Помста

Її звали пластиковою пляшкою. Вона з’явилася на світ разом з безліччю подруг на одному із заводів великого міста. Їй було радісно від того, що вона є, що їй буде нагода прислужитися людям. Пляшка недовго відпочивала на складі після народження. Ось її та ще сотні подруг повезли на інше підприємство і налили по вінця смачного напою. Тепер у неї на голівці красувалася кольорова кришечка з таким же обідком. Пляшка була гарною. Коли її везли до магазину, вона побачила своє відображення у вітрині і дуже запишалася тим, яка вона вдатна. Боки у неї були блискучі, стан охоплювала кольорова етикетка із написами та малюнками. Вона недовго стояла на вітрині. Якось до магазину завітав хлопчик Андрійко з татом і той купив своєму синочкові пляшку смачного напою. Потім з неї зняли кольорову закривку і хлопчик з татом по черзі стали ласувати, нахвалюючи: “Ой, як смачно!”. Вдома до смакування долучилася Андрійкова мама і незабаром пляшка стала порожньою. Її поставили у кутку біля холодильника і вона із ще кількома порожніми пляшками перебула ніч. Вранці родина затіяла прибирання помешкання, порожній пластиковий, скляний посуд та використані поліетиленові пакети зібрали у великий мішок і Андрійків тато відніс його на смітник. Пластикова пляшка аж розгубилася – стільки тут було всякої всячини. Пляшки і склянки, шматки паперу і поліетилену, використані бляшанки і бите скло, зношений одяг і взуття. Навіть старий зіпсований телевізор поблискував екраном на купі битої цегли. Тато Андрійка назбирав сухого хмизу та соломи і запалив. Потім став кидати у багаття старе взуття, зношений одяг, пляшки та поліетиленові пакети. Пластикова пляшка, корчачись від болю на пекучому полум’ї, стала кричати: “Цього робити не слід! Адже дим від згорання пластику та поліетилену – отруйний! Люди і все живе хворітимуть на небезпечні хвороби! Краще віднести нас на пункт прийому вторинної сировини! Із нас знову нароблять пляшок, посуду, інших корисних речей!”. Але Андрійків тато не зважав на волання мешканців смітника, вогонь розгорявся усе дужче і дужче і скоро поглинув усе сміття. Навіть старий телевізор згорів, залишились лише металеві деталі. Їдкий дим огорнув усе довкола. Надихавшись його, тато Андрійка став кашляти, у нього почала боліти голова, з’явилася нудота і він, покинувши багаття напризволяще, мерщій подався додому. Пластикова пляшка перестала існувати. Згоріла її гарненька кришечка з поясочком, а також кольорова етикетка з яскравими написами і малюнками, яка колись охоплювала стан. Усе перетворилося на отруйний дим. Він трохи покружляв довкола смітника, огортаючи собою кущі і дерева, звірят і птахів, людей і будинки. Потім, підхоплений вітром, дим піднявся угору, залишивши на землі неприємний запах, який дошкуляв ще кілька днів. Тим часом дим піднімався усе вище й вище і досяг найвищого рівня. Тут уже кружляла ціла хмара диму від спаленого сміття та іншого непотребу. Вітер, що був з різних напрямків, розривав дим на менші хмарини і вони линули кудись у невідомі краї.

На обрії стала рости і закривати небо чорна дощова хмара, вона сунула на хмару димову і невдовзі поглинула її. Дим розчинився у дрібненьких дощових краплинках, готових ось-ось упасти на землю. Обрій шмагонула блискавка, ударив грім, рясний дощ сипонув на землю, щедро поливаючи луки і поля, ліси і пасовиська. Але це був шкідливий дощ, бо розчинив у собі отруйні речовини від спалених пластикових пляшок, клаптів поліетилену, фарби. Про це знали дерева і кущі, рослини на грядках, птахи і звірі, комахи і риби. Але що могли вдіяти? Вони настрахано стрепенулися, та дощ ішов рясно і невдовзі щедро напоїв усе довкола отруйною вологою. Цієї води напилися капуста і морква, огірки і петрушка, напилася трава на пасовиську, дерева та рослини у лісі. Її пити змушені були жаби і раки, риба та інші мешканці річки. Вона потрапила у криниці і джерельця. Люди у відрах принесли отруєної води у свої оселі і стали її споживати та готувати різні страви. Напоєну цією водою траву з’їли корови і молоко їхнє теж стало шкідливим. Отруйні речовини зі спаленої пластикової пляшки проникли з вологою у моркву та буряки, огірки та помідори, яблука і груші… Наївшись шкідливого харчу та напившись отруєної води, люди і худоба, звірі та птахи, риби і комахи, а ще дерева і кущі – усе живе на землі стало хворіти на різні хвороби. Захворів і Андрійків тато, йому довелося довго пролежати у лікарні, потім лікуватися вдома. Час від часу стала звертатися до лікаря і мама хлопчика. Прийшов день, коли захворів і Андрійко. Лікарі сказали, що на лікування потрібно буде багато грошей і часу. Ось так помстилася людям пластикова пляшка за своє спалення.