Embedded Files
лекція 2 Спеціальна рецептура.mp4
Лекція "Спеціальна рецептура" допоможе
детальніше познайомитись із видами лікарських форм, розглянути їх властивості, застосування і правила виписування рецептів.
Пригадаємо, що лікарські форми частіше класифікують на рідкі, тверді і м’які.
Почнемо з рідких, адже саме рідкі лікарські форми краще ніж тверді всмоктуються в кров і починають діяти швидше. Рідкі лікарські форми застосовувати можна найрізноманітнішими способами - зовнішньо (для промивання шкіри, слизових оболонок, рани), внутрішньо, ректально, парентерально (тобто у формі ін'єкції). У якості рідких лікарських форм виступають розчини, настої, відвари, слизи, емульсії, мікстури тощо.
Розчин - це рідка лікарська форма, яку одержують шляхом розчинення лікарської речовини у розчиннику. Розчин не повинен мати осаду, він повинен бути прозорим, в усіх своїх частинах мати однаковий хімічний склад і однакові фізичні властивості.
Розчини поділяють на водні, олійні і спиртові. Відповідно, розчинниками виступають - вода дистильована, вода для ін'єкцій, спирт етиловий різної концентрації і рослинні олії.
Виготовити розчини можна трьома основними способами: масовим, об'ємним, і масово-об'ємним.
При виготовленні розчину масовим способом, і лікарську речовину, і розчинник відважують. При виготовленні розчину об'ємним способом, і лікарську речовину, і розчинник відміряють за об'ємом. При виготовленні розчину масово-об'ємним способом лікарську речовину відважують, а розчинник відміряють за об'ємом.
Краплі - це різновид розчинів. Їх виписують в об'ємі від 5 до 10 мл і застосовують всередину або зовнішньо.
Розчини для ін'єкції, які готуються в аптеці, підлягають обов'язковій стерилізації. Розчини, що не витримують жодного способу стерилізації готуються в асептичних умовах.
Виписуються рецепти на розчини двома способами - розгорнуто або скорочено. При виписуванні розчину скороченим прописом потрібно після recipe вказати назву лікарської форми, потім назву лікарської речовини з якої вона виготовляється, концентрацію і кількість готового розчину. Потім вказується скорочення D.S. та спосіб застосування.
При виписуванні рецептів розгорнутим способом після recipe вказується лікарська речовина, її кількість. Потім вказується розчинник, його кількість, застосовується скорочення M.F., вказується назва лікарської форми, вказується скорочення D.S. і спосіб застосування.
Щоб виписати рецепт на олійний або спиртовий розчин потрібно вказати в рецепті слова oleosae або spirituosae.
Мікстура – це рідка лікарська форма, яка одержується шляхом змішування лікарських речовин із рідинами. Мікстура містить у своєму складі не менше трьох інгредієнтів, тому рецепти на мікстури завжди прописуються розгорнутим способом. Мікстура містить часто у своєму складі корегуючі речовини. До корегуючих речовин відносять: цукор, ароматичні води, ефірні олії, які змінюють запах і смак готової лікарської форми. Мікстури можуть бути прозорими, опалесцюючими, мутними і, навіть, сухими, які перед застосуванням достатньо розчинити водою.
Настій - це рідка лікарська форма, яку одержують шляхом настоювання ніжних частин рослин на водяній бані. В якості ніжних частин рослин виступають листя, квіти, трава. У якості екстрагуючої рідини виступає дистильована, кип'ячена або джерельна вода. Настій готується на водяній бані або в інфундирних апаратах протягом 15 хвилин, проціджуюється вже в охолодженому стані. Охолодження повинно тривати близько 45 хвилин.
Оскільки суха рослинна сировина здатна поглинати в себе воду, кінцевий об'єм настою буде меншим від початкового. Відновити початковий об'єм настою можна промивши лікарську рослинну сировину дистильованою (або джерельною) водою або ж від початку використати води для виготовлення настоїв в більшій кількості. Для цього користуються таблицею коефіцієнта поглинання води лікарськими рослинами. Виписувати рецепти на настої можна двома способами (скороченим і розгорнутим).
