Embedded Files
лекція 1 Рецептура.mp4
В цій лекції розглянемо:
поняття про загальну рецептуру
правила виписування рецептів
будову рецептів
схеми рецептів
правила зберігання лікарських засобів в умовах аптеки
Отож, рецептура - це така наука, яка займається вивченням правила виписування рецептів та технології виготовлення деяких лікарських форм.
Рецептуру можна розділити на загальну і спеціальну.
Виникає питання «що таке рецепт». Рецепт - це письмове звернення лікаря або фельдшера ветеринарної медицини до аптекаря з проханням виготовити певний лікарський засіб та видати його. Рецепт має юридичну силу. Цей документ повинен виписуватися чітко, розбірливим почерком, латинською мовою, з дотриманням усіх інших правил та вимог. Інакше цей рецепт буде вважатися недійсним.
Розглянемо правила виписування рецептів.
Рецепти виписують латинською мовою, чітко, розбірливо, без виправлень, на рецептурному бланку 105*148 мм.
Якщо на одному бланку виписується кілька рецептів, між ними ставиться розділовий знак решітка #.
Кожен наступний рецепт починаєте словом Recipe та закінчується сигнатурою. Слово «Recipe» перекладається як «візьми». В сигнатурі вказують спосіб застосування даного лікарського засобу. Прописується ця частина державною мовою.
Якщо пропис рецепта не вміщається на лицьовому боці бланка, його продовжують писати на зворотному боці, попереднього вказавши слово Verte (переверни).
Лікарські засоби в рецепті пишуть один під одним з великої літери в родовому відмінку, навпроти кожного вказується їхня доза.
Деякі слова в рецептах можна скорочувати. Слово скорочують на приголосній літері, зберігаючи його основу.
Тверді і сипкі лікарські речовини зазначаються в грамах, міліграмах у вигляді десяткового дробу. Рідкі лікарські засоби позначаються в грамах, мілілітрах та краплях. Інколи використовуються інші позначення кількості речовин.
При необхідності негайного відпуску лікарського засобу ставлять позначки: Cito, Antidotum, Statim.
Наркотичні лікарські засоби та снодійні виписуються на окремих спеціальних бланках суворої звітності.
Такі рецепти додатково завіряються печаткою та підписом керівника закладу.
Рецепти мають свої терміни придатності - від кількох днів до кількох місяців. Наприклад, рецепти на отруйні речовини дійсні протягом п'яти днів. Рецепти, що не містять ні отруйних, ні сильнодіючих речовин можуть бути дійсними до двох місяців.
Рецепти, в яких допущені помилки, несумісні прописи лікарських речовин, вважають недійсним, на ньому ставиться штамп «Рецепт недійсний» і він залишається в стінах аптеки.
Рецепти бувають прості і складні, дозовані і недозовані.
В простому рецепті прописується лише один лікарський засіб. У складному рецепті прописують два і більше лікарських засоби. Схематично складний рецепт від простого відрізняється наявністю відповідного скороченого словосполучення (M.f. - змішай, утвори). Дозовані і недозовані рецепти теж відрізняються наявністю чи відсутністю відповідного скороченого словосполучення (D.t.d. №.). Дозований рецепт вказує дозу і кратність прийому.
Рецепт складається з шести основних частин.
Перша частина рецепту (inscriptio - надпис) включає штамп лікувальної установи (із зазначенням її адреси і телефону), дату виписування рецепта, відомості про хворого, а також відомості про лікаря.
Друга частина рецепта (prepositio) – це звернення лікаря до фармацевта в аптеку, виражається словом recipe. Третя частина рецепта (designatio mateirum) - це матеріальна частина. Її зміст залежить від форми рецепта (скороченої/простої чи розгорнутої/повної. При скороченій/простій формі пропису designatio mateirum починають, як правило, з назви лікарської форми в родовому або знахідному відмінках однини чи множини. Потім пишуть назву основної лікарської речовини, її концентрацію і кількість, враховуючи об'єм або масу її випуску. При розгорнутій/повній формі пропису назву кожної речовини починають з великої літери, з нового рядка в родовому відмінку.
Четверта частина рецепта (subscriptio - це вказівка про виготовлення лікарської форми. У цій частині рецепта вказується яку лікарську форму треба одержати після змішування всіх інгредієнтів. Для цього пишуть словосполучення M.f..
П'ята частина рецепта (signatura - позначення). Тут зазначають рекомендації про спосіб застосування ліків. Шоста частина рецепту (nomen medici) - підпис лікаря. Ним завершується рецепт.
Перша, п'ята і шоста частина рецептів пишуться державною мовою.
Фахівець ветеринарної медицини нерідко виконує обов'язки фармацевта, тому давайте познайомимося з деякими поняттями і функціями аптеки.
Слід розрізняти наступні поняття: лікарський засіб, фармакологічний засіб, лікарський препарат, лікарська речовина, лікарська сировина, лікарська форма.
Лікарський засіб містить одну або кілька лікарських речовин і застосовується для профілактики або лікування хворих тварин.
Лікарська речовина - це засіб який при введенні в організм у відповідній кількості здатен викликати лікувальну дію або попередити захворювання.
