Граматика — термін, який вживається в двох пов'язаних значеннях: як будова мови і як розділ мовознавства, що вивчає граматичну будову мови.
Граматика, як будова мови
- це характерна для конкретної мови сукупність правил за якими слова об'єднуються в змістовні фрази і речення, набираючи при цьому залежних від функції в реченні форм, а також правил утворення слів. В граматиці мови виділяють морфологічні одиниці, категорії та форми, синтаксичні одиниці та категорії, а також словотвірні одиниці і способи словотворення.
- це закономірності граматичної будови мови яким підлягають сукупності морфем (значущих частин слова), способи творення з них слів із властивими їм граматичними значеннями, система словоформ, види словосполучень і типи речень.
Граматика, як наука
— це наука про граматичну будову мови. Вона вивчає закономірності розвитку і функціонування граматичних одиниць, формує систему правил про те, як слід ними користуватися і як з морфем утворювати слова та змінювати їх, поєднувати у словосполучення, як знаходити словам і словосполученням єдино
правильний порядок і формувати з них речення для вираження думки, волі, емоцій.
Граматичний лад - система взаємодії слів між собою в словосполученнях і реченнях. Розрізняють морфологічний і синтаксичний рівні граматичної системи. Морфологічний рівень передбачає вміння володіти прийомами словозміни і словотворення, синтаксичний - вміння складати речення, граматично правильно поєднувати слова в реченні.
Граматика складається з двох частин: морфології та синтаксису. Тому й серед граматичних категорій та граматичних значень прийнято розрізняти морфологічні (рід, число, відмінок, група, вид, спосіб, час, особа, дієвідміна) і синтаксичні (члени речення: підмет, присудок, додаток, означення, обставини; типи зв'язку; види словосполучень; типи речень тощо).
Програмові вимоги до формування граматичної правильності мовлення у дітей дошкільного віку
(граматична компетенція мовленнєвого розвитку ).
Граматична правильність мовлення
Перша молодша група (третій рік життя)
Вправляти дітей у правильному вживанні відмінків іменників однини в родовому відмінку жіночого роду (іграшки, мами, бабусі, дівчинки, ляльки), чоловічого та середнього роду (тата, хліба, бублика, яблука); давальному відмінку іменників жіночого роду (бабусі, кішці, собаці, лисичці), чоловічого роду (дідусеві, татові); орудному відмінку жіночого роду з прийменником (з дівчинкою, з лялькою, з бабусею), чоловічого та середнього роду (з дідусем, під ліжком, під столом); місцевий відмінок з прийменниками "на", "у" жіночого роду (на руці, на голові, на губі), чоловічого та середнього роду (на язиці, на собаиі, на татові, на дідусеві, на ліжку, у лісі, у кошику). Правильно вживати рід та число іменників, узгоджувати слова в роді та числі в реченні (моя мама, мій брат, моє намисто, мої іграшки), утворювати множину іменників: іграшка - іграшки, стіл - столи, м'яч -м'ячі, кіт - коти; правильно вживати кличну форму іменників (Іро, На-дю, Олю, Сергійку, бабусю). Вживати слова з суфіксами "-ик, -ичк" (цуцик, котик, вовчик); "-оньк, -еньк" (рученьки, ніженьки, еоліеонька), з суфіксом "ищ" (вовчище, ручище, ведмедище). Вживати дієслова в теперішньому (ходжу, сплю, сиджу, їм), минулому (ходила, спали, сиділи, поїли), майбутньому часі (ходитиму, ляеатиму, їстиму, сидітиму), в наказовому способі (дай, біжи, прочитайте, розкажіть).
Узгоджувати прикметники з іменниками в роді та числі (синя кулька, синій шарф, червоне яблуко, червоні маки). Вчити будувати прості поширені речення з однорідними членами, складносурядні та складнопідрядні речення зі сполучниками "і, якщо, тому що, коли, щоб, де, який"; з питальною, розповідною та окличною інтонацією.
