Громадянське суспільство : готуємо пропозиції до Національного плану дій щодо зайнятості молоді — Jul 19, 2018 8:16:10 AM
ПСИХОЛОГІЯ САМОЗАЙНЯТОСТІ НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ ЯК НАУКОВА ПРОБЛЕМА ТА ЗАПИТ ПРАКТИКИ — Mar 19, 2016 8:24:29 AM
Громадянське суспільство : готуємо пропозиції до Національного плану дій щодо зайнятості молоді — Jul 19, 2018 8:16:10 AM
ПСИХОЛОГІЯ САМОЗАЙНЯТОСТІ НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ ЯК НАУКОВА ПРОБЛЕМА ТА ЗАПИТ ПРАКТИКИ — Mar 19, 2016 8:24:29 AM
Жорнова Олена І., Жорнова Ольга І.
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ
НАВЧАННЯ БЕЗРОБІТНИХ САМОЗАЙНЯТОСТІ
Актуальність проблеми навчання самозайнятості в історичний період низки синхронізованих глобальних катаклізмів полягає в тому, що українська держава, владні структури, соціальні інститути суттєво послабили контроль за реалізацією конституційного права громадян на працю. Це піднесло роль і значущість самозайнятості в країні через її спроможність запобігти негативним явищам у суспільстві (безробіттю, фінансовій кризі, ін.) та протидіяти екстремальним ситуаціям. Тому необхідно вирізнити ресурси, які розв’яжуть життєво важливі суспільні, державні і особисті проблеми через самозайнятість.
Наукова розробленість проблеми.
В дослідженнях з економіки, соціології, менеджменту, а також у міждисциплінарних розвідках описано й осмислено новітню виробничу парадигму, яка пояснює сутність феноменологічних змін у праці, природу і зміст "нових правил гри" на світовому ринку, специфічну ознаку в сфері праці – утворення/появу не тільки і не стільки колективних суб’єктів виробництва та суб'єктів професійної діяльності, скільки групових та індивідуальних відповідно до об'єктивних чинників, котрі детермінували їхню появу – «під задачу» і, як правило, не на довготривалу перспективу. В межах цих феноменів розкрито й сутність явища самозайнятості. Також введено в теорію й практику поняття «зайнятість», уточнено поняття «самозайнятість», яке певною мірою витіснило поняття «підприємництво».
Підвищення інтересу науковців до явища самозайнятості спостерігається в останні кілька десятиріч через спад зайнятості у світовому масштабі та соціально-економічні, політичні й соціокультурні системні соціальні трансформації (М. Артур, У. Бек, Б. Бьорчел, Ф. Мірвіс, Р. Сеннетт, Д. Холл, Р. Фьоллер та ін.).
Найбільше уваги до цього явища демонструють англомовні та німецькомовні часописи, такі, як Journal of Occupational & Organizational psychology, Journal of Vocational Behavior, Journal of Employment Counseling, Personnel Psychology, Journal of Organizational Behavior, Academy of Management Review, Human Relations та ін.
Самозайнятість як оригінальний феномен у філософських, економічних, соціологічних науках, менеджменті пов’язана з її спроможністю збільшити ресурси та стабілізувати життєдіяльність при максимальному врахуванні індивідуальних потреб, здібностей, інтересів, досвіду та ін. В річищі загальної концепції підприємництва самозайнятість – це комерційна діяльність, що здійснюється виключно за рахунок власної робочої сили й на себе, а не від імені роботодавця та за наймом у нього. Відповідно до сумісної на міжнародному рівні Європейської системи рахунків 1995 (ЄСКА), пізніше – Європейської системи рахунків (надалі – «ЄСР 2010» або «ЄСР») до неї віднесено працівників, що працюють поза наймом, та неоплачуваних сімейних працівників (за австрійським, швейцарським та ін. законодавствами) [Європейська система рахунків — ЄСР 2010].
Як психологічне явище самозайнятість – різновид нетрадиційної нестандартної зайнятості, в основі якої лежить самоорганізація [1].
Традиційно психолого-педагогічними засадами при аналізі зайнятості в контексті професійної діяльності є положення й висновки про: об’єктивні й суб’єктивні чинники зорієнтованості самозайнятого на професійні галузі, необхідні кваліфікаційні рівні, потрібні обсяг і якість загальної освіти та професійної підготовки (Т. Кудрявцев, А. Roe, K. Seifert, D. Super та ін.).
