Офіційно термін психологія був введений німецьким філософом Крістіаном Вольфом у другій половині 18 століття. «Псюхе» - душа, «логос» - наука.

    Людей, які займались психологією, офіційно стали називати психологами. А психолог може все про людину дізнатися? Ну не все, але дуже багато.

    Завдяки психології можна дізнатися, як з безпорадного новонародженого немовляти людина перетворюється  на  свідому особистість. Пізнай себе і ти пізнаєш світ.                                                                Сьогодні, 18.04.23 р., у Чернеччинському ліцеї у із учнями   9 класу практичним психологом Гоч Н.В. в рамках тижня Психології були проведені година тематичного спілкування "Не втрачай оптимізму" з переглядом мультфільму "Хто такий психолог і навіщо він в школі?" та квест-гра "Загадкова психологія" із учнями  7 класу.

Сьогодні, 17 квітня, відбулася чергова ранкова зустріч з педагогами в рамках проєкту "Завжди поруч" з метою підвищити самооцінку педагога; гармонізувати емоційний стан; розвинути позитивну "Я-концепцію". Де вчителі мали змогу ознайомитися з техніками "Моє професійне "Я"", "Ластик" та отримати в подарунок побажання-пророцтво на професійному шляху.🤝❤

#Завжди_поруч

Чернеччинський ліцей Краснопільської селищної ради продовжує роботу проєкту "Завжди поруч"

Сьогодні, 7 квітня, пройшло  чергове засідання інтервізійної групи де педагоги закладу обговорювали робочі проблеми, ситуації  та обмінювалися  досвідом.

Спілкування пройшло в теплій, дружній, активній атмосфері.

#ЗавждиПоруч

Сьогодні,1 березня, відбувся  тренінг для освітян з психологом U-lead "Навичка для цивільного населення з першої психологічної допомоги"

Чернеччинський ліцей Краснопільської селищної ради продовжує ранкові зустрічі з педагогами за проєктом #Завждипоруч. Тематика зустрічі: "Колесо життєвого балансу".

Мета зустрічі: сприяти усвідомленню власного ставлення до свого  життя та до   професійної діяльності, надати інформацію щодо поняття «емоційне вигорання», формувати розуміння необхідності гармонійного розвитку всіх сфер життя.

#ЗАВЖДИ_ПОРУЧ

Чергове заняття на тему: "Зменшуємо напругу" з метою зниження рівня напруги у складних життєвих обставинах.

Бажання краще розуміти себе, розпізнавати власні та дитячі емоції, а ще удосконалювати вміння стабілізувати свій

стан в критичних ситуаціях та регулювати його. Реалізація таких завдань відбулася під час чергової зустрічі педагогів у Чернеччинському ліцеї 12.12.22  на тему: "Подбай по себе" в рамках поєкту Завжди поруч."

Чернеччинський ліцей Краснопільської селищної ради продовжує роботу проєкту "Завжди поруч"

Сьогодні, 9 грудня, пройшло засідання інтервізійної групи де педагоги закладу обговорювали робочі проблеми, ситуації  та обмінювалися  досвідом.

Спілкування пройшло в теплій, дружній, активній атмосфері.

В Чернеччинському ліцеї Краснопільської селищної ради стартував проект "ЗАВЖДИ ПОРУЧ" відповідно до наказу Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації від 03.11.2022 № 385-ОД "Про психофізіологічну підтримку учасників освітнього процесу", з метою надання психіатричної підтримки педагогам, як умови збереження психічного здоров'я здобувачів освіти .

Тема сьогоднішньої ранкової зустрічі "Від емоційної рівноваги до ефективного навчання"  де педагоги мали можливість підвищити свою ресурсність та оволодіти знаннями та  навичками  ефективного включення дітей в освітній процес.

Оригінал завірений директором закладу

В рамках Всеукраїнської акції "16 днів проти насильства" практичним психологом Гоч Н.В. з учнями 5 класу було проведено інформаційну бесіду "Я маю право жити без насильства'.

Захід спрямований  на те, щоб привернути увагу суспільства до проблем насильства в сім’ї, торгівлі людьми, захисту прав дітей, жінок тощо.

#16днів_проти_насильства

ТОЛЕРАНТНІСТЬ – ЦЕ РОЗУМІННЯ ТОГО, ЩО ЛЮДИНА МАЄ ПРАВО БУТИ НЕ ТАКОЮ, ЯК ІНШІ.

Толерантність (від лат. tolerantia – стійкість, витривалість, терпимість. ) – термін, що означає терпимість до іншого світогляду, способу життя, поведінки і звичаїв. Протилежністю толерантності є нетерпимість.