Лікарська сировина - це матеріали різного походження які містять лікарські речовини, що використовуються з лікувальною або профілактичною метою. В якості лікарської сировини використовують лікарські рослини, органи тварин та речовини мінерального походження.
Лікарський препарат - це лікарський засіб у вигляді лікарської форми який має раціональну назву і дозвіл на промислове виготовлення а також клінічні дослідження та практичне застосування.
Лікарська форма - це лікарський засіб якому за допомогою спеціальної обробки в аптеці або на фармацевтичному заводі надано певну форму (найзручнішу для застосування).
Фармакологічний засіб - це одна речовина або суміш речовин, що мають виражений фармакологічний ефект і використовуються в умовах виробництва.
Аптека з грецької перекладається як комора, з латинської - майстерня. В нашому розумінні - це установа для зберігання, виготовлення і продажу лікарських засобів.
За призначенням розрізняють аптеки відкритого і закритого типу.
В аптеках відкритого типу ліки відпускають за готівку та безготівковими розрахунками господарствам, ветеринарним лікувальним установам, організаціям та окремим громадянам. Аптеки закритого типу забезпечують ліками хворих тварин лікувальних установ та господарств на території яких вони розташовані. Структурними підрозділами аптек є кіоски та пункти.
Крім основних функцій, аптека займається соціальною роботою - надає фармацевтичну інформацію, тобто розповсюджує серед населення відповідні санітарно-гігієнічним знання.
Аптеки, що займаються індивідуальним виготовленням лікарських засобів за рецептами також можуть заготовляти власноруч лікарську сировину.
Аптеку обладнують у сухому, просторому і світлому приміщенні. В аптеці повинні бути: приймальна кімната (яка призначена для прийому громадян і обладнана відповідними вітринами, шафами з лікарськими засобами, столом, касовим апаратом), асистентська кімната (в якій готують ліки), кімната для миття посуду та одержання дистильованої води, матеріальна кімната (призначена для зберігання лікарських засобів у шафах, холодильниках, на полицях, стелажах), підвал і складське приміщення (для зберігання засобів призначених для дезінфекції та дератизації, дезінсекції).
Усі речовини в аптеці зберігається відповідно до загальних правил зберігання. Окремо від інших зберігаються отруйні і сильнодіючі речовини. Отруйні речовини відносять до списку А (Venena). Сильнодіючі речовини відносять до списку Б (Heroca).
Отруйні лікарські речовини зберігають у постійно замкнених сейфах, які після роботи опечатують. На внутрішньому боці дверей сейфу прикріплюють перелік речовин та їх разові і добові дози для тварин.
У приміщеннях для зберігання отруйних речовин двері оббивають металом, а вікна обладнують металевими гратами.
У ветеринарних установах препарати списку А зберігають у готових лікарських формах і в обмежених кількостях. Сильнодіючі речовини зберігають у матеріальних кімнатах в окремих шафах, які замикають в кінці робочого дня.
За зберігання препаратів списку А та списку Б відповідає завідувач аптеки у якого зберігаються ключі від сейфів та матеріальної кімнати. Він відповідає за облік і звітність матеріальних цінностей аптеки. Приміщення, призначені для зберігання ветеринарних товарів, забезпечують необхідною кількістю стелажів, шаф та піддонів.
Залежно від фізичних та фізико-хімічних властивостей лікарських речовин, препарати можуть бути чутливими до світла, вологи, випаровування, підвищеної температури, низької температури, газів. Окремого зберігання вимагають також пахучі та фарбують речовини, лікарська рослинна сировина, їдкі речовини, гумові вироби, хірургічні інструменти, перев'язувальні матеріали, спеціальні вироби для ветеринарного обладнання, дезінфікуючі та дератизаційних засоби, вогненебезпечні та вибухонебезпечні речовини.
Лікарські засоби, що надійшли в аптеку обліковуються в реєстрі лікарських засобів.
Ліки в аптеці розміщується за такими принципами:
згідно з фармакологічними групами,
залежно від способу застосування (внутрішньо або зовнішньо),
з використанням написів на полицях або вітринах (для ліків однотипної дії),
на рівні поясу і очей покупця,
на відстані витягнутої руки,
з ліва на право за розміром упаковки
за кольоровою гамою, та пропорційно споживацькому попиту.
Маркування лікарських засобів повинно відповідати певним вимогам. На внутрішній і зовнішній упаковках, на кожній одиниці споживчої тари з лікарським засобом, на етикетці або безпосередньо на поверхні тари будь-яким способом повинно бути нанесене чітке маркування, що легко читається, національною мовою.
Вказується торгова назва лікарського засобу, його склад, лікарська форма, назва підприємства-виробника, товарний знак, номер серії та дата виготовлення, термін придатності, номер реєстрації посвідчення, спосіб застосування препарату, кількість лікарського засобу в одиниці упаковки, умови зберігання та заходи безпеки.
Для стерильних лікарських засобів вказується слово «стерильно». Для ін'єкційних лікарських засобів повинен бути вказаний спосіб введення (внутрішньовенно/внутрішньом'язово/підшкірно). Якщо ін'єкційний лікарський засіб вводиться всіма способами, то вказується «для ін'єкцій».
Google Sites
Report abuse