Листи FPE (Європа)

B | -...

R | .-.

E | .

A | .-

C | -.-.

H | ....

CLANCY,

NEVER FORGET THE CRIES OF YOUR PEOPLE

NEVER FORGET THE RAW FEAR THAT FUELED YOU, OR THE

REBELS THAT MADE YOU WHO YOU ARE TODAY.

WE ARE ALL ONE

WE DESTROYED THEM SO THAT WE DIDN'T BECOME THEM

WE MUST DO BETTER, CLANCY

WE MUST DO BETTER.

КЛЕНСІ,

НІКОЛИ НЕ ЗАБУВАЙ КРИКІВ СВОГО НАРОДУ.

НІКОЛИ НЕ ЗАБУВАЙ ПЕРВІСНОГО СТРАХУ, ЩО ЖИВИВ ТЕБЕ, ЧИ

ПОВСТАНЦІВ, ЯКІ СФОРМУВАЛИ ТЕБЕ ТАКИМ, ЯКИЙ ТИ Є СЬОГОДНІ.

МИ ВСІ — ЄДИНЕ ЦІЛЕ.

МИ ЗНИЩИЛИ ЇХ, ЩОБ НЕ СТАТИ НИМИ.

МИ МАЄМО ДІЯТИ КРАЩЕ, КЛЕНСІ.

МИ МАЄМО ДІЯТИ КРАЩЕ.

ФАКЕЛОНОСЕЦЬ

Soren,

For the first time in a long time, I didn't hear your song last night. Something so consistent and reliable, I realized that I take it for granted, so much more evident last night when I heard silence. But we need it. Your strings echo out from the valley and hit my tent just right. It's become my serenade in these hills - a reverberation of subtle memory that calms me and lets me know that I am home. I rely on it, and I think we all need it. I'm grateful for scarves to warm my face, and coats to insulate me, but this everlasting melody that you send through these mountains, it covers me. It covers all of us. It reminds us who we are, and what it means to be free. I hope you're okay. I hope to hear you play again.

Listening always,

Carmen

Сорене,

Вперше за довгий час учора ввечері я не почула твоєї пісні. Те, що завжди було незмінним і надійним, я зрозуміла, що сприймала як належне — це стало особливо відчутно, коли на зміну прийшла тиша. Але ми цього потребуємо. Твої струни лунають із долини і так влучно доходять до мого намету. Це стало моєю серенадою серед цих пагорбів — відлунням тонких спогадів, що заспокоює мене й дає відчуття дому. Я покладаюся на цю музику, і гадаю, ми всі її потребуємо. Я вдячна за шарфи, що зігрівають моє обличчя, і пальта, що захищають мене від холоду, та ця вічна мелодія, яку ти посилаєш крізь ці гори, огортає мене по-особливому. Вона огортає нас усіх. Вона нагадує нам, хто ми є, і що означає бути вільними. Сподіваюся, з тобою все гаразд. Сподіваюся знову почути твою гру.

Завжди слухаю,

Кармен

Carmen,

I'm still here. Thank you for your letter. At times, I feel so isolated in front of that small fire that I forget people are listening. It's usually just me up there, a watcher without a partner -- trying to keep myself awake by noodling on this instrument. So I speak to someone, to all of you. I'm glad to know you hear it, and more importantly that it's important. I'm embarrassed to admit that I fell asleep for a second last night. I was so worried of dozing off again, that I didn't play music, just stood at attention all night, looking over the hill. I don't want to miss the signal. I haven't lost faith in the plan, and I know the signal is coming, but some nights it's hard to stay awake. I'll keep playing. Sometime, if you're not too tired, I would love company. Four eyes are better than two -- and they should give us the sign any day now.

Steadfast,

Soren

Кармен,

Я все ще тут. Дякую за твого листа. Іноді, сидячи біля того маленького багаття, почуваюся таким ізольованим, що забуваю: хтось таки слухає. Зазвичай я там, угорі, сам — спостерігач без напарника, який намагається не задрімати, перебираючи струни. Тож я звертаюся до когось, до всіх вас. Я радий знати, що ти це чуєш і, що ще важливіше, що це справді має значення.

Мені соромно зізнатися: учора вночі я на мить заснув. Злякавшись задрімати знову, я не став грати, а простояв на варті всю ніч, вдивляючись у схил. Я не хочу проґавити сигнал. Я не втрачаю віри в план і знаю, що знак надійде, але деякими ночами так важко не заснути. Я й далі гратиму. Якщо ти не надто втомлена, то я був би радий компанії. Чотири ока краще, ніж два — та й сигнал мають подати вже будь-якої миті.

