову».

ЗАВДЯКИ ТАКИМ ВПРАВАМ ДІТИ:

- розвивають здатність використовувати мову, розширюючи словниковий запас і розуміння того, як «працює» мова;

- набувають соціальної компетентності;

- розвивають навички мислення вищого порядку;

- навчаються ясно висловлювати свої думки, ідеї та почуття;

- опрацьовують і розвивають свої ідеї та уявлення, розповідаючи про них;

- розвивають навички мислення й навчання протягом усього життя;

- набувають упевненості в собі й підвищують самооцінку.

БАЖАЄМО УСПІХІВ НА ШЛЯХУ ОПАНУВАННЯ ЦИХ ВАЖЛИВИХ НАВИЧОК!

Вправи для очей, які допоможуть зняти напруження  і попередять перевантаження  очних м'язів  дітей під час онлайн занять. Тим більш, якщо ці вправи прості та не потребують запам'ятовування: малюємо на папері фігури, вказуємо напрям руху очей, та не забуваємо виконувати! 

СПІНАЛЬНА М’ЯЗОВА АТРОФІЯ( СМА).

Спінальна м’язова атрофія – захворювання, що вражає ділянку нервової системи, що контролює рух м'язів. Абревіатура СМА об'єднала три великі літери назви хвороби – спінальна м'язова атрофія. Це рідкісне спадкове захворювання, спричинене генетичним дефектом гена SMN1. Він кодує білок, який необхідний для виживання великих нервових клітин, що забезпечують підтримку тонусу м'язів. Через зменшення рівня цього білка знижується функція нейронів і виникає атрофія, тобто ослаблення, зменшення м'язів в розмірах.

СМА успадковується за аутосомно — рецесивним типом – для прояву цієї мутації дефектний ген повинен бути успадкований від обох батьків. Загальна поширеність захворювання становить приблизно 1: 10 000, проте носієм дефектного гена є приблизно один з 50 осіб.

Клінічні ознаки хвороби тканин м'язів залежать від того, в якому віці вони з'явилися і наскільки важку форму прийняла СМА. Незалежно від типу захворювання характерним його симптомом є м'язова слабкість, яка супроводжується атрофією м'язів. Це – результат порушення нервової провідності і втрати сигналу до м'язового скорочення, який повинен передаватися від спинного мозку.

Крім того, до типових ознак відносяться:

* Відсутність рефлексів, особливо в кінцівках;

* Загальна м'язова слабкість, млявість, низький м'язовий тонус;

* Труднощі в досягненні основних етапів розвитку дитини: сидінні, стоянні, ходьбі;

* Для маленьких дітей характерна поза "жаби" – в положенні сидячи, стегна відведені, коліна зігнуті;

* Зниження тонусу дихальних м'язів, поява слабкого кашлю, слабкого крику у немовлят;

* Скупчення бронхіального секрету в дихальних шляхах, дихальна недостатність;

* Формування колоколообразного тулуба (при важкій формі захворювання);

* Посмикування язика;

* Труднощі при ссанні, ковтанні, годуванні.

Поява характерних симптомів може вказувати на розвиток СМА, однак для підтвердження діагнозу необхідно генетичне дослідження. Для генетичного тестування зазвичай необхідний зразок крові.

ТЕХНІКИ РОЗСЛАБЛЕННЯ

Використання технік розслаблення буде надзвичайно корисним на шляху досягнення психічного і фізичного благополуччя вашої дитини.

«Сходи до неба»

Це одна з кращих технік розслаблення. Її найліпше виконувати вночі:

запропонуйте дитині закрити очі й не рухатися. Нехай вона уявить, що лежить на лузі й дивиться на хмари, які пливуть у небі;

нехай дитина уявляє хмари різних форм. Це можуть бути форми тварин або предметів;

потім нехай дитина уявить сходи, які простягаються в небо. Нехай вона піднімається сходами і з кожним кроком дедалі більше розслабляється;

піднявшись у небо, дитина може побудувати собі укриття у хмарах.

«Усвідомлене дихання»

«Усвідомлене дихання» – це проста вправа на розслаблення. Порадьте дитині використовувати її щоразу, коли непокоїться:

нехай дитина зручно сяде. Одну руку потрібно покласти на груди, а іншу – на живіт;

запропонуйте дитині закрити очі, розслабити всі м’язи й глибоко дихати впродовж декількох хвилин;

нехай дитина зосередиться на тому, як піднімається й опускається її живіт у такт диханню. Вона має уявити, як занепокоєння полишає її з кожним видихом.

Техніка розслаблення перед іспитами

Якщо в дитини попереду складні іспити, ця техніка розслаблення допоможе їй здолати стрес:

запропонуйте дитині сісти на стілець і розслабитися;

нехай вона робить глибокі вдихи й зосередиться на своєму диханні;

потім дитина має по черзі розслабити м’язи шиї, спини, плечей і обличчя;

далі нехай уявить себе впевненим і мотивованим учнем, котрий у змозі легко скласти іспит.

«Бульбашки зі щасливими думками»

Це одна з найвеселіших технік розслаблення, що дасть дитині неабияке задоволення:

перед виконанням вправи поясніть дитині, що глибоке дихання допомагає розслабитися;

запропонуйте дитині зробити глибокий вдих і видути мильну бульбашку. У цей час вона повинна думати про щось позитивне і ніби поміщати ці думки в бульбашки. Дитина може думати про те, що любить або чого чекає;

порадьте дитині виконувати цю вправу разом із друзями, щоб додати собі гарного настрою.

Почергове розслаблення м’язів

Почергове розслаблення м’язів – це один із кращих способів для дорослих і дітей впоратися зі стресом:

запропонуйте дитині зайняти зручну позу – сісти або лягти. При бажанні вона може закрити очі;

заохотьте її по черзі напружувати й розслабляти м’язи в різних частинах тіла;

нехай дитина звертає увагу, як відновлюються її тіло й думки.

НЕ ПРОПУСТИТЬ ДЕПРЕСІЮ У ДИТИНИ

За статистикою, найбільш вразливими до депресії стають діти в пубертатному віці.

Як правило, статеве дозрівання, яке супроводжується значною зміною гормонального балансу, може відобразитися на виробленні і захопленні серотоніну і дофаміну – основних медіаторів гарного настрою. Саме проблему гормональної нестабільності вважають патофізіологічною причиною депресивних розладів.

Як і у дорослих, у дітей депресія може розвинутися під впливом зовнішніх факторів – тривалий конфлікт між батьками, невдачі в школі, невміння будувати стосунки в колективі, важка втрата рідних, тривала загрозлива ситуація.

Варто відрізняти депресію від поганого настрою, суму, печалі – ці емоції є нормальною реакцією здорової психіки на відповідні події, з якими стикається дитина.

Як правило, чим молодше дитина, тим швидше відбуваються у неї зміни настрою, діти до 7-8 років не можуть тривалий час сумувати, вони надто життєлюбні. Горе, яке викликається розлученням із матір’ю у 4-річної дитини, печаль із-за загибелі домашнього улюбленця, сум із-за сварки з приятелем у молодшого школяра – все це відбувається і поступово забувається протягом 1-2 днів, іноді набагато швидше.

Якщо відбулися гормональні зміни і у дитини виникла справжня депресія, все протікає дещо інакше. Завжди присутня загально відома тріада симптомів: хворобливо знижений настрій, ангедонія – неможливість отримати задоволення від чогось, погані думки, негативне мислення, що направлене на себе, знижена рухова активність. Дитина в цьому стані вважає себе поганою, не вірить, коли її хвалять, причому особливо важко їй ранком, одразу після пробудження. Разом з тим, почуття провини у дітей в стані депресії, як правило, направлено назовні. Якщо дорослі, які страдають цим недугом, схильні у всіх бідах і неприємностях звинувачувати себе, то дитина шукає винуватих навколо, причому частіше за все знаходить. Зміни в поведінці дитини стають помітними оточенню, особливо близьким людям – діти відмовляються йти в школу, садочок, перестають займатися улюбленою справою. Пропадає бажання зустрічатися з друзями, не радують гості і подарунки. Дитину в такому стані важко переключити на позитивні думки, а якщо це вдається, то триває дуже не довго. У стані депресії дитина може наносити собі шкоду – виривати волоси, травмувати шкіру, гризти нігті до крові. Забороняти подібні дії і наказувати дитину не має сенсу, це може призвести до ще більшого погіршення стану. У дитини може змінюватися голос, він стає тихим и приглушеним, нерідко навіть важко розібрати, що дитина говорить. У маленької дитини стає помітна підвищена тривожність – вона переживає за своє здоров’я, за життя і здоров’я мами, інших важливих для неї людей. Може задавати питання про смерть – саме по собі це нормально, приблизно після 6 років діти починають задумуватися про те, що таке смерть, але тут важливо сполучення з іншими симптомами.

Може порушитися сон і апетит дитини, як в один, так і в інший бік. На тлі перерахованих ознак можуть з’явитися і соматичні прояви – головний біль, розлади шлунка, причому як діарея так і закрепи, біль в животі, зазвичай блукаючий, нудота без причини і без блювоти. Можливі епізоди нічного нетримання сечі.

Найбільш важливе – всі перераховані ознаки можуть бути проявом звичайної втоми, поганого настрою, суму, але і в цьому випадку вони проходять за декілька діб. Депресія значно стійкіша, симптоми погіршуються з часом і не проходять протягом 2-3-ох і більше тижнів.

Якщо ви запідозрили депресію у дитини, перш за все, необхідно звернутися до спеціаліста – психіатра, психотерапевта або невролога. Тільки лікар зможе підтвердити діагноз і порекомендувати лікування. Варто розуміти, що до 9-річного віку дитяча депресія має надто масований і нетиповий характер і розпізнати її може тільки досвідчений лікар.

Депресію у дітей рідко лікують за допомогою медикаментів, тим не менше, вже після 8 років допускається використання декотрих антидепресантів. Частіше за все дитину виводять з важкого стану за допомогою психотерапії, бесід с дитячим психологом, але основну роль відіграє сім’я. Лікування може бути досить тривалим, але без нього не обійтись.

Карвацька Н. С.

СИНДРОМ НЕДОЛЮБЛЕННОЇ ДИТИНИ

Помилки виховання можуть зіпсувати життя дітям. У дитинстві дитина повинна відчувати достатню кількість любові і ніжності до себе, інакше в майбутньому у неї почне розвиватися синдром так званої недолюбленности. У таких людей зазвичай не складаються стосунки з протилежною статтю, з власними дітьми і з усіма оточуючими. Недолюблені діти страждають від частих хвороб і невдач у всіх справах, але не можуть зрозуміти причини цього.

ОЗНАКИ НЕДОЛЮБЛЕННОГО ДИТИНИ

- Емоційні розлади. Поступово дорослішаючи, більшість дітей намагається висловити свої почуття, відбувається це за допомогою слів, жестів. Пригнічені неувагою діти не можуть побороти свої страхи, управляти сплесками негативних емоцій.

- Боязнь помилитися. У малюків втрачається відчуття значущості, важливості. Їх гідність відходить на другий план, вони стають нерішучими, намагаються не вибиватися в лідери. Така нерішучість породжує в них почуття страху. Вони намагаються не брати на себе відповідальність, щоб не стати винуватим, не помилитися. Адже ніхто не стане на їх захист, не прийде на допомогу. Така дитина в дорослому житті погоджується з роллю жертви, та й в дитячі роки її часто принижують однолітки.

- Маленький дорослий. Дитина, який в дитинстві не зміг відчути себе коханою часто подорослішавши, залишається маленьким. Вона вважає, що всі навколо їй щось винні. Повинні любити, оберігати, піклуватися, адже їй цього не просто хочеться, вона цього вимагає. Показує це досить цікавим способом: вередує, не слухається, кричить, не ходить в школу, відмовляється вчити уроки, йому нічого не цікаво. Більш того, така дитина провокує батьків на скандал. Відбувається це через те, що йому не вистачає уваги, турботи.

- Психічні розлади. Практично всі діти, яким не вистачило батьківської любові, страждають якимись розладами, так би мовити фобіями. Їм все дитинство здається, що їх переслідують, критикують, ображають, що вони не такі як всі, навіть не так одягнені. Вони досить часто впадають в депресивні стани, з яких не бачать виходу. Почуття страху і тривоги їх друге я, їм сняться погані сни, бачать галюцинації. Більш того, вони можуть в сильно стривожених стані втратити свідомість, мати кровотечі з носа. Все це наслідки постійного стресу, нервового перенапруження.

- Хворобливі спогади. Такі діти дуже боляче реагують на будь-яку критику. Дорослішаючи, діти намагаються втекти з дому, надходять вчитися за тридев’ять земель, дуже рано створюють сім’ї. Їм хочеться якомога раніше стати дорослими, незалежними, більше не терпіти знущань, приниження.

- Діти у дітей. Ситуація Дволика. Може бути так, що у вихованні вже своїх дітей будуть повторюватися ті ж методики, які застосовувалися батьками. Але буває і по-іншому. Розуміючи, що їх дитинство пройшло не зовсім райдужно, потурають у всьому своїм дітям, надмірно балують. Що в свою чергу призводить не завжди до розуміння, поваги, Вони вже страждають в ролі батьків.

РІШЕННЯ

Таким людям необхідно надавати допомогу. В цьому повинен брати участь не тільки психотерапевт і «недолюбленний малюк», але і батьки, які не змогли в повній мірі виконати свої функції – так вони зможуть допомогти вирішити проблему.

Виправити ситуацію ніколи не пізно. Навіть якщо в дорослому віці дитина почне відчувати батьківську близькість, через певний час зміниться все його життя.

АПРАКСІЯ

Апраксія - захворювання, що характеризується втратою здатності здійснювати цілеспрямовані рухи. Це призводить або до прямого впливу на тканини мозку (наприклад, при інсульті, травмі або аутоімунних патологіях, при яких імунітет атакує нервову тканину), або викликає порушення живлення мозку, що призводить до відмирання тканин та випадання деяких функцій.

ВИДИ АПРАКСІЇ:

- кінестетична апраксія – проявляється у неможливості прийняти якісь пози (пальці, кисті, губи, язик);

- вроджена апраксія – діагностується найчастіше у хлопчиків;

- конструктивна апраксія – визначається неможливістю становити ціле з частин (слова, постаті);

- вербальна апраксія – порушення мови;

- моторна апраксія – втрата координації рухів окремими кінцівками чи всім тілом.

ПРИЧИНИ:

Захворювання виникає внаслідок ушкоджень відділів головного мозку (пухлини, травми, інсульти, ускладнення інфекційних захворювань). Апраксія розвивається в результаті дегенеративних процесів, що локалізуються в тім'яних частках, де зберігаються всі програми дій, засвоєних протягом життя. Також до захворювання можуть призводити ушкодження мозолистого тіла, лобових часток, премоторної кори мозку.

СИМПТОМИ АПРАКСІЇ:

- нездатність керувати мімікою;

- неможливість малювати прості постаті;

- труднощі з вибором та використанням інструментів;

- проблеми із виконанням комплексу скоординованих рухів (зав'язування шнурків);

- нездатність виконувати точні рухи руками чи пальцями;

- нездатність одягнутися;

- човгаюча хода;

- сутулість;

- нездатність переступити через перешкоду.

