На обмін речовин впливають білки, жири, вуглеводи, кисень, вітаміни, гормони, макро-, мікроелементи та інші речовини. 

Ми поговоримо про ті речовини, які за хімічною структурою нагадують метаболіти організму людини чи тварини і проявляють фармакологічну активність. 

Для більшості метаболітних препаратів характерні такі властивості: по-перше, вони мають широкий спектр активності, що дозволяє застосовувати їх при різноманітних порушеннях обмінних процесів; вони регулюють обмін речовин як окремих органів так і цілих систем; вони мають низьку токсичність для організму і проявляють небагато побічних ефектів, їх можна комбінувати між собою для покращення лікувального ефекту, вони збільшують адаптивні властивості організму, що підвищує їх лікувальну ефективність.

Порушення обміну речовин в організмі спостерігається як при захворюваннях заразної так і незаразної етіології.

Для ліквідації патологічних процесів використовуються або речовини, які компенсують нестачу певних елементів в організмі, виконуючи замісну терапію, або являються  антагоністами при їх надлишку в організмі. 

До засобів, що діють на процеси обміну в організмі відносять вітаміни, ферменти, гормони, солі лужних та лужноземельних металів,  засоби, що діють на систему крові та еритроцитопоез (залізовмісні препарати, коагулянти та антикоагулянти), замінники крові, вуглеводи.

Оскільки вітаміни входять до складу багатьох ферментів і виконують роль каталізаторів біохімічних процесів, нестача вітамінів призводить до гальмування відповідної біохімічні реакції, а потім і до порушення фізіологічних функцій.

Розрізняють дві форми вітамінної недостатності -  авітаміноз та гіповітаміноз.

Гіпервітаміноз - це захворювання, що виникає при надлишку певного вітаміну в організмі.

Нестача певного вітаміну в організмі або його групи веде за собою сповільнення росту і розвитку організму, зменшення захисних властивостей організму та втрати продуктивності. Крім того, наявність вітамінів в організмі впливає на вироблення ферментів, гормонів та засвоєння макро- і мікроелементів.

Вітаміни поділяють на дві загальні групи -  жиророзчинні та водорозчинні. Основним джерелом вітамінів для тварин є корми. Більшість вітамінів надходить в готовому вигляді. Деякі з них синтезуються в організмі тварини з провітамінів. Потреба у вітамінах зростає під час вагітності, при фізичних навантаженнях, при порушенні обміну речовин, хронічних захворюваннях, порушенні функції щитовидної та надниркових залоз.

Гіповітаміноз В1 (В1-тіамін) частіше спостерігається у молодняку тварин і птиці коли у них недостатньо функціонує мікрофлора травного каналу.

При недостатньому забезпеченні вітаміном В2 (В2-рибофлавіном) спостерігається запалення і кровоточивість слизових оболонок ротової порожнини, язика та кон'юнктиви.

Вітамін В6 (В6-піридоксин) просто незамінний для підвищення антитоксичної функції печінки і попередження розвитку жирової інфільтрації. Він застосовується для лікування екзем, дерматитів, виразок, набрякової хвороби, для профілактики анемії та для зниження підвищеної збудливості центральної нервової системи.

Вітамін B12 (В12-ціанокобаламін) одержують методом мікробного синтезу. Ця хімічна сполука застосовується для лікування анемій пов'язаних з гіповітамінозу, а також при променевій хворобі. Ефективний він при парезах та паралічах, при захворюваннях печінки та підшлункової залози, при отруєннях важкими металами та деякими пестицидами, а також для підвищення резистентності організму при інфекційних захворюваннях або хронічних захворюваннях травного каналу та для поліпшення росту молодих тварин.

Гормони – це речовини, що виділяються залозами внутрішньої секреції або тканинами та впливають на органи мішені. 

Гормони регулюють основні життєво важливі процеси в організмі (ріст, розвиток, формування органів і систем). Кожен гормон впливає лише на специфічні органи-мішені. Вони проявляють свою фармакологічну дію у дуже малих дозах. Також їм властиво впливати на органи, які розміщені на досить значній відстані від  залози, що їх синтезує.

Різними відділами гіпофіза виробляється чимала кількість гормонів. Гормональні препарати гіпофізу застосовують для лікування алергічних захворювань, ревматичних запалень, для посилення тонус гладеньких м'язів матки, кровоносних судин та кишечника.

Одним із гормональних препаратів гіпофізу являється окситоцин. Він широко використовується у ветеринарній практиці. Застосовується для стимуляції родів при слабких потугах, особливо у дрібних тварин, а також при затримці посліду, для припинення кровотечі з матки,при субінволюції матки та агалактії.

Щоб спричинити тічку  та охоту, а також стимулювати розвиток матки та вторинних жіночих статевих ознак при їх нерозвиненості, використовуються естрогенні препарати такі як фолікулін або його синтетичний аналог синестрол.

Препарат прогестерон зменшує чутливість матки до окситоцину. Застосовують прогестерон та інші гестагенні препарати для збереження вагітності, синхронізації охоти та для підвищення плодючості.

Гормони щитовидної залози впливають на всі види обміну речовин (активізують процеси окислення, збільшують потребу тканин у кисні, стимулюють ріст та диференціацію тканин).

Гормон тиреоїдин застосовують при недостатній функції щитовидної залози.

Підшлунковою залозою виробляється гормон інсулін. При порушенні утворення інсуліну розвивається захворювання - цукровий діабет, який супроводжується гіперглікемією, глюкозурією, порушенням обміну жирів і білків та ацидозом.

Наднирниками синтезується велика кількість стероїдних гормонів. Їх поділяють на дві групи: мінералокортикоїди, що регулюють обмін електролітів та глюкокортикостероїди, що впливають на вуглеводний, білковий обміни.

Кортикостероїди такі як кортизон і гідрокортизон виявляють протизапальну, протиалергічну, протишокову та антитоксичну дію. Застосовують для лікування ревматоїдних артритів, свербіжу, дерматитів, алопецій, екзем та інших захворювань. 

Ізотонічні розчини тому і називають фізіологічними оскільки вони мають такий же ж осмотичний тиск, що й тканини здорового організму. Їх використовують для поповнення рідини в організмі або як розчинники для лікарських речовин.

Гіпертонічні розчини мають осмотичний тиск, що значно перевищує фізіологічний.

Їх використовують для подразнення тканин, для стимуляції їхньої дії. 

Гіпотонічні розчини знижують осмотичний тиск тканин і діють переважно негативно на органи тому їх використовують дуже рідко.

Натрію хлорид (кухонну сіль) застосовують переважно для поліпшення травлення при шлунково-кишкових захворюваннях. Функціональне значення іонів натрію зводиться в основному до регуляції осмотичного тиску. Свині і птиця мають підвищену чутливість до кухонної солі, що часто спричинює масове отруєння.

Натрію гідрокарбонат (харчову соду) застосовують переважно для промивання ран та слизових оболонок при запальних процесах, а також для інгаляції парів з іхтіолом при ринітах та фарингітах.

Кальцію хлорид використовують в розчині 10 % концентрації внутрішньовенно, він зумовлює протизапальну та протиалергічну дію. Застосовується тваринам як антидот при отруєнні солями магнію, кухонною сіллю, входить до складу багатьох кровозамінних і протишокових рідин. 

Для збагачення організму іонами кальцію використовують також кальцію глюконат, кальцію фосфат та кальцію карбонат.