Лексична сторона мовлення

Словник - це слова (основні одиниці мовлення), що позначають предмети, явища, дії та ознаки навколишньої дійсності.

Розрізняють словник пасивний і активний. Під пасивним словником розуміють можливість розуміння слів, під активним - вживання їх у мовленні. Рівень розвитку словника визначається кількісними і якісними показниками.

У дошкільному віці дитина повинна оволодіти таким словником, який дозволив би йому спілкуватися з однолітками і дорослими, успішно навчатися в школі, розуміти літературу, телевізійні і радіопередачі і т.д.

Розвиток словника розуміється як тривалий процес оволодіння словниковим запасом, накопиченим народом у процесі його історії.

Перш за все, впадають в очі кількісні зміни в словнику дитини. В 1 рік маля активно володіє 10-12 словами, а до 6 років його активний словник збільшується до 3-3,5 тисяч.

Говорячи про якісну характеристику словника, слід мати на увазі поступове оволодіння дітьми соціально закріпленим змістом слова, що відображає результат пізнання. Цей результат пізнання закріплюється в слові, завдяки чому усвідомлюється людиною і передається в процесі спілкування іншим людям.

У силу наочно-дієвого і наочно-образного характеру мислення дитина опановує насамперед назвами наочно представлених або доступних для його діяльності груп предметів, явищ, якостей, властивостей, відносин, які відображені у словнику дітей досить широко.

Цим же пояснюється або відсутність в словнику дошкільнят таких слів, які позначають більш абстрактні поняття або спотворення їх сенсу.

Іншою особливістю є поступове оволодіння значенням, смисловим змістом слова. Так як понятійне мислення у дитини-дошкільника ще не склалося, то й сенс слова, яким він опановує, не може бути на певному віковому етапі понятійним. Спочатку дитина відносить слово лише до конкретного предмета чи явища. Таке слово не має узагальнюючого характеру, воно лише сигналізує дитині про конкретний предмет, явище чи викликає їх образи (наприклад, для дитини слово годинник позначає тільки ті години, які висять на цій стіні).

У міру того як дошкільник освоює навколишню дійсність - предмети, явища (особливості, властивості, якості), він починає їх узагальнювати за тими чи іншими ознаками. Часто узагальнення робляться за ознаками несуттєвим, але емоційно значущим для дитини. У цьому випадку слово позначає узагальнення, але його зміст часто розходиться з соціально закріпленим, будучи або надмірно вузьким, або надмірно широким. Типовий приклад, коли малюк «кицею» називає не тільки кішку, але й інші хутряні, пухнасті предмети, надмірно розширюючи зміст цього слова. В іншому випадку слово мама він відносить тільки до своєї мами, братом називає тільки свого брата, звужуючи зміст слова до надзвичайно конкретного.

Це ж явище на іншому змісті простежується у більш старших дітей. Так, овочами вони часто вважають тільки моркву, цибулю, буряк, не включаючи сюди, наприклад, капусту, огірок, помідор. В іншому випадку, розширюючи значення слова, діти беруть у поняття «овочі» деякі види фруктів, гриби, мотивуючи це тим, що «все це росте» або «все це їдять». І лише поступово, у міру розвитку мислення, вони опановують об'єктивним понятійним змістом слова. Таким чином, значення слова протягом дошкільного дитинства змінюється в міру розвитку пізнавальних можливостей дитини.

Ще одна особливість словника дошкільника - це значно менший його обсяг у порівнянні зі словником дорослого, так як досвід пізнання дитини і, отже, обсяг накопичених відомостей про навколишній значно поступається обсягу знань дорослої людини.

Зміст словникової роботи спирається на поступове розширення, поглиблення і узагальнення знань дітей про предметний світ.

У міру розвитку пізнавальних можливостей дітей все більше місце в словниковії роботі займає вміст, пов'язаний з ознайомленням з життям людей, їх працею і відносинами.

З молодшого віку дошкільнят починають знайомити з працею дорослих, і на цій основі вводиться відповідний словник, що позначає назви професій, трудових дій і операцій, результатів праці.

З віком поглиблюється зміст знань про працю, і відповідно з цим словник поповнюється назвами трудових дій (кухар ріже, смажить, готує обід, перукар стриже, причісує) і, що особливо важливо, назвами результатів праці (вилікував, приготував обід і т. п.).

У слові для дітей уточнюється розуміння спрямованость праці - для кого призначений результат праці, чим він цінний.

На четвертому році розширення словника дітей забезпечується ознайомленням з новими професіями людей (вихователь, музичний працівник, завідувачка дитячим садком, продавець, будівельник) та їх трудовими операціями (вихователь займається з дітьми, грає, читає їм).

Крім того, дошкільнятам показують ставлення людей до техніки, до праці і в праці, вводять відповідний словник: старанно, злагоджено, дружно, вміло, дбайливо і т.п.

У результаті у дітей накопичується значний обсяг знань і відповідний словник, що забезпечує вільне їх спілкування в широкому плані (спілкування з дорослими і однолітками і т.д.).

Програмові вимоги до формування лексичного запасу у дітей дошкільного віку

(лексична компетенція мовленнєвого розвитку ).

Перша молодша група (третій рік життя)

Словникова робота

Розвивати здатність дітей розуміти мовлення дорослих, звернене до інших дітей (до всіх дітей), контекстне мовлення (оповідання, казки, розповіді), розуміти і впізнавати дії і сюжети за картинками, показами, театральними виставами.

Збагачувати словник дітей різними частинами мови: іменниками, що означають назви предметів побуту (стіл, стілець, ліжко, віник, лопат­ка), посуд (миска, ложка, тарілка, ніж, склянка, чашка), продукти хар­чування (молоко, сік, каша, суп, борщ, картопля, хліб, булка, млинці, яйце), фрукти (яблуко, груша, слива, полуниці, апельсин, лимон, ман­дарин), рослини (квіти, дерева, кущі, трава), домашніх (кішка, собака) та свійських (корова, коза, кінь, свиня, курка, півень, качка, ) тва­рин і птахів, їхніх дитинчат (цуценя, котеня, порося, курча, теля); діє­словами, що означають дії дитини з предметами (вмиватися, їсти, лягати, вставати, витирати, намилити, розчісуватися, одягатися, роздягатися, дивитися); прикметниками, які означають ознаки, якості та властивості предметів (великий, маленький, теплий, холодний, чер­воний, зелений, білий, жовтий, чорний, синій, гарячий, кислий, м'який, солодкий, твердий, довгий, короткий, круглий); прислівниками (сьогодні, вчора, завтра, низько, високо, близько, далеко, гарно, пога­но); числівниками ('один, багато, мало); займенниками (я, ми, він, вони, ти, наші, моє, твоє, ви); частками (так, ні).

Звести в активний словник дітей слова ввічливості (добрий день, до­брий ранок, до побачення, дякую, вибач, будь паска) та узагальнюючі слова (іграшки, посуд, одяг, їжа, тварини).

Друга молодша група (четвертий рік: життя)

Словникова робота

Збагачувати словник дітей новими словами відповідно до тем: "Дитячий садок", "Ігри", "іграшки", "Сім'я", "Побутові предмете", "Одяг", "Взуття", "Меблі", "Тварини", "Птахи", "Рослини", "Овочі та фрукти", "Продукти харчування", "Транспорт", "Пори року", "Явища природи", "Свята". Вводити в активний словник дитини нові узагальнюючі поняття (птахи, рослини, їжа, овоч», фрукти, транспорт, свята, сім'я, меблі).

