Національно-патріотичне виховання

Керівникам обласних, Київської міської військових адміністрацій

Про організацію 2024/2025 навчального року в закладах загальної середньої освіти

Шановні колеги!

Міністерство освіти і науки України інформує щодо особливостей організації нового навчального року в умовах правового режиму воєнного стану. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2024 № 841 «Про початок навчального року під час воєнного стану в Україні» тривалість 2024/2025 навчального року в закладах загальної середньої освіти встановлено

з 02.09.2024 до 30.06.2025 (далі – Постанова).

Зосереджуємо увагу, що відповідно до Постанови обласні та Київська міська військові адміністрації разом із засновниками закладів освіти мають забезпечити організацію початку навчального року залежно від безпекової ситуації в кожній окремій адміністративно-територіальній одиниці.

Структуру і тривалість навчального тижня, навчального дня, занять, відпочинку між ними, форми організації освітнього процесу визначає педагогічна рада закладу освіти в межах часу, передбаченого освітньою програмою, відповідно до обсягу навчального навантаження, встановленого навчальним планом, та з урахуванням вікових особливостей, фізичного, психічного та інтелектуального розвитку здобувачів освіти, особливостей регіону тощо.

Пропонуємо вжити заходів щодо оптимізації термінів проведення навчального року, зокрема визначення дат початку та закінчення канікул у зимовий період, відповідно до безпекової та соціально-гуманітарної ситуації, а також погодних умов.

Рекомендуємо, за можливості, застосовувати гнучкий підхід до організації освітнього процесу з урахуванням світлового дня, використання змішаного формату навчання, ущільнення навчальних програм тощо.

Відповідно до Плану заходів з відзначення у 2024 році Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і

територіальну цілісність України, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 червня 2024 р. № 570, перший урок у новому 2024/2025 навчальному році в закладах загальної середньої освіти пропонуємо присвятити вшануванню пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Під час підготовки та проведення першого уроку «Vincit qui meminit (Перемагає той, хто пам’ятає)» можна послуговуватися методичними рекомендаціями Українського інституту національної пам’яті для закладів освіти до Дня пам’яті захисників України, що розміщені на сайті Міністерства освіти і науки України за покликанням: https://mon.gov.ua/osvita-2/zagalna-serednya- osvita/metodichni-rekomendatsii-ta-informatsiyni-materiali.

З метою своєчасного та якісного прийняття в експлуатацію закладів освіти до нового навчального року та проходження осінньо-зимового періоду 2024-2025 рр. в умовах дії воєнного стану та віялових відключень або повного блекауту листом МОН від 05.06.2024 № 1/9979-24 рекомендовано керівникам департаментів (управлінь) освіти і науки обласних, Київської міської військових адміністрацій під час підготовки закладів освіти до 2024/2025 навчального року використовувати Інструктивно-методичні матеріали щодо порядку підготовки закладу освіти до нового навчального року та опалювального сезону з питань цивільного захисту, охорони праці та безпеки життєдіяльності (лист МОН від 22.07.2022 № 1/8462).

Пропонуємо залучити до складу комісій з обстеження закладів освіти щодо готовності до організації навчання та забезпечення безпеки учасників освітнього процесу фахівців територіальних підрозділів, уповноважених здійснювати державний нагляд (контроль) у відповідних сферах господарської діяльності (за згодою).

Наголошуємо, що в умовах воєнного стану важливим завданням Міністерства освіти і науки України, органів місцевої влади є питання безпеки учасників освітнього процесу. Для безпечного старту нового 2024/2025 навчального року обласні військові адміністрації та засновники закладів загальної середньої освіти мають створити відповідні умови.

З метою забезпечення укриття учасників освітнього процесу в закладах освіти, що не мають захисних споруд цивільного захисту, 13.08.2024 прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 926 «Про реалізацію експериментального проєкту щодо створення в будівлях і спорудах закладів освіти захищених просторів (приміщень для фізичного захисту)». Документ розроблено відповідно до Методики оцінки ризиків безпеки в системі освіти, пов’язаних зі збройною агресією російської федерації проти України.

Облаштування таких просторів можливе в підвальних, цокольних та, як виняток, на перших поверхах лише в закладах освіти, розташованих на території територіальних громад із задовільним та помірним рівнем ризику безпеки в системі освіти.

При цьому використання безпечних приміщень є тимчасовим рішенням та не позбавляє обов’язку керівників і засновників закладів освіти від облаштування захисних споруд цивільного захисту, які відповідають чинному законодавству.

Заклади освіти організовують здобуття загальної середньої освіти в очній (денній) формі, у тому числі із застосуванням змішаного навчання, та/або дистанційній формі, у тому числі створюючи дистанційні класи, за індивідуальною формою (екстернатною (екстернатом), сімейною (домашньою), педагогічним патронажем), очною (вечірньою), заочною, мережевою формами.

Серед пріоритетних напрямів діяльності Міністерства освіти і науки України, органів місцевої влади – відновлення доступу до очної освіти для якомога більшої кількості дітей там, де дозволяє безпекова ситуація, а також підвищення ефективності дистанційного формату навчання.

У межах реалізації комплексної політики «Школа офлайн» Міністерством освіти і науки України розроблено Порядок та умови здобуття загальної середньої освіти в комунальних закладах загальної середньої освіти в умовах воєнного стану в Україні, затверджені відповідним наказом МОН від 07.08.2024

№ 1112, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 08.08.2024 за № 1222/42567 (далі – Порядок та умови). Цей наказ є частиною комплексної політики «Школа офлайн», яку реалізує Міністерство освіти і науки України з метою створення умов в закладах загальної середньої освіти для залучення дітей до очного навчання та поліпшення якості дистанційної освіти.

Зазначаємо, що дія цього документа не поширюється на комунальні заклади спеціалізованої освіти та спеціальні заклади загальної середньої освіти.

Порядок та умови містять вимоги, за яких під час воєнного стану в Україні та з метою забезпечення безпеки учасників освітнього процесу на території, контрольованій органами державної влади України, здобуття загальної середньої освіти може здійснюватися в очній (денній) формі, у тому числі із застосуванням змішаного навчання.

У разі, якщо в закладі освіти не дотримуються вимоги, визначеної Порядком та умовами щодо функціонування в очному форматі, такий заклад може обрати дистанційну форму навчання, керуючись Положенням про дистанційну форму здобуття повної загальної середньої освіти, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 08.09.2020 № 1115, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.09.2020 за № 941/35224.

Також Порядком та умовами передбачено можливості для задоволення індивідуальних освітніх потреб учнів із категорії внутрішньо переміщених осіб, тих, які перебувають за кордоном, та проживають на тимчасово окупованих територіях.

Акцентуємо увагу на важливості застосування індивідуального підходу до кожного учня/учениці в найкращих інтересах дитини для дотримання її права на продовження здобуття освіти.

Зауважуємо, що відповідно до пункту 2 наказу МОН від 07.08.2024

№ 1112 положення, викладені в Порядку та умовах, повинні бути реалізовані станом на дату початку 2025/2026 навчального року. У новому ж 2024/2025 навчальному році вони мають бути запроваджені в регіонах, де дозволяє безпекова ситуація, та закладах загальної середньої освіти, у яких створені безпечні умови для здобувачів освіти, педагогічних та інших працівників.

Наголошуємо, що в умовах перманентного виклику для всієї системи освіти та всіх учасників освітнього процесу питання безпеки при визначенні формату проведення навчальних занять у закладі освіти в новому 2024/2025 навчальному році є ключовим у діяльності керівників усіх рівнів.

З повагою

Міністр Оксен ЛІСОВИЙ

Про деякі питання національно-патріотичного виховання в закладах освіти України та визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства освіти і науки України від 16.06.2015 № 641Наказ; МОН України від 06.06.2022 № 527

Про затвердження методичних рекомендацій щодо організації діяльності центрів національно-патріотичного вихованняНаказ; МОН України від 07.02.2024 № 141

Конституція УкраїниКонституція України; Верховна Рада України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років

Верховна Рада України постановляє:

I. Установити в Україні День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років, який відзначати щорічно 8 травня.

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) абзац шостий частини першої статті 73 Кодексу законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до № 50, ст. 375) викласти в такій редакції:

"8 травня - День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років";

2) у Законі України "Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років" (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 25, ст. 191):

текст статті 1 викласти в такій редакції:

"1. Шанобливе ставлення до пам’яті про перемогу над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років, про ветеранів війни, учасників українського визвольного руху та жертв нацизму є священним обов’язком держави та громадян України.

2. З метою вшанування пам’яті всіх жертв Другої світової війни 1939-1945 років і відзначення перемоги над нацизмом щороку 8 травня в Україні відзначається День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років";

у пункті 1 частини першої статті 2 слова "Дня пам’яті та примирення, Дня перемоги" замінити словами та цифрами "Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років";

у частині першій статті 3 слова "Дня пам’яті та примирення, Дня перемоги і Дня захисника України" замінити словами та цифрами "Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років, Дня захисників і захисниць України".

3. Кабінету Міністрів України забезпечити приведення нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Президент України

В. ЗЕЛЕНСЬКИЙ

м. Київ
29 травня 2023 року
№ 3107-IX

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 25, ст.190)

Цей Закон спрямований на визнання учасників боротьби за незалежність України у XX столітті головними суб’єктами боротьби за відновлення державної незалежності України - борцями за незалежність України у XX столітті, встановлення правового статусу борців за незалежність України у XX столітті, визначення права такої категорії осіб на отримання державних та муніципальних соціальних гарантій. Цей Закон також спрямований на визнання нагород та військових ступенів борців за незалежність України у XX столітті, визначення напрямів державної політики щодо відновлення, збереження та вшанування національної пам’яті про боротьбу та борців за незалежність України у XX столітті та встановлення відповідальності за порушення законодавства про статус борців за незалежність України у XX столітті.

Стаття 1. Правовий статус борців за незалежність України у XX столітті

1. Борцями за незалежність України у XX столітті визнаються особи, які брали участь у всіх формах політичної, збройної та іншої колективної чи індивідуальної боротьби за незалежність України у XX столітті у складі таких органів влади, організацій, структур та формувань:

1) органи влади Української Народної Республіки, включаючи, зокрема, Українську Центральну Раду, Генеральний секретаріат Української Центральної Ради (Української Народної Республіки), Раду народних міністрів Української Народної Республіки, Уряд Української Народної Республіки в екзилі (Державний центр Української Народної Республіки), генеральні секретарства, міністерства, ресорти Української Народної Республіки, у тому числі в екзилі, дипломатичні місії Української Народної Республіки за кордоном, місцеві органи влади Української Народної Республіки, Всеукраїнський національний конгрес, Всеукраїнський центральний повстанський комітет (Центральний український повстанський комітет, ВУЦПК, Цупком), Трудовий конгрес України (Конгрес трудового народу України, Всеукраїнський трудовий конгрес), Директорію Української Народної Республіки, Державну народну раду, Раду Республіки Української Народної Республіки, Українську Національну Раду, Президента Української Народної Республіки в екзилі;

2) органи влади Української Держави (Гетьманату), включаючи, зокрема, Раду міністрів Української Держави, Малу Раду міністрів Української Держави, міністерства Української Держави, дипломатичні представництва та місії Української Держави за кордоном, місцеві органи влади Української Держави, Гетьмана, Державний сенат Української Держави, Генеральний суд Української Держави;

3) органи влади Західноукраїнської Народної Республіки (Західної області Української Народної Республіки), включаючи, зокрема, Українську Національну Раду Західноукраїнської Народної Республіки, Державний секретаріат Західноукраїнської Народної Республіки (Західної області Української Народної Республіки), секретарства (міністерства) Західноукраїнської Народної Республіки (Західної області Української Народної Республіки), посольства, дипломатичні представництва та місії Західноукраїнської Народної Республіки (Західної області Української Народної Республіки) за кордоном, місцеві органи влади Західноукраїнської Народної Республіки (Західної області Української Народної Республіки), президента (диктатора) Західноукраїнської Народної Республіки (Західної області Української Народної Республіки);

4) органи влади Східно-Лемківської (Команчанської, Команецької) Республіки та Гуцульської Республіки, включаючи управу, комендатуру міліції та Комісаріат повіту Саніцького у Вислоці Великім, Гуцульську Народну Раду;

5) органи влади Карпатської України (Підкарпатської Русі), включаючи, зокрема, Сойм Карпатської України, уряд Карпатської України, міністерства Карпатської України, місцеві органи влади Карпатської України, Президента Карпатської України;

6) військові, безпекові, інші мілітарні, воєнізовані або парамілітарні формування та частини Української Народної Республіки, Української Держави (Гетьманату), Західноукраїнської Народної Республіки, Східно-Лемківської (Команчанської, Команецької) Республіки та Гуцульської Республіки, Карпатської України, включаючи, зокрема, Українських Січових Стрільців (УСС), Дієву армію Української Народної Республіки, Галицьку армію (Українську Галицьку Армію), Повстанчу армію України, Організацію народної оборони "Карпатська Січ";

7) політичні партії, інші громадські організації до утворення та під час існування Української Народної Республіки, Української Держави, Західноукраїнської Народної Республіки (Західної області Української Народної Республіки), Карпатської України (Підкарпатської Русі), метою діяльності яких було здобуття (відновлення) або захист незалежності України;

8) повстанські, партизанські загони, які діяли на території України у 1917-1930 роках і метою діяльності яких були боротьба за здобуття, захист або відновлення незалежності України, включаючи загони Холодноярської, Медвинської республік, Волинську повстанську (повстанчу) армію;

9) Українська військова організація (УВО);

10) Організація українських націоналістів (ОУН);

11) Народно-визвольна революційна організація (НВРО);

12) Українська повстанська армія (УПА);

13) Українська повстанча армія отамана Тараса Боровця (Бульби) "Поліська Січ", Українська народна революційна армія (УНРА);

14) Українська Головна Визвольна Рада (УГВР), включаючи Закордонне представництво Української Головної Визвольної Ради (ЗП УГВР);

15) Антибільшовицький блок народів (АБН);

16) Українська Гельсінська спілка (група) (УГС, УГГ);

17) організації українського визвольного руху другої половини XX століття, включаючи, зокрема, групу "Наша зміна", організацію "Пробоєм", групу Василя Бучковського, групу "Об’єднана партія визволення України" (ОПВУ), організацію "Загін юних повстанців" (ЗЮП), групу Богдана Стефанюка, підпільну організацію "Об’єднання" (1956-1959 роки), Український національний комітет, Український робітничо-селянський союз (Ходорівська група), Українську національну партію, Українську робітничо-селянську спілку (УРСС), Український національний фронт, Український національно-визвольний фронт, Спілку української молоді Галичини, Стебниківську групу, Росохацьку групу, Українську загальнонародну організацію (УЗНО, УНФ-2);

18) організації, створені особами, які зазнали політичних репресій за участь у боротьбі за незалежність України у XX столітті, у радянських тюрмах, таборах або табірних відділеннях для боротьби за свої громадянські або інші права;

19) Народний Рух України за перебудову (Народний Рух України) до 24 серпня 1991 року;

20) інші організації, структури або формування, що існували протягом XX століття (до 24 серпня 1991 року) і метою діяльності яких було здобуття (відновлення) або захист незалежності України. Перелік таких організацій, структур та формувань затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 2. Основи правового статусу борців за незалежність України у XX столітті

1. Держава визнає, що борці за незалежність України у XX столітті, визначені у статті 1цього Закону, відіграли головну роль у відновленні української державності, закріпленої Актом проголошення незалежності України, ухваленим Верховною Радою України 24 серпня 1991 року, що є основною передумовою надання правового статусу та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті.

2. Правовою основою надання правового статусу борцям за незалежність України у XX столітті є міжнародні акти та національне законодавство України, відповідно до положень яких держава вважає правомірними форми і методи боротьби за незалежність України у XX столітті.

Стаття 3. Соціальні гарантії борців за незалежність України у XX столітті та членів їхніх сімей

1. Держава може надавати соціальні гарантії, пільги або інші виплати борцям за незалежність України у XX столітті та членам їхніх сімей.

2. Органи місцевого самоврядування можуть за рахунок коштів місцевих бюджетів надавати додаткові соціальні гарантії, пільги або інші виплати борцям за незалежність України у XX столітті та членам їхніх сімей.

Стаття 4. Визнання нагород та військових ступенів борців за незалежність України у XX столітті

1. Державою визнаються державні та військові нагороди (відзнаки) та військові ступені борців за незалежність України у XX столітті, надані їм органами влади, організаціями, структурами або формуваннями, що зазначені у статті 1 цього Закону.

Стаття 5. Державна політика щодо відновлення, збереження та вшанування національної пам’яті про боротьбу та борців за незалежність України у XX столітті

1. Держава забезпечує всебічне вивчення історії про боротьбу та борців за незалежність України у XX столітті.

2. Держава вживає заходів, спрямованих на підвищення поінформованості суспільства та привернення уваги громадськості до історії боротьби та борців за незалежність України у XX столітті, розробляє та вдосконалює навчальні плани, підручники, програми та заходи з метою вивчення історії боротьби та борців за незалежність України у XX столітті, поширює об’єктивну інформацію в Україні та світі про боротьбу та борців за незалежність України у XX столітті.

3. Держава заохочує та підтримує діяльність неурядових установ та організацій, що здійснюють дослідницьку та просвітницьку роботу з питань вивчення історії боротьби та борців за незалежність України у XX столітті.

4. Держава сприяє увічненню пам’яті про борців за незалежність України у XX столітті, зокрема, шляхом пошуку, обліку, впорядкування та збереження місць їх поховання на території України та за кордоном, створення меморіальних комплексів та поховань, спорудження та відновлення пам’ятників, пам’ятних знаків, увічнення імен або псевдонімів борців та формувань, зазначених у статті 1 цього Закону, у назвах об’єктів топоніміки населених пунктів або адміністративно-територіальних одиниць, назвах географічних об’єктів, виготовлення друкованої, кіно- та відеопродукції, сприяння діяльності щодо сценічного та іншого художнього втілення образів борців за незалежність України у XX столітті.

