Лекція 4
спеціальна фармакологія. Засоби, що діють на ЦНС
лекція 4 Засоби, що діють на ЦНС.mp4
Розпочинаємо вивчення розділу «Спеціальна фармакологія».
Відтепер лікарські засоби ми класифікуватимемо за групами.
Розпочинаємо із засобів, що впливають на функцію центральної нервової системи.
Центральна нервова система відіграє провідну роль в житті тварини. Вона забезпечує зв'язок різних частин організму між собою і всього організму з зовнішнім середовищем.
Забезпечує узгоджену роботу всіх органів і систем, всіх процесів в організмі при різноманітних впливів зовнішнього середовища.
Регулюючий вплив зумовлює кора головного мозку, яка тримає в своєму віданні всі явища що відбуваються в тілі. Життєво необхідно роль виконують і інші відділи мозку, що функціонують під контролем кори головного мозку - довгастий, спинний.
Центральна нервова система дуже тонко реагує на всі прояву обміну речовин і функціонального стану як у різних відділах травної системи такі в будь-якій частині організму тварини. Вона реагує і на всяку лікарську речовину введену в організмі.
Одні з введених речовин діють безпосередньо на центральну нервову систему, а інші впливають через рецептори.
В даному розділі розбираються лікарські речовини які діють безпосередньо на центральну нервову систему більше ніж на інші частини організму.
Лікарські речовини можуть збуджувати або пригнічувати функцію центральної нервової системи. Залежно від цього їх поділяють на дві групи – засоби, що збуджують і засоби, що пригнічують центральну нервову систему.
Розглянемо лікарські речовини, що здатні пригнічувати центральну нервову систему. Їх поділяють на підгрупи: засоби для наркозу, снодійні засоби, анальгетичні та психотропні.
В лікарській практиці наркозом називають загальну анестезію, яка супроводжується втратою чутливості, розслабленням скелетної мускулатури і відсутністю самовільних рухів внаслідок відсутності реакції з боку центральної нервової системи на зовнішні подразнення. Лікарські речовини, що викликають такий стан називається наркотичними (або наркотиками). Вони дають змогу безболісно проводити найрізноманітніші хірургічні операції.
Різні відділи центральної нервової системи мають неоднакову чутливість до наркотиків тому розрізняють кілька стадії наркозу.
Перша стадія - короткочасне заспокоєння або пригнічення. Настає вже після всмоктування препаратів і супроводжується заціпеніння організму внаслідок пригнічення больових рецепторів кори головного мозку. Ця стадія короткочасна і змінюється загальним збудженням тварини, що пов'язано з нерівномірним пригніченням головного мозку. Тварини неспокійні, підвищується рухова активність, проявляють агресивність, дихання і серцебиття часті та нерівномірні. У цей час втрачається свідомість. Після стадії збудження спостерігається стадія наркозу у який настає тимчасовий параліч спочатку головного (крім довгастого), а потім спинного мозку. У цей період довгастий мозок хоч і не паралізований, але дуже пригнічений тому тактильна і больова чутливість ослаблені, м'язи повністю розслаблені, дихання і серцева діяльність значно сповільнені, кров'яний тиск знижений.
Розрізняють кілька рівнів наркозу залежно від його глибини. Перший рівень наркозу поверхневий (або базисний). Під час такого наркозу можна зафіксувати тварину та провести короткочасну нескладну хірургічну операцію.
Другий рівень наркозу вираженої краще. Такий рівень можна підтримувати тривалий період.
Третій рівень - глибокий наркоз. Він більш виражений ніж другий рівень наркозу проте межує з паралічем довгастого мозку.
Четвертий рівень – передозування.
При зменшенні концентрації наркотики в крові або припинення його дії настає пробудження, відновлюється свідомість, поступово нормалізується дихання і серцева діяльність та відновлюються всі функції організму.
Розрізняють: простий наркоз - отриманий з допомогою однієї речовини, змішаний наркоз - отриманий одночасним веденням кількох наркотичних речовин, комбінований наркоз - який характеризується послідовним введенням кількох речовин різними шляхами, поєднаний наркоз - послідовне введення кількох речовин одним шляхом і потенційований наркоз - тобто введення наркотичних і не наркотичних речовин, які значно посилюють дію наркотиків та послаблюють їх негативний вплив.
Залежно від шляхів введення наркотичні засоби поділяють на дві групи - інгаляційні та неінгаляційні.
Засоби для інгаляційного наркозу застосовують частіше вдиханням їх парів з допомогою масок або інгаляційних апаратів. Цей спосіб прискорює стан наркозу та скорочує стадію збудження. Перевагою інгаляційних наркотиків є можливість підтримувати стан наркозу потрібної глибини протягом необхідного періоду. Тобто це керований наркоз. Проте інгаляційні наркотики мають недоліки: викликають тривалу стадію збудження, що вимагає надійної фіксації тварин, ефір і хлороформ подразнюють чутливі нервові закінчення внаслідок їх рефлекторної дії на дихальні шляхи, порушується ритм, а іноді припиняється дихання. Ці засоби подразнюють бронхіальні залози, посилюють їх секрецію внаслідок чого в бронхах і легенях нагромаджується багато слизу, що призводить до аспіраційної бронхопневмонії, особливо у великої рогатої худоби.
Щоб запобігти таким ускладненням тваринам перед наркозом підшкірно вводять атропіну сульфат, який збуджує центр дихання і зменшує секрецію залоз. Така маніпуляція називається премедикацією.
Потрапляння ефіру або хлороформу в шлунок разом із слиною і слизом може рефлекторно спричинити блювоту у тварин яким властивий цей акт.
Ефір і хлороформ довго затримується в тканинах (до 12 діб) і надають неприємного запаху продуктах забою. Тому забійним тваринами застосувати їх не рекомендується.
