Поради психолога

Щоб установити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх:

· Не переривайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відвертайтесь, поки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи, не давайте їй приводу тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона каже.

· Не ставте забагато запитань.

· Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.

· Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена.

· Не вигадуйте для дитини багато правил – вона перестане звертати на них увагу.

· Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розвитку дитини чи деякого регресу.

· Не порівнюйте дитину з жодними іншими дітьми.

Поради для батьків

Десять заповідей для батьків:

· Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, чи такою як ти хочеш.

· Не чекай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може тобі віддячити? Вона дасть життя іншому, той – третьому, і це незворотний закон подяки.

· Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.

· Не стався до її проблем зверхньо. Життя дане кожному, і, будь упевнений: дитині важко не менше, ніж тобі, а може й більше, оскільки в неї немає досвіду.

· Не принижуй!

· Не забувай, що найважливіші зустрічі для кожної людини – це зустрічі з дітьми. Звертайте більше уваги на них – ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.

· Не картай себе, якщо не можеш зробити чогось для своєї дитини. Картай – якщо можеш, але не робиш. Пам’ятай для дитини зроблено не достатньо, якщо не зроблено всього.

· Дитина – це не тиран, що заволодіває усім твоїм життям, і не тільки плід плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку життя дало тобі на збереження і на розвиток творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, в яких буде рости не «наша», «своя» дитина, а душа, дана на збереження.

· Усій любити чужу дитину. Ніколи не роби їй того, чого не хотів би, щоб робили твоїй.

· Люби свою дитину всякою – не дуже талановитою, невезучою, дорослою. Спілкуючись з нею, радій тому, що дитина – це свято, яке поки що з тобою.

Пам’ятайте:

Якщо дитину постійно критикувати – вона вчиться ненавидіти.

Якщо дитина живе у ворожнечі – вона вчиться агресивності.

Якщо дитину висміють – вона стане замкнутою.

Якщо дитина зростає у докорах – формується почуття провини.

Якщо дитину підбадьорюють – вона починає вірити в себе.

Якщо дитину хвалять – вона вчиться бути вдячною.

Якщо дитина зростає в чесності – вона вчиться бути справедливою.

Якщо дитина живе у безпеці – вона вчиться вірити людям.

Якщо дитину підтримують – вона вчиться цінувати себе.

Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості – вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Поради батькам

Хотілося сказати кілька слів не про дітей, а про нас, дорослих, про наше ставлення до їхніх успіхів, до їхніх невдач. Школа, але ми, батьки, часто нетерплячі та егоїстичні, хоча виправдовуємося «хорошими намірами». Але, якими б не були виправдання, наше роздратування, крики, з’ясування стосунків, покарання – все це додаткові стресові ситуації, постійний дитячий біль від непорозуміння та образи. Чим більші наші старання, чим більше уваги ми приділяємо дітям, тим вищий батьківський рівень домагань, тим більша надія і бажаніша нагорода – відмінні оцінки…

Велике значення для психічного та фізичного здоров’я вашої дитини має правильний режим дня.

Поради для правильного режиму дня

1. 12 годин сну з урахуванням обіднього (1-1,5 годин) для відновлення сил.

2. Після школи не спішіть садити дитину за уроки, їй необхідно 2-3години відпочити (обідній сон). Найпродуктивніший час для приготування уроків - з 15 до 16 години. Заняття ввечері безрезультатні, завтра доведеться все починати спочатку.

3.Не змушуйте дитину готувати уроки за один раз. Після 20 хв. занять необхідно 10-15 хв. «перерви».

4.Під час приготування уроків не сидіть над дитиною, давайте можливість їй
попрацювати самостійно, але якщо потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Необхідні спокійний тон та підтримка («не хвилюйся», «давай з’ясуємо разом», «я тобі допоможу»), похвала, навіть якщо щось не вдається. Не акцентуйте увагу на оцінках («не дарма з письма в тебе одні «2» та «З»),

Якщо ви дотримаєтеся порад у вихованні, ваша дитина виросте врівноваженою та спокійною. Успіхів вам!