Друга молодша група (четвертий рік: життя)
Продовжувати вправляти дітей у вживанні закінчень непрямих відмінків та узгодженості слів у реченні в роді, числі та відмінку. Звернути увагу на закінчення іменників однини в орудному відмінку (малювати олівцем, їсти ложкою, їхати автобусом, бути лікарем), з прийменниками (з мамою, з татом, з товаришем, звернутися із запитанням, під водою, під небом); у місцевому відмінку з прийменниками "на, в (у)" ("у дитячому садку, у шафі, у столі, у полі, в руці); в родовому відмінку однини іменників четвертої відміни, в яких при відмінюванні з'являються суфікси "єн-, -ат-, -ят-" (ім'я - імені, курча - курчата, теля - теляти), іменників середнього та чоловічого родів, які при відмінюванні змінюють форму слова (стіл - стола, день - дня); іменників множини, які означають назви тварин, птахів та їх дитинчат в родовому відмінку (качат, телят, курчат, кошенят, свиней, гусей, мишей, лисиць, кіз, вовків, котів, собак).
Закріплювати кличну форму іменників (діду, коте, коню, земле, Павле, Петю, Петрику).
Звернути увагу на відмінкові закінчення слова "пальто" (пальта, в пальті, на пальті, пальтові, пальтом) та невідмінювані іменники (піаніно, радіо, метро).
Вчити використовува™ дієслова типу: сідати - склад, класти - гюклас. ти - кладу, допомагати - допомогти; одягати - надягати - одягти, брати - взяти; форми дієслів, які зазнають морфологічних змій у корені (брати - беру - беремо - беруть; прати - перу - перуть - перемо; єна ти - жену; кУу - ідем - ідемо; бити - б'ю - б'ємо; лити - ллю - ллєш).
Вчити утворювати нові дієслівні форми за допомогою префіксів "на-, за-, з- (с-)" (казати - наказати - сказати; в'язати - зав'язати-зв'язати - нав'язати; робити - зробити - заробити - наробити) та суфікса "-ся" (мити - митися, вітати - вітатися, возити - возитися, нести - нестися). Вживати складну форму майбутнього часу (буду співати, будемо грати, будуть їсти).
Утворювати ступені порівняння прикметників (білий - біліший, висо кий - вищий, низький - нижчий), присвійні прикметники від іменників (дерево - дерев'яний, вишня - вишневий, мама - мамин, бузок - бузковий, соловейко-соловейків).
Відмінювати займенникові форми (я, мені, мене, мною; ти, тобі, тебе, тобою; він, йому, його; вона, її, ш, неї, на ній; ми, нас, нам, них, нами).
Правильно вживати в реченні прийменники "за, від, до" (за столом, за шафою, від села, до столу, від стола, від болю, до роботи).
Вчити узгоджувати в реченні слова: один, багато, мало (один день, одне яйце, одна рука; мало яблук, багато іграшок).
Вчити відмінювати заперечні займенники: ніхто, нікого, нікому, ніким, ні до кого, ні з ким, ні на кому, ніякого, мі з якого.
Вчити дітей будувати речення різного типу: а) прості поширені з однорідними членами речення зі сполучниками "ні, і" (Я маю різні іграшки: і ляльку, і машину, і дзигу, і м'яч. У мене немає ні санчат, ні ковзанів, ні лиж), з прямою мовою (Я запитую тебе: "Чи скоро ти закінчиш будувати?"), складносурядні зі сполучниками "а, і, але, та" (Взимку холодно, а влітку тепло. Я люблю зиму, але весна мені більше до вподоби. Я люблю кататися з гори, та, шкода, у мене немає санчат), складнопідрядні із сполучниками "як, ніби, після того як, для того щоб".
Прищеплювати навички самокорекції, елементи само- та взаємоконтролю мовлення, розвивати чуття мови, чуття граматичних помилок.
