Рекомендації щодо запобігання проявам насильства

Оскільки молоді люди проводять багато часу саме в закладах освіти, то вони мають відігравати одну з ключових ролей у справі захисту дітей від насильства. Сучасні заклади освіти й виховання при всіх їх проблемах, труднощах, недоліках зберігають статус одного з основних інститутів соціалізації особистості, її становлення і розвитку. Педагогічні, науково-педлагогічні працівники закладів вищої освіти зобов’язані забезпечити умови, які б сприяли утвердженню людської гідності молодого покоління та її розвитку:

1. Продовжити ознайомлення педагогічних працівників, студентів та батьків з інформацією про форми і види насильства та його наслідки.

2. Проводити системну роботу по створенню безпечного освітнього середовища в закладі вищої освіти шляхом запровадження освітніх програм, спрямованих на розвиток навичок вирішення конфліктів ненасильницьким шляхом, які дозволяють формувати навички співпраці, будувати ефективну систему вирішення конфліктних ситуацій у закладі вищої освіти, створювати безпечне здорове середовище у колективах. Така робота допоможе знизити рівень агресії у закладі вищої освіти, дасть можливість вирішувати спірні питання ненасильницьким шляхом, усуне можливості для переходу від конфлікту до насильства:

4. Проводити серед педагогічних, науково-педагогічних працівників заняття, тренінги під час яких розкривати механізми виявлення «легких» форм насильства й реагування на нього, адже саме з них починається формування насильницького стилю поведінки молоді відносно одне одного.

5. Будь-яка бесіда з агресором має базуватися на загальнолюдських цінностях. Важливо не залишити поза увагою батьків таких студентів, надавати їм соціально-психологічну підтримку. Обов’язково залучати соціальні служби в випадках виявлення кризового стану у родині.

6. Куратори, вихователі мають враховувати рекомендації психологів щодо роботи з агресивними, конфліктними, демонстративними, гіперактивними студентами в своїй виховній роботі.

7. Працівники соціально-психологічної служби повинні залучати таких студентів до тренінгів з розвитку комунікаційних навичок, ефективного спілкування; формування навичок асертивної поведінки.

8. Впроваджувати конфіденційні механізми повідомлення про випадки насильства або його виникнення: телефон довіри; «скринька довіри».

9. З метою своєчасного попередження насильства необхідно навчити педагогів правильно ідентифікувати насильство як у своїй поведінці, так і в поведінці студентів.

10. Брак тактильного спілкування між студентами призводить до агресивного стилю поведінки тому необхідним є проведення в закладі вищої освіти більше спортивних змагань командного типу .

11. Ознайомити всіх працівників закладу вищої освіти з алгоритм реагування на випадки насильства серед студентів і працівників. Чітко визначити можливі дії, обсяг обов’язків і відповідальність адміністрації, викладача, практичного психолога і соціального педагога. Алгоритм має враховувати вимоги чинного законодавства та залучати окрім внутрішніх ресурсів сторонніх фахівців: представників служб у справах дітей, кримінальної міліції у справах дітей, міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, громадські організації тощо (за необхідності).

12. Роль педагога у такому алгоритмі має бути чітко визначена і досить обмежена, викладач має надавати лише первинну психологічну допомогу, а потім передавати її фахівцеві. Студент-агресор та постраждалий студент мають отримати допомогу професіонала. Необхідно зменшити кількість спроб вирішити такі проблеми викладачем самотужки.

13. З педагогічними та науково–педагогічними працівниками, співпрацівниками необхідно проводити системну просвітницьку роботу з питань формування культури толерантного спілкування, подолання стереотипів педагогічної діяльності, конфліктології та медіації.

14. Не припустимими є прояви психологічного та фізичного насильства стосовно студентів педагогами закладів (порівняння, навішування ярликів, ігнорування почуттів, образи, шантаж, погрози, приниження, «нехтування потребами студента», стусани…) Педагогам необхідно не лише коригувати наявні форми поведінки у студентів, а і власним прикладом демонструвати повагу до людської гідності.

15. Практичні психологи та соціальний педагог мають бути ключовими особами у ланцюгу дій, спрямованих на попередження насильства у закладі вищої освіти.