Стаття 6. Відповідальність за порушення законодавства про статус борців за незалежність України у XX столітті

1. Громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які публічно виявляють зневажливе ставлення до осіб, зазначених у статті 1 цього Закону, перешкоджають реалізації прав борців за незалежність України у XX столітті, несуть відповідальність відповідно до законодавства.

2. Публічне заперечення факту правомірності боротьби за незалежність України у XX столітті визнається наругою над пам’яттю борців за незалежність України у XX столітті, приниженням гідності Українського народу і є протиправним.

Стаття 7. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Президент України

П.ПОРОШЕНКО

м. Київ
9 квітня 2015 року
№ 314-VIII

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 25, ст.191)

{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 2849-IX від 13.12.2022
№ 3107-IX від 29.05.2023}

{У тексті Закону слова "засоби масової інформації" у всіх відмінках і числах замінено словом "медіа" згідно із Законом № 2849-IX від 13.12.2022}

Відповідно до Конституції України, зокрема статті 11, яка зобов’язує державу сприяти консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості,

спираючись на резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 22 листопада 2004 року № A/RES/59/26 та від 2 березня 2010 року № A/RES/64/257,

прагнучи розвивати та зміцнювати незалежну, демократичну, правову державу,

усвідомлюючи, що Друга світова війна 1939-1945 років, що розпочалася внаслідок домовленостей націонал-соціалістичного (нацистського) режиму Німеччини та комуністичного тоталітарного режиму СРСР, стала найбільшою трагедією людства у XX столітті,

зважаючи на те, що під час Другої світової війни 1939-1945 років націонал-соціалістичним (нацистським) та комуністичним тоталітарним режимами на території України було вчинено численні злочини проти людства та людяності, воєнні злочини та злочини геноциду, внаслідок чого Україні та Українському народові було завдано величезних втрат,

відзначаючи всесвітньо-історичне значення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років,

віддаючи данину пам’яті всім жертвам Другої світової війни 1939-1945 років та зважаючи на необхідність постійного піклування про ветеранів війни, учасників визвольного руху та жертв нацизму,

з метою збереження пам’яті про перемогу над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років Верховна Рада України приймає цей Закон.

Стаття 1. Увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років

1. Шанобливе ставлення до пам’яті про перемогу над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років, про ветеранів війни, учасників українського визвольного руху та жертв нацизму є священним обов’язком держави та громадян України.

{Текст статті 1 в редакції Закону № 3107-IX від 29.05.2023}

Стаття 2. Форми увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років

1. Основними формами увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років є:

1) відзначення Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років, днів вигнання нацистів з України, Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, інших адміністративно-територіальних одиниць;

{Пункт 1 частини першої статті 2 із змінами, внесеними згідно з Законом № 3107-IX від 29.05.2023}

2) установлення почесної варти біля Вічного вогню, могил Невідомого солдата і Невідомого матроса, покладання вінків, квітів до пам’ятників та меморіалів, присвячених увічненню перемоги над нацизмом та вшануванню пам’яті жертв Другої світової війни 1939-1945 років;

3) недопущення фальсифікації історії Другої світової війни 1939-1945 років у наукових дослідженнях, навчально-методичній літературі, підручниках, медіа, публічних виступах представників державних органів, органів місцевого самоврядування, посадових осіб;

4) сприяння об’єктивному та всебічному дослідженню історії Другої світової війни 1939-1945 років, відображенню подій війни, її жертв, діянь учасників у творах літератури і мистецтва, книгах та альбомах пам’яті, медіа;

5) упорядкування, збереження та спорудження пам’ятників і пам’ятних знаків на вшанування пам’яті учасників та жертв Другої світової війни 1939-1945 років, створення музеїв, меморіальних комплексів, присвячених Другій світовій війні 1939-1945 років;

6) забезпечення проведення за сприяння держави пошукової роботи з метою встановлення імен загиблих і тих, хто пропав безвісти, перепоховання останків воїнів, які загинули під час Другої світової війни 1939-1945 років.

Стаття 3. Почесна варта

1. Під час відзначення Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років, Дня захисників і захисниць України у столиці України, столиці Автономної Республіки Крим, місті Севастополі, в обласних центрах біля пам’ятників та меморіалів, присвячених увічненню перемоги над нацизмом та вшануванню пам’яті жертв Другої світової війни 1939-1945 років, установлюється почесна варта, а також покладаються вінки і квіти.

{Частина перша статті 3 із змінами, внесеними згідно з Законом № 3107-IX від 29.05.2023}

Стаття 4. Пам’ятки Другої світової війни 1939-1945 років

1. Пам’ятками Другої світової війни 1939-1945 років визнаються військові кладовища, військові ділянки на цивільних кладовищах, братські та одинокі могили, пам’ятники, пам’ятні знаки, скульптурні, архітектурні та інші споруди, композиції і об’єкти, що увічнюють пам’ять про події часів Другої світової війни 1939-1945 років, її учасників та жертв.

Єдиний національний реєстр пам’яток Другої світової війни 1939-1945 років затверджується Кабінетом Міністрів України.

2. Пам’ятки, визначені частиною першою цієї статті, перебувають під охороною держави.

3. Фінансування заходів, пов’язаних з утриманням у належному стані пам’яток, визначених частиною першою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, передбачених на відповідну мету, а також за рахунок пожертв юридичних, фізичних осіб, міжнародних організацій або іноземних держав.

4. Державні органи та органи місцевого самоврядування несуть у межах компетенції відповідальність за облік і збереження пам’яток Другої світової війни 1939-1945 років.

5. Пошук невідомих військових поховань, останків жертв та воїнів, загиблих у Другій світовій війні 1939-1945 років, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

6. Поховання учасників бойових дій під час Другої світової війни 1939-1945 років здійснюється органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

7. Наруга над пам’ятками Другої світової війни 1939-1945 років, їх руйнування або знищення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Стаття 5. Міжнародні договори щодо ліквідації наслідків Другої світової війни 1939-1945 років і збереження пам’яток, пов’язаних з подіями Другої світової війни 1939-1945 років

1. Україна забезпечує виконання міжнародних договорів щодо ліквідації наслідків Другої світової війни 1939-1945 років та укладає договори про компенсацію шкоди жертвам нацизму. На підставі міжнародних договорів Україна забезпечує спорудження і збереження пам’яток у місцях поховань воїнів, які загинули під час Другої світової війни 1939-1945 років, за межами території України.

2. Україна в рамках міжнародних договорів сприяє виявленню поховань часів Другої світової війни 1939-1945 років, розташованих на її території, спорудженню і збереженню пам’яток у місцях поховань, відродженню гуманістичного ставлення до них.

3. Україна неухильно дотримується міжнародних зобов’язань щодо недопущення проявів нацизму і тоталітаризму в будь-якій формі на своїй території.

Стаття 6. Відповідальність за невиконання цього Закону

1. Особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом.

Стаття 7. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 30, ст. 239; 2011 р., № 44, ст. 470; 2012 р., № 28, ст. 310).

3. Абзац шостий частини першої статті 73 Кодексу законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до № 50, ст. 375) викласти в такій редакції:

"9 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги)".

Президент України

П.ПОРОШЕНКО

м. Київ
9 квітня 2015 року
№ 315-VIII

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА

від 9 жовтня 2020 р. № 932
Київ

Про затвердження плану дій щодо реалізації Стратегії національно-патріотичного виховання на 2020-2025 роки

Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити план дій щодо реалізації Стратегії національно-патріотичного виховання на 2020-2025 роки, що додається.

2. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, обласним, Київській міській держадміністраціям:

забезпечити своєчасне виконання затвердженого пунктом 1 цієї постанови плану дій у межах відповідних бюджетних призначень;

подавати щороку до 10 вересня Міністерству молоді та спорту інформацію про стан виконання плану дій для її узагальнення та подання до 10 жовтня Кабінетові Міністрів України та Офісу Президента України.

3. Визнати такими, що втратили чинність:

розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 р. № 743 “Про затвердження плану дій щодо реалізації Стратегії національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2017-2020 роки”;

пункт 4 змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 р. № 126 (Офіційний вісник України, 2018 р., № 23, ст. 783).

Прем'єр-міністр України

Д.ШМИГАЛЬ

Інд. 73

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 9 жовтня 2020 р. № 932

ПЛАН ДІЙ
щодо реалізації Стратегії національно-патріотичного виховання на 2020-2025 роки

Найменування заходу

Строк виконання

Відповідальні за виконання

Удосконалення нормативно-правової бази щодо національно-патріотичного виховання

1. Внесення змін до переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. № 963 (Офіційний вісник України, 2000 р., № 24, ст. 1015), у частині заміни посади “вожатий” на “виховник”, “виховниця”

до 2023 року

МОН
Мінекономіки
Мінмолодьспорт

2. Передбачення під час розроблення Державних стандартів базової середньої та профільної середньої освіти, програм, підручників та навчально-методичних посібників, методичних рекомендацій засад виховання патріотизму, поваги до культурних цінностей Українського народу, його історико-культурного надбання і традицій

-“-

МОН
Міноборони
Мінмолодьспорт
Мінветеранів

3. Розроблення та затвердження нормативно-правового акта щодо військово-патріотичного виховання молоді

до 2022 року

Міноборони
МОН
Мінмолодьспорт
Мінветеранів

Упорядкування та вдосконалення системи військово-патріотичного виховання

4. Розроблення і формування нових стандартів військово-прикладних професій, що відповідатимуть вимогам часу, соціально-економічному і політичному устрою сучасної України

2020-2025 роки

Міноборони
МВС
МОН
Мінекономіки
Мінмолодьспорт

5. Утворення міжшкільних ресурсних центрів, що забезпечуватимуть викладання предмета “Захист України”

2020-2022 роки

обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації
органи місцевого самоврядування (за згодою)
МОН
Міноборони
МВС
Мінмолодьспорт

6. Налагодження військово-шефської співпраці із закладами освіти, військовими частинами, вищими військовими закладами освіти щодо надання допомоги в організації проведення заходів національно-патріотичного спрямування на базі військових музеїв, територій військових містечок, кімнат бойових традицій, за умови попереднього їх приведення у відповідність із Законом України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”

-“-

Міноборони
МВС
ДСНС
Адміністрація Держприкордонслужби
Національна поліція
МОН
Мінмолодьспорт
Мінветеранів
обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації
органи місцевого самоврядування (за згодою)

7. Надання організаційно-методичної допомоги інститутам громадянського суспільства військово-патріотичного спрямування у проведенні військово-історичних фестивалів, військово-патріотичних зборів, реконструкцій воєнно-історичних подій, військово-патріотичних ігор

2020-2022 роки

Міноборони
МВС
ДСНС
Адміністрація Держприкордонслужби
Національна поліція
МОН
Мінмолодьспорт
Мінветеранів

8. Надання допомоги закладам освіти в організації та проведенні навчально-польових зборів та інших організаційно-масових заходів військово-патріотичного спрямування

-“-

Міноборони
ДСНС
Адміністрація Держприкордонслужби
Національна поліція
МОН
Мінмолодьспорт
Мінветеранів
обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації

9. Підготовка та проведення початкового, першого та другого етапів підсумкових наметових таборувань Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри “Сокіл” (“Джура”)

2020-2025 роки

обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації
органи місцевого самоврядування (за згодою)
інститути громадянського суспільства (за згодою)

10. Проведення третього етапу підсумкових наметових таборувань Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри “Сокіл” (“Джура”)

-“-

МОН
Мінмолодьспорт
Мінветеранів
Міноборони
ДСНС
Адміністрація Держприкордонслужби
Національна поліція
Український інститут національної пам’яті

11. Реалізація проектів та заходів, спрямованих на підвищення престижу військової служби та популяризацію стандартів НАТО

2020-2025 роки

Міноборони
МВС
МОН
МКІП
Мінмолодьспорт
Мінветеранів
обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації
органи місцевого самоврядування (за згодою)

12. Сприяння впорядкуванню історичних пам’яток, місць поховань невідомих солдатів, братських могил, меморіалів та об’єктів, які увічнюють пам’ять загиблих за незалежність і територіальну цілісність України

-“-

обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації
органи місцевого самоврядування (за згодою)
Мінветеранів
Мінмолодьспорт
МКІП
Український інститут національної пам’яті
Міноборони
інститути громадянського суспільства (за згодою)

Організація та координація інформаційно-просвітницької роботи у сфері національно-патріотичного виховання

13. Сприяння увічненню пам’яті борців за незалежність України у XX столітті, осіб, які брали участь у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, зокрема антитерористичній операції та операції Об’єднаних сил на сході України, шляхом найменування чи перейменування в установленому порядку на їх честь об’єктів топоніміки, закладів освіти, установлення пам’ятних знаків і меморіальних дощок

2020-2025 роки

обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації
органи місцевого самоврядування (за згодою)
Український інститут національної пам’яті
Мінмолодьспорт
Міноборони
Мінветеранів

14. Сприяння організації реекспозицій у музеях України та музеях краєзнавчого, етнографічного та історичного профілю при закладах освіти з метою висвітлення героїчної боротьби Українського народу за утвердження суверенітету власної держави, ідеалів свободи, соборності, успадкованих, зокрема, від княжої доби, українських козаків, українського визвольного руху XX століття, Героїв Небесної Сотні, учасників антитерористичної операції, операції Об’єднаних сил на сході України, волонтерів, громадян, які зробили значний внесок у зміцнення обороноздатності держави

-“-

обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації
органи місцевого самоврядування (за згодою)
МОН
Мінветеранів
Український інститут національної пам’яті
Міноборони
Адміністрація Держприкордонслужби

15. Поширення соціальної реклами, спрямованої на консолідацію суспільства навколо захисту України, популяризацію військової служби, утвердження спадкоємності традицій борців за незалежність України, донесення достовірної інформації про роль Збройних Сил на сході України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, у забезпеченні миру і стабільності в Україні та світі

-“-

МКІП
Мінмолодьспорт
Міноборони
Адміністрація Держприкордонслужби
Національна поліція
Мінветеранів
Український інститут національної пам’яті
обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації
органи місцевого самоврядування (за згодою)

16. Створення нових та завершення вже розпочатих ігрових та неігрових просвітницьких фільмів національно-патріотичного спрямування відповідно до ціннісних орієнтирів та індикаторів ефективності, визначених у Стратегії національно-патріотичного виховання

2020-2025 роки

Держкіно
МКІП

17. Сприяння проведенню культурно-мистецьких заходів, присвячених українським історичним подіям і діячам, борцям за незалежність України та її територіальну цілісність

-“-

МКІП
МОН
Український інститут національної пам’яті
обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації
органи місцевого самоврядування (за згодою)

18. Організація стаціонарних і пересувних фотодокументальних експозицій, присвячених визначним постатям і подіям історії України

-“-

Український інститут національної пам’яті
Міноборони
Мінветеранів
обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації
органи місцевого самоврядування (за згодою)

19. Проведення освітньо-виховних, інформаційно-просвітницьких, культурологічних, міжнародних заходів з національно-патріотичного виховання з метою реалізації основних напрямів та індикаторів ефективності, визначених в Указі Президента України від 18 травня 2019 р. № 286 “Про Стратегію національно-патріотичного виховання”

-“-

Мінмолодьспорт
Мінветеранів
МОН
Міноборони
ДСНС
Адміністрація Держприкордонслужби
Національна поліція
Мінсоцполітики
Український інститут національної пам’яті
обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації
органи місцевого самоврядування (за згодою)
центри національно-патріотичного виховання (за згодою)
молодіжні центри, інші комунальні заклади, в положеннях яких передбачено сприяння розвитку національно-патріотичного виховання (за згодою)

20. Організація та участь у проведенні конгресів, форумів, конференцій, семінарів тощо з питань утвердження української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України

2020-2025 роки

МКІП
Мінмолодьспорт
МОН

21. Забезпечення наповнення офіційних інтернет-ресурсів інформацією щодо цінності культурної спадщини та необхідності її збереження, а також виховання поваги до неї

-“-

МКІП
обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації
органи місцевого самоврядування (за згодою)

Забезпечення належної організації науково-дослідної та методичної роботи у сфері національно-патріотичного виховання

22. Забезпечення проведення наукових досліджень з питань національно-патріотичного виховання

2020-2025 роки

МОН
Мінмолодьспорт

23. Вивчення вітчизняних та зарубіжних сучасних виховних систем, узагальнення та поширення найкращого досвіду з національно-патріотичного виховання

-“-

Мінмолодьспорт
МОН
обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації
органи місцевого самоврядування (за згодою)

24. Проведення соціологічних досліджень щодо розвитку сфери національно-патріотичного виховання та стану сформованості громадянської ідентичності населення України

-“-

Мінмолодьспорт
МОН
Мінветеранів
Державний інститут сімейної та молодіжної політики (за згодою)

25. Розроблення та затвердження методичних рекомендацій для роботи центрів національно-патріотичного виховання та розвитку, напряму національно-патріотичного виховання у молодіжних центрах

до 2021 року

Мінмолодьспорт
МОН
Мінветеранів
Міноборони

Забезпечення скоординованої діяльності у сфері національно-патріотичного виховання

26. Розроблення та затвердження цільових обласних та місцевих програм з національно-патріотичного виховання на 2020-2025 роки відповідно до ціннісних орієнтирів та індикаторів ефективності, визначених в Указі Президента України від 18 травня 2019 р. № 286 “Про Стратегію національно-патріотичного виховання”

2020-2021 роки

обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації
органи місцевого самоврядування (за згодою)
Мінмолодьспорт

27. Підтримка мистецьких проектів національно-патріотичного спрямування з метою підвищення рівня обізнаності з українською культурою, поширення україномовного культурного продукту, покликаного формувати позитивне ставлення до України, до української мови та культурних надбань українського народу

2020-2025 роки

МКІП
МОН
обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації
органи місцевого самоврядування (за згодою)

28. Організація проектів і заходів з набуття компетентностей для осіб, які працюють у сфері національно-патріотичного виховання або долучаються до впровадження державної політики у цій сфері

-“-

Мінмолодьспорт
МОН
Міноборони
ДСНС
Адміністрація Держприкордонслужби
Національна поліція
Державний інститут сімейної та молодіжної політики (за згодою)

29. Проведення разом з інститутами громадянського суспільства заходів, тематичних змін національно-патріотичного спрямування у дитячих закладах оздоровлення та відпочинку

-“-

Мінсоцполітики
Мінмолодьспорт
МОН
Міноборони
обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації

30. Проведення у закладах освіти інформаційно-просвітницьких та виховних заходів з питань безпеки, домедичної підготовки, підвищення престижу військової служби

-“-

МОН
ДСНС
Мінветеранів
обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації
інститути громадянського суспільства (за згодою)

31. Забезпечення участі представників інститутів громадянського суспільства у всеукраїнських та міжнародних заходах і проектах національно-патріотичного виховання

2020-2025 роки

обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації
органи місцевого самоврядування (за згодою)

32. Сприяння утворенню центрів національно-патріотичного виховання на базі діючої мережі закладів, зокрема шляхом їх реорганізації, перепрофілювання, з урахуванням потреб та фінансових можливостей регіонів

до 2025 року

-“-

33. Надання фінансової підтримки інститутам громадянського суспільства відповідно до Порядку проведення конкурсу з визначення програм (проектів, заходів), розроблених інститутами громадянського суспільства, для виконання (реалізації) яких надається фінансова підтримка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2011 р. № 1049 (Офіційний вісник України, 2011 р., № 79, ст. 2917; 2016 р., № 23, ст. 919), на реалізацію проектів, заходів національно-патріотичного виховання, визначених основними напрямами та індикаторами ефективності в Указі Президента України від 18 травня 2019 р. № 286 “Про Стратегію національно-патріотичного виховання”

2020-2025 роки

Мінмолодьспорт
Мінветеранів
обласні, Київська міська держадміністрації
органи місцевого самоврядування (за згодою)

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА

від 15 грудня 2023 р. № 1322
Київ

Про схвалення Стратегії утвердження української національної та громадянської ідентичності на період до 2030 року та затвердження операційного плану заходів з її реалізації у 2023-2025 роках

Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Схвалити Стратегію утвердження української національної та громадянської ідентичності на період до 2030 року (далі - Стратегія), що додається.