КОНТРАСТНЕ І НЕТРАДИЦІЙНЕ ЗАГАРТОВУВАННЯ

До нетрадиційних методів загартовування відносять будь-які методи, під час яких виникає хоча б короткочасний контакт тіла дитини зі снігом, крижаною водою, повітрям низької температури. Є достатній досвід інтенсивного загартовування дітей дошкільного віку, однак практично немає наукових досліджень, що свідчать про можливість використання цього виду загартовування. Фізіологічна незрілість організму дітей дошкільного віку, у першу чергу незрілість нейроендокринної системи, є нерідко, причиною не підвищення, а, навпаки, зниження імунної активності  при надмірному загартовуванні дитини. Більшість авторів, що займаються питанням загартовування дітей раннього віку, вважають купання дітей у крижаній воді шкідливим. Однак, існує контрастне загартовування, так званий перехідний щабель між традиційним та інтенсивним загартовуванням. Це контрастні ванни для ніг, контрастне обтирання, контрастний душ, сауна. Найбільш розповсюдженим методом для дітей є контрастне обливання ніжок.

При цьому слід дотримуватись правила: не можна обливати холодні ноги холодною водою, тобто ноги попередньо потрібно зігріти.

У ванну ставлять два тази так, щоб вода укривала ноги до середини гомілки. В одному з них температура води завжди дорівнює +38... +40 °С, а в іншому (першому тазу) на 3-4 °С нижче. Дитина спочатку на 1—2 хвилини занурює ноги в гарячу воду, потім на 5-20 секунд — у прохолодну. Поперемінні занурення ніг пропонується робити 3-6 разів. Кожні 5 днів температуру води у другому тазику знижують на 1 °С и доводять до + 18...+10 °С. У здорових дітей процедуру закінчують холодною водою, а в ослаблених — гарячою.

Контрастне обтирання для посилення впливу можна проводити із настоєм трав: використовують настій м'яти, чебреця, соснові та ялинкові голки.

Спочатку ручку дитини розтирають рушником, змоченим у холодному настої, потім — рукавичкою, змоченою в гарячому розчині, а після цього розтирають сухим рушником до почервоніння. У такий же спосіб проводять процедуру із іншою рукою, ногами, тулубом.

Для сауни (сухоповітряної лазні) характерною є висока температура повітря в парній (близько +60...+90 °С) з низькою вологістю й охолодженням у басейні з температурою води +13...+20 °С, а взимку купання в снігу. За відсутності протипоказань і за бажання батьків, дитина може відвідувати сауну з 3-4 років (1 раз на тиждень), спочатку здійснюючи один захід на 5-7 хвилин за температури в парній близько 80 °С на висоті верхньої полиці. Потім відвідування парної можна довести до трьох разів (кожний на 10 хвилин) із подальшим охолодженням. Автор. Лущик І.В. «Фізичне виховання дітей дошкільного віку. Шостий рік життя».

СИНДРОМ ВІДМІННИКА

Для всіх батьків дитина є гордістю. Вони хочуть, що б вона була найкращою і домагалася успіху в усьому, в тому числі і в навчанні. І щоб домогтися бажаного, батьки пред’являють жорсткі вимоги і хочуть бачити в щоденниках своїх дітей тільки відмінні оцінки. Але в цьому випадку батьків і їх дітей може підстерігати небезпека у вигляді синдрому відмінника (відмінниці).

Психологія дає визначення синдрому відмінника або перфекціонізму як психічному стану, при якому людина ставить собі спочатку найвищі цілі і будь-яким способом прагне досягти їх, при цьому прагнучи виконати поставлене завдання виключно ідеально, часто забуваючи про інші життєві речі – наприклад, розвагах, відпочинку, їжі і спілкуванні.

ПОРТРЕТ ДИТИНИ З СИНДРОМОМ ВІДМІННИКА:

- Самооцінка нестабільна.

- Похвала викликає надмірну впевненість, критика ж здатна викликати невпевненість в своїх силах коли дитина розпочне наступну справу.

- Бажання отримати відмінну оцінку всіма доступними їй шляхами.

- Можливо прояв обману і брехні.

- Ревниве ставлення до успіхів інших дітей.

- Дитина радіє чужим невдачам. Так їй здається, що вона стає ближче до успіху.

- Емоційно неврівноважена.

- Неспроможність подолати нескладні перешкоди на своєму шляху. Учень здатний припинити завдання прямо посередині уроку лише тому, що зробив помилку і йому здається, що все тепер пропало.

- Дитина не здатна сприймати критику і зауваження.

- Дитина заради хорошої успішності в навчанні може постійно жертвувати розвагами та спілкуванням з друзями.

- Неуспішність у навчанні може викликати апатію.

- Дитина може піти всередину себе і зануритися в стан, близький до депресивного.

Існує як вроджений, так і набутий синдром відмінника. Але формується і стає явним він як раз в дитячому віці, частіше за все, коли дитина вступає до школи.

ПРИЧИНИ СИНДРОМУ ВІДМІННИКА:

- Занижена самооцінка.

- Діти думають, що вони з якоїсь причини не повноцінні й роблять все, щоб нівелювати це гарним навчанням.

- Вроджена потреба в похвалі і визнання. Часто це є природною рисою характеру, яку потрібно своєчасно виявити і спробувати її згладити.

- Потреба отримати увагу батьків.

- Страх покарання. Такі діти схильні до страху і дуже дисципліновані, вони не хочуть засмутити своїх батьків або вчителів.

Як позбутися синдрому відмінника? Краще лікування від синдрому відмінника – це безумовна любов своїх дітей батьками. Любов просто так, за те, що вона, дитина – за те, що вона просто є. Таке лікування має бути постійним.

КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

- Порівнювати свою дитину з іншими дітьми.

- Робити догану за оцінки.

- Боятися здійснити помилки. Помилка – це досвід, можливість перемогти труднощі, пізнати себе. Адже всі роблять помилки.

- Оцінювати свою дитину за відмітками.

- Відштовхувати.

- Обтяжувати завданнями.

МАСАЖ ОБЛИЧЧЯ ДІТЯМ З ПОРУШЕННЯМ МОВЛЕННЯ.

Масаж не лише впливає на певні частини тіла, а й стимулює організм дитини:

- посилює процеси обміну;

- поліпшує сон;

- зміцнює м’язи, надає їм еластичності.

ПРАВИЛА ВИКОНАННЯ МАСАЖУ:

- виконуємо тільки чистими, теплими руками;

- поступово збільшуємо навантаження;

- відводимо на масаж 2-10 хв.;

ВАЖЛИВО!

Не масажуємо дитину, якщо вона психологічно не готова до цього.

ПРИЙОМИ МАСАЖУ:

- Погладжування поліпшує дихання шкіри, посилює видільну функцію шкіри, підвищує тонус м’язів. Проводимо його повільно, ритмічно. Розрізняють прямолінійне, спіральне та комбіноване погладжування. Цією вправою обов’язково починаємо та закінчуємо масаж.

- Робимо легке розтирання в ділянках, схильних до застоїв (ділянка рубців) – це посилює кровообіг. Розрізняють: прямолінійне, спіральне, колове розтирання, розтирання «щипками».

- Легке розминання – основний прийом як пасивна гімнастика для м’язів. Робимо його, захоплюючи, відтягуючи шкіру, натискаючи подушечками великого та вказівного пальців.

- Вібрацію виконуємо кінчиками пальців з максимальною чистотою. Це допомагає повернути втрачені рефлекси та чутливість язику, щокам та губам.

МАСАЖ ОБЛИЧЧЯ «ВЕСЕЛІ ВЕДМЕЖАТА» (Узявшись за середину вушної раковини, відтягуємо вухо вперед, потім назад; знову вперед-назад. Рухаємо повільно.)

Відтягну вперед я вушка,

Потягну назад.

Он веселі ведмежата

У рядок сидять.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7.

Пам’ятай: масаж для вушок

Слід робити всім.

(Вказівним та середнім пальцями інтенсивно «малюємо» коло на щічках.)

А тепер по колу щічки,

Дружно розітрем.

Так, веселим ведмежатам

Пам’ять розів’єм.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7.

Пам’ятай: масаж для щічок

Слід робити всім.

(«Малюємо» коло на підборідді.)

На підборідді коло намалюю

І ведмежат усіх навчу я

Чітко і красиво розмовляти,

Правильно всі звуки вимовляти.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7.

Пам’ятай: масаж такий

Слід робити всім.

ВИХОВУЄМО ТОЛЕРАНТНІСТЬ У ДІТЕЙ

1. Будьте чесні й відкриті, з повагою ставтеся до інших, виявляйте співпереживання й співчуття. Демонструйте це діями. Ніколи не давайте негативних характеристик навіть собі, не кажучи вже про інших.

2. Підтримуйте й заохочуйте впевненість дитини в собі, у її вчинках. Людина з розвиненим почуттям власної гідності, з адекватно високою самооцінкою не потребує самоствердження за рахунок інших.

3. Розповідайте своїй дитині про традиції інших народів, свята, характерні для інших країн, важливі міжнародні дати.

4. Намагайтеся забезпечити вашій дитині досвід спілкування з різними групами людей.

5. Подорожуйте з дитиною і допомагайте їй відкривати для себе багатогранний світ. Звичайно, не кожна сім’я може дозволити собі відвідати Європу, азіатські країни, Африку, але відвідування історичних куточків рідної України є доступним майже кожній родині.

6. Говоріть про відмінності між людьми з повагою. Відзначайте позитивні моменти того факту, що всі люди різні. Дітям молодшого віку потрібно пояснити, що на Землі існують інші раси й національності – з іншим кольором шкіри, волосся, розрізом очей, звичаями й особливостями побуту, мислення тощо.

7. Завжди давайте відповіді на запитання дітей, навіть якщо це буде не найкращий варіант. Розмови на «незручні» теми важливі для виховання дитини. Відповіді на кшталт «ти ще маленький» абсолютно недоречні – завданням батьків є дати відповідь у формі, доступній віку дитини. Якщо ви не готові відповісти одразу – попросіть час на роздуми і поверніться до розмови якомога швидше.

І головне, пам’ятайте: особистісні риси толерантної людини – це не вроджені, а набуті соціальні якості, що формуються з раннього дитинства у процесі взаємодії з сімейним (родинним) оточенням.

ПОРУШЕННЯ М’ЯЗОВОГО ТОНУСУ У ДИТИНИ

Розвиваючись в животі у мами, дитина перебуває в позі ембріона: ноги зігнуті в колінах, злегка розведені і притиснуті до живота, руки зігнуті в ліктьових суглобах, притиснуті до грудей, пальці стиснуті в кулачки, великі пальці притиснуті до долоні, голова розташована по середній лінії , положення правої і лівої сторін симетричні. М'язи дитини при цьому напружені. Після народження, протягом місяця дитина продовжує підтримувати цю позу. Однак, у нормі м'язи не повинні бути занадто напружені - можна розігнути кінцівки, розтиснути кулачки. До року життя – підвищення м'язового тонусу фізіологічне, тобто варіант норми, причому в згинальних м'язах тонус вище, а в розгиначах нижче,  обов'язково симетричний. З віком, приблизно до 6 місяців тонус поступово рівномірно знижується. Визначають м'язовий тонус як опір пасивним рухам. Якщо ручки і ніжки малюка сильно притиснуті до тіла, важко їх розігнути, при цьому малюк плаче, закидає голову назад, роздратовано реагує на світло і звук - це м'язовий гіпертонус - надмірне м'язове напруження.

Якщо дитина млява, ручки і ніжки мляво лежать уздовж тіла, малюк мало рухається, не намагається взяти іграшку, перевернутися, утримати голову - це гипотонус - понижена м'язова напруга.

Асиметрія м'язового тонуса - на одній половині тіла тонус більше, ніж на іншій. У цьому випадку голова і таз дитини повернені убік напружених м'язів, тулуб згинається дугою, дитина завалюється на бік.

Порушення м'язового тонусу - це завжди проблеми в роботі центральної нервової системи - головного або спинного мозку. Зміна м'язового тонусу - м'язова дистонія - це не захворювання, а симптом. Причина порушень може з'явитися до або під час народження. Це, наприклад, хвороби матері в період вагітності, цукровий діабет, вживання алкоголю і наркотиків, куріння, прийом лікарських препаратів, стреси, багатоплідна вагітність, стрімкі пологи, посібники та стимуляція пологів або гіпоксія (нестача кисню), асфіксія (ядуха). Порушення м'язового тонусу у новонароджених і дітей першого року життя найчастіше обумовлено гіпоксично - ішемічної енцефалопатією. Це пошкодження головного мозку є наслідком двох причин: гіпоксії та ішемії.

Знижується м'язовий тонус при нервово - м'язових захворюваннях, таких як спинальна м'язова атрофія, поліомієліт, неонатальна міотонічна дистрофія, вроджені міопатії, міастенії, ботулізмі. Підвищується м'язовий тонус при захворюваннях головного мозку - інфекції, травми, судинні захворювання, недорозвинення мозку - дитячий церебральний параліч.

АДАПТИВНА ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА

Адаптивна фізична культура (АФК) – метод, що використовує засоби фізкультури з лікувально-профілактичною метою для швидкого і повноцінного відновлення здоров'я і попередження ускладнень захворювання. АФК звичайно використовується в поєднанні з іншими терапевтичними засобами на фоні регламентованого режиму і відповідно до терапевтичних задач.

Діючими чинниками АФК є фізичні вправи, тобто рухи, спеціально організовані (гімнастичні, спортивно-прикладні, ігрові) і вживані як неспецифічний подразник з метою лікування і реабілітації хворого. Фізичні вправи сприяють відновленню не тільки фізичних, але і психічних сил.

Особливістю методу АФК є також його природно-біологічний зміст, оскільки в лікувальній меті використовується одна з основних функцій, властива всякому живому організму – функція руху. Будь-який комплекс адаптивної фізкультури включає хворого в активну участь в лікувальному процесі – у протилежність іншим лікувальним методам, коли хворий звичайно пасивний і лікувальні процедури виконує медичний персонал (наприклад, фізіотерапевт).

АФК є також методом функціональної терапії. Фізичні вправи, стимулюючи функціональну діяльність всіх основних систем організму, у результаті приводять до розвитку функціональної адаптації хворого. Але одночасно необхідно пам'ятати про єдність функціонального і морфологічного і не обмежувати терапевтичну роль АФК рамками функціональних впливів. АФК треба вважати методом патогенетичної терапії. Фізичні вправи, впливаючи на реактивність хворого, змінюють як загальну реакцію, так і місцевий її прояв. Тренування хворого слід розглядати як процес систематичного і дозованого застосування фізичних вправ з метою загального оздоровлення організму, поліпшення функції того або іншого органу, порушеної хворобливим процесом, розвитку, освіти і закріплення моторних (рухових) навиків і вольових якостей.