Продовжувати збагачувати словник дітей іменниками, словами, які позначають близьке оточення дитини (група, спальня, вмивальна кім­ната, рушник, душ, ліжко, постіль, акваріум, ділянка, квітник тощо), віддалене (дикі тварини - заєць, вовк, ведмідь, слон, верблюд, жираф, крокодил і т. п)., далеке (еори, море, ліс, озеро, місто (сет), метро і т. п)., словами, що позначають абстрактні поняття (сміливість, увіч­ливість, біг, радість, сум, єни, чистота, порядок), словами з характери­стичним значенням, як-то: вереда, пустун, боягуз, забіяка, недбайло .

Вчити правильно користуватися словами, що позначають частини тіла людей і тварин: руки, ноги - лапи, обличчя - морда, волосся -хутро, нігті - кігті.

Збагачувати словник дітей прикметниками: присвійними- (бабусин, матусин, вовчий, овечий, татів, дідусів, лисиччин), які означають фі­зичні якості людини та інших істот (худий, здоровий, хворий, стрункий), психічні властивості, особливості характеру (лагідний, сумний, серди­тий, добрий, тихий, розумний); відносними, (кам'яний, дерев'яний, гли­няний, паперовий) та відносно-якісними прикметниками (вишневий, полуничний, буряковий, м'ясний, овочевий, фруктовий), прикметниками вищого ступеня порівняння (молодший, тихіший, глибший, дужчий, дорожчий, більший, менший, кращий, ліпший), найвищого ступеня з префіксом "най-" (найдорожчий, найкращий, найбільший).

Збагачувати словник дітей дієсловами, вчити розрізняти значення дієслів з префіксами "за-, при-" (закрити - прикрити, зашити - при­шити, зачинити - причинити, забігти - прибігти); правильно зживати дієслова в словосполученнях: закрити рот (книгу) - заплющити очі -зачинити кватирку (двері); кивати головою - махати руками - вер­тіти хвостом; надягти пальто (шапку, сукню) - запнути хустку; насипати борщу, каші-налити молока (чаю, узвару).

Поповнювати словник дієприкметниками (битий, дертий, квітучий, змарнілий, спілий), дієприслівниками (стоячи, сидячи, підстрибуючи), прислівниками (зверху, знизу, міцно, вдало, розумно, дуже, звичайно, направо, наліво).

Продовжувати розширювати словник дітей синонімами (словами, близькими за значеннями): бажати - хотіти, тримати - держати, іграш- ка - цяцька - забавка; гарний - красивий - чарівний - чудовий -гожий - хороший - вродливий; дякую - спасибі; антонімами (словами з протилежним значенням): світлий - темний, там - тут, вгорі - внизу.

Образне мовлення. Збагачувати словник дітей образними поетич­но-художніми виразами (лисичка-сестричка, зайчик-побігайчик, мишка-шкряботушка, місяцю ясний, червоне сонечко), порівняннями (немов берізка, як скло, неначе червоне сонечко, як у віночку, немов білий снів); фразеологізмами (про вовка промовка; як мед, так і ложкою; губи квасити, губи прикусити, губи копилити, губи розпустити, за вуха витягувати), приказками, прислів'ями (Добре роби, добре й буде. Аби день до вечора. Хочеш їсти калачі-не сиди на печі. У страху очі великі. Ні живий, ні мертвий. Правди не схо­ваєш. Крутиться, як дзига); звуконаслідувальними словами (кахи- кахи, тьох-тьох, трісь-трісь, гуп-гуп, смик, лусь), вигуками (ой, ох, ех, ух, гей).

Мовленнєвий етикет. Увести в активний словник дитини форми ві­тання та прощавання (добрий ранок, добрий день, добрий вечір, здрас­туйте, доброго здоров'я, до побачення), форму ввічливого прохання (будь ласка, будьте ласкаві), подяки (дякую, спасибі), вибачення (пробачте, вибачте, пробач, вибач), форму ввічливого звертання "Ви" до дорослих (Вам, Вас, з Вами і т. п.). Засвоїти форми звертання до дорослих: називати на ім'я та по батькові, вітатися та прощатися з вихователем, співробітниками дитячого садка та іншими дорос­лими, дякувати за допомогу, виявлену увагу, не втручатися в роз­мову дорослих.

Засвоїти форми звертання до дітей: називати дитину на ім'я, лагідно (Іванку. Панасику, Оксанко), розмовляти спокійно, лагідним і привітним тоном, не втручатися в розмову інших дітей.

Середня група (п'ятий рік життя)

Словникова робота

Збагачувати словник дітей новими словами (всі частини мови) від­повідно до тем: "Дитячий садок", "Ігри та іграшки", "Родина. Родинні стосунки", "Предмети побуту", "Взаємовідносини дітей", "Навколо рідної природи", "Праця та професії дорослих", "Транспорт, місто (село, сели­ще)",, "Одяг та взуття", "Наші найменші друзі", "Святкові дні", "Рослини", "Продукти харчування", "Ввічливі слова", "Наша Україна".

Активізувати словник дітей іменниками, які позначають назви пред­метів та явищ близького, віддаленого та далекого оточення.

Збагачувати словник іменниками спільного роду (чоловічого та жіно­чого), причепа, вереда, плакса, сирота, Валя, Шура (такий причепа, така причепа; такий плакса, така плакса; прийшов Валя, прийшла Валя); іменниками, які мають лише однину (молоко, сіль, борошно, рід­ня, тиша, дружба) або лише множину (ножиці, ворота, ковзани, шта­ни, ночви, гроші, кучері, ліки, сутінки), складними словами зі з'єдну­вальними голосними "о, е" (листопад, снігопад, молоковоз, льодохід, самокат, лежебока, кролеферма), іменниками із здрібніло-пестливими суфіксами "-атк-, -ятк " (малятко, телятко, гусенятко, дівчатко, дитинчатко), "-єць, -це" (хлібець, вітерець, морозець, відерце, віко­нце), словами, що означають явища природи (туман, заметіль, хурде­лиця, мряка, ожеледь, повінь), взаємовідносини між дітьми (стосунки, дружба, товаришування, повага, допомога, приязнь, увічливість, чем­ність, дбайливість), родинні стосунки (родина, родичі, рідня, ненько, пеня, матуся, батечко, батусь, батейко, батінко, татуньо), професії дорослих (лікар, кухар, вихователька, листоноша, двірник, водій, шо­фер, продавець, комірник, машиніст, кравець, футболіст, поштар, льотчик), національну їжу (борщ, юшка, капусняк, вареники, галушки, смаженя, гречаники, узвар, пампушки), національний посуд (миска, полумисок, горнятко, горщик, кутик, глечик, макітра), націо­нальні свята та святкову їжу (Різдво, кутя, калач, вечеря, щед­рівка, колядка, Водохреще, Великдень, паска, крашанка, писанка, Трій­ця, Івана Купала, косовиця, обжинки), слова, пов'язані з державою, Україною (Батьківщина, країна, Україна, місто, сет, селище, народ).

Продовжувати збагачувати словник іменниками, які означають збір­ність (гілля, листя, дітвора, комашня), абстрактні поняття (охайність, соромливість, чемність, ганьба, турбота), час та простір (година, хвилина, мить, ранок, сутінки, далечінь, вирій, глибина, височінь), узагальнюючими словами (родина, професія, природа, речі, страви, продукти, народ).

Поповнювати словник прикметниками, які мають коротку форму: дрі­бен (дощик), повен (кошик, човен), ясен (місяць, день), зелен (ліс), при­свійними прикметниками (дівчачий, дівочий, овечий, журавлиний, зая­чий, материнський, батьківський, дідівський, ластів'ячий), позначен­нями ступенів прикметників словами "більш, менш, трохи" (більш уважний, менш солодкий, трохи більший, трохи нижчий).