Вчені не дійшли єдиної думки щодо виникнення в світовій культурі терміну толерантність. Дехто пов'язує його появу з підписанням Нантського едикту, коли протестанти і католики знайшли компроміс між своїми конфесіями. Цій події передувала одна з найкривавіших ночей у світовій історії - Варфоломієва.

Усі люди мають бути повністю інтегровані в суспільство і бути рівноправними незалежно від раси, статі, національності або релігії. Хоча в житті ми часто натрапляємо на упередженість, стереотипізацію, глузування, ненависть, безпідставні звинувачення, залякування, домагання тощо.

Усі люди мають бути захищені від масової дискримінації, релігійного переслідування, залякування, вияву ксенофобії, расизму, фашизму.Але не потрібно плутати толерантність з поблажливістю або потуранням. Вияв толерантності, який співзвучний повазі прав людини, не означає терплячого ставлення до соціальної несправедливості, відмови від своїх або поступок чужим переконанням. Заповідь толерантності – нульова толерантність до дискримінації та насильства.

Здатність людини відстоювати свою точку зору, не порушуючи моральних прав іншої людини, називають асерт́ивністю. Це здатність у ситуації зовнішнього тиску коректно відстоювати свої інтереси та свою лінію поведінки, спокійно казати «ні» тому, що вас не влаштовує та продовжувати в соціально прийнятній формі ефективно наполягати на своїх правах.

Асертивність – це самоствердження через конструктивну діяльність, досягнення майстерності безконфліктного спілкування. Стати асертивним, тобто навчитися відстоювати себе і захищати свої права у спокійній неагресивній манері, це значить  поєднати свою внутрішню силу з увічливістю в стосунках з оточенням.

Поняття толерантності вбирає в себе багато позитивних людських якостей та проявів особистості, головними серед них є щирість, мудрість, людяність.

Толерантність – це насамперед активне ставлення, що формується на основі визнання універсальних прав і основних свобод людини. Архієпископ Фултон Дж. Шін, якого в США вважають «найбільшою зіркою католицьких медіа» 50‒80 років минулого століття, казав: «Терпимість відноситься лише до людей, але ніколи до істини або принципів. Що стосується останніх, ми повинні бути нетерпимими…».

ЯК ПІДТРИМАТИ ДІТЕЙ У ЦЕЙ НЕПРОСТИЙ ЧАС ВІЙНИ**

5 порад для батьків

1. **Бути поруч**: пам’ятайте, ми є головним джерелом підтримки для наших дітей. Тому відчуття нашої люблячої присутності – це найголовніший «термостат безпеки» для їхньої душі. Бути поруч – це про дотик і обійми, про співдіяльність і про казку разом – де б ми не були – у ліжку чи в бомбосховищі… Це про добрий погляд, це про уважність і любов… І теж про чутливість до того, коли дитина цього потребує, а коли вона хоче побути наодинці.

2. **Бути прикладом**: більшість способів давати собі раду з викликами передаються дітям через те, що вони дивляться і наслідують, як пораємося ми. Тож нам важливо бути свідомими цього. І ділитися, говорити з ними про те, що нам допомагає… І звісно це не означає, що ми маємо бути «ідеальним» прикладом – бо стійкість, це не про те, щоби ніколи не падати, а про те, щоби вставати знову і знову…

3. **Спілкуватися**: це так важливо для дітей, щоб ми допомагали їм розуміти, що відбувається і як нам вистояти у цій війні – на макро-рівні як народу, і на мікро-рівні як сім’ї. Це означає говорити з дітьми з повагою до їх внутрішньої мудрості, бажання і потреби розуміти. Це означає теж слухати, що говорять вони, і слухати те, про що вони мовчать… І відповідати – як можемо – бо не завжди ми знаємо відповіді і у цьому теж важливо бути чесними. Це не означає теж втішати дітей «псевдооптимістичними» сценаріями, бо ми свідомі, що дорога до Перемоги може бути довгою і на ній може бути багато болю і втрат. Але це означає передати їм віру, що з Правдою ми обов’язково і неминуче переможемо і наша країна буде вільною і щасливою!