Фізичні вправи тонізують, стимулюють моторно-вісцелярні рефлекси,  сприяють прискоренню процесів метаболізму в тканинах, активізації гуморальних процесів. При відповідному підборі вправ можна вибірково впливати на різні рефлекси, що дозволяє підвищувати переважно тонус тих систем і органів, у яких він був понижений.

У житті кожної людини є захоплення

Люди малюють, співають, займаються спортом, танцями, збирають марки, годинами просиджують за комп'ютером, розводять рибок, слухають музику, читають, вирощують квіти, садять овочі.

Улюблене хобі для дитини важливіше, ніж для дорослого. Воно не тільки допомагає перебувати у гармонії з собою, залишатися спокійним та протистояти стресовим ситуаціям; завдяки ньому дитина стає самостійнішою та впевненою у собі, учиться спілкуватися, розвиває інтелект.

Сьогодні на занятті з дітьми пірнули у "Світ захоплень". Мандрували станціями колекціонерів, спорту, музики, любителів природи; відрізняли корисні захоплення від шкідливих. Діти поділилися і розповіли про своє хобі.

Заняття сприяло розвитку впевненості в собі, вміння презентувати себе, розвитку мовлення; допомогло дітям виявити свої уподобання, коло інтересів, розширити уявлення про світ хобі, і, можливо, знайти нове захоплення. Дякуємо батькам за співпрацю.

ЯК НАВЧИТИ ДИТИНУ ПРАВИЛЬНО ВІДЖИМАТИСЯ.

Класичні віджимання тренують кілька груп м’язів одночасно, а також виховують витривалість і силу волі.  Гарний рельєф і підтягнута фігура до вподоби будь-якому підлітку. Користь від отримання нових навичок силових тренувань неоціненна:

•  Розвивається мускулатура всього тіла.

•  Посилення і набір м’язової маси покращують хороший рельєф, загальну спортивну форму.

•  Позбавлення від зайвих жирових відкладень за рахунок збільшення навантаження на серце і кровоносну систему.

•  Поліпшення обміну речовин при спалюванні додаткових калорій.

•  Підвищення витривалості організму і загальної сили, зміцнення імунітету.

•  Правильне дихання при силових навантаженнях дозволить в подальшому ускладнити виконувані прийоми без погіршення самопочуття.

•  Розвиває впевненість у собі та своїх здібностях, що відображається на інших сферах життя підлітка.

Як навчити дитину віджиматися з нуля? Починати заняття слід з вертикальної стіни, поступово збільшуючи кут нахилу тулуба. Правильне положення тіла – рівне, як струна, руки на ширині плечей, носки ніг – разом. Прес підгорнутий, а легені повні повітря. Згинаючи руки в ліктях, виконують віджимання від стіни до появи легкої втоми. Можливо до 25-30 віджимань для перших занять.

Наступні заняття проводити через день, звертаючи увагу на відновлення м’язової маси від отриманих навантажень. Для полегшення втоми звертаємо увагу на дихання – при опусканні тіла повітря вдихається, а при підйомі – видихається.

Через пару тижнів можна переходити на віджимання від поверхні столу, поступово збільшуючи кількість виконуваних вправ. Повний згин ліктя до торкання грудною кліткою меблів. Спина повинна зберігати рівне положення, а таз – в одній площині з ногами і плечима. Вправи можна виконувати вже кілька заходів за одне заняття.

Наступним етапом будуть віджимання від лави, що ускладнює проведені заходи і посилює навантаження на спинні м’язи. Збільшують або кількість жимів, або підходів, що дозволяє не перевантажувати м’язи. Як навчити дитину правильно віджиматися від підлоги, може показати батько, тренер або старший брат на особистому прикладі. Перші вправи можуть бути полегшені :упиратися в підлогу слід колінами, а не носочками ніг. Для зручності можна підкласти килимок для занять йогою.

Для досягнення стійких результатів в будь-якому віці з нуля потрібно наступне:

• варто скласти графік тренувань, щоб контролювати відпочинок і відновлення організму;

• вправи необхідно урізноманітнити, щоб задіяти максимальну кількість м’язової мускулатури;

• крім занять збільшення кількості і якості жимів, рекомендуються тренування із загальної фізичної підготовки – біг, присідання, плавання, стрибки, зміцнення преса живота, робота з гантелями, подолання перешкод, лазіння по канату, гра у волейбол та футбол.

Дотримуючись комплексу вправ протягом двох тижнів, дитина зможе виконати повноцінні віджимання від підлоги хоча б 2 або 3 рази. Більшість занять необхідно виконувати в три етапи, це обґрунтовано тим, що організм виходить на збільшення навантажень поступово.

ТАХІЛАЛІЯ

Тахілалія у дітей – форма порушення мовлення , в якому темп мовлення аномально прискорений, що проявляється у швидкій, невиразній мові з ковтанням закінчень, пропуском складів, окремих слів. Тахілалія відноситься до несудомних розладів і є порушенням ритмічної організації мови. При такому стані мовний потік дуже швидкий, що ускладнює сприйняття сказаного оточуючими. При тахілалії збільшується швидкість всіх психічних процесів: дитина дуже швидко говорить і нерозбірливо пише, відчуває рухове занепокоєння, неспроможна утримати увагу і миттєво перемикається з одного завдання на інше.

ПРИЧИНИ РОЗВИТКУ ТАХІЛАЛІЇ:

- спадковість (якщо в сім'ї у когось були чи є зараз проблеми з формуванням мовних процесів, великий шанс, що у потомства будуть аналогічні проблеми);

- різні ураження головного мозку (нейроінфекції, онкологічні захворювання, черепно-мозкові травми, нейрохірургічні втручання);

- травми та інфекційні захворювання, перенесені під час внутрішньоутробного розвитку або у неонатальний період;

- порушення мовного дихання, що може бути спричинене хронічними захворюваннями носоглотки та іншими проблемами з ЛОР-органами;

- психічні та неврологічні розлади, наприклад, шизофренія, епілепсія.

Важливу роль відіграє соціальне виховання, умови, у яких зростає та розвивається дитина. Дуже часто прискорений темп мовлення стає наслідком усвідомленого чи неусвідомленого наслідування манері батьків, кумирів, інших дорослих говорити швидко та плутано.

Нерідко причиною є відсутність взаємозв'язку між мовним апаратом, сприйняттям та мисленням, що часто спостерігається у малюків, схильних до підвищеної збудливості, гіперактивності, непосидючості. Неврівноважені, надмірно емоційні діти не в змозі контролювати роботу апарату артикуляції, через що мова прискорюється, а якість вимови не дозволяє оточуючим правильно зрозуміти зміст сказаного.

Причиною тахілалії може стати недолік правильного мовного спілкування, коли навчанню дитини не приділяється зовсім або приділяється занадто мало часу. Малюк, наданий сам собі, змушений самостійно освоювати мовленнєві навички, і прикладом можуть стати герої мультиплікаційних фільмів, чия вимова спотворена має намір, однолітки, які страждають від різної форми мовних розладів, дорослі з порушеннями дикції.

МОВНІ ПРОЯВИ ТАХІЛАЛІЇ:

- стрімкий мовний потік, коли за секунду дитина відтворює до 30 звуків;

- невиразна вимова складів і слів із запинками, повторами, перестановками, недоречними паузами, «ковтанням» закінчень;

- неприродні інтонації;

- підвищена емоційність, експресивність мови;

- перестановка букв, складів та слів під час написання;

- заміна символів та окремих слів на графічно або акустично подібні;

- порушення лексики та артикуляції.

НЕМОВНІ ПРОЯВИ ТАХІЛАЛІЇ:

- надмірна жестикуляція під час розмови;

- надмірна мімічна активність;

- стрімкі, рвучкі рухи, що особливо добре проявляється у дрібній моториці;

- рухове занепокоєння, причому не лише вдень, а й під час нічного сну;

- швидке перемикання уваги;

- емоційна гіперзбудливість, коли дитина навіть при найменшому хвилюванні, суперечці чи конфлікті починає червоніти, потіти, при цьому у неї частішає серцебиття і виникає відчуття страху;

- проблеми із запам'ятовуванням та відтворенням слухової, зорової та рухової інформації.

Діти з таким розладом часто нестримні: вони здатні перебивати співрозмовника, відповідати навіть не дослухавши питання і не розуміючи його сенсу, що позначається на соціальній поведінці в цілому і стає причиною конфліктів як з однолітками, так і з дорослими.

Фахівці ІРЦ продовжують надавати дітям послуги онлайн. Сьогодні на занятті розвивали фразову та самостійну мову, збагачували активний словник, покращували монологічну мову, розвивали навички звукового аналізу, дрібну моторику, дихання та артикуляцію. 

ВЧИМО ДИТИНУ ЧИТАТИ СКЛАДИ

Провели заняття: "Гімнастичні вправи з палицею", на якому вивчили комплекс вправ, який сприяє покращенню гнучкості хребта і суглобів. 

ЯК ЗАНЯТТЯ ТАНЦЯМИ ВПЛИВАЮТЬ НА РОЗВИТОК ДИТИНИ

Сучасні діти дуже активні, всебічно розвинені і як “губка” поглинають усе, що пропонує навколишній світ. Та не завжди вплив оточуючого середовища носить позитивний характер. ЗМІ, вуличні друзі, новомодні віяння, субкультури та багато іншого в один момент можуть змінити вашу дитину до невпізнанності. Найкраща профілактика цього – зайнятість. А організувати цю зайнятість ви можете за допомогою танцювальних занять.

Танці – це не просто розвага чи спосіб убити час. Танець здійснює позитивний вплив на опорно-руховий апарат і в цілому на весь організм людини, і не важливо скільки їй років, якої вона статі і який у неї стан здоров’я. Якщо ви хочете, щоб танці стали корисними для вашої дитини, слід правильно вибрати вид занять.

Танцювальні заняття допомагають виробити природну грацію рухів, спритність, гнучкість, координацію, пластичність, а також вміння висловлювати почуття і емоції. У процесі занять діти вчаться правильно сприймати і відчувати музику. Танці, до того ж, сприяють розвитку фантазії дітей і здатності до імпровізації.

Заняття танцями допомагають найбільш яскраво розкрити характер та індивідуальність дитини, а також розвинути такі почуття як цілеспрямованість, працьовитість і організованість. Незалежно від обраного стилю, танець зробить дитину витривалою, зміцнить м’язи, розвине гнучкість. Дитина навчиться піклуватися про власне тіло, цінувати його, прислухатися до потреб організму.

Також танець додає  впевненості в собі, що дуже важливо для кожної людини. Адже,  під час виступів, дитині доведеться танцювати перед глядачами, іншими дітьми, викладачами. Це усуне багато проблем, навчить дитину любити своє тіло, позбавить від комплексів. Саме діти-танцюристи, як правило, в підлітковому віці не відчувають проблем із заниженою самооцінкою і комплексами.

Заняття танцями вимагає певної дисципліни і відповідальності. Дитина з малих років буде вчитися дотримуватися певного розпорядку дня, стане відповідальною і зібраною, самостійною. А ці якості важливі в будь-якому віці і в будь-якій сфері.

ЧОМУ В ГОЛОВІ ГУДУТЬ СИРЕНИ, НАВІТЬ КОЛИ ЇХ НЕМАЄ, І ЯК ЦЬОГО ПОЗБУТИСЯ

Сирени повітряної тривоги гудуть щодня. Хтось до них звик, а хтось чує навіть тоді, коли їх насправді немає. Це явище називається синдромом фантомної сирени.

– У людини, яка переживає стрес, викликаний загрозою життю, може виникнути ПТСР (посттравматичний стресовий розлад), – каже психолог Наталя Єжова. – Один з його симптомів – перепроживання. Це коли людина знову повертається до певних відчуттів під дією тригера. Щоразу, коли вона чує сирену, у неї виникає стрес, який призводить до ПТСР.

У головному мозку зв’язок автоматичний: сирена – це стрес. Згодом щоразу, коли людина переживатиме стрес через будь-які інші чинники, вона автоматично може чути сирену. Також будь-який інший звук перетворюється на тригер. Цей тригер викликає тривогу і страх, що зараз впаде ракета. А це що? Сирена. Таким чином вона й починає лунати у вашій голові. Що робити з цим станом?

Перевірка реальності та заземлення:

• поговорити про стрес з близькими;

• вимити обличчя або руки холодною водою;

• сісти, перелічити предмети, які бачиш у кімнаті;

• доторкнутися до тіла, важливо повернути себе через тіло до реальності.

Закрити базові потреби:

• спробувати заснути за можливості;

• поїсти тепле та зробити гарячий чай;

• випити води;

• обійняти того, хто поруч;

• залишити собі в день час без новин та телефону, попросивши заздалегідь близьких зателефонувати у випадку тривоги.

Уповільнити тіло, коли нема реальної загрози:

• рухи;

• реакцію;

• розмови.

Психологи відзначають, що на рівень тривоги впливають невизначеність майбутнього і відсутність контролю над ситуацією. Що робити, щоб встановити цей контроль?

• Домовитися з сусідами та друзями, як діяти під час екстерної ситуації.

• Зробити чергування.

• Написати покроковий план, якщо тривога справжня.

• Поділити обов'язки з близькими, щоб всі чітко знали, хто вимикає газ, хто бере речі.

• Розкласти необхідні речі на місця, щоб легко знайти.

• Окремо підготувати одяг, який треба одягти на себе під час евакуації до укриття.

Як позбутися синдрому фантомної сирени?

• Проговоріть вголос, що чуєте сирену. Скажіть про це родичам, друзям, будь-кому, хто поруч. Поділіться своїм переживанням.

• Проговоріть свої емоції. “Мені страшно”, “Я злюся”, – не бійтеся зізнатися. Намагайтеся відчути в організмі цей стан. Відчути, де в тілі стиснулося чи заболіло в той момент.

• Ведіть щоденник. Коли емоції накопичуються, то виникає більша ймовірність стресу, а, відповідно, і сирен у вашій голові. Викладання своїх думок і переживань на папір допоможе “заземлитися”. Вивільнити емоції з організму – означає стабілізувати свій загальний стан.

• Не ізолюйтеся. Дуже важливо бути серед людей, спілкуватись, обмінюватися переживаннями, ділитись інформацією. Коли залишаєтесь наодинці, то є більша вірогідність накопичити ті стресові емоції.

• Це нормально! Зрозумійте, що ви такий не один, що ви не зійшли з глузду. Синдром фантомної сирени справді існує, і він лікується. Це точно не назавжди! Зверніться по допомогу до психолога, не соромтеся. Це не щось дивне, а просто захисна реакція організму.

ВИДИ І ТЕХНІКА БІГУ ДЛЯ ДІТЕЙ

Заняття бігом приносять неабияку користь для організму, як дитини, так і дорослого. Але ж для того, щоб досягнути максимальної користі, треба використовувати  правильну техніку бігу.

Велике значення має  недопущення розгойдування тілом з боку в бік. Це відбувається при невірній  розстановці  стоп . Під час бігу стопи не повинні ставитися «слід у слід», на одній лінії. Але, в той же час, їх не треба і широко розставляти одна  від одної.

