Урок 21.02.2024

Тема: Урок розвитку зв'язного мовлення. Докладний переказ тексту розповідного характеру з елементами роздуму.

Запиши дату і тему уроку:

     Двадцять перше лютого

    Класна робота

Докладний переказ тексту розповідного характеру

 з елементами роздуму

Звичаї-скарб народу

Кожен народ має свої звичаї, що вироблялися протягом багатьох століть і освячені віками.

Але звичаї не відокремлене явище в житті народу, а втілені в рухи і дію світовідчуття та взаємини між окремими людьми, які, у свою чергу, впливають на духовну культуру нації.

Звичаї — це ті неписані закони, якими керуються в найменших щоденних і найбільших  всенаціональних справах.

Звичаї і мова — ось ті найміцніші елементи, що об’єднують окремих людей в один народ, в одну націю.

 В усіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Наш великий поет Тарас Шевченко, звертаючись до України, як до матері, що вічно страждає, питається:

Чи ти рано до схід-сонця

Богу не молилась?

Чи ти діточок непевних

Звичаю не вчила?

Як бачимо з цих слів Шевченка, не вчити своїх дітей звичаїв — то такий же великий гріх для матері, як і гріх — не молитися Богові.

(За О. Воропаєм; 145 слів).

звичаї-правила достойної поведінки, прийняті в певному середовищі

нація-конкретно-історична форма спільності людей, об’єднаних єдиною мовою і територією, глибокими внутрішніми економічними зв’язками, певними рисами культури і характеру

елемент-неподільна складова частина чого-небудь

повір’я-перекази, легенди, в основі яких лежать своєрідні народні уявлення про зв’язки між явищами навколишнього світу і долею людини.

1. Звичаї освячені віками.

2. Духовна культура нації.

3. Неписані закони, якими керуються люди.

4. Що об’єднує людей в один народ?

5. Народне повір’я про звичаї.

6. Звернення Тараса Шевченка до України.

7. Не вчити дітей звичаїв-то великий гріх


*Електронна адреса вчителя: sunnybannymanny@gmail.com


Роботи приймаю до 18.00 21.02.2024.

Бажаю успіху!