Збалансоване харчування для тварин

  Жоден з природних видів кормів окремо не відповідає нормам  годівлі, тому корми для птиці готують із багатьох компонентів як сухих сумішей, які отримали назву комбікормів чи комбосумішей. Найкраще для годування молодняку птиці  використовувати спеціальні корми заводського виготовлення відповідно віку птиці. Корм, виготовлений більше одного місяця тому, а також що містить злиплі грудки, із запахом прогірклого масла, запліснявілий, купувати не слід. Кращими є гранульовані комбікорми, використання яких дозволяє збільшити споживання корму й знизити його втрати. Розмір гранул для бройлерів і курчат першого віку має не перевищувати 1-2мм, другого віку- трохи більше 3мм. 

       Добовий молодняк птиці треба спочатку напоїти водою з марганцівкою та антибіотиком. Через 2-3 години після напування проводиться перше годування. Годування тільки сухе (для уникнення псування вологих мішанок, а також розведення кислоти в шлунку та зниження кислотного бар’єру для потогеної мікрофлори). Молодняку в перші 4 дні бажано давати суміш легко перетравних кормів: кукурудза-40%, пшениця-40%, соєвий шрот (теслований)-10%, сухе знежирене молоко-10%. Замість такого раціону можна використовувати заводський комбікорм, додаючи до нього-35% сухого обрата або сухого молока.

  Для активізації скльовування корму до нього додають жовту мелену кукурудзу (30-50%), або підсипати в годівниці пшоно з розрахунку 0,5-1,0 кг на тисячу  голів.

Для гарного перетравлення корму птиці потрібен також гравій. Гравій вводять до складу кормосумішей або мішанок один раз на тиждень у кількості до 2% від їхньої маси або згодовують його з окремих годівниць. Частинки гравію та мінеральних добавок не повинні мати гострих країв, а розмір для бройлерів не повинен перевищувати 2мм. Критерієм правильності годівлі птиці є їх відповідність нормативам інтенсивності приросту, гарний розвиток кістяка, відсутність слабкості ніг, їх поведінка, оперення.

При вирощуванні бройлерів важливо, щоб у годівницях постійно був висококалорійний комбікорм.  Також цілодобово має бути вода в поїлках. бройлери випивають води у два рази більше від корму.

На травлення в курчат впливає їх фізіологічний стан і рівень продуктивності. Наприклад, у молодок зерновий корм засвоюється за 4 години, у курей, які не несуться 8 годин, а в несучки - 2 години. Кількість корму, який з’їдає курка, регулюється організмом птиці та залежить від поживності та калорійності. Якщо знижується поживність та колорійність, птиця починає з’їдати більше кормів, а це призводить до збільшення витрат. Важливою біологічною особливістю курей є їхня температура тіла 40,5 - 42*С, що говорить про більш інтенсивний обмін речовин в організмі, і вимагає більшої кількості свіжого повітря.

У кішок і собак є кілька типів смакових сосочків, що відрізняються формою: по периметру язика розташовуються грибоподібні, по його краях - листоподібні, а біля кореня язика - жолобові. 

Передбачається, що за допомогою жолобоподібних сосочків тварини визначають гіркий смак, а за допомогою листоподібних та грибоподібних – інші. "Гірких" рецепторів і в собак, і в котів більше, ніж інших, але це і зрозуміло: майже всі отрути мають гіркий присмак, а вміння розрізнити небезпеку важливо для збереження життя.

Собаки, як і людина, розрізняють гіркий, кислий, солоний і солодкий смак. Тому частування шматочками печива чи скибочками кавуна пес, на відміну кота, здатний оцінити цілком «професійно». Мало того, дослідження показали, що в псових на кінчику язика є рецептори, призначені для оцінки якості води.

Любителі свійських тварин часто дивуються, що коти дуже перебірливі в їжі, а собаки, навпаки, готові проковтнути предмети зовсім неїстівні, знайдені на дорозі або в смітнику. За логікою речей, краще оцінювати смакові якості мали б собаки: у них утричі більше хеморецепторів, ніж у котів.

Феномен собачої «всеїдності» полягає в сильно розвиненому нюху. У собак у носі є близько 125 мільйонів сенсорних залоз, тоді як у людини їх не більше 10 мільйонів. 

Тому «смачне», на їх погляд, собаки вибирають по нюху.

Якщо розглядати собаку з погляду анатомії, звичайно ж, він є абсолютним хижаком. І визначається це насамперед будовою його шлунково-кишкового тракту, починаючи від зубної системи і закінчуючи кишечником.

Зубна система собаки включає гострі зуби, призначені для того, щоб рвати: ікла, моляри і премоляри.

Цю даму звати Дженні, вона загальна улюблениця, але сьогодні зранку та ввечері категорично відмовлялася фотографуватися. Вона "дворянка", але, мені здається, якісь мейн-куни в роду в неї були (дуже велика, великі лапи, вуха - розкішна кішка)).

На передньому плані все та ж дворянка Дженні, а на руках у мене Тоні, врятований нами буквально. Він висловухий бастард: хтось із батьків згрішив чи то з шотландцем, чи то з британцем. Взагалі дуже ласкавий, але теж сьогодні відмовлявся фотографуватися чомусь.

Їсть сухий корм, паштет із птицею та рибою, овес пророщений. Іноді додаємо їй яйце, свіжоприготовлену нежирну рибу або птицю. Любить сир дор-блю і згущене молоко.

Це Луна. Луна – коргі. Вона весела та доброзичлива, готова будь-якої миті долучитися до активної гри.

Усі коргі люблять добре поїсти, нерозбірливі в їжі та схильні до повноти, тому необхідно стежити за їхнім раціоном. Собаку можна тримати на натуральній їжі, але тоді потрібно буде розраховувати частку білка та вуглеводів, щоб Луна не набрала зайву вагу. Кожен день коргі потребує кисломолочних продуктів, а також свіжих і варених фруктів і овочів, олії та вітамінів. Тому зручніше використовувати якісний сухий корм.

У екзотичної тварини й раціон незвичайний. Альберт харчується цвіркунами.

*Цвіркуни (лат. Grylloidea) — надродина комах з ряду прямокрилих, групи стрибаючих (лат. Saltatoria); характеризуються лапками, що складаються з 3 члеників, нерівними між собою ногами (передні бувають пристосовані до копання або ходіння), щетинкоподібними вусиками і ниткоподібними придатками (лат. cerci) на задньому кінці черевця; крила іноді відсутні, нижні крила довші верхніх, складаються вздовж і виступають з-під верхніх крил.