Не менш важлива складова правильної техніки бігу — це грамотна постановка ступень при торканні ними поверхні. Потрібно прагнути розподіляти навантаження на всю площу стопи одночасно. Ногу потрібно опускати на всю ступню відразу, одним рухом зверху вниз — так, як зазвичай ходять по сходах. У момент торкання землі –  стопа злегка напружується.

Найшкідливіша для здоров’я суглобів і зв’язок помилка початківця- бігуна  — це «натикання на виставлену ногу». Це  відбувається, якщо недосвідчений бігун занадто рано розгинає гомілку при русі ноги вперед. Тоді вага всього тіла переміщується  на пряму ногу. Сильне ударне навантаження приймає на себе колінний суглоб,  тазостегновий суглоб, хребет.

Інша поширена помилка: ноги надто напружені. При цьому зростає час контактів ступень з землею, а він повинен  бути  коротким. Бігти треба легко і розслаблено.

Щоб навчити дитину правильно бігати, треба підібрати оптимальну для неї довжину кроку. При занадто широкому кроці трапляється вже описане «натикання на пряму ногу». А крок занадто вузький, не дає гарного тонусу м’язів.

Постава — теж важливий момент. Тулуб має триматися прямо, або злегка нахилятися вперед. Це береже хребет і суглоби від травм. Руки зігнуті в ліктях, кисті розслаблені. Бігти потрібно прямо, не підстрибуючи вгору-вниз.

Біль в боці — це часте і абсолютно нормальне явище, особливо у дітей. Вона викликана спазмом діафрагми. В боці починає колоти, коли в діафрагмі настає тимчасовий дефіцит кисню. Варто тільки ненадовго перейти з бігу на ходьбу, як спазм пройде.

В питанні: «Скільки бігати з дитиною?» теж все цілком однозначно: почавши з 10-15ті хвилин, поступово збільшити час до 30-ти — і цього буде достатньо для повноцінної пробіжки.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ НЕ БОЯТИСЯ СИРЕНИ Й ГУЧНОГО ГУРКОТУ.

Чимало українських дітей замість заспокійливої колискової чують гучні звуки сирени або дзвонів, що сповіщають про повітряну тривогу.  Боятися того, що насправді лякає, – нормально. При цьому діти орієнтуються на нашу реакцію і на те, як ми їм пояснюємо те, що відбувається, які дії пропонуємо. Тому маємо знати, як діяти у подібних ситуаціях. Тож нижче – поради від Світлани Ройз.

Щоб допомогти дитині впоратися зі страхом і навчити її реагувати на гучні звуки, як-то сирена чи гуркіт, психологиня радить діяти за таким алгоритмом:

• Нормалізація. Дорослий фіксує і пояснює дитині ситуацію: я бачу, що ти боїшся. Так, це ж дуже гучний і неприємний звук, який насправді лякає. Але коли ми чуємо сирену – це значить, що наші ЗСУ зафіксували загрозу і зараз її знешкоджують. Цей звук сповіщає, що про нашу безпеку дбають. І нам потрібно подбати про себе – тому ми йдемо в безпечне місце.

• Підтримка. Важливо дати дитині сигнал про підтримку: я з тобою і буду з тобою весь час. А далі – запропонувати дію: хочеш, я візьму тебе на руки/обійму, а ти візьмеш свою іграшку? Безпорадність – травматична, тому дитина має відчувати, що може вплинути на щось: тримати іграшку, піклуватись про тварину, взяти воду, рахувати кроки – це надаватиме їй відчуття своєї сили.

• Завершення. Після того, як загроза минула, слід обов’язково наголосити на цьому. Скажіть дитині: «Все минулося. Ми в безпеці. Спасибі, ти був (була) таким сміливим, міцним. Ми чули так багато гучних звуків (їх можна назвати), але ми впорались».

• Закцентуйте дитини на її силі. Можна сказати, що пишаєтесь її стійкістю і тим, як вона піклувалася про свою іграшку, молодшого брата чи сестру, про себе самого, чітко виконувала ваші вказівки тощо.   

• Можна пограти в терапевтичну «гру»: розтерти вуха і уявити, що з них «висипається» в долоню чи на землю те, що їм заважає. Можна уявити себе собакою, який щойно вийшов з води і струшує з себе всю воду. Далі «будуємо» місток до наступних дій: для цього запитуємо у дитини про те, що будемо робити далі, коли вийдемо з укриття.

Прості «практики», щоб зняти напругу аудіального каналу. Світлана Ройз також порадила кілька прийомів, які допоможуть відволіктися та знизити напругу, повʼязану з гучними звуками. Використовуйте їх відповідно до ситуації, можливостей та уподобань дитини. Тож ви можете запропонувати дитині: 

• Співати пісні. Послухати аудіоказку в навушниках. На кожну сирену промовляти дражнилки на російську армію – знецінювання і прояви вербальної агресії (дозволені батьками) допомагають дітям відреагувати емоції.

• Помасажувати вуха (наче ми робимо масаж вух слонику) та простукати зону за вухами.

• Застосувати дихальні практики з гучним видихом (можна робити видих з відкритим ротом).

• Пограти в слоника, який обмахується вухами: прикладаємо долоні до вух – відкриваємо – закриваємо.

• Пограти в «комахи» – одну з «псевдоагресивних» ігор: уявляємо, що в приміщенні багато комарів і ловимо їх, плескаючи гучно в долоні, але не торкаючись інших гравців, а поруч із ними.

• Викликати позіхання: проводимо пальцями від козелка вуха до щелепного суглоба і пропонуємо дитині позіхати.

• Смоктати льодяник, сухофрукт або жувати жувальну цукерку чи гумку.

• Якщо дозволяють обставини – пускати мильні бульбашки, щоб стимулювати потужний видих.

ВЧИМО ДИТИНУ ПОДІЛУ СЛІВ НА СКЛАДИ

Перш, ніж приступати до вирішення питання, як пояснити дитині поділ на склади, потрібно в доступній формі дати йому саме поняття складу.  Бажано щоб весь процес навчання проходив в ігровому форматі.

СКЛАД - це мінімальна вербальна одиниця в мові.  Він може складатися з одного або декількох звуків.  Пояснюючи малюкові, що таке склад, запитайте у нього, чи можна поділити печиво чи шоколадку на шматочки.  Скажіть, що слова так само можна ділити на невеликі шматочки, розділяючи їх невеликими паузами.  А з цього виходить, що склади - це шматочки слова, складаючи які, можна легко навчитися читати.

Для наочності дитині варто запропонувати потренуватися ділити слова на частини, використовуючи одну нескладну вправу, яка називається «Долонька під підборіддям».  Промовляючи голосно і чітко слова, діти швидко оволодіють навичками правильного поділу на склади.

ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА РОЗПОДІЛУ НА СКЛАДИ:

- у складах завжди є голосні звуки;

- склад не може включати більше, ніж одну голосну;

- склад мусить складатися з одного голосного звуку або комбінації голосних і приголосних.

ВІДКРИТІ ТА ЗАКРИТІ СКЛАДИ

Наступний етап навчання - пояснення типів складів.  Вони можуть бути відкритими і закритими, причому в першому випадку «шматочки» слів закінчуються голосним звуком, у другому - приголосним.  Простіше це розповісти можна наступним чином:

- відкритий склад можна проспівати, ми промовляємо його на видиху;

- в закритому складі повітря, що виходить, наштовхується на перешкоди губи, язик, піднебіння, і проспівати його не виходить.

АЛГОРИТМ ДІЛЕННЯ СЛІВ НА СКЛАДИ

Приступаючи до практичних занять, слід привчити малюка діяти за певною схемою, наприклад:

• спочатку потрібно прочитати - вимовити слово вголос;

• підкреслити букви, що позначають голосні звуки;

• порахувати, скільки голосних є у слові, і визначити, з скількох складів воно складається;

• визначити тип складу - відкритий чи закритий.

Тренуватися слід, беручи спочатку короткі слова, що різняться між собою всього однією літерою - «рак-так», «дим-дім».  Так дитина зможе зрозуміти різницю в звуках. Далі можна переходити до більш складних слів, але на кожному занятті потрібно обов'язково повертатися назад, повторюючи попередній матеріал. Не варто чекати від дітей швидких результатів - такі навички приходять поступово, але їх чітке засвоєння дозволяє отримати безліч переваг в подальшому.

ВПРАВИ:

ГРА «ПРИГОДИ»

Зробіть карту казкового міста з автобусними станціями, назвами яких будуть склади.  Дайте малюкові машинку або автобус і запропонуйте помандрувати по «схемі» певного слова.  За правильно прокладений маршрут вручайте медальку чи інший подарунок.

ГРА «ХАТКА-ЧОЛОВІЧОК»

Приклейте кілька будиночків до листка ватману, дайте їм назви складів, наприклад, ТА і ЧИ.  Зробіть паперових чоловічків, імена який матимуть перший склад, ідентичний назвам будинків.  Запропонуйте дітям «поселити» лялечок правильно в будиночки.

ГРА «ЙДУ ПО СЛІДУ»

На аркушах А-4 напишіть склади слів і розкладіть їх на підлозі по всій квартирі.  Запропонуйте малюкові пройтися по цим «слідам», складаючи різноманітні слова.

ГРА «ЗБИРАЄМОСЯ ДО ШКОЛИ».

Зібрати на столі предмети, які потрібні будуть дитині для школи.  Запропонуйте йому розкласти їх по двох портфелях або сумках так, щоб в перший потрапили речі, які називають слова з 1 - 2 складів, а в другий - від 3 і більше.

Дитина, яка засвоює основні правила розподілу слів на склади, набагато швидше вчиться читати, краще встигає в школі, і не відчуває особливих труднощів при освоєнні певних тем у мовознавстві.

СТОРІТЕЛЛІНГ

Мова – це складний психологічний процес, який неможливо оцінювати та розвивати окремо від мислення або сприймання.  Оскільки сучасні діти багато часу проводять онлайн, реальне спілкування стає мистецтвом, якому потрібно навчати. Для цього чудово підходить метод «сторітеллінга».

Сторітеллінг (у перекладі з англійської story означає історія, а telling – розповідати; отже, сторітеллінг – це розповідь історій) – це мистецтво захоплюючої розповіді та передачі за її допомогою необхідної інформації з метою впливу на емоційну, мотиваційну, когнітивну сфери слухача. Ця методика була розроблена та успішно випробувана на особистому досвіді Девідом Армстронгом, головою міжнародної компанії Armstrong International.

У процесі створення сторітеллінга Девід Армстронг врахував відомий психологічний фактор, що історії значно легше сприймаються, вони більш захоплюючі та цікаві, ніж правила або директиви. Після того, як людина вислухала вас, вона починає вам довіряти. Вам же стає значно простіше переконати її у чомусь та мотивувати.

ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ СТОРІТЕЛЛІНГУ:

1. Мотиваційна. Це спосіб переконання учнів, який дає змогу надихнути їх на прояв ініціативи в навчальному процесі.

2. Об’єднуюча. Історії є інструментом розвитку дружніх, колективних міжособистісних стосунків у класі, групі.

3. Комунікативна. Історії здатні підвищити ефективність спілкування на різних рівнях.

4. Інструмент впливу. Дозволяє не директивно впливати на учнів та формувати в них суспільно корисні переконання.

5. Утилітарна. Один із найпростіших способів донести до інших зміст завдання або проекту.

ЯКИМ БУВАЄ СТОРІТЕЛІНГ?

Розповідати захоплюючі історії може вчитель (наприклад, на початку вивчення теми – для того, аби вмотивувати учнів чи допомогти запам’ятати складну інформацію). Учні його пасивно слухають, а тому такий сторітелінг називають пасивним. Активний сторітелінг – це самостійне розповідання історій учнями, яке вчитель може практикувати або впродовж вивчення теми або наприкінці її, аби закріпити набуті знання.

ЧОМУ СТОРІТЕЛЛІНГ Є ЕФЕКТИВНИМ МЕТОДОМ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ?

• Діти люблять слухати історії більше, ніж доповіді, описи чи визначення, тому що вони легше сприймаються (задіяна не лише раціональна сторона сприйняття інформації, а й образна). Отже, реалізується принцип доступності навчання. В історії є герой, який змінюється. Ці зміни відбуваються в процесі боротьби, наполегливої праці, виконання складних завдань тощо.

• Історія динамічна. Сучасні діти з кліповим мисленням краще сприйматимуть історію, ніж текст іншого виду. Історія впливає на почуття дитини, а це підвищує рівень концентрації уваги. Тому всі уважно слухають навчальний матеріал, сприймають його, а потім з легкістю можуть відтворити. Правда теж у формі історії. Отже, реалізується принцип міцності знань та емоційного навчання.

Триває робота онлайн-студії «Освіта для всіх: практика інклюзії». Фахівці Ресурсного центру підтримки інклюзивної освіти https://donrcpio.blogspot.com/ провели друге заняття, на якому підняли дуже актуальну тему - «Підтримка в освітньому процесі дітей з особливими освітніми потребами в умовах воєнного стану. Профілактика поведінкових розладів».

Фахівці центру мали можливість ознайомитись з питанням впливу психотравмувальних подій на поведінку дитини, розглянути причини виникнення небажаної поведінки, стратегії підтримки дітей в закладі освіти. Інформаційно-методичний блок підготували завідувачка Ресурсного центру підтримки інклюзивної освіти ДонОблІППО Аліна Коваль і методистки Галина Скворцова й Анжеліка Мельникова.

Дякуємо фахівцям РЦПІО за можливість вдосконалити професійні навички.

__________________

запис зустрічі

https://www.youtube.com/watch?v=QbFovqi_Ozs

БІГ- КОРИСТЬ ДЛЯ ЗДОРОВ’Я.

Біг — цілком природний і звичний для дітей будь-якого віку стан. Адже це невід’ємна частина будь- яких рухливих ігор, та й усього повсякденного життія маленької людини.

Біг — це найдоступніший і демократичний вид спорту, займатися яким можна де завгодно і коли завгодно. Протипоказань — мінімум. Сприятливий вплив бігу на здоров’я людини помітно неозброєним поглядом. Варто лише поглянути на спортсменів, які регулярно, рік або більше, виконують ранкові пробіжки: вид підтягнутий, дихання рівне, колір обличчя здоровий.

Щоб регулярний оздоровчий біг став для дитини і корисною  звичкою, і умінням, потрібно привчати її до пробіжок з раннього віку. Ніхто не говорить про наполегливі заняття в інтенсивному темпі. Мова йде про старий добрий стиль-Чейзі: недовгі  і приємні  легкі  пробіжки –прогулянки  по довколишньому парку, скверу, стадіону. Вони навіть взимку принесуть багато користі дитині, відвернуть її від телевізора і гаджетів.

Потрібно проявляти силу волі і особистим прикладом виховувати в дітях любов до активного, здорового способу життя. Кожен день показувати їм альтернативу   комп’ютерним  іграм. Адже здоров’я одне,  його треба зміцнювати з дитинства.

Біг — найперший  і доступний засіб для цього. Біг — найпростіша, і в той же час дуже ефективна фізична  вправа, в якій задіяні практично всі частини опорно-рухового апарату. Корисне навантаження під час бігу отримують більшість м’язів, зв’язок і суглобів тіла дитини. Біг прискорює кровообіг, насичує киснем всі органи і тканини, тренує і зміцнює серцево-судинну систему.