Середня група (п'ятий рік життя)
Закріплювати узгодження дітьми слів у реченні в роді, числі та відмінку, правильне вживання граматичних форм.
Учити дтей утворювати нові форми іменників, що позначають професію людини (чи її діяльність), від іменників (шахта - шахтар, пошта -поштар, ліс - лісник, меблі - мебляр, кобза - кобзар, таксі - таксист), від дієслів (лікувати - лікар, відвідувати - відвідувач, водити -водій, писати - писар, письменник, виховувати - вихователь, учити -учитель), від іменників чоловічого роду утворювати іменники жіночого роду (письменник - письменниця, вчитель - вчителька, лікар - лікарка, льотчик - льотчиця, продавець - продавщиця, провідник - провідниця, кравець - кравчиха).
Вживати іменники, що позначають назву істот без вказівки на стать (спільного роду): кит, крокодил, шпак, сом, метелик (чол. р.); сорока, гусінь, куниця (жін. р.); назви тварин, які позначаються різними словами залежно від статевої та вікової приналежності: кабан - свиня, порося; бик (віл) — корова - теля; кінь ~ кобила - лоша; цап - коза - козеня; баран - вівця - ягня. Утворювати іменники з суфіксом "-к(о)" (невмійко, забудько, крутійко, хвалько), назви приміщень із суфіксом "-альн(я)" (спальня, вмивальня, роздягальня, їдальня, купальня, вітальня), посуду із суфіксом "-иц(я)" (хлібниця, цукорниця, серветниця, салатниця, сільниця, цукерниця).
Правильно вживати граматичні форми іменників, які змінюють місце наголосу при зміні числа (пісок - піски, масло - масла, рука - руш, лялька -ляльки), назв різних видів взуля (туфлі- туфля, кеди - кед, сандалі-сандаля, капці- капець, босоніжки - босоніжок, чоботи - чобіт).
Правильно вживати кличну форму іменників з чергуванням приголосних в основі (зайче, товче), в іменах по батькові (Олено Петрівно, Ігоре Семеновичу), невідмінювані іменники (кашне, депо, шосе, таксі)
Вчити утворювати дієслова від іменників (вихователь - виховувати, водій - водити), від прикметників (білий - біліє, синій - синіє, темний -темніє, радісний - радіє), за допомогою префіксів "пере-" (їхати - переїхати, йти - перейти, нести - перенести), "об-, обі-, о-" (йти -обійти, їхати - об'їхати, летіти - облетіти, в'язати - обв'язати, писати - описати), "роз-" (бити - розбити, казати - розказати), "-к-" (ойкати, тикати, гейкати, пікати).
Правильно вживати форми дієслів "дути, м'яти" в теперішньому часі в наказовому способі (дути - дму - дмеш - дми; жати - жну -жнеш — жни; м'яти - мну - мнеш - мни), дієслова умовного способу з часткою "би (б)" (поїв би, заспівав би, намалювала б), безособові дієслова (не спиться, не лежиться, не сидиться).
Змінювати дієслова в часі (гуляємо, гуляли, гулятимемо, будемо гуляти), за особами та числами (я мию, ти миєш, він миє, ми миємо, вони миють).
Правильно вживати наказовий спосіб дієслів у 2-й особі однини (не чіпай, знай, вір, ріж, плач, сядь, злізь, дозволь), у 1-й особі множини (вірмо, сядьмо, злізьмо, станьмо; везімо, кажімо, зробімо, тягнімо, увімкнімо).
Утворювати дієслова від звуконаслідувальних слів: гав - гавкати, кря - крякати, му - мукати, ках - кахикати, ку-ку-рі-ку - кукурікати, тьох - тьохкати.
Закріплювати вміння узгоджувати прикметники з іменниками в роді, числі та відмінку (свіжий хліб, свіже молоко, свіжа ягода; тепла шапка, теплої шапки, в теплій шапці).