4. **Задіювати**: ми не знаємо, наскільки довгими будуть ці випробування війни – але час життя безцінний – і ми маємо жити, що б не було - ми маємо Жити. І звісно, ми не можемо не слідкувати за новинами, але ми не потребуємо бути безперервно в новинах – треба зосередитися на корисній дії. Для дітей, звісно, ці дії дуже різні і залежать від того, де ви зараз: вдома, у бомбосховищі і т.д. – це і вчитися, і малювати, читати/слухати казки, гратися (у різні способи, і не лише в телефоні – є стільки стосункових ігор), допомагати по дому, молитися, робити добрі справи, займатися спортом і т.д. Корисна діяльність приносить добрий плід, вона зосереджує увагу і допомагає інтегрувати енергію стресу. І вона важлива не лише дітям, але й нам дорослим…

5. **Відновлюватися**: це випробування може бути тривале, а відтак брати чимало нашої енергії – а тому ми потребуватимемо часу на регулярне відновлення сил. І ми, і діти. А тому так важливо мати в режимі дня ті активності, які поповнюють сили – як заряджання телефону – коли стрес є більшим, заряджати треба частіше і мати додатковий «павербенк». Тож подбаймо, щоби у режимі дня дітей обов’язково були і сон, і добра їжа, і час на гру, на домашніх улюбленців, на рухову активність, і обов’язково щоденний дотик до чогось, що є Світлом (казки, історії, краса, сповнені світла люди і т.д.), і що нагадує їм у ці темні часи – що є Світло - правди, любові, мужності - і це Світло неминуче переможе, бо воно непереможне…

P.S. Дослідження кажуть, що діти, стикаючись з випробуваннями не обов’язково мають мати психологічні проблеми, а навпаки можуть демонструвати «посттравматичне зростання» - і це великою мірою залежатиме від підтримки дорослих. Вони можуть зростати у резилієнтності (психологічній стійкості), мудрості, вдячності, здатності будувати глибокі стосунки, знати, що у житті найголовніше… Тож нехай вони виростуть саме такими – наші діти!

Більше того, кожен знаходиться в своєму мікрокосмосі: у когось маленькі діти, у когось вибухають бомби, у когось тихо в оселях, у когось в машині сім'я, у когось відповідальність перед громадою, у когось людські втрати, у когось матеріальні.... У кожного своє.

І ми реагуємо не тільки на те, що відбувається вцілому: війна. Ми реагуємо і на те, що є тут і зараз перед очима.

Так наша психіка "вмикає-перемикає" наші різні ідентичності: сина/дочки, чоловіка/жінки, батька/матері, людини країни/світу, частини духовного всесвіту. І кожна ця ідентичність в різний період часу "запустить" різний емоційний стан. І він може тривати стільки часу, скільки вам буде корисно його мати.

І у всіх буде по-різному.

Тому не варто звинувачувати себе у тому, що моя емоція "не така, яка мала б бути", або "я (не)відчуваю гнів", або "я почуваю любов"...

Ніхто не може вам сказати, що ви маєте почувати. Ви почуваєте те, що почуваєте.

Але важливо зосередитись на тому, чи приносить це вам користь. Бійцям "залюбити ворогів" неможна. Матерям випустити свою лють на дітей неможна. Молитовникам молитися з агресією неможна. Бо це приведе до руйнування самого завдання.  Емоція має бути адекватна ситуації, в якій тут і зараз перебуває людина з оглядом на загальний стан країни.

Що зробити для самодопомоги та полегшення іншим з вами?

Усвідомте свою емоцію, проаналізуйте на що вона з'являється, подумайте чи корисною вона є зараз. Якщо вона допомагає вашому завданню, то хай буде. Якщо заважає, то знайдіть реченням оцінку реальної нагальної ситуації і запуститься корисний стан.

Слава Україні! Здоров'я нації!

Наталя Ханецька

Психолого-педагогічний консиліум "Психологічна готовність першокласників до шкільного життя".

Інформація про проведення Всеукраїнського тижня протидії булінгу  

з 16.092019 по 20.09.2019 року 

В Чернеччинському НВК 

1.   Година спілкування з старшими дошкільниками з елементами казкотерапії  «Їжачок і море»  (За казкою  С.Козлова);

2.   Година тематичного спілкування «Змінюй в собі негативне ставлення до інших»  з учнями 1-4 класів;

3.  Година тематичного спілкування «Допоможи собі рятуючи інших» з учнями 5 класу;  

4.   Вправа «Конверт дружніх спілкувань» або «Конверт життєвих ситуацій» (за Н. Щурковою) з учнями 6 класу;

5.   Анкетування «Булінг та його прояви в учнівському середовищі» з учнями 5-9 класів;

6.   Година спілкування «Про стосунки в учнівському середовищі»   з учнями 8-11класів;

7.  Акція «Ми проти булінгу» для учнів 7-8 класів.

Інформація про проведену роботу в Чернеччинському НВК щодо Всесвітнього дня запобігання самогубствам

    Згідно листа Краснопільського відділення поліції Охтирського відділу поліції Головного управління національної поліції в Сумській області від 06.09.2019 р. № 7120 про проведення профілактичного заходу «Посміхнись життю, ти йому подобаєшся» про цінність людського життя та протидії негативним явищам у дитячому середовищі учнями та вихованцями закладів освіти Краснопільської селищної ради щодо проведення  Всесвітнього дня запобігання самогубствам який відзначається 10 вересня.