Сім основних правил батьківської поведінки в організації навчання

1. Сприяйте дитячій автономності (самостійності). Чим більше ви її (самостійності) вимагаєте в усіх сферах повсякденного життя, тим краще зможе ваша дитина працюватиме з почуттям відповідальності у шкільній сфері. Автономне (самостійне) навчання є тією метою, в напрямку якої ви маєте працювати, тому що самостійність є найважливішим елементом ефективного й тривалого процесу навчання. Хваліть свою дитину за самостійні дії, наприклад, за самостійне розпізнавання помилок.

2. Якщо ваша дитина потребує допомоги, спонукайте її до того, щоб вона сама знайшла шляхи її розв’язання. Допоможіть їй завдяки підказкам, наприклад, вказівка на довідники, генерування правші, відгадування ребусів, що може сприяти і розв’язанню проблеми. Але не подавайте саме розв’язання. Не спонукайте свою дитину тільки до одного шляху розв’язання.

3. Дайте своїй дитині можливість попрацювати над матеріалом удома.

4. Визнайте досягнення дитини. Хваліть (заохочуйте), а не докоряйте. Це краще, ніж ниття, нагадування та інші покарання. Звертайте увагу на те, щоб не обмежувати похвалу критикою («дев’ять», звичайно, чудово, але без двох помилок це могла б бути «дванадцятка»),

5. Не ставте перед своєю дитиною завищених вимог, щоб вони не були суворішими за вимоги вчителя.

6. Будьте, як вихователь, зразком у поведінці. Вимагайте від своєї дитини не більше, ніж від себе самого. Дитина, яка, наприклад, бачить своїх батьків за читанням, швидше

сама почне читати, ніж дитина, батьки якої часто сидять перед телевізором.

7. Говоріть позитивно про школу, вчителів та предмети. Вашій дитині досить того, що вона долає свої особисті упередження щодо школи.

Пам’ятка для батьків щодо спілкування з дітьми, які мають емоційні труднощі

1. Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Необхідно навчити дитину адекватно реагувати на певні ситуації та явища зовнішнього середовища.

2. Не існує поганих і хороших емоцій, і дорослий у взаємодії з дитиною повинен постійно звертатись до доступних їй рівнів організації емоційної сфери.

3. Почуття дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції - це результат тривалого стримування емоцій.

4. Потрібно навчити дитину усвідомлювати свої почуття, емоції, виявляти їх у культурних формах, спонукати до розмови про свої почуття.

5. Не слід вчити дитину пригнічувати власні емоції. Завдання дорослих полягає в тому, щоб навчити правильно спрямовувати, виявляти свої почуття.

6. Не слід у процесі занять з важкими дітьми намагатися цілком ізолювати дитину від негативних переживань. Це неможливо зробити в повсякденному житті, і штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово вирішує проблему.

7. Треба враховувати не просто модальність емоцій (негативні чи позитивні), а й їхню інтенсивність. Надлишок одноманітних емоцій спричиняє негативні явища.

8. Для профілактики емоційного напруження слід долучати дитину до різних видів діяльності. Корисним для емоційного розслаблення є застосування гумору.

9. З метою ліквідації негативних емоцій потрібно спрямовувати їх у творче русло: мистецтво, поезію, літературу, музику чи заняття танцями.

10. Ефективність навчання дитини володіти своїми емоційними станами значною мірою залежить від особливостей її ставлення до себе. Завищена чи занижена самооцінка суттєво погіршує самопочуття дитини, створює бар’єри для необхідних змін. У таких випадках потрібно починати роботу з корекції ставлення до себе, учнівської самооцінки.

Пам’ятка батькам першокласників

1. Любіть дитину. Не забувайте про тілесний контакт із нею. Знаходьте радість

у спілкуванні з дітьми. Дайте дитині місце в сім’ї.

2. Хай не буде жодного дня без прочитаної книжки.

3. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення.

Цікавтеся справами та проблемами дитини.

4. Дозвольте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати, ліпити.

5. Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії містом.

6. Надайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не розкішному одягу.