Відвар від настою відрізняється тим, що виготовляється з грубих частин рослин (таких як кора, коріння, кореневище) і настоюється на водяній бані 30 хвилин. Проціджується відвар ще в гарячому стані. Якщо загальна кількість відвару при виготовленні становить більше одного літра, то і витримують на водяній бані його не менше 40 хвилин. Застосовуються настої і відвари частіше внутрішньо для лікування розладів шлунково-кишкового тракту. Але також їх використовують для полоскання або зрошення слизових оболонок або у якості примочок.
Слиз – це густа рідина, яку одержують із речовини, що зв'язуючись із водою утворюють густі колоїдні рідини. Частіше у ветеринарній медицині слиз виготовляють з крохмалю (пшеничного, кукурудзяного або іншого походження), з насіння льону, алтейного кореня або із природних слизей (наприклад, абрикосова камедь). Застосовується зовнішньо для лікування опіків, подразнень або внутрішньо для лікування розладів шлунково-кишкового тракту. Слизи не стійкі, вони швидко псуються тому їх виготовляють безпосередньо перед застосуванням.
Виписувати рецепти на слизи можна двома способами (простим і розгорнутим).
Емульсія – це рідка лікарська форма для зовнішнього або внутрішнього застосування. Вона має молочний колір, являє собою дисперсно-гетерогенну систему у якій нерозчинні у воді рідини знаходяться у завислому стані. Прикладом природної емульсії є молоко.
Емульсію можна виготовити з насіння і олії. Насіннєва емульсія називається справжньою, оскільки для виготовлення такої емульсії не потрібно використовувати емульгатори. Для виготовлення несправжньої (олійної) емульсії потрібні емульгатори такі як жовток курячого яйця, желатоза, камедь. Виписувати рецепти на емульсії також можна двома способами (скороченим і розгорнутим). При виписуванні олійної емульсії потрібно вказати назву емульгатора.
Дуже часто у ветеринарній медицині застосовуються тверді лікарські форми. Адже вони зручні у транспортуванні, довго зберігаються, не втрачаючи своїх властивостей. До твердих лікарських форм відносять: таблетки, порошки, болюси, пілюлі, капсули, брикети, збори.
Універсальною твердою лікарською формою можна вважати порошок.
Порошок - це тверда, суха, сипка лікарська форма, що одержується шляхом подрібнення лікарської речовини. Лікарська речовина може бути рослинного, тваринного, мінерального походження.
Порошки бувають прості і складні. За ступенем подрібнення їх поділяють на дуже дрібні, дрібні, середні і грубі.
Виписувати рецепт можна кількома способами (простим і розгорнутим, дозованим і не дозованим, дивізійним і диспензаційним).
Простий порошок складається з однієї подрібненої лікарські речовини.
Рецепт виписується таким чином: після recipe прописується назва лікарської форми (pulveris), потім вказується назва лікарської речовини з якої виготовляється порошок і кількість готового порошку. Після D.S. вказується спосіб застосування такого порошку.
Розгорнутий спосіб - застосовується при виписуванні порошку, який складається з кількох інгредієнтів. В обох варіантах пропису рецепту загальна кількість порошку становитиме його разову дозу. Якщо потрібно прописати кілька доз порошків, користуються скороченням D.t.d.N.
Дивізійний і диспензаційний спосіб виписування порошків – це варіанти дозованих рецептів. При прописуванні рецепта дивізійним способом потрібно вказати кількість лікарських речовин на всі порошки. При прописуванні диспензаційним способом кожна лікарська речовина вказується в разовій дозі.
Таблетки - це тверда дозована спресована лікарська форма, яка виготовляється на фармацевтичних заводах. Особливістю таблеток є зручність їх транспортування, зберігання і дозування. Таблетки відрізняються між собою за розміром, за масою, за формою, за призначенням, за складом. Є таблетки, що вкриті додатковою оболонкою, яка приховує неприємний смак і запах лікарської речовини.