Непохитний,

Сорен

Brikka,

I've found something. Towards the bottom of the East Canyon, near the base of the Vulture Tree is a small cave. I've been coming back to it for the last few days, trying to document everything I can. The walls are filled with art and symbols. It looks old, like very old. Some of the art is stained into the stone, and some was carved - but carved long enough ago to now be weathered and smoothed over. But my perspective has changed now - about us, and about all of this. This fight against Vialism is not new, and our rebellion, it appears, has been going on for ages. In a sense, I'm inspired, but I'm also slightly disheartened to know that the struggle appears to be endless. I hope you can meet me here soon. I can't wait for you to see it.

-Preston

Брікка,

Я дещо знайшов. Унизу Східного каньйону, біля підніжжя Дерева грифів, є невелика печера. Вже кілька днів я повертаюся туди, намагаючись задокументувати все, що можу. Стіни вкриті малюнками й символами. Вони виглядають дуже давніми. Деякі зображення в'їлися в камінь, інші — вирізьблені, але зроблені так давно, що тепер уже вивітрилися й згладилися.

Та тепер змінилася моя точка зору — і на нас, і на все це. Виявляється, боротьба з віалізмом триває вже віками, і наше повстання — не виняток. У чомусь це надихає, а в чомусь — трохи засмучує, адже боротьба, схоже, не має кінця.

Сподіваюся, ти скоро приїдеш. Не можу дочекатися, щоб ти побачила це на власні очі.

— Престон

Dear Preston,

I can't wait to see it. I've always wondered who inhabited these hills before us. This is one of the most crippling elements of Vialism, that they withold the past from us, and try to make us believe their teachings are all that there have ever been. It means that we are not the first to leave Dema, and to rebel against that system. How long has this system existed? How long have these hills been inhabited. What else is out there in Trench? The hunt for answers continues.

— Brikka

Дорогий Престоне,

Не можу дочекатися, щоб побачити це на власні очі. Мене завжди цікавило, хто жив на цих пагорбах до нас. Це — одна з найпідступніших рис віалізму: вони приховують від нас минуле і змушують вірити, що їхні вчення — єдине, що коли-небудь існувало. Але це відкриття свідчить: ми не перші, хто залишив Дему і повстав проти цієї системи.

Скільки ж часу вона існує? Скільки століть ці пагорби були заселені? Що ще приховано в Тренчі? Пошук відповідей триває.

— Брікка

Hilt,

Do you ever stare at the horizon, wondering what it would look like without Dema's silhouette? An unending line of beauty, uninterrupted by the system that polluted us. What would it have been like to have been born out here and never forced into living so unnaturally? Would we be different? Would we be less guarded, and less tormented? What would we dream of? I often stare at those nine posts of arrogance and wonder what they truly took for me. I don't know -- just wondering if you've ever found yourself as fascinated with the thought of an alternate horizon, or maybe I need to get to sleep.

- Gwen

Гілте,

Ти коли-небудь вдивлявся в горизонт і уявляв, яким він був би без силуету Деми? Нескінченна лінія краси, не зіпсована системою, що отруїла нас. Як це — народитися тут і ніколи не бути змушеним жити неприродно? Чи були б ми іншими? Менш настороженими, менш зраненими? Про що б ми мріяли?

Я часто дивлюся на ті дев’ять стовпів пихи й думаю, що вони насправді в мене відібрали. Не знаю… просто цікаво, чи ти колись так само захоплювався думкою про інший горизонт. А може, мені просто вже час заснути.

— Гвен

Gwen,

Cheer up! We're not there anymore! We've regained control of our lives and our choices, and we should look back upon Dema in Triumph. Without it, we would have never learned to fight. Without it, we would have taken all of this freedom for granted. The pain of that place makes these wild hills and caves more of a retreat. We are ourselves out here, and we would have never found it without them. You defeated that place, and I'm proud of you.

-Hilt

Гвен,

Підбадьорся! Ми вже не там! Ми знову керуємо власним життям і власним вибором — і повинні згадувати Дему з тріумфом. Без неї ми б ніколи не навчилися боротися. Без неї ми б сприймали цю свободу як належне. Біль того місця робить ці дикі пагорби й печери ще більшим прихистком.

Тут ми справжні. І ми б ніколи не знайшли себе без усього цього. Ти здолала те місце, і я пишаюся тобою.

— Гілт

Tari,

I found myself reminiscing about Bishop Nills last night. A long while back he actually rescued me from nearly falling back through a window while playing tug-o-war in class. He was there and he caught me. I looked up at him and the relief in his eyes that I was alright caught me so off-guard. In that moment he cared for me. He wasn't as devoid of emotion as normal. There was no tension - just care. I think about it often. Who was he before he was a bishop? He had to have been a kid just like us at some point, right? He had to have been loose and wild at some point, right? Were they born this rigid or was it taught to them?