У Чернеччинському НВК  в рамках профілактичного заходу «Посміхнись життю, ти йому подобаєшся» з вихованцями та учнями закладу було проведено ряд заходів:

-         З дітьми дошкільного віку акція « Веселий смайлик»;

-         З учнями початкових класів конкурс малюнків « Щасливі миті життя»;

-         З учнями закладу акція « Жовта стрічка – цінуємо життя»;

-         З учнями закладу акція « Долонька позитиву» ;

-         З учнями 6-11 класів акція « Кульковий смайлик» .

   У закладі розпочато впровадження корекційно-розвиткової програми формування стійкості до стресу у дітей дошкільного віку та школярів "Безпечний простір" за модулем для дітей дошкільного віку " У надійних обіймах" у старшій дошкільній групі "Сонечко". Ця програма грунтується на пошуку і розвитку ресурсів дитини та її найближчого оточення "Екран погоди", "Свічка".

   Практичний психолог  Чернеччинського НВК  Гоч  Наталія Володимирівна 28.01. – 30.01.19 р. пройшла  тренінг-курс «Навички кризового консультування та розвиток психосоціальної стійкості до стресу у дітей», який був організований Комунальним закладом Сумського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Сумської обласної ради. 

18  жовтня відзначали Європейський день боротьби з торгівлею людьми. Оскільки ця проблема досить болюча для українського суспільства, наш навчальний заклад не оминув своєю увагою цю подію. Учні 8-9 класів виготовили плакат «Чернеччинський НВК проти торгівлі людьми»

Для учнів 10-11 класів був проведений виховний захід «Явище торгівлі людьми як комплексна проблема». 

     В рамках заходу учні мали змогу переглянути фільм «Правда про торгівлю людьми» 

В шкільному куточку соціально-психологічної служби була викладена корисна інформація на дану тему  та розміщені номера телефонів довіри  Департаменту боротьби зі злочинами , пов`язаними з торгівлею людьми, Міністерства внутрішніх справ України. 

Щорічно 10 вересня весь світ відзначає День запобігання самогубствам. В нашому НВК в цей день пройшла акція «Щастя ховається в дрібницях», в якій взяли участь учні 5-11 класів.

3.     Навчання не сприяє розвиткові дитини, якщо воно вимагає від неї механічного заучування і не потребує напруження розумових сил, пізнавальної активності, мислення і дій.

4.     Будьте милосердні до своїх дітей. Найпростіший метод «виховання», що не потребує ні часу, ні розуму – побити дитину і цим її образити, озлобити або й зламати. Усуньте опіку, крик, насилля і наказовий тон. Вони спричиняють опір у дітей, психічні травми, пригнічують бажання й інтерес до навчання, змушують шукати порятунку у брехні.

5.     Розвивайте інтерес, інтелектуальні бажання, ініціативу й самостійність дитини у навчанні та в усіх її справах.

 6.     Запам`ятайте, що за науково обґрунтованими нормами над виконанням усіх домашніх завдань учні 1-го класу повинні працювати не більше 1 год., 2-го – 1,5 год., 3-5-х класів – до 2 годин, 6–7- х класів – до 2,5 год, 8 – го – до 3год., а учні 9-11-х класів – до 4 годин. Навчіть дітей користуватися годинником і не дозволяйте їм сидіти над виконанням домашніх завдань більше встановленого часу, адже це позначиться на їхньому здоров`ї та розумовому розвитку.

7.     Не примушуйте учня писати спочатку в чернетці й кількаразово переписувати виконане домашнє завдання – це призводить до перевтоми і відвертає дітей від навчання.

8.     Не хвилюйтеся, якщо ваша дитина отримає за виконану роботу не таку оцінку, якої б ви хотіли. По-перше, оцінка відіграє виховну роль, а, по-друге, це не остання робота і не остання оцінка.

9.     Дайте дитині можливість пережити радість успіху у навчанні, визначити індивідуальну стежку в розумовій праці.

10.   Перевіряйте виконані дітьми домашні завдання, особливо на першому етапі навчання. Проте оцінюйте їх словами: «я задоволений», «я незадоволений». Додайте слово «дуже», і будьте певні – завтра ваша дитина дуже старатиметься, щоб ви були задоволені нею.

11.    Здоров`я дитини – тендітна споруда, й тримають її три «атланти»: спадковість, спосіб життя й середовище. Тому організуйте для своєї дитини правильний режим – зарядка, раціональне харчування, навчання й відпочинок. Подбайте про позитивний вплив середовища, в якому перебуває дитина.