Виписувати рецепти на таблетки можна кількома способами.
В першому варіанті після слова «recipe» ми прописуємо назву лікарської форми, прописуємо назву лікарської речовини з якої виготовляється таблетка і вказуємо кількість лікарської речовини. Такий рецепт може бути дозованим і не дозованим.
Другий варіант рецепта виглядає так - після слова «recipe» ми прописуємо назву лікарської речовини, вказуємо її разову дозу. Потім прописуємо, що лікарську речовину потрібно видати у формі таблетки. Якщо таблетки мають комерційну назву, їхня назва прописується в рецепті в лапках.
Драже – це тверда лікарська форма, яка одержується нашаруванням почергово лікарської речовини і допоміжної. Драже призначено для внутрішнього вживання.
Брикета - це тверда лікарська форма, яку одержують пресуванням лікарських речовин або рослинної сировини. Брикета має правильну геометричну форму. У якості формоутворювальної речовини можуть виступати крейда, цукор, сіль, біла глина.
Капсули - це тверда лікарська форма, яка являє собою оболонку для речовини рідких, твердих, сипких, мазеподібних, які мають неприємний смак і подразнюючі властивості.
Капсули бувають желатинові, крохмальні та синтетичні. Під дією шлункових рідин капсули розчиняються, а лікарські речовини починають діяти. Капсули призначені частіше для внутрішнього вживання.
Рецепти на капсули можна виписати таким чином: після слова «recipe» вказати назву лікарської речовини, її кількість, вказати D.t.d.N. у формі капсул. Закінчити рецепт сигнатурою.
Збори - це суміш висушених і грубо подрібнених лікарських рослин.
Збори застосовуються в чистому вигляді для згодовування тваринам або використовуються для виготовлення інших лікарських форм (переважно настоїв і відварів).
Рецепти на збори виписується розгорнутим способом.
Болюси – це щільна лікарська форма, яка виготовляється шляхом змішування лікарської речовини із формотворними. Застосовується внутрішньо. Маса болюса становить від одного до 20 г. Вони призначені для використання великим тваринам (таким як велика рогата худоба, коні, свині). У якості формотворних речовин частіше використовується вода, борошно пшеничне, біла глина.
Рецепти на болюси можна виписати дивізійним і диспензаційним способом.
Пілюля – це щільна лікарська форма, яка одержується шляхом змішування лікарської речовини з формотворними. У якості формотворних речовин частіше виступають борошно пшеничне, крохмаль, біла глина, гліцерин і вода. Маса пілюлі становить від 100 до 500 мг. Призначені вони переважно для дрібних тварин. В останні роки пілюлі використовується дуже рідко. Рецепти на пілюлі прописуються за таким самим принципом як і на болюси.
М'які лікарські форми у ветеринарній медицині використовується часто, переважно мазі, пасти, лініменти.
Mазь – це м’яка лікарська форма, що має в'язку консистенцію, призначена для використання зовнішнє (на шкіру або слизові оболонки). Мазь виготовляється із лікарських речовин і формотворних речовин (тобто мазевих основ).
Мазеві основи поділяються на жири тваринного, рослинного, мінерального походження.
До жирів мінерального походження відносять вазелін, вазелінову олію, парафін. Жири тваринного походження легко розплавляються і добре всмоктуються шкірою тварин, але виготовлені мазі на основі таких жирів швидко псуються. Жири рослинного походження частіше використовують для виготовлення лініментів. Жири мінерального походження погано всмоктується шкірою тварин, але можуть зберігатися тривалий час. Мазі виготовлені на основі мінеральних жирів називають мазями поверхневої дії. Мазі виготовлені на основі тваринних жирів називають мазями глибокої дії.
Щоб виготовити мазь потрібно відміряти необхідну кількість лікарської речовини, необхідну кількість мазевої основи, розплавити на водяній бані мазеву основу і змішати між собою ці інгредієнти. Для підвищення в'язкості можна додавати віск бджолиний, озокерит або парафін. Застосовуються мазі зовнішньо (на шкіру, слизисті оболонки, рани, у вигляді компресів або інтравагінально, ректально). Рецепти на мазі виписують скороченим і розгорнутим прописами.