7. Обмежте перегляд телепередач, ігри на комп’ютері до ЗО хв.

8. Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички і любов до праці.

9. Не робіть із дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом сім’ї зі своїми правами і обов’язками.

10. Пам’ятайте, що діти – не тільки продовжувачі наших особистих умінь і здібностей. Кожна дитина має право на власний вияв своїх потенційних можливостей і на свою власну думку.

Поради батькам як оцінювати шкільні успіхи своїх дітей.

Батькам у відносинах із своїми дітьми необхідно зменшувати
хворобливість їх переживань з приводу невдач, допомагати їм емоційно переборювати ситуації, які пов’язані зі шкільними оцінками.

Як ставитись до шкільної оцінки в сім’ї? Як зробити так, щоб ставлення батьків позитивно впливало на дитину, а не пригнічувало

ПРАВИЛО

Правило 1. Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні - все одно, що включити в автомобілі „газ” і натиснути на гальма.

Правило 2. Старий, вічний педагогічний гріх. Ми очікуємо від дитини все і зараз. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її - вона вчиться, але стає зубрилкою і ненавидить учіння, школу, а може й ... вас.

Правило 3. Ви любите свою дитину, незважаючи на її успіхи у школі. Вона відчуває вашу любов і це допомагає їй бути впевненою в собі.

Правило 4. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.

Правило 5. Щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибрати один - той, якого ви хочете позбавитися найбільше, і говоріть тільки про нього.

Правило 6. Порадьтеся із дитиною, почніть з ліквідації тих шкільних труднощів, котрі най значущіші для неї самої.

Правило 7. Хваліть виконавця, критикуйте - виконання. У ваших силах допомогти відокремити оцинкуй її особистості від оцінки її роботи.

Правило 8. Оцінка повинна порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її власними вчорашніми.

Правило 9. Не скупіться на похвалу; будуючи стосунки з власною дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки.

Правило 10. Виділіть у морі помилок острівок успіху, на якому зможе укорінюватися дитяча віра в себе і в успіх своїх навчальних зусиль.

Правило 11. Ставте перед дитиною найбільш конкретні та реальні цілі. Не спокушайте дитину цілями, яких неможливо досягти.

Бажаємо Вам, щоб початок навчання малюка в школі став приємною подією в житті всієї родини

Поради психолога для батьків з питань адаптації дитини до школи.

Школа - абсолютно нові умови життя і діяльності дитини, це великі фізичні та емоційні навантаження. Змінюється все життя: все підпорядковується школі,
шкільним справам і турботам. Початок навчання - дуже напружений період ще й тому, що школа з перших же днів ставить перед дитиною цілий ряд завдань, не пов'язаних безпосередньо з його попереднім досвідом, але вимагають максимальної мобілізації фізичних та інтелектуальних сил. Важко все: і сам режим навчальних занять, і велика кількість нових вражень, якими не можна тут же поділитися, і емоції, які доводиться стримувати. Важко не відволікатися і стежити за думкою вчительки, важко сидіти в певній позі і просто сидіти так довго.

Одне з основних завдань, які ставить перед дитиною школа, - це необхідність засвоєння їм певунов суми знань, умінь і навичок. І незважаючи на те, що бажання вчитися практично однаково у всіх дітей, реальна готовність до навчання дуже різна. Тому у дитини з недостатнім рівнем інтелектуального розвитку, поганою пам'яттю, низьким рівнем розвитку довільної уваги, волі та інших якостей, необхідних при навчанні, будуть дуже великі труднощі в процесі організації навчальної діяльності.

Характер протікання адаптації багато в чому залежить від здоров'я дитини. Здорові діти, як правило, без особливих зусиль переносять зміни звичного способу життя. Протягом усього навчального року вони зберігають хороше самопочуття, високу, стійку працездатність, успішно засвоюють програму.

Таким чином, адаптація до школи - складний і тривалий процес, дуже
напружений і відповідальний. Успішність адаптації залежить від багатьох факторів: рівня психологічного, фізичного та функціонального розвитку, стану здоров'я. І все це разом визначає готовність до школи.