В ході пробіжки зростає життєвий тонус, поліпшується настрій, зміцнюються витривалість і працездатність, правильним чином формуються м’язи школяра. В процесі бігу у дитини задіяні всі м’язи ніг — і ікри, і стегна. В ході пробіжки також зміцнюються м’язи спини, що підтримують хребетний стовп, покращується постава.

Доказано: регулярні пробіжки позитивно впливають на нервову систему дитини. Діти стають менш запальними і збудливими, більш врівноваженими, знижуються гіперактивність і гіперзбудливість. Дитина набуває можливість контролювати свої емоції, легше переносити стресові ситуації. Фізична активність на свіжому повітрі зміцнює сон, покращує і апетит.

Регулярні пробіжки позитивно впливають на розумові здібності дитини, так як підвищують рівень концентрації, самоконтроль і мозкову діяльність. Залишаються в минулому різні порушення сну і емоційно-психологічного стану дитини в цілому. Якщо ранкові пробіжки вписані в розпорядок дня, то школяр привчається до дисципліни і відповідальності.

Регулярні тренування розвивають дуже цінні особистісні якості: цілеспрямованість, силу волі, здатність до самоконтролю. Діти, які регулярно займаються бігом, завжди більш впевнені в собі, спокійні й урівноважені.

Традиційно, кращим часом для пробіжок вважаються ранкові години доби. Це дійсно так, але тільки далеко не у всіх людей біологічні ритми організму налаштовані таким чином, що йому корисніше бігати буде саме з ранку. Як відомо, серед людей (і дітей в тому числі) є не тільки «жайворонки», а й «сови», яким не завадить вийти на пробіжку й увечорі.

ЧИМ КОРИСНИЙ ДИТЯЧИЙ МАСАЖ НІГ?

Дитячий масаж, навіть в профілактичних цілях, володіє неймовірною користю, так як надає комплексний позитивний вплив на організм. Масажні прийоми-це відмінний спосіб зміцнити мускулатуру, поліпшити кровообіг. Якщо говорити безпосередньо про масаж ніг, то він позитивно впливає на формування постави, розвиток координації рухів і рухливість суглобів.

Немовлятам така процедура рекомендована не раніше двомісячного віку, але навіть тоді, рухи виконуються вкрай обережно, так як на стопах немає жирового прошарку, який б послужив  захистом крихким кісткам малюка. Легкий  вплив позитивно впливає на роботу нервових закінчень і циркуляцію крові, надає релаксуючу дію на м'язи-згиначі. Крім того, такі сеанси стануть першими кроками малюка до тактильного контакту з оточуючими.

З тримісячного до дев'ятимісячного віку – цілі злегка зміщуються. Тепер необхідно не тільки розслабляти певні групи м'язів, але і нормалізувати тонус м'язових тканин, налагодити функції різних м'язових груп. Все це потрібно для того, щоб до 9 місяців перейти до здійснення найбільш важливої мети – підготовки  опорно-рухового апарату до ходьби. Багато медиків схиляються до думки, що грамотно проведена процедура дитячого масажу,  допомагає малюкам раніше почати ходити.

Після року профілактичний дитячий масаж ніг, теж не буде зайвим. На стопах і по всій поверхні ніг розташована велика кількість біологічно активних точок. Впливаючи на них, масажист надає зміцнювальний вплив не тільки на кісткову і м'язову системи, але і на імунітет, обмін речовин, травний тракт, кровоносну систему. Також процедура допоможе сформувати правильну форму стопи.

Починаючи з п'ятирічного віку, діти стають особливо активними фізично, в таких випадках масаж ніг можна вважати однією з кращих загальнозміцнюючих процедур. Крім того,  він стане відмінною профілактикою плоскостопості, сколіозу та інших захворювань опорно-рухового апарату.

Продовжуємо проводити заняття

Фахівці показали дітям, як завдяки веселій пальчиковій вправі легше запам’ятати дні тижня, як визначати кількість складів в словах. Діти рахували предмети, пригадали пори року, ознаки осені, та з’ясували, чому осіннім місяцям дали назву «ВЕРЕСЕНЬ», «ЖОВТЕНЬ», «ЛИСТОПАД». Наприкінці заняття діти разом із фахівцями створили чудові осінні листочки.

РОЗВИВАЄМО ДРІБНУ МОТОРИКУ 

ПРОБЛЕМНЕ НАВЧАННЯ

Проблемне навчання (Problem-Based Learning) – це метод навчання, в якому реальні складні проблеми використовуються як освітній інструмент. Навчання, що ґрунтується на вирішенні завдань, стимулює застосовувати навички критичного мислення та вирішення проблем за обмежений час і надає справжній досвід, який сприяє активному процесу вивчення, допомагає систематизувати знання та природно інтегрує навчання в школі й реальне життя.

Джерелами ситуацій для проблемного навчання можуть бути публікації з газет та журналів, описи з книг чи записи з професійних щоденників, сюжети з телебачення чи інтернет-каналів.

До проблемного навчання входять такі напрями як дослідження випадків, рольові ігри (п’єси, інсценізації та інше) та симуляції (імітації певних процесів та явищ).

ХАРАКТЕРИСТИКИ ПРОБЛЕМНОГО НАВЧАННЯ:

• Проблема повинна стимулювати учнів шукати глибшого розуміння концепцій чи теорій.

• Проблема повинна вимагати, щоб учні приймали обґрунтовані рішення та захищали їх.

• Проблема повинна містити такі завдання, щоб для їх вирішення учням необхідно було пов’язати її з попередніми курсами / знаннями.

• Якщо проблему вирішують у групах, вона має бути такого рівня складності, щоб стимулювати учнів об’єднатися задля досягнення мети.

• Якщо проблема передбачає багатоетапність вирішення, то початкові кроки мають бути цікавими та відкритими, щоб мотивувати учнів до дослідження.

Навчання у такому середовищі підвищує мотивацію і шанси опанування знаннями  і навичками через глибоке розуміння предмету вивчення, на противагу до процесу пасивної передачі знань. Водночас некоректне чи перебільшене застосування методу проблемного навчання можете знівелювати позитивні сторони використання PBL; з метою уникнення останнього в науковій літературі особливо наголошується роль викладача-фасилітатора і текстів з описами кейсів, які обираються для аналізу.

СИНДРОМ СТРУШЕНОЇ ДИТИНИ

Синдром струшеної дитини (ССД) – це сукупність негативних наслідків для немовляти внаслідок травми головного мозку як результату інтенсивного струшування. Найбільш страшний наслідок ССД – смерть дитини.

При різких рухах судини головного мозку малюка можуть розриватися, через це на них утворюються аневризми. Внаслідок розриву аневризми може настати смерть дитини. Також існують і віддалені наслідки через багато років, наприклад, інсульт.

ГОЛОВНІ ЗАГРОЗИ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ВНАСЛІДОК СИНДРОМУ СТРУШЕНОЇ ДИТИНИ:

• Черепно-мозкова травма.

• Вивих великої стегнової кістки.

• Перелом хребта.

• Розрив судин головного мозку і утворення аневризм.

Травмований мозок дитини набрякає, через що збільшується в об’ємі і не вміщається у черепній коробці малюка. Через це відбувається так зване «вклинення» головного мозку до спинного, що провокує смерть.

НАСЛІДКИ СИНДРОМУ СТРУШЕНОЇ ДИТИНИ:

• Розлади у навчанні.

• Фізичні порушення.

• Порушення зору або сліпота.

• Порушення слуху.

• Мовленнєві порушення.

• Церебральний параліч.

• Судоми.

• Розлади поведінки.

• Когнітивні порушення.

ЯК ПРАВИЛЬНО КОЛИСАТИ НЕМОВЛЯ, ЩОБ ЦЕ БУЛО БЕЗПЕЧНО:

• Слід дуже акуратними бути з шиєю маленької дитини, яка ще не може повноцінно втримати голову. Тому під час колисання голову дитини треба підтримувати однією рукою, уникаючи зайвого навантаження на шию.

• Колисати немовля варто спокійно, з невеликою амплітудою рухів, без активного струшування.

Важливо знати, що плач вашої дитини не має нічого спільного з вами як з батьками. Деякі діти багато плачуть, а деякі не дуже, але всі вони проходять цей етап у перші кілька місяців життя.

Такий посилений плач (який насправді є нормальним) може бути особливо стресовим для батьків з первістком. Окрім багатьох інших обов’язків, додайте догляд та піклування та піклування за вашим немовлям. Якщо у вас складається враження, що ваша дитина не хоче або не рада бачити вас, це може посилити стрес і розчарування, які ви вже можете і так відчувати від інших речей у вашому житті.

Вам потрібно знати, що цей етап підвищеного плачу, через який проходить ваша дитина, не пов’язаний з вами. Це нормальний етап розвитку, який скоріш за все відбувається в другій половині дня та вечорами, приблизно в той же час, коли ви можете повертатися додому з роботи.

ВИСОКА ЧУТЛИВІСТЬ ДИТИНИ – ФІЗІОЛОГІЧНА ОСОБЛИВІСТЬ.

Дитина плаче тільки від того, що з рук випала іграшка? Ображається від того, що ви говорили з нею нелагідно? Вам здається,  що їй вчуваються запахи?  Перш, ніж вважати таку дитину розпещеною чи вередливою, і починати перевиховувати, врахуйте, що така поведінка може бути вродженою.

Дослідження доктора Елейна Арона показує, що високий ступінь чутливості часто є фізіологічною особливістю, з якою народжуються деякі діти. Ви можете почути від інших батьків помилкову думку про те, що такий стан дитини виникає через дефіцит довіри в сім’ї чи недорозвинених соціальних навичок, але ви маєте розуміти, що це зовсім не те, що підвладне вашому контролю.

Сенситивні (гіперчутливі) діти мають трохи інші або перебільшені реакції. Вони діють не так, як ви очікуєте, і не так, як зробила би в подібній ситуації типова дитина. На жаль, у нашому суспільстві це часто розцінюється як слабкість, недолугість. Але, на думку американського сімейного лікаря Джеремі Г. Шнайдера, це зовсім не так. Він каже: «Правда в тому, що в сенситивних дітей є дар. Вони тонше відчувають цей світ і здатні пізнавати його на вищому рівні, ніж середньостатистичні діти».

За якими ознаками можна оцінити дитину як сенситивну? Гіперчутливі діти можуть проявляти одну або навіть усі перелічені нижче риси. Шнайдер пояснює, що ключ до порозуміння з такими дітьми полягає в тому, щоби помітити певний стереотипи поведінки, а також ступінь вираженості однієї  чи кількох з перелічених ознак:  

• Дитина дуже чутлива до своїх відчуттів і переживань. У неї посилене відчуття запахів чи звуків. Вона дуже чутлива до болю.

• У дитини швидко виникають емоційні перевантаження. Для неї характерний широкий і при цьому інтенсивний спектр емоцій. Іноді вона настільки схвильована, що від надміру почуттів змушена покинути товариство чи приміщення.

• Дитина мислить глибше, ніж її однолітки або навіть дорослі.  Вона ставить серйозні запитання, багато думає й розмірковує про події в своєму житті.

• Дитина добре усвідомлює навколишню дійсність. Вона помічає дрібні зміни в речах і порядку речей, а також незначні зміни в зовнішності інших людей.

• Дитина дуже чутлива до емоцій інших людей. Вона помічає, коли комусь сумно, й намагається  розважити. Так само вона чутлива до почуттів тварин.

Для батьків може виявитися нелегким завданням прийняти той факт, що їх дитина є сенситивною особистістю. Але краще, якщо ви це зрозумієте якомога раніше, тоді ви зможете зробити важливі кроки, щоб допомогти їй примиритися зі своїм внутрішнім світом і сміливо йти вперед.

Шнайдер пропонує такі підказки батькам, які бажають знайти порозуміння зі своїми чутливими дітьми, підтримати їх у проявах сенситивності так, щоб вони не втрачали впевненості в собі й при цьому не протиставляли себе іншим дітям.   

• Орієнтуйтеся на сильні сторони. Дехто сприймає сенситивність мало не як «тавро», особливо це стосується чужих людей, з якими контактує дитина. Тому важливо навчитися не фіксуватися на цьому. Поясніть дитині, що вона відчуває світ глибше, ніж більшість дітей, і допоможіть їй побачити в цьому важливі переваги. Така дитина може помітити те, повз що пройде більшість людей, вона має прекрасну уяву, дуже уважна і краще концентрується, може проявити себе обдарованим учнем або чуйною людиною, яка співчуває іншим людям.

Підтримуйте. Щоб допомогти своїй дитині освоїти безпечні способи взаємодії зі світом, займайтеся з нею. Наприклад, скоріше за все їй більш комфортно спілкуватися з однокласниками один на один, ніж у групі, тому заохочуйте індивідуальні зустрічі, щоб діти могли погратися разом, так дитина зможе звикнути до кількох однокласників.

Поспішайте повільно. Якщо вам необхідно внести корективи в оточення своєї дитини, робіть це поступово. Тоді вона буде почувати себе менш стурбованою.

Підштовхніть, але не тисніть. Більшість сенситивних дітей засмучуються, якщо їм треба прийняти якесь рішення. Через страх вони часто відкидають різні можливості. Тому іноді найкраще, що ви можете зробити, це просто підштовхнути вашу дитину, щоб вона ризикнула або спробувала щось нове. Те ж стосується й покарання. Дитина краще відреагує, якщо ви виправите її у м’якій формі, замість того щоби кричати на неї. Якщо ваша гіперчутлива дитина буде знати, що ви будете любити її незалежно від того, що вона відчуває, то дитина буде менше хвилюватись та вагатись у нових ситуаціях, буде ставати менш сором’язливою й поступово сміливішати. Якщо вона буде впевнена, що ви не збираєтеся примушувати її бути тим, ким вона не є, то і ви, й вона станете гнучкішими і  будете готові рухатися вперед.

Корегуйте власну поведінку, а не поведінку вашої дитини. Не намагайтесь примусити її пристосуватися до вимог суспільства. Любіть і приймайте свою сенситивну дитину цілком і беззастережно. Ви не можете змінити її, і не можете змінити світ для неї. Дитина повинна знати, що ви любите її незалежно від того, що вона почуває або як реагує на навколишнє.

Завдання батьків – допомогти своїй дитині адаптуватися до світу й досягти гармонії з собою. Сенситивна вона чи ні, але всі діти час від часу дуже потребують батьківського тепла й почуття безпеки.

КРОССФІТ ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ.

Фізична активність в дитячому віці – один з основних чинників гармонійного розвитку дитини. І тому батьки підростаючих малюків або школярів замислюються про кращій варіант тренувань, який  сподобається дітям і буде зміцнювати їх здоров'я. Серед великої різноманітності спортивних секцій зустрічаються і відносно нові напрямки, наприклад, кроссфіт.