Вчити утворювати ступені порівняння прикметників зі словами "багато, набагато, куди, трохи'' (багато ширший, набагато менший, куди кращий, трохи вищий), утворювати прикметники з часткою "не" (веселий - невеселий, великий - невеликий, смачний - несмачний, високий - невисокий); складні прикметники (рудий-рудий, синій-синій, великий-превеликий, сма чний-пресиа чний).
Узгоджувати кількісні та порядкові числівники з іменниками (дві качки, двоє каченят, два м'ячі; четверта дівчинка, перша хвиля, одна машина, третя гуска), збірні числівники; троє, четверо, п'ятеро, обоє, обидва (четверо хлопців, двоє хлоп'яток, обидві дівчинки); кількісні займенники "скільки, стільки, котрий" (Котра година? Скількох зайчиків не стало? На скількох стільчиках? Скількома ложками?).
Правильно вживати відмінкові форми займенника "чий" (чийого, чийому, чиїм), неозначених займенників "якийсь, чийсь, хтось, щось, кимось, чимось" (якихось, чиїмось, кимсь), займенника "кожний" (кожному, кожних, кожного).
Формувати корекційні навички, чупгя мови.
Учити дітей будувати різні типи складних речень: складносурядні зі сполучниками "проте, однак, зате" (Взимку холодно, зате можна кататися на санях. Я вже одужав, однак лікар радить не виходити на вулицю); складнопідрядні з сполучниками "звідки, що, де, якби" (Я б теж навчився ходити на лижах, якби вони в мене були).
Старша група(шостий рік життя)
Закріплювати та вдосконалювати граматичні форми, які діти засвоїли в попередніх групах. Вправляти дітей у правильному вживанні важких граматичнух форм у відмінюванні іменників: родового відмінку множині: верб, вишень, тополь, туфель, чобіт, ляльок, вух, ігор, лелек, сосон крихт; пальм, пальт, шуб, хусток, панам, фірм, шахт; телят, курчат, поросят; лимонів, апельсинів, гарбузів, кедів, сестер хитрощів, солодовщів; каменів, дощок, щаблів); родового відмінка однини ( борщу, узвару, цукру, хліба, бублика, бутерброда; лісу; саду, гак-, парку, ставу; ставка, ліска, садка; вокзалу, театру, сарая, млина); місцевого відмінка однини з чергуванням ; приголосних в основі (у вусі, на нозі, на руці, на картинці, на пасіці); паралельні форми закінчень іменників чоловічого роду у давальному відмінку "-ові" (-еві), "-у" (-ю) (коневі і коню, батькові і батьку, Петрові і Петру); у кличній формі іменників чоловічого роду з суфіксами "-ець, -ак" (хлопче, юначе, їжаче). Вчити утворювати однину іменників, які переважно вживаються у множині (щаблі - щабель, гальма - гальмо, пахви - пахва, ласти -ласт, повіки -повіка, підбори - підбор, східці - східець): форму іменників від дієслівних форм (кривдити - кривда, вирвати - вирва, переправляти - переправа, завіяти - завія, носити - ноша, бігати - біг); від прикметників (сухий - суша, синій - синь, зелений - зелень, тихий тиша, високий - височінь, блакитний - блакить), утворювати від іменників однини різні множинні та збірні форми (дитина - діти - дітвора; жінка - жінки - жіноцтво; птах - птахи - птаство; селянин -селяни - селянство).
Закріплювати вживання іменників, які мають лише форму множини (канікули, піжмурки, сутінки, роковини, ножиці, шаровари, гроші, кучері, шахи, оплески, консерви, ліки); форму однини (сіль, молоко, рідня, городина, сметана, цукор, курява, тиша).
Вчити добирати узагальнюючі слова до словосполучень: хліб-сіль -гостинність, батько - мати - батьки, сякий-такий - забіяка, соловей-пташечка - співун.