Основні показники сприятливої адаптації дитини до школи:

· формування адекватної поведінки;

· встановлення контакту з учнями і вчителем;

· оволодіння навичками навчальної діяльності.

Для того щоб період адаптації до школи пройшов у дитини відносно легко, важливі хороші взаємини в сім'ї, відсутність конфліктних ситуацій і сприятливий статус у групі однолітків.

Необхідною умовою успішної адаптації дитини в школі є ступінь участі батьків у її шкільному житті, в організації приготування уроків, особливо в перший рік навчання.

Як допомогти дитині в підготовці домашнього завдання?

1. Перевірте, чи правильно організовано робоче місце дитини.

- Робоче місце має бути достатньо освітлене.

- Джерело світла повинне знаходитися спереду і зліва, щоб на зошит не падала тінь від голови або від руки.

- Під час приготування уроків на столі не повинно бути зайвих предметів.

2. Привчіть дитину вчасно сідати за уроки.

- Приступати до виконанім домашнього завдання найкраще через 1-1,5 години після повернення зі школи, щоб дитина встигла відпочити від занять, але ще не втомилася і не перезбудилась від домашніх ігор та розваг.

- Якщо дитина відвідує гурток чи спить після занять у школі, за уроки можна сідати пізніше, але в будь - якому разі не можна відкладати їх приготування на вечір.

3. Не дозволяйте дитині занадто довго сидіти за робочим столом.

· Своєчасно влаштовуйте невеликі перерви.

· Батьки часто вимагають , щоб дитина не вставала із-за столу, поки не приготує всі уроки. Це невірно! Для 6-7- річної дитини час безперервної роботи не повинен перевищувати 15-20 хв. До кінця початкової школи він може доходити до 30-40 хв.

· На перерву достатньо 5 хв., якщо вона буде заповнена інтенсивними фізичними навантаженнями (присідання, стрибки, нахили і т д.).

4. Ні в якому разі не давайте дитині додаткових завдань крім тих, які йому задали в школі.

· Не забувайте, що у першокласника щодня буває певна кількість уроків, тому його працездатність протягом дня знижується.

5. Не змушуйте переробляти погано виконану класну роботу.

· Можна запропонувати перевірити її, виправити помилки, але переписувати не треба. Повторне виконання вже зробленого завдання ( нехай з помилками) сприймається як безглузда, нудна справа. Це відбиває охоту займатися, позбавляє віри в свої сили.

6. Перший час стежте за тим, чи всі уроки зроблені.

· Може статися так, що дитина погано засвоїла навчальний матеріал. Тоді доведеться додатково позайматися з нею, пояснити те, що залишилося незрозумілим.

7. При підготовці домашніх завдань, підбадьорюйте дитину, пояснюйте, якщо вона щось не зрозуміла або забула, але не підміняйте її діяльність своєю.

· На перших порах при виконанні домашнього завдання діти можуть робити багато помилок, помарок від невміння розподіляти увагу, надмірної напруги, швидкого стомлення.

8. Требуйте, щоб домашнє завдання було виконано чисто, акуратно, красиво. Але всі ці вимоги повинні залишатися в межах можливостей дитини.

Зверніть, будь ласка, увагу на розвиток значущих для школяра вмінь і при необхідності надайте своєму синові або дочці допомогу в їх придбанні і розвитку.

До таких умінь належать:

- вміння зібрати свій портфель (ранець);

- привітатися з вчителями та дітьми;

- задати запитання вчителю або однокласнику;

- відповісти на питання;

- слухати пояснення і завдання вчителя;

- виконувати завдання;

- попросити вчителя допомогти, якщо щось незрозуміло, щось не виходить;

- вміння довгий час займатися одним і тим же ділом;

- вміння поводиться з книгою, зошитом та іншими шкільними приладдям;

- розділяти роботу на частини;

- адекватно реагувати на зауваження;

- пояснити те, з чим не згоден;

- враховувати думку інших;

- пишатися своєю роботою і не приховувати цього;

- встановлювати і підтримувати дружні контакти з однолітками;

- брати на себе частину відповідальності за ведення домашнього господарства;

- самостійно користуватися громадським транспортом, грошима, засобами для проведення вільного часу;

- вміння здійснювати вибір, що забезпечує особисту безпеку.