Ґрунт для професійно-педагогічних розвідок із даної проблематики забезпечують фундаментальні дослідження з інтерпретації соціального середовища та індивіда як системи (А. Ангьял, Т. Дрідзе, І. Матюша, Н. Сарджвеладзе), формування особистості в процесі здійснення професійної діяльності (К. Абульханова-Славська, Є. Клімов, О. Леонтьєв, С. Максименко та ін.), культурно-історичного детермінізму професійного становлення і розвитку індивіда (О. Бодальов, М. Боришевський, С. Рубінштейн та ін.). Низка публікацій і монографії авторів також порушують ці питання [2-9].
Як психологічний і педагогічний феномен самозайнятість досліджена мало. Нам відомі поодинокі дисертаційні роботи (Ф. Треттен, ін.) та публікації методичного плану. Цим заснована тематична площина навчання осіб, які в силу життєвих обставин є незайнятими без перспектив перейти в ряд найманих працівників. Єдиний вихід для них – участь у суспільному виробництві через самозайнятість, до якої вони не були долучені й не планували відповідних змін у трудовій діяльності. А втім у дослідженнях суспільного виробництва й праці, трудової діяльності й професійного розвитку психолого-педагогічний аспект навчання дорослих, їхньої професійної перепідготовки чи підвищення кваліфікації репрезентований здебільшого через навчання працюючих чи безробітних, але цілеспрямованих на працю за наймом.
Потреби суспільного виробництва, збільшення чисельності безробітних в обставинах новочасних атрибутів праці і глобальних катаклізмів потребують перегляду підходів до навчання самозайнятості цього контингенту трудового ресурсу.
Мета публікації − вирізнити психолого-педагогічні аспекти навчання безробітних самозайнятості у нових обставинах новочасних атрибутів праці і глобальних катаклізмів.
Основними завданнями, які випливають із зазначеної мети, є:
− описати сучасні тенденції у сфері навчання самозайнятості;
− виокремити в них психолого-педагогічні аспекти;
− з'ясувати міру їхньої перспективності.
Основна частина.
Через катаклізми світового масштабу, які потягли переривання трудової міграції, трансформацію зовнішніх і внутрішніх виробничих структур та ін. наслідки в економічному, фінансовому, промислово-виробничому та соціокультурному секторах суспільства, до вже осмислених атрибутів праці ХХІ ст. [] варто долучити низку нинішніх. Так, дистанційна праця через самоізоляцію працівників у період карантину віддаляє топ-менеджмент, чим посилює потребу в самодіяльності фахівців. А це увиразнює сутнісні характеристики самозайнятості в роботі за наймом, на чому ми наголошуємо близько десятиліття [2-8]. Думаємо, належить знов-таки звернути увагу на самозайнятість у контексті самодіяльності як ініціювання й постійного прагнення фахівцем випробувань і експериментаторства; специфічних міжсуб'єктних взаємодій у часопросторі своєрідних «домовленостей», самостійного контрольованих режиму й регламенту професійної діяльності.
За результатами опитувань, спостережень, досвіду педагогічної діяльності нами виокремлено такі основні психолого-педагогічні положення педагогічного процесу навчання безробітних самозайнятості:
1. Педагогічний процес навчання безробітних самозайнятості містить низку суперечностей, які значно погіршують результати навчання або стають причиною відмови від нього при тому, що за інших умов дані суперечності не є гострими, суттєво не впливають на результати навчання або, навпаки, стають чинником їхнього покращення. Вони спричинені неподібними психологічними аспектами низки явищ у представників груп основних суб’єктів педагогічного процесу – безробітних і викладачів відповідно:
(а) розбіжними професійними досвідом і його перспективами: індивідуальним досвідом безробіття, з однієї сторони, та його відсутністю – з іншої; неможливістю праці за наймом і відповідно – стабільною працею за наймом;
(б) загальними тенденціями, з однієї сторони, заперечливих когнітивних, емоційних і поведінкових компонентів образу майбутнього та, з іншої, послідовними і систематизованими компонентами образу майбутнього;
(в) загальними тенденціями, з однієї сторони, негативно-емоційної оцінки явища самозайнятості та, з іншої – поміркованим осмисленим ставленням до неї;
(г) залежністю ставлення до самозайнятості загалом і навчання зокрема від когнітивного, емоційного, поведінкового компонентів образу майбутнього – наукової й культурної картин світу, рівня осмислення трансформаційних процесів, сприймання змін загалом, а також від того, як розуміють самореалізацію, якими стратегіями життєдіяльності оперують, як ставляться до гендерно-рольових позицій, як переживають нестачу матеріальних ресурсів на свою повноцінну життєдіяльність і членів родини, якою мірою виражене почуття провини перед рідними, якими уявляють перспективи професійної діяльності, її ресурсність, перспективи родини.