Утворювати нові іменники - назви приміщень від іменників: свиня -свинарник, корова - корівник, птах - пташник, кури - курник, шпак -шпаківня, вівці - вівчарня, овечник пес - псарня, кінь - конюшня, кріль -крільник.
Утворювати ступені порівняння прикметників зі словами "більш-менш, що, як" (більш-менш солодкий, більш-менш вдалий, якнайсма чніший, щонайгарніший); різні форми складних прикметників (червоний бік - червонобокий, червоні шоки - червонощокий, світлий і зелений -світло-зелений, білуватий і синій - білувато-синій; біле обличчя -білолиций, чорні очі - чорноокий).
Вправляти в утворенні нових дієслівних форм з префіксами "про-, на-" (казати - проказати, мовити - промовити, вести -провести, текти - протекти, лити - пролити; одягти - надягти, бити - набити, лити - налити, милити - намилити); минулого часу з суфіксом "-ут-" (кашляти - кашлянути, кивати - кивнути, хитати - хитнути).
Закріплювати дієвідмінкові форми дієслів з чергуванням приголосних в основі (ткати - тчу - тче - тчемо; казати - кажу - кажеш - кажемо; сидіти - сиджу - сидять - сидить - сидимо).
Утворювати наказові форми дієслів з часткою "но" (скажи-но, тікай-но, візьми-но, зроби-но); прислівників (тільки-но, колись-но).
Вчити будувати фрази з прийменниками "від-(од)и у різних значеннях (відійшов від столу (шафи, лави, дерева), плакати від щастя (горя, радощів, болю), їхали від села до села, вищий від брата, солодший від цукру, ключ від дверей (шафи, столу).
Правильно відмінювати заперечні займенники з прийменниками (ні до кого, ні до чого, ні в чому, ні в кому, ні з якою, ні з яким, ні на якому, ні з ким, ні з чим).
Продовжувати вчити вживати речення різного типу: прості, складні зі сполучниками, сполучними словами, прямою мовою, однорідними членами. Вчити дітей будувати безособові речення (Надворі тепло. Взимку холодно. Світає. Смеркає), речення з вставними словами "по-перше, по-друге, по-третє, на жаль, шкода" (Шкода, але я не можу сьогодні прийти до тебе в гості. По-перше, я хвора, по-друге, в мене немає санчат). Вчити помічати і виправляти граматичні помилки, мовні огріхи в мовленні товаришів, лялькових персонажів, розвивати мовне чуття.
Методи формування граматичної правильності мовлення.
Для формування граматичної правильності мови використовуються такі методи:
дидактичні ігри,
дидактичні вправи,
розповіді з використанням, слова, в якому діти допускають помилку,
картинки,
переказування оповідань,
читання віршів, складання дітьми розповідей на групу слів, на тему, запропоновану вихователем.
Найефективнішим методом формування граматичної правильності мови є дидактичні ігри. Вони дуже поширені в роботі дитячих садків.
Які ж групи дидактичних ігор використовують для формування граматичної правильності мови? Це, насамперед:
-дидактичні ігри на формування вміння дітей відмінювати іменники множини в родовому відмінку («Чого не стало?», «Чого більше?»);
- на відмінювання іменників множини в називному відмінку («Що змінилось?», «Назви предмети», «Опиши картинку», «Пошта»);
-на відмінювання іменників однини і множини у знахідному відмінку («Що я бачив», «Розкажи про картинку»);
-на вживання роду іменників («Плутанина», «Одягти ляльку», «Магазин іграшок»);
-на вживання невідмінюваних іменників ( «Що я чув по радіо») ;
-на вживання дієслів за особами, дієслівних форм з чергуванням приголосних в основі («Що ми робимо?», «Що написано в листі?»);
-на узгодження числівників з іменниками («Що змінилось?», «Порахуй, скільки?»);
-на відмінювання іменників, що вживаються тільки в однині або множині («Кому що потрібно?», «Про що ми заду задумали?») ;
-на правильне вживання прийменників («Сховай зайчика», «Що змінилось», «Де ведмедик?»);
-на виправлення помилок, зумовлених двомовністю («Назви слово другою мовою», «Що змінилось?», «Магазин іграшок», «Про що ми подумали»);
-на виправлення граматичних помилок («Так чи не так?», «Виправ, помилку» та ін.)