Дитячий кроссфіт є масштабованою версією кроссфіт-тренувань для дорослих. Такі заняття побудовані з урахуванням всіх принципів класичного кроссфіта, тобто спрямовані на підвищення витривалості, сили, балансу, швидкості, гнучкості та інших характеристик. Крім того, дитячі тренування неодмінно включають елементи гри і веселощів, особливо в групах маленьких клієнтів.

Щоб малюкам було ненудно, тренери вносять у програму занять цікаві та незвичайні вправи, наприклад, ходьбу і стрибки в стилі якихось тварин – ведмедя, краба, тигра, динозавра.

У всіх залах дітей, які приходять займатися кроссфитом, ділять за віком на кілька груп.

• Малюки до 6 років. Деякі секції запрошують юних клієнтів вже з 4 або навіть 3 років. Все залежить від освіти та спеціалізації тренера.

• Діти 7-9 років. Це найбільш поширена група дитячого кроссфита, так як молодші школярі дуже активні і потребують перемиканні уваги після уроків і домашніх завдань.

• Діти 10-12 років. У цьому віці програма занять вже ускладнюється, включаються елементи тренувань для дорослих (робота з додатковим обтяженням).

• Підлітки. В цю категорію включають дітей 13-17 років, а найбільш підготовлені і активні діти вже можуть брати участь у змаганнях.

Кожне тренування обов'язково починається з розминки.  Наприклад, діти можуть почати тренування з бігу, стрибків у довжину, «ведмежої ходи», ходьби з  випадами, «повітряних» присідань. Далі  слідує  розвиваючий блок. Він передбачає 15-30 хвилин на відпрацювання нових чи складних навичок.

Приклади вправ і готові програми

У дитячих кроссфіт-тренуваннях є чимало вправ, вагою в яких виступає власна  вага дитини.

• Віджимання від підлоги – чудовий спосіб зміцнити грудні м'язи і трицепси. Навчання цій навичці починають з полегшеної  позиції, коли коліна малюків стоять на підлозі. Так діти будуть зміцнювати торс і плечовий пояс, щоб пізніше перейти до віджимань з прямими ногами.

• «Повітряні» присідання – найкраща вправа, щоб розвинути ноги. Присідаючи, діти покращують свою координацію і розвивають силу м'язів ніг. Крім того, ця вправа добре впливає на поставу.

• Підтягування – одна з базових вправ, що розвивають м'язи спини і біцепси.

• Лазіння по канату – відмінне навантаження для плечового пояса, добре розвиває координацію і хват. Спочатку дитина вчиться, як правильно захопити канат ногами, а для ускладнення завдання можна лазити без використання ніг.

• Кидки м'яча – вправа для всього тіла, націлена на розвиток точності, спритності і швидкості. М'ячик кидають у зазначену тренером ціль, яка спочатку розташовується невисоко. Для перших тренувань використовують звичайні м'ячі, досвідчені юні атлети кидають медболы вагою 3-6 кг.

• Гребля – благотворно позначається на витривалості, задіює практично все тіло. Якщо в залі є гребний тренажер, діти обов'язково повинні займатися на ньому.

• Стрибки на скакалці – гарні для розвитку м'язів ніг і координації. Вони подобаються багатьом дітям, тому малюки досить швидко починають виконувати подвійні, а іноді і потрійні стрибки.

ЯК НАВЧИТИ ДИТИНУ ПРАВИЛЬНО ТРИМАТИ ОЛІВЕЦЬ.

Педагоги радять показувати дітям вірне положення олівця або фломастера відразу, як тільки вони зацікавляться цими предметами. Але в ранньому віці ( 1-2,5 року) дрібна моторика розвинена погано, тому дитині може бути складно утримувати ручку декількома пальцями.

Вже в  4 роки  можливе  повноцінне навчання. Можна показувати вірне положення кисті на своєму прикладі або охоплювати руку дитини, маючи в своєму розпорядженні пальці на потрібних місцях.

Ознаки вірного положення ручки:

• вона спирається на верхню фалангу середнього пальця, дотримується великим і вказівним.

• мізинець і безіменний палець підігнуті і знаходяться близько до долоні.

• пальці відстоять від кінчика олівця  приблизно на 1,5 см.

• кут нахилу ручки дорівнює 60º.

• кисть не напружена, мізинець може злегка торкатися столу.

Для навчання  краще використовувати олівець або фломастер не товще 8 -9 мм і довжиною не більше 10 см. Тригранна форма краще круглої. Є кілька ефективних методів, які допоможуть в цьому:

Обмежувач у вигляді прищіпки

В канцелярських магазинах віднедавна з’явилися м’які пристосування або обмежувачі у вигляді звірів чи рослин. Їх форма така, що не дозволяє утримувати ручку неправильно. При цьому заняття з малюками з використанням яскравого аксесуара проходять веселіше і цікавіше. Існують спеціальні ручки в формі рибки, які можуть використовуватися в якості тренажера на першому етапі навчання дитини письму.

Використання гумки

В цій методиці використовують канцелярську гумку. Вона допомагає зафіксувати правильний нахил кисті.

Як навчити дитину правильно тримати ручку за допомогою гумки: один кінець гумки надягають на зап’ясті, а іншим стягують верхню частину ручки. Ця методика допоможе позбавити малюка від звички утримувати прилад для письма всіма пальцями відразу.

За допомогою носка або рукавиці

В шкарпетці або рукавиці прорізають отвори для трьох пальців, які беруть участь в утриманні ручки. Таким чином, коли малюк одягне носок на руку, безіменний палець і мізинець залишаться всередині і не будуть заважати правильному письму. Щоб зробити заняття цікавим, можна прикрасити носок очками з гудзиків, приробити йому хвостик або вушка.

Навчання в грі. Ігрова форма занять допомагає швидше закріпити навички письма і не дозволяє дітям перевтомлюватися. Ці прості ігри та прийоми можна використовувати з раннього віку:

• перш ніж переходити до письмових приладів, запропонуйте малювання крейдою для тренування захоплення.

• поставте фломастер вертикально і запропонуйте його погладити.

• поясніть, що олівчику  погано, коли його тримають неправильно, як якщо б самого малюка на прогулянку вели б за ногу.

• намалюйте усміхнену мордочку на пальці — в тому місці, де в нього повинен упиратися прилад для письма .

• запропонуйте заколисати олівчик, використовуючи пальці як подушку і ковдру.

• вигадуйте  веселі віршики чи пісеньки про ручку.

Не слід допускати перевтоми під час занять. Вправи повторюють 5-6 разів, а потім перемикають дошкільника на щось інше: гімнастику, прогулянку, рухливі ігри, читання вголос. Так він не втратить інтерес до занять письмом і малюванням і буде з нетерпінням чекати наступної можливості дістати олівці.

ВПЛИВ СІМЕЙНИХ КОНФЛІКТІВ НА ДИТИНУ

Конфлікти у сімейному житті є актуальними в наш час. Адже люди не завжди можуть, інколи й не хочуть, розуміти один одного. Сварки трапляються не тільки з людьми, між якими існує неприязнь, а й між тими, які живуть поруч, люблять, створюють сім’ю. Сімейні конфлікти негативно впливають не тільки на стосунки батьків, а й на розвиток дитини.

Для забезпечення психологічного комфорту в сім’ї та успішного її функціонування суттєве значення має те, як складаються взаємини і взаємодія принаймні у трьох складових: між самим подружжям, між батьками і дітьми, між братами й сестрами, якщо в родині зростають двоє і більше дітей.

Британські вчені провели дослідження. Вони спостерігали за родинами вдома, довго опитували їх і проводили експерименти. Результати показали, що з шести місяців у дітей, які стають свідками конфліктів між батьками, спостерігається швидкий пульс та підвищений рівень гормонів стресу.

У новонароджених, дітей та підлітків можуть проявлятися ознаки порушеного раннього розвитку мозку, порушення сну, тривожність, депресія, порушення поведінки та інші серйозні проблеми, і все це є наслідком життя в гострому або затяжному конфлікті між батьками.

Основні наслідки для дітей під час сварок батьків.

• Погана поведінка. Дитина, яка бачить конфлікт між батьками, відчуває шквал негативних емоцій: страху, гніву, тривоги. Маленька людина не знає, як з ними боротися. Вона може показати, що страждає лише за допомогою криків, примх, впертості чи непокори. Так намагаються привернути увагу батьків, щоб вони допомогли впоратися з емоційною бурею всередині.

• Психічні розлади. Під впливом стресу страждає психіка дитини. Екстремальними проявами можуть бути страхи, кошмари, заїкання, енурез, нервові тики або навіть психічні захворювання. Причому наслідки можуть настати не відразу, а через роки. Або їх батьки не вчасно помітили їх.

• Маніпулятивна поведінка. Деякі батьки, сварившись перед дитиною, відчувають вину перед нею. Намагаючись її викупити, дарувати подарунки, знімати заборони або купувати солодощі. Така поведінка призводить до появи маленького маніпулятора в сім’ї: він розуміє, що після сварки між батьками він може попросити все, що хоче.

• Крайні прояви можуть бути страхи, нічні кошмари.

Особистий приклад конфліктної поведінки

Діти навчаються наслідуючи батьків. Постійно спостерігаючи за конфліктами батьків, дитина може навчитися агресивній поведінці в конфліктних ситуаціях. Це може бути особливо гостро в підлітковому віці, коли негативні емоції провокують гормональні сплески. Дитина транслює те, що роблять батьки.

Труднощі у власній майбутній родині

Наслідування батьків переноситься на майбутнє дітей. Якщо дитина регулярно спостерігає сімейні конфлікти, саме така форма спілкування для неї стає нормою. І у неї просто не буде інших, більш конструктивних інструментів для створення теплих сімейних стосунків.

Вимоги, яких повинні дотримуватися батьки при вихованні власних дітей.

Важливо піклуватися про дитину, доброзичливо ставитися до неї, проявляти любов, створювати та підтримувати власний авторитет (він повинен бути справжнім, не підкупляти дитину подарунками), поважати, ставитися до дитини як до дорослої людини. Крім того необхідно проявляти небайдужість, приділяти їй увагу, проводити разом час, не ігнорувати дитину та її думки, бути взірцем поведінки та доброчинності, постійно залучати дитину до різних видів діяльності, вчити «постояти» за себе, дякувати за зроблену роботу, навчитися розуміти дитину.

Народні традиції вчать: «Найбільше згуртовують сім’ю, сприяють її благополуччю й злагоді відданість один одному, уміння дослухатися, спілкуватися, бути гнучким у стосунках». Без суперечок життя неможливе, вони допомагають нам розібратися у собі, знайти вихід із конфлікту, який ми вважатимемо правильним. Завдання полягає не в тім, щоб відійти від конфлікту, що потенційно можливий, а в розпізнанні конфлікту і контролю над ним, з метою одержання найкращого результату. При цьому батькам варто пам’ятати, що вибираючи власний стиль вирішення складної ситуації, вони не лише долають власні проблеми, а й можуть суттєво впливати на розвиток дитини, а також визначати особливості її майбутнього стилю поведінки у конфлікті.

ПЕРЕДУМОВИ НЕСМІЛИВОЇ ПОВЕДІНКИ ДИТИНИ В КЛАСІ ТА ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ЇЇ КОРЕКЦІЇ

У кожному класі є учні – так звані «тихі мишки». Вони нікому не заважають, не розмовляють, ні до кого не звертаються тощо. На перший погляд, такі діти – «ідеальні учні», вони не створюють жодних турбот у вихованні та догляді за ними, їхні батьки не чують від учителів ані скарг, ані нарікань. Але чи справді пасивний учень – це благо для школи?

Надмірна сором'язливість, несміливість і соціальна пасивність школяра – це сигнал, який указує на те, що дитина вимагає до себе особливої уваги, і перш за все батьків.

Причиною несміливості й сором'язливості є такі чинники:

• Пригнічення емоцій – переважання процесів гальмування над процесами збудження. З часом такий стан може викликати порушення процесів адаптації, що призводить до появи конформних станів (стану підпорядкування себе думці й очікуванням оточення), що, у свою чергу, може призвести до зниження самооцінки.

• Занижена самооцінка – учень з відсутністю віри у власні можливості в певних ситуаціях відчуває труднощі при виявленні ініціативи, висловлюванні своєї думки та відстоюванні її, якщо це необхідно. Він дисциплінований, старанний, нікому не нав'язується й нікого не піддає негативу, уникає конфліктів.

• Ізоляція або підпорядкування – оскільки дитина має низьку самооцінку, вона вважає, що її ніхто не любить, отже, намагається уникати соціальних контактів. Перерви між уроками проводить на самоті. Часто в неї немає друзів. У багатьох подібних випадках можна спостерігати також процес підпорядкування – такий учень вибирає собі товариша, який має сильні особистісні якості, тобто лідера, й дозволяє йому скеровувати свої дії та вчинки.

• Багате внутрішнє життя – сором'язливий, несміливий, замкнений у собі учень часто є «мрійником», який багато розмірковує, аналізує свої переживання, веде щоденник. Вільний час він проводить за читанням книг або за комп'ютером. Утеча у «країну власних фантазій» дозволяє йому забути про свої проблеми, зокрема про відсутність друзів.

Функціонування таких дітей у шкільному середовищі ускладнене хоча б унаслідок такого явища, як зниження готовності пам'яті, яке призводить до того, що учень під час відповіді відчуває так звані «порожнечі в голові», хоча при цьому дуже добре підготовлений. Надмірна напруга паралізує його й відбувається зниження готовності пам'яті витягти й відтворити потрібну інформацію.

Є способи, які дозволяють допомогти дітям і підліткам упоратися з цією проблемою. Наприклад, постарайтеся зробити ось що:

• уважно й активно слухайте таких дітей;

• «дослухайтесь» до їхніх прихованих емоцій;

• зчитуйте їхні невербальні повідомлення;

• спостерігайте за поставою тіла, жестикуляцією, пантомімою й виразом обличчя;

• кажіть про свої почуття, розкривайтесь;

• під час розмови поважайте короткі моменти тиші;

• використовуйте принцип дзеркала, відображайте (віддзеркалюйте) почуття;

• заохочуйте, підбадьорюйте, підтримуйте дітей за допомогою таких невигадливих мовних зворотів, як «хм...», «так...», «ну і?..»;

• не поспішайте, чекайте зворотного зв'язку з дитиною;

• не обіцяйте, що безумовно допоможете, але надавайте всі шанси.

@Розвиток дитини.

ВИДИ СПОРТУ ДЛЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ.

Всі батьки знають, що фізкультура корисна для правильного розвитку дитини. Але який вид спорту вибрати для сина чи доньки, з якого віку краще починати заняття і як часто для того, щоб спорт став по-справжньому корисним і приємним заняттям для вашого малюка.

ВИКОРИСТАННЯ МЕДБОЛІВ ДЛЯ ЗАНЯТЬ З ДІТЬМИ.