Збагачувати словник дітей дієсловами: з суфіксом "-ну-" (стукнути, гукнути, смикнути), "-ону-" (смиконути, кидонути); з префіксами "про-, від-" (провчити, провідати, проводити, проходити, просидіти; відмовити, від'їхати, відробити, відходити); дієсловами наказового спосо­бу зі словами "хай, нехай" (хай розповідає, нехай біжить, нехай ість), бе­зособовими дієсловами (світає, палає, смеркає, хочеться, не судиться).

Уводити в активний словник дієприкметники (виконаний, прочита­ний, колишній, минулий, біжучий, стихаючий), дієприслівники (поївши, ходячи, взувши, спитавши, вдягнувши); прислівники з префіксом "по-" (по-материнськи, по-нашому, по-вашому), ступені прислівників (теплі­ше, довше, менш вдало, більш вдало), прислівники часу (тепер, ко­лись, давно, завжди, відтепер), місця ('здалеку, вниз, вгорі, ліворуч, праворуч); прийменниками "через, крізь" (крізь скло, через кладку),

"коло" (коло себе, коло столу); частками (казна-що, хтозна-де, будь-що, будь-коли, ото, ледве). Ознайомити дітей з різними значеннями багатозначних слів, шапка (мамина, гриба, цвяха, снігу), хвостик (теля­ти, мишки, волосся, яблука), терти (моркву, очі, руки), вушко (дитяче, глечика, голки, чашки), ріжуть (хліб, м'ясо, черевики, очі). Продовжувати збагачувати словник словами-синонімами та антонімами (різні частки мови): бруднити - мастити - мазати - калякати, мружити - щулити, облич­чя -лице, пошивка - наволочка, праска -утюг, лелека - чорногуз - бусол, писочок - мордочка, веселий - радісний - бадьорий - збуджений, близь­ко - поруч, світло - темрява, сонце - місяць, сміятися - плакати, білий - чорний, денний - нічний, високо - низько.

Вчити класифікувати предмети, речі, явища за відповідними ознака­ми: хліб - білий, темний, житній, пшеничний, свіжий, черствий; стіл -письмовий, кухонний, дитячий; взуття - зимове, осіннє, літне; добирати частини до цілого: стілець - спинка, сидіння, ніжки; дерево - стовбур, листя, гілля, корінь.

Образне мовлення. Збагачувати словник дітей образними, худож­ньо-поетичними виразами (кіт-воркіт, котику-котище; вийди, вийди сонечко; козуню-любуню; павлику-равлику; зозулю-кавулю; дощику-поливайчику), порівняннями (ніби золото; не­мов вогнем палає; наче місяць засяяв; як білий сніг; як червоне яблуч­ко; мов той соловейко).

Ввести в активний словник дитини прислів'я (Світить місяць, та не гріє. Без вітру і трава не шелестить. Полохлива ворона і куща бої­ться. Що сіре, то й вовк. Не радій чужому горю), приказки та фразео­логічні звороти (Рота роззявити. Гав ловити. Руками й ногами. Різати вухо. П'яте колесо до воза. Пальці облизувати. І риби наловити, і ніг не замочити), звуконаслідувальні слова та вигуки (овва, нате, агов, диби-диби, люляй-люляй, хить-хить, нині-нині, гай-гай, тюсі-тосі, гайда-гайдаша, хур-хур).

Мовленнєвий етикет. Збагачувати словник дітей новими формами мовленнєвого етикету в ситуаціях вітання (Привіт, вітаю (тебе), моє тобі вітання, добридень), прощавання (на все добре, до зустрічі, про­щавай), знайомства (Як тебе (вас) звати? Давай познайомимося... Мене звати... а тебе? Моє ім'я... а твоє?), подяки (велике спасибі, я вам (тобі) вдячна(ий), прийми мою подяку, дякую, ще раз дякую), прохання (будьте так ласкаві, дозвопь(те) мені, будь-ласка, я тебе (Вас) дуже прошу...), вибачення (Вибач(те), будь-ласка, прошу виба­чення, якщо можеш, вибач, прошу не ображатися на мене), комплімен­ти (ти чудовий хлопчик, ти така чемна (весела, приємна), мені подо­баються твої очі (волосся), твоя посмішка).

Продовжувати вчити дітей культурі мовленнєвого спілкування: роз­мовляти спокійним, лагідним тоном, з посмішкою на вустах, дивитися в обличчя співрозмовнику, вислуховувати адресоване дитині звертання Заміняти слова-вульгаризми, жаргонні слова словами літературної мови.

Старша група (шостий рік життя)

Словникова робота

Активізувати, уточнювати та збагачувати словник дітей словами від­повідно до тематики словникової роботи попередньої групи та в межах нових тем: "Взаємини між людьми", "Гостинність", "Доброзичливі сусіди", "Дорожній рух", "Машини-помічники", "Спортивні розваги", "Народні вироби", "Народні національні символи", "Українські традиції та обряди", "Державні символи".

Продовжувати збагачувати словник дітей іменниками, які означають взаємовідносини між людьми (турботливість, чуйність, чемність, людяність, дружба, товаришування, гостинність, гостини, піклуван­ня, радощі, біль, гнів, сум, уважність, відвідини, вітання, допомога, чесність, правдивість, скромність, любов, кохання, зустріч, добрози­чливість, сусіди, сусідство), правила поведінки людей на вулиці, пра­вила дорожнього руху (рух, перехід, бруківка, тротуар, перехрестя, світлофор, регулювальник, знак, обережність, світло, швидкість, увага, зупинка, поворот, дорога, сигнал); складними словами, які означають назву машин, що полегшують працю людей (снігочистка, молоковоз, хліборізка, кавомолка, соковижималка, картоплечистка, посудомийка, м'ясорубка), словами, які означають спортивні ігри, роз­ваги (спорт, фізкультура, майданчик, загартування, обливання, ку­пання, басейн, драбина, біг, лазіння, повзання, кидання, зарядка, впра­ва, гімнастика, футбол, футболіст, тренер, кеглі, серсо, теніс, во­лейбол, баскетбол, хокей, катання, фігурист, штангіст, ковзаняр, бігун, гімнаст, секція, боротьба, бокс, шахи, шашки, доміно, лото).

Ввести в словник дітей іменники - назви державних (держава, уряд, гімн, прапор, герб, тризуб, урочистість, національність, Верховна рада, Президент) та народних символів, традицій, виробів (вінок, руш­ник, символ, оберіг, калина, верба, лелека, покуть, хпіб-сіль, барвінок, чорнобривці, традиція, вироби, вишиванка, килимарство, гончарство, витинанка, Стрітення, Спаса, зарини, хрестини), збірні іменники, що означають сукупну множину (дітвора, жіноцтво, вчительство, людст­во, птаство, молодь), складноскорочені слова (універсам, універмаг, лісгосп), словосполучення (український народ, українська держава, український уряд, пори року, продукти харчування).

Продовжувати збагачувати словник дітей синонімічними іменниками (пояс - пасок; ломака - патик - дрючок; розваги - забавки; діти - ма­лята - малюки - дітвора; їжа - харч - наїдок; хвоя - глиця; кетяг -гроно - китиця; вогнище - багаття - ватра), словами-антонімами (старт - фініш, правда - кривда, сила - слабкість, життя - смерть), узагальнюючими родовими поняттями другого порядку (квіти, кущі, дерева, трава - рослини; одяг, взуття, меблі, іграшки - речі).