Крім дидактичних ігор у практиці роботи дитячих садків повинні знайти широке застосування дидактичні вправи, які доступні дітям старшого дошкільного віку. Високо оцінював дидактичні вправи К. Д. Ушинський. В його книзі «Рідне слово» зібрано чимало корисних вправ для розвитку мовлення дітей.
Великого значення дидактичним вправам надавала і Тихєєва, яка розробила цілу систему дидактичних вправ для розвитку мови дошкільнят. У дошкільній педагогіці визначено педагогічні вимоги до дидактичних вправ, що використовуються в роботі з дітьми:
а) правильний підбір дидактичної вправи відповідно
до помилок, які зустрічаються в дитячому мовленні;
б) дидактична вправа повинна мати чітко визначену
мету, основне навчальне завдання (наприклад, дидактич-
на гра на засвоєння дітьми прийменників або дієслівних
форм);
в) матеріал до дидактичної вправи повинен підбира-
тись так, щоб діти мали можливість зіставити правильні
і неправильні форми; щоб в ньому були не тільки ті гра-
матичні форми, в яких діти допускають помилки, а й інші
близькі граматичні форми, раніше засвоєні дітьми ;
г) кожна дидактична вправа повинна збуджувати дитячу думку, сприяти розвитку мислення;
д) будувати дидактичну вправу потрібно на знайомому дітям матеріали, пов'язаному з їх життям і діяльністю;
е) у дидактичних вправах необхідно передбачити наочний матеріал;
є) дидактичні вправи повинні проводитись жваво, цікаво, з використанням ігрового прийому.
Як писала Є. І. Тихєєва, їх корисно проводити з дітьми старшого дошкільного віку, з урахуванням вікових інтересів і можливостей.
З метою формування граматичної правильності мови в старшому дошкільному віці використовуються різні групи дидактичних вправ.
Вправи на словотворення. Їх мета — формування інтересу до слова, розвиток критичного ставлення до мови, пошук серед різних варіантів слів граматично правильного слова. Це такі вправи:
Утворення іменників за допомогою суфіксів («Хто у нього мама?», «Хто вона (він)?», «Скажи одним словом») :
— Вовченя. Хто в нього мама?
— Вовчиця.
— Зайченя. Хто в нього мама?
— Зайчиха.
— Левеня. (Левиця)…
— Оля плаває. Як про неї можна сказати? Хто вона? (Плавчиха.)
— Машина, що ріже овочі. Як про неї можна сказати одним словом? (Овочерізка.)
— Посуд, в якому лежать цукерки. Як про нього можна сказати одним словом? (Цукерниця.)
Утворення порівняльних ступенів прикметників:
— Весною тепло, а влітку (тепліше).
— Вода холодна, а лід (холодніший). Утворення прикметників з двох слів:
— Довгі вуха. Як сказати про це одним словом? (Довговухий.)
— Сірі очі. Як сказати одним словом? (Сіроокий.)
Утворення дієприкметників:
— Розбили тарілку. Як про неї можна сказати? (Розбита тарілка.)
— Розлили молоко. Як про нього можна сказати? (Розлите молоко.)
Утворення іменників від дієслів («Назви професію», «Хто це робить?»):
— Будувати — будівельник.
— Лікувати — лікар.
— Виховує хто? — Вихователь.
— Утворення споріднених слів:
— Ліс. Які слова можна утворити від слова ліс?
— Лісний, лісник, лісовик, лісовичок.
— Вправи на словозміну.
Відмінювання дієслівних форм (бігати — біжу, їздити — їжджу, носити — ношу, хотіла — хочу — хочемо, просити — прошу — просимо, водити — вожу — водить та ін.).