У ветеринарній практиці частіше застосовується саме не інгаляційні наркотичні засоби.
До неінгаляційних наркотичних засобів відносять також спирт етиловий (або він же ж винний спирт, етиловий алкоголь). Від малих доз всередину слабшає сприйняття зовнішніх подразнень (світла, звуку). Внаслідок пригнічення больових центрів знижується чутливість до больових подразнень, а існуючий біль значно притупляється.
Від наркотичних доз алкоголю у тварин як правило вже через 5-7 хвилин проявляється неспокій і зниження больової чутливості.
В стадії повного наркозу різко пригнічується дихальний центр, дихання стає поверхневим, незначне перевищення дози в цих випадках закінчується загибеллю тварини, а тому алкоголь для повного наркозу не застосовується.
У ветеринарії бувають показання і до застосування снодійних засобів переважно це нервові збудження.
Анальгетична дія властива наркотичним, місцевоанестезуючим, спазмолітичним, холінолітичним, обволікаючим, пом'якшувальним і в'яжучим засобам.
Але до анальгетичних входять лише ті засоби для яких аналгезія є домінуючим ефектом після всмоктування в кров.
Анальгетичні засоби (або анальгетики) - це речовини, що послаблюють біль або знеболюють. Біль може призвести до порушення функції серцево-судинної та дихальної системи, а іноді до шоку та колапсу. Застосовують анальгетики після травм, під час операції та при запальних процесах.
За дією на центральну нервову систему і хімічною природою анальгетики поділяють на дві основні групи - наркотичні та ненаркотичні.
Наркотичні анальгетики - це засоби групи опію. Вони пригнічують центр больової чутливості, гальмують передачу больових імпульсів до кори головного мозку. Ненаркотичні анальгетики окрім знеболювального ефекту проявляють ще й протизапальну дію. Деякі з цих речовин пригнічують збуджений центр терморегуляції, проявляючи таким чином жарознижувальний ефект.
Протизапальний ефект ненаркотичних анальгетиків полягає у тому, що вони знижують чутливість капілярів до речовин, які спричинюють запалення (гістамін, брадикінін) та гальмують синтез простагландинів, які відіграють роль у розвитку запального процесу. Це сприяє нормалізації проникності судин та відновленню мікроциркуляції.
Препарати опію зняті з ветеринарного забезпечення. Практичне значення має лише папаверину гідро хлорид.
Ненаркотичні анальгетики застосовують для зняття больових синдромів при спазмах внутрішніх органів, коліках нирок або кишечника, спазмах сечового, жовчного міхура, артритах, невралгіях або больових синдромах після хірургічного втручання.
Седативні засоби діють на центральну нервову систему посилюючи гальмівні процеси або послаблюючи процеси збудження, що клінічно проявляється заспокоєнням. Седативні засоби застосовують при підвищених нервових збудженнях, епілепсії, правці та інших розладах центральної нервової системи.
Нейролептики притупляють реакції на зовнішні подразники. Нейролептики теж проявляють седативний ефект, але знижують рухову активність та негативні реакції. Потенціюють дію наркотичних та анальгетичних засобів. Властива їм протисудомна, спазмолітична та антигістамінна дія. Нейролептиків знижують температуру тіла за рахунок зниження обміну речовин, сповільненя руху, активності, розширення периферійних судин та порушення центральних процесів теплорегуляції. Застосовують препарати при важких порушеннях діяльності центральної нервової системи, що супроводжується руховим збудженням, канібалізмом, спазмами травного каналу та при родах як знеболювальний засіб.
Транквілізатори у ветеринарній медицині застосовують при розладах функції центральної нервової системи, при транспортуванні тварин, перед хірургічними операціями та при дерматитах. Транквілізатори виявляють седативну, снодійну, міорелаксуючу та протисудомну дію.
Засоби, що збуджують центральну нервову систему також можна використати для рівноваги процесів збудження і гальмування.
Вони стимулюють функцію центральної нервової системи, активізують обмін речовин, поліпшують діяльність серцево-судинної та дихальної систем, та підвищують здатність організму до фізичних навантажень.
Завдяки застосування препаратів даної групи можна запобігти розладом функції серцево-судинної та дихальної систем. До цієї підгрупи відносять психостимулятори, аналептики та засоби, що виявляють переважно стимулюючу дію на спинний мозок.
Камфору у ветеринарній медицині застосовують досить широко.
Застосовують камфору при захворюваннях, які супроводжуються зниженням кров'яного тиску, при недостатності роботи серця і дихання, при отруєннях речовинами які пригнічують дихання, при септичних захворюваннях як жарознижувальний, антисептичний та антитоксичний засіб, як відхаркувальний засіб при захворюваннях органів дихання.
Місцево використовують у вигляді лініментів, мазі, спиртових компресів при запальних процесах м'язів, суглобів та сухожиль. Препарати камфори протипоказані забійним тваринним оскільки м'ясо зберігає запах камфори.
Кофеїн-бензоат натрію застосовуються при захворюваннях, які супроводжуються загальним пригніченням центральної нервової системи, послабленням дихання і серцевої діяльності, при отруєнні наркотиками і снодійними засобами, для знаття фізичної втоми і підвищення працездатності, при хронічних захворюваннях серця та родинному парезі у корів.
Стрихнін дуже отруйний, має малу терапевтичну широту, повільно виділяється з організму тому його слід застосовувати дуже обережно. В малих дозах він збуджує центральну нервову систему у першу чергу стимулює рефлекторні функції спинного мозку потім підвищує збудливість центрів довгастого мозку, стимулюючи діє на функції зорового слухового і нюхового аналізаторів при кори головного мозку тому підвищується гострота зору, слуху, нюху та чутливість сітківки ока.