Один з відгуків про автора:

Цікаво пише для дітей письменник-сатирик із Мирополя Романівського району Василь Дацюк, який за його словами «просто закоханий у дітей». Ця його закоханість вилилась у народження казок, дуже оригінальних, які діти обожнюють. Наприклад, «Киця–ледащиця» та «Пригоди діда Фе та кота Ю» та ін. В 2009 р. він започаткував обласну премію «Дідусева казка». У 2012 році з’явилася нова збірочка письменника сатиричних та гумористичних казок для дітей «Омко і Зук».

... (більш детально тут: http://childlibr.org.ua/wp-content/uploads/2014/12/Sychasni-pismenniki.pdf)

Василь Дацюк у енциклопедії сучасної України

ДАЦЮ́К Василь Лаврентійович (11. 01. 1949, с. Щурівці Ізяслав. р-ну, нині Хмельн. обл.) – письменник, перекладач. Чл. НСПУ (1994). Закін. Житомир. культ.-осв. уч-ще (1969). Друкується від 1972. У твор. доробку – нариси, фейлетони, гуморески, твори для дітей, публіцист. статті політ. спрямування. Автор гуморист. і сатир. зб. «Заява до суду» (1991), «Невдала любов» (1992), «Мовчи, глуха» (1997), зб. лірики та сонетів «Банальная история» (1992); книжок для дітей «Киця-ледащиця» (2004) та «Добрий єнот» (2005; усі – Житомир); а також поем «Біль» (К., 1997), «Пекліада» (1999) та «Блазенія» (2003; обидві – Житомир). Перекладає з польс., болгар. та білорус. мов. Окремі твори Д. перекладено білорус. мовою.

Василь Дацюк “Пригоди діта Фе та кота Ю”

Казка Василя Дацюка «Пригоди діда Фе та кота Ю» має без перебільшення оригінальний сюжет. Автор майстерно описує колізії своїх героїв, вигадує різні, на перший погляд парадоксальні, ситуації. Твір призначений для дітей середнього та старшого шкільного віку, але будьте певні — дорослих теж за вуха не відірвеш. Запис здійснено в рамках проекту «Слухай, читачу!» на студії Житомирського обласного радіо. Начитка і звукорежесура Олени Корж. Фундатор проекту «Слухай, читачу!» Сергій Черевко.

Звукозапис казки було розміщено на сайті http://podcaster.org.ua/

Суспільно-політична тематика:

Василь Дацюк “Пекліада”

Біль… Біль у серці і біль на душі. Погвалтована Україна, розтоптані ідеали древнього і мужнього народу. Натомість покручі пнуться довкола, «совки» з більмами на очах лізуть у поводирі, прихвосні й підгнидники гребуть під себе, хлибаючи з корита жирне пійло. Жорстка сатира Василя Дацюка не дає відповідей на запитання. Автор цього не знає, як і кожен із нас. Він пише про час, в якому ми живемо і про його ницих героїв. Пише правду, якою б гіркою вона не була. Його немилосердна сатира крізь гіркі, їдкі сльози, але це сльози очищення… Так писав про Василя Дацюка поет і журналіст Михайло Сидоржевський. Поема «Пекліада» записана в рамках проекту «Слухай, читачу», що започаткований Житомирською обласною організацією Українського товариства сліпих спільно з управлінням культури і туризму Житомирської обласної державної адміністрації. Читає заслужана артистка України, артистка Житомирської обласної філармонії Катерина Стрельцова, звукорежисер Дмитро Кушніров. Фундатор проекту «Слухай, читачу!» Сергій Черевко.

Звукозапис поеми було розміщено на сайті http://podcaster.org.ua/

Відкритий лист Українській Світовій Координаційній Раді (набув широкого розголосу влітку 2013 р.)

Передмова на одному з сайтів де лист було цитовано

Цей лист потрапив до мене через «треті руки». З його автором, Василем Дацюком, особисто до цього моменту не знайомий, так само, як і зі згаданими ним особами. Хоча, з оцінками діяльності їх та очолюваних ними політичних структур, які в листі пролунали, в основному згоден. Думаю, що забагато в листі гіркоти і песимізму, хоча й розумію, що у автора на це є певні підстави. Після певних роздумів прийшов до висновку, що лист все ж варто опублікувати, тому що подібні речі відбувались за останні два десятиліття і продовжують відбуватись в різних куточках України. Результатом цього став прихід до влади Януковича і його «високопроффесійної» команди українофобів. Тому, варто все ж розібратись в причинах цього феномену і проаналізувати дії тих, хто намагався (і намагається) представляти себе обличчям найбільш пасіонарної частини нашого суспільства – деякий фактичний матеріал у листі викладено. На завершення короткого вступу хочу сказати, що боротьба продовжується і є підстави і для оптимізму – його вселяє краща частина першого покоління тих, хто народився і чиє дитинство пройшло в Незалежній Україні. Боротьба продовжуватиметься доти, доки живий хоча б один українець, який не визнав себе переможеним.

Микола Осіпчук