2. Затвердити операційний план заходів з реалізації у 2023-2025 роках Стратегії утвердження української національної та громадянської ідентичності на період до 2030 року (далі - операційний план заходів), що додається.

3. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, обласним та Київській міській державним адміністраціям (військовим адміністраціям) забезпечити:

виконання завдань та заходів операційного плану заходів у межах і за рахунок видатків, передбачених у державному та місцевих бюджетах на відповідний рік, та інших джерел, не заборонених законодавством;

подання щороку до 1 квітня Міністерству молоді та спорту інформації про стан виконання операційного плану заходів.

4. Міністерству молоді та спорту:

разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати до 1 листопада 2026 р. Кабінетові Міністрів України проект операційного плану заходів з реалізації у 2026-2028 роках Стратегії, до 1 листопада 2029 р. - проект операційного плану заходів з реалізації у 2029-2030 роках Стратегії;

подавати щороку до 15 квітня Кабінетові Міністрів України звіт про стан виконання операційного плану заходів, операційного плану заходів з реалізації у 2026-2028 роках Стратегії, операційного плану заходів з реалізації у 2029-2030 роках Стратегії.

5. Визнати такими, що втратили чинність:

постанову Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2016 р. № 999 “Про затвердження Типового положення про координаційну раду з питань національно-патріотичного виховання при місцевій державній адміністрації” (Офіційний вісник України, 2017 р., № 2, ст. 39);

постанову Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2021 р. № 1295 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2016 р. № 999” (Офіційний вісник України, 2021 р., № 98, ст. 6395).

Прем'єр-міністр України

Д. ШМИГАЛЬ

Інд. 80

СХВАЛЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 15 грудня 2023 р. № 1322

СТРАТЕГІЯ
утвердження української національної та громадянської ідентичності на період до 2030 року

Загальна частина

Існування та процвітання України неможливе без загального усвідомлення громадянами своєї національної та громадянської ідентичності. Відчуття такої належності до української нації як самобутньої спільноти, об’єднаної назвою, символами, історичною пам’яттю, суспільно-державними (національними) цінностями, зокрема українською мовою і народними традиціями, безпосередньо позначається на житті кожної людини.

Одним із пріоритетів діяльності держави та суспільства є відповідь на виклики і загрози, які в сьогоднішніх умовах здійснюють реальний вплив на формування національної свідомості.

Утвердження української національної та громадянської ідентичності громадян є одним із основних елементів формування здатності держави протистояти внутрішнім і зовнішнім безпековим загрозам, а отже, набуває особливого значення для сфери національної безпеки і оборони.

Розвиток національної свідомості суспільства повинен забезпечуватися на основі суспільно-державних (національних) цінностей (самобутність, воля, соборність, гідність), на прикладах героїчної боротьби Українського народу за утвердження суверенітету власної держави, ідеалів свободи, соборності, поваги до Конституції і законів України, соціальної активності та відповідальності за доручені державні та громадські справи, готовності до виконання обов’язку із захисту незалежності та територіальної цілісності України.

Ця Стратегія визначає напрями, цілі та основні завдання, що стоять перед державою, а також очікувані результати, механізми, заходи щодо проведення моніторингу реалізації Стратегії.

Цілі Стратегії відповідають принципам формування та шляхам реалізації державної політики, визначеним Законом України “Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності”.

Основними складовими державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності є національно-патріотичне виховання, військово-патріотичне виховання, громадянська освіта.

Стратегія розроблена відповідно до положень Конституції України, Законів України “Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності”, “Про національну безпеку України”, “Про освіту”, “Про основи національного спротиву”, “Про забезпечення функціонування української мови як державної”, “Про закордонних українців”, “Про волонтерську діяльність”, “Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті”, “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”, “Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії”, “Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років”, постанови Верховної Ради України від 12 травня 2015 р. № 373-VIII “Про вшанування героїв АТО та вдосконалення національно-патріотичного виховання дітей та молоді”, Указу Президента України від 27 вересня 2021 р. № 487 “Про Національну стратегію сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2021-2026 роки”, Указу Президента України від 28 грудня 2021 р. № 685 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 жовтня 2021 року “Про Стратегію інформаційної безпеки”, розпоряджень Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2018 р. № 710 “Про схвалення Концепції розвитку громадянської освіти в Україні” (Офіційний вісник України, 2018 р., № 80, ст. 2686; 2022 р., № 82, ст. 5052), від 17 липня 2019 р. № 596 “Про схвалення Стратегії популяризації української мови до 2030 року “Сильна мова - успішна держава” (Офіційний вісник України, 2019 р., № 62, ст. 2159) та інших нормативно-правових актів.

Аналіз поточного стану у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності, тенденції та обґрунтування щодо необхідності розв’язання виявлених проблем

Суттєвий вплив на соціально-економічну ситуацію в державі, а відповідно і на формування національної свідомості в цілому та її регіонах протягом останніх років чинять такі виклики і загрози, як збройна агресія проти України, яка здійснюється державою-окупантом, тимчасова окупація частини територій України, демографічна криза, епідемічна ситуація, проблеми у сфері освіти, науки, культури, відсутність єдиної системи національно-патріотичного виховання в регіонах. Все це відображається на розвитку демократичного суспільства.

У рамках ідеологічної концепції “русского міра” серед українського населення пропагувався наратив про “нерозривну єдність” з “братнім народом”, спільну історію, російську мову, культуру та православну віру. Так, наприклад, у 2021 році лише 72,1 відсотка молоді пишалися тим, що вони є українцями. При цьому 33,8 відсотка населення, яке проживає у східному регіоні, та 34 відсотки населення, яке проживає у південному регіоні України, відносили себе до громадян колишнього СРСР.

За результатами соціологічного дослідження громадянської ідентичності українців у 2022 році абсолютна більшість опитаних ідентифікує себе громадянином України - 94 відсотки, майже стільки ж - мешканцем свого регіону, половина ідентифікують себе європейцями, близько 30 відсотків - ні, “радянською людиною” вважають себе майже 10 відсотків.

Крім того, європейцями себе частіше вважає молодь, а “радянською людиною” - старші. Ще у 2020 році “тужили” за СРСР близько 32 відсотків, а позитивно оцінювали розпад цього історичного утворення 49 відсотків. У східному і південному регіонах України негативна оцінка розпаду СРСР переважала.

Результати проведених соціологічних опитувань переконують, що проблема ідентифікації населення себе українцями, зокрема за регіональним зрізом, існує, а її розв’язання потребує перманентних комплексних дій, спрямованих на довгостроковий результат щодо досягнення єдності в українському суспільстві шляхом подолання суперечностей соціокультурного, мовного, регіонального характеру на основі європейського та євроатлантичного курсу, консолідації суспільства навколо суспільно-державних (національних) цінностей.

Отже, існує нагальна потреба у здійсненні комплексу заходів, спрямованих на подолання постколоніальних та посттоталітарних деструктивних наслідків у свідомості населення України.

Важливим завданням у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності є поширення інформації про досягнення українців та їх внесок у скарбницю світової цивілізації, зокрема у сферах освіти, науки, культури, мистецтва, спорту, бізнесу, висвітлення внеску представників корінних народів, національних меншин (спільнот) України та громадян інших держав у боротьбу за державну незалежність і територіальну цілісність України.

Сьогодні українська мова перестала бути лише засобом комунікації. Продовжує зростати кількість тих, хто частіше розмовляє українською мовою вдома. У грудні 2022 р. зросла частка громадян, які вживають українську мову в повсякденному житті. Якщо у 2021 році цей показник становив 64 відсотки, то у 2022 році він зріс до 71 відсотка. Водночас рівень вживання російської мови знизився майже на 10 відсотків. Така динаміка є наслідком ефекту символічної відмови, свідомої ідентифікації населення себе українцями через мову.

Тенденція до ідентифікації себе як громадянина через мову обумовлює нагальність створення цілісного українськомовного простору, зокрема шляхом створення нового цифрового та культурного українськомовного продукту для різних вікових категорій та цільових груп.

Збройна агресія держави-окупанта проти України актуалізує питання підготовки фахових кадрів у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності. Зокрема, наявність фахівців такого напряму дасть змогу побудувати ефективну навчально-виховну систему, метою якої є національно-патріотичне, військово-патріотичне виховання та громадянська освіта населення. Існує також потреба у підготовці фахівців, які будуть працювати з цивільним населенням, яке тривалий час проживало на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України (далі - тимчасово окупована територія).

Основними проблемами (викликами і загрозами) є:

відсутність механізму та системних підходів щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності;

наявність підходів щодо підготовки фахівців, що не відповідають вимогам воєнного стану, перспективам післявоєнної відбудови країни та її європейської інтеграції;

відсутність програм підвищення кваліфікації, які б давали змогу закладам освіти, установам, що провадять освітню діяльність, забезпечити підготовку фахівців, орієнтованих на вимоги воєнного стану, перспективи післявоєнної відбудови країни та її європейської інтеграції, здатних пропагувати єдині проукраїнські наративи;

необхідність підготовки фахівців, які зможуть бути залучені до процесів реінтеграції населення тимчасово окупованої території.

В умовах, коли протягом останніх років окупаційні адміністрації держави-окупанта проводять цілеспрямовану політику знищення української національної та громадянської ідентичності, зокрема дітей та молоді, через формальну та неформальну освіту, повинні бути розроблені заходи та сучасні методи для збереження української національної та громадянської ідентичності. Додатково повинен бути забезпечений сталий зв’язок із населенням, яке проживає на тимчасово окупованій території.

Такі дії та заходи повинні бути спрямованими на руйнування упереджень і стереотипів, формування довіри у ставленні до населення України на підконтрольній Україні і тимчасово окупованій території, розвінчування пропаганди держави-агресора.

Розв’язання зазначених проблем може бути досягнуто шляхом модернізації мережі закладів сфери утвердження української національної та громадянської ідентичності, зокрема створення єдиної системи закладів з метою координації діяльності у зазначеній сфері, підготовки населення до захисту і оборони України, соціально-психологічної реабілітації військових та цивільного населення, яке потребує психологічного і фізичного відновлення.

Україна продовжує героїчний спротив неспровокованій збройній агресії держави-окупанта. Цей спротив має не лише військову, а і культурну складову, адже саме у війні за ідентичність вирішується питання суб’єктності української політичної нації. Сьогодні агресор цілеспрямовано реалізує лінгво-, етно- та культуроцид на тимчасово окупованій території.

Система російської пропаганди створює та поширює дезінформацію як в Україні, так і в усьому світі, підриваючи довіру до України та викривлюючи сприйняття українців в інших країнах.

У цьому контексті варто виокремити проблему формування та реалізації єдиної державної інформаційно-просвітницької політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності.

Зокрема, основними проблемами (викликами і загрозами) в інформаційній політиці є:

збільшення кількості глобальних дезінформаційних кампаній;

недостатній рівень медіаграмотності (медіакультури), зокрема в умовах стрімкого розвитку цифрових технологій.

У березні 2021 р. агенція “Info Sapiens” провела комплексне дослідження “Індекс медіаграмотності українців”. Його результати засвідчили, що медіаграмотність 15 відсотків українців є низькою, у третини (33 відсотки) - нижчою за середню, 44 відсотки аудиторії притаманний вищий за середній рівень медіаграмотності, і лише у 8 відсотків - високий. Цілком передбачуваним є високий рівень медіаграмотності у молоді 18-25 років (у них особливо добре розвинені цифрові компетенції) і низький серед старшої вікової групи 56-65.

Низький рівень медіаграмотності населення посилив маніпулятивні та інформаційні впливи держави-окупанта, що стало причиною сепаратистських настроїв серед населення в окремих регіонах.

В умовах такого інформаційного вакууму перебуває і населення з тимчасово окупованої території, яке фактично втрачає можливість реінтегруватися в українське суспільство. Для розв’язання зазначеної проблеми необхідним є розроблення механізму утвердження української національної та громадянської ідентичності у населення, що перебуває на тимчасово окупованій території.

Ураховуючи те, що формування світогляду людини здійснюється в період дошкільного та шкільного віку людини, особливої уваги потребують освітні програми дошкільної, повної загальної середньої та позашкільної освіти, зокрема включення до них питань української національної та громадянської ідентичності. При цьому впровадження освітніх програм сьогодні ускладнено міграційними процесами, втратою кадрового потенціалу, освітньої інфраструктури.

Формування української національної та громадянської ідентичності може здійснюватися саме через активну діяльність закладів позашкільної освіти, які на сьогодні потребують глобальної модернізації.

Формування у населення знань правил пожежної, мінної безпеки та цивільного захисту, алгоритму дій у разі виникнення надзвичайних ситуацій, надання домедичної допомоги є вкрай необхідними і є пріоритетними завданнями військово-патріотичного виховання.

У цьому контексті варто окреслити дані щодо володіння вогнепальною зброєю. Сьогодні 44 відсотки опитуваних хотіли б бути власниками вогнепальної зброї і боєприпасів до неї. При цьому 45 відсотків опитаних заявили, що не мають навичок користування зброєю. Серед тих, хто вміє користуватися вогнепальною зброєю лише в загальних рисах, дві третини хотіли б покращити свої навички. Серед тих, хто взагалі не вміє, - 37 відсотків.

В умовах збройної агресії цілеспрямоване систематичне формування в Україні готовності до національного спротиву, сприяння максимально широкому залученню населення до дій, спрямованих на забезпечення суверенітету і територіальної цілісності держави, є пріоритетом національної безпеки.

У цьому контексті саме вишкільна підготовка може стати системним механізмом формування оборонної свідомості населення. Однією з основних форм військово-патріотичного виховання є військово-шефська робота. Ефективна системна робота у цьому напрямі сприятиме популяризації та підвищенню престижу військової та спеціальної державної служби, підготовці громадян до національного спротиву, формуванню оборонної свідомості.

Виклики та загрози, що постали перед цивілізованим світом і Україною, необхідність захисту території та суверенітету, протидія тероризму, інформаційній та економічній війні з боку держави-агресора провокують посилення такої проблеми, як відсутність системного характеру військово-патріотичного виховання населення всіх вікових категорій, як наслідок - формування системи під впливом деструктивних внутрішніх і зовнішніх факторів, у тому числі держави-агресора.

На сьогодні держава заінтересована у захисті своєї території від зовнішнього втручання, а громадян - від маніпулювання свідомістю ззовні. Це обумовлює пошук різноманітних форм підготовки населення, в тому числі дітей та молоді до військової служби через залучення до відповідних освітніх програм.

Робота з військово-патріотичного виховання повинна проводитися комплексно, спільними зусиллями органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, сил безпеки і оборони України із залученням ветеранів війни, а також закладів освіти, сім’ї, інститутів громадянського суспільства.

Системна організація військово-патріотичного виховання повинна враховувати початкову військову підготовку, формування психологічної та фізичної, морально-духовної готовності до служби в Збройних Силах, задоволення потреби підростаючого покоління у постійному вдосконаленні своєї підготовки до захисту України.

Ураховуючи зазначене, ефективним інструментом є реалізація Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри “Сокіл” (“Джура”), у тому числі за окремими напрямами, з метою здобуття молоддю базових загальновійськових знань, практичних вмінь і навичок із залученням інститутів громадянського суспільства та ветеранів війни.

Реалізація ветеранської політики наскрізно пов’язана з утвердженням української національної та громадянської ідентичності: формування позитивного образу ветеранів війни, розвиток спорту ветеранів війни, формування оборонної свідомості у громадян України, здійснення заходів щодо вшанування пам’яті загиблих ветеранів війни, а також заходів з відзначення на державному рівні дат, пов’язаних із вшануванням ветеранів війни, захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, формуванням соборності та державності тощо.

Трансформаційні процеси, політична та соціальна нестабільність, а також прагнення України приєднатися до Європейського Союзу вимагають формування відповідального та розвинутого громадянського суспільства.