12.    Організовуючи різноманітні ігри й види відпочинку дітей, приділяйте увагу їх фізичному розвитку, особливо дрібних рухових м`язів (пальців, кистей рук). Від цього залежить почерк дитини, якість малювання, креслення, гри на музичних інструментах...

13.     Обов`язково помічайте і заохочуйте навіть найменші успіхи у навчанні та поведінці дітей.

14.     Батько й мати – найкращі вихователі, які, за словами А.С.Макаренка, повинні впливати на поведінку своїх дітей навіть тоді, коли їх немає вдома. Пам`ятайте: дитина – це дзеркало життя своїх батьків. Як у краплині води відбивається сонце, так у дітях відбивається вся організація життя сім`ї, працьовитість, духовне багатство і моральна чистота матері й батька.

Перший раз - у перший клас!

З приходом до школи дитині відкривається спочатку лише зовнішній, формальний бік шкільного життя. Тому першокласник старається поводитися як школяр, сидіти рівно, піднімати руку, вставати при відповіді. Але будь-яке завдання є вплетеним у ситуацію спілкування з учителем. Дитина бачить в ньому головну дійову особу, часом не помічаючи самого навчального предмета.

Дитина має бачити в учителі не просто людину, котру поважають, «офіційного» дорослого, а носія навчального змісту. Інакше дитина замість мети - розв'язання задачки - намагатиметься вгадати, чого хоче вчитель, щоб догодити йому. Поведінка дитини в школі має визначатися логікою шкільного предмета та шкільного життя. Виділення предмета навчання і відокремлення його від дорослого (учителя) є центральним моментом вміння учитися. Без цього вміння дитина не зможе стати учнем у повному сенсі.

Батькам бажано бути в тісній взаємодії з учителем. В інтересах дитини і ваших - підтримувати його авторитет. Не слід обговорювати вчителя, якісь помічені вами хиби при дитині. Якщо якісь речі насторожують чи не влаштовують вас, підійдіть до вчителя і наодинці поспілкуйтеся, шукаючи шляхів порозуміння, а не конфронтації. Адже спільно з ним доведеться шукати шляхи ефективної допомоги і підтримки вашої дитини.

Помиляються батьки, коли думають, що допомагають дітям, пропонуючи готові відповіді, даючи переписати чи вирішуючи задачі. Вашою метою є зрозуміти, що саме заважає дитині самостійно вирішити завдання. Можливо, обстановка, втома, перезбудження (треба заспокоїтися, почитати книгу, відпочити) або брак інформації (пошукати її разом), може, нерозуміння суті самого завдання. А для цього перш за все слід спокійно вислухати, обговорити, зрозуміти хід думок дитини, підвести до самостійного знаходження вірного рішення.

Допомагати дитині, підтримуючи емоційно (пригорнути, обійняти, погладити по голові), виражаючи впевненість, що з важкими завданнями вона впорається.

Помічати найменший успіх, підкреслювати навіть невелике досягнення, похвалити дитину, порадіти з нею і за неї.

Не порівнювати дитину з однокласниками, не дорікати, не залякувати і не критикувати дитину, особливо в присутності інших. Розцінювати промахи як тимчасові й такі, що завжди супроводжують людину в оволодінні чимось новим в житті. Націлювати на подолання перешкод і заохочувати.

Найважче дитині оволодівати письмом. Якщо до зошитів для першокласника включені завдання на штриховку - поставтесь із усією серйозністю. Це найкращий тренінг для руки, що готується до письма. Важлива не кількість літер чи рядків, а різноманітні вправи для кисті та пальчиків дитини. Це може бути і точковий масаж, і збирання камінців та каштанів, і побутова праця, пов'язана з дрібними рухами, - різати ножицями, вибирати крупу, збирати сипучі продукти, місити тісто, ліпити вареники тощо.

Не слід зловживати самим процесом писання, примушувати писати на чернетці й переписувати по кілька разів. Головне - не бачити трагедії і не звинувачувати дитину за «погане» письмо. Найбільше допоможе терплячість батьків, готовність разом пройти нелегкий шлях початку нового шкільного життя. «Давай зробимо зарядку для пальчиків, а потім спробуємо написати цю літеру. От побачиш, у нас все вийде».

Ваша власна зацікавленість процесом пізнання нового стане хорошим орієнтиром для дитини. «У вас такі яскраві малюнки в підручниках, веселі зошити й цікаві завдання! Коли я вчилася, такого не було, можеш мені показати, як треба виконувати це завдання?» Ви справді багато відкриттів зробите і для себе особисто, і ця спільна радість відкриття нового так об'єднає! Тоді й діти не будуть пасивними в школі, механічно повторюючи відповіді інших учнів, вибираючи завдання, аби попростіше, а виявлятимуть інтерес до запитань вчителя і бажання знайти відповідь.