Розвивати стилістичне чуття рідної мови: розуміти слова-омоніми -деркач (птах), деркач (стертий віник); коса (дівоча), коса (на морі, озері, річці), коса (знаряддя косарів); ключ (у дверях), ключ (журавлів); переносне значення слів: золотий пісок, золоті коси, золоті промені, золота осінь, золоте серце, золоті руки; срібний місяць, срібний іній, срібні дерева, срібне волосся; слова, у значенні яких багато спільного: стілець - крісло - табуретка - ослін - лава - трон; ворота - хвірт­ка - брама; паркан - тин - перелаз; шапка - капелюх - кучма - каш кет — берет - панама - бриль; носи - лапи - ратиці; віник - швабра -мітла - деркач; город - грядка - поле — баштан.

Збагачувати словник дітей дієсловами недоконаного виду, які озна­чають необмежену дію: телефонувати, телеграфувати, гордувати, веліти, організувати, пояснити, наслідувати, гомоніти; безособови­ми дієсловами: дощить, мрячить, розвидняється, бракує, ви­стачить, таланить; словами близького значення: скавчати - скиг­лити - скавуліти; повзти -плазувати; турбуватися - піклуватися - клопотатися; переносного значення: біжить (людина), біжить (струмок, річка), біжить (час), бі­жить (рік, година, хвилина), біжить (вода в крані); падає (людина), падає (сніг), падає (м'яч), падає (листя), падає (світло, промінь, тінь), падає (волосся), падає (підозра), падає (в ціні).

Вчити доречно і точно добирати дієслова відповідно до ситуації спіл­кування: Як гарно ти намалював. Що це ти намазюкав тут? Не треба плакати, біль минеться. Скільки можна ревти без причини?

Уводити в словник дітей прикметники вищого й найвищого ступенів зі словами "найбільш, найменш, занадто, дуже" (найбільш яскравий, найменш красивий, занадто червоний, дуже гарний).

Вчити добирати до іменників якісні, відносні та присвійні прик­метники: квіти які? - червоні, сині, рожеві, білі, бузкові, волошкові, за­пашні, красиві, гарні, чудові, барвисті, темно-сині, білувато-рожеві і т. п.; хвіст чий? - вовчий, ведмежий, заячий, овечий, конячий, соба­чий, котячий і т. п.

Поповнювати словник дієприкметниками (благаючі очі, нев'януча краса, несуча курка, квітучий сад); формами минулого часу (змарнілий, осілий, відпалий, минулий, здолавший, бачений); незмінними предика­тивними формами на "-но, -то" (виконано, розбито, зроблено, схопле­но); дієприслівниками (виконавши, зачинивши, не спитавши, почувши); числівниками (шестеро, семеро, восьмеро, дев'ятеро, десятеро, чи­мало, немало); прислівниками (чимдуж, горілиць, втридорога, надто, щороку, напоказ); прийменниками (поміж, з-поміж, понад, з-під); част­ками (мовбито, абихто, абиколи, адже, декуди, деколи).

Образне мовлення. Стимулювати та активізувати вживання дітьми образних виразів, засвоєних у попередніх групах. Продовжувати збага­чувати словник дітей художньо-поетичними виразами (маків цвіт, зе­лен гай, гори-гори ясно, бичок-третячок, коза-дереза, кабан-іклан, дубисько дідисько); порівняннями (немовби молоком облиті; наче зо­ряне небо; як берізка; мов смерічка); образними словосполученнями(цвіт-калина, сон-трава, хвилинки веселити, хліб-сіль, рай-дерево, сякий-такий, мати-мачуха, батько-мати); звуконаслідувальними сло­вами (хіп-хіп, сіп-сіп, нічичирк, гульк, бульк, зирк); вигуками (Ось воно що! Ось тобі й на! Ось тобі й маєш. Гайда, біда, еге, лишенько, стоп).

Продовжувати збагачувати словник прислів'ями, приказками (З доб­рими людьми завжди згоди можна дійти. Я з тобою - як риба * водою. З добрим дружись, а лихих стережись, без верби та калини немає Вкраїни. Хліб-сіль їж, а правду ріж. От вам Лука: рукавиці в кишені, а він їх щука. Стукотить, гуркотить - комар з дуба летить), фразеологіч­ними зворотами (Ґедзь укусив (напав). Гладити по голівці. Волосся на голові піднімається. Вітра в полі доганяти. Бігти, не чуючи ніг. Юшка пробігла. Кінці у воду).

Мовленнєвий етикет. У громадських місцях, на вулиці розмовляти спокійно, тихо, не привертаючи до себе увагу інших. Розмовляти неви­мушено, вільно, без напруження, тактовно, виразно, переконливо, до­тримуючись правильної пози, міміки (лагідна посмішка, ласкавий по­гляд), без зайвих жестів і рухів. Уміти своєчасно змінювати емоційний тон розмови відповідно до ситуації спілкування: спокійно-лагідний, пе­реконливий, прохальний, наказовий, пояснювальний тощо.

Збагачувати словник дітей формами мовного етикету відповідно до ситуації: вітання (здоров був, здорові були, вітаю, доброго здоров'я), прощавання (на добраніч, до вечора, до завтра, всього найкращого, бувай), знайомства (Чи можу я дізнатися твоє ім'я? Я б хотів(ла) з тобою познайомитися. Як Ваше ім'я та по батькові? Будьмо зна­йомі), прохання (Чи дозволите мені... Якщо тобі не важко, допоможи... Чи не змогли б Ви мені... Зробіть мені таку ласку...), компліменту (У тебе сьогодні чудове плаття, бант, светр (чудовий вигляд). Мені подобається твоя зачіска, мені подобається як ти будуєш).

Ігри по збагаченню, уточненню та активізації словника у дошкільників.

Ігри по активізації, уточненню та збагаченню словника можна умовно поділити на декілька тематичних розділів:

1) ігри на збагачення, уточнення та активізацію іменникового словника: ці ігри пропонують прийоми практичного ознайомлення дітей з використанням у мові іменників. У них можуть приймати участь усі діти поза залежністю від їхнього рівня мовного розвитку ;

2) ігри на збагачення та уточнення, активізацію словника дієслів.

3) ігри на збагачення, уточнення та активізацію словника ознак ( сюди входить робота по збагаченню мови прикметниками та числівниками); ігри цієї групи ставлять собі за мети розширення словника дітей. При цьому увага спрямовується на смислове сполучення слів, на позначення словом як ознакою даного предмету, так і загальних його ознак.

4) ігри, які знайомлять зі значенням та застосуванням у мові займенників та прислівників.

Комплекс ігор № 1 пропонує ігрові прийоми для практичного ознайомлення дітей з використанням у мові іменників, знайомить дітей з поняттям «слово», вчить дітей розрізняти поняття про «живе» -«неживе». У той же час гра дає вихователю можливість намітити собі додаткову ціль, наприклад, групування предметів за їхніми ознаками або призначенням, роботу над різними видами значення слова (понятійним, ситуативним, емоціональним). Ці ігри вчать дітей використовувати множину іменників, розрізняти рід іменників, а також спрямовані на створення та закріплення узагальнюючих понять. Також ці ігри вчать використанню відмінкових форм.

1. Хто це? Що це?

Мета: Уточнення, збагачення іменникового словника дітей. навчання дітей вірному користуванню у мові словами, що позначають живий та неживий предмет.

Обладнання: живі або неживі предмети (стіл, книга, іграшки, птахи, рибки і т.д.)

Описання гри: Логопед звертається до дітей: «Навколо нас багато різних предметів. І про кожний з них ми можемо спитати. Я буду вас питати, а ви мені відповідайте питанням: Що це?» Логопед вказує на різні неживі предмети: книгу, іграшки, стіл. «Як можна спитати про ці предмети?» (Що це?).