Протягом останніх років громадянське суспільство значно прогресувало і швидко відреагувало на запит сьогодення. Так, у звіті за результатами дослідження “Громадянське суспільство України в умовах війни” (грудень 2022 р. - січень 2023 р.) серед актуальних напрямів діяльності інститутів громадянського суспільства найчастіше названі допомога військовим (18 відсотків) та робота з внутрішньо переміщеними особами і українськими біженцями за кордоном (17,3 відсотка), волонтерство - 10,6 відсотка, соціальний захист вразливих груп і допомога постраждалим від збройної агресії - 9,6 відсотка. Тобто спостерігається концентрація зусиль інститутів громадянського суспільства на найбільш злободенних питаннях за рахунок інших напрямів.

До перспективних напрямів діяльності учасники опитування відносять пошук фінансування, інвестиційне залучення, встановлення зв’язку з міжнародними організаціями - 9 відсотків. Лише 1,9 відсотка опитаних обрали такий напрям, як українізація населення та патріотичне виховання.

Така ситуація містить потенційні ризики згортання важливих напрямів роботи, зокрема за напрямом утвердження української національної та громадянської ідентичності, що обумовлює необхідність підтримки інститутів громадянського суспільства з боку держави, насамперед з реалізації спільних державно-громадських проектів у зазначеній сфері.

Візія, мета та пріоритетні напрями Стратегії

Візія - соціально активні та відповідальні громадяни з утвердженою українською національною та громадянською ідентичністю на основі суспільно-державних (національних) цінностей України живуть у державі, яка є частиною європейського та євроатлантичного простору, де забезпечено конституційні гарантії прав і свобод людини та громадянина, досягнуто єдності в суспільстві, подолано суперечності соціокультурного, мовного та регіонального характеру.

Метою Стратегії є формування та утвердження української національної та громадянської ідентичності у громадян та закордонних українців шляхом національно-патріотичного, військово-патріотичного виховання, громадянської освіти на основі суспільно-державних (національних) цінностей України.

Суб’єкти відносин у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності визначені Законом України “Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності”.

Державна політика у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності спрямована на всі верстви населення України, вікові категорії, закордонних українців та враховує інтереси корінних народів і національних меншин (спільнот) України.

Стратегія реалізовується за такими пріоритетними напрямами:

утвердження української національної та громадянської ідентичності;

взаємопідтримка та співпраця щодо формування української національної та громадянської ідентичності між органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та інститутами громадянського суспільства;

формування системи кадрового забезпечення сфери утвердження української національної та громадянської ідентичності;

сприяння розвитку інфраструктури у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності.

Стратегічні цілі та показники їх досягнення

Пріоритетний напрям 1. Утвердження української національної та громадянської ідентичності

Стратегічна ціль. Утвердження української національної та громадянської ідентичності на основі суспільно-державних (національних) цінностей України, формування оборонної свідомості, громадянської стійкості, соціальної активності та відповідальності в українців.

Досягнення цілі передбачається шляхом виконання таких завдань:

формування та утвердження в суспільстві патріотичної свідомості, поваги до державних символів, суспільно-державних (національних) цінностей України, розуміння їх важливості для становлення держави, державної мови як національної цінності та важливого атрибута національної та громадянської ідентичності;

формування оборонної свідомості та громадянської стійкості;

сприяння створенню, виробництву та поширення українськомовного інформаційного та культурного продукту, підвищення рівня його споживання шляхом формування єдиної державної інформаційно-просвітницької політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності;

популяризація історії України, зокрема боротьби українського народу за самовизначення і творення власної держави, видатних особистостей українського державотворення, ветеранів війни, Захисників та Захисниць України, які полягли в боротьбі за захист незалежності та територіальної цілісності України, українців, досягнення яких увійшли до світової історії;

сприяння утвердженню сімейних цінностей та активне залучення сім’ї до формування української національної та громадянської ідентичності;

формування та збереження української національної та громадянської ідентичності у громадян України, які проживають за кордоном та на тимчасово окупованій території;

інтеграція національно-патріотичного, військово-патріотичного виховання та громадянської освіти у сферу відпочинку та розваг;

популяризація та збереження культурної спадщини та культурних цінностей України;

залучення військовослужбовців, ветеранів війни до освітньої діяльності з початкової та базової військової підготовки, організації та виконання програм, реалізації проектів та здійснення заходів у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності;

формування активної життєвої та громадянської позиції, здатності брати участь у житті суспільства, органів місцевого самоврядування та в управлінні на різних рівнях, зокрема у волонтерській діяльності;

формування і розвиток критичного мислення та медіаграмотності, вміння практично застосовувати здобуті знання, уміння і навички, запобігання поширенню недостовірної інформації;

формування усвідомленого та відповідального ставлення населення до питань надання домедичної допомоги особам у невідкладних станах;

забезпечення організації науково-дослідної та методичної роботи у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності.

Результативний показник досягнення стратегічної цілі - щороку охоплюється не менше 1,5 відсотка осіб заходами та проектами, спрямованими на утвердження української національної та громадянської ідентичності.

Пріоритетний напрям 2. Взаємопідтримка та співпраця щодо формування української національної та громадянської ідентичності між органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та інститутами громадянського суспільства

Стратегічна ціль. Забезпечення спільної та скоординованої діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у партнерстві з інститутами громадянського суспільства, міжнародними організаціями, представниками бізнесу та іншими суб’єктами у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності з метою формування та реалізації державної політики у зазначеній сфері.

Досягнення цілі передбачається шляхом виконання таких завдань:

розвиток ініціатив, спрямованих на співпрацю влади, міжнародних організацій, закордонних українців, інститутів громадянського суспільства та соціально-відповідального бізнесу на принципах державно-громадського та державно-приватного партнерства;

утворення координаційних рад з питань утвердження української національної та громадянської ідентичності при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування;

залучення інститутів громадянського суспільства, фахівців у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності, ветеранів війни, волонтерів та інших суб’єктів у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності до формування та реалізації державної політики у зазначеній сфері;

надання фінансової, інформаційної, методичної, організаційної допомоги та інших видів державної підтримки інститутами громадянського суспільства на реалізацію проектів у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності;

залучення інститутів громадянського суспільства до процесів формування єдиного інформаційно-просвітницького простору, в тому числі до створення онлайн-інструментів у напрямі утвердження української національної та громадянської ідентичності.

Результативні показники досягнення стратегічної цілі:

утворено не менше 25 координаційних рад з питань утвердження української національної та громадянської ідентичності при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування;

щороку охоплюється не менше 0,5 відсотка населення проектами у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності, реалізованими інститутами громадянського суспільства.

Пріоритетний напрям 3. Формування системи кадрового забезпечення сфери утвердження української національної та громадянської ідентичності

Стратегічна ціль. Створення та розвиток системи підготовки фахівців у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності за напрямами національно-патріотичного, військово-патріотичного виховання та громадянської освіти.

Досягнення зазначеної цілі передбачається шляхом виконання таких завдань:

формування системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності;

розроблення та затвердження типової програми підвищення кваліфікації фахівців у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності за напрямами національно-патріотичного, військово-патріотичного виховання та громадянської освіти;

підготовка фахівців у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності до роботи з населенням, яке проживало на тимчасово окупованій території, та його реінтеграція в соціокультурний простір України;

підготовка фахівців та педагогічних працівників з числа ветеранів війни з подальшим їх залученням до організації та провадження освітньої діяльності, виконання програм, реалізації проектів та здійснення заходів у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності;

удосконалення компетентностей, знань, умінь та навичок фахівців у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності шляхом неформальної освіти.

Результативний показник досягнення стратегічної цілі - щороку близько 120 осіб беруть участь у заходах, спрямованих на удосконалення компетентностей, знань, умінь та навичок фахівців у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності, шляхом неформальної освіти.

Пріоритетний напрям 4. Сприяння розвитку інфраструктури у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності

Стратегічна ціль. Забезпечення умов створення та розвитку інфраструктури у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності, об’єднаної в ефективну систему, що популяризує суспільно-державні (національні) цінності.

Досягнення зазначеної цілі передбачається шляхом виконання таких завдань:

забезпечення сприятливих умов створення та розвитку інфраструктури з утвердження української національної та громадянської ідентичності в регіонах України;

створення та розвиток національно-патріотичних, військово-патріотичних осередків виховання дітей та молоді у закладах сфери утвердження української національної та громадянської ідентичності у тісній співпраці з інститутами громадянського суспільства;

сприяння створенню структурних підрозділів з утвердження української національної та громадянської ідентичності в молодіжних, волонтерських центрах, просторах, центрах та інших організаціях і установах, які провадять діяльність у зазначеній сфері;

розвиток інституційної спроможності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності.

Результативні показники досягнення стратегічної цілі:

створено структурні підрозділи з утвердження української національної та громадянської ідентичності органами виконавчої влади;

розроблено критерії моніторингу та порядок моніторингу діяльності закладів сфери утвердження української національної та громадянської ідентичності.

Етапи реалізації Стратегії

Реалізовувати Стратегію передбачається трьома етапами:

перший етап (2023-2025 роки) - виконання завдань і заходів операційного плану заходів, формування кадрової системи сфери утвердження української національної та громадянської ідентичності, забезпечення умов для створення та розвитку інфраструктури у зазначеній сфері, проведення моніторингу та оцінювання;

другий етап (2026-2028 роки) - виконання завдань і заходів операційного плану заходів, формування цілісної загальнодержавної політики у зазначеній сфері, в тому числі через роботу координаційних рад з питань утвердження української національної та громадянської ідентичності при місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, розвиток інститутів громадянського суспільства, які провадять діяльність у зазначеній сфері, розвиток інфраструктури сфери утвердження української національної та громадянської ідентичності, проведення оцінки ефективності прийнятих нормативно-правових актів, проведення моніторингу та оцінювання;

третій етап (2029-2030 роки) - створення підґрунтя для подальшого розвитку сфери утвердження української національної та громадянської ідентичності, проведення моніторингу та оцінювання, розроблення Стратегії на наступний період.

Механізм реалізації Стратегії

Організаційне забезпечення реалізації Стратегії передбачає розроблення планів заходів з її реалізації, в яких конкретизовані окремі заходи із зазначенням строків їх здійснення. Плани заходів з реалізації цієї Стратегії розробляються поетапно на 2023-2025, 2026-2028 і 2029-2030 роки з можливістю їх уточнення щороку.

Інституційне забезпечення реалізації Стратегії передбачає удосконалення нормативно-правового забезпечення сфери утвердження української національної та громадянської ідентичності; розподіл повноважень між органами, відповідальними за виконання планів заходів з реалізації цієї Стратегії відповідно до їх компетенції та з урахуванням ресурсних можливостей; створення умов належного виконання цієї Стратегії органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, зокрема в частині справедливого розподілу наявних ресурсів, у тому числі кадрових; налагодження ефективної співпраці між органами, відповідальними за реалізацію Стратегії, та інститутами громадянського суспільства, зокрема шляхом укладення угод, контрактів, меморандумів, здійснення спільних заходів, реалізації проектів; врегулювання конфлікту інтересів; запобігання корупції.

Науково-аналітичний та експертний супровід процесу формування державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності та реалізації Стратегії забезпечують науково-дослідні установи, інші інститути громадянського суспільства, організації.

Науково-методичне забезпечення включає дослідження, аналіз проблем у сфері утвердження української національної та громадянської освіти; створення та впровадження системи моніторингу та оцінки реалізації Стратегії; аналіз поточних результатів реалізації Стратегії; розроблення пропозицій і рекомендацій щодо актуалізації цілей і завдань Стратегії.

Реалізація Стратегії передбачає формування та реалізацію єдиної державної інформаційно-просвітницької політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності шляхом забезпечення організації та проведення інформаційних кампаній, створення онлайн-інструментів утвердження української національної та громадянської ідентичності суб’єктами відносин у зазначеній сфері в межах своїх повноважень відповідно до законодавства.

Реалізація Стратегії здійснюється на основі партнерства, координації та узгодження діяльності всіх органів, що забезпечують її реалізацію відповідно до законодавства.

Фінансові ресурси для реалізації Стратегії

Фінансове забезпечення реалізації Стратегії здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, місцевих бюджетів у межах бюджетних призначень, передбачених головним розпорядникам бюджетних коштів на відповідний бюджетний період, міжнародної технічної допомоги, інших джерел, не заборонених законодавством.

Моніторинг та оцінка результатів реалізації Стратегії

Стратегія передбачає проведення моніторингу відповідно до етапів її реалізації та щорічної оцінки ефективності реалізації державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності.

Метою проведення моніторингу є своєчасне виявлення та розв’язання проблем, що перешкоджають досягненню кінцевої мети Стратегії.

Після закінчення кожного етапу реалізації Стратегії проводиться моніторинг результатів, на підставі якого готуються висновки, що враховуються під час розроблення плану заходів з реалізації Стратегії для наступного етапу. Моніторинг здійснюється шляхом проведення аналізу:

досягнення очікуваних результатів Стратегії, з’ясування причин відхилення;

виконання завдань та заходів Стратегії шляхом визначення частки виконаних/невиконаних завдань та заходів у плановому періоді, пошуку причин відхилення.

Моніторинг Стратегії проводиться шляхом залучення до процесу науково-дослідних установ, незалежних організацій (експертів).

За результатами проведеного моніторингу Мінмолодьспортом готується та подається Кабінетові Міністрів України звіт.

Періодичність подання такого звіту визначається планами заходів з реалізації Стратегії.

Щорічна оцінка ефективності реалізації державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності щодо виконання її завдань, реалізації проектів і здійснення заходів здійснюється на основі даних звіту про результати моніторингу, проведення аналізу суспільного становища в Україні на державному, регіональному та місцевому рівні.

За результатами оцінювання Мінмолодьспортом готується та подається Кабінетові Міністрів України звіт, що містить висновки та рекомендації щодо необхідності перегляду, припинення чи продовження реалізації Стратегії, основні досягнення та недоліки державної політики за визначений період.

Очікувані результати реалізації Стратегії

Очікуваними результатами реалізації Стратегії є:

збільшення кількості осіб, охоплених заходами та проектами у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності;

збільшення кількості громадян, які, за даними соціологічних опитувань, пишаються своїм українським походженням та/або громадянством;

зростання кількості громадян України, насамперед молоді, які беруть участь у голосуванні під час виборів та референдумів, що проводяться в Україні та за її межами відповідно до закону;

зростання щороку кількості населення України, закордонних українців, залучених до заходів та проектів у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності;

зростання відсотка населення, яке щороку приймається на військову службу до сил безпеки і сил оборони України та інших утворених відповідно до законів військових формувань;

зростання частки громадян України, які, за даними соціологічних опитувань, готові захищати незалежність та територіальну цілісність України із зброєю в руках;

зростання частки громадян, які, за даними соціологічних опитувань, володіють і спілкуються українською мовою в повсякденному житті;

збільшення обсягу українськомовного інформаційного та культурного продукту та зростання рівня його споживання;

зростання рівня медіакультури та медіаграмотності населення;

населення України користується рівним правом доступу до громадянської освіти (формальної, неформальної, інформальної), яка ґрунтується на суспільно-державних (національних) цінностях, критичному мисленні;

реалізація ініціатив, спрямованих на співпрацю влади, міжнародних організацій, закордонних українців, інститутів громадянського суспільства та соціально відповідального бізнесу на принципах державно-громадського та державно-приватного партнерства;

збільшення щороку кількості реалізованих проектів у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності, підтриманих органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

збільшення щороку кількості громадян України, інститутів громадянського суспільства, міжнародних організацій та представників бізнесу, залучених органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування до процесу формування та реалізації державної політики, прийняття управлінських рішень у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності;

функціонування налагодженої єдиної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності;

збільшення щороку кількості фахівців у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності, яких було залучено до заходів з формальної та неформальної освіти;

зростання кількості закладів сфери утвердження української національної та громадянської ідентичності, які провадять активну діяльність та реалізують державну політику у зазначеній сфері, та рівня їх відвідуваності.

