Зазвичай непосидюча й активна дитина дошкільного віку через силу може всидіти на одному місці, поки мама зачісує її волосся чи обстригає нігті, не любить мити голову, зуби чистить поспіхом та й то лише після кількаразового нагадування дорослих. А як нелегко дитині прокидатися рано-вранці та, збираючись до дитсадка, самостійно вдягатися. Треба пам’ятати, що вдягати за чим, вміти застебнути ґудзики, зав’язати шнурки тощо.

Дитина не бажає докладати зусиль, перекладає дії з догляду за собою на маму чи тата. А батьки й самі за появи в дитини навіть найменших труднощів поспішають прийти на допомогу. Звісно, мамі набагато простіше і швидше самій умити дитину, одягнути її, аніж чекати, поки дитина це робитиме повільно й незграбно. Та при цьому варто розуміти, що в такий спосіб вона формує в дитини пасивну позицію, гальмує розвиток у неї самостійності та культурно-гігієнічних навичок. Відтак дитина приходить до дитячого садка й не може дати собі ради, безпорадно просить педагогів: «допоможіть», «застебніть», «одягніть».

Тож замість того, щоб робити за дитину абсолютно все, попіклуйтеся про те, щоб забезпечити вдома умови, сприятливі для формування в дитини культурно-гігієнічних навичок. Повсякчас повторюйте разом з дитиною ті чи інші дії, допоки навички остаточно не сформуються.

Що має вміти дитина на різних вікових етапах дошкільного віку?

Передусім з’ясуймо послідовність формування в дитини дошкільного віку культурно-гігієнічних умінь та навичок, на яку доцільно орієнтуватися. Так, уже на другому році життя діти мають вміти підставляти руки під струмінь води в умивальнику, змивати мильну піну з рук, витиратися рушником, пити з чашки, їсти ложкою, користуватися серветкою, носовичком тощо. Трирічні діти вже мають їсти самостійно й акуратно, ретельно пережовувати їжу, правильно тримати ложку, самостійно підгортати рукави перед умиванням, користуватися милом, умиватися, витирати обличчя рушником. Дітей молодшого дошкільного віку слід навчати користуватися столовими приборами (ложкою, виделкою, ножем), серветкою, їсти акуратно, полоскати рот після їжі, правильно чистити зуби, зачісуватися, дотримуватися правил користування предметами особистої гігієни. Діти старшого дошкільного віку вже в змозі самостійно контролювати дотримання особистої гігієни, культурно поводитися за столом тощо.

Як заохочувати дитину до самостійності в догляді за собою?

До активності та самостійних дій із догляду за собою дитину значною мірою заохочує сприятлива організація умов для проведення гігієнічних процедур. Тож аби забезпечити дитині зручність і комфортність, створіть у ванній кімнаті всі необхідні мови для цього, зокрема:

- прикріпіть гачок для рушника на рівні зросту дитини;

поставте поруч з умивальником низенький стільчик, стоячи на якому дитині буде зручно дістати руками до крана;

- прикріпіть ручку-тримач до стіни над ванною, щоб дитина могла триматися за неї обома руками під час підмивання, миття ніг, прийняття гігієнічного душу;

- покладіть поруч з ванною килимок, щоб дитина не послизнулася.

Обов’язково придбайте дитині її особисті предмети гігієни: рушники, гребінець для розчісування волосся, зубну щітку, дитяче мило, мочалку тощо. Дайте дитині змогу самостійно їх обирати в магазині. Зазвичай дітям до вподоби речі яскравих кольорів, із цікавими візерунками чи зображеннями улюблених персонажів чи мультфільмів.

Усі предмети особистої гігієни для дитини слід добирати з урахуванням її вікових можливостей та антропометричних особливостей. Скажімо, розмір бруска мила має відповідати розміру дитячої руки, на рушнику обов’язково має бути петелька, щоб дитина одним рухом могла взяти й повісити його, стаканчики для зубної щітки мають бути стійкими, зручними і безпечними; гребінець слід добирати з тупими зубчиками, щоб не пошкодити ніжну шкіру дитини.

Що потрібно пам’ятати батькам, привчаючи дитину до охайності?

Працюючи над формуванням у дитини явних культурно-гігієнічних навичок, пам’ятайте кілька важливих правил:

• поспіх і нетерплячість дорослих приглушують ініціативу дитини, її бажання бути самостійною;

• у процесі спілкування з дитиною якомога частіше висловлюйте позитивне ставлення до чистоти, охайності;

• організовуйте режимні моменти цікаво – тоді дитина залюбки виконуватиме певні дії. Під час гігієнічних процедур, скажімо, розповідайте дитині коротенькі дидактичні віршики, беріть із собою до ванної кімнати улюблену іграшку дитини, яка теж хоче бути охайною;

• заохочуйте будь-які дитячі прояви самостійності, навіть найнезграбніші;

• у жодному разі не критикуйте дитину, лише хваліть;

• не залишайте дитину без нагляду навіть тоді, коли вона навчиться самостійно виконувати ту чи іншу гігієнічну процедуру.

Не сподівайтеся на те, що дитина навчиться всього й одразу. У трирічному віці вона вмиє обличчя лише за умови, що дорослий стоятиме «над душею». У чотири роки – зробить те саме, якщо ви нагадаєте, що вмиватися й чистити зуби необхідно кожній людині. Крім цього, дитина неодмінно чекатиме, що ви похвалите її за правильність виконання дії. Прагнення заслужити похвалу є саме тим стимулом, що спонукає дитину дошкільного віку до самостійного догляду за собою. І лише потім, коли ви сформуєте в дитини усвідомлення того, що за кожною дією стоїть правило, коли вона засвоїть певну норму, тоді вже самостійно вирушить до ванної кімнати, адже відчує потребу бути охайною, підтримувати тіло в чистоті.

Тож для формування в дитини будь-якої стійкої культурно-гігієнічної навички знадобляться не лише тривалий час і ваше терпіння, а й підтримка в дитини позитивних емоцій від самостійного виконання тих чи інших гігієнічних процедур. Ну і, звісно, – будьте хорошим прикладом для своєї дитини!