Діагностування

Одним із стратегічних завдань, окреслених у Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття), є створення умов для формування освіченої творчої особистості громадянина. Ставиться завдання виховання нової генерації педагогічних кадрів, розробки комплексу теоретичних і методичних основ щодо забезпечення підготовки педагога.

А тому в практику роботи організаторів методичної роботи повинна широко ввійти діагностика професійної діяльності вчителів, яка забезпечить науковий підхід до організації роботи з педагогічними кадрами, їх професійний розвиток і саморозвиток. Проведення діагностування та, особливо, самодіагностування педагогічної діяльності слід спрямувати на оволодіння кожним учителем навичок самоаналізу, самооцінки, що дозволить перевести роботу в режим активного саморегулювання та самокоригування, а також реалізувати одну із функцій методичної роботи стосовно конкретного педагогічного працівника – аналітично оцінювальну, сутність якої полягає передусім у критичному осмисленні існуючої педагогічної практики та особистого професійного досвіду і їх оцінювання.

Практика свідчить, що там, де проводиться відповідна робота на діагностичній основі, відбувається зниження педагогічних труднощів щодо самооцінки вчителя та оцінки заступника директора.

Діагностування – (від діа – «прозорий» та гнозист – «знання»).

Педагогічна діагностика – система технологій, процедур, засобів, методик і методів отримання інформації про стан та розвиток педагогічних систем.

В структурі методичної роботи вона виконує дві взаємопов’язані функції: функцію вивчення і оцінювання стану чи рівня та функцію навчальну.

Основне призначення діагностування рівня професійної компетентності педагогічних працівників – надання необхідної допомоги педагогічним працівникам у професійному розвитку та врахування результатів організації в процесі системи методичної роботи.

ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ МЕТОДІВ

1. Педагогічне спостереження.

Щоб спостереження було науковим і при цьому психолого-педагогіч-ним, воно має відповідати таким вимогам:

а) цілеспрямованості (що спостерігати, що фіксувати);

б) об’єктивності (фіксувати не свої припущення, а об’єктивну типову інформацію);

в) системності та систематичності;

г) упорядкованості та простоті фіксації необхідних результатів.

Аналіз методу:

Позитивне

– дає змогу одержувати інформацію про вчителя за будь яких ситуацій;

– не вимагає складної підготовки, доступний;

– дає змогу вивчати вчителя без експериментального дослідження, аналізувати його діяльність, поведінку в звичайних умовах

Недоліки

– метод пасивний;

– метод досить трудомісткий щодо фіксації інформації можна упустити суттєве;

– спостереженню піддаються, як правило, тільки зовнішні прояви;

– значні затрати часу (багаторазове повторення)

Висновок

Не є самостійним методом в педагогічній діагностиці, реалізується разом з іншими методами як анкетування, бесіди тощо

2. Анкетування.

За допомогою анкетування можна одержати емпіричний матеріал про вчителів. Будь – яка анкета складається за певними правилами системи запитань, кожне з яких логічно зв’язано з метою дослідження (діагностування).

Анкети поділяють за:

Змістом

– факти;

– характеристика колег, подій та інше;

– суджень, намірів;

– самооцінювання тощо

Функціями

–– запитання – фільтри із функцією, що відсіває (тобто відповідають не всі);

– контрольні чи перевірочні запитання, основна функція яких – перевірити достовірність інформації тощо

Формою

– відкритті (прямі запитання – вільна відповідь);

– закриті, в яких до запитань дані відповіді у формі «так», «ні», «не знаю» і т.п. (вчитель вибирає одну з них)

Запитання анкет мають задовольняти ряду вимог, а саме:

а) запитання закритих анкет мають передбачати відповідь тільки в одному плані чи один вибір із кількох;

б) небажане пропонування запитань, що вимагають моральної чи соціальної оцінки особистих якостей;

в) запитання мають бути лаконічними, чіткими, точними та зрозумілими;

г) на виявлення однієї характеристики має бути спрямовано кілька запитань, що передбачають відвертість відповідей;

д) в анкеті бажано мати запитання як у прямій, так і непрямій формі, особисті, так і безособові;

ж) на початку анкети бажано пропонувати нескладні запитання, потім складні (судження, оцінки), на завершення – знову нескладні.