Вихователь говорить: « А зараз я спитаю вас інакше: хто це?» Педагог вказує на живі предмети: птаха, рибку, няню, дітей - і питає дітей: «як можна спитати? (хто це?). Я вам буду називати різні предмети , а ви мені до цих предметів будете ставити запитання». Вихователь називає живі предмети, а діти ставлять питання «хто?». Таким чином вихователь поступово підводе дітей до понять «живий» - «неживий».

Педагог ставить поряд дівчинку і ляльку і питає, чим дівчинка відрізняється від ляльки. Діти називають різницю і разом приходять до висновку, що лялька нежива, іграшка, а дівчинка - жива істота. Далі порівнюють ведмедя-іграшку, і живого ведмедя, що намальований на малюнку. Вияснюється, що іграшка-ведмідь - нежива, а малюнок зображує живого ведмедя. Підводячи підсумок, логопед робить висновок: усі слова, які позначають неживі предмети, відповідають на запитання «що?», а слова, що позначають живі предмети - на запитання «хто?».

2. Розглянь малюнки.

Мета: закріплювати у мові дітей слів, що позначають живі та неживі предмети.

Обладнання: предметні малюнки, що зображують живі та неживі предмети, фланелеграф.

Опис гри: Педагог виставляє на фланелеграф усі предметні малюнки і просить дітей уважно їх розглянути. Після цього вихователь дає завдання: 1) назвати малюнки з зображенням живих предметів, поставити до них питання; 2) назвати малюнки з зображенням неживих предметів, поставити питання.

Ускладнення гри: гра проводиться, не опираючись на малюнки. Вихователь підбирає різні слова(живі та неживі) і називає їх всуміш. Діти повинні поставити питання до цих слів. Найбільш активні відмічаються у кінці гри.

3. Що сховали?

Мета: збагачення, активізація та уточнення іменникового словника дітей та вірному застосуванню іменників у мові.

Обладнання: муляжі овочів, фруктів, квіти.

Опис гри: На столі розкладаються квіти, овочі та фрукти (2-3 штуки). Дітям пропонують уважно розгледіти, що лежить на столі, і запам’ятати, що де лежить. За цим діти відвертаються, а педагог ховає один предмет. Дитина повинна відповісти, що сховано. (можливо відповідати одним словом).

4. Назви те, на що вкажу.

Мета: збагачення та активізація іменникового словника дітей та навчання їх вірному користуванню іменниками.

Обладнання: справжні та іграшкові меблі.

Опис гри: педагог розсаджує дітей так, щоб вони бачили перед собою окремі предмети меблів, і пропонує назвати їх. Якщо це трудно, логопед сам називає предмет і пропонує кому-небудь з дітей перенести, наприклад, ляльку, на диван і т.д. За цим можна запропонувати загадку: «Прийшов хлопчик у дитсадок, сів і запропонував іншому хлопчикові присісти коло нього. На чому вони сиділи? (на лавці, на дивані).

5. Хто скоріше принесе предмети?

Мета: уточнення та активізація іменникового словника. Розвиток навичок класифікації з лексичних тем «Овочі-Фрукти».

Обладнання: муляжі овочів та фруктів.

Опис гри: гравці сідають на стільці, навпроти ставиться 2 стільця, на них кладуться 5-6 предметів з двох різних категорій: овочі - морква, капуста, огірок; фрукти - яблуко, груша, вишня. На відстані ставлять два порожніх стільця. Двоє дітей з кожної команди становляться коло стільців з предметами та за сигналом: один, два, три - овочі бери! - починають переносити потрібні предмети на порожні стільці, які стоять навпроти. Виграє той, хто вірніше та раніше перенесе усі предмети, які відносяться до названої категорії, і назве їх.

6. Як ми одягаємося?

Мета: активізація іменникового словника словами з лексичної теми «Одяг». Навчання правильному використанню іменників у мові.

Обладнання: Предмети дитячого одягу.

Опис гри: кожна дитина задумує якийсь предмет одягу, наприклад, хустку, спідницю, трусики, майку та тихо називає його логопеду, щоб інші діти не підслухали (педагог слідкує, щоб діти не обрали одного і того ж). Потім педагог розповідає про щось, наприклад: «Вася зібрався кататися на санчатах і одягнув на себе....» перериваючи розповідь, він вказує на одного з учасників гри. Той називає предмет одягу, котрий задумав. Інші діти повинні розсудити, чи вірно вдягнувся хлопчик.

7. Що з чим?

Мета: уточнення іменникового словника дітей та навчання вірному користуванню іменниками у мові. Розвиток фразової мови.

Обладнання: різні предмети, що необхідні у побуті. (ключ, тарілка, молоток і т. п.)

Опис гри: дитині пропонується знайти те, з чого їдять суп, чим відчиняють замок, чим забивають цвяхи і т.ін.

Зразок мови дітей: Суп їдять з тарілки. Замок відчиняють ключем.

8. Парні малюнки.

Мета:активізація іменникового словника дітей.

Обладнання: парні малюнки предметів побуту.

Опис гри: Вихователь показує дитині малюнок, а дитина повинна відшукати у себе таку саму та вірно її назвати. Гра продовжується до тих пір, доки дитина не назве та не віддасть усі малюнки.

9. Знайди, що треба.

Мета: активізація іменникового словника дітей.

Обладнання: Набір предметних малюнків.

Опис гри: Роздати дітям набір малюнків: корзинка, ложка, рушник, санчата і т.п. Педагог говорить: «Вова пішов кататися з гори. Що він узяв з собою? (Санчата). Дитина, що має потрібний малюнок, повинна відповісти словом або фразою.

10. Чиї діти?

Мета: закріплювати у активному словнику дітей іменники з теми: «Свійські тварини».

Обладнання: малюнки з зображенням дорослих тварин та малюнки з зображенням їхніх дитинчат.

Опис гри: вихователь роздає дітям малюнки з зображеннями тварин: собаки, корови, кішки и т.д. Малюнки, на котрих зображені дитинчата, залишаються в педагога. «Плачуть котятка, загубили маму, - хто в них мама? (Кішка). Відповідає дитини, в котрого є малюнок кішки, і бере до себе зображення котяток. Гра продовжується доти, доки усі дитинчата не знайдуть своїх мам.

10. Допоможемо ляльці.

Мета: Активізувати словник іменників за предметними малюнками: посуд, одяг, транспорт, іграшки та інше.

Обладнання: лото з великих карт та маленьких карток за кількістю граючих дітей.

Опис гри:на великих картках зображена лялька з м’ячем, лялька коло плити, за столом, поряд з ліжком, коло шафи з одягом. Педагог роздає дітям маленькі картки з зображенням іграшок, посуду, транспорту, кухонного посуду та постелі.

Великі картки залишаються у логопеда. Педагог звертається до дітей: Лялька сіла за стіл снідати, а на столі нічого немає. Що їй потрібно?» Діти, в кого на картках чайний посуд, віддають свої картки і говорять: «Я даю чашку.» І т.д.

11. Склади тварину.

Мета: закріплювати у активному словнику дітей іменники по темі: «Свійські тварини». Розвиток просторових уявлень дітей.

Обладнання: малюнки з зображенням свійських тварин. Кожна - у двох екземплярах).

Опис гри: Перший екземпляр залишається цілим, а другий розрізають на 2-4 частини. Педагог пропонує дітям як слід розгледіти цілі картинки, назвати їх. Після цього пропонується з розрізаних частин зібрати цілу тварину і знову голосно назвати її.

12. Що росте у лісі?

Мета: активізувати в дітей словник іменників за темами: «Рослини», «Тварини».

Обладнання: Стільці за кількістю дітей.

