Щороку першого вересня з гарним настроєм, святково одягнені, з букетами квітів йдуть діти до школи. Кожен із них хоче бути зразковим учнем, отримувати хороші оцінки, любити свого вчителя й школу, потоваришувати з багатьма однолітками і взагалі розраховує на цікаве, веселе життя. Поділяють цей радісний настрій і батьки, і вчителі.

Буває так: минає зовсім небагато часу і ми чуємо: «Мамо, коли вихідні? Чи довго мені ще ходити до школи? Я вже стомилася…»; «А коли будуть канікули? Все вчимося, вчимося…». А з іншого боку можна почути скарги вчителів на труднощі, що виникають у роботі. У чому причина невдоволення? Яким дітям важко вчитися і з якими важко працювати вчителю? «Чи не рано, - з тривогою запитують мами, - садити шестирічок за парти, позбавляючи їх безтурботного дитинства, витівок, ігор?» Може, ми й справді квапимося? Насамперед необхідно розрізняти психологічну непідготовленість до школи, яка можлива й у 7, і в 8 років, і принципову неможливість навчання у 6 років.

Неготові до шкільного навчання діти завдають учителю найбільше клопоту. Як, правило, саме з цієї категорії «ведуть свій родовід» відстаючі учні. Найчастіше ці діти бувають неуважними на уроці, випадають із загальної роботи класу, у них швидко зникає бажання вчитися й інтерес до шкільного життя.

Як можна визначити психологічну готовність чи неготовність дітей до школи? Що ж таке, за нашими уявленнями, «зрілий дошкільник?»

«Дошкільну зрілість» можна визначити як цілісний психічний стан дитини дошкільного віку, що характеризується високим ступенем розвитку тих якостей і процесів, що переживають свій розквіт саме в дошкільний період дитинства і для яких цей період є сенситивним. Для 6-річних дітей із хорошим психічним розвитком найтиповіший кооперативно-змагальний рівень спілкування з однолітками, довільність у сфері спілкування з дорослими і відкриття дитиною своїх переживань у сфері самосвідомості.

Крім того, принципово важливими є сформовані прийоми ігрової діяльності, розвинені соціальні емоції і високий (для даного періоду) рівень морального розвитку, розвинена уява, високий рівень наочно-образного мислення, пам’яті, мовлення.

Варто звернути увагу на сам факт недостатньої підготовленості до шкільного навчання значної частини дітей, що приходять до школи. Це створює труднощі для всіх. Важко насамперед самим дітям, важко батькам, важко вчителю та іншим учням класу, змушеним пристосовуватися до спільної навчальної діяльності з цими дітьми.

Виділяють три основні групи труднощів, з якими зустрічаються неготові до школи діти. Перша група ускладнень стосується системи взаємин і взаємодії з однолітками (невміння слухати товариша і стежити за його роботою, спілкуватися з однолітками, погоджувати з ними свої дії), друга – сфери спілкування з дорослими (нерозуміння умовності запитань учителя, його особливої позиції, специфічності навчальних ситуацій і навчального спілкування), третя – сфери власної самосвідомості (завищена оцінка своїх можливостей і здібностей, необ’єктивне ставлення до результатів своєї діяльності, неправильне сприйняття оцінок учителя). Ці три групи труднощів відбивають основні сторони психологічної готовності дитини до школи і шкільного навчання.

Відповідно і показники психологічної готовності до школи розподіляються на ці групи.

Як це не парадоксально звучить, саме ранній початок шкільного навчання створює необхідні умови для практичного розв’язання проблеми психологічної готовності дітей до школи.

Раннє виявлення у дитини будь-яких здібностей нічого не говорить про її готовність чи неготовність до школи. Навіть безсумнівні математичні здібності не можуть бути гарантією успіхів на шкільних уроках математики.

Для успішного навчання необхідно ще багато з того, чого в дошкільника поки просто немає.

Отже, що ж включає в себе поняття психологічна готовність до школи?

Компонентами психологічної готовності є інтелектуальна, особистісна, вольова.

Інтелектуальна готовність не зводиться до наявного в дитини словникового запасу, спеціальних умінь і навичок. Чинні програми, їх засвоєння вимагають уміння порівнювати, аналізувати, узагальнювати, робити самостійні висновки.

Особистісна готовність виражається у ставленні дитини до школи, до навчальної діяльності, до вчителів, до самої себе. Якщо дитина не готова до соціальної позиції школяра, то навіть за наявності необхідного запасу умінь і навичок, високого рівня інтелектуального розвитку їй буде важко в школі. Такі першокласники поводяться в школі, як то кажуть, по-дитячому, вчаться дуже нерівномірно. Вони успішні, якщо заняття викликають у них безпосередній інтерес, але якщо інтересу немає і діти мають виконувати завдання з почуттям відповідальності, то такий першокласник робить їх недбало, наспіх, йому важко досягти потрібного результату.