Початок шкільного навчання не означає, що іграшки та ігри - це вчорашній день. Дитина має продовжувати бавитися зі своїми улюбленцями, будувати замки з піску. Саме поступове входження у нові заняття відсуне на другий план дитячу гру. Недопустимо засуджувати чи сміятися над тим, що першокласник не розлучається з іграшками. Дуже важливим є розуміння батьками того, що в такий непростий період улюблена лялечка чи ведмедик дуже допомагають дитині пережити нові події, осмислити враження, впоратися з емоціями.

Етапи фізіологічного адаптування дитини до школи

Батькам це необхідно знати!

Процес фізіологічної адаптації дитини до школи можна поділити на кілька етапів або періодів, кожен із яких має свої особливості і характеризується різним ступенем  напруження функціональних систем організму. Те, як проходить цей процес, які зміни в організмі дитини відбуваються при адаптації до школи, протягом багатьох років вивчали спеціалісти в галузі медицини (М. Антропова, М. Кольцова,   О. Хрипкова). Ці комплексні дослідження включали вивчення показників вищої нервової діяльності, розумової працездатності, стану серцево-судинної системи, системи дихання, ендокринної системи, стану здоров’я, успішності, режиму дня, навчальної активності на уроках. Таке комплексне і всебічне вивчення змін, що відбуваються в організмі, поряд з оцінкою стану здоров’я та найважливіших педагогічних аспектів навчання дало змогу отримати достатньо повну картину процесу адаптації.

Виділяють три основні етапи адаптації.

Перший етап – орієнтувальний, коли у відповідь на весь комплекс нових впливів, пов’язаних із початком систематичного навчання, бурхливо реагують усі системи організму. Ця «фізіологічна» буря триває два-три тижні. На цьому етапі організм дитини витрачає все, що в нього є, та іноді і «бере у борг», що свідчить про надзвичайно високу «ціну» плати за цей період. Тому батькам важливо пам’ятати про цю особливість.

Другий етап – «буря» вгамовується, «ціна» знижується. Помітне нестійке пристосування, коли організм шукає і знаходить певні оптимальні (або близькі до оптимальних) варіанти реакцій на ці впливи.

Третій етап – період відносно стійкого пристосування, коли організм знаходить найоптимальніші варіанти реагування на навантаження, які вимагають меншого напруження всіх систем. Хоч яку б роботу виконував школяр: чи розумову із засвоєння нових знань, чи статичне навантаження, чи психологічну (спілкування у великому колективі), – кожна із систем організму повинна відреагувати своїм напруженням, своєю роботою. Тому ще більше напруження буде «видавати» кожна система, то більше ресурсів витратить організм. Але можливості дитячого організму далеко не безмежні, а тривала напруженість і пов’язана з цим утома і перевтома можуть завдати значної шкоди здоров’ю дитини.

Тривалість усіх трьох фаз адаптації – 5-6 тижнів, причому найбільш складним є період між першим і четвертим тижнем.

Що необхідно робити батькам, щоб дитина успішно адаптувалася до навчання?

Будь – які перехідні періоди життя і діяльності дітей висувають специфічні проблеми, що пов’язані зі зміною в організації навчальної діяльності у середніх класах. Умови, які змінилися, пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних учбових знань, дій, навичок. Процес звикання до шкільних вимог і порядків, нового для п’ятикласників оточення, нових умов життя розуміється як адаптація. Адже дитина в школі адаптується не тільки до своєї соціальної ролі, але перш за все до особливостей засвоєння знань у нових умовах.

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6. Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.

9. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.

10. У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.

11. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.

12. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.

13. Розширюється коло спілкування, з’являються нові авторитети.

14. Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.

15. У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.

Як підтримати дитину в період адаптації до школи?

Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров’я в період адаптації до школи є добре відношення батьків та дітей, розуміння батьками внутрішнього світу своєї дитини її проблем, переживань, вміння ставити себе на місце дитини. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін “прикласти” до своєї дитини. Але не дивлячись на це можна дати деякі рекомендації по вихованню дітей, ставлення до яких по-своєму – право кожного з батьків.

-  Повірте в унікальність та неповторність власної дитини, в те що Ваша дитина – єдина у своєму роді, несхожа ні на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих. Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети. Надайте право їй прожити життя самій.

- Дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.-   Не соромтесь демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будите її любити за будь-яких обставин.

-   Не бійтесь “залюбити” свою дитину, беріть її” на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.

- В якості виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.

-  Намагайтесь, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато – лише самі основні на Ваш погляд) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь встановлених заборон і дозволів.

Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтесь впливати на дитину проханнями – це самий ефективний спосіб давати їй інструкції. Дуже важливо піклуватись про те, щоб створити дитині ситуацію з гарантованим успіхом. Можливо, це буде вимагати від батьків деякої зміни вимог до дитини, але справа того варта. Потрібно чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх і посилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків.

Отже, для того, щоб підтримати дитину, необхідно:

1. Спиратись на сильні сторони дитини.

2. Уникати підкреслення невдач дитини.

3. Показувати, що ви задоволені дитиною.

4. Вміти і бажати демонструвати любов до дитини.

5.Вміти допомогти дитині поділити великі завдання на частини, з

якими вона може впоратись.

6. Проводити більше часу з дитиною.

7. У стосунках з дитиною активно використовувати гумор.

8.Знати про всі спроби дитини, які вона здійснила, щоб справитись із

завданням.

9. Вміти взаємодіяти з дитиною.

10. Дозволяти дитині самій розв’язувати проблеми там, де це можливо.

11. Уникати дисциплінарних заохочень і покарань.

12. Приймати індивідуальність дитини.

13.Проявляти емпатію (розуміння стосунків, почуттів, психічних

станів іншої особи) і віру у вашу дитину.

Що можуть зробити батьки, щоб полегшити адаптацію дитини до школи?

Їхня позиція повинна бути активною:

√ створюйте позитивне емоційне ставлення до школи, в яку ходить дитина, і

підтримуйте високий статус школи і вчителя при сімейному спілкуванні,

√ допомагайте, якщо це доцільно, при виконанні складних домашніх завдань, підтримуйте у дитини впевненість у своїх силах, високу самооцінку (“я з цим успішно впораюсь!”),

√ запобігайте перевантаженню (фізичному та інтелектуальному), яке негативно впливає на стан психічного здоров’я. Сплануйте з дитиною раціональний режим дня так, щоб у ньому знайшлося місце і тривалим прогулянкам, і спортивним та рухливим іграм, і домашнім завданням, і щирим розмовам про проблеми і труднощі,

√ навчіть дитину доцільно використовувати позашкільний час, наприклад, привчайте вчасно обідати і відпочивати після уроків. Задане додому спробуйте зробити з нею того дня, коли з цього предмету був урок в школі. Тоді краще спрацьовує пам’ять і розуміння матеріалу виявляється глибшим. Виділіть “важкі” дні і частину завдань виконуйте заздалегідь,

√ виявляйте, підтримуйте і розвивайте здібності дитини до тих видів діяльності, якими вона захоплюється, і в яких має певні успіхи. Допомагайте дитині відкривати в собі сильні сторони (навички, риси), які цінуються, приймаються, дають відчуття внутрішньої рівноваги, поваги і довіри до себе.

ПАМ’ЯТАЙТЕ: при виникненні перших ускладнень, небажання йти до школи слід порадитись з класним керівником або психологом.

Рекомендації вчителям

Правила, яких має дотримуватися вчитель щодо невстигаючих учнів

• Не ставте невстигаючого учня в несподівану ситуацію «запи­тання — відповідь»; дайте учневі можливість підготуватися та обмір­кувати відповідь.

• Бажано, щоб учень відповідав не усно, а письмово.

• Засвоєння великого за обсягом, різноманітного складного матеріалу не давайте відраду; розділіть його на окремі інформацій­ні шматки і подавайте поступово, в міру засвоєння.

• Не примушуйте невстигаючих учнів відповідати новий, тіль­ки-но засвоєний на уроці матеріал; відкладіть опитування на нас­тупний урок, дайте учневі можливість опрацювати його вдома.

• Шляхом правильної тактики опитувань і заохочень (не лише оцінкою, а й зауваженнями типу «відмінно», «молодець», «розумни­ця» тощо) формуйте в учня впевненість у власних силах, у своїх знаннях, у можливості вчитися; ця впевненість допоможе учневі в екстремальних, стресових ситуаціях іспитів, контрольних, олімпіад тощо.

• Тактовно оцінюйте невдачі учня, адже він сам дуже болісно їх сприймає.

• Під час підготовки відповіді давайте час для перевірки та виправлення написаного.

• Якомога менше відволікайте учня, його увагу, створюйте спокійну, а не неврозну обстановку.

Кодекс честі вчителя

Вимоги до кандидатів на посаду вчителя

Учителем може бути кожен, хто не дозволяє собі негідних вчинків.

Кожен кандидат на посаду вчителя зобов'язаний пройти тестування на:

• фахову придатність;

• компетентність з обраного предмету;

• психічні, моральні та етичні якості;

• комунікабельність;

На вільні вакансії приймаються кандидати, які пройшли конкурсний відбір у відповідному навчальному закладі. 