Опис гри:педагог обирає трьох дітей і пропонує назвати їм те, що росте у лісі. Наприклад, один говорить: «У лісі росте гриб», інший - «Малина» , потім третій і знову перший. Педагог попереджує, що довго думати не можна. Коли гравці порушують правила, вони виходять з гри. Виграє той, хто залишиться. Нова група дітей отримує нове завдання: що росте в саду, на городі, хто живе в лісі, в дома. Переможцем є той, хто назвав більшу кількість слів.

13. Овочі.

Мета: закріплювати у активному словнику дітей іменники за темою: «Овочі».

Обладнання: достатньо великі зображення овочів, які розрізані на 2-4 частини.

Опис гри: Варіант 1. Усі частини овочів перемішуються на середині стола. Кожній дитині пропонується зібрати певний овоч. Діти мовчки вибирають потрібні частини картинки. По мірі отримання цілого зображення діти повідомляють, що вони зібрали: «Я зібрав буряк». Педагог може спитати: «Де росте буряк? Що з нього готують?» та інше.

Варіант 2. Цей варіант проводиться як гра у лото. Ведучим може бути педагог або дитина. У нього усі частини овочів. Він показує будь-яку з частин та питає: «Кому потрібна ця частина?» Дитина, яка впізнала у ній частину свого овочу, говорить: « Мені, тому що я збираю буряк»

Варіант 3. Педагог підбирає дитині сам усі необхідні частини і пропонує скласти овоч і назвати те, що вийшло.

Аналогічно можна проводити ігри і з крупними малюнками за іншими темами.

14. Що це?

Мета: закріплювати в дітей узагальнюючі поняття.

Обладнання: м’яч.

Опис гри: Діти стоять по колу. Вихователь кидає м’яч то одній, то іншій дитині і називає предмет, а дитина повинна сказати, до якої логічної категорії він відноситься. Наприклад, лялька-іграшка, стіл - меблі, сукня - одяг, буряк - овоч і т.п.

15.Вгадай, що це?

Мета: розширити запас іменників у активному словнику дитини по темі «Іграшки».

Обладнання: стільці за кількістю дітей, іграшки.

Опис гри: Діти сидять напівколом на стільцях. На столі розкладається декілька іграшок. Про кожну іграшку логопед загадує загадку, а діти повинні відповісти, про яку іграшку йде мова. Наприклад: « В червоній сукні сидить, на діточок дивиться» - Лялька, і т.і.

За вірно вгадану загадку дитина отримує листівку.

Так само можна проводити ігри за іншими темами.

Комплекс ігор №2 спрямований на розширення словника прикметників у дітей. Увага при використанні цих ігор звертається також на смислову сполучуваність слів, на позначення словом як ознаки данного предмету, так і загальних ознак, за котрими можна групувати предмети. Ці ігри дають можливість закріпити поняття «колір», «форма», «розмір», розширити пасивний та активний запас дітей за рахунок словосполучень, які відпрацьовуються у ході вправ і входять у мову як визначена модель.

1.Який він?

Мета: дати дітям поняття про слова, що позначають ознаки предмета.

Обладнання: лимон, іграшки, і т.д.

Описання гри: педагог показує дітям лимон, пропонує розгледіти його, поставити питання до слова «лимон»(який?) і відповісти на нього (жовтий, кислий, великий, маленький та інше).

Потім педагог говорить: «Ми почули багато слів, і до цих слів можна поставити запитання «який?». А зараз підрахуємо, скільки я скажу слів.

Великий, новий (Два слова)

Яке перше слово? (Великий)

Яке друге? (Новий).

А зараз назвіть по два слова, до яких можна поставити запитання «Який?». Вихователь вказує на ведмедика і запитує: «Який він?». Діти відповідають (плюшевий, новий, коричневий, маленький і т.д.) Таким самим чином відпрацьовуються прикметники жіночого та середнього роду.

2. Хто перший впізнає?

Мета: Уточнення та збагачення прикметникового словника дітей.

Обладнання: іграшки.

Опис гри. На столі розкладається декілька однорідних іграшок (три ляльки), які відрізняються одна від іншої за розміром, кольором волосся, одягу, або декілька тварин та птахів(собака велика, маленька і т.д.).

Педагог описує яку-небудь іграшку, а діти повинні її знайти. У цій грі діти повинні уважно прислухуватися у мову педагога, побачити ті ці інші ознаки у предметах, що стоять перед ними, та вибрати відповідний. Хто вірно назве предмет за описом, той може грати ним.

3. Що такого ж кольору?

Мета: активізувати прикметниковий словник дітей, вчити дітей використовувати у мові прикметники.

Обладнання: Оточуючі предмети, кольорові квадрати з паперу.

Опис гри:

Педагог показує дітям зелений квадрат з паперу. Діти називають його колір, а потім предмети того ж самого кольору: зелений светр, зелений капелюх, зелена трава і т.п. Виграє той, хто більше назве предметів данного кольору.

4. Шукай.

Мета: Активізувати та збагатити прикметниковий словник дітей. Вчити дітей вірно використовувати у мові прикметники, узгоджуючи їх з іменниками.

Опис гри: на протязі 10-15 секунд побачити навколо себе найбільш предметів одного кольору, або одного розміру, або однакової форми, або з одного матеріалу. За сигналом одна дитина починає перелічувати, а інші доповнюють. Виграє той, хто назве більше предметів.

5. Хто скоріше збере іграшки?

Мета: Уточнювати та активізовувати прикметниковий словник дітей, вчити використовувати у мові прикметники, вірно узгоджувати їх з іменниками.

Обладнання: кольорові килимки, різноманітні іграшки.

Опис гри: Педагог розстилає перед кожною дитиною кольорові однотонні паперові килимки і пропонує зібрати на них іграшки того ж самого кольору (іграшки приготовані заздалегідь відповідно до основних кольорів). Діти називають колір іграшок, які розташовані на килимках. Виграє той, хто збере на килимок свої іграшки та вірно визначить їхній колір.

6.Овочі.

Мета: Активізувати та уточнити прикметниковий словник дітей, вчити використовувати у мові прикметники, вірно узгоджувати їх з іменниками.

Обладнання: малюнки з зображенням овочів.

Опис гри: Педагог, показуючи малюнок, питає: що це? (помідор), А який він(за кольором, за формою, на смак і т.д)?

7. Вгадай, що це?

Мета: активізувати прикметниковий словник діток, вчити використовувати у мові прикметники, вірно узгоджувати їх з іменниками.

Обладнання: справжні фрукти або їхні муляжі за кількістю дітей.

Опис гри: педагог показує дітям фрукти, та цим викликає їх по одному. Викличному зав’язують очі, і пропонують вибрати який-небудь плід. Дитина на дотик повинна назвати, що це за фрукт, і який він за формою (або за твердістю).

Комплекс ігор №3 спрямований на поповнення активного і пасивного дієслівного словника дітей, на розвиток слухової уваги дітей, вчить їх чути у мові логопеда слова, що позначають дії, і виконувати певні дії. Ця робота з дітьми, які страждають на моторну алалію, має особливе значення, тому що в них часто порушена координація рухів, що, у свою чергу, вторинно викликає труднощі розуміння дієслів та виконання завдання, які потребують певної спрямованості рухів та послідовності дій. Також цей комплекс ігор дає можливість співвіднести дію зі словом, простежити послідовність дії і позначити їх одним словом.

1.Нудно, нудно.

Мета: вчити дітей розуміти у тексті та використовувати у своїй мові дієслова.

Обладнання: стільці за кількістю дітей.

Опис гри: Діти сидять по колу на маленьких стільцях на рівній відстані одна від іншої. Ведучий стоїть у центрі і говорить:

Нудно, нудно так сидіти

Один на одного дивитись.

Саме час настав пробігти,

Та місця свої змінити.

