Мініатюри

* * *

Такі милі і тихі дівчатка,

Так ніжно й ласкаво зовуться.

Ось тільки неясно, загадка:

Звідкіля злі мегери беруться?

Казав тато синові

«Ну, коли ти зрозумієш,

У тямки візьмеш,

Що крутий і круторогий

Це одне і теж».

Неповне щастя

Уже Микола не на зоні

Та все ж життя – дорога сліз:

Давно став злодієм в законі,

А ось в парламент не проліз.

Дожилися…

Що не кажи, а світ таки сказився:

Бувало, в Новорічну ніч хльобнувши квасу,

Потомок Юди на державу всю хвалився,

Що він нащадок Хмеля, Лесі і Тараса!

Часи настали…

Колись, бувало, із Івана

Пихатого робили пана.

А зараз, хай йому холера,

З бамбули ляпцяють прем’єрів.

Еге ж…

Як не крути, а правди ніде діти

Між нами бідними чоловіками:

Відсотків з тридцять у жінках від Афродіти,

А решта від корозії і пилорами.

Казав дід

«Така, бабунцю, старість наша:

Болячки, тиск, темпараша…»

Мало радості

Сам дурень й той не радий,

Що ми пани й вони пани:

У них рахунки й влада,

У нас лишень штани.

Діагноз

І до цих пір образливо

Проста мораль у декого:

«Ми вижили при блазневі,

Не вимремо й при Зекові».

* * *

Новий начальник як і треба –

Як попередній, далебі:

Той гріб лишень собі й до себе,

А цей до себе і собі.

* * *

Служити кодлу і мамоні

Приноровились бувші партократи:

Були колись «злодюгами в законі»,

Тепер – злодії в депутатах.

* * *

Все у нас як не в людей:

Катма глузду – тьма ідей.

* * *

В житті є істина проста

У розмаїтті правд:

Один несе свого Хреста,

А інший те, що вкрав.

* * *

Із першим не живе Зізі…

Бо явно був «не по нозі».

Жила з колишнім при кухвайці,

Тепер живе при картузі.

* * *

У вічності свої і віхи, і знаки,

Тож пам’ятаймо повсякчас:

Ми перед нею – черв’яки,

Та є ще й хроби серед нас.

* * *

Багато партій на цю днину,

Усе ж на серці біль і сум.

Бо лиш одна «За Україну»…

А решта, що … за ковбасу?!

* * *

Цікава влада в Україні:

На радість кату й людомору

Сплелися в кодло люди й свині,

Бандити, судді й прокурори.

* * *

«О, жінка! Слово це як пісня!»

В свята красив остям запарка,

А в будні світ гіркий і пісний,

Коли кохана – циркулярка.

Хіба ні?

Одне патякало чувидло:

Хахли, мовляв, казли і бидло.

І правду бебляло-казало –

Вони таки його й обрали.

Прогрес

В житті Микола вперше косить

Та є вагомі результати:

Вже проколов навиліт носа

Та ще й порізав власні п’яти.

Літературний фраєр

Майстер мату і фекалій

Романця намазюкав

І відтоді геніальним

У своєму жанрі став.

Критики взялись кричати:

«Дати Нобеля пора…»

Та найбільш гордиться татом,

Звісно, власна дітвора.

Засторога пародисту

Коваль знущатися охочий…

Якби він так мене ганьбив,

Його б я злапав серед ночі

І з нього столяра зробив.

Finita La…

Оце й усе…

Баран телят пасе,

А Сучка меле мак.

Ось так…

Нардепу

Чи нема, чи є потреба

Не дрімай, греби під себе.

Як багато нагребеш,

То пузатеньким помреш.

(З Марії Павленко)

* * *

Буде довго жити,

Жаль, що не моє:

«Доки є корито,

Доти й свині є».

Порада

Я порадив би нардепу:

Якщо ти тупий, як гепа,

Ради мами, ради тата

Не лізь, дурню, в депутати.

Лжепатріот

Він пише добре, як Павличко,

Ідейно, сильно і велично

Про поле, річку, рідну хату,

Про Юду, Ірода, Пилата.

Пописує також потроху

І про Ісуса, про Голгофу,

Від тем найширших до інтиму

Бабухкає громохко в риму –

Йде чоловік із часом в ногу…

Чому ж смердить так біля нього?

Бідкалася Україна…

– Не виправдовуйсь, донечко,

Бо зовсім не однаково:

Була колись ти сонечком,

А стала штолікакою.