ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ І ЗАВДАННЯ НУО

Post date: Jan 15, 2018 7:59:45 AM

Роль і місце країни в системі міждержавних відносин, її рейтинг у світовій економіці залежать від багатьох чинників, серед яких не останнє місце посідає інноваційний розвиток країни. Безпосередньо із формуванням інноваційної економічної системи, ринку інтелектуальної власності (далі – ІВ) пов’язана й проблема охорони й захисту ІВ. Однак, незважаючи на її належність до національних інтересів України, із різних причин механізм запуску процесу охорони й захисту ІВ ще не працює в повному обсязі.

Перелік визначальних причин – обмеженість фінансових коштів для широкої інформаційної кампанії, недостатня зацікавленість підприємницьких кіл, низький рівень діяльності з поширення знань про права ІВ та відповідальності за їхнє порушення, ін. – невпинно поповнюється новими. Серед них, на наш погляд, є така, що безпосередньо стосується громадянського суспільства – це відсутність систематичної діяльності для зменшення необізнаності широких верств населення з питаннями охорони ІВ загалом та перспектив і можливостей для суспільства в разі цілеспрямованого дотримання прав на ІВ. Думаємо, що аргументація з наведенням даних про низьку якість контрафактної продукції й послуг, які можуть погіршити чи загрожувати життю і здоров’ю людини, спроможні позначити рівень попиту на перші, проте скромний рівень доходу українців не сприяє відмові від піратських відео, програмного забезпечення чи «коньяків», «пармезану» й «фети» вітчизняного виробництва, які не становлять загрози особисто пересічному споживачеві, однак шкодять іміджу країни.

Нині в галузі ІВ ми спостерігаємо тенденції, які, на нашу думку, є наслідками скорочення фінансування позашкільних закладів освіти в минулому. Пояснимо нашу позицію

Припинення діяльності науково-технічних гуртків, обмежені можливості для повноцінної діяльності малих академій наук, скорочені посади керівників гуртків, які докладали знання, досвід, зусилля для формування у молоді відданості винахідництву, художній і технічній творчості, поваги до тих, хто допомагав увійти до спільноти авторів і винахідників, позначилось на престижі винахідництва й творчості загалом та авторитетності суб’єктів права ІВ.

І тепер перед ГО постали завдання, які є результатом минулих упущень – це:

(а) створення умов нетерплячості до контрафактної продукції й послуг;

(б) формування поваги до авторів, винахідників;

(в) підвищення значимості кожної людини в дотримуванні права ІВ;

(г) активна участь у міжнародному обміні інформацією щодо охорони права ІВ через глобальну мережу, форуми, конференції.

Кожному з нас важливо усвідомити, що порушені права автора, винахідника, власника торгової марки, географічного позначення не тільки погіршують їхнє матеріальне становище, але й знижують їхню творчу активність.

А для тих, хто принципово дотримується позиції «копі лефту» принагідно зауважимо: якщо автори не заперечують проти цього явища, а, навпаки, долучені до нього й усіляко підтримують, тоді – це «з іншої опери». Ми ведемо мову про тих, хто вимагає охорони ІВ й категорично проти піратства.

За результатами вивчення матеріалів впровадження інтелектуальної власності в ЄС (на прикладі Хорватії, Ана Рачкі Марінковіч), Українського представництва Американської торговельної палати (Ю. Стельмах та М. Проскуров), досвіду впровадження охорони й захисту права ІВ в Україні (М.Ортинська) та за результатами мозкових штурмів й ділових ігор під керівництвом М. Штейна, менеджера проектів Інституту Європейської політики, й Ґжеґоша Шимановського, менеджера проектів Інституту Європейської Політики, нами розроблено дерево цілей. Проблема, яка заснувала його – необізнаність із порядком захисту й охорони ІВ / багато споживачів не знають про наслідки використання контрафакту (див.рис.).

Сьогодні в розпорядженні ГО небагато можливостей для самостійної діяльності в цій галузі: відсутнє науково-методичне забезпечення підвищення рівня обізнаності широких верств населення, немає переліку літератури, яка б була орієнтована на пересічного споживача контрафакту, а не фахівця чи співробітників правоохоронних органів, правознавців, інших зацікавлених осіб державних органів чи студентів ВНЗ. Думаємо, що й брак постійних зв’язків із засобами масової інформації, які б інформували суспільство про перебіг процесу охорони й захисту права ІВ, значення його для розвою економіки й іміджу України – це більшою мірою прогалина в діяльності ГО.

До цього ж кола проблем відносимо невикористані ресурси, які спроможні ліквідувати «білі плями» у пересічного українця:

– використання спеціалізованих інформаційних баз даних;

– залучення педагогічних працівників позашкільних закладів освіти та учнів і молоді, які займаються профільною діяльністю в центрах науково-технічної та художньої творчості, до волонтерства з поширення ідей ІВ;

– інформування широкої громадськості про юридичні наслідки порушення права ІВ та шкоди контрафакту;

– співпраця з органами місцевого самоврядування із розширення мережі/ осередків неформальної освіти з навчання дітей, молоді, всіх зацікавлених осіб в охороні ІВ, популяризації знань і передових практик з ІВ за спеціалізованими навчальними програмами;

– ініціювання проектів із ІВ, аби заохотити виробників дотримуватися прав ІВ, а також стимулювати мас-медіа широко висвітлювати стан із правами ІВ.

Варто наголосити, що поширення ідей ІВ можна розпочати з відзначення Міжнародного дня інтелектуальної власності, який щорічно відзначають 6 квітня правовласники світу – представники всіх творчих професій, автори, винахідники, ін. власники інтелектуальної продукції й послуг.

Отже, ІВ – це не третєрядна ціль реформування України, а пріоритетне завдання, яке спроможне запустити механізм інноваційного економічного розвитку. А втім, найбільш важливим і складним завданням ми визначуємо дотримання соціокультурної, економічної й правової рівноваги між інтересами пересічних українців, які нині є майже неплатоспроможними, й правовласниками ІВ.

Стаття написана у співавторстві з Оленою Жорновою