Аналіз методу:

Позитивне

– масовість вивчення;

– значна швидкість одержання інформації;

– нескладне опрацювання результатів;

– можливе використання математичних методів аналізу даних;

– можливість фіксування будь-яких питань;

– зручні способи фіксування результатів

Недоліки

– не дає змогу одержати достовірну інформацію у повному обсязі;

– важко розрахувати на повністю відверті відповіді стосовно суттєвих питань(об’єктивність);

– здобуту інформацію не можна вважати остаточною

Висновок

В діагностуванні може бути як допоміжний метод одержання інформації

3. Бесіда – метод одержання інформації досить широкого діапазону в процесі безпосереднього спілкування з вчителем. Може проводитись як у вільній, так і регламентованій формі.

Чітка постановка мети бесіди та завчасна підготовка запитань допомагає її найбільш цілеспрямувати і здобути необхідну інформацію.

Аналіз методу:

Позитивне

– прямий контакт з учителем;

– можливість враховувати його реакцію, змінювати запитання тощо, тобто широта маневру;

– має більш індивідуальний характер.

Недоліки

– складність фіксації;

– невисока можливість одержання об’єктивної інформації;

– розрахунок на відвертість, що не завжди справджується.

Висновок

Кращий результат – в поєднані бесіди з елементами дискусії. В більшості випадків доцільне поєднання педагогічного спостереження з бесідою.

4. Рейтингова система оцінювання професіоналізму вчителя (шляхом збору суджень експертів) вимагає:

а) зручної системи оцінювання, відповідності шкал (оцінні шкали);

б) порівняння окремих показників один з одним (шкала ранжування).

Так, вчителів методоб’єднання розташовують в ряд за рівнем, наприклад, їх активності в методичній роботі, стану викладання предмета та інше. На цій основі кожний вчитель одержує певний ранг (ряд), а члени об’єднання ранжуються за оцінювальним показником.

На основі ранжування вчителів об’єднують за якимись якостями і (ознаками). Може бути проведена кореляція – встановлення наявності чи відсутності тісного зв’язку між двома явищами. Наприклад, організатора методичної роботи може цікавити, чи впливає активність у методичній роботі на стан викладання предмета та рівень навчальних досягнень учнів. Для цього вчителів ранжують за двома цими ознаками.

Результати оформлюються у вигляді таблиці.

Після чого може підраховуватись коефіцієнт рангової кореляції за формулою:

,

де V8 – число вчителів об’єднання.

Якщо коефіцієнт рангової кореляції є ПОЗИТИВНИЙ, то це означає, що між цими ознаками існує позитивний (прямий) зв’язок,

Якщо абсолютна величина коефіцієнта кореляції V, знаходиться в межах, то це означає зв’язок:

– слабкий;

– помірний;

– значний;

– сильний;

– дуже сильний.

5. Незалежні характеристики (метод отримання інформації). За його допомогою можна дістати загальну оцінку професіоналізму педагогічного працівника. Вимоги до методу: чіткість, усвідомлення завдань, анонімність, мінімум витрат часу, варіативність. К. М. Старченеко пропонує один із варіантів одержання такої інформації.

Проводиться інструктаж: записати прізвища колег та визначити, поставивши позначку (+) чи (v), рівень культури, фахової та методичної компетентності.

Опрацювання анкет: визначається середній показник. Наприклад, з фахової підготовки більшість колег оцінили конкретного вчителя як середній рівень. Звичайно, що у наступних індивідуальних бесідах можна вияснити мотиви чи причини даної оцінки.

6. Тестування (як метод) – це фактично усне чи письмове опитування за спеціально підготовленими контрольними запитаннями чи завданнями з метою одержання високого рівня достовірної інформації з важливих аспектів професійної компетентності педагогічних працівників.

В сучасному педагогічному діагностуванні нерідко використовуються комплексні самостійні та контрольні роботи, розв’язування педагогічних ситуацій та їх обґрунтування, моделювання чи проектування педагогічних процесів.

У процесі діагностування професійної компетентності (за К.М. Старченко) доцільним є використання трьох груп методів.

1. Інформаційно-констатуючі: педагогічне спостереження, бесіди та інтерв’ю, анкетування, рангування;

2. Оцінюючі (рейтингові): експертна оцінка, незалежні характеристики, самооцінка;

3. Продуктивні: педагогічний аналіз результатів професійної діяльності, тестування.

Доцільність використання методів