Особливості психолого-педагогічного супроводу дітей із сімей, переселених із зони бойових дій

Унаслідок вимушеної міграції найбільше страждають діти. Стрес, пов’язаний із позбавленням домівки, відсутністю звичних речей, втратою друзів, родичів, іноді батьків, позбавлення їхньої турботи і любові, негативно впливає на особистість. Адже сім'я є складною, автономною системою і, разом з тим, невід'ємним елементом соціальної структури, що зв'язує сучасне з минулим і майбутнім. Окрім того, незнання мови, різниця у соціально-культурних вимогах до поведінки серед однолітків і чужих дорослих людей призводять до відчуття дискомфорту, зниження активності та самооцінки, часто спостерігається підвищення тривожності, агресивності, що викликають зміни ціннісних орієнтацій дитини, виникнення негативного ставлення до інших людей. Тому освітня робота з дітьми-біженцями у дошкільному та загальноосвітньому навчальних закладах має бути спрямована на формування нового рівня міжособистісних стосунків (дитина-дитина, дитина-дорослий), позитивних життєвих цінностей, оптимістичного світобачення, комунікативно-мовленнєвої компетенції.

Початковим етапом цієї роботи є діагностика, в основу якої покладені:

· характеристика особливостей і можливостей полікультурного освітнього простору школи і регіону;

· облік результатів виховання, рівня вихованості дітей-переселенців, їх адаптивні здібності;

·  принципи взаємодії сім'ї, школи, соціуму у підтримці та захисті дітей-біженців;

· розробка методів педагогічного керівництва процесом адаптації та підтримки дитини-біженця в полікультурному освітньому просторі.

·  моніторинг рівня знань, умінь і навичок дітей-переселенців.

Діагностика може проводитися за допомогою таких методів: опитувань, анкет, інтерв'ю, рейтингових оцінок, аналізу результатів діяльності, спостережень, тестових методик тощо. Кожна дитина-біженець має власну історію, власні особистісні характеристики та індивідуальні можливості для переробки отриманого досвіду. Багато чого, наприклад, залежить безпосередньо від умов, у яких знаходиться дитина після переїзду.

З метою створення оптимальних умов для загального емоційного комфорту дітей-біженців у навчальному закладі необхідно:

· враховувати національно-етнічний і культурний чинники, можливості дитини у спілкуванні українською мовою, рівень загального розвитку дитини, ціннісні орієнтації, мотивацію діяльності;

· інтегрувати педагогічні зусилля щодо формування почуття безпеки на основі принципів особистісно орієнтованого підходу;

· передбачити наступність у роботі вчителів, вихователів, соціального педагога і практичного психолога;

· забезпечити співпрацю фахівців навчального закладу і батьків (опікунів) дитини-біженця.

Неспокійний стан дитини-біженця можна змінити на краще шляхом введення таких дітей у спеціально змодельовану ситуацію успіху, а саме:

·  стимулювати дитячу ініціативу, творчість, прагнення до самостійності;

·  відмовитися від надмірної опіки;

·  надавати дитині право вибору, уникати практики примусу;

·  дозволяти відмовлятися від дискомфортної для неї діяльності;

·  надавати час для самостійної вільної діяльності, усамітнення;

· давати змогу завершити розпочату справу і побачити кінцевий результат своєї діяльності;

· зіставляти успіхи дитини з її попередніми досягненнями, а не з досягненнями інших дітей;

· задовольняти потребу у визнанні шляхом заохочення, схвалення, позитивної оцінки дій та результатів діяльності дитини.

Допомогти дитині-переселенцю звикнути до інших умов життя, сприяти швидкої адаптації до нового соціально-культурного середовища можливо тільки за умови співпраці закладу освіти і сім’ї. Організовуючи роботу з батьками або особами, які опікуються дітьми-біженцями, доцільно використовувати такі форми роботи, які б формували риси толерантної особистості в системі родинного виховання: індивідуальні, групові консультації; тренінги; семінари; батьківські клуби за інтересами; спільні заходи за участі дітей і дорослих (свята, майстер-класи, екскурсії тощо).

У плані виховної роботи класного керівника класу, де навчаються  діти-переселенці й діти, яких визнано особами, які потребують додаткового захисту, та діти, розлучені із сім’єю, потрібно заздалегідь спланувати виховні години, які формують інтерес учнів до спілкування, уміння конструктивно вирішувати конфлікти, розвивають здатність приймати точку зору іншої людини.

Науково-педагогічний склад кафедри педагогіки, психології і корекційної освіти надає консультації з наступних позицій:

Войтко В.В. «Корекція нейротизму як бар’єру розвитку особистості» (корекція емоційно-вольової сфери, страхів, тривожності, суїцидальних проявів, нервових тиків, логоневрозів, невротичного енурезу).

Павлюх В.В. «Корекція розвитку дітей, які зазнали насильства», «Корекція суїцидальної поведінки та формування активації життєдіяльності», тренінг «Реабілітація дітей, що зазнали насилля».

Гельбак А.М. Особливості адаптації в умовах кризи.

Наразі викладачами кафедри розробляється комплексна діагностика дітей, які побували у зоні бойових дій.

Позитивний результат може бути досягнутий лише завдяки загальній, інтегрованій, спільній діяльності в області полікультурної освіти. Це є неодмінною умовою для надання ефективної допомоги, підтримки життєвого самовизначення особистості дитини-переселенця й дитини, яку визнано особою, яка потребує додаткового захисту, особливо дитини, яка розлучена із сім’єю, у соціальному просторі, її адаптаційної орієнтації у новому полікультурному середовищі, бо тільки згуртований класний колектив, друзі зможуть забезпечити повноцінний розвиток та навчання таких дітей.

* Як зарахувати до першого класу дитину-переселенця?

* ІРЦ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ ЗДІЙСНЮЮТЬ СУПРОВІД ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ З ООП