Права та обов'язки вчителя (передбачені нормами моралі)

Учитель має право:

• на свободу совісті, інформації;

• на вільне висловлювання власних поглядів і переконань відповідно до морально-етичних норм;

• на захист фахової честі та гідності;

• на підвищення кваліфікації; 

Обов'язки вчителя (основні моральні якості вчителя)

• Бути чесним порядним.

• Уникати всього, що може зашкодити власному авторитетові.

• Любити своїх учнів, сприяти їхньому інтелектуальному та моральному становленню, у кожному бачити особистість.

• Об'єднувати суспільні інтереси з інтересами кожного, щоб турботи колективу стали особистими турботами кожного.

• Бути гуманістом. (Гуманізм — ставлення до людини як до вищої цінності на землі.)

• Щиро цікавитися справами іншої людини, бути доброзичливим, допомагати порадою, співчувати горю, визнавати право кожного на щастя.

• Виховувати в собі доброту, чуйність, сердечність, ввічли­вість, шляхетність, делікатність, самовідданість, вимогливість до себе.

• Любити батьківщину.

• Доводити це результатами власної праці.

• Мати почуття власної гідності. (Гідність учителя — шанування власних чеснот за поважного ставлення до чеснот навколиш­ніх).

• Шанобливо ставитись до учнів, колег, батьків.

• Дотримуватись моральних та етичних норм суспільства, свого колективу (Моральність — внутрішні та духовні якості, якими керу­ється людина, етичні норми; правила поведінки, обумовлені якостями. Мораль — моральні норми поведінки, стосунків, а також сама мо­раль).

• Ефективно використовувати науковий потенціал для вирішення освітніх і виховних завдань.

• Удосконалювати теоретичні знання та практичні навички пе­дагогічної майстерності, зокрема норм моралі.

Учитель не має права:

• Принижувати честь і гідність учнів і колег.

• Виявляти ненависть до учнів і колег.

• Зневажати інші народи та культури.

• Залучати дітей до праці, яка непередбачена загальноосвіт­німи програмами, навчальним планом і статутом школи.

• Визначити навчальні навантаження, які перевищують норми, за­тверджені органами охорони здоров'я.

• Зазіхати на гідність учителя, учня, батька. (Почуття власної гідності — визнання своїх позитивних якостей, скромність).

ЗАПОВІДІ УЧНЯ

•  Ти здібний і сильний! Будь упевнений у своїх силах і здібностях.

•  Вчися самостійно мислити. Тренуй пам’ять. Більше запитань ”Чому?”

•  Постійно шукай практичне застосування своїм знанням.

•  Будь завжди уважним до самобуття, потреб, прагнень інших.

•  Навчись і умій дружити. Життя без друзів неможливе.

•  Проявляй миролюбність, толерантність і милосердя до оточуючих.

•  Спори і конфлікти вирішуй з позиції розуму.

•  Пробачай тих, хто свідомо або несвідомо став причиною неприємностей.

•  Якщо хочеш, щоб поважали тебе, необхідно навчитись поважати інших.

•  Прислухайся до думок інших і рахуйся з ними.

•  Будь доброзичливим, усміхненим, поступливим.

•  Пізнай себе, можливості середовища, тих умов, що тебе оточують, і зроби правильний вибір, визнач свої цілі і зміст життя.

 ЗРОЗУМІЙ! 

Яке вміння найрідше зустрічається? — Вміння віддавати.

Яке вміння найкраще? — Вміння віддавати.

Яке вміння найважче? — Вміння мовчати.

Яке вміння найважливіше? — Вміння запитувати.

Яке вміння найпотрібніше? — Вміння слухати.

Яка звичка найнеприємніша? — Звичка сперечатися.

Яка звичка найшкідливіша? — Балакучість.

Яка людина швидше приходить до Бога? — Милосердна.

Яка людина найсильніша? — Яка здатна осягнути істину.

Яка людина найслабша? — Яка надіється на власні сили.

Яка людина найрозумніша? — Яка слідкує за своїм серцем (духовно).

Яка симпатія найнебезпечніша? — Симпатія до свого тіла.

Яка людина найбідніша? — Яка більше за все любить гроші.

Чим протистояти біді? — Примиренням.

Чим протистояти стражданню? — Терпінням.

Яка ознака здорової душі? — Віра.

Яка ознака хворої душі? — Безнадія.

Яка ознака не привальних дій? — Роздратування.

Яка ознака добрих вчинків? — Мир в душі.

Яка людина помирає заживо? — Байдужа.

Яка людина ніколи не помре? — Та, що любить Бога і ближніх.

                                                                                                 Мати Тереза