На закінчення цих слів усі швидко обмінюються місцями, а в цей час ведучий поспішає зайняти один з стільців. Той, хто залишився без стільця, стає ведучим, і гра починається знову.

2. Згадай та розповіси.

Мета: вчити дітей використовувати дієслова у мові.

Обладнання:оточуючи предмети, значки, листівки.

Опис гри: діти обирають ведучого. Педагог шепітом дає йому завдання. Ведучий виконує це завдання, а діти уважно слідкують за його діями, за тим, які предмети він бере, та що він з ними робить. Після завдання діти розповідають про діє ведучого у суворій послідовності. Нагороду отримує той, хто найвірніше та найпослідовніше передав дії водячого.

3. На узліссі зайчики.

Мета: вчити дітей вірно розуміти у тексті наказові дієслова.

Обладнання: штучна ялинка.

Опис гри: у кімнаті або на майданчику намічається місце - узлісся. На протилежному кінці кімнати або майданчика - ялинка.

Зі словами педагога: «На узліссі зайчики зібрались» - усі діти збираються у наміченому місці. Педагог читає вірш, і разом з дітьми робить рухи, які ілюструють текст:

Ну-ка, зайчик, пострибай, пострибай,

Лапкою, лапкою помахай, помахай

Та на травку ти впади, ти впади,

Та лежи собі ,тихесенько лежи.

Відпочив - тепер вставай,

Та стрибати починай!

Швидко , швидко ти біжи,

до ялинки дострибни.

І до дому повертай.

Швидко, швидко догоняй.

Гра проводиться 3-4 рази. Якщо рівень мови дозволяє, то при повторенні гри вірш може говорити один з дітей, у той час, коли інші будуть тільки виконувати ті рухи, що називають.

4. Зайчик сірий вмивається.

Мета: вчити дітей розуміти та вірно використовувати дієслова.

Обладнання: Маска зайчика.

Опис гри: діти становляться у коло. Один з них - зайчик - займає місце у середині кола. Разом з педагогом діти говорять:

Зайка сірий вмивається,

Він у гості збирається,

Вимив хвостик, вимив вухо,

витер сухо.

Зайка робить усі рухи, які відповідають тексту: миє хвостик, миє вухо, витирається. Потім скаче на двох лапах до кого-небудь з стоячих у колі (йде до нього у гости). Той становиться на його місце і гра повторюється. Закінчується гра тоді, коли зміняться 5-6 зайчиків.

Коли діти запам’ятають текст, замість педагога при повторенні гри його можуть розповідати діти по черзі.

5. Хто скоріше принесе малюнок?

Мета: вчити дітей розуміти смислове співвіднесення дієслів.

Обладнання: Декілька наборів нескладних сюжетних малюнків. Кожен малюнок повинен бути об’єднаний з однією діючою особою.

1. Дівчинка - стрибає, читає, малює, плаче, вишиває.

2. Хлопчик - біжить, будує, пливе, катає, спить.

3. Мама - шиє, варить, прасує, пише, читає.

4. Папа - сидить, читає, пише, їде, йде.

5. Бабуся - шиє, плете, їсть, спить, сидить.

6. Дідусь - спить, читає, грає, йде, дивиться.

Можна використовувати лото «Наша родина».

Опис гри. Варіант 1. На столі розкладені малюнки тільки одного набору. Педагог пропонує двом дітям знайти два малюнки: 1) дівчинка шиє, 2) дівчинка малює.

Діти одночасно підходять до столу та обирають потрібний малюнок. Хто швидше знайде свій малюнок, той виграє. Якщо у педагога група дітей, їх можна розбити на команди.

Варіант 2. На столі розкладають малюнки з декількох наборів. Але кожній парі дітей пропонується знайти і назвати різні дії однієї особи, тобто малюнки з одного набору. Гра продовжується також, як і в першому варіанті.

6. Дай -візьми.

Мета: вчити дітей використовувати у мові наказові дієслова «дай», «бери», «візьми».

Обладнання: лялька та предмети її одягу; стіл та столові прибори (скатертина, серветки, посуд).

Опис гри: Варіант 1. У педагога - лялька, в дитини - її одяг. Логопед, поступово одягаючи ляльку, просить у дитини предмети одягу: «дай панчохи», «дай туфлі» і т.д. У відповідь на ці прохання дитина дає потрібну річ, супроводжуючи цю дію мовою: «Беріть» (або «візьміть панчохи»).

При повторенні гри логопед та дитина міняються місцями. Зараз дитина просить у педагога або у іншої дитини ляльчин одяг.

Варіант 2. Подібний до першого, але всі дії проводяться з дитячим посудом.

7. Лялька, спи.

Мета: вчити дітей використовувати у активній мові наказові дієслова у однині.

Обладнання: ляльки.

Опис гри: Педагог бере ляльку і грає з нею, примовляючи: «Роздягайся» (знімає одяг), «Спи» (вкладає ляльку), «Вставай» (підіймає ляльку), «Одягайся» (одягає), «Сідай до столу», «пий» (дає чашку), «Їж» (дає шматочок хлібу).

Після показу такої гри дитина, наслідуючи логопеда, грає зі своєю улюбленою лялькою. На початку, коли дитині трудно запам’ятати послідовність дій та слова логопеда, вона грає одночасно з логопедом.

8. Робота на будівництві.

Мета: вчити дітей вірно застосовувати наказові дієслова.

Обладнання: сюжетні малюнки з зображенням людей відповідних будівельних професій.

Опис гри. Варіант 1. Діти попарно , стоячи друг навпроти друга, дають товаришу праву руку, роблять крок уперед лівою ногою. Кожний по черзі тягне руку до себе, згибаючи її у лікті, а потім відпускає у всю довжину. При цьому діти вимовляють: «Пили, пила», один рух роблячи на один склад.

Варіант 2. Діти повертаються лицем до кола. В.П. - ноги на рівні плечей, руки підняті над головою, пальці переплетені. За цим руки з силою опускаються униз. Цей рух повторюється багато разів, супроводжуючись словами: «Руби, сокира». Рух приходиться на другий склад.

Варіант 3. Діти діляться на групи, кожна з груп зображує одну якусь дію. Вони працюють усі або по черзі.

9. Наша родина.

Мета: вчити дітей вірно використовувати дієслова теперішнього часу 3-ї особи у однині.

Обладнання: Лото: великі картки і маленькі.

Опис гри: картки

Мама - пере білизну, сушить білизну, дивиться телевізор, шиє сукню.

Папа - чистить меблі, чинить праску, грає у шахи.

Дочка - прасує білизну, поливає квіти, накриває на стіл, вишиває.

Син - витирає пил, моє посуд, грає у хокей.

Бабуся - плете шкарпетки, варить суп, годує онука, дивиться телевізор.

Дідусь - чинить стілець, гуляє з собакою.

У вихователя маленькі картки. У дітей - картки з зображенням одного з членів родини або дублікати маленьких карток. Логопед ставить запитання: «Що робить мама?» - і показує картку з зображенням прання. Дитина відповідає або дієсловом, або реченням. Якщо дитина відповіла вірно, то вона отримує відповідну картку. Виграє той, хто раніш за всіх отримає картки.

Комплекс ігор №4 спрямований на розвиток словника прислівників у дітей. Ігри цього комплексу вчать дітей розумінню та використанню прислівників. Вони починаються з закріплення понять про розташування частин власного тіла і спрямованості власних рухів. Ці ігри формують та закріплюють у слові просторово-часові відношення.

1. Слухай команду.

Мета: вчити дітей вірному розумінню прислівників.

Обладнання: по два кольорових прапорці на кожну дитину.

Опис гри: логопед ділить дітей на 2 команди. Після цього педагог подає різні команди, роблячи особливий наголос на виконавчій частині команди. Наприклад: «Праву руку вниз, направо і т.п.»

