Фітотерапія – це лікування рослинами або лікарськими формами, виготовленими безпосередньо з рослин.

Для більшості тварин основу всього раціону становлять рослини у свіжому і переробленому вигляді. Вони є джерелом усіх біологічно активних речовин. А тому є фізіологічно близькими організму тварини. При виникненні хвороб ці ж самі рослини, але у високих дозах можуть бути використані для відновлення фізіологічних процесів.

У світі відомо 20 тисяч рослин, які володіють лікувальними властивостями і тільки 300 з них отримали офіційне визнання і терапевтичне застосування. Але застосування лікарських рослин все ж становить 40 % від усіх лікарських засобів, що використовується. Що правда, при серцево-судинних захворюваннях застосовується 80 % лікарських засобів рослинного походження, а при хворобах печінки та щлунково-кишкового тракту – близько 70 %.

Пригадаємо хоча б, що для поліпшення апетиту тваринам застосовувють настій кульбаби, листя трилисника, що містять прості гіркоти.

Подразнюючи смакові рецептори, вони рефлекторно стимулюють виділення шлункового соку. Полин гіркий, деревій, золототисячник, кореневище лепехи містять ароматичні гіркоти, які виявляють сильнішу та тривалішу дію на травний тракт. 

Вивчали ми рослини в’яжучої, обволікаючої, пом’якшувальної, подразнюючої, відхаркуючої, жовчогінної, проносної дії.

Рослини містять діючі чинники, які й забезпечують лікувальні властивості. Компоненти рослин за хімічною будовою близькі до фізіологічно активних речовин організму, або його метаболітів і забезпечують широкий спектр застосування лікарських рослин. Вони можуть бути як основні засоби лікування при неважких захворюваннях або підтримувати лікування поряд з використанням високоефективних хімічних препаратів.

Побічні дії на організм майже відсутні. В цілому переваг у лікарських рослин над хімічними сполуками цілком достатньо (щоб усвідомити важливість фітотерапії у ветеринарії), але користь від неї можна отримати лише знаючи  фармакологічну дію біологічно активних і супутніх речовин.

Кожна рослина має унікальний хімічний склад, і деякі рослини мають більше дієвих речовин у своєму листі, інші  — у квітах, чи корі, кореневищах, а ще в плодах та насінні.

До біологічно активних речовини відносяться: білки, вуглеводи, ліпіди, ферменти і вітаміни. А також глікозиди, алкалоїди, флавоноїди, фенольні сполуки, ефірні олії, дубильні і пектинові речовини, кумарини, сапоніни, органічні кислоти, мінеральні елементи, смоли, фітонциди.

Також до складу рослини входять супутні речовини. Роль і значення супутніх речовин для лікувального процесу різна. Окремі супутні речовини при набуханні (полісахариди, дубильні речовини) сприяють подовженню дії основних діючих речовин, а це надзвичайно важливо при лікуванні затяжних і хронічних хвороб. Але супутні речовини можуть бути і шкідливими.

Супутніми речовинами можуть бути флавоноїди, вітаміни, дубильні речовини, органічні кислоти та інше.

 Із лікарських рослин формують збори. 

Використовуть лікарські рослини чотирьох груп:

1.  Рослини основної дії;

2.  Рослини додаткової дії;

3.  Коректори смаку і аромату;

4.  Коректори небажаної дії на організм.

 Слід зазначити, що одна і та ж рослина в зборі може належати до двох і більше груп. Наприклад, листя м'яти має седативну, спазмолітичну дію і в той же час може застосовуватися як коректор смаку і аромату.

Існують і отруйні рослини. Та насправді, використовуючи рослини для лікування, треба лише добре знати їхні властивості і обов'язково дотримуватися правильного дозування.

Правила заготівлі рослин

• Кожну рослину треба збирати у свій час.

•  Бруньки мають бути зібрані наприкінці зими чи рано навесні — в цей час вони найбагатші на бальзамічні та смолисті речовини.

• Навесні також збирають кору дерев та чагарників, адже кора є найбільш цілющою впродовж нетривалого періоду сокоруху, і знімати кору краще з молодих гілок.

• Трави зазвичай збирають на початку цвітіння рослин. Деякі рослини, приміром, золототисячник, збирають на самому початку квітування, а скажімо звіробій — коли вже розпускаються практично всі квітки.

• Плоди та насіння збирають під час повного їх дозрівання, а корені та кореневища — пізньої осені, коли вже рослина зав'яне, або навпаки рано навесні, ще до початку сокоруху.

• Збирання рослин має відбуватися лише в суху погоду. Зібрану сировину не можна спресовувати, утрамбовувати.

• Ніколи не слід брати для лікувальних потреб рослини, що ростуть обабіч залізниць та автошляхів, поблизу великих виробництв та в інших сумнівних з екологічної точки зору місцях.

• Не слід збирати рослини, під час вирощування яких застосовувалися обпилення шкідливими хімічними речовинами, не варто також брати зів'яле, зблякле, об'їдене комахами або іншим чином зіпсоване листя.

Під час сушіння рослин також слід дотримуватися певних правил. 

• Перед сушінням необхідно відсортувати рослини, видалити всі сторонні домішки, пошкоджену та неякісну сировину. Листя, траву та квіти не слід сушити на сонці — воно вбиває в них корисні речовини. Необхідно вберегти рослини, що сушаться, від вітру, дощу та роси.

• Найкраще сушити рослини в сухому, добре провітрюваному приміщенні — для цієї мети добре підходять горища. 

• Ягоди сушать на повітрі, у сушарках або печі.

• Зберігати висушені рослини слід в окремому сухому місці.

В фітотерапії діють такі правила: приступаючи до лікування одного органу, слід дослідити стан інших систем, особливо стан центральної нервової системи визначитися з діагнозом, підібрати найоптимальніші рослини та дози.

 Призначення одного й того ж засобу тривалістю більше 3-4 тижнів небажане, тому необхідно створити 2-3 або й 4 фітокомпозиції різні за складом, але однакових за терапевтичною активністю та направленістю.