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 15 грудня 2023 р. № 1322

ОПЕРАЦІЙНИЙ ПЛАН
заходів з реалізації у 2023-2025 роках Стратегії утвердження української національної та громадянської ідентичності на період до 2030 року

Найменування завдання

Найменування заходу

Строк виконання, років

Індикатор виконання

Відповідальні за виконання

Пріоритетний напрям 1. Утвердження української національної та громадянської ідентичності

1. Формування та утвердження в суспільстві патріотичної свідомості, поваги до державних символів, суспільно-державних (національних) цінностей України, розуміння їх важливості для становлення держави, державної мови як національної цінності та важливого атрибута національної та громадянської ідентичності

1) проведення заходів та реалізація проектів, спрямованих на утвердження в суспільстві патріотичної свідомості, поваги до державних символів, суспільно-державних (національних) цінностей України, розуміння їх важливості для становлення держави, державної мови як національної цінності та важливого атрибута національної та громадянської ідентичності

2024-2025

проведено (реалізовано) не менше 20 заходів та проектів всеукраїнського та регіонального рівня

Мінмолодьспорт
МКІП
Український інститут національної пам’яті
МОН
обласні, Київська міська держадміністрації (військові адміністрації)
органи місцевого самоврядування
(за згодою)

2) сприяння створенню, поширенню та популяризації українського наративу шляхом реалізації культурно-мистецьких проектів

2024-2025

реалізовано не менше трьох культурно-мистецьких проектів

МКІП
Український інститут книги (за згодою)

2. Формування оборонної свідомості та громадянської стійкості

1) здійснення заходів військово-патріотичного виховання в рамках підготовки громадян до національного спротиву

2024-2025

проведено не менше 10 заходів всеукраїнського та регіонального рівня

Міноборони
Мінмолодьспорт
МОН
МВС
Адміністрація Держприкордонслужби
Національна поліція
ДСНС
Національна гвардія
Мінветеранів
обласні, Київська міська держадміністрації (військові адміністрації)
органи місцевого самоврядування (за згодою)

2) здійснення заходів, спрямованих на популяризацію військової служби, діяльності сил безпеки і оборони України та військової історії

2024-2025

проведено не менше 10 заходів всеукраїнського та регіонального рівня

Міноборони
Мінмолодьспорт
МВС
Національна поліція
ДСНС
Національна гвардія
Адміністрація Держприкордонслужби
Мінветеранів
обласні, Київська міська держадміністрації (військові адміністрації)
органи місцевого самоврядування (за згодою)

3) проведення та розвиток Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри “Сокіл” (“Джура”), у тому числі за окремими напрямами, з метою здобуття молоддю первинних загальновійськових і спеціальних компетентностей із залученням інститутів громадянського суспільства та ветеранів

2023-2025

проведено щороку не менше трьох заходів всеукраїнського та регіонального рівня

МОН
Мінмолодьспорт
МВС
Національна поліція
ДСНС
Національна гвардія
Адміністрація Держприкордонслужби
Міноборони
обласні, Київська міська держадміністрації (військові адміністрації)
органи місцевого самоврядування (за згодою)

4) проведення інформаційно-просвітницьких і виховних заходів та кампаній із питань військово-патріотичного виховання

2023-2025

проведено не менше 10 заходів всеукраїнського та регіонального рівня

МОН
Мінмолодьспорт
Міноборони
МВС
Національна поліція
ДСНС
Національна гвардія
Адміністрація Держприкордонслужби
Міноборони
обласні, Київська міська держадміністрації (військові адміністрації)
органи місцевого самоврядування (за згодою)

3. Сприяння створенню, виробництву та поширення українськомовного інформаційного та культурного продукту, підвищення рівня його споживання шляхом формування єдиної державної інформаційно-просвітницької політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності

1) створення, виробництво та популяризація українськомовного інформаційного та культурного продукту

2023-2025

поширено українськомовний інформаційний та культурний продукт (веб-сайти, соціальні мережі тощо)

МКІП
Держкіно

2) підготовка та поширення інформаційних матеріалів щодо розвінчування наративів та міфів, створених державою-агресором

2024-2025

поширено інформаційні матеріали на власних ресурсах (веб-сайти, соціальні мережі тощо)

МКІП
Український інститут національної пам’яті
Центр протидії дезінформації (за згодою)
Мінмолодьспорт
обласні, Київська міська держадміністрації (військові адміністрації)
органи місцевого самоврядування (за згодою)

4. Популяризація історії України, зокрема боротьби українського народу за самовизначення і творення власної держави, видатних особистостей українського державотворення, ветеранів війни, Захисників та Захисниць України, які полягли в боротьбі за захист незалежності та територіальної цілісності України, українців, досягнення яких увійшли до світової історії

здійснення заходів та реалізація проектів, спрямованих на популяризацію історії України, зокрема боротьби українського народу за самовизначення і творення власної держави, видатних особистостей українського державотворення, ветеранів війни, Захисників та Захисниць України, які полягли в боротьбі за захист незалежності та територіальної цілісності України, українців, досягнення яких увійшли до світової історії

2023-2025

проведено не менше 20 заходів всеукраїнського та регіонального рівня

Мінмолодьспорт
МКІП
Держкіно
Український інститут національної пам’яті
МОН
Мінветеранів
обласні, Київська міська держадміністрації (військові адміністрації)
органи місцевого самоврядування (за згодою)

5. Сприяння утвердженню сімейних цінностей та активне залучення сім’ї до формування української національної та громадянської ідентичності

проведення заходів та реалізація проектів, спрямованих на утвердження сімейних цінностей та активне залучення сім’ї до формування української національної та громадянської ідентичності

2024-2025

проведено (реалізовано) не менше п’яти заходів та проектів всеукраїнського та регіонального рівня

Мінмолодьспорт
Мінсоцполітики
обласні, Київська міська держадміністрації (військові адміністрації)
органи місцевого самоврядування (за згодою)

6. Формування та збереження української національної та громадянської ідентичності у громадян України, які проживають за кордоном та на тимчасово окупованій території

1) проведення публічних дискусій, досліджень, збору аналітичних даних та комплексної комунікаційної кампанії з метою формування української національної та громадянської ідентичності у громадян України, які проживають за кордоном та на тимчасово окупованій території, а також прилеглих до них територіях

2024-2025

проведено комплексні комунікаційні кампанії

Мінмолодьспорт
МЗС
Мінреінтеграції
МОН
обласні, Київська міська держадміністрації (військові адміністрації)
органи місцевого самоврядування (за згодою)

2) організація та здійснення заходів, спрямованих на реінтеграцію та адаптацію населення, яке проживало на тимчасово окупованій території

2024-2025

проведено не менше п’яти заходів всеукраїнського та регіонального рівня

Мінмолодьспорт
МКІП
МОН
Мінреінтеграції
обласні, Київська міська держадміністрації (військові адміністрації)
органи місцевого самоврядування (за згодою)

7. Інтеграція національно-патріотичного, військово-патріотичного виховання та громадянської освіти у сферу відпочинку та розваг

впровадження інтерактивних методів національно-патріотичного, військово-патріотичного виховання та громадянської освіти

2024-2025

розроблено та впроваджено інтерактивні методи

Мінмолодьспорт
МКІП
МОН
Міноборони
обласні, Київська міська держадміністрації (військові адміністрації)
органи місцевого самоврядування (за згодою)

8. Популяризація та збереження культурної спадщини та культурних цінностей України

поширення та інформування українського суспільства про культурну спадщину та культурні цінності України

2024-2025

поширено інформаційні матеріали на власних ресурсах (веб-сайти, соціальні мережі тощо)

МКІП
Український інститут національної пам’яті
Мінмолодьспорт
обласні, Київська міська держадміністрації (військові адміністрації)
органи місцевого самоврядування (за згодою)

9. Залучення військовослужбовців, ветеранів війни до освітньої діяльності з початкової та базової військової підготовки, організації та виконання програм, реалізації проектів та здійснення заходів у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності

1) розроблення Порядку використання (залучення) особового складу, ресурсів та засобів сил безпеки і сил оборони, забезпечення заходів безпеки, медичного забезпечення під час здійснення заходів військово-патріотичного виховання

2023

розроблено відповідний нормативно-правовий акт

Міноборони
МВС
МОН
Мінмолодьспорт

2) розроблення та впровадження механізму залучення військовослужбовців, ветеранів війни до освітньої діяльності з початкової та базової військової підготовки

2024

впроваджено механізм залучення військовослужбовців, ветеранів війни до освітньої діяльності з початкової та базової військової підготовки

Міноборони
Мінветеранів
МВС
МОН
Мінмолодьспорт
обласні, Київська міська держадміністрації (військові адміністрації)
органи місцевого самоврядування (за згодою)

3) проведення заходів з утвердження української національної та громадянської ідентичності за участю військовослужбовців, ветеранів війни

2023-2025

проведено не менше 10 заходів за участю військовослужбовців, ветеранів війни

Міноборони
Мінветеранів
МВС
Національна поліція
ДСНС
Національна гвардія
Адміністрація Держприкордонслужби
МОН
Мінмолодьспорт
обласні, Київська міська держадміністрації (військові адміністрації)
органи місцевого самоврядування (за згодою)

10. Формування активної життєвої та громадянської позиції, здатності брати участь у житті суспільства, органів місцевого самоврядування та в управлінні на різних рівнях, зокрема у волонтерській діяльності

1) впровадження громадянських компетентностей в освітні програми для різних рівнів освіти

2024-2025

внесено зміни до освітніх програм

МОН

2) впровадження програм громадянської освіти у співпраці із закладами культури та освіти, соціального захисту, відділами освіти, культури, туризму, молоді та спорту, молодіжними центрами, інститутами громадянського суспільства

2024-2025

впроваджено програми громадянської освіти

МОН
Мінмолодьспорт
Мінсоцполітики
МКІП
МВС
Національна поліція
ДСНС
Національна гвардія
Адміністрація Держприкордонслужби
обласні, Київська міська держадміністрації (військові адміністрації)
органи місцевого самоврядування (за згодою)

11. Формування і розвиток критичного мислення та медіаграмотності, вміння практично застосовувати здобуті знання, уміння і навички, запобігання поширенню недостовірної інформації

1) розроблення курсів медіаграмотності

2024-2025

розроблено курси

МОН
МКІП

2) сприяння розвитку базових навичок медіаграмотності в закладах освіти шляхом впровадження курсів медіаграмотності

2025

впроваджено курси медіаграмотності у закладах освіти

МОН
обласні, Київська міська держадміністрації (військові адміністрації)
органи місцевого самоврядування (за згодою)

3) проведення заходів та реалізація проектів, спрямованих на підвищення рівня медіаграмотності населення

2024-2025

проведено (реалізовано) не менше трьох заходів та проектів, спрямованих на підвищення рівня медіаграмотності населення

Мінмолодьспорт
МКІП
МОН
обласні, Київська міська держадміністрації (військові адміністрації)
органи місцевого самоврядування (за згодою)

12. Формування усвідомленого та відповідального ставлення населення до питань надання домедичної допомоги особам у невідкладних станах

1) виконання програми “Інструктор з надання догоспітальної допомоги”

2024-2025

підготовлено 120 інструкторів навчально-тренувальних відділів регіональних центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф

МОЗ
державний заклад “Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Міністерства охорони здоров’я України” (за згодою)
обласні, Київська міська держадміністрації (військові адміністрації)
органи місцевого самоврядування (за згодою)

2) виконання програми “Перший на місці подій”

2024-2025

проведено не менше одного навчання домедичної допомоги за програмою “Перший на місці події”

3) розроблення онлайн-курсу для цивільного населення за програмою “Перший на місці події”

2024-2025

поширено інформацію про онлайн-курс для цивільного населення за програмою “Перший на місці події” (веб-сайти, соціальні мережі тощо)

13. Забезпечення організації науково-дослідної та методичної роботи у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності

1) проведення досліджень у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності

2024-2025

проведено дослідження, в тому числі соціологічні

Мінмолодьспорт
Національна академія наук (за згодою)
Національна академія педагогічних наук (за згодою)
науково-дослідні установи (за згодою)
інститути громадянського суспільства (за згодою)

2) розроблення та вдосконалення методик і програм національно-патріотичного, військово-патріотичного виховання та громадянської освіти за різними віковими категоріями із урахуванням досвіду інститутів громадянського суспільства, що провадять багаторічну діяльність у зазначеній сфері, країн - членів НАТО, членів ЄС

2025

затверджено методики і програми

Мінмолодьспорт
Міноборони
Мінветеранів
МОН
Національна академія наук (за згодою)
Національна академія педагогічних наук (за згодою)
науково-дослідні установи (за згодою)
інститути громадянського суспільства (за згодою)

3) здійснення моніторингу досягнення очікуваних результатів Стратегії утвердження української національної та громадянської ідентичності на період до 2030 року, виконання завдань та заходів шляхом визначення частки виконаних/невиконаних завдань та заходів у плановому періоді, дослідження причин відхилення

2025

здійснено моніторинг досягнення очікуваних результатів Стратегії утвердження української національної та громадянської ідентичності на період до 2030 року

4) розроблення висновків та рекомендацій щодо удосконалення державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності на основі досліджень, у тому числі соціологічних

2025

розроблено висновки та рекомендації

14. Розвиток ініціатив, спрямованих на співпрацю влади, міжнародних організацій, закордонних українців, інститутів громадянського суспільства та соціально-відповідального бізнесу на принципах державно-громадського та державно-приватного партнерства

1) проведення заходів та реалізація проектів разом з міжнародними організаціями, закордонними українцями, інститутами громадянського суспільства та соціально-відповідальним бізнесом, спрямованих на формування української національної та громадянської ідентичності

2024-2025

проведено заходи, підписано меморандуми, договори

Мінмолодьспорт
МЗС
МОН
МКІП
Міноборони
Мінветеранів
інститути громадянського суспільства (за згодою)

2) інформаційна, методична, організаційна підтримка інститутів громадянського суспільства, що провадять свою діяльність у напрямі формування української національної та громадянської ідентичності за кордоном

2024-2025

надано інформаційну, методичну, організаційну допомогу та інші види державної підтримки

Мінмолодьспорт
МЗС
МКІП

3) забезпечення підтримки експорту книжкової продукції, підтримки перекладів і промоції творів української літератури іншими мовами

2024-2025

здійснено промоцію творів української літератури іншими мовами

МКІП
Український інститут книги (за згодою)

15. Утворення координаційних рад з питань утвердження української національної та громадянської ідентичності при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування

1) надання методичної підтримки та проведення тренінгів для місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань утворення, функціонування координаційних рад

2024

розроблено інформаційні матеріали, виконано тренінгову програму

Мінмолодьспорт
обласні, Київська міська держадміністрації (військові адміністрації)

2) утворення координаційних рад з питань утвердження української національної та громадянської ідентичності

2024

утворено координаційні ради при не менш як 50 відсотках місцевих органах виконавчої влади

обласні, Київська міська держадміністрації (військові адміністрації)
органи місцевого самоврядування (за згодою)
інститути громадянського суспільства (за згодою)

16. Залучення інститутів громадянського суспільства, фахівців у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності, ветеранів війни, волонтерів та інших суб’єктів у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності до формування та реалізації державної політики у зазначеній сфері

1) проведення консультацій з інститутами громадянського суспільства, фахівцями у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності, ветеранами війни, волонтерами та іншими суб’єктами у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності під час розроблення програмних документів у зазначеній сфері

2023-2025

залучено представників інститутів громадянського суспільства, ветеранів війни, волонтерів та інших суб’єктів у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності до формування та реалізації державної політики у зазначеній сфері

Мінмолодьспорт
обласні, Київська міська держадміністрації (військові адміністрації)
органи місцевого самоврядування (за згодою)

2) проведення заходів та реалізація проектів у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності за участю інститутів громадянського суспільства, фахівців у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності, ветеранів війни, волонтерів та інших суб’єктів у зазначеній сфері

2023-2025

проведено (реалізовано) не менше 20 заходів та проектів всеукраїнського та регіонального рівня за участю інститутів громадянського суспільства, фахівців у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності, ветеранів війни, волонтерів та інших суб’єктів у зазначеній сфері

17. Надання фінансової, інформаційної, методичної, організаційної допомоги та інших видів державної підтримки інститутами громадянського суспільства на реалізацію проектів у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності

щороку

проведено конкурс проектів у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності, розроблених інститутами громадянського суспільства

18. Залучення інститутів громадянського суспільства до процесів формування єдиного інформаційно-просвітницького простору, в тому числі до створення онлайн-інструментів у напрямі утвердження української національної та громадянської ідентичності

організація міжрегіональної співпраці щодо спільного з інститутами громадянського суспільства проведення заходів, спрямованих на формування єдиного інформаційно-просвітницького простору

2023-2025

створено онлайн-інструменти у напрямі утвердження української національної та громадянської ідентичності

Мінмолодьспорт
МКІП
Міноборони
МОН
Мінветеранів
обласні, Київська міська держадміністрації (військові адміністрації)
органи місцевого самоврядування (за згодою)

19. Формування системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності

1) затвердження Порядку підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності

2023

прийнято постанову Кабінету Міністрів України

МОН
Мінмолодьспорт

2) розроблення та включення освітніх компонентів, що забезпечують формування компетентностей утвердження української національної та громадянської ідентичності, до освітніх програм, спеціальностей галузей знань: “Освіта/Педагогіка”, “Культура і мистецтво”, “Гуманітарні науки”, “Соціальні та поведінкові науки”, “Журналістика”, “Публічне управління та адміністрування”, за якими передбачено здійснення підготовки таких фахівців

2025

внесено зміни до освітніх програм відповідних спеціальностей галузей знань

МОН
Національна академія педагогічних наук (за згодою)
МКІП
Мінмолодьспорт

3) здійснення заходів з підготовки виховників, залучених до реалізації Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри “Сокіл” (“Джура”)

2023-2025

проведено не менше трьох заходів всеукраїнського та регіонального рівня

МОН
Мінмолодьспорт
обласні, Київська міська держадміністрації (військові адміністрації)
органи місцевого самоврядування (за згодою)

4) залучення до процесу підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності суб’єктів освітньої діяльності, закладів у зазначеній сфері та інститутів громадянського суспільства

2024-2025

проведено заходи разом із суб’єктами освітньої діяльності, закладами сфери утвердження української національної та громадянської ідентичності та інститутами громадянського суспільства

Мінмолодьспорт
МОН
обласні, Київська міська держадміністрації (військові адміністрації)
органи місцевого самоврядування (за згодою)

20. Розроблення та затвердження типової програми підвищення кваліфікації фахівців у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності за напрямами національно-патріотичного, військово-патріотичного виховання та громадянської освіти

затвердження типової програми підвищення кваліфікації фахівців у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності

2024

прийнято відповідний нормативно-правовий акт

Мінмолодьспорт

21. Підготовка фахівців у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності до роботи з населенням, яке проживало на тимчасово окупованій території, та його реінтеграція в соціокультурний простір України

затвердження типової програми підвищення кваліфікації фахівців у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності, до компетенції яких належить робота з населенням, яке проживало на тимчасово окупованій території, та його реінтеграція в соціокультурний простір України

2024

прийнято відповідний нормативно-правовий акт

Мінмолодьспорт
МОН
Мінреінтеграції
МКІП

22. Підготовка фахівців та педагогічних працівників з числа ветеранів війни з подальшим їх залученням до організації та провадження освітньої діяльності, виконання програм, реалізації проектів та здійснення заходів у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності

1) забезпечення можливості для професійної перепідготовки та підвищення кваліфікації ветеранів війни з урахуванням економічних особливостей регіонів та актуальних потреб ринку праці

2024-2025

прийнято відповідний нормативно-правовий акт

Мінветеранів
МОН
Мінмолодьспорт
Міноборони

2) проведення семінарів, курсів з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації ветеранів для роботи у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності

2023-2025

проведено не менше восьми заходів всеукраїнського та регіонального рівня

Мінветеранів
Міноборони
МОН
обласні, Київська міська держадміністрації (військові адміністрації)
органи місцевого самоврядування (за згодою)

23. Удосконалення компетентностей, знань, умінь та навичок фахівців у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності шляхом неформальної освіти

здійснення заходів та реалізація проектів, спрямованих на удосконалення компетентностей, знань, умінь та навичок фахівців у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності

2024-2025

проведено не менше трьох заходів всеукраїнського та регіонального рівня

24. Забезпечення сприятливих умов створення та розвитку інфраструктури з утвердження української національної та громадянської ідентичності в регіонах України

1) забезпечення умов для створення та розвитку закладів сфери утвердження української національної та громадянської ідентичності в регіонах

2024-2025

затверджено методичні рекомендації

Мінмолодьспорт
МОН
МКІП
обласні, Київська міська держадміністрації (військові адміністрації)
органи місцевого самоврядування (за згодою)

2) визначення критеріїв моніторингу та порядку моніторингу діяльності закладів сфери утвердження української національної та громадянської ідентичності

2023

прийнято відповідний нормативно-правовий акт

Мінмолодьспорт

25. Створення та розвиток національно-патріотичних, військово-патріотичних осередків виховання дітей та молоді у закладах сфери утвердження української національної та громадянської ідентичності у тісній співпраці з інститутами громадянського суспільства

розроблення методичних рекомендацій щодо створення та діяльності відповідних осередків

2024

затверджено методичні рекомендації

Мінмолодьспорт
МОН
Міноборони
МКІП
Мінветеранів
обласні, Київська міська держадміністрації (військові адміністрації)
органи місцевого самоврядування (за згодою)

26. Сприяння створенню структурних підрозділів з утвердження української національної та громадянської ідентичності в молодіжних, волонтерських центрах, просторах, центрах та інших організаціях і установах, які провадять діяльність у зазначеній сфері

розроблення методичних рекомендацій щодо інтеграції сфери утвердження української національної та громадянської ідентичності в діяльність молодіжних, волонтерських центрів, просторів, центрів та інших організацій і установ, які провадять діяльність у зазначеній сфері

2024

затверджено методичні рекомендації

Мінмолодьспорт
Міноборони
МКІП
МОН
Мінветеранів
обласні, Київська міська держадміністрації (військові адміністрації)
органи місцевого самоврядування (за згодою)

27. Розвиток інституційної спроможності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності

створення структурних підрозділів з питань утвердження української національної та громадянської ідентичності органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування

2024-2025

створено структурні підрозділи

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
РОЗПОРЯДЖЕННЯ

від 21 червня 2024 р. № 570-р
Київ

Про заходи з відзначення у 2024 році Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України

1. Затвердити план заходів з відзначення у 2024 році Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, що додається.

2. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, обласним та Київській міській військовим адміністраціям:

забезпечити виконання плану заходів, затвердженого цим розпорядженням;

подати до 10 жовтня 2024 р. Міністерству у справах ветеранів інформацію про стан виконання плану заходів, затвердженого цим розпорядженням, для її узагальнення та подання до 25 жовтня Кабінетові Міністрів України.

Прем'єр-міністр України

Д. ШМИГАЛЬ

Інд. 73

ЗАТВЕРДЖЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 21 червня 2024 р. № 570-р

ПЛАН
заходів з відзначення у 2024 році Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України

1. Спланувати заходи з відзначення у 2024 році Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, з урахуванням десятої річниці боїв за Іловайськ.

Обласні та Київська міська військові адміністрації, громадські об’єднання (за згодою).

До 15 липня.

2. Забезпечити:

1) підготовку та проведення у столиці України - м. Києві, інших населених пунктах заходів щодо вшанування пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, з урахуванням десятої річниці боїв за Іловайськ.

Обласні та Київська міська військові адміністрації, Міноборони, МВС, Мінветеранів, МКІП, Національна гвардія, МОЗ, ДСНС, МЗС, СБУ (за згодою), Український інститут національної пам’яті, Адміністрація Держприкордонслужби, Національна поліція, заклади освіти (за згодою), громадські об’єднання (за згодою).

29 серпня;

2) проведення:

національно-патріотичних та військово-патріотичних заходів у закладах освіти та культури, в пунктах постійної дислокації військових частин, вищих військових навчальних закладах, установах та організаціях із залученням їх особового складу та/або штатних працівників, ветеранів війни, Захисників та Захисниць України.

Обласні та Київська міська військові адміністрації, Міноборони, МКІП, МВС, Держмистецтв, Мінветеранів, заклади освіти (за згодою), громадські об’єднання (за згодою).

Серпень - вересень;

Всеукраїнської акції пам’яті “Сонях”.

Мінветеранів, Український інститут національної пам’яті, МКІП, Держкомтелерадіо, Міноборони, МВС, обласні та Київська міська військові адміністрації, громадські об’єднання (за згодою).

29 серпня;

щорічного забігу в пам’ять про загиблих воїнів “Шаную воїнів, біжу за героїв України”.

Мінветеранів, обласні та Київська міська військові адміністрації, Міноборони, МВС, Мінмолодьспорт, СБУ (за згодою), заклади освіти (за згодою), громадські об’єднання (за згодою).

31 серпня;

виставок знищеної військової техніки і озброєння збройних формувань Російської Федерації.

Обласні та Київська міська військові адміністрації, Мінінфраструктури, МКІП, МЗС, МОН, Міноборони.

Серпень;

3) урочисте покладання квітів на Михайлівській площі біля Стіни Пам’яті у м. Києві, в інших населених пунктах до пам’ятників, меморіальних знаків, місць поховань захисників України та урочисті збори за участю ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України, представників сектору безпеки і оборони, громадськості.

Обласні та Київська міська військові адміністрації, Мінветеранів, Міноборони, МВС, Національна гвардія, Національна поліція, ДСНС, Адміністрація Держприкордонслужби, МКІП, Мінсоцполітики, СБУ (за згодою), громадські об’єднання (за згодою).

29 серпня;

4) приспущення Державного Прапора України на адміністративних будівлях державних органів, закордонних дипломатичних установ України, державних підприємств, установ та організацій, у військових частинах та на кораблях.

Центральні органи виконавчої влади, обласні та Київська міська військові адміністрації.

29 серпня;

5) під час оголошення загальнонаціональної хвилини мовчання на знак вшанування пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, започаткованої Указом Президента України від 16 березня 2022 р. № 143 “Про загальнонаціональну хвилину мовчання за загиблими внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України”, зупинення (за можливості) роботи в державних органах та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях (крім тих, де встановлено безперервний режим роботи), руху громадського та приватного транспорту з подаванням відповідних звукових сигналів.

Центральні органи виконавчої влади, обласні та Київська міська військові адміністрації, громадські об’єднання (за згодою).

29 серпня о 9 годині;

6) обмеження трансляції розважальних програм шляхом надання суб’єктам у сфері аудіовізуальних медіа рекомендацій щодо внесення відповідних змін до програм радіо і телебачення, переривання о 9-й годині трансляції радіо- і телепередач на знак вшанування пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, а також розміщення під час телетрансляції на екрані відповідного стилізованого зображення знака пам’яті “Сонях”.

Держкомтелерадіо, АТ “НСТУ” (за згодою), обласні та Київська міська військові адміністрації.

29 серпня;

7) обмеження розважально-концертних заходів.

Обласні та Київська міська військові адміністрації.

29 серпня;

8) проведення закордонними дипломатичними установами України заходів із вшанування пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, а також участь представників іноземного дипломатичного корпусу, акредитованого в Україні, у відповідних заходах, які проводитимуться в Україні, в разі запрошення.

МЗС, Мінветеранів, Український інститут національної пам’яті, Міноборони.

29 серпня.

3. Розробити тематичні методичні та інформаційні матеріали з нагоди Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, та запропонувати закладам освіти використати їх під час проведення першого уроку у 2024/25 навчальному році із залученням ветеранів.

МОН, Мінветеранів, Український інститут національної пам’яті, Міноборони, заклади освіти (за згодою), громадські об’єднання (за згодою).

Липень - вересень.

4. Організувати:

1) висвітлення підготовки та проведення заходів із вшанування пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, та десятої річниці боїв за Іловайськ.

МКІП, Держкомтелерадіо, АТ “НСТУ” (за згодою), УНІА “Укрінформ” (за згодою), Міноборони, Український інститут національної пам’яті, Мінветеранів, обласні та Київська міська військові адміністрації.

Серпень;

2) показ тематичної кінематографічної продукції (художні, короткометражні, документальні, навчальні фільми та інше) та телевізійної продукції, присвяченої десятій річниці боїв за Іловайськ.

Держкіно, МКІП, Держкомтелерадіо, АТ “НСТУ” (за згодою), УНІА “Укрінформ” (за згодою), Український інститут національної пам’яті, обласні та Київська міська військові адміністрації.

Серпень;

3) розміщення соціальної реклами, спрямованої на формування громадянської свідомості на прикладах величності і жертовності Захисників та Захисниць України, їх самовідданості в боротьбі за захист незалежності та територіальної цілісності України, з урахуванням десятої річниці боїв за Іловайськ.

МКІП, Держкомтелерадіо, АТ “НСТУ” (за згодою), УНІА “Укрінформ” (за згодою), Український інститут національної пам’яті, обласні та Київська міська військові адміністрації.

Серпень;

4) упорядження пам’ятників, пам’ятних знаків, секторів військових поховань, місць поховань захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Обласні та Київська міська військові адміністрації, громадські об’єднання (за згодою), заклади освіти (за згодою).

Липень - вересень.

5. Сприяти:

1) проведенню релігійними організаціями панахиди за загиблими в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Обласні та Київська міська військові адміністрації, ДЕСС.

29 серпня;

2) проведенню тематичних виставок та публікації наукових праць, збірок документів і матеріалів, енциклопедичних, довідкових, науково-популярних та інших видань, присвячених вшануванню пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

МКІП, Український інститут національної пам’яті, Укрдержархів, Мінветеранів, Національна академія наук (за згодою), наукові установи та заклади освіти (за згодою).

Липень - вересень.

6. У місцях проведення заходів з відзначення у 2024 році Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечити:

1) охорону громадського порядку, безпеку дорожнього руху та безпеку громадян у разі виникнення надзвичайних ситуацій.

Національна поліція, ДСНС, Національна гвардія, СБУ (за згодою), обласні та Київська міська військові адміністрації.

Серпень;

2) належне медичне та санітарно-епідеміологічне супроводження заходів.

Обласні та Київська міська військові адміністрації.

Серпень - вересень.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
РОЗПОРЯДЖЕННЯ

від 9 жовтня 2020 р. № 1233-р
Київ

Про схвалення Концепції Державної цільової соціальної програми національно-патріотичного виховання на період до 2025 року

1. Схвалити Концепцію Державної цільової соціальної програми національно-патріотичного виховання на період до 2025 року, що додається.

Визначити Міністерство молоді та спорту державним замовником Програми.

2. Міністерству молоді та спорту разом із заінтересованими центральними та місцевими органами виконавчої влади розробити та подати у шестимісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової соціальної програми національно-патріотичного виховання на період до 2025 року.

Прем'єр-міністр України

Д.ШМИГАЛЬ

Інд. 73

СХВАЛЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 9 жовтня 2020 р. № 1233-р

КОНЦЕПЦІЯ
Державної цільової соціальної програми національно-патріотичного виховання на період до 2025 року

Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована Програма

Державна цільова соціальна програма національно-патріотичного виховання на період до 2025 року (далі - Програма) базується на основі принципів національної самобутності Українського народу, його консолідації навколо спільного майбутнього, національної державності Українського народу, захисту незалежності, територіальної цілісності України та формування спільних ціннісних орієнтирів через дієву участь у процесі розбудови Української держави.

Програма ґрунтується на аналізі стану національно-патріотичного виховання, враховує індикатори ефективності і ціннісні орієнтири, визначені Стратегією національно-патріотичного виховання, затвердженою Указом Президента України від 18 травня 2019 р. № 286, враховує комунікаційні цілі Концепції вдосконалення інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2017-2020 роки, затвердженої Указом Президента України від 21 лютого 2017 р. № 43, враховує засади державної політики щодо відновлення, збереження та вшанування національної пам’яті про боротьбу та борців за незалежність України у XX столітті, визначені Законами України “Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті”, “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”, “Про визнання пластового руху та особливості державної підтримки пластового, скаутського руху”, постановою Верховної Ради України від 12 травня 2015 р. № 373-VIII “Про вшанування героїв АТО та вдосконалення національно-патріотичного виховання дітей та молоді”.

Проблемами, що потребують розв’язання, є:

несистемний характер формування активної громадянської позиції для утвердження національної ідентичності громадян на основі духовних цінностей Українського народу, національної самобутності;

низький розвиток громадсько-патріотичного, військово-патріотичного та духовно-морального виховання;

наявність у суспільній свідомості розбіжностей про історичне минуле нації, що створює підґрунтя для просування несумісних із незалежністю держави місцевих ідентичностей та мовних конфліктів;

недостатня поінформованість населення України про історичні факти героїчної боротьби та визволення від поневолення Українського народу і здобуття незалежності України;

наявні наслідки деструктивного впливу на українське суспільство імперського, колоніального і комуністичного тоталітарного режимів;

відсутність цілісного національного мовно-культурного простору, стійкості його до зовнішнього втручання та сталої роботи з розвитку української мови;

наявний вплив держави-агресора в інформаційній, освітній, культурній сфері України;

відсутність єдиної державної інформаційно-просвітницької політики щодо національно-патріотичного виховання;

необхідність гармонізації законодавства та управлінських практик у сфері формування громадянської позиції із законодавством та кращими практиками держав Європейського Союзу та держав - членів НАТО, зберігаючи в основі національні цінності і традиції;

слабка взаємодія населення України із закордонними українцями;

мала частка осіб, які готові до захисту територіальної цілісності та незалежності України;

недостатній рівень охоплення населення України, зокрема дітей та молоді, проектами та заходами із національно-патріотичного виховання;

низький рівень співпраці органів державної влади та органів місцевого самоврядування з інститутами громадянського суспільства та впровадження вже існуючого механізму розвитку національно-патріотичного виховання;

недостатня кількість інститутів громадянського суспільства у сфері національно-патріотичного виховання.

Відповідно до результатів соціологічних досліджень простежується ряд загрозливих чинників:

“громадянин України” як ідентифікатор є домінуючим в усіх регіонах України, водночас на Заході таких респондентів найбільше - 72 відсотки, у Центрі обрали цю альтернативу - 66, на Півдні - 62, на Сході - 51 відсоток. У той же час за результатами опитування, проведеного соціологічною групою “Рейтинг” у 2019 році, 14 відсотків на Півдні та Сході України ідентифікують себе як радянську людину;

загрозлива ситуація з використанням української мови у родинному середовищі (батьки, бабусі і дідусі, рідні брати і сестри), якою послуговується менше половини населення України, - 46 відсотків (лише українською - 32,4, переважно українською - 13,6 відсотка), при цьому кожен четвертий використовує російську мову (переважно російську - 12,3, лише російську - 15,8 відсотка.). Колосальний розрив існує у разі регіонального розподілу - на Заході українською мовою в родині спілкуються 92,2 відсотка опитаних, на Донбасі - 0 відсотків. Це результати всеукраїнського опитування громадської думки, яке проводив Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) з 28 лютого по 11 березня 2019 р.;

занепокоєння викликає ситуація із готовністю у разі виникнення відповідної загрози відстоювати територіальну цілісність України із зброєю в руках - близько 55 відсотків респондентів на Сході не мають таких намірів. Дані соціологічного опитування “До Дня захисника України: жовтень 2018”, проведеного соціологічною групою “Рейтинг” у вересні - жовтні 2018 р.;

низький рівень сформованості цінності державної символіки і дій з її вшанування. Державні символи викликають почуття гордості лише у 25,7 відсотка населення України, а День незалежності України для 23 відсотків - це просто вихідний день, 4 відсотки українців вважають цей день історичною помилкою. Загальнонаціональне дослідження громадської думки населення України було проведене Фондом “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва разом з Київським міжнародним інститутом соціології з 8 по 20 серпня 2019 р.;

непокоїть надзвичайно низьке залучення населення України до національно-патріотичних громадських об’єднань. Їх членами є лише 1,1 відсотка населення України, ще 61,3 відсотка респондентів нічого не знають про діяльність таких об’єднань. Результати експертно-аналітичного дослідження щодо формування стандартів національно-патріотичного виховання та визначення індикаторів ефективності здійснення заходів щодо національно-патріотичного виховання, проведеного Українським інститутом соціальних досліджень імені Олександра Яременка на замовлення Мінмолодьспорту у 2017 році.

Отже, існує потреба у впровадженні цілісної загальнодержавної політики національно-патріотичного виховання щодо формування української громадянської ідентичності, що сприятиме єдності та консолідації українського суспільства.

Програма потребує міжгалузевої взаємодії.

Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв’язання програмним методом

Об’єктивними причинами виникнення зазначених проблем є:

наслідки деструктивного впливу на формування національної свідомості українців, в тому числі імперського колоніального та тоталітарного режимів;

здійснення ситуативного, негативного зовнішнього та внутрішнього інформаційного впливу на громадян України;

слабкий інституційний розвиток інститутів громадянського суспільства національно-патріотичного спрямування, їх неготовність системно працювати для підвищення громадянської активності та формування української ідентичності.

Суб’єктивними причинами є:

відсутність протягом періоду існування незалежної України загальнодержавної політики, довгострокового, послідовного, конструктивного плану дій та комплексу взаємозв’язаних завдань і заходів із проведенням постійного аналізу та моніторингу в процесі їх реалізації у сфері національно-патріотичного виховання і формування громадянської ідентичності;

слабка координація і взаємодія між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, закладами освіти, культури, інститутами громадянського суспільства, молодіжними центрами, центрами національно-патріотичного виховання під час реалізації державної політики у сфері національно-патріотичного виховання.

Державна політика у сфері національно-патріотичного виховання потребує удосконалення з метою приведення у відповідність з потребами та викликами українського суспільства.