- Wendt

Тарі,

Учора ввечері я згадав бішопа Ніллса. Колись давно він урятував мене, коли я ледь не випав із вікна під час гри в перетягування каната на уроці. Він був поруч і встиг підхопити мене. Я поглянув на нього — і те полегшення в його очах, що зі мною все гаразд, застало мене зненацька. У ту мить він по-справжньому піклувався. Він не був таким беземоційним, як зазвичай. Не було напруги — лише турбота.

Я часто про це думаю. Ким він був до того, як став бішопом? Він же колись був дитиною, як і ми, правда? Колись мав бути розкутим і диким, чи не так? Вони такими суворими народжуються, чи це в них виховують?

— Вендт

Wendt,

I remember that day. A rare moment of Chaos inside the perfect walls of Dema. I'm glad he caught you, but I have to admit I find it appalling to see you write about a Bishop the way you have. They berate us, but also claim to protect us. It's hard to tell if we are hated or loved. If it is love, it's a form that I cannot recognize, and it's a form that certainly doesn't feel like love. It all feels like a trap. Not sure I've wondered about who the bishops were as kids, or even if they ever were kids. As I get older, I question their age more and more.

- Tari

Вендте,

Я пам’ятаю той день. Рідкісний момент хаосу всередині досконалих стін Деми. Рада, що він тебе впіймав, але мушу зізнатися — мене непокоїть, як ти пишеш про бішопа. Вони принижують нас, але водночас стверджують, що захищають. Важко зрозуміти, ми для них — ненависні чи дорогі. Якщо це любов, то в такій формі я її не впізнаю. І точно не відчуваю її як любов. Усе це радше схоже на пастку.

Навіть не знаю, чи я коли-небудь задумувалась, ким вони були в дитинстві — чи були вони взагалі дітьми. Чим старшим я стаю, тим більше сумніваюся у їхньому віці.

— Тарі

Magnus,

I assume you're back at base. We've found a spot on the outer perimeter of Dema, and set up camp here. We arrived thinking we would log the routines of the guards, and report back with their schedule. But things are moving fast.

Magnus! Clancy has done it! The front line was able to push through the guards, while he found a way into the city. They distracted everyone, and now Clancy is in. He is what he told us he was. He has led us all to this moment, and it's his time to take over. Clancy will be even more powerful than Nico. They have no idea what is coming.

Victorious,

Baldur

Магнусе,

Припускаю, що ти вже повернувся на базу. Ми знайшли точку на зовнішньому периметрі Деми й розбили тут табір. Спочатку ми планували лише зафіксувати розпорядок охоронців і передати їхній графік. Але події розгортаються стрімко.

Магнусе! Кленсі зробив це! Передова зуміла прорвати охорону, а він — знайти шлях у місто. Їм вдалося відволікти всіх, і тепер Кленсі всередині. Він — саме той, ким казав, що є. Він привів нас до цього моменту, і настав його час очолити все. Кленсі стане ще могутнішим за Ніко. Вони навіть не уявляють, що на них насувається.

У тріумфі,

Балдур

Baldur,

I'm happy to hear the movement has progressed, but I'm worried about your desire for Clancy to be more powerful than Nico. Is this what you wanted? Is this what any of us wanted? Nico's power is the element that has given Dema and Vialism such an iron fist. More power, even if it's Clancy's power, will corrupt the movement we've fought so hard to bring to Dema. We are all one people, and people striving for hope and victory, not more tyranny. Clancy must know that!

Fraught,

Magnus

Балдуре,

Я радий чути, що рух просувається, але мене непокоїть твоє бажання, щоб Кленсі став могутнішим за Ніко. Це справді те, чого ти прагнув? Чи хтось із нас цього хотів?

Саме сила Ніко дала Демі та Віалізму ту залізну хватку, яка тримає всіх у покорі. Ще більше сили — навіть якщо вона належить Кленсі — може зіпсувати наш рух, за який ми так тяжко боролися, щоб принести його в Дему. Ми всі — єдиний народ, що прагне надії й перемоги, а не нової тиранії.

Кленсі має це усвідомити.

У тривозі,

Магнус

TB,

The crown is heavy, but I can carry it. This city needs hope, and I alone can give it to them. But the city needs to feel powerful again, and snap out of the lifeless obedience they've been trapped in. I can give it to them. I gave them hope. I will be their example of absolute power. I feel alive again.

— Clancy

....

Факелоносець,
Корона важка, але я здатен її нести. Це місто потребує надії — і лише я можу її дати. Але воно також має знову відчути силу й вирватися з безживного покору, в якому завмерло. Я можу дати йому це. Я вже дав йому надію. І стану для нього втіленням абсолютної влади. Я знову відчуваю, що живу.

— Кленсі

....

Credits: https://archive.demacouncil.top/?s=09

Редагування: @UkrainianBread

Page updated

Google Sites

Report abuse