До шести років відбувається формування основних елементів вольової дії: дитина здатна поставити мету, прийняти рішення, спланувати дії, виконати їх, докласти певних зусиль у випадку подолання перешкоди, оцінити результат своєї дії. У шестирічному віці мета досягається більш успішно за умови ігрової мотивації і оцінки поведінки з боку однолітків.

Важливим є уміння підпорядковувати свою поведінку новим нормам і правилам, орієнтуватися на вказівки вчителя, звернені до класу в цілому, здатність і бажання уважно слухати і точно виконувати ці вказівки.

У цьому віці необхідно розвивати здатність діяти за моральними

мотивами, за необхідності відмовляючись від того, що безпосередньо приваблює, тому що шестирічна дитина здатна співпідпорядковувати мотиви своєї поведінки. Першочергове значення у формуванні волі має виховання мотивів досягнення мети, а саме: прагнення не пасувати перед труднощами, не відмовлятися від визначеної мети, навіть коли виникають перешкоди.

На що орієнтуватися під час ухвалення рішення про готовність дитини?

5 аспектів готовності дитини до школи

Особливо це актуально для діток, які на початок навчального року мають вік майже 6 років. Деякі батьки вважають, що чим раніше дитина піде до школи, тим краще. Навчання триває аж 12 років, і якщо дитина сідає за парту в віці 7 років, то середню освіту завершує аж у 19. Однак існує негативний досвід батьків, які віддали дітей до школи зарано, і потім довелося переживати наслідки. Спробуємо розібратися, на що звертати увагу батькам, щоб зрозуміти, чи дитина готова до шкільного навчання; а також, що вони можуть зробити для допомоги у формуванні належних якостей. Що насправді треба дитині для початку навчання, а що не таке важливе? Розглянемо складники шкільної готовності:

1. Інтелектуальна готовність - Фізіологічна готовність мозку до навчання

2. Вольова готовність - Здатність робити щось усупереч будь-яким труднощам

3. Соціальна готовність - Навички спілкування з іншими

4. Мотиваційна готовність - Навіщо мені ходити до школи?

5. Фізичне дозрівання - Готовність тіла до навчання

Чинники інтелектуальної готовності дитини до школи

Зазвичай батьки дбають про навчальні навички дитини: вміння писати, рахувати, читати, про загальний розвиток тощо. Насправді ж для навчання важливе дещо інше – дозрівання певних відділів головного мозку, які відповідають за формування цих навичок.

Навичка ще може бути несформована, проте все готовим до її формування. Іншими словами, дитина може не вміти розв’язувати приклади, але мати уявлення про число, числовий ряд, співвідносити за кількістю, порівнювати, вміти робити висновки і бути зацікавленою. Така дитина швидко навчиться розв’язувати приклади.

Ми дивимось на здатність дитини робити висновки, уважно слухати й чути, ставити запитання, якщо не все зрозуміло; на розвиток її пам’яті, уваги, уяви.

Що можуть зробити батьки для сприяння формуванню інтелектуальної готовності дитини? Насамперед давати адекватне інтелектуальне навантаження – розмовляти на різні теми, обговорювати події та враження, дозволяти самостійно вирішувати в непринципових ситуаціях і знаходити рішення ігрових або життєвих завдань. Наприклад, запропонувати відгадати, куди поділася крижинка, що ви принесли з вулиці; не підказувати, чому падає будинок, який стоїть на одному кубику; взагалі намагатися не давати готових відповідей відразу.

Не перевантажувати дитину навчанням до початку навчання шкільного, адже це прямий шлях до пригнічення пізнавального інтересу.

Чинники вольової готовності дитини до школи

Якщо ж пізнавальний інтерес збережено, то вольових зусиль для навчання дитині знадобиться набагато менше. Вольова готовність до школи – це здатність дитини примусити себе робити щось, що не викликає великого інтересу чи негайного задоволення. Воля також відповідальна за можливість дитини всидіти за партою упродовж уроку.

Якщо вольова сфера недостатньо сформована, то починати процес навчання неймовірно важко для всіх.

Що можуть зробити батьки для допомоги дитині:

тренувати в дитини вміння чекати (витримувати чергу в магазині, почекати до дня народження і тільки тоді отримати подарунок, почекати маму, коли вона зайнята тощо);

створювати ситуації, де для досягнення результату потрібно багато витримки та зусиль, хвалити дитину за її перемоги.

Чинники мотиваційної готовності дитини до школи

Мотиваційна готовність також дуже важлива, хоча часто здається другорядним чинником. Але уявіть собі, як навчати дитину, яка абсолютно цього не хоче?! Або, не маючи уявлення про реальну школу, дитина думає, що це щось на кшталт розважального центру. Тоді вона буде неабияк розчарована.

Діти часто кажуть, що хочуть до школи, щоб учитися. Зазвичай, вони просто повторюють слова дорослих. Цілком нормально, якщо на початку навчального року дитина йде до школи за приємними емоціями, спілкуванням, а пізнавальний інтерес проявляється у неї згодом за умови правильно організованого процесу навчання.