Тому для розв’язання зазначених проблем необхідно здійснити перехід до комплексної моделі державної політики національно-патріотичного виховання в Україні та забезпечити здійснення заходів відповідно до пріоритетів Програми.

Мета Програми

Метою Програми є удосконалення та розвиток цілісної загальнодержавної політики національно-патріотичного виховання шляхом формування та утвердження української громадянської ідентичності на основі єдиних суспільно-державних (національних) цінностей (самобутність, воля, соборність, гідність) і загальнолюдських цінностей, принципів любові і гордості за власну державу, її історію, мову, здобутки та досягнення у сфері культури, економіки, науки, спорту, дієве сприяння органам державної влади та органам місцевого самоврядування в захисті і охороні національної державності Українського народу, готовність до захисту державної незалежності і територіальної цілісності України, усвідомлення громадянського обов’язку із розвитку успішної країни та забезпечення власного благополуччя в ній.

Визначення оптимального варіанта розв’язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів

Єдність та незалежність України мають ключове значення для безпеки і стабільності в Європі.

Щоб забезпечити майбутнє України як незалежної держави, не допустити подальшого розвитку збройних конфліктів і зробити так, щоб країна отримала максимум переваг від поглиблення стосунків з Європейським Союзом, необхідно діяти комплексно.

Результати звіту про проведене восени 2017 року Лондонським Королівським інститутом міжнародних відносин Chatham House дослідження “Боротьба за Україну” свідчать про необхідність патріотичної та військової волі для побудови самостійної, незалежної держави. Розбудова ефективної та відповідальної управлінської вертикалі з громадською підтримкою модернізації країни є питанням національної безпеки.

Існує два варіанти розв’язання проблеми.

Перший варіант полягає у застосуванні традиційного механізму організації роботи у сфері національно-патріотичного виховання - на основі діючої управлінської вертикалі: центральні органи виконавчої влади - місцеві держадміністрації - населення України. Проте така модель, як правило, майже цілком орієнтована на розв’язання проблем за рахунок бюджетних коштів, спрямована на дітей і молодь та обмежує можливості інших вікових категорій населення України, перешкоджає обміну досвідом та успішним практикам у сфері національно-патріотичного виховання між регіонами України, формує територіальні ідентичності, які мультиплікують регіональні потреби, що суперечить державним та загальнонаціональним інтересам і вимогам часу.

Другий варіант (оптимальний) передбачає формування цілісної загальнодержавної політики національно-патріотичного виховання, в основі якої є поєднання управлінської вертикалі з інститутами громадянського суспільства, в тому числі через роботу дорадчого органу, який координує розвиток сфери національно-патріотичного виховання на міжвідомчому рівні, координаційних рад з питань національно-патріотичного виховання при місцевих держадміністраціях, центрів національно-патріотичного виховання з метою формування української громадянської ідентичності. Зазначений варіант також передбачає піднесення ролі громадянина в суспільно-політичному житті держави та становлення його як одного із ключових суб’єктів державної політики у сфері національно-патріотичного виховання; дієву співпрацю із залученням представників громадянського суспільства; активне залучення інституту сім’ї до національно-патріотичного виховання; утвердження суспільно-державних (національних) цінностей (самобутність, воля, соборність, гідність); фінансування заходів з виконання Програми за рахунок державного, місцевого та інших бюджетів; створення умов для розвитку громадсько-патріотичного, військово-патріотичного, духовно-морального виховання, науково-теоретичних і методичних засад національно-патріотичного виховання; підвищення можливостей для обміну досвідом та успішними практиками у сфері національно-патріотичного виховання між регіонами України та країнами євроатлантичного простору.

Оптимальний варіант розв’язання проблеми ґрунтується на основі принципів відкритості, рівності можливостей, реалістичності Програми, дієвому та відповідальному підході до виконання її заходів, а також безпосереднього залучення населення України, в тому числі осіб з інвалідністю, до її виконання незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного походження, майнового стану, місця проживання або інших ознак.

Шляхи і способи розв’язання проблеми, строк виконання Програми

Цілісна загальнодержавна політика національно-патріотичного виховання повинна набути характеру системної і цілеспрямованої діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, закладів освіти, інститутів громадянського суспільства для формування у населення України української громадянської ідентичності, високої національно-патріотичної свідомості, почуття відданості своїй Українській державі.

В основу системи національно-патріотичного виховання покладено ідеї зміцнення української державності як консолідуючого чинника розвитку суспільства, формування патріотизму та утвердження національних цінностей.

З метою раціонального використання ресурсів Програма передбачає концентрацію зусиль за такими пріоритетами:

Пріоритет 1. Формування української громадянської ідентичності - здійснення заходів, спрямованих на впровадження та утвердження суспільно-державних (національних) цінностей, розвитку громадянської ідентичності населення України

Пріоритет планується реалізовувати за такими напрямами:

підвищення ролі української мови як національної цінності;

проведення інформаційно-просвітницької роботи з метою донесення до населення України, закордонних українців змісту (суті) українських суспільно-державних (національних) цінностей;

подолання постколоніальних та посттоталітарних деструктивних наслідків у свідомості населення України;

популяризація та збереження культурної спадщини та культурних цінностей України;

сприяння утвердженню сімейних цінностей та активне залучення сім’ї до процесу національно-патріотичного виховання;

подолання мовно-культурної меншовартості українців;

сприяння формуванню антикорупційної, політичної, правової, моральної та етичної форми суспільної свідомості;

запобігання проявам ксенофобії, українофобії, расової та етнічної нетерпимості в засобах масової інформації, інтернет-ресурсах, творах культури і мистецтва;

запобігання та профілактика негативних проявів поведінки, злочинності, наркоманії, алкоголізму серед дітей та молоді шляхом залучення дітей і молоді до участі в заходах і проектах із національно-патріотичного виховання;

забезпечення проведення заходів національно-патріотичного спрямування, в тому числі приурочених до державних свят;

залучення учасників та ветеранів антитерористичної операції та операції Об’єднаних сил до процесів національно-патріотичного виховання;

залучення населення тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а також внутрішньо переміщених осіб до процесів національно-патріотичного виховання;

підвищення рівня знань про видатних осіб українського державотворення, борців за незалежність України;

поглиблення співпраці з представниками закордонних українців у сфері національно-патріотичного виховання, зокрема щодо збереження і популяризації української мови, культури, а також формування національної ідентичності;

підвищення активної участі громадян в освітянській, науковій, управлінській діяльності через призму державотворення та підняття престижу України на світовому рівні;

залучення до системи національно-патріотичного виховання неформальних рухів молоді, зокрема футбольних вболівальників;

сприяння інформуванню про обов’язки і права громадянина для підвищення правової культури українського суспільства;

популяризація та збереження національного аудіовізуального продукту (національні фільми, кінохроніка, телепередачі, музичне відео тощо) національно-патріотичного, морально-духовного та науково-освітянського тематичного спрямування в Україні та світі.

Пріоритет 2. Військово-патріотичне виховання - здійснення заходів, спрямованих на формування у громадян готовності до захисту України, громадського сприяння безпеці та обороні України та підвищення престижу військової і спеціальної державної служби

Пріоритет планується реалізувати за такими напрямами:

формування оборонної свідомості (готовність громадянина до захисту України) населення України;

популяризація і підвищення престижу військової та спеціальної державної служби;

розвиток військово-прикладного і службово-прикладного спорту, військової науково-технічної творчості та інновацій;

формування розуміння і підтримки громадянами України державної політики у сфері євроатлантичної інтеграції та практичних кроків щодо зближення з НАТО, зберігаючи в основі українські національні цінності;

збільшення чисельності громадян (зокрема молоді), готових до виконання обов’язку із захисту незалежності та територіальної цілісності України, та набуття ними необхідних компетенцій із початкової військової підготовки;

активне залучення громадян (зокрема молоді) до громадського сприяння безпеці і обороні України та набуття необхідних компетенцій у сфері безпеки і оборони;

вшанування захисників України, які полягли в боротьбі за захист незалежності та територіальної цілісності України;

формування шанобливого ставлення до героїв боротьби Українського народу за здобуття та незалежність України;

сприяння створенню та реалізації нової системи військово-патріотичного виховання та громадського сприяння безпеці та обороні України.

Пріоритет 3. Формування науково-методологічних і методичних засад національно-патріотичного виховання - здійснення заходів, спрямованих на розвиток цілісної загальнодержавної політики національно-патріотичного виховання

Пріоритет планується реалізувати за такими напрямами:

розроблення за участі наукових установ та представників інститутів громадянського суспільства методики, спрямованої на об’єднання суспільства навколо української державності та її майбутнього;

розроблення та впровадження стандартів, показників та критеріїв ефективності національно-патріотичного виховання;

підвищення рівня компетентностей особами, які працюють у сфері національно-патріотичного виховання або долучаються до впровадження державної політики в зазначеній сфері;

впровадження системи підготовки та мотиваційних чинників для громадських активістів, які займаються питаннями національно-патріотичного виховання дітей та молоді;

розроблення рекомендацій для роботи центрів національно-патріотичного спрямування та інших організацій, що реалізують проекти (заходи) з національно-патріотичного виховання;

включення проблематики національно-патріотичного виховання до дослідницьких програм та планів наукових установ і закладів освіти;

сприяння розробленню та виконанню планів дій та програм із національно-патріотичного виховання органами державної влади та органами місцевого самоврядування разом з інститутами громадянського суспільства згідно з пріоритетними напрямами, визначеними у цій Концепції;

моніторинг діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інститутів громадянського суспільства у сфері національно-патріотичного виховання.

Пріоритет 4. Підтримка та співпраця органів державної влади та органів місцевого самоврядування з інститутами громадянського суспільства щодо національно-патріотичного виховання

Пріоритет планується реалізувати за такими напрямами:

підтримка та інформування населення України про діяльність українських молодіжних громадських об’єднань, що заборонялись і переслідувались окупаційними та радянським режимами, в тому числі українського пластового руху (Пласт) та скаутського руху, Спілки української молоді, що збереглися в закордонних українців та відновили свою діяльність в Україні із здобуттям незалежності;

залучення громадян із сформованою національною (громадянською) ідентичністю до діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

організація та проведення конкурсів з визначення проектів національно-патріотичного виховання, розроблених інститутами громадянського суспільства, для реалізації яких надається фінансова підтримка;

сприяння створенню центрів національно-патріотичного виховання на базі діючої мережі закладів, у тому числі шляхом їх реорганізації, перепрофілювання тощо з урахуванням потреб та фінансових можливостей регіонів;

координація діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, закладів освіти, культури, інститутів громадянського суспільства, молодіжних центрів, центрів національно-патріотичного виховання;

розвиток напряму національно-патріотичного виховання у молодіжних центрах та закладах культури;

заснування на конкурсній основі премій для громадських активістів, які зробили вагомий внесок в утвердження громадянської ідентичності серед населення України на основі національних цінностей.

Процес виконання Програми передбачає здійснення комплексу експертно-аналітичних, організаційних, впроваджувальних і підсумкових оціночних заходів із застосуванням принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Строк виконання Програми: з 2020 до 2025 року.

Очікувані результати виконання Програми, визначення її ефективності

Виконання Програми дасть змогу:

створити цілісну загальнодержавну політику національно-патріотичного виховання в Україні;

збільшувати щороку рівень охоплення населення України заходами (проектами), які формують українську громадянську ідентичність на основі суспільно-державних (національних) цінностей (самобутність, воля, соборність, гідність);

збільшувати щороку рівень охоплення молоді заходами (проектами), що спрямовані на збільшення чисельності, готової до виконання обов’язку із захисту незалежності та територіальної цілісності України;

збільшити кількість населення України, залученого до проектів (заходів) національно-патріотичного виховання, розроблених інститутами громадянського суспільства, для реалізації яких надається фінансова підтримка;

провадити активну діяльність українських молодіжних громадських об’єднань, що заборонялись і переслідувались окупаційними та радянським режимами, в тому числі українського пластового руху (Пласт) та скаутського руху, Спілки української молоді, що збереглися в закордонних українців та відновили свою діяльність в Україні із здобуттям незалежності;

збільшити кількість осіб, що пройшли навчання з підготовки активістів, які займаються питаннями національно-патріотичного виховання дітей та молоді;

забезпечити функціонування центрів національно-патріотичного виховання;

створити моніторингову систему, що використовуватиметься для визначення соціальної ефективності національно-патріотичного виховання.

Оцінка фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів, необхідних для виконання Програми

Видатки на виконання Програми здійснюватимуться за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів та інших не заборонених законодавством джерел.

Обсяг видатків, необхідних для виконання Програми, визначається щороку з урахуванням можливостей державного та місцевих бюджетів під час формування їх показників.

Соціальні сервіси та закладки:

Програмно-технічна підтримка — Управління комп'ютеризованих систем

Інформаційне наповнення — Відділ баз даних нормативно-правової інформації

Деякі функції знаходяться у режимі тестової експлуатації. Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

Весь контент доступний за ліцензією Creative Commons Attribution 4.0 International license, якщо не зазначено інше

Указ
Президента України

Про внесення змін до деяких указів Президента України

1. Внести до указів Президента України такі зміни:

1) у тексті Указу Президента України від 6 листопада 1997 року № 1241/97 «Про День української писемності та мови» цифру і слово «9 листопада» замінити цифрами і словом «27 жовтня»;

2) у тексті Указу Президента України від 7 серпня 1999 року № 966/99 «Про День Українського козацтва» цифри і слово «14 жовтня» замінити цифрою і словом «1 жовтня»;

3) у тексті Указу Президента України від 25 липня 2008 року № 668/2008 «Про День хрещення Київської Русі - України» цифри і слово «28 липня» замінити цифрами і словом «15 липня»;

4) у тексті Указу Президента України від 27 листопада 2008 року № 1088/2008 «Про День усиновлення» цифри і слово «30 вересня» замінити цифрами і словом «17 вересня»;

5) абзаци третій і четвертий статті 1 Указу Президента України від 30 грудня 2011 року № 1209/2011 «Про відзначення в Україні деяких пам’ятних дат та професійних свят» (зі змінами, внесеними Указами від 30 грудня 2013 року № 717/2013, від 13 листопада 2014 року № 871/2014 та від 12 червня 2015 року № 331/2015) викласти в такій редакції:

«Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва, який відзначати щорічно 9 листопада;

День сім’ї, який відзначати щорічно 15 травня - у Міжнародний день сім’ї»;

6) в Указі Президента України від 14 жовтня 2014 року № 806/2014 «Про День захисника України»:

у назві та тексті Указу слова «захисника», «захисників» замінити словами «захисників і захисниць»;

у статті 1 цифри і слово «14 жовтня» замінити цифрою і словом «1 жовтня»;

7) у статті 1 Указу Президента України від 24 серпня 2021 року № 423/2021 «Про День Української Державності» цифри і слово «28 липня» замінити цифрами і словом «15 липня».

2. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України

В. ЗЕЛЕНСЬКИЙ

м. Київ
28 липня 2023 року
№ 455/2023

Указ
Президента України

Про День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України

На підтримку ініціатив громадськості та з метою гідного вшанування пам'яті військовослужбовців і учасників добровольчих формувань, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, увічнення їх героїзму, зміцнення патріотичного духу у суспільстві постановляю:

1. Установити в Україні День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, який відзначати щорічно 29 серпня.

2. Кабінету Міністрів України розробити із залученням громадськості, родин загиблих захисників України та затвердити комплексний план заходів із належного вшанування пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

3. Міністерству закордонних справ України забезпечувати проведення закордонними дипломатичними установами України заходів із вшанування пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, а також участь представників дипломатичного корпусу іноземних держав, акредитованих в Україні, у відповідних офіційних заходах, які проводитимуться в Україні.

4. Обласним, Київській міській державним адміністраціям забезпечувати здійснення заходів із вшанування пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

5. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України

В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ

м. Київ
23 серпня 2019 року
№ 621/2019

Указ
Президента України

Про загальнонаціональну хвилину мовчання за загиблими внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України

З метою вшанування світлої пам'яті, громадянської відваги і самовідданості, сили духу, стійкості та героїчного подвигу воїнів, полеглих під час виконання бойових завдань із захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, мирних громадян, які загинули унаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, постановляю:

1. Започаткувати проведення щоденно о 9 годині 00 хвилин загальнонаціональної хвилини мовчання за співвітчизниками, загиблими внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, яку оголошувати у всіх засобах масової інформації незалежно від форми власності.

2. Кабінету Міністрів України, обласним, Київській міській державним адміністраціям забезпечувати проведення загальнонаціональної хвилини мовчання, у тому числі у закладах освіти.

3. Міністерству закордонних справ України забезпечити проведення закордонними дипломатичними установами України щоденно о 9 годині 00 хвилин за місцевим часом у державах перебування загальнонаціональної хвилини мовчання за співвітчизниками, загиблими унаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

4. Цей Указ набирає чинності з дня його підписання.

Президент України

В. ЗЕЛЕНСЬКИЙ

м. Київ
16 березня 2022 року
№ 143/2022

Указ
Президента України

Про Стратегію національно-патріотичного виховання

З метою дальшого розвитку в суспільстві національної свідомості, формування почуття патріотизму на засадах духовності та моральності, популяризації духовно-культурної спадщини Українського народу, а також активізації взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських об'єднань у питаннях національно-патріотичного виховання постановляю:

1. Затвердити Стратегію національно-патріотичного виховання (додається).

2. Кабінету Міністрів України забезпечити в установленому порядку:

1) розроблення та затвердити до 1 серпня 2019 року план дій на 2020 - 2025 роки щодо реалізації Стратегії національно-патріотичного виховання, затвердженої цим Указом;

2) розроблення за участю представників державних органів, органів місцевого самоврядування, організацій громадянського суспільства, провідних вітчизняних учених та затвердити до 1 грудня 2019 року державну цільову програму з національно-патріотичного виховання;

3) підготовку та оприлюднення щороку до 10 жовтня звіту про виконання у поточному році плану дій на 2020 - 2025 роки щодо реалізації Стратегії національно-патріотичного виховання, затвердженої цим Указом;

3. Обласним, Київській міській державним адміністраціям активізувати роботу з національно-патріотичного виховання, зокрема, за участю представників координаційних рад з питань національно-патріотичного виховання, утворених при місцевих державних адміністраціях, а також органів місцевого самоврядування, організацій громадянського суспільства, розробити проекти обласних (місцевих) цільових програм з національно-патріотичного виховання та сприяти їх затвердженню.