Це спричинює напругу, вносить дисбаланс у деякі складники педагогічного процесу (див. Порівняльна таблиця параметрів дисбалансу в педагогічному процесі навчання безробітних самозайнятості). А що важливіше – це негативне психологічне ставлення до самозайнятості як явища транслюється на ставлення до тих, хто продовжує працювати за наймом, а навчає працювати в сфері самозайнятості. Міра вираженості негативного ставлення до самозайнятості прямо впливає на вираженість негативного ставлення до викладачів.
Навіть неповний перелік процесів, які супроводжують безробіття, а саме: зміна професійної групи, зміна соціальної й культурної ідентичностей, зміна в стані плати за працю, втрата основних ресурсів, які були надані роботодавцем (фінансові, професійні, соціальні, культурні, освітні, ін.) – спричинює негативні наслідки.
Іншими словами, на педагогічний процес суттєво впливають відмінності в обставинах незайнятого й викладача, їхніми сценаріями та стратегіями подальшого професійного розвитку й вдосконалення та ін.
Тому при навчанні безробітних треба звертати увагу на:
– соціальну й культурну специфічності пізнання дійсності безробітними в даній ситуації, особливі новоз’явлені кластери в їхніх культурній і науковій картинах світу;
– форми й межі соціальних взаємодій, взаємовідносин і взаємозв'язків, які планує безробітний реалізовувати в самозайнятості;
– характеристики «нормального», «можливого», «бажаного»/«анормального», «непридатного», «небажаного» в самозайнятості та їхньої корекції.
Якщо безробітний свідомо нехтує глобальним виміром обставин – це свідчить про його (не/мало)підготовленість до життєдіяльності в невизначених умовах. І тому навчання самозайнятості слід спрямувати в цьому напрямі.
Якщо незайнятий вбачає в самозайнятості лише ризики, соціальну незахищеність, засіб виживання, то навчання самозайнятості потребує аналізів реальних успішних кейсів з запрошенням самозайнятих для дискусій, нерегламентованих обговорень перспектив діяльності.
Якщо незайнятий вбачає в зміні свого стану соціальну, професійну, культурну, освітню, особисту катастрофи, то варто сприяти його входженню в нові соціальні групи через асоціації, громадські організації, вітчизняні й міжнародні структури з підтримки малого бізнесу і тим дати можливість реалізувати себе спочатку як громадського діяча.
Зміна культурної й соціальної ідентичностей потребує формального замовчування, оскільки не дає позитивних результатів за умови позиціонуванні тією чи іншою сторонами своїх почуттів, норм, вимог, потреб у глобальних обставинах непередбачуваності. Праксеологічний компонент навчання дає більш високі результати у формуванні позитивного образу майбутнього у незайнятих.
Тому стратегічна мета навчання самозайнятості − розгорнути альтернативні варіанти професійної діяльності через позитивні образи майбутнього та професіонала, котрі важливо значно оновити.
Критерії результативності навчання − позитивний образ майбутнього, підготовленість до мінімізації ризиків, кейси з комерційними ініціативами, підготовлені проекти, які мають на меті соціальні задачі і є при цьому прибутковими
Навчання безробітних самозайнятості може бути розгорнуте як психолого-педагогічна програма їхньої акселерації через:
– оновлення культурної й наукової картин світу з акцентом на ті кластери, які утворили когнітивні, емоційні і поведінкові компоненти образу майбутнього у безробітних, і тому потребують корекції;
– інтенсифікацію незвичних для безробітних мотивів та інтересів, які детермінують нові психічні властивості й сприятимуть освоєнню інших стратегій життєдіяльності загалом та самозайнятості зокрема;
– увиразнення нових ознак і форм повсякденної життєдіяльності безробітного, які засвідчать вихід на інший її етап;
– активізацію соціального, психологічного й професійного піднесення, які уможливлять сутнісне переосмислення явища самозайнятості;
– цілеспрямоване конструювання різних видів самодіяльності.
Рух в континуумі уявлень про самозайнятість як катастрофу до її сприйняття як незамінного ресурсу для виходу із системної кризи й глобальний, національний, соціокультурний і особистісний проєкти відбувається за рахунок збільшення в навчанні:
– часу перебування в колі формальних чи неформальних лідерів самозайнятості;
–часу і простору для вільних обговорень;
– ретрансляції (освоєння, узагальнення і передачі раніше створеного і збереженого соціокультурного досвіду) до трансляції (оновлення, удосконалення, осучасненням соціокультурного досвіду).
Позитивна динаміка в навчанні самозайнятості проявляє себе через метро-ритмічні зміни в організації педагогічного процесу (паузи, порушення ритмів діяльності, т.зв. пробіли в часі, перебування в зонах без правил гри, тощо), які з’являються через самостійне ініціювання незанятими дорослими нових правил навчання, самонавчання, взаємонавчання з елементами формальної, неформальної й інформальної систем освіти. Це може свідчити про освоєння нових ідентифікацій і статусів, адекватного ставлення до динаміки стану й зародження нових перспектив у виході з кризи.
