Батькам: перед початком занять із метою виховання правильної вимови звуків необхідно попередньо звернутися до спеціаліста, вчителя-логопеда, визначити можливі причини виникнення мовленнєвого недорозвинення:
порушення, особливості будови та функціонування мовленнєвих органів, недостатньо розвинута мовленнєва моторика - дитина неспроможна вимовити звук правильно відповідно до артикуляційного укладу;
недорозвинення фонематичного слуху – дитина не чує, не відрізняє звучання звуків мовлення, тому вживає неправильний звук, не розрізнює правильну-неправильну вимову слів у власному та чужому мовленні;
несформоване уявлення про правильний артикуляційний уклад – дитина просто не розуміє, як вимовити звук правильно;
несформоване або неправильно сформоване мовленнєве дихання впливає на правильність вимови та чіткість звучання звука та слова, мовлення дитини в цілому.
Відповідно до цього, вчитель-логопед підбирає індивідуальний комплекс артикуляційних та дихальних вправ.
Виховання правильної вимови звука це комплекс мовленнєвих навичок, що формуються у певній послідовності, а перехід до наступного етапу можливий тільки за упевненого досконалого виконання вправ попереднього.
З опорою на матеріал розміщений на сайті, батьки можуть самостійно проводити 15-20 хвилинні заняття з дитиною удома. Та слід пам’ятати: постановку звука бажано проводити під контролем спеціаліста, щоб уникнути формування неправильних мовленнєвих навичок.
Підготовчий етап
Засвоєння правильного артикуляційного укладу, артикуляційних та дихальних вправ.
Формування мовленнєвого слуху:
розрізнення правильної-неправильної вимови слів (уміння контролювати власне та аналізувати чуже мовлення);
визначення наявності-відсутності певного звука у слові (уміння визначати необхідність вимови даного звука у даному слові);
визначення місця звука у слові – на початку, в середині чи у кінці слова (уміння визначати, коли саме потрібно вимовити звук, контролювати рухи мовленнєвих органів).
І етап:
постановка (механічна) або визивання звуку в мовленні (за наслідуванням).
ІІ етап:
автоматизація звука у вимові ізольовано, в складах різної складової структури, словах, фразі, реченні, тексті (зв'язному мовленні) та самостійному мовленні.
Формування правильної звуковимови у дітей можливе завдяки мовленнєвому (фонематичному) слуху, мовленнєвому диханню та артикуляції.
Для того, щоб навчитись правильно вимовляти звуки, дитина повинна точно сприймати їх на слух. Здатність правильно чути, впізнавати та розрізняти звуки називається мовленнєвим (або фонематичним) слухом. Мовленнєвий слух можна порівняти з музичним. Завдяки музичному слуху дитина може відрізнити один музичний звук від іншого, а завдяки мовленнєвому слуху вона розпізнає звуки рідної мови і розрізняє їх між собою.
Саме з допомогою мовленнєвого слуху дитина вчиться вимовляти звуки. Коли дитина чує певний звук, вона намагається його відтворити, інтуїтивно підбираючи для цього різні варіанти вимови. Якщо ж звук вийшов неточним, мовленнєвий слух дитини «не приймає» його. І дитина продовжує шукати нові способи вимови цього звуку.
У деяких дітей мовленнєвий слух від початку не розвинений (фонематичний недорозвиток мовлення). З цієї причини вони не можуть навчитись правильно вимовляти звуки, так як не можуть оцінити, чи співпадає їх вимова з загальноприйнятою (нормативною). Інакше кажучи, вони «неточно» чують те, що вимовляють самі, а також те, що вимовляють оточуючі. Слід зауважити, що це не пов’язано з загальним зниженням у дитини фізіологічного слуху. Хоч за певних обставин логопед може порекомендувати перевірити і його.
Наступною необхідною умовою для формування правильної звуковимови є правильне мовленнєве дихання, або, як кажуть логопеди, мовленнєвий видих.
При вимові майже всіх звуків рідної мови мовленнєвий видих має бути спрямований і здійснюватись через рот (без частковими попадання у ніс). Виключенням є два «носових» звука [м] та [н].
Мовленнєвий видих слід не просто спрямувати в рот, а й направити в певне місце артикуляційного апарату, яке знаходиться ближче до виходу з ротової порожнини, ніж те місце, де утворюється звук. Це пов’язано з тим, що саме повітряний струмінь під час проходження між органами артикуляції створює звучання звуків. Якщо ж мовленнєвий видих налаштований інакше, послаблений, він не досягне місця творення звуку і звук буде неповноцінним.
