Перехід від дитячого садка до школи – важливий етап у житті кожної дитини. Опинившись у нових соціальних умовах, діти часто бувають не готовими до них. Така ситуація негативно позначається не лише на емоційному стані першокласників, а й на їхній успішності. Тому так важливо, щоб дошкільники мали правильні уявлення про школу ще до того, як переступлять її поріг.

Вступ до школи повністю перебудовує життя дитини. Вона потрапляє у нові соціальні умови. Змінюється звичайний спосіб її життя, з’являються нові стосунки, як з дорослими, так і з однолітками. Спостереження доводять, що першокласники часто бувають розгубленими, адже не знають, як будувати стосунки з педагогом, опиняються під шквалом інформації з незрозумілими для них словами. Зміна соціального середовища є складним, суперечливим моментом особистісного розвитку. Пов’язані з цим внутрішні особистісні кризи обумовлюються, насамперед, напруженням особистісних стосунків і неминучими у такій ситуації конфліктами. Адже пошук шляхів визнання часто призводить до помилкових вчинків, невдач, а відтак – до підвищення тривожності.

Тривожність, що посилюється, може сприяти формуванню таких стійких рис особистості, як невпевненість у своїх можливостях, занижена самооцінка, пасивність тощо. Дитина здебільшого перебуває у стані занепокоєння і боїться зробити щось не так. З огляду на такий емоційний стан гостро постає питання успішної адаптації дитини до школи, а отже, і її успішності в навчанні. Така ситуація зазвичай супроводжується появою неадекватних механізмів пристосування, які називаються шкільною дезадаптацією.

ЧИННИКИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА АДАПТАЦІЮ ДИТИНИ ДО УМОВ ШКІЛЬНОГО НАВЧАННЯ

Одним з головних чинників, що впливають на адаптацію дитини до умов шкільного навчання, є правильне уявлення про школу. Отже, до моменту вступу до школи дитина повинна мати уявлення про те, що її чекає і як відбувається навчання. І ще дуже важливо, щоб у дитини було бажання вчитися. Численні опитування старших дошкільників і спостереження за їхніми іграми свідчить про те, що вони прагнуть іти до школи. Але часто дітей вабить лише зовнішній бік шкільного життя. Саме атрибути шкільного життя, бажання змінити обстановку здаються їм привабливими. Таки діти не готові до зміни соціального статусу. Навіть за наявності необхідного запасу знань, умінь і навичок їм буде складно адаптуватись до нових умов.

Зазвичай старшим дошкільникам складно проаналізувати свої переживання і своє ставлення до шкільного навчання. Майже половина дітей, особливо хлопчики, психологічно не готові до школи. Результати діагностики вказують на незрілість у них регуляторних функцій, довільної поведінки. А ще – на недостатній розвиток пізнавальних психічних процесів: мислення, пам’яті, уяви, мовлення.

У школі дорослі часто ставлять завищені вимоги до поведінки першокласників, відповідати яким діти не у змозі. Така ситуація посилює тривожність і знижує самооцінку дітей.

ФОРМУЄМО СВІДОМЕ СТАВЛЕННЯ ДО ШКОЛИ ЗАСОБАМИ КАЗКИ

Для профілактики тривожності, а отже, і шкільної дезадаптації, важливо заздалегідь готувати дітей до шкільного життя, обговорювати з ними можливі ускладнення, вчити конструктивно розв’язувати проблеми, які постають.

Щоб сформувати у дошкільників правильне ставлення до школи, варто використовувати у своїй роботі методи, які дали б кожній дитині змогу усвідомити потрібну інформацію. Важливо, щоб відомості про шкільне життя були зрозумілі дітям. Але ще важливіше створити такі умови, за яких діти змогли б «прожити» роль учня, відчути і «приміряти» правила шкільного життя на себе. Тож у роботі з дітьми ми широко використовуємо не лише бесіди про школу, а й читання, розігрування корекційних казок, психологічні етюди, сюжетно – рольові ігри тощо. Така робота корисна, насамперед, тим, що вчить дитину розуміти емоції інших людей та керувати власними емоціями.

Наш досвід свідчить, що ефективно попередити проблему шкільної дезадаптації можна засобами казки. Через казку дошкільників легко ознайомити зі шкільними атрибутами, правилами поведінки, роллю вчителя у школі. Розігруючи казки, діти вчаться конструктивно взаємодіяти з іншими дітьми, поступатися за одних обставин і не поступатися за інших. Набуті комунікативні навички і знання значно полегшують у майбутньому адаптацію до нових умов.