4. Визнати таким, що втратив чинність, Указ Президента України від 13 жовтня 2015 року № 580 "Про Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016 - 2020 роки".

5. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України

П.ПОРОШЕНКО

м. Київ
18 травня 2019 року
№ 286/2019

ЗАТВЕРДЖЕНО
Указом Президента України
від 18 травня 2019 року № 286/2019

СТРАТЕГІЯ
національно-патріотичного виховання

1. Загальні положення

В Україні національно-патріотичне виховання є одним із пріоритетних напрямів діяльності держави та суспільства щодо розвитку національної свідомості на основі суспільно-державних (національних) цінностей (самобутність, воля, соборність, гідність), формування у громадян почуття патріотизму, поваги до Конституції і законів України, соціальної активності та відповідальності за доручені державні та громадські справи, готовності до виконання обов'язку із захисту незалежності та територіальної цілісності України, сповідування європейських цінностей.

Національно-патріотичне виховання є важливим засобом громадянської освіти.

Утвердження поваги до державної мови, піднесення її престижу серед громадян є важливим аспектом формування й розвитку особистості та основою національно-патріотичного виховання.

Актуальність національно-патріотичного виховання громадян зумовлюється необхідністю консолідації та розвитку суспільства, сучасними викликами, що стоять перед Україною і вимагають постійного вдосконалення національно-патріотичного виховання.

Національно-патріотичне виховання набуває характеру системної і цілеспрямованої діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів освіти, організацій громадянського суспільства, громадян з формування у людини і громадянина високої національно-патріотичної свідомості, почуття відданості своїй Українській державі.

Основними складовими національно-патріотичного виховання є: громадсько-патріотичне, військово-патріотичне та духовно-моральне виховання.

Формування ціннісних орієнтирів і громадянської самосвідомості здійснюється на прикладах героїчної боротьби Українського народу за утвердження суверенітету власної держави, ідеалів свободи, соборності, успадкованих, зокрема, від княжої доби, українських козаків, Українських Січових Стрільців, армій Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки, учасників антибільшовицьких селянських повстань, загонів Карпатської Січі, Української повстанської армії, українців-повстанців у сталінських концтаборах, учасників дисидентського руху. Також національно-патріотичне виховання має здійснюватися на прикладах мужності та героїзму учасників революційних подій в Україні у 2004, 2013 - 2014 років, Героїв Небесної Сотні, учасників антитерористичної операції та операції об'єднаних сил у Донецькій та Луганській областях, спротиву окупації та анексії Автономної Республіки Крим Російською Федерацією.

У національно-патріотичному вихованні важливо використати й виховний потенціал, пов'язаний із героїзмом українців, які боролися в арміях держав - учасників Антигітлерівської коаліції та в рухах опору нацистській Німеччині та її союзникам під час Другої світової війни 1939 - 1945 років, учасників міжнародних операцій з підтримання миру і безпеки.

Важливим чинником національно-патріотичного виховання є шанобливе ставлення до пам'яті про жертв комуністичного та інших тоталітарних режимів в Україні, зокрема жертв Голодомору, політичних репресій і депортацій.

Водночас важливою складовою національно-патріотичного виховання є поширення інформації про досягнення наших співвітчизників та їх внесок у скарбницю світової цивілізації, зокрема у сферах освіти, науки, культури, мистецтва, спорту, висвітлення внеску представників корінних народів та національних меншин України та громадян інших держав у боротьбу за державну незалежність і територіальну цілісність України, процес її державотворення, вітчизняну наукову, духовно-культурну спадщину.

Стратегія національно-патріотичного виховання (далі - Стратегія) розроблена відповідно до положень Конституції України, законів України "Про освіту", "Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті", "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", "Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 - 1945 років", Постанови Верховної Ради України від 12 травня 2015 року № 373-VIII "Про вшанування героїв АТО та вдосконалення національно-патріотичного виховання дітей та молоді" та інших нормативно-правових актів, а також на основі аналізу стану і проблем національно-патріотичного виховання в Україні за часів її незалежності.

2. Стан і потреби національно-патріотичного виховання

Досвід державної політики впродовж усіх років незалежності України свідчить про необхідність приділення особливої уваги сфері національно-патріотичного виховання, що є невід'ємною складовою забезпечення національної безпеки України.

Державна політика у сфері національно-патріотичного виховання потребує постійного удосконалення з урахуванням потреб і викликів, що стоять перед суспільством.

У зв'язку з цим актуалізувалися такі потреби:

впровадження ефективного механізму формування та реалізації державної політики у сфері національно-патріотичного виховання;

подолання імперсько-тоталітарних рудиментів у суспільній свідомості та зумовлених русифікацією, нищенням української духовно-культурної спадщини та історичної пам'яті розбіжностей в уявленнях про історичне минуле, зокрема про тоталітарну добу, голодомори і політичні репресії;

формування національного мовно-культурного простору на основі утвердження державної мови, стійкості його ціннісної основи перед зовнішнім втручанням;

формування активної громадянської позиції, утвердження національної ідентичності громадян на основі духовних цінностей Українського народу, національної самобутності;

сприяння створенню, розвитку, підвищенню якості, а також популяризації україномовного культурно-інформаційного продукту та забезпеченню доступу до нього;

здійснення постійної комунікації з громадянським суспільством з питань національно-патріотичного виховання;

розвиток духовності і моральності у суспільстві, утвердження традиційних сімейних цінностей;

усунення впливів держави-агресора в інформаційній, освітній, культурній сферах України;

проведення єдиної державної інформаційно-просвітницької політики щодо національно-патріотичного виховання;

запобігання перетворенню інформаційного простору на поле маніпуляцій суспільною свідомістю, продукування ціннісної дезорієнтації;

гармонізація законодавства й управлінських практик у сфері формування громадянської позиції із законодавством та кращими практиками держав Європейського Союзу та держав - членів НАТО, зберігаючи в основі національні цінності і традиції;

впровадження єдиного методичного та термінологічного підходу до процесу національно-патріотичного виховання;

формування та впровадження єдиних стандартів щодо процесів, суб'єктів, їх компетенції та повноважень, якості діяльності у сфері національно-патріотичного виховання;

підготовка кваліфікованого кадрового потенціалу в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, у закладах освіти, молодіжних центрах для організації та здійснення програм, проектів та заходів із національно-патріотичного виховання, розвиток низової ланки в системі координації виховних процесів у цьому напрямі;

підвищення рівня матеріально-технічного забезпечення та розвитку інфраструктури у сфері національно-патріотичного виховання.

Отже, потреба постійного вдосконалення національно-патріотичного виховання, надання системності цьому вкрай важливому для держави процесу залишається актуальною.

3. Мета Стратегії

Метою Стратегії є визначення пріоритетів та основних напрямів національно-патріотичного виховання, зокрема дітей та молоді, розвитку відповідних інститутів держави і суспільства, забезпечення змістового наповнення національно-патріотичного виховання на основі:

формування національно-культурної громадянської ідентичності, національно-патріотичного світогляду, збереження та розвитку суспільно-державницьких та духовно-моральних цінностей Українського народу;

готовності громадянина до виконання обов'язку із захисту незалежності та територіальної цілісності України;

усвідомлення досягнень Українського народу, його інтелектуальних, духовних та інших надбань;

розвитку діяльнісної відданості у розбудові України як суверенної держави, формування активної громадянської та державницької позиції, почуття власної та національної гідності;

скоординованої роботи та взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері національно-патріотичного виховання, їх ефективної співпраці з громадськістю;

постійного формування широкої громадської підтримки процесів національно-патріотичного виховання, розширення ролі та можливостей громадських об'єднань, підвищення ролі сім'ї, активної участі волонтерів, активістів;

сприяння консолідації суспільства навколо ідей спільного майбутнього, всебічного розвитку і функціонування державної мови в усіх сферах суспільного життя, захисту територіальної цілісності України, успішних реформ і державотворення.

4. Основні напрями досягнення мети Стратегії

Досягнення мети Стратегії здійснюватиметься за такими основними напрямами:

удосконалення нормативно-правової бази стосовно національно-патріотичного виховання;

підвищення ролі української мови як національної цінності та невід'ємного елемента національно-патріотичного виховання, здійснення заходів з її популяризації;

забезпечення підтримки україномовних дитячих і молодіжних друкованих видань, спрямованих на виховання молодого покоління в дусі патріотизму, поваги до історичного минулого та духовної й культурної спадщини, популяризація читання як соціально важливого вміння;

популяризація та поширення україномовного культурного продукту;

здійснення проектів та заходів, спрямованих на підвищення престижу військової служби;

упорядкування та вдосконалення системи допризовної військової підготовки;

забезпечення належної організації науково-дослідної та методичної роботи у сфері національно-патріотичного виховання;

розроблення та впровадження сучасних виховних систем, технологій і методик у сфері національно-патріотичного виховання, узагальнення та поширення кращого досвіду у цій сфері;

впровадження навчальних дисциплін духовно-морального спрямування як основи формування особистості та підґрунтя для національно-патріотичного виховання, які виходять з традицій українського державотворення;

підтримка та розвиток сімейних традицій, активне залучення сім'ї до процесу національно-патріотичного виховання;

розроблення єдиних підходів у сфері національно-патріотичного виховання у діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування;

підвищення професійної компетентності фахівців у сфері національно-патріотичного виховання, налагодження конструктивної взаємодії, соціального партнерства між суб'єктами національно-патріотичного виховання;

сприяння створенню центрів національно-патріотичного виховання та розвитку напряму національно-патріотичного виховання у молодіжних центрах;

забезпечення скоординованої діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері національно-патріотичного виховання;

організація та координація інформаційно-просвітницької роботи у сфері національно-патріотичного виховання;

превенція негативних проявів поведінки, злочинності, наркоманії, алкоголізму, насамперед серед дітей та молоді, зокрема шляхом залучення до участі у заходах із національно-патріотичного та духовно-морального виховання;

забезпечення належної підтримки з боку держави для ефективної діяльності організацій громадянського суспільства у сфері національно-патріотичного виховання, зокрема надання всебічного сприяння громадським об'єднанням ветеранів та учасників антитерористичної операції та операції об'єднаних сил у Донецькій та Луганській областях у реалізації проектів (заходів) з національно-патріотичного виховання;

створення сприятливих умов для діяльності молодіжних організацій, насамперед для розвитку пластового руху в Україні та Спілки Української Молоді, що відновили свою діяльність в Україні із здобуттям незалежності;

розроблення рекомендацій для роботи установ та закладів національно-патріотичного спрямування, інших організацій, які здійснюють проекти (заходи) з національно-патріотичного виховання, та надання підтримки таким установам, закладам та організаціям;

розвиток співпраці з державами Європейського Союзу та державами - членами НАТО, які успішно впроваджують проекти та заходи у сфері національно-патріотичного виховання;

створення системи ефективного моніторингу та досліджень у сфері національно-патріотичного виховання.

5. Сфери національно-патріотичного виховання

Національно-патріотичне виховання охоплює усі сфери життєдіяльності суспільства, насамперед освіту і науку, молодь та сім'ю, культуру і мистецтво, рекламу, профорієнтацію на військові спеціальності, відновлення та збереження національної пам'яті, краєзнавство, туризм, охорону довкілля, фізкультуру і спорт, цивільну оборону, безпеку і оборону України, зв'язки із закордонним українством.

6. Шляхи та механізми реалізації Стратегії

Для об'єднання зусиль органів державної влади, органів місцевого самоврядування у сфері національно-патріотичного виховання існує потреба у впровадженні єдиної державної політики, адекватних механізмів для консолідації і координації відповідної роботи в економічній, політичній, соціальній, культурній та інших сферах.

Ефективна реалізація Стратегії потребує:

чіткої координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади у сфері національно-патріотичного виховання;

здійснення заходів з активізації національно-патріотичного виховання, насамперед серед дітей та молоді, на всіх рівнях такої діяльності у тісній взаємодії між державою та організаціями громадянського суспільства на принципах взаємозацікавленого співробітництва;

постійного підвищення рівня організації, покращення функціонування як окремих елементів системи національно-патріотичного виховання, так і всієї системи в цілому;

механізмів підтримки об'єднань, центрів, клубів, діяльність яких пов'язана з національно-патріотичним вихованням, закладів освіти, культури та мистецтв, а також їхніх працівників;

розроблення системи заохочення громадських об'єднань та активістів, закладів освіти та педагогічних працівників за плідну діяльність у сфері національно-патріотичного виховання, яка відповідає ціннісним орієнтирам та індикаторам ефективності Стратегії.

Для цього має бути розроблено і впроваджено дієвий механізм формування і реалізації державної політики.

Активізація роботи з національно-патріотичного виховання на місцевому рівні потребує створення структурних підрозділів з питань національно-патріотичного виховання при місцевих державних адміністраціях, органах місцевого самоврядування, постійної роботи при місцевих державних адміністраціях, органах місцевого самоврядування координаційних рад з питань національно-патріотичного виховання як дорадчих органів із залученням до складу таких рад фахівців з питань освіти, молодіжної політики, фізичної культури та спорту, культури і мистецтва, запобігання надзвичайним ситуаціям, а також представників організацій громадянського суспільства відповідного спрямування.

7. Підвищення кваліфікації та професійної компетентності фахівців у сфері національно-патріотичного виховання

Важливим кроком реалізації Стратегії є кадрове забезпечення процесу національно-патріотичного виховання. У зв’язку з цим зусилля державних органів і неурядових організацій мають бути зосереджені на організації підготовки фахівців із національно-патріотичного виховання, підвищенні кваліфікації таких фахівців, оволодінні ними відповідними знаннями, уміннями і навичками, розробленні для цього належних освітніх та навчальних програм, що забезпечить ефективне впровадження змісту національно-патріотичного виховання, визначеного Стратегією.

З метою підвищення рівня національно-патріотичного виховання в підготовці фахівців необхідним є активне залучення ветеранів та учасників антитерористичної операції та операції об'єднаних сил у Донецькій та Луганській областях у реалізації проектів (заходів) з національно-патріотичного виховання, які є носіями духу патріотизму та національної свідомості.

Удосконалення професійної компетентності фахівців із національно-патріотичного виховання має відбуватися за допомогою сучасних інтерактивних форм і методів роботи.

8. Удосконалення нормативно-правової бази з національно-патріотичного виховання

Дальша гармонізація нормативно-правової бази з питань національно-патріотичного виховання відбувається комплексно та у стислий період часу шляхом підготовки нових та внесення змін до чинних нормативно-правових актів щодо:

закріплення в установленому порядку завдань та повноважень центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері національно-патріотичного виховання;

визначення механізму взаємодії органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та організацій громадянського суспільства у сфері національно-патріотичного виховання, ураховуючи процеси децентралізації влади.

9. Реалізація, моніторинг впровадження Стратегії

Реалізація Стратегії забезпечуватиметься спільними зусиллями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів освіти і наукових установ, організацій громадянського суспільства, із залученням коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, а також з інших незаборонених законодавством джерел.

Для здійснення моніторингу реалізації Стратегії залучатимуться в установленому порядку представники органів державної влади, місцевого самоврядування, організацій громадянського суспільства, вчені, фахівці.

Оцінка ефективності реалізації Стратегії ґрунтуватиметься на результатах виконання відповідного плану дій та програм.

Індикаторами ефективності національно-патріотичного виховання мають стати, зокрема:

збільшення відвідуваності закладів, що популяризують культурні та національно-мистецькі традиції Українського народу, а також експозицій музеїв, присвячених національно-визвольній боротьбі за незалежність і територіальну цілісність України;

підвищення серед громадян України та представників світового українства рівня знань про видатних особистостей українського державотворення, визначних українських учених, педагогів, спортсменів, військових, підприємців, провідних діячів культури, мистецтв, а також духовних провідників Українського народу;

збільшення передплати та обсягів розповсюдження україномовних (насамперед дитячих і молодіжних) друкованих видань національно-патріотичного спрямування;

збільшення кількості глядачів на переглядах творів кіномистецтва, що розкривають героїчне минуле та сьогодення Українського народу, його боротьбу за незалежність та територіальну цілісність;

розширення сфер застосування української мови;

збільшення частки україномовного інформаційного та культурного продукту;

збільшення кількості громадян, зокрема, дітей і молоді, які пишаються своїм українським походженням, громадянством;

збільшення кількості громадян, які подорожують в інші регіони України;

збільшення кількості і якості культурних продуктів, спрямованих на національно-патріотичне виховання;

збільшення кількості і якості соціальної реклами з питань популяризації національно-патріотичного виховання;

забезпечення проведення конкурсів з визначення проектів національно-патріотичного виховання, розроблених організаціями громадянського суспільства, для реалізації яких надається фінансова підтримка з Державного бюджету України та місцевих бюджетів;

забезпечення збільшення кількості підготовлених фахівців національно-патріотичного виховання та розвитку системи підготовки активістів, волонтерів, що займаються питаннями національно-патріотичного виховання;

збільшення кількості проведених зустрічей дітей і молоді з борцями за незалежність України у XX столітті, ветеранами та учасниками антитерористичної операції та операції об'єднаних сил у Донецькій та Луганській областях;

збільшення чисельності молоді, готової до виконання обов'язку із захисту незалежності та територіальної цілісності України;

збільшення кількості громадян, зокрема, дітей та молоді, залучених до проектів та заходів з національно-патріотичного виховання місцевого, всеукраїнського та міжнародного рівнів, які відповідають ціннісним орієнтирам та індикаторам ефективності Стратегії;

збільшення кількості заходів із вшанування героїв боротьби Українського народу за незалежність і територіальну цілісність України.

Глава Адміністрації
Президента України

І.РАЙНІН