Успіх у вирішенні такого складного завдання, як успішне навчання дитини в школі, залежить від ефективної співпраці школи і сім'ї. Досвід показує, що ніяка сама хороша школа не може повністю замінити дитині сім'ю, сімейне виховання. Єдність вимог сім'ї і школи - дуже важливий принцип виховання. Школа дає дитині наукові знання і виховує у неї свідоме ставлення до дійсності. Сім'я забезпечує практичний життєвий досвід, виховує вміння співпереживати іншій людині, відчувати його стан. Дитина, яка позбавлена батьківської ніжності, виростає замкнутою, неконтактною.

Пам'ятайте! Дитина - найбільша цінність у вашому житті. Прагніть зрозуміти і пізнати її, ставтеся до неї з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів виховання і постійної лінії поведінки:

- в будь-який момент залиште всі свої справи і займіться дитиною;

- радьтеся з нею, незважаючи на вік;

- зізнайтеся синові (дочці) в помилці, яка була припущенна по відношенню до нього (до неї);

- вибачитеся перед дитиною в разі вашої неправоти;

- частіше ставте себе на її місце;

- завжди утримуйтеся від вживання слів і виразів, які можуть поранити дитину;

- намагайтеся встояти проти дитячих прохань і сліз, якщо впевнені, що це каприз, швидкоплинна примха;

- не соромтеся розповідати повчальні випадки зі свого дитинства, що представляють вас в невигідному світлі;

- зберігайте самовладання, навіть якщо вчинок дитини вас вивів із себе.

Методики визначення комфортності і труднощів дитини в школі.

Проживаючи в школі чималу частину власного життя, ваша дитина часом не вміє розповісти про неї так, щоб ви отримали б більш-менш чітке уявлення про радощі, переживання, успіхи та труднощі дитини. Пропонуючи вам кілька нескладних методик батьківської діагностики, сподіваємося, що вони дозволять досить легко і природно проникнути в шкільний світ вашої дитини.

Користуючись ними, намагайтеся не забувати про декілька важливих речей:

- До розповіді, інформації, власному відношенню до людини або події, які довірила вам дитина, слід ставитися «педагогічно обережно». Якщо дитина запідозрить, що ви зловживаєте її відвертістю, то вона не стане більше довіряти вам;

- Прикладіть максимум своєї винахідливості, здатності до педагогічної імпровізації для того, щоб розмови з дитиною на шкільні теми по можливості не виникали навмисне, з обов'язку і примусу; пам'ятайте, що в звичайному клубку денних турбот майже завжди відшукається ледь помітна ниточка - привід «до речі», потягнувши за яку і можна почати потрібну вам розмову;

- Повірте, що ваша дитина спостерігає за вашим життям, роботою, справами не менше, аніж це робите ви щодо його шкільних подій. Спокійно, в міру відверто і доступно розповідаючи йому про свої турботи і радощі, ви зможете розраховувати і на його відкритість. Якщо такий обмін, діалог стане звичним вже в початковій школі, тоді, навіть вступивши в пору «важкою підлітковості», ваша дитина не замкнеться.

Бесіда по класній фотографії.

Покладіть перед собою класну фотографію вашої дитини. Нехай для початку вона «познайомить» вас з однокласниками, покаже сусідів по парті, ряду. Надалі через фотографію можна буде детально розпитувати дитину про взаємини в класі, про її особистих симпатіях і антипатіях. Намагайтеся, щоб ваш син (дочка) більше говорили про позитивне і цікаве у відносинах з однокласниками. Не провокуючи дитину на «ябедничество», потрібно дуже тонко дати зрозуміти, що вас цікавлять не стільки конфлікти або проступки дітей самі по собі, скільки її власне ставлення до цього. Краще не ставити запитань типу «Хто у вас в класі більше всіх хуліганить?» Або «У кого найгірші оцінки?».