Що можуть зробити батьки для допомоги дитині:

Покажіть дитині, що таке школа: дивіться мультфільми, фільми, сходіть до школи, в якій навчалися ви самі, але оптимально – прогуляйтесь із дитиною школою, в якій вона навчатиметься.

Намагайтеся уникати власних негативних відгуків про школу, вчителів, шкільні предмети, сучасну систему освіти тощо. Дозвольте дитині сформувати власне ставлення.

Чинники соціальної готовності дитини до школи

Соціальна готовність означає, що дитина вміє спілкуватися з дорослими та дітьми відповідно до ситуації, а саме: з однолітками спілкування виглядатиме інакше, ніж із малознайомими дорослими.

Якщо дитина відвідувала дитячий садок хоча б упродовж року (а дитина, яка часто хворіє, – упродовж двох років), то ймовірніше, соціальна готовність буде сформована. Якщо ж ні, то батькам бажано простежити, чи має дитина досить досвіду спілкування з малознайомими людьми у різних ситуаціях. Також до початку шкільного навчання добре вирішити питання сепарації, відокремлення від батьків.

Пам’ятаймо: будь-яка дитина адаптується до нового соціального середовища легко, якщо в неї адекватно сформована прив’язаність до батьків.

Чинники фізичної готовності до школи

І нарешті про фізичну готовність до школи. Парадоксально, скільки малечі не готові до школи саме фізично, тоді як навчання із 6 років запроваджувалося спочатку саме через акселерацію (пришвидшене дозрівання) дітей.

При оцінюванні фізичної готовності ми, передусім, дивимося на сформованість скелету. Приблизно в 7 років у фізичному розвитку дитини відбувається перехід на «новий рівень». Ми можемо спостерігати, що її руки стають пропорційно довшими щодо тулуба, з’являється талія, стають більш помітними колінні суглоби, активно йде заміна зубів. Ці зміни сигналізують, що внутрішні органи доформовані й організм дитини готовий пустити енергію в мозок і витримати навчальні навантаження.

Що можуть зробити батьки:

Давати дитині адекватні фізичні навантаження: спортивна секція або багато рухливих ігор із батьками або дітьми.

Звернути увагу, чи всі навички самообслуговування сформовані.

Отже, розглянемо 12 ознак готовності дитини до школи.

Дитина готова до школи, якщо:

У неї багато зацікавлень, вона ставить запитання.

Має улюблені заняття, вміє зайняти себе сама.

Їй цікаво пізнавати нове.

Вона вміє робити висновки.

Просить читати їй книжки й уважно слухає їх.

Може спокійно почекати деякий час.

Може цілеспрямовано йти до своєї мети.

Дитину цікавить школа, вона хоче піти туди.

Дитина легко встановлює контакт і спілкується з іншими людьми.

Грає в ігри за правилами, дотримується встановлених правил.

Досить фізично розвинена, спритна.

Має повністю сформовані навички самообслуговування.

Дитина не готова до школи, якщо:

Має серйозні логопедичні проблеми, які не розв’язали раніше (рекомендується консультація логопеда).

Дитина часто хворіє (шкільне навчання бажано починати ближче до 7 років).

Дитина завжди надає перевагу грі, навчальна діяльність її зовсім не приваблює.

Психічні процеси (пам'ять, увага, мислення, вольові якості) не достатньо сформовані, щоб дитина могла витримувати навчальне навантаженняё.

Дитина має проблемну поведінку – агресивна, занадто тривожна, не дотримується правил поведінки.

Будь-які хронічні захворювання, стреси (часті сварки батьків чи їх розлучення, втрата близьких) у дошкільному віці – це привід подумати про початок шкільного навчання ближче до 7 років.

За допомогою фахівців і за підтримки батьків дитина впорається з усіма труднощами й перешкодами та буде готова сісти за парту, підготовлена і зацікавлена у навчанні.

Насамкінець розглянемо пам'ятку для батьків майбутніх першокласників:

1. Ставтеся до дитини, як до дорослої людини. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: «Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд».

2. Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).

3. Не ставтеся до дитини зневажливо. Не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини.

4. Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Поважайте її думку, прислухайтеся до неї - тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

5. Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення - запорука гарного навчання. Були в зоопарку, цирку, театрі чи кіно – нехай розповість, що більше всього сподобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина відчула, що це вам цікаво.

6. Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.

7. Постарайтеся хоч інколи дивитеся на світ очима вашої дитини.

Бачити світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.

8. Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Вийде обов’язково, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Підтримуйте словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.

9. Ніколи не порівнюйте свою дитину з сусідською, з її друзями, однокласниками. Порівнюйте з тим, якою вона була вчора і якою вона є сьогодні. Це допоможе вам швидше оволодіти азами батьківської мудрості.

10. Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шановливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.