Паста – це м’яка лікарська форма в'язкої консистенції, що містять у своєму складі 25 і більше відсотків порошкоподібних речовин.
До складу пасти входять лікарські речовини мазеві основи і формотворні речовини. У якості формотворних речовин виступають порошки нейтральної дії (крохмаль, біла глина, тальк, інколи оксид цинку).
Рецепти на пасти прописують скороченим і розгорнутим прописами. Скороченим прописом дозволяється виписувати рецепти на пасти в яких не додається формотворна порошкоподібна речовина.
Розгорнутим способом прописується той рецепт де потрібно вказати формотворну порошкоподібну речовину.
Кашка - це м’яка лікарська форма консистенції густого меду, призначена для внутрішнього вживання. Для виготовлення кашок використовують лікарські речовини і формотворні речовини, а також речовини які корегують смак.
Рецепт на кашку прописується розгорнутим способом, щоб вказати всі інгредієнти.
Лінімент – це рідка мазь для зовнішнього застосування. Виготовляється шляхом змішування лікарських речовин із рослинними жирами.
Лініменти можуть мати різну густину (лініменти-розчини, лініменти-емульсії, лініменти-суспензії). До складу лініментів часто входять подразнюючі речовини (скипидар, м'ята перцева, камфорна олія та інші). Виписувати рецепти на лініменти можна за скороченими і розгорнутими схемами.
Супозиторії - це м'яка дозована лікарська форма для введення в природні порожнини (ректально і вагінально). Супозиторії при кімнатній температурі мають щільну консистенцію, а при контакті з тілом розплавляються, завдяки чому лікарська речовина добре всмоктується слизистими оболонками. Супозиторії проявляють пом'якшуючу, протимікробну, протизапальну, знеболюючу дію. Виписувати рецепти на супозиторії можна за скороченою і розгорнутою схемами.
Пластир – це м’яка лікарська форма для зовнішнього застосування яка при контакті з тілом розм'якшується і легко до нього прилипає. Пластири бувають тверді і рідкі. Тверді пластири - це пластична маса, яка наноситься на тканину. Рідкі пластири - це розчини, які після нанесення на шкіру випаровуються, залишаючи по собі еластичну плівку.
Настойки, екстракти, сиропи в літературі часто описані як представники галенових препаратів.
Новогаленові препарати - це витяги рослинної сировини позбавлені максимально від баластних речовин.
Настойка - це рідка лікарська форма, яка являє собою витяг з рослинної сировини, одержана без нагрівання.
Настойки можна виготовити в умовах аптеки або ж на фармацевтичних фабриках. В умовах аптек їх готують шляхом мацерації (вимочування). Для цього рослинну сировину (суху або сиру) замочують спиртом етиловим різної концентрації. Витримують настойку при кімнатній температурі від 7 до 14 днів, періодично збовтують. Настойки повинні бути прозорими і зберігати смак і запах лікарської рослинної сировини.
Рецепти на настоянки виписуються переважно за скороченим прописом.
Екстракт - це концентрований витяг із рослинної лікарської сировини, максимально позбавлений від баластних речовин. Частіше в якості екстрагента виступає спирт етиловий або ефір.
Сироп – це рідка лікарська форма, яка призначена переважно для покращення смаку інших рідких лікарських форм. Складовими частинами сиропу є сік рослинної сировини, цукор і вода.
Ароматичні води – це водно-спиртові або ефірні розчини ефірних олій. Застосовуються зовнішню і внутрішню. Мають протимікробну і протибродильну властивість.
Деякі лікарські речовини можна подати у формі аерозолів. Аерозолі поділяють на тумани і дими. Аерозолі випускають в балонах, генераторах і розпилювачах. Аерозолі можуть використовуватися для інгаляції або зовнішньо для обробки шкіри, слизових оболонок, або рани.
Дякую за увагу.
Google Sites
Report abuse