Наприклад, вихователь говорить:
— Ми ходимо. Як ти скажеш про себе? (Я ходжу.)
— Як ти скажеш про Валю? (Валя ходить.)
—- Ми бігаємо. Як ти скажеш про себе? (Я біжу.)
— Як ти скажеш про Юрка? (Юрко біжить.)
— Як ти скажеш про них? (Вони біжать.)
Узгодження прикметників з іменниками:
— Червоний олівець. Про що можна сказати червоний? (Червона квітка, червоний помідор, червоний м'яч.)
— Як сказати про воду? Вода яка?
— Холодна,тепла, прозора, чиста.
— Молоко яке?
— Біле, смачне, тепле, парне, холодне, кисле, солодке.
Відмінювання іменників:
— Качка кличе кого? (Каченят.)
— Собака годує кого? (Цуценят.)
— На дереві ростуть що? (Яблука.)
Відмінювання займенників:
— У мене лялька. Як сказати про Оксану?
— У неї лялька.
— Про Юрка?
— У нього лялька.
— Про них?
— У них лялька.
Відмінювання часу дієслів:
— Що я (ти, він, вони, ми) роблю?
— Що я (ти, він, вони, ми) робитиму?
— Що я (ти, він, вони, ми) робив? ,
— Що я (ти, він, вони, ми) зроблю?
— Що було влітку? Що буде взимку?
Дидактичні вправи з картинками: «Знайди маму»,«Чиї дітки?», «Чий хвіст?», «У кого хвіст?», «Де що лежить?», «З ким розмовляє хлопчик?» (Див.: Солов’йова О. И. Говори правильно,—М., 1966);
Вживання невідмінюваних іменників (пюре, піаніно, радіо).
Дидактичні вправи на удосконалення синтаксичної сторони мови. Після розгляду картинки дитиною вихователь ставить запитання:
— Кого ти бачиш на картинці?
— Я бачу хлопчиків.
— Що вони роблять?
— Один хлопчик маленький швидко біжить від другого, щоб той не догнав. Один хлопчик тікає, а другий наздоганяє.
— Можна використати просто запитання вихователя:
— Коли кульбабка буває зелена, а коли — жовта?
— Вранці, коли ще немає сонця, кульбабка зелена, а коли з'являється сонце, вона розкривається і стає жовтою.
— Виправлення граматичних помилок.
Педагог: «Новенька дівчинка — Оленка зайшла в групу, побачила іграшки і сказала: «Ой, скільки тут ляльків, машинів, іграшків!» У яких словах Оленка зробила помилки? Як правильно сказати?»
— Одним із методів формування знань з граматичної будови мови є розповіді, складені педагогом. У них повинні бути слова, в яких діти найчастіше допускають граматичні помилки (вухо, кашне, піаніно, кіно).
Наприклад, «Піаніно»:
— «В Оксанчиній кімнаті стоїть (піаніно). Піаніно зовсім нове, його тільки вчора купили. Оксанка дуже зраділа, побачивши в кімнаті (піаніно), таке саме, як у дитячому садку. Вона підійшла до (піаніно), провела пальчиком по блискучій чорній поверхні (піаніно), натиснула на клавіші (піаніно) і радісно усміхнулася, коли піаніно озвалося до неї. Потім узяла стілець і поставила його біля (піаніно). Дівчинка довго милувалася (піаніно) і вирішила, що грати на (піаніно) навчиться обов'язково. Усю ніч Оксанці снилося, що вона грала на (піаніно), а діти зачаровано слухали її гру».
— Вихователь може дати завдання дітям скласти розповіді з відповідним словом або кількома словами. Наприклад, зі словами (санчата, лижі, сніг, вітер): «Настала зима, подув холодний вітер, випав білий пухнастий сніг. Діти взяли лижі й пішли кататися з гори. А у Валі й Віті немає лиж, вони каталися на санчатах».