Медицинбол (медболл) - це м'яч з міцного  зносостійкого матеріалу( шкіри, гуми, шкірозамінника), який набивається наповнювачем( пісок, гумова крихта) з метою формування форми і обтяження. М’яч може бути різної ваги і діаметра, в залежності від призначення. Спочатку медицинбол був розроблений для лікувальної фізкультури. Використовуючи його, пацієнти відновлювалися після травм. За допомогою такого м'яча можна ефективно зміцнити м'язи спини, ніг, плечового пояса. В цілому, величезна кількість вправ з медицинболом, дозволяє тренувати практично всі м'язи як нижньої, так і верхньої частини тіла. Вага медицинбола коливається від 1 до 10 кг.

Переваги занять з медицинболом для дітей:

• Вправи з набивним снарядом формують загальну витривалість зростаючого організму, зміцнюють м'язи рук і спини, спритність і швидку реакцію.

• Медбол дуже корисний для тренування опорно - рухового апарату.

• Двошаровий м'ячик не вимагає великого простору, його можна зручно розташувати всюди.

• Завдяки своїм невеликим розмірам, медбол дозволяє займатися дитині і вдома, і в школі, і на дачі.

З медицинболом можуть займатися діти будь-якого віку, адже снаряд можна вибрати самий легкий. Дитячі медболи виконані з яскравих, барвистих матеріалів, що безсумнівно приверне увагу юних спортсменів. А також вони виконані з нетоксичних матеріалів.

РОЗВИВАЄМО СЕНСОРНІ ВІДЧУТТЯ У ДІТЕЙ З ООП

Пропонуємо вашій увазі вправи які допоможуть розвинути в дитині сенсорні відчуття, дрібну та загальну моторику, увагу, пам’ять, уяву.

Кожна вправа має подвійну мету: актуальний рух дитини і робота на перспективу. При виконанні вправ дитина отримує найрізноманітніші сенсорні відчуття, накопичує їх і ліквідовує сенсорний дефіцит. Вправи, які розвивають зорове сприйняття складені із фрагментів різних розмірів (довжина, висота, ширина), форм і кольорів. Тактильні вправи  забезпечують розвиток сприйняття фактури, форми, ваги, температури.

Розминка для очей.

1. Закрити очі на кілька секунд, а потім, розкрити їх широко і спрямовуючи погляд на точку, розташовану за комп’ютером. Затримайте на кілька секунд, а потім повторіть все спочатку.

2. Кругові рухи очима, які можна виконувати, як закритими, так і відкритими повіками. Рухи робіть спочатку за годинниковою стрілкою, а потім проти неї. Не варто робити все швидко, беріть за основу годинник, спочатку рухайтеся як секундна, а потім, як хвилинна стрілка.

    Вправа – візуалізація  «Слухаю тишу».

Закрити очі і послідовно послухати звуки на вулиці за вікном, потім в кімнаті, своє дихання, серцебиття.

ТАКТИЛЬНІ ВПРАВИ (ШКІРЯНІ ВІДЧУТТЯ).

Цікаві дітям ігри з фольгою. Її можна спочатку зім’яти, зробивши з неї кульку, потім знову розгладити.

Грайте з шишками, колючими каштанами, ребристими волоськими горіхами і гладкими жолудями. Корисно також грати з різними крупами: опускати ручки в коробку і шукати заховану маленьку іграшку. Можна грати з камінчиками, сухим і мокрим піском, з глиною, пластиліном, тістом із муки та солі.

Звертайте увагу дитини на холодний сніг або сік з холодильника і гарячий чай, гарячі батареї. При купанні звертайте увагу малюка до температури води в крані й ванні; можна в один тазік налити теплу воду, в інший прохолодну і поперемінно опускати ручки або ніжки.

Тактильна чутливість нерівномірно розподілена по всьому тілу. Найбільшою вона є на слизовій оболонці язика, губ, на долонях і кінчиках пальців. У взаємодії людини з навколишнім середовищем тактильні відчуття відіграють велику роль.

Тактильні відчуття відображають важливі властивості предметів об’єктивного світу: рівність, шершавість, твердість, м’якість, сухість, вологість тощо.

СМАКОВІ ВІДЧУТТЯ

Смакові відчуття тісно пов’язані з нюховими, їх поєднує спільна роль у процесі харчування. Органом смаку є язик. Виділяють чотири основні якості смакових подразників: кисле, солодке, гірке, солоне. Навести приклади їжі (кисла, солодка, гірка та солона)? Як вважають дослідники, із комбінації цих чотирьох відчуттів, до яких приєднуються мускульні рухи язика, і виникає гама смакових відчуттів.

Гра «Яке на смак?»

Уяви, будь ласка, що ти їси цукерку, яка вона на смак?

А солоний огірок? Кефір, який на смак?

А мед, який на смак? Наведи свої приклади іжі за смаковими відчуттями.

НЮХОВІ ВІДЧУТТЯ

Гра «Пригадай, як вони пахнуть»

     Дітям пропонують по малюнкам  із зображенням різних предметів і явищ (акварельні фарби, ялинова  гілка, сильний дощ, диня, кава, огірок, мило, шампунь, гілочка суниці і ін.) пригадати, як вони пахнуть, і пояснити словами.

ЗОРОВІ ВІДЧУТТЯ

До прикладу вправа Знайди відмінності

Може здаватися, що це лише дитяча забавка. Утім, систематичне виконання цієї вправи допоможе дітям навчитися помічати у візуальних образах деталі, завдяки чому покращуватиметься пам'ять.

Суть завдання: дорослий показує дитині, на перший погляд, однакові зображення, які насправді відрізняються одна від одної певними деталями, і пропонує знайти на них відмінності. Для дітей різного віку добираються картинки з відмінностями різного рівня складності.

СЛУХОВІ ВІДЧУТТЯ

Виникають задопомогою спеціальних подразників – слухових хвиль, які поширюють коливання звуку. Слухові відчуття, які може вловити, людський аналізатор складається з трьох типів – мовленнєві, музичні та шуми.

• Які у тебе виникають відчуття, коли ти чуєш людську мову?

• А звук музичних інструментів?

• А просто музика (природи, дощу, чи квітів)?

ІГРИ З М’ЯКИМИ МОДУЛЯМИ ДЛЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ.

М'які модулі відіграють величезну роль для формування образного мислення, уяви, пам'яті, логічного мислення та уваги дітей раннього віку. Граючи з модулями, дошкільнята краще сприймають і запам'ятовують кольори, форми, величини, розвивають сенсорні навички, навчаються простим математичним операціям.

Ігрові модулі призначені для організації сюжетно-рольових ігор, ігрової діяльності, розвитку рухової активності дітей. З такими іграшками дитина може не тільки пограти, але і пострибати на них, використовувати в якості сидіння.

Конструювання з м'яких модулів - це своєрідна творчо - продуктивна діяльність. За допомогою гри дорослий дає завдання, які не тільки підтримують інтерес дітей до навчання, а й активізують пізнавальну діяльність, рухову сферу, комунікативні навички.

Ігрова вправа  «Хованки»

- Знайди в м'яких модулях заховане коло червоного кольору і присядь на цей модуль.

- Знайди в м'яких модулях захований квадрат синього кольору і підніми цей модуль двома руками вгору.

- Знайди в м'яких модулях захований прямокутник жовтого кольору і розташуй його праворуч від себе.

- Розташуй всі м'які модулі із захованим колом від себе зліва направо. Порахуй всі деталі і назване число познач цифрою (покажи картку з даною цифрою).

Змагальне завдання

- Підбери фігури зазначеного кольору, незалежно від форми. Хто більше збере, той і виграє.

В області фізичного виховання:

Ходьба змійкою, стрибки, ходьба і біг змійкою між модулями; прокати м'яч «змійкою» між таблетками.

«Через болото». Всі м'які модулі розташовані в шаховому порядку. Діти наступають на них», переходячи уявне болото.

«Знайди свій будиночок».  М'які модулі розташовані по всьому спортивному залу. Діти вибирають один з них. За сигналом « на прогулянку»  діти розбігаються в різних напрямках. За сигналом « Знайди свій будиночок» діти біжать до свого модулю.

Потім модулі по одному прибираються. Діти повинні якомога швидше зайняти будь-який будиночок.

«Кольорові Кубики». Модулі розташовані по всій залі. У кожної дитини в руках пластмасовий кубик певного кольору. Під музику діти розбігаються по залу. З зупинкою музики біжать до модулів, відповідним кольором кубика.

Наша осінь щедра, наша осінь мила,

Наша осінь щедро всіх нас пригостила!

Грушечки медові, яблучка чудові.

Кавуни рябенькі, дині золотенькі...

Фахівці центру продовжують проводити заняття в онлайн режимі. Сьогодні на занятті «Щедра осінь» ми працювали над розвидком уваги, мислення, дрібної моторики, м’язів артикуляційного апарату, зв’язного мовлення. Поповнювали словниковий запас та ознайомилися з назвами осінніх місяців. Виконали цікаву руханку, що сприяла розвантаженню м’язів спини та рук. В прямому ефірі діти малювали гілочку горобини в нетрадиційній техніці - пальчиками, після чого подарували нам свої чудові творіння.

ЛОГО-МОЗАЇКА

Мета: розвиток словникового запасу, автоматизація звуків [Л] - [Л’], розвиток уваги та дрібної моторики.

Хід заняття: Дати дитині два листка (один із пустими клітинками, другий з малюнками). Запропонувати їй заповнити клітинки на заготовці відповідним кольором (треба визначити який звук [Л] чи [ Л’] присутній у назві малюнка, та голосно і чітко промовити кожне слово).

ДИДАКТИЧНА ГРА "ДОБЕРИ СЛОВО ПРОТИЛЕЖНЕ ЗА ЗНАЧЕННЯМ"

СТЕП – ПЛАТФОРМА ДЛЯ ДІТЕЙ.

Степ-платформа — це спортивне обладнання у вигляді невеликої лавки. Її використовують для занять степ-аеробікою.

Заняття на степ-платформі:

• зміцнюють м'язи, особливо ніг, сідниць й гомілок;

• сприяють схудненню;

• покращують роботу серцево-судинної системи ;

• запобігають розвитку остеопорозу і артрозу;

• покращують поставу;

• підвищують витривалість і координацію.

При виборі розміру платформи  необхідно орієнтуватися на її ширину, довжину і висоту . Ширина повинна бути на 8—10 см більша за довжину вашої стопи. Щоб підібрати правильну довжину, встаньте навпроти платформи і поставте ноги на ширині плечей. Степ повинен бути на 10 см довший, ніж відстань між вашими ступнями. Висота повинна відповідати вашому рівню підготовки. Новачкам слід займатися на степ-платформі заввишки 10—15 см.

Основні елементи вправ в степ-аеробіки.

Базовий крок.

Кроком правої ноги на платформу, приставити ліву, кроком правої зійти з платформи. Виконується на 4 рахунки також  з лівої ноги.

Кроки-ноги разом, ноги нарізно.

З в.п. стійка ноги нарізно по сторонам платформи (уздовж), крок правої на платформу, приставити ліву, одночасно випрямляючи ноги, по черзі кроком правої, лівої зійти з платформи. Рух виконується на 4 рахунки.

Крок через платформу.

З в.п. – стійка ноги разом боком до платформи. Кроком лівої в сторону встати на платформу, приставити праву, кроком лівої зійти з платформи (по іншу сторону), приставити праву  до лівої.

Кроки  - ноги разом, ноги нарізно.

(в. п. стійка ноги нарізно; стоячи на платформі ноги разом)

В.п. може бути обличчям до платформи, боком, з лівого або правого боку, а також позаду. Всі перераховані вище позиції зазвичай варіюються для того, щоб вправи задіяли якомога більше груп м'язів і при цьому не були б монотонними.

Спочатку розучують кроки на степ, потім додають руху руками.

Всі вправи повинні виконуватися в одну і іншу сторону (для гармонійного розвитку обох частин тіла). Навантаження потрібно підвищувати поступово, збільшуючи темп музичного супроводу, ускладнюючи комплекси, скорочуючи паузи для відпочинку.

Степ-платформу можна використовувати на заняттях фізичною культурою, для індивідуальної роботи, як частина заняття.

За структурою заняття з використанням степ – платформи, схожа зі структурою класичного заняття: розминка, основна частина, заключна.

ОПОЗИЦІЙНО-ВИКЛИЧНИЙ РОЗЛАД (ОВР).

Особливістю опозиційно-викличного синдрому є порушення взаємодії із дорослим, а саме — модель негативістичної, ворожої поведінки, яка зазвичай, направлена всупереч батькам, вчителям. Згідно діагностичних критеріїв DSM`3 опозиційно-викличний розлад має наступні характеристики:

• регулярна втрата самоконтролю,

• дратівливість, коли дитина легко роздратовується з будь-якої причини,

• часто в настрої переважають злість та образа,

• регулярні звинувачення інших у своїх помилках, або негативній поведінці,

• часті усвідомлені намагання роздратувати інших,

• регулярні суперечки із дорослими,

• звичка суперечити правилам та кидати виклик авторитетним дорослим,

• мстивість та злість.

Увага! Встановити діагноз ОВР може лише психіатр. Для постановки діагнозу потрібна продовжуваність (поведінка спостерігається не менше 6-ти місяців) та не менше чотирьох симптомів із вище перерахованих.

ПЕРЕБІГ КОНФЛІКТУ

Діагноз можна встановити не раніше 4-го року життя, хоча зазвичай реальні труднощі виникають в початковій школі. І тоді батьків турбує питання: а чи чує їх дитина? Бо малюк, зі своєї сторони, впевнений, що всі вимоги, правила, які встановлюються батьками, є несправедливим по відношенню до нього і як відповідь на всі вказівки найліпшим рішенням є не лише ігнорування прохань і правил, а й навмисне порушення їх. В свою чергу батьки, втрачаючи контроль над ситуацією, власну значущість, авторитет, адже таку поведінку дитини складно витримувати, тому вони намагаються робити будь-що і як наслідок їхні спроби виховного впливу не мають послідовності, де спостерігається постійна, нелогічна зміна від над жорсткого контролю до надмірних заохочень та пустощів.

ПРИЧИНИ ОВР

Негативізм є нормальною особливістю дитячої поведінки (початок із 2 років) — славнозвісна криза 3 років, перше відділення від батьків, випробування меж можливого і т.д. Про порушення поведінки, патологію, та власне сам ОВР, ми можемо говорити лише тоді, коли це є основною рисою поведінки дитини та впливає на якість її життя, стосунки із оточуючими та дезадаптацію. Тобто дитина не просто каже «ні», сперечається з дорослим не через «поганий настрій», а завжди і всюди. Це для неї така собі цікава забавка та спосіб взаємодії із дорослими.

Чому негативізм і протест стає особливістю взаємодії із дорослими? Єдиного пояснення цьому немає. Є деякі відомості, що механізм передачі розладу відбувається через спадкову складову. Але більшість спеціалістів різних напрямків (психодинамічна, поведінкова) вбачають причини розвитку ОВР в наступному: кожна дитина в процесі розвитку і зростання прагне до автономії та незалежності (це є нормальний та закономірний віковий процес). Але батьки, намагаючись опікувати дитину, контролювати її, подавляють її природню дитячу автономію та формування ідентичності. Іншими словами, негативізм та поведінка в стилі «а Баба Яга проти» — це відповідь на надконтроль та спосіб дитини “відвоювати” особисту територію. Дитина всіма силами намагається захистити себе від гіперконтролю та опіки (мами, тата, бабусі), від вторгнення у її ego-автономію. Взаємодія у сім`ї, де є дитина із ОВР, дуже схожа на систему контролю один над одним: батьки контролюють поведінку дитини (намагаючись знизити опозиційну поведінку), а дитина в свою чергу контролює поведінку батьків по відношенню до самого себе. Ця тактика відбувається регулярно, що викликає залежність від поведінки кожного з учасників. Замкнуте коло, де втомлюються всі — і дитина, і батьки.