Після того, як повітря потрапило у рот дитини, його артикуляційні органи займають певні положення, необхідні для вимови конкретних звуків. Такі положення в логопедії називаються артикуляцією звуків. При неправильній артикуляції звук буде неточним.
Отже, ми з’ясували, що для успішного формування правильної звуковимови у дітей необхідна злагоджена робота трьох аспектів: мовленнєвого (фонематичного) слуху, мовленнєвого дихання та артикуляції. Якщо у Вас є сумніви щодо нормативного формування звуковимови у дитини, Ви можете скористатись послугами логопеда. Логопед проведе логопедичне обстеження дитини та підкаже найоптимальніші шляхи для попередження або ж подолання мовленнєвих порушень.
Переходити до логопедичних ігор можна лише після того, як дитина самостійно навчиться правильно, точно та в повному обсязі повторювати всі рухи, які ви їй показуєте перед дзеркалом.
Домовтесь з дитиною пограти у таку логопедичну гру: щоразу, як дитина побачить предмет, назва якого збігається з назвою артикуляційної вправи, вона виконає її 5 або 10 разів (в залежності від можливостей, настрою, темпераменту дитини тощо). Рахувати зручно на пальцях однієї або двох рук – так дитина наглядно бачить, скільки ще разів їй залишилось виконати вправу. Виконуючи артикуляційні вправи, чергуйте напруження та розслаблення.
Увага! Використовуйте іграшки, режимні моменти, прогулянки тощо для того, щоб обіграти артикуляційні вправи і мотивувати дитину до їх виконання.
У зоопарку
Збираючись на прогулянку до зоопарку, не втрачайте можливість додатково потренувати м’язи артикуляційного апарату. При зустрічі з відповідними тваринками виконайте вправи для губ «Хоботок», «Жабка» (кожну вправу окремо, а потім почергове їх виконання «Хоботок-Жабка»), «Зупини коня», «Мавпеня»; вправи для язика «Коник», «Злий пес»; вправу для нижньої щелепи «Бегемот».
На дитячому майданчику
Зібрались на прогулянку? Чудова нагода для відпрацювання артикуляційних вправ. По дорозі побачили будівельний майданчик? Пригадайте артикуляційну вправу для нижньої щелепи «Підйомний кран». Майданчик знаходиться за огорожею? Виконуємо вправу для губ «Парканчик». Ідете гратись у пісочницю? Вправа для язика «Лопатка» стане вам у нагоді. А якщо візьмете з дому голку, то ще й можна виконати вправу для язика «Голочка» та потренувати почергове виконання двох вправ: «Лопатки» і «Голочки». Готуєтесь з’їжджати з гірки та гойдатись на гойдалці? Налаштуватись вам допоможуть відповідні артикуляційні вправи для язика «Гойдалка» та «Гірка».
У бабусі
Приїхавши у гості до бабусі, не забудьте про такі корисні артикуляційні вправи для нижньої щелепи як «Корівка», «Міцний горішок», а побачивши барана, виконайте вправу «Вперта щелепа». Також у нагоді стануть артикуляційні вправи для губ «Кролик», «Каченя», «Вареник», «Парканчик», «Беззуба бабця», «Хустинка», «Зупини коня», «Злий пес». Хочете попоїсти смачних ягід, пригадайте вправу для губ «Ласунчик». Йдете у ліс по гриби? Як же тут не потренуватись виконувати таку корисну вправу як «Грибочок»?
Під час режимних моментів
Протягом дня шукайте вдалу можливість та виконуйте такі вправи для язика: перед або після прийому їжі «Трубочка», «Смачне варення», «Чашечка»; у ванній кімнаті «Чистимо зубки», «Гребінець»; за нагоди «Годинник», «Барабан». Доречні артикуляційні вправи для губ: «Полоскання», «Олівець», «Вареник» та для нижньої щелепи: «Шухляда».
Під час ігор
Усі діти полюбляють грати у піжмурки. У цю гру можна також пограти і з застосуванням артикуляційних вправ, а саме виконати артикуляційні вправи із заплющеними очима. Адже часто із заплющеними очима дітям легше зосередитися на рухах мовленнєвих органів і контролювати їх.
До виконання артикуляційних вправ слід поставитись із усією серйозністю. Адже для того, щоб дитина навчилась правильно вимовляти звуки рідної мови, часто буває достатньо старанно та регулярно проводити артикуляційну гімнастику, а також звертати увагу дитини на правильну вимову звука, тобто показувати його правильну артикуляцію.