Принципи педагогічного процесу навчання самозайнятості:
1. Чіткість і простота. Підвищена складність педагогічного процесу повинна бути нівельована, додаткові його складові, які можуть бути випущені – випустити.
2. Часопростору позитивного образу майбутнього.
Враховуючи, що процес прийняття рішень про самозайнятість незайнятим дорослим постає похідним від цілої низки абсолютно несхожих між собою чинників, континуум мети навчання коливається:
– від задоволення звичайних суспільних потреб до незвичайних, які продукують окремими групи незайнятих;
– від стійких, апробованих, чисельних засобів досягнення результату до невизначених ризикованих і невимірних;
– від директивних, короткотермінових виробничих завдань до довгострокових, колективно визначених;
– від жорстких, заснованих на інструктивно-нормативних актах до гнучких із дифузною структурою та ін.
Висновки.
Ситуація безробіття й вимушеної самозайнятості позначається на соціальній і культурній ідентифікаціях, зміні професійної групи, зміні в стані плати за працю, втраті основних ресурсів, які надавалися роботодавцем.
На педагогічний процес суттєво впливають відмінності в обставинах безробітного й викладача, їхніми сценаріями та стратегіями подальшого професійного розвитку й вдосконалення, ін.
При навчанні безробітних треба звертати увагу на соціальну й культурну специфічності пізнання дійсності безробітними в даній ситуації, особливі новоз’явлені кластери в їхніх культурній і науковій картинах світу;
Мету навчання бути самозайнятими розуміють як спосіб знайти порятунок зі стану безнадійності, безперспективності, безпорадності. Мета навчання організаторів педагогічного процесу – це, передусім, розгорнути віяло альтернативних варіантів майбутнього і допомогти сформувати позитивний його образ.
Принципами педагогічного процесу навчання самозайнятості можуть стати принцип чіткості і простоти та принцип часопростору позитивного образу майбутнього.
Навчання безробітних самозайнятості повинно засновуватись спрямованістю індивіда на привласнення певних аспектів праці, детермінованих професійною придатністю до конкретної діяльності і попереднім досвідом; відбиранням ідентифікацій з відповідними соціально-професійними групами і соціальними інститутами;
Репрезентувати безробітним явище самозайнятості як «панацею» від нього, а також штучно нівелювати наскрізні ризики самозайнятості – це посилити нестабільність, дисбаланс, погіршити результати навчання. Натомість, підготовити до мінімізації негативних наслідків – це підготувати до не апробованої викладачем і безробітним практики.
Подальші напрями досліджень із означеної тематики варто зосередити навколо механізмів максимального уникнення дисбалансу в педагогічному процесі навчання безробітних самозайнятості, розроблення системи дидактичних завдань та заходів для посилення еволюційності введення в самозайнятість при стрибку в безробіття в природному перебігу навчання дорослих. Також ми приділимо увагу розробці безробітними проєктів трансферу із сфери зайнятості в сферу самозайнятості
Література
1. А.Я. Психология : Електронний ресурс : режим доступу . http://azps.ru/handbook/s/samo120.html).
2. Жорнова О. Нова виробнича парадигма "культуротворчої праці" та підготовка до неї у ВНЗ. Стратегия качества в промышленности и образовании. Днепропетровск, 2008. Т.2. С.126-130.
3. Жорнова О. Психологія самозайнятості на теренах України як наукова проблема та запит практики. Психологічні науки: проблеми і здобутки. Вип..8. К. КиМУ, 2015.С. 58-81
4 Жорновая Елена, Жорновая Ольга. Малое предпринимательство с социальной миссией: финансовая поддержка и гендерные перспективы для устойчивого развития Украины. Вестник Брестского университета. 2018. №2. С. 100-111.
5. Жорновая О. Конструирование новых правил для старшего поколения в условиях высшей школы. Третий возраст: старшее поколение в современной информационной среде:.М.: Изд-во СГУ, 2008. С. 42-47.
6. Жорнова Ольга, Жорнова Олена. Жіноче соціальне підприємництво: чи варте воно фінансової підтримки. Громадський простір, 2019 : Електронний ресурс : режим доступу :
7. Жорнова О. Новочасні атрибути виробництва та особливості професійної підготовки студентів технічних університетів. Вища школа. 2009. № 1.С. 67-75.
8. Жорнова Олена, Жорнова Ольга. Як громадськості залучити безробітних до самозайнятості. Грромадський простір : Електронний ресурс : режим доступу : https://www.prostir.ua/?blogs=yak-hromadskosti-zaluchyty-bezrobitnyh-do-samozajnyatosti