Варіант 1. Педагог виконує команду разом з дітьми.

Варіант 2. Педагог тільки подає команду.

2. Холодно – спекотно.

Мета: збагачувати словник дітей прислівниками - антонімами з значенням образа дії.

Обладнання: м’яч.

Опис гри: Діти сидять по колу. Педагог кидає їм м’яча по черзі, називаючи при цьому будь-який прислівник. Той, хто отримав м’яча, повинен швидко назвати прислівник, який протилежний за значенням. Якщо отримавший м’яча зразу не зміг підібрати, він виходить з кола.

3. Вранці, вдень, увечері.

Мета: закріплювати у мові дітей прислівники часу.

Обладнання: сюжетні малюнки, які зображують різні моменти життя дитини вдома та у дитсадку.

Опис гри: діти по черзі беруть зі стола малюнки. Педагог задає питання у відповідності з малюнком, який взяла дитина: «Коли дівчинка прокинулась? Коли діти малювали?» і т.п.

4. Знайди іграшку.

Мета: Вчити дітей розуміти та використовувати у мові прислівники місця.

Обладнання: іграшки.

Опис гри: Педагог ховає іграшку. Дитина Шукає її за словесним описом напрямків. «Повернися навкруги, зроби три кроки уперед, посмотри униз».

Виграє той, хто припуститься найменше помилок.

Комплекс ігор № 5 спрямований на збагачення, уточнення, та активізацію словника дітей числівниками. Ці ігри дають дитині поняття «один» - «багато», тобто первинні числові уявлення. Також це дає дитині можливість засвоїти поняття «перший» - «другий», і таким чином готує дитину до проведення звукового аналізу.

1. Один - багато.

Мета: Вчити дітей розрізняти поняття «один - багато».

Обладнання: шарики, кільця, шишки, жолуді та інші дрібні предмети.

Описання гри: діти сидять за столом. На одному кінці стола лежить один предмет, на іншому - багато. Педагог бере предмет, ховаючи його у руці, пропонує дітям зробити так само. Після цього гравцям пропонується сховати у руці декілька предметів. Але це не вдається. Вихователь звертає на це увагу дітей. Вказуючи на один предмет, він вимовляє: «Один», вказуючи на групу предметів, він говорить «Багато». Після цього пропонує дітям взяти з великої кучки по одному кільцю (жолудю та ін.). Діти виконують завдання. Вихователь говорить: «У кого одне кільце, покажіть мені». Усі діти показують.

Після цього педагог пропонує дітям покласти кільце до інших у корзинку. Він говорить: «В корзинці у нас багато».

Після цього вихователь пропонує брати по одному кільцю з корзинки та складати поряд з нею. Хто скоріш виложить з корзинки кільця, той виграє.

Після гри педагог робить висновок: якщо брати по одному предмету, можна отримати багато.

2. Стук-стук.

Мета: Вчити дітей розуміти та називати числівники. Розвивати кількісні уявлення.

Обладнання: тамбурин.

Опис гри: педагог ритмічно стукає по тамбурину. Дитина слухає удари з заплющеними очами. Після цього дитина повинна стільки ж раз підстрибнути (ляснути в долоні). Інші діти слідкують за вірністю виконання і називають, скільки разів стрибнув або повинен був стрибнути викликаний.

3. Рахуй далі.

Мета: Вчити дітей вірно називати кількісні числівники.

Обладнання: 5-10 однакових предметів або іграшок.

Опис гри: Діти сидять коло столу. В кожного у руках один предмет, наприклад, кубик. Педагог ставить свій кубик посередині столу, і говорить: «Один. Хто вміє рахувати далі, хай продовжує». Хто скоріш назве число, ставить свій кубик поряд з першим і говорить: «Два». Так гра продовжується до тієї пори, доки усі кубики не поставлять на стіл. В кінці діти перераховують предмети.

4. Чарівний мішечок.

Мета: вчити дітей використовувати у мові кількісні числівники у межах 3.

Обладнання: малюнки з зображенням тварин. На кожному малюнку повинна бути одна тварина або група тварин (2-3).

Опис гри: Малюнки треба покласти у мішечок. Дитина просовує руку у мішечок, вибирає один малюнок і називає, скільки на ньому тварин. Якщо дитина назвала вірно, вона може забрати малюнок собі, якщо ні, кладе її знову до мішечка.

5. Лисичка і півень.

Мета: вчити дітей вірно користуватися числівниками у мові.

Обладнання: мішечок з декількома дрібними предметами(4 каштани, 4 горіхи і т.п.)

Опис гри. Одна дитина обирається лисичкою, другий - півнем. Інші діти разом з педагогом встають у коло - це будиночок, де живе півень. Півень стає у середину кола, лисичка - за колом. Лисичка підходить до кола і говорить: «Стук-стук-стук». Півень питає: «Хто стукає?» - «Лисичка - сестричка» - «А що тобі потрібно?» - «Визирни в віконце, дам тобі горошек» - « А скільки даси?» - «Три (чотири, п’ять)» - «Добре». Лисичка виймає з кишені обумовлену кількість предметів і кладе їх на підлогу. Півень виходить з кола і починає збирати «горох», показуючи кожний раз піднятий предмет дітям, які вголос рахують. Після слова «Три» півень втікає, а лисичка його ловить.

Якщо лисичка спіймає півня, він становиться у коло, лисичка стає півнем, а лисичкою обирають іншу дитину.

Комплекс ігор №6 спрямований на навчання дітей вірному використанню займенників. Ці ігри вчать розрізняти рід присвійних займенників, узгоджувати займенники з дієсловами. Вчить дітей вірному застосуванню займенників і прийменників у мові.

1. Мій - моя.

Мета: Вчити дітей вірно користуватися присвійними займенниками у мові.

Обладнання: іграшки, особові речі дітей, дві великі коробки (або два столи).

Опис гри: діти дають свої речі у «камеру схову». При цьому кожна дитина вимовляє: «Ось мій ведмедик», «Ось моя лялька», при цьому складають предмети, на які можна сказати «мій» у ліву коробку, а предмети, на який можна сказати «моя» - у праву коробку. (Можна в червону та синю коробки). Якщо дитина помиляється, річ на приймається, вона втрачає чергу і приходить у другий раз. До коробок можна прикріпити зображення хлопчика(мій), і зображення дівчинки (моя).

2. Я - ми.

Мета: вчити дітей вірно користуватися у мові займенниками та дієсловами.

Обладнання: Значки, фішки, та інші знаки заохочення.

Опис гри: педагог читає коротенькі фрази, у котрих займенники та дієслова використовуються у однині. Діти повторюють ці фрази, але займенники і дієслова ставлять у множині.

1. Я на полі збираю квіти. Ми на полі збираємо квіти.

3. Я мию посуд та ставлю. Ми миємо посуд та ставимо його у шафу.

4. Я беру олівець та малюю будиночок. Ми беремо олівці та малюємо будиночки.

3. Будиночок.

Мета: вчити дітей вірному застосуванню займенників та прийменників у мові.

Обладнання: Стільці за кількістю гравців.

Опис гри: Діти сідають або становляться коло стільців, розташованих по колу на рівній відстані один від іншого, запам’ятовують кожен свій стілець - «будиночок». Педагог по черзі задає питання:

Хто сидить на вікні?

Я сиджу на вікні.

Де твій будиночок?

Мій будиночок коло дверей.

Після 2-3 питань та відповідей вихователь подає сигнал і діти починають рух по колу, або усередині нього. Після сигналу педагога кожен повинен знайти свій домик. Той, хто безпомилково його знайшов, виграє. Після цього діти міняються будиночками і гра починається знову.