ЩО РОБИТИ І ЯК ДОПОМОГТИ?

Для дитини такі поведінкові прояви з часом стають стилем життя, а у батьків опускаються руки і вони не бачать виходу. Звісно, якщо вам з кожним разом все важче знаходити мову із дитиною і ви стомилися від постійних проблем у школі — варто звернутись до спеціаліста. Лише спеціаліст здатен вірно встановити діагноз (в даному випадку — дитячий психіатр). Корекційна робота може проводитись із психологом, психотерапевтом, який має досвід роботи із ОВР. Якщо ж говорити про методи корекції, то найбільш ефективними, на мою думку, лишається когнітивно-поведінкова, діалектична та поведінкова терапії. І звісно, необхідна інтенсивна робота із сімейною системою -тобто допомога спеціаліста спрямована до батьків та до дитини. Але наразі я хочу дати відповіді на питання, що вже можуть зробити батьки?

Мотивуйте

Пам`ятайте, що діти швидше розвиваються та краще виконують/запам`ятовують прохання в умовах позитивної мотивації. Вам необхідно підкріплювати позитивну, бажану поведінку дитини. Наприклад, коли Петрусь виконав (нехай і найменше) ваше прохання — закріплюєте, заохочуєте його поведінку похвалою. Кажіть: «Чудово! Тобі вдалось поставити тарілку на місце. Дякую тобі!» Але не перестарайтесь: заохочуйте ту поведінку, яку необхідно закріпити.

«Вимкніть» контроль

Відмовтесь від звичних форм контролю та опіки. Змінюватись завжди не просто. Особливо, коли контроль давав хоч якийсь вплив на дитину. Але ваша основна батьківська здача — відмовитись від такого впливу, щоб у дитини була можливість поступово змінювати свої форми поведінки.

Встановіть чіткі правила

Встановлюйте чіткі кордони та правила, перед тим проговорюючи їх дитині. Вам варто пояснити задля чого ви встановлюєте ці правила. Так, ви обов`язково зустрінетесь із опором та негативізмом. Витримка та чіткий алгоритм ваші союзники. Візьміть собі за девіз: правило — заохочення — обмеження. Тобто у дитини має бути вибір — виконати правила та отримати якесь заохочення, або ж не виконати — і отримати обмеження (покарання). Але про всі умови дитина має знати.

Знайдіть точки дотику

Знайдіть спільні точки дотику. Тобто спробуйте віднайти хобі, захоплення -те, чим залюбки ви будете займатись обох. Я впевнена, що ваші батьківсько-дитячі відносини за період усіх суперечок, невдач, сварок потерпіли кризу, тому варто потрошку відновлювати їх, встановлювати безпечний зв`язок.

Катерина Габрієль.

Фахівці ІРЦ продовжують співпрацювати з педагогами ЗЗСО Вугледарської ТГ.

Сьогодні, 21 жовтня 2022 року відбулася онлайн - зустріч за темою "Робота асистента вчителя. Практичні поради щодо організації освітнього процесу в інклюзивному класі", де були висвітлені питання щодо співпраці вчителів та асистентів, розподілу обов'язків асистента вчителя. Педагоги були ознайомлені з характерними особливостями розвитку дітей з інтелектуальними труднощами, методами роботи при адаптації та модифікації програми, оцінюванням дітей з ООП. Були надані рекомендації щодо труднощів дітей з ООП під час навчання.

Дякуємо педагогам за співпрацю – це дуже цінно, адже єдиним фронтом легше йти до поставленої мети – у нашому випадку – це якісна організація інклюзивного середовища, інклюзивної освіти загалом для дітей із ООП.

Цього тижня фахівці центру мали можливість долучитись до круглого столу "Інклюзія в освіті: європейський досвід" в рамках україно-польського проєкту на базі Донбаського державного педагогічного університету, а саме факультету "Спеціальної освіти".

Дуже вдячні спікерам за інформаційно насичені доповіді та досвід організації навчального та виховного процесу для дітей з ООП у спец. закладах та інклюзивних класах ЗЗСО.

КЛЕПТОМАНІЯ У ДІТЕЙ

Клептоманія - нав'язливе непереборне прагнення зробити дрібну крадіжку чужого майна. На відміну від банального злочинного наміру - стати власником якогось цінного предмета, при даній патологічної залежності суб'єкт зацікавлений не тільки в оволодінні річчю: його цікавить і надихає безпосередньо процес крадіжки.

Клептоманія у дітей - сигнал, який свідчить про те, що дитина відчуває якісь муки і вимагає пильної уваги і турботи дорослих. Якщо у дитини спостерігаються ознаки залежності, батькам не можна піддаватися паніці - слід діяти послідовно і продумано, узгодивши свою виховну стратегію з досвідченим психологом.

ПРИЧИНИ КЛЕПТОМАНІЇ У ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

1.Бажання володіти річчю, яка належить іншим людям

Навіть якщо діти добре обізнані, що привласнювати обманним шляхом або красти майно інших людей - аморальне і злочинне діяння, клептомани не можуть протистояти своїм неконтрольованим імпульсам. У такій ситуації підлітки завжди намагаються підібрати логічне пояснення своїм вчинкам: вони можуть стверджувати, що у інших такого добра дуже багато, і втрата однієї одиниці не стане якимось трагічним подією.

2.Дефіцит уваги батьків

Недостатній емоційний контакт з батьками - поширена причина формування клептоманії у дітей. Дитина, який недоотримує необхідної «порції» батьківської уваги і любові, намагається компенсувати дефіцит емоційного відгуку.

3.Прагнення до самоствердження серед ровесників

У такій ситуації крадіжки найчастіше здійснюються з власного будинку: дитина виносить з квартири не тільки гроші, а й речі, які він зможе подарувати друзям з метою, щоб з ним дружили. Нерідко юнак краде смачні продукти харчування і пригощає ласощами друзів, прагнучи таким чином завоювати у них визнання.

4.Потреба продемонструвати свою «дорослість»

У старшому шкільному віці діти часто скоюють крадіжки, керуючись підсвідомим прагненням довести свою «дорослість» і «крутість».

НИТКОГРАФІЯ

Ниткографія – викладання за допомогою шнурка або товстої нитки контурних зображень різних предметів, тобто «малювання» за допомогою нитки.  Ця техніка розвиває пам’ять, акуратність, дисциплінованість, фантазію, дрібну моторику, зоровий аналізатор, увагу та мислення.

Завдяки цій техніці можна навіть навчити дитину різним геометричним фігурам та цифрам. Крім того, дана техніка гарно підходить для роботи з дітьми з РДУГ. Найбільш актуальний вид заняття для дітей, віком від п’яти до семи років. Але дану техніку можна використовувати і з меншими і старшим. Потрібно пам’ятати, чим молодша дитина, тим товщі треба брати нитки.  Важливо, щоб вони легко вигиналися і не були слизькими (не синтетика). Довжина нитки (шнурка) повинна бути 25-30 мм.

Малюнки, виконані товстою ниткою або шнуром, відрізняються м’якістю одержуваних форм, здаються об’ємними та «живими», порівняно із звичайним контурним зображенням. Крім того, заняття з податливою, м’якою і пухнастою ниткою заспокоюють дітей і розвивають у них інтерес до декоративно-прикладного мистецтва. В якості основи для зображення ниткою слід використовувати будь-яку поверхню. Краще всього, щоб це була цупка основа. Наприклад, підійде картон чи лист фланелевої тканини, натягнутої на щільну основу. Також можна використовувати однотонний ковролін.

ЕФЕКТИВНІ МЕТОДИКИ БОРОТЬБИ ЗІ СТРЕСОМ «КЛУБОК ЛІНІЙ»

Для цієї методики Вам потрібен чистий аркуш паперу і ручка або простий олівець. Завдання: згадуючи неприємну, стресову ситуацію, яка викликає у Вас негативні емоції, почніть водити ручкою / олівцем по аркушу паперу, створюючи хаотичні лінії.

Продовжуйте малювати лінії до тих пір, поки не відчуєте емоційне полегшення (це може зайняти у Вас від декількох хвилин до півгодини). В результаті у Вас на аркуші утворюється клубок з ліній, в які перейде енергія Ваших негативних емоцій. Таким чином, Ваші емоції і переживання буквально перемістяться з Вашого внутрішнього світу – до зовнішнього світу, а саме на листок паперу.

Після виконання завдання з листом, на якому зображений Ваш клубок ліній, Ви можете зробити те, що побажаєте (можете його залишити як є, можете викинути, спалити, зім'яти або трансформувати). Тут немає меж для Вашої фантазії

«МІЙ НАСТРІЙ».

Цю методику можна виконувати як окремо, так і після виконання методики «Клубок ліній». Вам знадобиться чистий аркуш і на вибір образотворчі матеріали (кольорові олівці, фломастери, крейда або фарби). Завдання: покажіть свій настрій (емоції і почуття) через кольори і лінії, з якими він у Вас асоціюється. Що вийшло малюнку - дайте назву. Час виконання – від декількох хвилин до години. Після виконання завдання з малюнком ви можете вчинити так само на свій розсуд, як описано в методиці «Клубок ліній».

РОЗЛАДИ НАВЧАННЯ

Розлади навчання —  це  недостатня здатність засвоювати, зберігати або узагальнювати нову інформацію.

Головна ознака розладів навчання – це значна різниця між досягненнями дитини у певних сферах та її загальними розумовими здібностями. Розлади навчання зазвичай стосуються п'яти сфер:

• усне мовлення: затримки, розлади й відхилення у слуховому сприйнятті й мовленні;

• письмо: труднощі з читанням і письмом;

• арифметика: труднощі при виконанні арифметичних дій або розумінні базових арифметичних понять;

• мислення: труднощі при систематизації та інтеграції думок;

• пам'ять: утруднене запам'ятовування інформації.

До симптомів, пов'язаних із розладами навчання, належать:

• низькі результати в групових тестах;

• утруднене розрізнення розмірів, форм, кольорів;

• труднощі зі сприйняттям часу;

• неправильне сприйняття власного тіла;

• неправильний порядок звуків і букв при читанні й письмі;

• незграбність рухів;

• погана зорово-моторна координація;

• гіперактивність;

• труднощі при копіюванні зразків;

• повільність виконання завдань;

• слабкі організаційні навички;

• вказівки та інструкції спантеличують дитину;

• труднощі при абстрактних міркуваннях і вирішенні завдань;

• неорганізоване мислення;

• одержимість певною темою або ідеєю;

• погана короткострокова або довгострокова пам'ять;

• імпульсивна поведінка, необдумані дії;

• нестійкість до фрустрації;

• неспокійний сон;

• погані взаємини з однолітками;

• надмірне збудження під час групових ігор;

• надмірна прихильність до тієї чи іншої людини;

• затримки розвитку у певних сферах (наприклад, розвитку моторики, мовлення тощо);

• поведінка, що часто не відповідає ситуації.

Облітають квіти, обриває вітер

Пелюстки печальні в синій тишині.

По садах пустинних їде гордовито

Осінь жовтокоса на баскім коні...

Осінь – мальовнича пора року, листя опадає з дерев, пейзаж поступово змінюється. Фахівці ІРЦ провели яскраве онлайн заняття «Золота осінь», на якому повторили пори року, відгадували загадки, розвивали мовлення, робили артикуляційні та пальчикові вправи, вправлялися в умінні використовувати в мові дієслова однини та множини.

ДИХАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС ВПРАВ З ОБРУЧЕМ ДЛЯ ДІТЕЙ

Крім звичайних вправ з обручем, є спеціальні  дихальні комплекси.  Дихальні вправи з обручем можна проводити до й після занять, як своєрідну розминку чи вправи для відпочинку.

1. Підняти обруч на руках вгору, піднімаючись на носки вдихаємо, опускаючись, видихаємо.

2. Ноги поставити на ширину плечей, обруч притиснутий до спини або грудей. Нахиляючись убік вдихаємо, випрямлюємося — видихаємо.

3. Обруч навколо тулуба або навколо грудей, поворот убік — вдихаємо, стаємо знову прямо — видихаємо.

4. Піднімаємо обруч над головою. Стаємо на носочки й, присідаючи, видихаємо, встаємо — вдихаємо.

5. Обруч тримаємо за спиною й робимо нахили вперед, видихаючи, випрямлюючись, вдихаємо.

6. Ставимо обруч перед собою. Проходимо крізь коло — видихаємо, вертаємося.

ІГРИ ДЛЯ ДІТЕЙ З РАС

При РАС помітно страждають комунікативні навички та адаптація в соціумі – це ускладнює нормальне існування такої людини в реальному світі, де «життєвої базою» є соціальна взаємодія.

Розвиваючі ігри для дітей з РАС допомагають їм адаптуватися в соціумі, поліпшити контактність з навколишнім середовищем, зміцнити зв’язок з батьками, скорегувати небажану поведінку, підготуватися до взаємодії з іншими дітьми в дитячому садку і школі.

На відміну від нейротипічних ровесників,  діти з РАС схильні надовго «застрягати» на стадії знайомства з предметним світом. Основним мотивом їх дій з предметами та іграшками є сенсорні властивості предметів, які приваблюють  дітей. При цьому дитина може відмовлятися використовувати предмет за прямим призначенням, проте любити його за якусь окрему сенсорну властивість («приємність» на дотик, певний звук, видаваний предметом, його колір та ін.). У такому ставленні до предметів є позитивна сторона: сенсорні властивості предметів, приємні дитині, можна використовувати в якості основи для ігрових дій, за допомогою яких вона буде розвиватися. Саме тому в корекційній роботі найбільш часто застосовуються сенсорні ігри для дітей з РАС.

Види сенсорних ігор:

• підлогові або настільні предметні (зорові, тактильні, дотикові відчуття);

• звукові (слух);

• рухливі (відчуття руху);

• нюхові, смакові і ін.

Підбираючи найбільш ефективні розвиваючі ігри з аутичними дітьми, важливо керуватися цілим рядом факторів, включаючи:

• особисті переваги дитини;

• доступність гри для такої дитини;

• користь і цілі, які планується досягти за допомогою ігрових дій.

При цьому необхідно враховувати рівень загального розвитку дитини та її вік, адже іноді гра, відповідна малюкові в 3 роки, вже не приносить відчутної користі в 7 років. Важливо, щоб ігри для дітей були простими і доступними, вони не мають викликати у них напруження і відштовхування. Бажано, щоб це було щось знайоме, з чим вже грались раніше. Поступово ігри мають розвиватись, по наростаючій – розпочати з найелементарніших і переходити до складніших.